Моральне коло: кого люди включають до сфери турботи, прав і морального захисту
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Моральне коло — це метафора і дослідницька модель, якою в моральній психології описують межі морального врахування: кого або що люди вважають такими, чиї інтереси, добробут, права, вразливість до шкоди чи потреба в захисті мають моральне значення. До центру такого кола зазвичай потрапляють найближчі люди; далі воно може охоплювати незнайомців, віддалені соціальні групи, нелюдських тварин, рослини, екосистеми й інші об’єкти, щодо яких люди здатні формувати моральні судження.
У науковому сенсі моральне коло не є рейтингом «моральності» людей, культур або груп. Воно описує структуру моральної уваги й пріоритетів, а не встановлює, яка мораль є правильною. Сучасні дослідження також показують, що проста схема «всередині або зовні» занадто груба: люди можуть визнавати базові права певної істоти, але не відчувати особистого обов’язку активно їй допомагати; можуть однаково забороняти завдання шкоди різним об’єктам, але дуже по-різному розподіляти час, гроші та відповідальність.
Коротка відповідь
Моральне коло відповідає на питання: хто або що для людини є морально значущим? У ранніх психологічних дослідженнях його часто уявляли як межу між тими, хто «входить» до сфери моральної турботи, і тими, хто залишається поза нею. Робота Laham (2009) показала, що навіть спосіб постановки питання може зміщувати цю межу: рішення про те, кого виключити, і рішення про те, кого включити, давали різні результати.
Пізніша концепція моральної експансивності зробила модель градуйованою. У дослідженнях Crimston та співавт. (2016) учасники розподіляли різні людські й нелюдські об’єкти за рівнями моральної турботи й особистої відповідальності. Отже, корисніше уявляти моральне коло не як намальовану один раз лінію, а як карту різної сили морального врахування.
Найновіше уточнення стосується того, що саме люди вкладають у моральне врахування. У трьох дослідженнях із загальною вибіркою N = 1256 Crimston, Rottman, Neldner, Wilks і Young (2026) виявили послідовну різницю між визнанням прав і прийняттям особистого обов’язку діяти. Люди були готові поширювати права ширше, ніж позитивні обов’язки допомагати, а саме обов’язки надійніше передбачали просоціальні наміри. Це робить сучасне поняття морального кола багатовимірним.
Науковий статус поняття
«Моральне коло» — не клінічний діагноз, не риса особистості в медичному сенсі й не стандартизована оцінка характеру. Це концептуальна модель, яка стала основою для експериментальних завдань і психометричних інструментів у моральній та соціальній психології. Її використовують, щоб досліджувати межі моральної турботи, приписування морального статусу, готовність захищати інших і відмінності між моральним судженням та поведінкою.
Найрозробленішою сучасною операціоналізацією є Moral Expansiveness Scale (MES), запропонована Crimston та співавт. (2016). Коротша версія MESx пройшла окрему перевірку на надійність і валідність у роботі Crimston та співавт. (2018). Водночас жодна така шкала не є універсальним «тестом моральності»: результат залежить від набору об’єктів, формулювання інструкції, культурного контексту, поточних пріоритетів і того, чи йдеться про права, турботу, заборону шкоди або активні обов’язки.
Оглядова стаття Crimston, Hornsey, Bain і Bastian (2018) підсумувала моральну експансивність як окремий напрям досліджень і наголосила на ролі властивостей цільового об’єкта, індивідуальних відмінностей та когнітивно-мотиваційних чинників. Подальші роботи ускладнили первинну картину: моральне коло може мати різну «ширину» для людей, природи чи тварин, а розвиток не обов’язково означає його лінійне розширення.
Що означає бути «всередині» морального кола
Включення до морального кола не має одного психологічного наслідку. На практиці воно може означати кілька різних суджень, які варто розділяти.
Моральний статус і базове врахування
Перший рівень — визнання того, що стан певної істоти або об’єкта взагалі має моральну вагу. Це може проявлятися в судженні, що завдана їй шкода потребує виправдання, що її добробут слід брати до уваги або що її не можна розглядати лише як інструмент для чужих цілей. Психологія тут описує людські оцінки морального статусу, а не встановлює його філософськи.
Права
Другий рівень — приписування прав або захисту від певних дій. У психологічних експериментах це може бути, наприклад, оцінка того, наскільки об’єкт має право не зазнавати шкоди чи несправедливого поводження. Важливо, що визнання прав не означає однакового набору прав для всіх і не гарантує активної допомоги.
Негативні й позитивні обов’язки
Негативний обов’язок у такому контексті стосується утримання від шкоди: «я не повинен робити X». Позитивний обов’язок вимагає дії: «я маю щось зробити, щоб допомогти або захистити». Дослідження 2026 року показало, що саме позитивні обов’язки були особливо тісно пов’язані з намірами допомагати, тоді як права й негативні зобов’язання поширювалися ширше. Тому фраза «входить до мого морального кола» без уточнення може приховувати різні психологічні стани.
Пріоритет і розподіл ресурсів
Навіть якщо кілька цілей визнаються морально значущими, люди можуть надавати їм різний пріоритет. Моральне врахування не скасовує обмеженості ресурсів і конфліктів між обов’язками. Ширше коло не означає однакового часу, грошей, уваги або готовності до самопожертви для кожного, хто до нього входить.
Моральне коло і моральна експансивність: у чому різниця
Моральне коло — це ширша метафора меж морального врахування. Моральна експансивність — конкретніший психологічний конструкт, який описує, наскільки далеко і наскільки інтенсивно людина поширює моральну турботу на різні людські та нелюдські цілі. Саме тому окрема канонічна стаття про моральну експансивність зосереджується на MES/MESx, індивідуальних відмінностях і вимірюванні ширини та інтенсивності турботи, тоді як ця сторінка пояснює саму структуру моральної межі, статус, права й обов’язки.
Бінарна модель зручна для простого запитання «чи має ця ціль моральне значення?». Градуйована модель краще відображає реальність, де близька людина, незнайомець, собака, комаха й ліс можуть усі мати певну моральну вагу, але на різних рівнях і через різні підстави. Нові дані про права та обов’язки додають ще одну вісь: дві цілі можуть отримати однакове визнання права на захист від шкоди, але різну готовність людей активно допомагати їм.
Як психологи вимірюють моральне коло
Єдиного золотого стандарту вимірювання немає. Дослідники використовують кілька підходів, кожен з яких відповідає на трохи інше питання.
Вибір межі
У найпростішому форматі учасник позначає межу, всередині якої розташовані об’єкти, гідні морального врахування. Перевага такого завдання — наочність. Недолік — воно змушує складну систему пріоритетів виглядати бінарною й може бути чутливим до формулювання інструкції. Експерименти Laham (2009) показали, що рамка включення або виключення сама по собі здатна змінювати розмір намальованого кола.
Градуйовані рівні турботи
MES і MESx пропонують оцінювати різні цілі на кількох рівнях: від максимальної турботи та особистої відповідальності до відсутності морального врахування. Такий підхід краще розрізняє «ширину» і «глибину» моральної турботи. Валідаційне дослідження MESx показало добру внутрішню узгодженість короткої версії та помірну стабільність протягом п’яти тижнів, що водночас залишає місце для контекстної мінливості.
Права, обов’язки і наміри
Сучасний підхід дедалі частіше розділяє право на захист, заборону шкоди, позитивний обов’язок допомагати й реальну поведінкову готовність. Це важливо для валідності: якщо дослідник питає лише «чи заслуговує ця істота на права?», він не може автоматично робити висновок про готовність респондента витрачати ресурси на її добробут.
Поведінкові критерії
Самозвітні шкали іноді поєднують з рішеннями про пожертви, волонтерство, розподіл ресурсів, готовність нести витрати або іншими поведінковими показниками. У початковій роботі MES моральна експансивність передбачала низку просоціальних намірів і деякі поведінкові критерії понад споріднені конструкти. Проте зв’язок між оцінкою в анкеті й конкретною дією є ймовірнісним, а не детерміністичним.
Чому різні істоти й об’єкти отримують різний моральний статус
Психологічні межі морального кола формуються не одним механізмом. Дослідження вказують на поєднання сприймання психіки, здатності відчувати, оцінки намірів, близькості, подібності, вразливості, групової належності, цінностей та ситуативної рамки.
Сприймана здатність відчувати
Одна з найстійкіших ліній досліджень пов’язує моральний захист зі сприйманням того, що ціль здатна переживати біль, страх, задоволення або інші стани. У класичній роботі Gray, Gray і Wegner (2007) оцінки психічних здібностей групувалися навколо двох вимірів — Experience і Agency. Experience, тобто приписувана здатність відчувати й переживати, була особливо пов’язана з моральним врахуванням.
Цей зв’язок не означає, що люди безпомилково визначають реальну здатність іншої істоти відчувати. Психологічне дослідження вимірює сприймання. Люди можуть недооцінювати або переоцінювати психічні властивості інших, а моральні судження можуть залежати від культурних уявлень і доступної інформації.
Сприймана агентність
Agency — приписувана здатність планувати, контролювати дії й діяти навмисно — частіше пов’язується з оцінкою відповідальності та провини, ніж із потребою в захисті. Теоретична модель Gray, Young і Waytz (2012) пов’язувала моральне сприймання з образом агента, який діє, і пацієнта, який може зазнати шкоди. Це впливова рамка, але її не слід сприймати як повне пояснення всіх моральних суджень.
Звідси випливає важливе розрізнення: моральний агент і моральний пацієнт — не одне й те саме. Людина може вважати немовля, тварину або іншу вразливу істоту гідною сильного захисту, хоча приписує їй обмежену відповідальність за складні моральні рішення.
Близькість, подібність і належність
Родинні зв’язки, дружба, спільна ідентичність, знайомство і відчуття подібності часто підсилюють турботу. Але близькість не є єдиним шляхом до морального включення: люди здатні поширювати моральне врахування на незнайомців, віддалені групи й нелюдські об’єкти. Саме варіативність цієї межі є центральним предметом досліджень моральної експансивності.
Вразливість, шкода і уявлення про небезпеку
Цілі, які здаються вразливими до страждання чи залежними від допомоги, можуть отримувати більше захисту. Водночас сприймана небезпечність здатна змінювати моральне ставлення навіть до нелюдських тварин. Це показує, що моральний статус у повсякденній психології визначається не однією властивістю, а конфігурацією уявлень про відчуття, наміри, ризик і взаємини.
Емпатія і цінності
Емпатія може підтримувати турботу, але не дорівнює моральному колу. Вона вибіркова, залежить від уваги й близькості та не гарантує послідовного застосування прав або правил. Аналогічно, універсалістські цінності та ідентифікація з людством пов’язані з моральною експансивністю, але не є її синонімами. Людина може поділяти певну цінність і не діяти відповідно до неї в конкретній ситуації.
Контекст і формулювання
Межа морального кола частково залежить від того, як поставлено питання, які альтернативи запропоновано, кого порівнюють між собою та які наслідки рішення стають помітними. Саме тому одиничний скриншот, вірусна «карта кіл» або один пункт анкети не дають підстав для широкого висновку про моральність людини.
Люди, тварини і природа: моральне коло не має єдиної шкали
У повсякденній мові легко уявити одну лінію від «близьких» до «далеких». Емпіричні дані складніші. Люди можуть високо цінувати природу й водночас інакше оцінювати людські групи; можуть турбуватися про певні види тварин більше, ніж про інші; можуть визнавати право на захист для широкого кола цілей, але розподіляти активні обов’язки вибірково.
Дослідження Caviola, Everett і Faber (2019) показало, що ставлення до морального статусу тварин має вимірювані індивідуальні відмінності й пов’язане з реальними рішеннями, зокрема пожертвами та вибором їжі. Водночас моральна оцінка тварин не зводилася лише до уявлень про їхній інтелект або здатність відчувати.
У великому міжнаціональному аналізі Law та співавт. (2025) дослідники виявили суттєву варіативність у тому, як люди співвідносять моральну цінність природи й людських аутгруп. Дані з 42 країн у вибірках студентів і 86 країн у великих репрезентативних опитуваннях не підтримують просту ідею, що моральне коло всюди розширюється однаково або що турбота про природу автоматично означає меншу турботу про людей.
Для психології це важливе обмеження: «ширше» і «вужче» не завжди описують одновимірну шкалу. Моральне коло може мати різну форму залежно від категорії цілей, а міжкультурні порівняння вимагають перевірки того, чи однаково учасники розуміють формулювання, об’єкти й саму ідею обов’язку.
Як моральне коло змінюється в дитинстві
Популярна інтуїція говорить, що з віком моральне коло просто розширюється. Дані не підтримують таку універсальну траєкторію. У дослідженні Neldner та співавт. (2018) діти 4–10 років розміщували людей, тварин і елементи довкілля на градуйованих колах турботи. Старші діти демонстрували більш диференційоване, градуйоване розуміння, але вікові зміни залежали від категорії цілі.
Сучасний огляд-перспектива Marshall, Wilks, Caviola і Neldner (2025) підсумував дані, за якими в окремих доменах молодші діти можуть виявляти ширшу моральну турботу, ніж старші діти й дорослі. Отже, розвиток здатний не лише розширювати, а й перебудовувати або звужувати певні частини морального кола.
Дослідження моральної турботи про тварин також показують розвиткові зміни. У роботі Henseler Kozachenko і Piazza (2021) діти й дорослі по-різному використовували такі ознаки, як подібність до людини, інтелект, привабливість і здатність відчувати. Це ще раз застерігає від простої історії про одне коло, яке з віком лише стає більшим.
Моральне коло, моральне виключення і дегуманізація
Якщо моральне коло описує сферу морального врахування, то моральне виключення описує процес, за якого люди або групи опиняються поза сферою, де повною мірою застосовуються звичайні правила справедливості й турботи. Це близькі, але не тотожні поняття: дослідження морального кола може стосуватися тварин, природи чи штучних систем, тоді як моральне виключення найчастіше аналізує соціальні межі справедливості.
Дегуманізація — ще один споріднений процес: сприймання інших як менш людських або позбавлених людських якостей. Вона може сприяти моральному виключенню, але не є його обов’язковою умовою. Людина здатна визнавати іншого цілком людиною і все одно застосовувати до нього інший стандарт прав, справедливості або захисту. Зворотний процес гуманізації стосується посилення сприймання психіки, індивідуальності й перспективи іншого, але сам по собі теж не гарантує конкретного морального рішення.
Ці терміни слід використовувати як описи психологічних процесів, а не як моральні ярлики для людей чи груп. Окреме рішення або суперечка не дозволяють діагностувати «моральне виключення» без аналізу того, які правила й стандарти реально застосовуються.
Від морального судження до поведінки
Моральне коло належить передусім до морального врахування й судження про статус цілі. Воно не тотожне моральному рішенню, мотивації або поведінці. Людина може вважати, що комусь слід допомогти, але не допомогти через брак ресурсів, конфлікт обов’язків, страх, невпевненість, відсутність можливості або інші мотиви.
Так само просоціальна дія не завжди означає широке моральне коло: допомога може ґрунтуватися на взаємності, репутації, груповій лояльності, звичці чи конкретних стосунках. Для сильної інтерпретації дослідження мають окремо вимірювати моральне судження, мотивацію, намір і фактичну поведінку.
Робота 2026 року про права й обов’язки особливо добре демонструє цей розрив. Визнання права на моральний захист було ширшим, але саме особисте відчуття обов’язку стабільніше передбачало готовність до дій. Це не означає, що обов’язок автоматично перетворюється на поведінку; воно показує, що різні компоненти морального кола мають різну мотиваційну вагу.
Чи означає ширше моральне коло «більшу моральність»
Ні. Психологічний показник ширини морального кола не є загальною оцінкою моральності. Він не вимірює чесність, справедливість, надійність, ненасильство, відповідальність, здатність дотримуватися обіцянок або інші морально релевантні якості як єдине ціле.
Широка декларативна турбота також не гарантує послідовної поведінки. Люди можуть мати дуже широкі моральні пріоритети, але стикатися з конфліктами між ними. Навпаки, сильна відповідальність за обмежене коло конкретних осіб може приводити до значної реальної турботи. Наукове дослідження описує такі відмінності; воно не перетворює їх на ієрархію «кращих» і «гірших» людей.
Це особливо важливо для політичних, релігійних і культурних порівнянь. Навіть коли дослідження виявляє статистичні асоціації між певними поглядами та формою морального кола, з цього не випливає рейтинг моральності групи, ідеології чи культури.
Чи можна змінити межі морального кола
Так, принаймні частина меж є контекстно чутливою. Експеримент Laham показав ефект самої рамки включення/виключення. MESx мав лише помірну тест-ретест стабільність протягом п’яти тижнів, що сумісне з поєднанням відносно стійких індивідуальних відмінностей і ситуаційної мінливості. Дослідження моральної експансивності також вивчають роль емоцій, ідентифікації, уяви, сприймання подібності та інформації про ціль.
Проте короткострокова зміна відповіді в експерименті не доводить довготривалої зміни реальної поведінки. Сильні твердження про «розширення морального кола» потребують даних про стійкість ефекту, перенесення на інші цілі та поведінкові наслідки.
Моральне коло і штучний інтелект
Роботи, соціальні роботи та системи штучного інтелекту створюють новий об’єкт для дослідження морального кола: люди можуть приписувати таким системам моральний статус, права або потребу в захисті. Це дані про людську моральну психологію — про те, як люди сприймають технологічний об’єкт.
У серії досліджень Reinecke, Wilks і Bloom (2025) діти частіше, ніж старші учасники, приписували гуманоїдному роботу психічне життя й моральний статус; із віком ці оцінки наближалися до дорослих, які значно рідше робили такі приписування. Цей результат показує розвиток людських суджень про роботів. Він не є доказом того, що робот або ШІ справді має свідомість, почуття, здатність страждати чи моральну суб’єктність.
Так само включення ШІ до чи поза моральним колом не вирішує питання відповідальності за його застосування. Автоматизоване рішення, рекомендація ШІ, спільне рішення людини й системи та делегування рішення ШІ — різні ситуації. Приписування системі агентності не скасовує відповідальності розробників, користувачів, організацій та інших людських учасників.
Типові помилки у розумінні морального кола
Перша помилка — трактувати моральне коло як тест «хорошої людини». Дослідницькі шкали вимірюють конкретний конструкт і не дають загального морального діагнозу.
Друга — змішувати турботу з симпатією. Можна не любити людину, не відчувати близькості й водночас визнавати її право на справедливе ставлення та захист від шкоди. Дослідження дітей також показує, що моральна турбота психологічно відрізняється від простого «подобається» або «знайомий».
Третя — вважати, що всі всередині кола отримують однаковий пріоритет. Градуйовані моделі прямо показують різну інтенсивність турботи, а дослідження прав і обов’язків — різну готовність діяти.
Четверта — ототожнювати широке коло з емпатією. Емпатія може бути одним із чинників, але моральне врахування також спирається на правила, права, уявлення про справедливість, обов’язки й абстрактні принципи.
П’ята — вважати коло фіксованим. На нього впливають розвиток, контекст, формулювання, доступна інформація й категорія цілі.
Шоста — читати кореляційні групові відмінності як моральний рейтинг. Порівняння середніх значень не дозволяє оцінити моральність конкретної людини й не дає наукової підстави ранжувати культури, політичні групи чи релігії.
Практичне значення поняття
Моральне коло корисне як аналітичне запитання: кого саме ми враховуємо, який вид захисту визнаємо, які обов’язки відчуваємо і що готові робити, коли виникає ціна або конфлікт пріоритетів. Розділення цих рівнів допомагає точніше аналізувати благодійність, ставлення до тварин і природи, міжгрупові відносини, гуманітарні рішення та взаємодію з новими технологіями.
Для досліджень і публічних дискусій найкорисніше не запитувати «у кого коло правильніше», а розкладати твердження на компоненти: чи визнається моральний статус; чи є право на захист від шкоди; чи виникає позитивний обов’язок допомоги; який пріоритет надається цілі; чи перетворюється це на рішення й поведінку. Така схема зменшує ризик перетворити психологічний конструкт на моральний ярлик.
Поширені запитання
Що таке моральне коло простими словами?
Це уявна межа навколо тих людей, істот або об’єктів, яких ми вважаємо морально значущими: їхня шкода, добробут, права чи потреба в захисті мають бути враховані.
Чи є моральне коло тим самим, що емпатія?
Ні. Емпатія — це здатність розуміти або переживати стани іншого. Моральне коло стосується того, кому ми надаємо моральне значення. Емпатія може впливати на турботу, але не є її єдиною основою.
Чи означає широке моральне коло, що людина моральніша?
Ні. Ширина кола — один дослідницький вимір. Вона не є сумарною оцінкою моральності людини й не гарантує конкретної поведінки.
Чи можна виміряти моральне коло тестом?
Існують дослідницькі методи, зокрема Moral Expansiveness Scale і MESx, але це не клінічні тести й не інструменти для діагностики або ранжування людей за моральністю.
Чи є права і моральні обов’язки одним і тим самим?
Ні. Людина може визнавати право іншого на захист від шкоди, але не відчувати особистого позитивного обов’язку активно допомагати. Дані 2026 року показують, що ця різниця психологічно значуща.
Чи входять до морального кола тварини й природа?
Для багатьох людей — так, але ступінь турботи дуже варіює. Сучасні шкали моральної експансивності навмисно включають людські й нелюдські цілі, щоб досліджувати цю варіативність.
Чи розширюється моральне коло з віком?
Не обов’язково. Розвиток перебудовує моральні пріоритети, і в окремих доменах молодші діти можуть демонструвати ширшу турботу, ніж старші діти або дорослі.
Чи може моральне коло змінюватися залежно від ситуації?
Так. Експериментальні дані показують чутливість до формулювання й контексту, а психометричні показники мають лише часткову стабільність у часі. Водночас коротка зміна відповіді не обов’язково означає стійку зміну поведінки.
Чи означає включення ШІ до морального кола, що ШІ має свідомість?
Ні. Це означає, що людина приписує системі певний моральний статус або ставиться до неї як до морально значущої. Таке людське сприймання не доводить наявності у ШІ свідомості, почуттів чи здатності страждати.
Чим моральне коло відрізняється від морального виключення?
Моральне коло описує межі того, хто або що отримує моральне врахування. Моральне виключення описує винесення людей або груп за межі сфери, де до них застосовують звичайні правила справедливості та турботи.