Психологічна шкода і моральна шкода: що може оцінювати судово-психологічна експертиза

Q: Чи обов’язково мати психіатричний діагноз, щоб говорити про моральну шкоду?

Ні. Моральна шкода в українському праві не визначається через обов’язкову наявність психіатричного діагнозу. Психологічні страждання та функціональні зміни можуть існувати без окремого психічного розладу.

Q: Чи може один тест підтвердити моральну шкоду?

Ні. Один тест вимірює обмежений психологічний конструкт. Судовий висновок потребує інтеграції кількох релевантних джерел даних.

Q: Чи означає відсутність лікування, що страждань не було?

Ні. Відсутність лікування є одним із фактів, який оцінюють у контексті, але сама по собі не доводить відсутність страждань.

Q: Чи доводять суперечності в розповіді, що людина симулює?

Ні. Суперечності мають багато можливих причин. Висновок про навмисне перебільшення або симуляцію потребує сукупності даних і окремого професійного обґрунтування.

16 годин тому

Читати 12 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 6 жовтня 2026 · Редакційна політика

Коротка відповідь

Психологічна шкода і моральна шкода описують різні рівні однієї правової ситуації. Психологічна шкода — це зручне узагальнювальне поняття для несприятливих змін у переживаннях, психічних функціях, поведінці, стосунках, повсякденному функціонуванні та психологічному благополуччі людини. У цій статті воно використовується як психологічний опис наслідків, а не як окремий клінічний діагноз і не як самостійна універсальна юридична категорія.

Моральна шкода в українському праві є юридичною категорією. Стаття 23 Цивільного кодексу України пов’язує її, зокрема, з фізичним болем і стражданнями, душевними стражданнями через протиправну поведінку щодо людини або її близьких, душевними стражданнями через пошкодження чи знищення майна, а також із приниженням честі, гідності чи ділової репутації. Розмір грошового відшкодування визначає суд.

Судово-психологічна експертиза може досліджувати психологічну частину цього поля: чи є зміни в емоційному стані та психологічному функціонуванні, наскільки ситуація є психотравмувальною для конкретної людини, які страждання й функціональні наслідки спостерігаються, як вони розвивалися в часі та наскільки обґрунтовано їх можна пов’язати з досліджуваними обставинами. Водночас психолог не підміняє суд: він не встановлює протиправність, вину, юридичну відповідальність, достовірність доказу чи обов’язковий для суду розмір компенсації.

Психологічна шкода — що означає це поняття

У психологічному сенсі шкода проявляється не самим фактом неприємної або несправедливої події, а змінами, які можна описати, дослідити й співвіднести з життям конкретної людини. Йдеться про емоційний дистрес, тривогу, пригнічення, страх, сором, гнів, порушення сну, нав’язливі спогади, труднощі концентрації, зміни самооцінки, уникання, порушення довіри, зменшення соціальної активності, погіршення навчального або професійного функціонування, зміни сімейних ролей та інші наслідки.

Такі прояви мають різну інтенсивність і тривалість. Частина людей відновлюється без формування психічного розладу; в інших виникають стійкі симптоми або клінічно значущі синдроми. Тому психологічна шкода не дорівнює діагнозу. Відсутність психіатричного діагнозу не означає автоматичної відсутності страждань або функціональних змін, а наявність діагнозу сама по собі не доводить юридично значущу моральну шкоду чи її причинний зв’язок із певною подією.

Функціональний рівень особливо важливий, бо він показує, як психологічні зміни позначаються на реальному житті. Систематичний огляд і метааналіз Lena Jellestad та співавторів продемонстрував, що посттравматичний стресовий розлад може бути пов’язаний із вираженими порушеннями у багатьох сферах повсякденного функціонування. Це дослідження стосується ПТСР і не означає, що для встановлення психологічних наслідків обов’язково потрібен ПТСР; воно показує, чому оцінювання функціонування не слід замінювати одним переліком симптомів.

Поняття психологічної шкоди також не слід автоматично ототожнювати з психологічною травмою. Травма описує специфічне поле реакцій на потенційно травматичні події та їх наслідки. Психологічно значущі страждання можуть виникати і в ситуаціях, що не відповідають критеріям травматичної події або не формують травматичного розладу.

Моральна шкода — юридична категорія

Для цивільно-правового аналізу центральною є стаття 23 Цивільного кодексу України. Вона визначає право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення прав і називає форми, у яких така шкода може проявлятися. Закон не зводить моральну шкоду до медичного діагнозу, результату тесту або формальної довідки про лікування.

Юридичне питання охоплює значно більше, ніж психологічне дослідження. Суд оцінює характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей або втрату можливості їх реалізації, ступінь вини у випадках, де вона має значення, та інші істотні обставини. Закон також прямо вимагає враховувати розумність і справедливість під час визначення розміру відшкодування.

Отже, моральна шкода має правову структуру, а психологічне страждання є лише одним із можливих фактичних компонентів цієї структури. Судово-психологічна експертиза дає спеціальні психологічні знання для оцінювання таких компонентів, але не створює юридичний факт правопорушення і не вирішує позов.

Психологічна шкода і моральна шкода — ключове розрізнення

Психологічна шкода описує психологічні наслідки. Моральна шкода описує юридично значущий немайновий збиток у межах конкретного правовідношення. Ці поняття можуть перетинатися, але між ними немає механічної відповідності.

Людина може переживати сильний дистрес через подію, яка в конкретній справі не буде визнана підставою для відшкодування моральної шкоди. І навпаки, правова категорія моральної шкоди може охоплювати приниження честі, гідності або ділової репутації, де психологічні наслідки є лише частиною доказової картини. Саме тому експертний висновок має залишатися в межах психологічної компетенції, а юридичні висновки — у межах компетенції суду.

Яку роль має судово-психологічна експертиза

В Україні загальну процесуальну рамку експертного дослідження визначають Закон України «Про судову експертизу», процесуальні кодекси та спеціальні нормативні акти. У 2026 році в системі МОЗ діє також наказ № 1935 від 23 грудня 2025 року, який регулює організацію судово-експертної діяльності у галузі судової психіатрії та психології.

Окремий огляд підстав, предмета, процедури та меж експертизи подано у статті «Судово-психологічна експертиза в Україні». Для теми моральної шкоди важливо інше: експертиза не відповідає на абстрактне питання «скільки коштує пережите». Вона досліджує конкретну людину, конкретні обставини, конкретну динаміку психологічного стану та конкретні наслідки.

Чинні Науково-методичні рекомендації Міністерства юстиції України серед орієнтовних питань психологічної експертизи прямо називають зміни в емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають повноцінному соціальному функціонуванню і психологічному благополуччю та виникли через певні обставини. Рекомендації також передбачають питання про психотравмувальний характер ситуації, заподіяні страждання та їх причинний зв’язок із досліджуваними обставинами.

Актуальна офіційна сторінка НДЕКЦ МВС України про психологічну експертизу виділяє окремий напрям щодо заподіяння страждань — моральної шкоди — та її відшкодування і наводить аналогічні орієнтовні питання. Це підтверджує, що дослідження психологічних наслідків моральної шкоди є реальним напрямом української експертної практики.

Що саме може оцінювати експерт-психолог

Емоційний стан і психологічні прояви

Експерт може досліджувати характер, інтенсивність і стійкість емоційних реакцій: тривогу, пригніченість, страх, гнів, сором, почуття безпорадності, емоційне оніміння, дратівливість та інші прояви. Значення має не лише їх наявність, а контекст, динаміка, відповідність іншим джерелам даних і вплив на життя.

Повсякденне та соціальне функціонування

Оцінювання може охоплювати зміни в роботі або навчанні, самообслуговуванні, соціальних контактах, сімейних ролях, здатності планувати, підтримувати звичну активність, виконувати обов’язки, відпочивати та реалізовувати важливі життєві цілі. Функціональні наслідки нерідко дають більш змістовну картину шкоди, ніж сам перелік симптомів.

Психологічне благополуччя і якість життя

Експерт може аналізувати зміни суб’єктивного благополуччя, відчуття безпеки, довіри, контролю над життям, автономії, самооцінки, стосунків і життєвих перспектив, якщо ці характеристики релевантні поставленим питанням і можуть бути досліджені належними методами.

Психотравмувальний характер ситуації для конкретної людини

Термін «психотравмувальна ситуація» в експертному контексті не є магічною етикеткою, яка автоматично доводить юридичну моральну шкоду. Експерт аналізує психологічне значення обставин для конкретної людини: загрозу, втрату, приниження, безпорадність, тривалість впливу, повторюваність, близькість до значущих осіб, попередні вразливості та доступні ресурси.

Часову динаміку стану

Важливо встановити, що було до події, що змінилося після неї, як швидко виникли прояви, як вони розвивалися, чи були періоди поліпшення або погіршення, які втручання відбувалися та які інші події могли впливати на стан. Така реконструкція не є простою хронологією: вона потрібна для перевірки альтернативних пояснень.

Індивідуальні чинники вразливості та стійкості

Одна й та сама подія може мати різні наслідки для різних людей. Попередній досвід, вік, стан здоров’я, особистісні ресурси, соціальна підтримка, попередні психологічні труднощі, повторні стресори та умови після події можуть змінювати перебіг реакції. Наявність попередніх труднощів не скасовує можливості нового погіршення, але потребує точнішого аналізу причинного внеску.

Узгодженість і валідність даних

Судове оцінювання має перевіряти, наскільки різні джерела інформації узгоджуються між собою і наскільки результати придатні для інтерпретації. Професійні настанови APA з судової психології наголошують на використанні належних методів, урахуванні альтернативних пояснень і чіткому повідомленні про обмеження. Настанови APA з психологічного оцінювання розглядають оцінювання як інтеграцію тестів, інтерв’ю, спостереження та додаткової інформації.

Що експерт-психолог не встановлює

Психологічний висновок не встановлює, чи було діяння протиправним, хто юридично винен, чи виникла цивільно-правова відповідальність, чи є конкретний доказ достовірним у процесуальному сенсі та яке рішення повинен ухвалити суд. Це питання права й оцінки доказів.

Ця межа прямо відображена у Цивільному процесуальному кодексі України: предметом висновку експерта можуть бути обставини, встановлення яких потребує спеціальних знань, але предметом висновку не можуть бути питання права. Кодекс також встановлює, що висновок експерта не має для суду заздалегідь визначеної сили і оцінюється разом з іншими доказами.

Експерт також не повинен перетворювати симптоми на доказ того, що описана подія обов’язково відбулася саме так, як її повідомляє одна зі сторін. Психологічна реакція може бути реальною, але її наявність не є універсальним інструментом встановлення історичної правдивості події. Факт події та її юридична кваліфікація встановлюються на підставі всієї доказової сукупності.

Судово-психологічна експертиза відрізняється і від судово-психіатричної. Психологічне дослідження не повинно підміняти встановлення психіатричного діагнозу, якщо поставлене питання належить до психіатричної компетенції. Водночас відсутність психіатричного діагнозу не усуває предмет психологічного оцінювання страждань і функціональних змін.

Причинний зв’язок — чому послідовність «подія, потім симптоми» недостатня

У справах про психологічні наслідки одна з найскладніших задач — атрибуція: наскільки обґрунтовано спостережувані зміни можна пов’язати з конкретними обставинами. Самої часової послідовності недостатньо. Симптоми можуть мати кілька причин, а подія може бути одним із кількох чинників.

У 2026 році Juliane Tortes Saint-Jammes у концептуальному аналізі причинної атрибуції при судовому оцінюванні психологічної шкоди окремо розмежувала факт події, психологічну шкоду, функціональні порушення та атрибуцію цих наслідків події. Авторка підкреслює, що висновок про причинність не може спиратися лише на часову послідовність, клінічну правдоподібність або наявність травматичного діагнозу. Це концептуальна робота, а не систематичний огляд, але вона точно формулює методологічну проблему судової психології.

Практично причинна атрибуція потребує порівняння стану до і після події, аналізу медичної та психологічної документації, часової близькості й динаміки проявів, можливих альтернативних стресорів, попередніх розладів, повторних подій, лікування, соціальних змін і достовірності доступних даних. Після цього експерт має формулювати силу висновку відповідно до доказів, а не відповідно до бажаної для сторони версії.

Коректні формулювання можуть описувати, що зміни «узгоджуються» з впливом події, що подія «могла суттєво сприяти» погіршенню, що наявні дані «підтримують причинний внесок» або що «даних недостатньо для обґрунтованої атрибуції». Вибір формули залежить від конкретного матеріалу, а не від шаблону.

Діагноз, симптом, тестовий бал і психологічна шкода — різні рівні

Симптом — окремий прояв. Тестовий бал — результат вимірювання певного конструкта за конкретною методикою. Клінічний діагноз — висновок про відповідність діагностичним критеріям. Психологічне оцінювання інтегрує різні джерела. Судово-психологічний висновок відповідає на поставлене психолого-правове питання. Жоден із цих рівнів не можна механічно підмінювати іншим.

Наприклад, високий показник тривоги може підтримувати висновок про виражене переживання, але сам по собі не встановлює його причину. Діагноз ПТСР може підтверджувати наявність визначеного клінічного синдрому, однак не доводить автоматично, яка саме подія його спричинила, чи було порушено право, хто відповідальний і яку суму має бути присуджено.

Чому одного психологічного тесту недостатньо

Судова експертиза вимагає відповіді на складне питання, тоді як кожен тест вимірює обмежене коло характеристик і має власну похибку. Тому одна шкала депресії, тривоги, стресу або якості життя не перетворюється на «вимірювач моральної шкоди».

Систематичне дослідження Tess M. S. Neal та співавторів охопило 364 психологічні інструменти, які фахівці повідомляли про використання в юридичних справах. Автори показали, що наукова та психометрична якість інструментів істотно відрізняється. Це ще одна причина оцінювати не назву тесту, а його валідність для конкретного завдання, популяції та висновку.

Повноцінне судово-психологічне оцінювання зазвичай спирається на кілька джерел: матеріали справи, інтерв’ю, спостереження, стандартизовані методики, документацію про стан до і після події та іншу релевантну інформацію. Кількість методів сама по собі не гарантує якості; важлива логіка, яка пов’язує дані з конкретним питанням.

Валідність відповідей, перебільшення і симуляція

У справах, де можливе грошове відшкодування, експерт повинен враховувати мотиваційний контекст, але сам факт зовнішньої вигоди не означає, що людина симулює. Так само суперечність у відповідях, незвичний профіль або позитивний показник скринінгу не є самодостатнім доказом навмисного обману.

Валідність оцінюють у сукупності: аналізують послідовність відповідей, відповідність між самозвітом і поведінкою, документацію, незалежні джерела, спеціальні індикатори валідності та альтернативні пояснення. Невалідний або сумнівний результат насамперед обмежує силу інтерпретації. Висновок про свідоме перебільшення чи симуляцію потребує окремого обґрунтування.

Чи може експерт визначити розмір грошової компенсації

Це питання потребує особливо точного розрізнення. Чинні Науково-методичні рекомендації Міністерства юстиції України і офіційна сторінка НДЕКЦ МВС серед орієнтовних питань допускають запитання про те, який може бути встановлений розмір грошової компенсації за завдані страждання — моральну шкоду.

Водночас експертний розрахунок або орієнтир не є судовим присудженням. Стаття 23 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що розмір грошового відшкодування визначає суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань, погіршення здібностей, вини у релевантних випадках, інших істотних обставин, а також розумності й справедливості.

Додатково стаття 110 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили. Тому психологічна експертиза може бути одним із джерел спеціальних знань про глибину, тривалість і наслідки страждань та, якщо це відповідає чинним методичним правилам і поставленому питанню, містити експертний орієнтир щодо компенсації. Остаточний юридичний розмір відшкодування визначає суд.

Як проводять якісне оцінювання психологічних наслідків

Спочатку уточнюють експертне питання

Якісне дослідження починається з того, що юридичне питання переводять у психологічно досліджувані змінні. Запитання «чи завдано мені моральної шкоди?» занадто близьке до правового висновку, якщо не уточнено, які саме психологічні наслідки потрібно дослідити. Натомість можна оцінювати зміни емоційного стану, функціонування, благополуччя, психологічне значення обставин і обґрунтованість причинного зв’язку.

Реконструюють стан до події

Без базової лінії важко визначити, що саме змінилося. Тому важливі попередні медичні й психологічні дані, робота, навчання, соціальні ролі, попередні стресові події, лікування, сімейна ситуація та інші відомості. Попередній розлад або складний життєвий період не «анулює» нової шкоди: він робить причинний аналіз складнішим.

Описують подію і післяподієвий перебіг без підміни суду

Експерт використовує відомості про обставини як вихідний матеріал, але не перетворює психологічне інтерв’ю на процедуру встановлення юридичної істини. Якщо факт або деталі події оспорюються, це має бути відображено у формулюваннях і межах висновку.

Зіставляють кілька незалежних джерел

Самозвіт людини важливий, але судове оцінювання потребує перевірки. Корисними можуть бути медична документація, записи про звернення по допомогу, дані про працездатність, навчання, зміни соціальної активності, повідомлення близьких, матеріали справи та інші джерела — залежно від питання і процесуально доступних матеріалів.

Добирають методики під конкретний висновок

Метод має відповідати меті, віку, мові, культурному контексту, психометричним властивостям і умовам застосування. Тест, валідний для скринінгу симптомів, не стає автоматично валідним для оцінювання причинності або грошового еквівалента страждання.

Висновок описує і невизначеність

Сильний експертний висновок показує, на яких даних він побудований, як дані інтегрувалися, які альтернативні пояснення перевірялися, які обмеження залишилися і якою є сила підтримки кожного висновку. Невизначеність у судовій психології є характеристикою доказової бази, а не дефектом, який слід приховати.

Коли судово-психологічна експертиза особливо корисна

Експертиза особливо інформативна, коли спір стосується не лише самого факту негативної події, а її психологічних наслідків: стійких змін емоційного стану, втрати звичного функціонування, тривалого страху, приниження, соціальної ізоляції, погіршення стосунків, змін професійної або навчальної активності, психологічних наслідків незаконного обвинувачення чи позбавлення волі, тривалого переслідування, насильства або інших юридично значущих обставин.

У випадках насильства в близьких стосунках психологічні наслідки потрібно описувати без перекладання відповідальності на постраждалу людину. Для розуміння меж між конфліктом, психологічною агресією, примусовим контролем і насильством див. окремий матеріал про токсичні стосунки та насильство. Сам факт певної реакції постраждалої людини не визначає правову кваліфікацію дій іншої особи.

Коли можливості експертизи обмежені

Висновок стає слабшим, коли бракує даних про стан до події, великий проміжок часу не має документованих спостережень, існує багато сильних альтернативних стресорів, матеріали однобічні, методики непридатні для конкретної особи, неможливо оцінити валідність відповідей або поставлене питання виходить за межі психології.

У таких ситуаціях коректна відповідь може бути обмеженою або й полягати в тому, що наявних даних недостатньо для науково обґрунтованого висновку. Це професійно сильніша позиція, ніж категорична відповідь, яку матеріали не підтримують.

Як формулювати питання експерту

Питання мають стосуватися психологічних фактів і зв’язків, які можна дослідити спеціальними знаннями. Наприклад: чи наявні у людини зміни емоційного стану та психологічного функціонування порівняно з періодом до досліджуваних обставин; у чому вони проявляються; чи є ситуація психологічно значущою або психотравмувальною для цієї людини; чи підтримують доступні дані причинний зв’язок між обставинами та виявленими змінами; які чинники посилюють або послаблюють таку атрибуцію.

Питання не повинні вимагати від психолога встановити правопорушення, вину, юридичну достовірність доказу, процесуальну правдивість людини або ухвалити рішення замість суду. Якщо потрібен психіатричний діагноз, оцінка осудності чи інше питання психіатричної компетенції, психологічна експертиза не повинна підміняти відповідний вид дослідження.

Як читати судово-психологічний висновок про шкоду

Якісний висновок дозволяє простежити шлях від матеріалів до відповіді. У ньому зрозуміло, які джерела даних використано, які методики застосовано і чому, що встановлено безпосередньо, що є інтерпретацією, які альтернативні пояснення розглядалися, які обмеження існують і наскільки сильним є причинний висновок.

Особливо уважно слід ставитися до стрибків між рівнями: «є симптом — отже, подія доведена»; «є діагноз — отже, юридична моральна шкода встановлена»; «тест показав високий бал — отже, відома сума компенсації»; «є невідповідність — отже, людина бреше». Кожен із цих переходів потребує окремого обґрунтування і часто є методологічно некоректним.

Головні межі, які варто запам’ятати

Психологічна шкода не дорівнює клінічному діагнозу. Моральна шкода не дорівнює психологічній шкоді. Психологічне страждання не встановлює автоматично протиправність. Діагноз не доводить юридичну причинність. Результат тесту не є судовим рішенням. Експертний орієнтир щодо компенсації не є сумою, яку суд зобов’язаний присудити. А реальна психологічна реакція не є детектором того, як саме відбулася спірна подія.

Поширені запитання

Чи обов’язково мати психіатричний діагноз, щоб говорити про моральну шкоду?

Ні. Українське цивільне право не визначає моральну шкоду через обов’язкову наявність психіатричного діагнозу. Психологічні страждання та функціональні зміни можуть існувати без окремого психічного розладу. Водночас діагноз, якщо він є, не замінює аналізу правових підстав і причинного зв’язку.

Чи може психолог встановити факт моральної шкоди?

Експерт-психолог може досліджувати психологічні компоненти страждань і, відповідно до чинних українських методичних рекомендацій, відповідати на сформульовані в межах компетенції питання щодо страждань, психотравмувального характеру ситуації та їх зв’язку з обставинами. Остаточна правова оцінка моральної шкоди та відповідальності належить суду.

Чи може один тест підтвердити моральну шкоду?

Ні. Один тест дає інформацію про обмежений психологічний конструкт. Судовий висновок потребує інтеграції матеріалів справи, інтерв’ю, спостереження, валідних методик та інших релевантних джерел.

Чи означає відсутність лікування, що страждань не було?

Ні. Люди по-різному звертаються по допомогу, а доступ до допомоги також різниться. Відсутність лікування є одним із фактів, який потрібно пояснити й оцінити разом з іншими даними, але сама по собі не доводить відсутність страждань.

Чи означає попередня депресія або тривожний розлад, що нової шкоди бути не може?

Ні. Попередній стан може бути вихідним рівнем, фактором вразливості або альтернативним поясненням частини симптомів. Експертне завдання полягає в тому, щоб оцінити, чи було нове погіршення, загострення або додатковий причинний внесок досліджуваної події.

Чи може експерт визначити точну суму компенсації?

Чинні українські методичні рекомендації допускають питання про можливий розмір грошової компенсації за страждання. Проте юридично розмір відшкодування визначає суд, а висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили. Тому будь-яка експертна грошова оцінка є лише частиною доказового матеріалу.

Чи доводять суперечності в розповіді, що людина симулює?

Ні. Суперечності можуть виникати через пам’ять, стрес, нерозуміння запитань, часову дистанцію, когнітивні труднощі, захисний стиль відповіді та інші причини. Висновок про навмисне перебільшення або симуляцію потребує сукупності даних і окремого професійного обґрунтування.