top of page

Психологічна енкциклопедія

Позитивна психотерапія Пезешкіана: що це, принципи, техніки та доказова база

2 жовт.
Читати 16 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика


Позитивна психотерапія Пезешкіана — психотерапевтичний метод, створений Носсратом Пезешкіаном і сформований як ресурсоорієнтований, конфлікт-центрований та кроскультурний підхід. У його власній теоретичній системі важливими є три принципи — надії, балансу та консультування, балансна модель чотирьох сфер життя, робота з так званими актуальними здібностями та п’ятиетапна структура терапевтичної роботи. Класичний виклад методу був опублікований Пезешкіаном англійською у 1987 році на основі німецького видання 1977 року.


Цей підхід слід відрізняти від іншої «позитивної психотерапії», пов’язаної з позитивною психологією Мартіна Селігмана, Таїба Рашида та Акації Паркс. Однакова англомовна абревіатура ППТ створює реальну плутанину в пошуку й у наукових оглядах. Наприклад, метааналіз 20 рандомізованих досліджень 2021 року стосується саме позитивно-психологічної психотерапії, започаткованої у 2000-х роках, і не є доказом ефективності методу Пезешкіана.


Для методу Пезешкіана існують багаторічна професійна традиція, міжнародна система навчання та нормативне визнання в Україні. Водночас сучасна доказова база саме методу Пезешкіана значно вужча, ніж може здатися з назви українського нормативного переліку: основні прямі клінічні дані походять зі старіших досліджень із суттєвими методологічними обмеженнями, а сучасного незалежного корпусу рандомізованих випробувань і метааналізів, співставного з найкраще дослідженими протоколами для окремих розладів, не сформовано.


Що таке позитивна психотерапія Пезешкіана


Позитивна психотерапія Пезешкіана — це метод психотерапії, який поєднує психодинамічну увагу до конфліктів і життєвих сценаріїв із ресурсним фокусом, структурованою п’ятиетапною моделлю роботи та кроскультурним аналізом того, як сім’я, соціальне середовище й культура формують очікування, цінності та способи розв’язувати конфлікти. Сам Пезешкіан описував підхід як транскультурний та міждисциплінарний.


Слово «позитивна» у традиції методу не означає вимогу «думати позитивно» або шукати хороше в будь-якій ситуації. Професійні школи Пезешкіанівського напряму пов’язують назву з увагою до того, що фактично наявне в людині та ситуації: труднощів, ресурсів, здібностей, способів адаптації й потенційних альтернатив. Це не скасовує реальність травми, втрати, психічного розладу, насильства чи медичної проблеми.


У сучасній практиці метод може використовуватися в індивідуальній, парній, сімейній або груповій роботі, але конкретний формат, тривалість і цілі залежать від підготовки терапевта, запиту людини та клінічного контексту. Назва методу сама по собі не визначає, що певний протокол є ефективним для будь-якого діагнозу.


Звідки походить метод


Метод розвивався з кінця 1960-х років у Німеччині. Носсрат Пезешкіан — психіатр і психотерапевт іранського походження — прагнув створити модель, яка враховувала б не лише внутрішньопсихічні конфлікти, а й культурні відмінності, повсякденні цінності, сімейні правила, ресурси та здатність людини до самодопомоги. Монографія Springer 1987 року містить розділи про диференційний аналіз, базові й актуальні здібності, першу бесіду та п’ять етапів лікування.


Історично підхід сформувався поруч із психодинамічною традицією, але його сучасні професійні організації описують його як інтегративний: у роботі можуть поєднуватися дослідження конфліктів, когнітивне переосмислення, поведінкові кроки, робота зі стосунками, історіями та метафорами. Такий опис характеризує теоретичну архітектуру методу, а не доводить, що кожен його компонент має однакову емпіричну підтримку.


Три принципи: надія, баланс і консультування


Всесвітня асоціація позитивної та транскультуральної психотерапії формулює три базові принципи методу: принцип надії, принцип балансу та принцип консультування. Це внутрішня теоретична рамка ППТ за Пезешкіаном.


Принцип надії


Принцип надії спрямовує увагу не лише на дефіцит, симптом або конфлікт, а й на те, що людина вже вміє, які ресурси використовувала раніше і що може розвивати далі. Терапевтична логіка тут полягає в розширенні поля можливостей: проблема розглядається разом із функціями, яких вона могла набути, та ресурсами, що можуть бути мобілізовані.


Ресурсний фокус корисно відрізняти від оптимістичного заперечення. У клінічній роботі «надія» не означає обіцянки одужання, позитивної інтерпретації будь-якої події або припущення, що симптом є корисним. Депресія, панічні напади, психоз, манія, залежність, соматичні симптоми чи наслідки травми потребують належного оцінювання; метафора не замінює діагностику.


Принцип балансу


Балансна модель описує чотири великі сфери, через які людина організовує життя та реагує на напруження: тіло і здоров’я; діяльність, досягнення й робота; контакти та стосунки; майбутнє, сенс, цілі й уява. У професійних матеріалах WAPP ця четвірка подається як тіло/здоров’я, діяльність/досягнення, контакти/стосунки та майбутнє/сенс.


Терапевт може разом із клієнтом досліджувати, куди в період стресу йде більшість часу, уваги та енергії: у тілесні переживання, надмірну працю, соціальне віддалення або фантазування про майбутнє. Мета полягає не у математичному розподілі життя на чотири рівні частини, а в тому, щоб побачити звичний патерн і розширити способи саморегуляції.


Принцип консультування


Принцип консультування описує процес терапії через п’ять послідовних, але гнучко застосовуваних етапів: спостереження і дистанціювання, інвентаризацію, ситуативне заохочення, вербалізацію та розширення цілей. У цій моделі терапія поєднується з навчанням самоспостереження й самодопомоги.


Актуальні здібності: що означає цей термін


У теорії Пезешкіана «актуальні здібності» — це категорії, якими описують цінності, звички, очікування та способи взаємодії, що можуть ставати змістом конфлікту. WAPP наводить серед прикладів пунктуальність, порядок, ввічливість, довіру, час і терпіння та пов’язує їх із двома ширшими базовими здатностями — «знати» і «любити».


У межах методу розрізняють первинні та вторинні актуальні здібності. До первинних відносять якості, пов’язані з емоційними стосунками й близькістю — наприклад, довіру, терпіння, надію, час і контакт. До вторинних — соціально сформовані правила та досягальні норми: пунктуальність, порядок, охайність, старанність, слухняність, ощадливість тощо.


Ці категорії є частиною концептуального словника позитивної психотерапії Пезешкіана. Їх не слід подавати як універсальні біологічні модулі психіки або як незалежно встановлені діагностичні ознаки. У практиці вони можуть працювати як мова для обговорення конкретних конфліктів: наприклад, коли одна людина переживає запізнення як незначну обставину, а інша — як порушення довіри й поваги.


Кроскультурний підхід без культурних стереотипів


Кроскультурність є однією з центральних ідей методу. Люди засвоюють різні уявлення про близькість, автономію, обов’язок, працю, гроші, релігію, відпочинок, виховання дітей, прояв емоцій і допомогу іншим. У терапії такі відмінності можуть бути важливими, особливо у міжкультурних сім’ях, міграції, переміщенні або конфліктах між поколіннями.


Культурний контекст не дає права робити висновки про конкретну людину лише за походженням, мовою або національністю. Професійна робота потребує перевіряти значення разом із клієнтом: «що це означає саме для вас?», а не підміняти досвід готовою схемою про «Схід» і «Захід». Саме тут сучасне застосування методу має бути точнішим за деякі ранні культурні узагальнення його літератури.


Основні техніки позитивної психотерапії Пезешкіана


Позитивна психотерапія не зводиться до однієї вправи. Її характерні техніки утворюють систему, у якій спочатку прояснюють проблему й ресурси, потім досліджують конфлікти та життєвий баланс, а далі переходять до більш прямого опрацювання й нових цілей.


  • Позитивна реінтерпретація. Терапевт пропонує подивитися, яку захисну, адаптивну або комунікативну функцію могла мати певна реакція. Це має бути гіпотеза для спільного дослідження, а не твердження, що симптом «потрібен» або що людина сама створила хворобу.

  • Балансна модель. Клієнт аналізує чотири сфери — тіло, діяльність, контакти та майбутнє/сенс — і помічає, які способи реагування на стрес стали надто вузькими або ригідними.

  • Диференційний аналіз актуальних здібностей. Конфлікт уточнюють через конкретні очікування й цінності: порядок, пунктуальність, справедливість, довіру, терпіння, контакт, досягнення та інші категорії методу.

  • Метафори, історії, прислів’я та притчі. Їх використовують як спосіб створити психологічну дистанцію, запропонувати альтернативний кут зору або зробити складну тему доступнішою. Метафора не є доказом причини проблеми.

  • Кроскультурні та сімейні порівняння. Терапевт досліджує, які правила й цінності людина засвоїла у родині та середовищі, як вони працюють зараз і які альтернативи можливі.

  • Ситуативне заохочення. Увага спрямовується на вже наявні успішні способи долати труднощі, навіть якщо вони працювали лише в окремих ситуаціях.

  • Вербалізація конфлікту. Замість непрямих реакцій — уникнення, мовчання, соматизації, накопичення образи — клієнт вчиться точніше називати потреби, почуття, межі та суперечності.

  • Розширення цілей. Наприкінці циклу роботи увага переходить від самої проблеми до того, як людина хоче будувати життя, стосунки й діяльність після зменшення гостроти конфлікту.


Українські навчальні програми цього напряму також називають серед класичних інструментів позитивну реінтерпретацію, метафору та кроскультурний підхід. Це підтверджує професійну традицію використання технік, але не є самостійним доказом клінічної ефективності.


П’ять етапів терапії


П’ятиетапна модель є однією з найвпізнаваніших структур ППТ. WAPP описує її так:


  1. Спостереження і дистанціювання. Людина разом із терапевтом описує проблему, відділяє події від інтерпретацій і намагається побачити ситуацію ширше, ніж у момент емоційного напруження.

  2. Інвентаризація. Досліджують важливі події, повторювані конфлікти, актуальні здібності, сімейні правила, життєвий баланс та способи реагування, які сформувалися раніше.

  3. Ситуативне заохочення. Терапевт допомагає знайти винятки з проблемного патерну, попередні успіхи та ресурси, які вже працювали.

  4. Вербалізація. Конфлікти стають предметом прямої розмови: людина вчиться точніше формулювати переживання, очікування, потреби й межі.

  5. Розширення цілей. Фокус переноситься на майбутнє: що людина хоче робити, підтримувати або змінювати, якщо проблема більше не займає центральне місце.


Ці етапи не потрібно розуміти як жорсткі «п’ять сесій». У реальній терапії до попередніх кроків повертаються, а один етап може тривати кілька зустрічей. Дослідження 1990-х років не підтверджує універсальної фіксованої тривалості: у натуралістичній вибірці середня кількість сесій серед пацієнтів, які проходили ППТ, становила близько 30.


Як зазвичай проходить робота


Перші зустрічі доцільно присвятити формулюванню запиту, оцінюванню симптомів і ризиків, визначенню цілей та з’ясуванню, чи підходить цей метод для конкретної проблеми. Якщо є клінічний розлад або підозра на нього, оцінювання не повинно обмежуватися внутрішніми поняттями школи.


Далі терапія може переходити до карти конфлікту: що сталося, як людина реагує, які теми повторюються, що відбувається у чотирьох сферах балансу, які сімейні й культурні правила впливають на ситуацію та які актуальні здібності стали «мовою» суперечки. Терапевт може використовувати запитання, приклади, метафори, письмові завдання, спостереження між сесіями та конкретні поведінкові кроки.


Хороша практика передбачає періодично повертатися до цілей і результатів: чи зменшується дистрес, чи поліпшується функціонування, чи стають стосунки безпечнішими й гнучкішими, чи допомагає сам спосіб роботи. Відсутність прогресу — підстава переглянути формулювання проблеми, супутні стани, план терапії, частоту зустрічей або сам метод.


Механізми змін: що припускає метод і що справді встановлено


Позитивна психотерапія Пезешкіана має власне пояснення того, як виникають і підтримуються труднощі: конфлікти, засвоєні сімейні концепції, дисбаланс життєвих сфер та ригідне використання певних актуальних здібностей можуть звужувати способи реагування. Терапія відповідно намагається розширити репертуар реакцій, активувати ресурси, зробити конфлікти усвідомленішими та перевести зміни у конкретні цілі й дії.


Це теоретична модель методу. Вона не є доведеним універсальним причинним механізмом психічних розладів. Щоб назвати психологічний процес механізмом лікування, недостатньо того, що він змінюється разом із результатом: потрібні дані про часову послідовність, специфічність, дозозалежність, експериментальне втручання та виключення альтернативних пояснень. Огляд Cuijpers, Reijnders і Huibers підкреслює, що навіть для добре відомих спільних і специфічних факторів психотерапії причинний статус часто залишається невстановленим.


Ресурсна активація і переосмислення


Позитивна реінтерпретація, пошук винятків із проблемного патерну та ситуативне заохочення можуть змінювати те, як людина оцінює власні можливості та ситуацію. Це правдоподібний шлях до зменшення безпорадності й збільшення поведінкової гнучкості, але досліджень медіації саме в ППТ за Пезешкіаном недостатньо, щоб стверджувати, що цей компонент є її унікальним активним механізмом.


Вербалізація, емоційна диференціація і поведінкові зміни


Коли конфлікт переводиться з неясного напруження у точні слова, людина може краще розрізняти почуття, потреби, правила й очікування та обирати іншу реакцію. Розширення цілей додає поведінковий вимір: зміна має проявитися не лише в розумінні, а й у нових діях, межах, способах контакту та розподілі часу. Ці процеси не є винятково Пезешкіанівськими — схожі елементи присутні в різних психотерапевтичних школах.


Терапевтичний альянс


Якість робочих стосунків із терапевтом пов’язана з результатами психотерапії в багатьох підходах. Метааналіз Flückiger та співавторів охопив 295 незалежних досліджень і понад 30 тисяч пацієнтів та підтвердив стабільний зв’язок між альянсом і результатом. Водночас асоціація не доводить, що альянс є єдиною причиною поліпшення або специфічним механізмом ППТ: кращий альянс може частково відображати раннє поліпшення, характеристики клієнта, терапевта та інші процеси.


Баланс і актуальні здібності як робочі карти


Балансна модель й актуальні здібності можуть бути корисними як структуровані карти для розмови: вони допомагають перетворити абстрактне «в мене все погано» на конкретні питання про тіло, працю, стосунки, майбутнє, довіру, порядок, терпіння чи справедливість. Їхня клінічна корисність як мови формулювання випадку не означає, що чотири сфери або перелік здібностей є емпірично встановленою повною моделлю людської психіки.


Отже, для механізмів ППТ найточніший статус — теоретично правдоподібні та частково сумісні з ширшою наукою про психотерапію, але специфічні причинні механізми методу не верифіковані на рівні, який дозволяв би пояснювати клінічний ефект саме ними.


Для яких проблем метод досліджували


Найвідоміше клінічне дослідження ППТ за Пезешкіаном охоплювало неоднорідну психіатричну й психосоматичну вибірку. У неї входили люди з депресивними, тривожними, соматоформними, адаптаційними, особистісними та іншими діагнозами. Така широка вибірка дозволяє оцінювати загальну зміну в умовах практики, але значно обмежує можливість робити точні висновки про ефективність для конкретного розладу.


В Україні Наказ МОЗ № 2118 включає «Позитивну психотерапію (ППТ за Пезешкіаном)» до переліку методів і вказує категорії F10–F19, F30–F39, F40–F48, F50–F59, F60–F69, складні життєві обставини та інші проблеми психічного здоров’я, які не досягають рівня розладу.


Це важливе нормативне визнання, але його не слід перетворювати на наукове твердження, що ППТ має однаково сильні прямі докази для кожного розладу в усіх цих групах. Для депресії, тривожних розладів, залежностей, розладів харчової поведінки, розладів особистості чи інших клінічних станів вибір лікування має спиратися на актуальні рекомендації саме для цього стану, тяжкість, супутні проблеми, попереднє лікування, уподобання людини й доступність допомоги.


Що показує дослідження ефективності ППТ за Пезешкіаном


Основним часто цитованим джерелом є німецька програма оцінювання ефективності 1990-х років, опублікована Пезешкіаном і Карін Трітт у 1998 році та розгорнута у статті Трітт, Льова, Меєра, Вернер і Пезешкіана 1999 року. Стаття 1998 року описує початкові результати, а публікація 1999 року подає розширений аналіз.


Початкова вибірка включала 402 послідовних нових пацієнтів із різними психіатричними, психосоматичними та соматичними діагнозами. ППТ отримували 331 пацієнт; у проспективній частині детально оцінювали 110 пацієнтів, а контрольна група без цього лікування налічувала 71 особу. Автори повідомили про виразніше зменшення загальної симптоматики та поліпшення показників переживання й поведінки у групі ППТ порівняно з контролем.


Ці результати є сигналом на користь потенційної клінічної корисності методу, але дизайн не відповідає сучасному стандарту рандомізованого контрольованого випробування. Розподіл не був випадковим, вибірка була діагностично неоднорідною, а контрольні умови не були активною альтернативною психотерапією. Тому дослідження не встановлює, що ППТ перевершує КПТ, психодинамічну терапію, міжособистісну терапію або інші активні методи.


У роботі також описано групи людей, яких оцінювали через 3–10 місяців, 10 місяців–4 роки та 4–5 років після завершення терапії. Це були поперечні ретроспективні групи, а не повне повторне спостереження за тією самою проспективною когортою. Тому відсутність статистичних відмінностей між цими групами не є рівнозначною доказу довготривалого ефекту для кожного пацієнта.


Доказова база: як коректно оцінювати її силу


Станом на жовтень 2026 року доказовий статус ППТ за Пезешкіаном доцільно описувати по рівнях, а не одним ярликом.


  • Професійна традиція — усталена. Метод існує з другої половини XX століття, має власну теорію, навчальні програми, міжнародні професійні структури та описані процедури.

  • Нормативне визнання в Україні — наявне. Метод прямо включений до чинного переліку МОЗ № 2118.

  • Прямі клінічні дані саме для методу Пезешкіана — обмежені. Є натуралістичні та квазіекспериментальні дані, але ключова клінічна база старіша й має дизайн, слабший за сучасні рандомізовані випробування.

  • Докази відносної ефективності проти активних альтернатив — обмежені. Немає підстав заявляти загальну перевагу ППТ над іншими психотерапіями.

  • Сучасний незалежний систематичний синтез саме методу Пезешкіана — недостатній. У верифікованих джерелах не сформувався корпус метааналізів рандомізованих контрольованих досліджень саме методу Пезешкіана, який дозволяв би робити сильні розлад-специфічні висновки.

  • Дані позитивно-психологічної психотерапії Селігмана — окрема доказова база. Їх не можна переносити на ППТ Пезешкіана лише через однакову назву.


Отже, формула «метод входить до переліку з доведеною ефективністю» описує його чинний нормативний статус в Україні. Наукове питання потребує точнішого формулювання: які саме дослідження виконано для конкретної версії методу, конкретної проблеми, конкретної популяції та порівняно з якою альтернативою.


Чому не можна посилатися на метааналізи «positive psychotherapy» без перевірки


У PubMed та інших базах назва Positive Psychotherapy веде до двох різних традицій. ППТ Пезешкіана почала формуватися у 1960–1970-х роках і має психодинамічну, конфлікт-центровану та транскультурну основу. Позитивна психотерапія Селігмана–Рашида–Паркс виникла у 2000-х роках у межах позитивної психології та робить акцент на позитивних емоціях, залученості, сенсі, сильних сторонах і відповідних вправах.


Метааналіз Hoppen і Morina 2021 року прямо починає пошук із 2006 року, який автори називають моментом появи досліджуваної ними позитивної психотерапії. Це однозначно інша інтервенція, тому її 20 рандомізованих випробувань і 1360 учасників не можна записувати до доказової бази Пезешкіана.


Це розрізнення особливо важливе для українського пошуку, де обидва підходи часто називають однаково — «позитивна психотерапія». Для перевірки джерела варто дивитися не лише на назву, а й на авторів, дату виникнення моделі, зміст інтервенції та посилання на Пезешкіана або Селігмана/Рашида.


Позитивна психотерапія і позитивна психологія — різні речі


Позитивна психологія — ширший науковий напрям, який досліджує благополуччя, сильні сторони, сенс, позитивні емоції та умови оптимального функціонування. Позитивна психологія не є синонімом ППТ Пезешкіана.


Метод Пезешкіана передує позитивній психології як академічному руху та має власну психодинамічну і транскультурну концепцію. Схожість полягає лише в тому, що обидві традиції приділяють увагу ресурсам і можливостям людини. Теорії, техніки, дослідницькі програми й критерії ефективності у них різні.


Місце методу в сучасній українській нормативній системі


Українська нормативна рамка психотерапії суттєво оновилася у 2025–2026 роках. Закон України № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» визначає психотерапію як професійну діяльність із застосуванням науково обґрунтованих психотерапевтичних методів та встановлює систему сертифікації фахівців.


Для психотерапевтів стаття 39 передбачає підтвердження опанування певного науково обґрунтованого методу: теоретичне і практичне навчання, навчальну та клінічну практику під супервізією, якщо це передбачено методом, а сертифікацію здійснюють саморегулівні організації. Постанова Кабінету Міністрів № 288 від 4 березня 2026 року деталізує процедури та передбачає окрему сертифікацію за кожним психотерапевтичним методом.


Водночас у 2026 році діє перехідний режим. Розділ VII Закону № 4223-IX встановлює, що протягом шести років від дня опублікування Закону сертифікація, передбачена відповідними частинами статті 39, та визначені законом метод-специфічні сертифікати є добровільними. Тому коректно говорити, що система вже встановлена нормативно, але її обов’язковість вводиться поетапно.


Для ППТ за Пезешкіаном окремо важливо, що чинний Перелік МОЗ № 2118 прямо називає цей метод. Нормативне включення не скасовує потреби оцінювати наукову базу конкретного клінічного застосування і не означає, що метод автоматично є першим вибором для кожного стану з наведеної в наказі групи.


Кому цей підхід може бути зрозумілим і прийнятним


Метод може бути привабливим для людей, яким важливо поєднати дослідження емоцій і конфліктів із досить зрозумілою структурою, ресурсним фокусом та увагою до сімейного й культурного контексту. Балансна модель може дати зручну карту для розмови про перевантаження, стосунки, тіло, сенс і майбутнє.


Для неклінічних запитів — життєві зміни, конфлікти цінностей, адаптація, труднощі у стосунках із собою та оточенням — така рамка може бути способом структурувати психологічну роботу, якщо клієнтові зрозуміла її мова і він погоджується з цілями.


Для психічних розладів критерій вибору має бути суворішим. Якщо існує сильний розлад-специфічний протокол із сучасними рекомендаціями, терапевт повинен вміти пояснити, чому пропонує ППТ, які є альтернативи, що відомо про їхню порівняльну доказовість і за якими ознаками план буде переглянуто.


Коли одного методу психотерапії недостатньо


Психотерапія не замінює медичну допомогу, коли вона потрібна. Гострий суїцидальний ризик, психотичні симптоми, маніакальний стан, тяжке порушення функціонування, значне виснаження, інтоксикація або синдром відміни, а також нові чи незрозумілі фізичні симптоми потребують своєчасної медичної або психіатричної оцінки.


Позитивна реінтерпретація особливо вимагає професійної дисципліни. Спроба шукати «сенс» у симптомі не повинна відкладати діагностику, зменшувати серйозність насильства, перекладати відповідальність на постраждалу людину або пояснювати соматичну хворобу лише психологічним конфліктом.


Як і інші психотерапії, ППТ може супроводжуватися складними переживаннями. Систематичний огляд несприятливих подій у рандомізованих дослідженнях психотерапії показує, що моніторинг можливого погіршення та небажаних подій у психотерапії загалом залишається методологічно нерівномірним. Практичний висновок — прогрес, погіршення і побічні ефекти потрібно обговорювати прямо, а не виходити з припущення, що розмовна терапія автоматично безпечна.


Як обрати психотерапевта, який працює у ППТ за Пезешкіаном


У 2026 році назви сертифікатів і професійний статус слід перевіряти конкретно, з урахуванням перехідного українського законодавства. Наявність курсу, членства в асоціації або сторінки в каталозі не є сама по собі доказом клінічної компетентності.


  • Запитайте про базову вищу освіту та професійну роль фахівця.

  • Уточніть, де і скільки він навчався саме позитивної психотерапії Пезешкіана, який рівень підготовки завершив та хто видав документ.

  • Запитайте про супервізію і клінічну практику, особливо якщо звертаєтеся з психічним розладом, а не лише з життєвим запитом.

  • Попросіть пояснити, як терапевт відрізняє психологічну проблему від стану, що потребує психіатричної або медичної оцінки.

  • Уточніть, як визначаються цілі, як відстежується прогрес і через який термін план переглядають за відсутності змін.

  • Запитайте, які альтернативні методи мають сильнішу доказову базу саме для вашої проблеми і чому терапевт рекомендує цей підхід.

  • Зверніть увагу на межі: конфіденційність, правила контактів поза сесіями, оплата, скасування зустрічей, ведення записів і порядок завершення терапії.

  • Перевірте, чи можна відкрито не погоджуватися з інтерпретацією терапевта. «Позитивне» пояснення не повинно ставати недоторканною догмою.


Для загальної орієнтації в різних школах корисна окрема стаття «Який метод психотерапії обрати», а базові відмінності між психотерапією, психологічною допомогою і вибором фахівця розбирає матеріал «Психотерапія: що це, як працює і як обрати метод».


Позитивна психотерапія Пезешкіана порівняно з іншими підходами


За способом мислення ППТ має багато спільного з психодинамічною традицією: конфлікт, історія розвитку, повторювані патерни та значення переживань мають велику вагу. Водночас метод більш явно структурує роботу через п’ять етапів, ресурсну реінтерпретацію, балансну модель і каталог актуальних здібностей.


На відміну від класичної когнітивно-поведінкової терапії, ППТ не організована навколо єдиної моделі взаємодії автоматичних думок, переконань і поведінки та не має такого самого обсягу розлад-специфічних протоколів і рандомізованих випробувань. Водночас окремі поведінкові та когнітивні прийоми можуть інтегруватися в роботу.


Порівняння не варто перетворювати на рейтинг «глибини» або людяності. Практично важливіше, чи є для вашої проблеми переконливі дані, чи має терапевт підготовку саме для цього стану, чи зрозумілі вам цілі та механізми роботи і чи є спосіб перевіряти результат.


Підсумок доказового статусу


Позитивна психотерапія Пезешкіана — сформований психотерапевтичний метод із власною теорією, техніками, міжнародною професійною традицією та прямим нормативним визнанням в Україні. Її характерні елементи — принципи надії, балансу й консультування, чотирисферна балансна модель, актуальні здібності, кроскультурний аналіз, позитивна реінтерпретація та п’ятиетапна структура.


Доказова база методу потребує точного формулювання. Старі натуралістичні дослідження показували поліпшення у пацієнтів, які отримували ППТ, але не мали рандомізації та активного психотерапевтичного контролю. Сучасного масиву незалежних метааналізів саме методу Пезешкіана рандомізованих досліджень для окремих розладів немає. Тому нормативне включення до переліку МОЗ є важливим фактом професійної системи України, але не підставою приписувати методу однаково сильну ефективність у всіх клінічних ситуаціях.


Раціональний вибір полягає у поєднанні чотирьох речей: конкретного запиту або діагнозу, якості доступних доказів, кваліфікації психотерапевта та вподобань самої людини. Якщо ППТ обирають для клінічного стану, план має бути відкритим до перегляду, а психотерапія — інтегрованою з медичною або психіатричною допомогою тоді, коли вона потрібна.


Поширені запитання


Позитивна психотерапія Пезешкіана — це про позитивне мислення?

Ні. У методі «позитивний» фокус означає увагу до наявних ресурсів, здібностей і можливих функцій реакцій поряд із проблемою. Професійна терапія не заперечує біль, психічні розлади, травму чи медичні причини симптомів.

Чим ППТ Пезешкіана відрізняється від позитивної психотерапії Селігмана?

Це різні методи. ППТ Пезешкіана сформувалася з кінця 1960-х років як психодинамічний, конфлікт-центрований і транскультурний підхід. Позитивна психотерапія Селігмана–Рашида виникла у 2000-х роках у межах позитивної психології. Їхні дослідження не можна змішувати.

Які три принципи позитивної психотерапії Пезешкіана?

У традиції методу це принцип надії, принцип балансу та принцип консультування. Вони відповідають ресурсному погляду, аналізу чотирьох сфер життя й п’ятиетапній структурі терапії та самодопомоги.

Що таке балансна модель?

Це модель чотирьох сфер: тіло/здоров’я, діяльність/досягнення, контакти/стосунки та майбутнє/сенс. Її використовують, щоб помітити, куди людина спрямовує час і енергію під час стресу та які способи реагування можна розширити.

Чи доведена ефективність ППТ за Пезешкіаном?

Є клінічні дослідження та нормативне визнання методу в Україні, але доказова база саме методу Пезешкіана має обмеження. Найвідоміше дослідження було нерандомізованим і використовувало неоднорідну вибірку. Сучасного великого корпусу незалежних метааналізів рандомізованих контрольованих досліджень для конкретних розладів немає.

Чи входить метод до переліку МОЗ України?

Так. Чинний наказ МОЗ № 2118 прямо містить «Позитивну психотерапію (ППТ за Пезешкіаном)» і перелічує сфери застосування. Це нормативне визнання, яке не замінює оцінювання якості наукових доказів для конкретного розладу.

Скільки триває терапія?

Єдиної кількості сесій немає. П’ятиетапна модель не означає п’ять зустрічей. У старому натуралістичному дослідженні середня тривалість лікування була близько 30 сесій, але сучасний план має визначатися цілями, станом, прогресом і професійною оцінкою.

Як зрозуміти, що терапія допомагає?

Перед початком варто визначити конкретні цілі й ознаки змін, а далі регулярно переглядати симптоми, повсякденне функціонування, стосунки та якість життя. Якщо тривалий час немає прогресу або стає гірше, план потрібно обговорити й за потреби змінити метод або залучити іншого фахівця.


Пов’язані статті








Джерела


 
 
bottom of page