Ліза Фельдман Барретт: теорія сконструйованих емоцій, core affect та сучасні дискусії
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 р. · Редакційна політика
Ліза Фельдман Барретт (Lisa Feldman Barrett) — психологиня та нейронауковиця, чия робота стала однією з центральних ліній сучасної науки про емоції. Вона є University Distinguished Professor психології в Northeastern University і працює на перетині психології, нейронаук, психофізіології та афективної науки. Офіційний профіль Northeastern University описує її дослідження як спробу побудувати системну модель того, як мозок і тіло разом породжують афект, емоції, мотивацію, пізнання та дію.
Найвідоміша теоретична пропозиція Барретт — теорія сконструйованих емоцій (Theory of Constructed Emotion, TCE). У ній емоції на кшталт страху, гніву чи смутку розглядаються не як готові біологічні програми з незмінними «відбитками», а як категорії, окремі випадки яких мозок конструює залежно від тілесного стану, контексту, попереднього досвіду, прогнозів і засвоєних понять. Формулювання теорії 2017 року пов’язує її з активним висновуванням, інтероцепцією та категоризацією.
Ця модель є впливовою науковою рамкою, а не завершеним консенсусом про природу емоцій. У сучасній афективній науці співіснують теорії базових емоцій, теорії оцінювання, вимірні підходи, конструкціоністські моделі та нові обчислювальні описи емоційного простору. Тому сторінка нижче розбирає те, що саме стверджує Барретт, які дані підтримують окремі складники її підходу, де починаються інтерпретації та які аргументи висувають альтернативні традиції. Загальний вступ до поля див. у матеріалах про емоції та базові емоції.
Хто така Ліза Фельдман Барретт
За офіційним CV, Барретт здобула ступінь бакалавра психології з відзнакою в University of Toronto у 1986 році, а 1992 року — PhD з клінічної психології в University of Waterloo. Її подальша наукова кар’єра зосередилася насамперед на природі афекту й емоцій, індивідуальній варіативності емоційного досвіду, психофізіології та нейронаукових механізмах, що пов’язують мозок, тіло і середовище.
Станом на 2026 рік Барретт — University Distinguished Professor психології в Northeastern University; вона також має наукові зв’язки з Massachusetts General Hospital і Center for Law, Brain & Behavior. Її лабораторна програма розвиває міждисциплінарний підхід до афективної науки. Ці посади та напрями варто відділяти від популярних ярликів на кшталт «авторка єдиної правильної теорії емоцій»: її теорія є однією з активно обговорюваних моделей поля.
Для широкої аудиторії Барретт найбільш відома книжкою How Emotions Are Made: The Secret Life of the Brain, що вийшла англійською 2017 року. Українське видання «Як народжуються емоції: таємне життя мозку» в перекладі Ярослава Лебеденка вийшло 2018 року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля»; бібліографічні дані українського видання доступні в каталозі Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки. Книжка популяризує теоретичну позицію авторки, але науковий статус моделі визначається не книжкою, а рецензованими дослідженнями та дискусіями.
Як формувався конструкціоністський підхід Барретт
Теорія сконструйованих емоцій не з’явилася одним текстом. Її передісторія простежується щонайменше від спільної роботи Джеймса Рассела і Лізи Фельдман Барретт 1999 року, де було чітко розрізнено базовий афект (core affect) і складні емоційні епізоди. Стаття Russell & Barrett (1999) описувала базовий афект як постійно доступний для свідомості стан приємності—неприємності та активації, який сам по собі ще не тотожний гніву, страху, радості чи іншій емоційній категорії.
У 2006 році Барретт сформулювала «парадокс емоцій»: люди легко користуються категоріями «страх», «гнів» або «смуток», хоча наукові вимірювання часто не знаходять для кожної такої категорії одного незмінного набору тілесних, поведінкових і нейронних ознак. У огляді про категоризацію та досвід емоції вона запропонувала трактувати емоційний досвід як акт категоризації афективного стану за допомогою втіленого знання. В іншій роботі 2006 року вона прямо поставила під сумнів уявлення про повсякденні емоційні категорії як про природні види з жорсткими межами.
Експериментальна лінія концептуального підходу розвивалася далі. Наприклад, дослідження Lindquist & Barrett (2008) перевіряло ідею, що переживання страху залежить не лише від загального афективного стану, а й від доступного концептуального знання. Ці ранні роботи часто описувалися як модель концептуального акту (conceptual act model); пізніша TCE включила їх у ширшу нейрообчислювальну рамку.
Важливим кроком стала метааналітична робота Lindquist та співавторів 2012 року. Автори порівнювали «локалізаційну» гіпотезу, за якою окремі категорії емоцій стабільно відповідають специфічним ділянкам мозку, із психологічно конструкціоністською гіпотезою про участь розподілених загальнодоменних мереж. Метааналіз не дав сильного підтвердження простій схемі «одна емоція — одна специфічна ділянка» й був узгоджений із конструкціоністським описом. Це важливий аргумент для TCE, але він сам по собі не доводить усі її механістичні положення.
Наступна лінія пов’язала афективну науку з передбачувальною регуляцією тіла. Огляд Barrett & Simmons (2015) запропонував модель інтероцептивних прогнозів: переживання стану тіла формується не як пасивне «зчитування» внутрішніх сигналів, а як взаємодія висхідної сенсорної інформації з прогнозами мозку. У статті 2017 року про TCE ці ідеї були об’єднані з категоризацією, алостазом та активним висновуванням у цілісну теорію емоцій.
Теорія сконструйованих емоцій: основна ідея
У стислому вигляді TCE стверджує: емоційна категорія є популяцією варіативних, контекстно залежних випадків, а не набором подій, які мають одну біологічну «сутність». Два епізоди гніву можуть суттєво відрізнятися за серцевим ритмом, мімікою, відчуттями, діями й нейронною конфігурацією, водночас обидва можуть бути осмислені як гнів. Аналогічно схожі тілесні стани можуть входити до різних емоцій залежно від ситуації та передбачуваної дії.
1. Мозок працює передбачувально
У цій рамці мозок не чекає на готовий зовнішній стимул, щоб потім «увімкнути» емоцію. Він постійно використовує попередній досвід для формування прогнозів про причини сенсорних сигналів і про дії, які варто підготувати. Поточний сенсорний потік обмежує та коригує ці прогнози. У TCE емоційне сприймання і переживання є одним із випадків такого передбачувального функціонування. Важливо, що передбачувальне опрацювання (predictive processing) є ширшою науковою рамкою, а конкретна версія Барретт — одна з її застосувань до афективної науки.
2. Тіло регулюється через алостаз
Алостаз означає випереджальну регуляцію потреб організму: мозок готує серцево-судинні, метаболічні, гормональні та інші системи до очікуваної дії. У популярних текстах Барретт використовує метафору «бюджету тіла», але це зручний спосіб пояснення, а не окрема клінічна змінна чи діагноз. Дослідження великомасштабної системи алостазу та інтероцепції показало зв’язність мереж, які автори інтерпретують як нейронну основу взаємодії регуляції тіла та інтероцептивного представлення.
3. Інтероцепція надає інформацію про внутрішній стан
Інтероцепція — це сукупність процесів, пов’язаних із відчуттям і представленням стану внутрішніх систем організму. У TCE інтероцептивні сигнали та прогнози допомагають формувати афективний стан, але інтероцепція не зводиться до побутової поради «слухати тіло». Наукові дослідження розрізняють щонайменше інтероцептивну точність у поведінкових завданнях, суб’єктивну інтероцептивну чутливість за самооцінками та метакогнітивну узгодженість між ними. Докладніше — у матеріалі «Інтероцепція».
4. Концептуальне знання надає сенсам категоріальне значення
За TCE мозок використовує набуте знання про ситуації, дії, цілі, тілесні стани й соціальні практики, щоб надати поточному стану значення. «Концепт» тут не означає словникове визначення, яке людина свідомо промовляє собі. Це розподілене знання, що може бути активоване автоматично й ситуативно. Слова емоцій є важливим засобом навчання і комунікації категорій, але теорію не варто спрощувати до формули «назвав стан — створив емоцію».
5. Емоція є ситуативним результатом, а не запуском готового модуля
Коли прогнозування, регуляція тіла, інтероцептивні сигнали, зовнішня сенсорна інформація та концептуальне знання сходяться в конкретній ситуації, виникає епізод, який людина може переживати й розпізнавати як певну емоцію. Один і той самий ярлик охоплює багато біологічно різних випадків. Це центральна конструкціоністська теза про «популяції» емоційних випадків.
Що таке базовий афект (core affect)
Термін core affect у контексті Барретт важливо перекладати й пояснювати як базовий афект. У статті Russell & Barrett 1999 року він позначає елементарний афективний стан, організований щонайменше двома вимірами: приємністю—неприємністю та активацією. У сучасній українській психологічній термінології перший вимір зручно описувати як валентність, а другий — як рівень збудження або активації.
Базовий афект не дорівнює конкретній емоції. Висока активація й неприємність можуть супроводжувати страх, гнів, фізичний біль, гострий стрес або інший стан; сама ця комбінація ще не визначає категорію. Приємний високий рівень активації може входити до радості, захоплення чи передчуття. Ситуація, мета, попередній досвід і категоризація роблять епізод специфічнішим.
Історично поняття базового афекту передує зрілій TCE. Тому фраза «core affect — це теорія Барретт» є неточною. Конструкт розроблявся у вимірній традиції Джеймсом Расселом і Лізою Фельдман Барретт, а пізніше Барретт включила афективну варіативність у ширшу конструкціоністську й передбачувальну модель. Базовий афект, циркумплекс афекту та TCE мають тісні зв’язки, але не є одним і тим самим поняттям.
Інтероцепція, передбачення й алостаз: чому тіло важливе для TCE
Конструкціонізм Барретт іноді помилково переказують як суто «когнітивну» теорію, де мозок нібито накладає слова на нейтральне тіло. Насправді її пізня модель є виразно тілесною. Barrett & Simmons (2015) описують інтероцептивне переживання як результат прогнозів про стан тіла, які перевіряються висхідними вісцеральними сигналами. TCE переносить цю логіку на емоційні епізоди.
Це не означає, що кожен конкретний інтероцептивний механізм уже остаточно встановлений. Дані про алостатично-інтероцептивні мережі, функціональну зв’язність та індивідуальні відмінності підтримують загальну ідею інтегрованої регуляції мозку і тіла, але зв’язок між такими мережами та окремими емоційними категоріями залишається предметом дослідження. Робота Kleckner та співавторів є важливим емпіричним аргументом для мережевої моделі, а не остаточним підтвердженням усієї TCE.
Так само здатність людини точно помічати серцебиття або описувати тілесні відчуття не є прямим тестом істинності TCE. Теорія стосується механізмів конструювання емоційного стану мозком, тоді як конкретні інтероцептивні вимірювання мають власні психометричні обмеження. Ці рівні аналізу слід розділяти.
Емоційні концепти, мова і культура
У конструкціоністському підході емоційні категорії засвоюються в досвіді. Людина навчається групувати різні ситуації, тілесні конфігурації, дії й соціальні наслідки під спільними поняттями. Через це категорія «гнів» не мусить мати один незмінний фізіологічний шаблон, щоб бути психологічно й соціально реальною.
Мова полегшує навчання таких категорій, але не є магічною причиною кожної емоції. Слова допомагають стабілізувати спільні значення, спрямовувати увагу та передавати відмінності між станами. Водночас концептуальне знання включає сенсорні, моторні, ситуаційні та соціальні компоненти, а не лише лексичні ярлики.
Кроскультурні дослідження, пов’язані з лабораторією Барретт, показали, що спосіб, у який люди надають емоційного значення міміці, залежить від методики й культурного контексту. Огляд Gendron, Crivelli & Barrett (2018) підкреслював значну варіативність у тлумаченні виразів обличчя між культурами. Це суперечить простій моделі, де конкретна конфігурація обличчя завжди має одне універсальне емоційне значення, але саме по собі не доводить, що між культурами немає жодних спільних закономірностей.
Що показують дослідження мозку та фізіології
Одна з найсильніших емпіричних ліній, на які спирається конструкціонізм, стосується варіативності. Метааналіз Lindquist та співавторів виявив мало підстав для жорсткої специфічної локалізації кожної дискретної емоції в окремій ділянці мозку й натомість був узгоджений із залученням розподілених систем, що виконують ширші психологічні операції.
У периферичній фізіології метааналіз Siegel та співавторів 2018 року охопив 202 дослідження автономної нервової системи. Автори не отримали чітких унікальних автономних «відбитків», які стабільно відрізняли б одну емоційну категорію від іншої, і зафіксували значну варіативність усередині категорій. Це прямо підтримує «популяційний» спосіб мислення, який використовує TCE.
Але висновок «нейронної або фізіологічної специфічності немає взагалі» був би сильнішим, ніж дозволяють дані. Існують дослідження, де патерни мозкової активності або функціональної зв’язності дозволяють статистично розрізняти емоційні стани, а сучасні теорії базових емоцій не обов’язково вимагають окремої анатомічної «кнопки» для кожної емоції. Справжня суперечка стосується того, що саме вважати біологічною специфічністю, на якому рівні її очікувати і наскільки варіативність є шумом чи центральною властивістю категорії.
Міміка: чому «обличчя = емоція» є надто простою формулою
У 2019 році Барретт, Ральф Адольфс, Стейсі Марселла, Алекс Мартінес і Сет Поллак опублікували великий огляд про зв’язок міміки й емоцій. Його центральний висновок: за окремими рухами або конфігураціями обличчя не можна надійно й універсально визначати внутрішній емоційний стан людини без контексту. Люди можуть хмуритися не лише від гніву, посміхатися не лише від радості, а одна й та сама емоція може виражатися по-різному.
Цей висновок не означає, що обличчя не несе інформації. Міміка є одним із каналів, який у поєднанні з голосом, тілом, ситуацією, культурними нормами та знанням про людину може бути інформативним. Суперечка стосується саме діагностичності: чи є конкретна конфігурація достатнім і специфічним маркером певної емоції.
Сучасні теорії базових емоцій: важлива альтернатива, а не карикатура
Порівнюючи TCE з теоріями базових емоцій, легко створити штучну дилему: ніби одна сторона захищає шість жорстко «вшитих» емоцій, а інша повністю заперечує біологію. Сучасне поле складніше. Огляд Keltner, Sauter, Tracy & Cowen (2019) розвиває сучасну традицію теорій базових емоцій через десятки емоцій, мультимодальні й динамічні патерни вираження та явний облік контексту. Це значно відрізняється від популярного образу шести універсальних масок обличчя.
Інша сучасна альтернатива — теорія семантичного простору (Semantic Space Theory) Cowen & Keltner, яка використовує високовимірні обчислювальні карти емоційного досвіду та вираження. Вона показує, що емоційний простір може містити багато категорій і плавні градієнти між ними. Такий підхід не вкладається повністю ні в просту «дискретну», ні в просту «двовимірну» картину.
Тому наукове питання сьогодні звучить ширше, ніж «Барретт чи Екман». Дослідники сперечаються про рівні пояснення, роль еволюції, структуру категорій, варіативність усередині категорій, значення контексту, культурні відмінності, тілесну регуляцію, нейронні мережі та те, які експериментальні критерії здатні реально розрізняти конкуруючі теорії.
Дискусія 2025 року: чи можна примирити теорії базових емоцій і TCE
Особливо показовою є недавня пряма дискусія. Van Heijst, Kret & Ploeger запропонували еволюційне порівняння теорій через чотири запитання Тінбергена. Вони дійшли висновку, що теорії базових емоцій і TCE часто фокусуються на різних аспектах явища й можуть бути частково доповнювальними; зокрема авторки спробували розвести «емоцію» як біорегуляторний стан і «почуття» як сконструйований досвід.
У відповіді Barrett та співавторів 2025 року це розведення було відкинуто як спрощення, що неправильно представляє TCE. Автори наголосили, що теорія сконструйованих емоцій претендує на пояснення емоційних подій загалом, а не лише суб’єктивних почуттів, і що дві традиції спираються на несумісні припущення про природу емоційних категорій.
Цей обмін важливий саме тому, що демонструє актуальний науковий статус питання. Дискусія не закрита, а частина розбіжностей виникає ще до збору даних — на рівні визначень, одиниць аналізу та того, що кожна теорія вважає переконливим тестом. Читати окремий експеримент як остаточну перемогу однієї школи тут особливо ризиковано.
Що TCE не стверджує
Теорія не стверджує, що емоції «вигадані». Сконструйована категорія може бути реальною психологічною і соціальною подією з реальними тілесними, поведінковими та міжособистісними наслідками.
Теорія не стверджує, що тіло неважливе. Навпаки, інтероцепція й алостатична регуляція тіла займають у пізній версії моделі центральне місце.
Теорія не стверджує, що люди свідомо обирають емоції за бажанням. Конструювання в цій моделі переважно автоматичне, швидке й залежне від доступної історії навчання та поточного стану.
Теорія не стверджує, що мова є єдиним джерелом емоцій. Слова допомагають засвоювати й стабілізувати категорії, але концептуальне знання ширше за лексику.
Теорія не доводить, що біологічних регулярностей між емоційними епізодами немає. Її сильна теза полягає в тому, що для повсякденних категорій емоцій не слід очікувати одну необхідну й достатню біологічну сутність, спільну для кожного випадку.
Емоційна гранулярність і здатність точніше розрізняти стани
Роботи Барретт також вплинули на дослідження емоційної диференціації або гранулярності — того, наскільки точно людина розрізняє власні емоційні стани. У конструкціоністській логіці ширше й точніше концептуальне знання потенційно дає мозку більше способів категоризувати ситуації. Проте з цього не випливає проста терапевтична формула «вивчи більше назв емоцій — і психічне здоров’я покращиться». Зв’язки гранулярності з регуляцією та благополуччям залежать від методики, контексту й причинних механізмів. Докладніше — «Емоційна гранулярність».
Практичні наслідки: що можна й чого не можна переносити з теорії в життя
Найобґрунтованіший практичний висновок із сучасної науки про емоції — не шукати один сигнал, який нібито безпомилково розкриває внутрішній стан. Вираз обличчя, прискорене серцебиття, суб’єктивний ярлик і ситуація дають різні типи інформації. Контекст потрібен і для розуміння власного стану, і для інтерпретації станів інших.
Інший корисний висновок — ставитися до емоційних категорій як до гнучких узагальнень, а не до однакових «пакетів». Гнів під час захисту кордонів, гнів у суперечці й гнів на несправедливість можуть мати різні тілесні та поведінкові конфігурації. Це сумісно з TCE, але саме спостереження варіативності не вимагає прийняти всю теорію.
TCE також не є самостійним методом психотерапії. Вона може впливати на те, як фахівці концептуалізують емоції, тілесні сигнали й категоризацію, але клінічні втручання мають оцінюватися за власними дослідженнями ефективності. Теоретичне пояснення механізму не замінює доказів користі конкретної терапії.
Чому робота Барретт важлива для технологій розпізнавання емоцій
Один із найпрактичніших наслідків дискусії стосується систем, які намагаються визначати емоції за обличчям, голосом або фізіологією. Огляд Barrett та співавторів 2019 року дає вагомі підстави не трактувати окрему мімічну конфігурацію як надійний прямий доступ до внутрішнього стану. Алгоритм може класифікувати рухи обличчя або патерни сигналів, але перехід від такого патерну до твердження «ця людина відчуває гнів» потребує контексту й валідованих критеріїв.
Це має значення для освіти, працевлаштування, безпеки, медицини та інших сфер, де помилкова впевненість в автоматичному «читанні емоцій» може мати реальні наслідки. Наукова невизначеність тут є не дрібницею, а частиною валідності самої технології.
Як співвіднести Барретт з класичними теоріями емоцій
Історично TCE продовжує довгу дискусію про те, як співвідносяться тілесні зміни, пізнання і суб’єктивний досвід. Теорія Джеймса—Ланге підкреслювала роль тілесних змін у переживанні; двофакторна теорія Шехтера—Сінгера поєднала фізіологічне збудження з когнітивною інтерпретацією. TCE не є просто новою версією жодної з них: вона додає популяційне мислення, передбачувальну регуляцію, інтероцепцію та сучасну мережеву нейронауку.
Водночас історичні паралелі корисні. Усі ці підходи відмовляються від думки, що суб’єктивне переживання можна повністю пояснити одним зовнішнім стимулом. Розбіжності починаються в тому, яким є причинний ланцюг, наскільки специфічними є тілесні та нейронні патерни і яку роль відіграють оцінювання, категоризація та контекст.
Науковий статус теорії: що можна сказати впевнено
Добре підтримана сучасними даними теза полягає в тому, що емоційні епізоди є варіативними, контекст має значення, а проста схема «одна категорія — один незмінний вираз, один автономний відбиток, одна локальна ділянка мозку» є недостатньою. Це випливає з багатьох напрямів досліджень, а не лише з робіт Барретт.
Впливовою, але теоретично специфічнішою є теза TCE, що емоційні категорії слід розуміти як популяції сконструйованих випадків, які виникають через взаємодію передбачення, алостазу, інтероцепції та концептуального знання. Частина доказів підтримує її окремі передбачення; інші дані допускають альтернативні інтерпретації.
Контроверсійними залишаються питання про те, наскільки емоційні категорії мають еволюційно спеціалізовану організацію, який рівень нейронної специфічності є теоретично значущим, як саме вимірювати «концептуальну» участь, і чи можна експериментально поставити вирішальні тести між конструкціоністськими та сучасними basic-emotion моделями. Дискусія 2025 року показує, що суперечка триває на рівні основних припущень.
Поширені помилки у викладі ідей Барретт
«Барретт довела, що базових емоцій не існує». Наука не працює через остаточне закриття такого широкого питання одним автором чи набором досліджень. Є дані, що підтримують конструкціоністські передбачення, і є розвинені альтернативні теорії, які інтерпретують частину тих самих даних інакше.
«Емоції — це просто слова». У TCE слова важливі для засвоєння й комунікації понять, але емоційні епізоди включають тілесну регуляцію, інтероцепцію, сенсорний контекст, дію, пам’ять і концептуальне знання.
«Якщо емоції конструюються, можна миттєво обрати будь-яку емоцію». Конструювання не є синонімом свідомого вибору. Більшість передбачувальних і категоризаційних процесів відбуваються автоматично.
«Будь-яка міміка нічого не означає». Значення міміки є ймовірнісним і контекстним. Проблема виникає тоді, коли окремий вираз трактують як необхідний і достатній доказ конкретного внутрішнього стану.
«Core affect — це гнів, страх або радість у чистому вигляді». Базовий афект описує більш загальні виміри приємності—неприємності та активації; категоріальна емоція є складнішим епізодом.
Ключові праці Лізи Фельдман Барретт
1999 — разом із James A. Russell: Core Affect, Prototypical Emotional Episodes, and Other Things Called Emotion: Dissecting the Elephant. PubMed. Робота формалізує розрізнення базового афекту й прототипового емоційного епізоду.
2006 — Solving the Emotion Paradox: Categorization and the Experience of Emotion. PubMed. Важливий етап моделі концептуального акту.
2006 — Are Emotions Natural Kinds? PubMed. Аргументація проти трактування повсякденних емоційних категорій як жорстких природних видів.
2015 — разом із W. Kyle Simmons: Interoceptive Predictions in the Brain. PubMed. Теоретичний огляд про прогнозування стану тіла та інтероцепцію.
2017 — The Theory of Constructed Emotion: An Active Inference Account of Interoception and Categorization. PMC. Найповніша рання формалізація TCE.
2017 — How Emotions Are Made: The Secret Life of the Brain; українське видання 2018 року — «Як народжуються емоції: таємне життя мозку». Бібліографічний запис українського видання.
2019 — разом із Ralph Adolphs, Stacy Marsella, Aleix M. Martinez і Seth D. Pollak: Emotional Expressions Reconsidered. PubMed. Великий огляд про межі висновування емоції лише за рухами обличчя.
2025 — разом із колегами: The Theory of Constructed Emotion: More Than a Feeling. PubMed. Сучасне уточнення теорії у прямій дискусії з еволюційним порівнянням TCE та теорії базових емоцій.
FAQ
Чи є теорія сконструйованих емоцій науковим консенсусом?
Ні. Це впливова наукова теорія, яка має емпіричну підтримку для низки передбачень і водночас конкурує з іншими моделями. Сучасна афективна наука не має однієї остаточно прийнятої теорії емоцій.
Чи означає «сконструйована», що емоція нереальна?
Ні. У TCE «сконструйована» означає, що конкретний емоційний випадок виникає з взаємодії кількох процесів і не має однієї незмінної біологічної сутності. Переживання, тілесні зміни та наслідки емоції залишаються реальними.
Що таке core affect простими словами?
Базовий афект (core affect) — загальний афективний стан, який можна описувати за приємністю—неприємністю та рівнем активації. Він є «сировиною» або базовим виміром переживання, але не дорівнює конкретній емоції на кшталт страху чи гніву.
Яку роль у теорії відіграє інтероцепція?
Інтероцептивні сигнали й прогнози про стан тіла допомагають мозку регулювати організм і формувати афективне тло. У TCE вони є важливою частиною механізму, але не є єдиною причиною емоції й не тотожні суб’єктивному «відчуванню тіла».
Чи заперечує Барретт універсальність усіх емоцій?
Її теорія заперечує сильну версію ідеї, що кожна повсякденна емоційна категорія має один універсальний необхідний і достатній біологічний відбиток. Водночас люди поділяють багато біологічних механізмів, потреб і закономірностей регуляції. Дискусія точиться навколо того, на якому рівні виникає універсальність і як її вимірювати.
Чи можна за мімікою точно визначити емоцію?
Окремої міміки зазвичай недостатньо для надійного висновку про внутрішній стан. Огляд 2019 року показує значну варіативність і роль контексту. Вираз обличчя може бути інформативним, але його значення не є однозначним.
Пов’язані статті
Джерела
Barrett, L. F. (2006). Are Emotions Natural Kinds? Perspectives on Psychological Science, 1(1), 28–58. https://doi.org/10.1111/j.1745-6916.2006.00003.x
Barrett, L. F. (2006). Solving the Emotion Paradox: Categorization and the Experience of Emotion. Personality and Social Psychology Review, 10(1), 20–46. https://doi.org/10.1207/s15327957pspr1001_2
Barrett, L. F., & Simmons, W. K. (2015). Interoceptive predictions in the brain. Nature Reviews Neuroscience, 16(7), 419–429. https://doi.org/10.1038/nrn3950
Barrett, L. F. (2017). The theory of constructed emotion: an active inference account of interoception and categorization. Social Cognitive and Affective Neuroscience, 12(1), 1–23. https://doi.org/10.1093/scan/nsw154
Barrett, L. F. (2017). How Emotions Are Made: The Secret Life of the Brain. Houghton Mifflin Harcourt. Українське видання: «Як народжуються емоції: таємне життя мозку», КСД, 2018. Каталог українського видання
Barrett, L. F., Adolphs, R., Marsella, S., Martinez, A. M., & Pollak, S. D. (2019). Emotional Expressions Reconsidered: Challenges to Inferring Emotion From Human Facial Movements. Psychological Science in the Public Interest, 20(1), 1–68. https://doi.org/10.1177/1529100619832930
Barrett, L. F., Atzil, S., Bliss-Moreau, E., Chanes, L., Gendron, M., Hoemann, K., Katsumi, Y., Kleckner, I. R., Lindquist, K. A., Quigley, K. S., Satpute, A. B., Sennesh, E., Shaffer, C., Theriault, J. E., Tugade, M., & Westlin, C. (2025). The Theory of Constructed Emotion: More Than a Feeling. Perspectives on Psychological Science, 20(3), 392–420. https://doi.org/10.1177/17456916251319045
Cowen, A. S., & Keltner, D. (2021). Semantic Space Theory: A Computational Approach to Emotion. Trends in Cognitive Sciences, 25(2), 124–136. https://doi.org/10.1016/j.tics.2020.11.004
Gendron, M., Crivelli, C., & Barrett, L. F. (2018). Universality Reconsidered: Diversity in Making Meaning of Facial Expressions. Current Directions in Psychological Science, 27(4), 211–219. https://doi.org/10.1177/0963721417746794
Keltner, D., Sauter, D., Tracy, J., & Cowen, A. (2019). Emotional Expression: Advances in Basic Emotion Theory. Journal of Nonverbal Behavior, 43, 133–160. https://doi.org/10.1007/s10919-019-00293-3
Kleckner, I. R., Zhang, J., Touroutoglou, A., Chanes, L., Xia, C., Simmons, W. K., Quigley, K. S., Dickerson, B. C., & Barrett, L. F. (2017). Evidence for a Large-Scale Brain System Supporting Allostasis and Interoception in Humans. Nature Human Behaviour, 1, 0069. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28983518/
Lindquist, K. A., & Barrett, L. F. (2008). Constructing emotion: the experience of fear as a conceptual act. Psychological Science, 19(9), 898–903. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2008.02174.x
Lindquist, K. A., Wager, T. D., Kober, H., Bliss-Moreau, E., & Barrett, L. F. (2012). The brain basis of emotion: a meta-analytic review. Behavioral and Brain Sciences, 35(3), 121–143. https://doi.org/10.1017/S0140525X11000446
Львівська обласна універсальна наукова бібліотека. (2018). «Як народжуються емоції» — бібліографічний запис українського видання. https://catalog.lounb.org.ua/bib/410061
Northeastern University College of Science. Lisa Feldman Barrett — faculty profile. https://cos.northeastern.edu/people/lisa-barrett/
Russell, J. A., & Barrett, L. F. (1999). Core Affect, Prototypical Emotional Episodes, and Other Things Called Emotion: Dissecting the Elephant. Journal of Personality and Social Psychology, 76(5), 805–819. https://doi.org/10.1037/0022-3514.76.5.805
Siegel, E. H., Sands, M. K., Van den Noortgate, W., Condon, P., Chang, Y., Dy, J., Quigley, K. S., & Barrett, L. F. (2018). Emotion fingerprints or emotion populations? A meta-analytic investigation of autonomic features of emotion categories. Psychological Bulletin, 144(4), 343–393. https://doi.org/10.1037/bul0000128
van Heijst, K., Kret, M. E., & Ploeger, A. (2025). Basic Emotions or Constructed Emotions: Insights From Taking an Evolutionary Perspective. Perspectives on Psychological Science, 20(3), 377–391. https://doi.org/10.1177/17456916231205186