Невизначеність майбутнього після переміщення: як планувати життя
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Після вимушеного переїзду життя часто доводиться організовувати без відповіді на головне запитання: коли можна буде повернутися додому і чи вдасться це взагалі. За таких умов допомагає план, який працює за кількох можливих сценаріїв. Він поєднує найближчі потреби, рішення на кілька місяців і критерії, за якими ви переглядатимете свої наміри. Навчання, робота, лікування, стосунки та звичайні щоденні справи можуть розвиватися вже зараз, навіть коли дата повернення залишається невідомою.
Практичний початок: визначте, що потрібно забезпечити протягом найближчих двох тижнів; оберіть дві життєздатні можливості на наступні місяці; запишіть, яка інформація може змінити рішення; призначте дату перегляду плану. Зазначені проміжки часу є зручними орієнтирами для організації справ, а не клінічно встановленими нормативами.
Що означає невизначеність майбутнього після вимушеного переміщення
Невизначеність майбутнього після переміщення — це життєва ситуація, у якій людина не має достатньо надійної інформації про тривалість перебування в новому місці, безпеку повернення, житло, доходи, документи, сімейні обставини та інші умови, від яких залежать рішення. Вона може супроводжувати внутрішнє переміщення в Україні, проживання за кордоном, очікування рішення про правовий статус або повторний переїзд.
Відчуття невизначеності складається з двох різних елементів. Перший — реальні зовнішні обмеження: бойові дії, зруйноване житло, нестала робота, правила перебування, зміна доступних виплат або розлука з родиною. Другий — психологічні процеси, через які людина переживає відкритість майбутнього: тривожні передбачення, труднощі з ухваленням рішень, постійний пошук новин, виснаження від необхідності знову все переглядати.
Визнати реальні обставини важливо для планування. Навички саморегуляції можуть зменшити навантаження, а стабільне житло, безпека, доступ до медицини й підтримка громади визначають, наскільки людина взагалі має свободу вибору. Саме на поєднанні особистих і соціальних чинників наголошує огляд доказів Всесвітньої організації охорони здоров’я 2023 року.
Для ширшого розуміння досвіду переїзду дивіться психологію міграції, а для ситуацій, пов’язаних із війною та небезпекою, — матеріал про вимушену міграцію. Ця стаття присвячена окремому завданню: як будувати повсякденне й довгострокове життя без відомої дати повернення.
Про стресори, які виникають уже після прибуття — житлові, фінансові, правові та соціальні, — читайте в матеріалі «Постміграційний стрес: причини, прояви та умови відновлення». Це батьківська тема для аналізу планування в умовах невизначеності.
Чому невідоме майбутнє виснажує
Коли рішення залежать від зовнішніх подій
Звичайне планування спирається на певні припущення: де людина мешкатиме, чи матиме дохід, у якій школі навчатиметься дитина, коли можна підписати договір оренди. Після вимушеного переміщення ці припущення стають нестійкими. Купувати необхідну техніку чи накопичувати гроші на переїзд? Починати тривале навчання чи чекати повернення? Продовжувати оренду чи готуватися до нового від’їзду? Кожне рішення має вартість, а передумови змінюються незалежно від людини.
Систематичний огляд Nowak та співавторів (2023) охопив 19 досліджень дорослих біженців і шукачів притулку в Європі. Умови життя після прибуття — зокрема житло, зайнятість, фінансові труднощі, сімейні зв’язки й соціальна підтримка — були пов’язані із симптомами депресії, тривоги та посттравматичного стресу. Виявлені зв’язки були неоднорідними; огляд не встановлює, що кожний окремий стресор сам по собі спричиняє розлад.
Коли очікування перетворюється на спосіб життя
Людина може відкладати навчання, нові знайомства, звернення по медичну допомогу чи облаштування помешкання через думку «ми тут ненадовго». Через кілька місяців тимчасове життя продовжується, а невирішених завдань більшає. Виникає відчуття, що потрібно одночасно зберігати готовність виїхати й будувати життя на місці.
Якщо перебування поза домом триває роками, окремі психологічні завдання описано в статті «Тривале вимушене переміщення: життя в очікуванні повернення».
Тривале очікування особливо обтяжливе, коли людина не знає, які права матиме завтра. Систематичний огляд Côté-Olijnyk та співавторів (2024) описує зв’язок нестійкого міграційного статусу, загрози примусового повернення, виключення із соціального життя та невизначеності з психічним здоров’ям. Йдеться про специфічні групи людей у правовій невизначеності; отримані там показники поширеності розладів не можна переносити на всіх ВПО чи осіб із тимчасовим захистом.
Коли думки повертаються до одного запитання
Тривога може підштовхувати до нескінченних спроб уявити всі майбутні загрози. Деякі люди переглядають новини десятки разів на день або прагнуть ухвалити рішення з абсолютною гарантією правильності. У психології досліджують «нетерпимість до невизначеності» — схильність особливо важко переносити брак визначеності. Метааналіз Gentes і Ruscio (2011) засвідчив її зв’язки із симптомами кількох психічних розладів. Це дослідження стосується психологічного механізму загалом; воно не доводить ефективності певної техніки планування саме серед українських переселенців.
Важливо розрізняти обґрунтовану обережність і тривожне виснаження. Перевірити безпеку маршруту перед виїздом необхідно. Постійно шукати відповідь, якої поки ніхто не має, означає витрачати сили без відповідного приросту корисної інформації.
Починати варто з опори, а не з остаточного рішення
Перше завдання — визначити мінімальні умови, за яких сім’я або людина можуть безпечніше прожити найближчий період. Сюди входять житло, харчування, ліки, дохід чи доступна допомога, зв’язок із близькими, необхідні документи, транспорт і можливість звернутися по підтримку. Для сімей із дітьми додаються догляд і навчання; для людей із хронічними станами — безперервність лікування.
Запишіть, що вже працює, що може перерватися найближчим часом і кому можна звернутися у разі збою. Наприклад, якщо договір оренди закінчується через три тижні, першочерговим стає варіант продовження або резервного проживання. Якщо у члена сім’ї закінчується життєво необхідний препарат, потрібно спочатку визначити шлях отримання ліків. Планування повернення матиме більше сенсу, коли найважливіші потреби отримають увагу.
ВООЗ у матеріалах про психічне здоров’я біженців і мігрантів наголошує на значенні доступу до базових потреб, безпеки, житла, охорони здоров’я, освіти та соціального включення. Тому ситуація, у якій бракує матеріальних ресурсів, потребує також практичної, соціальної та інституційної підтримки.
Три кола впливу
Розділіть усі турботи на три умовні групи. До першої віднесіть дії, якими можна керувати безпосередньо: зібрати документи, записатися до лікаря, надіслати резюме, обговорити бюджет із близькими. До другої — процеси, на які можна впливати частково: переговори з орендодавцем, пошук роботи, можливості дитячого навчання, звернення до місцевих служб. До третьої — рішення й події, які зараз перебувають поза вашим контролем: перебіг бойових дій, загальнодержавні правила, терміни відновлення інфраструктури.
Для кожного питання з першого кола визначте наступний крок. Для другого — конкретне звернення та час, коли варто перевірити результат. Для третього — джерело надійних відомостей, умови, за яких потрібна дія, і межу часу, який ви готові витрачати на спостереження.
Як скласти план на кількох часових горизонтах
Найближчі 72 години — два тижні
Це горизонт зменшення негайної нестабільності. Визначте одну або дві першочергові проблеми та дії, які реально виконати. Наприклад: домовитися про житло на наступний місяць, отримати інформацію про медичне обслуговування, відновити доступ до важливого документа, звернутися до місцевої служби підтримки чи узгодити з роботодавцем графік.
Фіксуйте зроблене. За високого навантаження дрібні завершені справи легко не помітити, хоча саме вони зменшують кількість невирішених питань. Якщо зараз сил вистачає лише на одну дію, оберіть ту, від якої найбільше залежать безпека або інші завдання.
Наступні один — три місяці
Складіть план роботи, навчання, житла й здоров’я на той термін, щодо якого маєте найбільше перевірених відомостей. Визначте витрати, можливі доходи, умови продовження оренди, варіанти догляду за дітьми й доступні форми навчання. Необхідні рішення можуть бути тимчасовими за формою, але повноцінними за змістом.
Тимчасовий запис на мовні курси, облаштування робочого місця або участь у місцевому житті не створюють обов’язку назавжди залишатися в новому місті чи країні. Вони покращують доступне сьогодення та можуть розширити вибір у майбутньому.
Наступні три — дванадцять місяців
На довшому горизонті корисно готувати можливості, які залишаться цінними за різних сценаріїв: підтвердження кваліфікації, навчання, заощадження, знання мови, медичні документи, навички, надійні соціальні зв’язки. Для частини людей це буде шлях до тривалого проживання, для інших — підготовка до повернення, коли воно стане безпечним і здійсненним.
Ці горизонти є редакційною моделлю організації плану. Дослідження психічного здоров’я після міграції підтверджують значення умов життя та підтримки; вони не встановлюють, що саме такі календарні межі оптимальні для кожної людини.
План за сценаріями: залишитися, повернутися або знову переїхати
Коли майбутнє залежить від багатьох зовнішніх подій, один незмінний план швидко втрачає актуальність. Практичніше сформувати два основні сценарії та резервний варіант. Сценарій — це перелік умов і дій, а не передбачення.
Сценарій А: залишаємося на поточному місці
Опишіть умови, за яких проживання протягом наступних місяців буде прийнятним: стабільність житла, фінансова доступність, навчання, медична допомога, безпека й підтримка. Визначте конкретні дії, які ці умови зміцнюють. Наприклад, за три місяці варто перевірити можливість продовження договору оренди, доступ до постійної роботи та освітній маршрут дитини.
Сценарій Б: повертаємося за певних умов
Перерахуйте перевірювані умови, за яких ви розглядатимете повернення: рівень безпеки за надійними офіційними повідомленнями, доступне житло, транспорт, вода й електропостачання, медична допомога, можливості для дітей і необхідний запас коштів. Домовтеся, хто збирає дані і як сім’я обговорюватиме їх.
Повернення до України чи рідної громади стосується також прав, свободи вибору та умов безпеки. УВКБ ООН у підході до добровільної репатріації підкреслює добровільність, поінформованість, безпеку та гідність. Жодне психологічне бажання швидше завершити невизначеність саме по собі не визначає, чи є повернення безпечним.
Сценарій В: потрібне інше місце проживання
Іноді обидва попередні сценарії стають недоступними. Резервний варіант може включати можливість переїзду в іншу громаду, тимчасове проживання у близьких, звернення до служб розміщення, переведення навчання чи роботи. Варто завчасно зберігати копії документів, актуальні контакти й перелік необхідних ліків, якщо це можна зробити безпечно.
Необхідність резервного плану визначається реальною ситуацією. Якщо є безпосередня загроза життю, пріоритет мають офіційні вказівки з безпеки та невідкладні дії, а не календар планових обговорень.
Поріг перегляду рішення
Для кожного сценарію запишіть три речі: яка подія змінює умови, де перевірити інформацію і що ви зробите після підтвердження. Наприклад: «Якщо договір оренди не продовжують, за два тижні до його завершення звертаємося до визначених служб і розглядаємо резервне житло». Або: «Якщо з’являється офіційно підтверджена можливість безпечного повернення й доступне житло, обговорюємо бюджет, здоров’я та навчання всіх членів сім’ї».
Такий підхід розділяє підготовку і щоденне ухвалення остаточного рішення. Поки умови не змінилися, людина може вкладатися в поточне життя.
Шість сфер, без яких план залишиться абстрактним
Житло й фізична безпека
Уточніть термін проживання, вартість, умови продовження, доступність для всіх членів сім’ї та резервний варіант. За можливості важливі домовленості фіксуйте письмово. Якщо житло небезпечне або існує загроза насильства, першочерговим є пошук безпечного варіанта, а не тренування психологічної витривалості.
Гроші, робота та документи
Розрахуйте мінімальні щомісячні витрати, передбачувані доходи та витрати на зміну місця проживання. Розрізняйте гарантовані надходження й кошти, отримання яких ще потребує рішення установи. Зберігайте інформацію про строки документів, статус заяв і офіційні канали зв’язку.
Статус ВПО всередині України, статус біженця, перебування за тимчасовим захистом і процедура розгляду заяви про притулок мають різні юридичні підстави. Для адміністративних рішень перевіряйте саме відповідну офіційну інформацію. Станом на 13 жовтня 2026 року в Україні чинний Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII; на офіційному порталі вже зазначено майбутню втрату ним чинності 22 жовтня 2026 року. Через зміну законодавства конкретні права й процедури слід звіряти за датою звернення.
Фізичне та психічне здоров’я
З’ясуйте, де можна отримувати регулярні ліки, консультації, необхідні обстеження та допомогу в невідкладних ситуаціях. Особливо важливо підтримувати безперервність лікування хронічних захворювань, вагітності, психічних розладів і реабілітації. Корисно мати стислий медичний перелік: препарати, дози, алергії, контакти фахівців і доступні медичні виписки.
Навчання, догляд та розвиток дітей
Навіть коли сім’я не знає, де житиме через рік, дитині потрібні зрозумілі правила, доступне навчання, зв’язок із близькими й можливості для дружби. У плані варто передбачити школу чи садок, маршрут до занять, мову навчання, підтримку у разі зміни програми та регулярний час із дорослими.
Соціальні зв’язки та належність
Після переїзду знайомі контакти часто стають віддаленими, а нові відносини потребують часу. Підтримка може складатися з коротких регулярних розмов, участі в місцевих спільнотах, взаємодопомоги сусідів, шкільних контактів і практичної допомоги від громадських організацій. ВООЗ пов’язує соціальне включення й доступ до послуг із умовами кращої підтримки психічного здоров’я у своєму тематичному огляді.
Можливість рухатися далі
План має залишати місце для життя поза режимом виживання: дозвілля, навчання, професійного розвитку, фізичної активності, відновлення звичайних ритуалів. Невелика справа, яка приносить сенс сьогодні, не зобов’язує людину відмовлятися від пам’яті про дім або бажання повернутися.
Як зменшити перевантаження від новин і рішень
Створіть власний порядок отримання інформації. Для безпекових повідомлень використовуйте офіційні та перевірені канали, а за наявності термінової загрози реагуйте одразу. Для інших питань — оренди, програм підтримки, навчальних можливостей — визначте регулярний, але обмежений час перевірки. Необхідність оновлювати дані залежить від швидкості їхніх реальних змін.
Корисно вести один документ або зошит з окремими рядками: «Відомо», «Потребує перевірки», «Наступний крок», «Дата перегляду». Суперечливі повідомлення позначайте як непідтверджені. Це допомагає відрізняти фактичну зміну обставин від повторення тривожного припущення.
Коли починається хвиля тривоги, спробуйте повернути увагу до відчуттів тіла, дихання, звуків довкола та конкретної поточної дії. Практики зосередження, відсторонення від нав’язливих думок і дій відповідно до цінностей описані в ілюстрованому посібнику ВООЗ «Робити те, що має значення, у періоди стресу» (2020). Ці вправи можуть підтримувати саморегуляцію, але не змінюють зовнішніх небезпечних умов.
Якщо важко зупинити тривожні думки, може допомогти запитання: «Чи з’явилася зараз нова інформація, яка потребує дії?» Якщо так — запишіть крок. Якщо ні — поверніться до визначеної справи. Для розуміння різниці між переживанням тривоги та клінічними станами читайте окрему статтю про тривогу.
Коли в родині різні плани щодо повернення
У межах однієї сім’ї можуть співіснувати різні потреби. Один дорослий прагне повернутися, щойно це стане можливим; інший відчуває більшу стабільність у новому місці; підліток уже має друзів і школу; старші родичі сумують за громадою, з якою пов’язане все життя. Розбіжності часто мають конкретні підстави: стан здоров’я, робота, прив’язаність, досвід небезпеки, потреби дітей.
Корисно обговорювати не тільки підсумкову позицію «залишаємося» або «повертаємося», а критерії, які стоять за нею. Кожному учаснику можна запропонувати відповісти: що для мене означає безпека, чого я боюся втратити, що має бути забезпечено для прийнятного рішення, яка допомога потрібна. Згодом ці критерії порівнюють із фактичними можливостями.
Домовленість іноді стосується лише наступного етапу: прожити поточний навчальний семестр, закінчити лікування, переглянути сімейний бюджет через певний час. Спільний часовий горизонт допомагає організувати співпрацю, зберігаючи право кожного на власні переживання.
Коли рішення стосується дитини, дорослі відповідають за її безпеку й життєві умови. Дитина має бути почутою відповідно до віку та розвитку, проте їй не слід передавати тягар остаточного рішення за сім’ю.
Як говорити з дітьми про невідоме майбутнє
Молодшим дітям потрібні конкретні відповіді про сьогодні та найближчі дні: хто забере зі школи, де вони спатимуть, коли зможуть поговорити з близькою людиною. Фраза «Ми ще не знаємо, коли повернемося. Сьогодні ми тут, дорослі дбають про нашу безпеку, а завтра разом зробимо ось це» дає інформацію без вигаданих обіцянок.
Школярам можна пояснювати, від чого залежать зміни планів, і залучати до доступних рішень: гурток, облаштування особистого простору, спосіб підтримувати зв’язок із друзями. Підліткам важливо мати можливість говорити про самостійність, втрату звичного кола спілкування, стосунки та майбутню освіту. Їхня незгода з планом дорослих потребує уважної розмови, а не автоматичного трактування як проблемної поведінки.
Стабільні щоденні ритуали, послідовні правила й доступність надійних дорослих можуть підтримувати відчуття передбачуваності. ВООЗ розглядає сімейні та громадські зв’язки як важливі складові підтримки. Водночас за тривалого порушення сну, навчання, поведінки чи соціальних контактів дитині може знадобитися фахова оцінка з урахуванням віку, розвитку та обставин переміщення.
Якщо сил на планування майже немає
Іноді людина виснажена настільки, що навіть короткий список справ здається непосильним. Це може бути пов’язано з безсонням, невирішеними матеріальними труднощами, депресивними симптомами, тривогою, наслідками травматичних подій, соматичним захворюванням або їхнім поєднанням. За одним описом неможливо визначити причину.
У такій ситуації зменште масштаб завдання. Оберіть найнеобхідніше на сьогодні: поїсти, прийняти призначені ліки, зв’язатися з людиною, яка може допомогти, або зробити одне термінове звернення. Якщо можливо, попросіть іншого дорослого допомогти з пошуком інформації, формами чи розмовами з установами. Спільне планування не вимагає від людини постійно бути організованою та зібраною.
Для людей, яким через стрес і труднощі функціонування потрібна структурована психологічна підтримка, ВООЗ описує програму «Управління проблемами плюс» (PM+). Вона поєднує навички керування стресом, роботи з практичними проблемами, активізації та посилення соціальної підтримки й проводиться підготовленими фахівцями. Це приклад доказово орієнтованого втручання в умовах несприятливих подій; наведений у цій статті побутовий план за сценаріями не є окремо випробуваною клінічною методикою.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Звернення по допомогу доцільне, коли тривога, пригніченість, порушення сну, виснаження або труднощі з концентрацією тривалий час заважають працювати, доглядати за собою чи близькими, навчатися й підтримувати стосунки. Особливої уваги потребують інтенсивні нав’язливі спогади про загрозливі події, виражене уникання, значні зміни поведінки, зловживання алкоголем чи іншими речовинами, а також погіршення наявного психічного або фізичного захворювання.
Психолог чи психотерапевт може допомогти розібратися з переживаннями та повсякденними труднощами; лікар або психіатр оцінює можливі психічні розлади, необхідність медичної діагностики та лікування. Скринінговий опитувальник лише вказує на потребу подальшої оцінки. Саме переміщення, сум за домом, плач або тимчасова тривога не встановлюють діагнозу. Докладніше про форми підтримки — у статті «Психологічна допомога: що це, види, коли потрібна і до кого звертатися».
Якщо людина має намір заподіяти собі шкоду, перебуває в безпосередній небезпеці або втратила здатність забезпечувати власну безпеку, необхідна невідкладна допомога за місцевими екстреними процедурами. За перебування в іншій країні слід користуватися екстреними службами цієї країни.
Типові труднощі та конкретні рішення
«Боюся влаштовуватися на роботу, бо раптом доведеться повертатися»
Оцініть, чи дає робота корисний дохід, досвід, контакти та можливість змінити обставини пізніше. З’ясуйте договірні умови припинення зайнятості й необхідний час для переїзду. Професійний розвиток часто має цінність у кількох можливих майбутніх сценаріях.
«Не знаю, чи витрачатися на облаштування тимчасового житла»
Розподіліть речі за значенням: необхідні для здоров’я й повсякденного життя, корисні для навчання чи роботи, суто бажані. Врахуйте вартість, можливість перевезення та ваш бюджет. Комфорт у теперішньому житлі може бути важливою поточною потребою незалежно від того, скільки триватиме проживання.
«Здається, що всі інші вже визначилися»
Люди мають різні правові обставини, здоров’я, ресурси, сімейні зв’язки та рівень безпеки. Порівнювати своє рішення з чужим без урахування цих умов малоінформативно. Корисніше перевірити, чи ваш план відповідає потребам, можливостям і достовірним відомостям.
«Хочу повернутися, але дім недоступний»
Визначте, які саме перешкоди існують зараз: безпека, пошкоджене житло, відсутність послуг, здоров’я близьких чи транспорт. Для кожної перешкоди зазначте джерело перевірки та можливі практичні кроки. Паралельно підтримуйте повсякденне життя там, де перебуваєте. Очікування повернення може поєднуватися з навчанням, працею, відпочинком і новими зв’язками.
«Я змінюю рішення щотижня»
Визначте регулярну дату перегляду плану, наприклад раз на місяць, і умови позапланового перегляду — безпосередня загроза, зміни правового статусу, втрата житла, серйозні сімейні або медичні обставини. Нові емоції важливі для розуміння потреб; зовнішні рішення варто перевіряти також за фактами та можливостями.
Межі наукових доказів
Є переконливі підстави враховувати житлові, економічні, правові та соціальні умови під час оцінювання психічного здоров’я після міграції. Систематичні огляди вказують на зв’язки постміграційних труднощів із психічним дистресом, а настанови ВООЗ підтримують доступ до базових ресурсів, громадських зв’язків і належної допомоги. Водночас результати залежать від країни, типу переміщення, складу вибірки, попередніх переживань і способу вимірювання Nowak та ін., 2023.
Дослідження нетерпимості до невизначеності переважно аналізують психологічні механізми та симптоми в різних групах населення. Даних, які безпосередньо перевіряли б універсальну ефективність саме трьох часових горизонтів, двох сценаріїв чи обраної частоти перегляду планів серед українських ВПО, недостатньо. Ці інструменти запропоновані як прозорий спосіб організації побутових рішень; їх слід адаптувати до реальної безпеки, ресурсів і потреб.
Поширені запитання
Чи потрібно будувати постійне життя, якщо я збираюся повернутися?
Варто забезпечувати поточні потреби й можливості, які допомагають жити зараз. Навчання, лікування, спілкування, робота чи облаштування житла можуть бути корисними й за майбутнього повернення. Остаточний вибір місця проживання спирається на безпеку, умови та особисті обставини.
Як планувати, коли щодня змінюються новини?
Відокремлюйте термінові повідомлення з безпеки від інших новин. Для регулярних адміністративних питань використовуйте визначені офіційні джерела та фіксуйте лише ті зміни, які впливають на конкретне рішення. План переглядають тоді, коли змінюються його важливі передумови.
Що робити, якщо ми з партнером по-різному бачимо майбутнє?
Сформулюйте потреби та критерії рішення кожної людини, запишіть спільні обов’язки й оберіть строк наступного обговорення. Якщо розмови постійно закінчуються конфліктом, можлива підтримка фахівця; за наявності примусу чи насильства першочерговими є безпека та індивідуальний доступ до допомоги.
Чи є постійні роздуми про повернення ознакою тривожного розладу?
Самі по собі роздуми про повернення відображають важливість питання для людини. Клінічний висновок потребує оцінки симптомів, тривалості, порушення повсякденного функціонування й інших можливих причин. Якщо переживання істотно заважають жити, доцільна професійна консультація.
Як підтримати літню людину, якій складно приймати нові рішення?
Обговорюйте варіанти у зрозумілому темпі, перевіряйте доступність ліків, транспорту, житла та соціальної підтримки. Важливо зберігати самостійність людини й залучати її до рішень, які стосуються її життя, з урахуванням фактичних функціональних потреб.
Якщо план не спрацював, чи означає це, що я помилився?
План після переміщення спирається на обмежену інформацію. Зміна зовнішніх умов може вимагати іншого рішення. Корисно зафіксувати, що саме змінилося, які ресурси залишилися доступними і який наступний безпечний крок можливий.
Пов’язані статті
Джерела
Côté-Olijnyk, M., Perry, J. C., Paré, M.-È., & Kronick, R. (2024). The mental health of migrants living in limbo: A mixed-methods systematic review with meta-analysis. Psychiatry Research, 337, 115931. https://doi.org/10.1016/j.psychres.2024.115931
Gentes, E. L., & Ruscio, A. M. (2011). A meta-analysis of the relation of intolerance of uncertainty to symptoms of generalized anxiety disorder, major depressive disorder, and obsessive–compulsive disorder. Clinical Psychology Review, 31, 923–933. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2011.05.001
Nowak, A. C., Nutsch, N., Brake, T.-M., Gehrlein, L.-M., & Razum, O. (2023). Associations between postmigration living situation and symptoms of common mental disorders in adult refugees in Europe: Updating systematic review from 2015 onwards. BMC Public Health, 23, 1289. https://doi.org/10.1186/s12889-023-15931-1
Верховна Рада України. (2014; чинна редакція станом на 13 жовтня 2026 року). Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2018). Problem management plus (PM+): Individual psychological help for adults impaired by distress in communities exposed to adversity. https://www.who.int/publications/i/item/WHO-MSD-MER-18.5
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2020). Doing what matters in times of stress: An illustrated guide. https://www.who.int/europe/publications/i/item/9789240003910
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2023). Mental health of refugees and migrants: Risk and protective factors and access to care. https://www.who.int/timorleste/publications/i/item/9789240081840
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Refugee and migrant mental health. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/refugee-and-migrant-mental-health
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. (б. д.). Voluntary repatriation. https://www.unhcr.org/what-we-do/build-better-futures/solutions/voluntary-repatriation