Ліва і права півкулі мозку: функції та міф про «домінантну півкулю»
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 5 жовтня 2026 · Редакційна політика
Ліва і права півкулі головного мозку справді відрізняються за деякими анатомічними та функціональними властивостями. Це називають міжпівкульною асиметрією або функціональною латералізацією. Водночас наукові дані не підтримують популярну модель, за якою люди поділяються на «лівопівкульних» логіків і «правопівкульних» творчих інтуїтів.
Сучасна нейронаука описує іншу картину: окремі операції можуть бути відносно сильніше представлені в одній півкулі, але складні психологічні функції виникають завдяки роботі розподілених мереж обох півкуль та їхній постійній взаємодії. Велике дослідження функціональних зв’язків мозку в 1011 людей виявило локальні латералізовані мережі, але не знайшло підстав для глобального типу «ліва півкуля домінує в цієї людини, а права — в іншої» (Nielsen et al., 2013).
Тому точне формулювання звучить так: мозок має реальну латералізацію функцій, але «домінантна півкуля» не є загальним типом особистості, стилем мислення чи науково обґрунтованим способом поділу людей.
Що таке ліва і права півкулі мозку
Великі півкулі — дві анатомічно пов’язані частини кінцевого мозку. Вони мають подібний загальний план будови, але не є дзеркально однаковими. Між ними існують структурні асиметрії, відмінності у функціональній спеціалізації та індивідуальна варіативність.
Найбільшим шляхом обміну інформацією між півкулями є мозолисте тіло — масивний пучок нервових волокон. Крім нього, міжпівкульну комунікацію забезпечують й інші комісуральні шляхи. Сучасний огляд підкреслює, що латералізація формується разом із міжпівкульною взаємодією: спеціалізація однієї сторони не означає автономної роботи цієї сторони (Ocklenburg & Guo, 2024).
Багато сенсорних і моторних шляхів мають переважно перехресну організацію: ліва півкуля значною мірою пов’язана з правою половиною тіла, а права — з лівою. Однак навіть на цьому базовому рівні робота мозку не зводиться до двох ізольованих половин. Рух, сприйняття, мовлення, орієнтація в просторі й прийняття рішень потребують координації багатьох ділянок і мереж.
Сучасні дослідження великих вибірок підтверджують, що асиметрія мозку є реальною та поширеною, але її малюнок складний. У дослідженні ENIGMA за участю 17 141 здорової людини було виявлено численні асиметрії товщини та площі кори, а також значну варіативність між людьми (Kong et al., 2018). Огляд у Nature Reviews Neurology також наголошує: структурні й функціональні асиметрії фундаментальні для організації мозку, але сильно варіюють між окремими людьми й рідко дають простий індивідуальний «профіль півкулі» (Ocklenburg et al., 2024).
Що означає функціональна латералізація
Функціональна латералізація — це відносна нерівномірність участі двох півкуль у певній нейронній операції. Ключове слово тут — «відносна». Якщо певне завдання сильніше активує мережу лівої півкулі, це не означає, що права півкуля не бере участі. Якщо пошкодження правої півкулі частіше порушує конкретну просторову функцію, це не робить праву півкулю «центром простору».
Латералізацію оцінюють на різних рівнях: анатомічному, електрофізіологічному, функціонально-нейровізуалізаційному, поведінковому та клінічному. Результати цих рівнів не завжди збігаються один до одного. Структурна асиметрія не автоматично визначає функціональну, а функціональна асиметрія не перетворюється на рису характеру.
Цей принцип відповідає ширшій логіці когнітивної нейронауки: складні психічні процеси реалізуються у взаємодії спеціалізованих вузлів і розподілених мереж. Латералізація є одним із параметрів цієї мережевої організації.
За що відповідає ліва півкуля
Найнадійніше встановлений приклад функціональної асиметрії стосується мови. У більшості людей значна частина операцій, пов’язаних із фонологічною, лексичною та синтаксичною обробкою, має відносно лівобічну організацію. Саме з цього історично виросло поняття «домінантної півкулі».
Однак сучасна модель мови значно складніша за схему «мова живе зліва». Систематичний огляд нейроанатомії мови описує розподілену мережу коркових і підкоркових ділянок та білої речовини, а не два ізольовані «центри Брока і Верніке» (Middlebrooks et al., 2017). Різні компоненти мовної обробки мають різний ступінь латералізації, а права півкуля також бере участь у мовленнєвій комунікації.
Ліва півкуля часто демонструє перевагу в операціях, де важливі тонкі часові послідовності, фонологічне кодування та певні види символічної обробки. Проте з цього не випливає, що вона є «півкулею логіки», «математики» або «раціональності» загалом. Логічне міркування, обчислення, планування й прийняття рішень залучають двобічні мережі, склад яких змінюється залежно від конкретної задачі.
Отже, коректніше говорити про відносну лівобічну латералізацію окремих операцій, а не про універсальну «функцію лівої півкулі».
За що відповідає права півкуля
Права півкуля має реальні функціональні спеціалізації. Особливо добре досліджені деякі компоненти просторової уваги, обробки просодії, глобальних просторових відношень та соціально-комунікативних сигналів.
Наприклад, метааналіз експериментів із транскраніальною магнітною стимуляцією показав, що пригнічення правої задньої тім’яної кори надійніше зміщує просторову увагу, ніж аналогічне втручання зліва. Водночас самі автори наголошують, що дані не зводять просторову увагу до одного правопівкульного «центру» і не дозволяють легко розрізнити всі конкуруючі моделі латералізації (Wang et al., 2024).
Інший приклад — просодія, тобто інтонаційні, ритмічні й емоційно-комунікативні характеристики мовлення. Метааналіз досліджень у здорових людей і пацієнтів із ураженнями мозку показав участь обох півкуль, але відносно більшу роль правої півкулі в емоційній просодії (Witteman et al., 2011). Це добре ілюструє загальне правило: функція може бути асиметрично організована і водночас залишатися двобічною.
Права півкуля також не є «півкулею емоцій». Великий метааналіз нейровізуалізаційних досліджень емоцій не підтвердив загальної моделі, за якою емоційні процеси локалізовані переважно справа; результати були значно складнішими й залежали від типу процесу та ділянки мозку (Wager et al., 2003).
Чи існує «домінантна півкуля»
Поняття «домінантна півкуля» має науковий зміст лише тоді, коли уточнено, про яку функцію йдеться. У клінічній нейрології та нейрохірургії часто говорять про мовно-домінантну півкулю — ту, в якій у конкретної людини сильніше представлена критична частина мовної мережі.
Саме тут слово «домінантна» є функціональним і контекстним. Воно не означає, що ця півкуля «керує людиною», визначає її інтелект, творчість, характер, спосіб навчання або професійні здібності.
Навіть мовна латералізація не є бінарною. У дослідженні 188 здорових праворуких людей приблизно 7,5% мали правобічну мовну домінантність, а ступінь латералізації утворював континуум, а не два чіткі типи (Knecht et al., 2000a). В іншій великій вибірці частота правобічної мовної домінантності зростала зі зменшенням вираженості праворукості, але зв’язок залишався ймовірнісним, а не жорстким правилом (Knecht et al., 2000b).
Тому фраза «у мене домінує права півкуля» без вказівки функції не є коректним нейронауковим описом.
Ліворукість і домінантна півкуля: який зв’язок насправді
Поширена формула «праворукі мають ліву домінантну півкулю, а ліворукі — праву» надто проста.
Рукосторонність пов’язана з латералізацією деяких моторних і мовних функцій, але не визначає її однозначно. У дослідженні 326 здорових людей правобічна мовна домінантність траплялася приблизно у 4% виражених праворуких, у 15% людей із проміжною рукосторонністю та у 27% виражених ліворуких (Knecht et al., 2000b). Ці числа показують тенденцію, але водночас руйнують ідею простого дзеркального правила: більшість ліворуких не має повністю «правопівкульної мови».
Велике структурне дослідження ENIGMA не виявило значущого зв’язку між рукосторонністю та дослідженими показниками асиметрії кори (Kong et al., 2018). Це ще раз показує, що «ліва рука = права півкуля» не є універсальним біологічним законом.
Міф про «лівопівкульних» і «правопівкульних» людей
Популярний міф пропонує просту типологію. Ліва півкуля нібито відповідає за логіку, аналіз, мову, числа та порядок. Права — за творчість, інтуїцію, емоції, образність і мистецтво. Кожна людина нібито має одну «домінантну» сторону, яка визначає її особистість і сильні сторони.
Перший компонент цієї схеми бере реальний факт — існування функціональної латералізації. Другий перетворює локальні відмінності на глобальний психологічний тип. Саме цей перехід і не підтверджується.
Дослідження Nielsen та колег проаналізувало функціональні зв’язки у 1011 людей. Автори знаходили латералізовані зв’язки й ділянки, але не виявили патерна, за яким одна людина систематично була б «лівішою», а інша «правішою» в усьому мозку. Інакше кажучи, локальна асиметрія існує, глобальний тип «лівопівкульна/правопівкульна людина» — ні (Nielsen et al., 2013).
Майкл Корбалліс у критичному огляді історії цієї ідеї показав, як реальні відкриття про асиметрію були перетворені масовою культурою на надмірно широку дихотомію. Його висновок узгоджується з сучасною мережевою моделлю мозку: спеціалізація півкуль є реальною, але творчість, мова, просторове мислення та інші складні функції не належать одній половині мозку (Corballis, 2014).
Чи є ліва півкуля «логічною», а права — «творчою»
У такій загальній формі — ні.
Творче мислення не є функцією однієї півкулі. Метааналітичний огляд досліджень творчості справді виявляв умови, за яких права півкуля демонструвала відносну перевагу, але результати залежали від типу завдання та методики, а сама творчість включає багато процесів — генерацію варіантів, оцінювання, пам’ять, асоціативний пошук, контроль, уяву та мотивацію (Mihov et al., 2010). У ширшому огляді Корбалліс підкреслює, що творче мислення активує розподілені системи і не має підстав вважатися «правопівкульною функцією» (Corballis, 2014).
Так само логіка не є власністю лівої півкулі. Для розв’язання складної задачі потрібні представлення інформації, робочі операції, контроль, оцінювання помилок, пам’ять, увага та інші компоненти, що реалізуються мережами обох півкуль.
Тому протиставлення «логічна ліва — творча права» є культурно зручною метафорою, але слабкою моделлю роботи мозку.
Чи є права півкуля «емоційною»
Емоційна обробка також не належить одній півкулі. Різні компоненти емоцій — сприйняття виразів, інтонації, оцінювання значущості, тілесні реакції, формування пам’яті, регуляція — спираються на різні мережі.
Деякі процеси можуть мати правобічну перевагу. Наприклад, емоційна просодія часто сильніше залежить від правої півкулі. Але це не означає, що «всі емоції знаходяться справа». Метааналіз нейровізуалізації не підтримав загальної правопівкульної моделі емоцій (Wager et al., 2003), а метааналіз просодії показав двобічну систему з відносною правою спеціалізацією для окремих аспектів (Witteman et al., 2011).
Якщо йдеться саме про психологічний процес сприйняття або увагу, їх варто розглядати як окремі функції, а не як властивості «правого» чи «лівого» типу людини.
Мова не «живе» в одній півкулі
Мовна латералізація є одним із найпереконливіших прикладів міжпівкульної спеціалізації, але навіть тут популярна схема часто спотворює реальність.
Для багатьох основних мовних операцій у більшості людей характерна відносна перевага лівої півкулі. Проте сприйняття мовлення, розуміння комунікативного контексту, просодія та інші компоненти залучають двобічні системи. Сучасні моделі описують дорсальні й вентральні мовні шляхи, коркові та підкоркові вузли, а також взаємодію з доменно-загальними системами уваги й контролю (Middlebrooks et al., 2017).
Тому навіть для мови поняття «ліва півкуля = мова» треба читати як коротке позначення статистичної переваги певних мовних операцій, а не як буквальну карту всієї мовної функції.
Що показали дослідження «розщепленого мозку»
Одним із головних джерел популярного інтересу до лівої та правої півкуль стали дослідження людей, яким для лікування тяжкої епілепсії хірургічно перерізали мозолисте тіло або значну частину комісуральних волокон.
Такі випадки дали унікальну можливість дослідити, що відбувається, коли обмін інформацією між півкулями різко обмежений. Експерименти показали реальні відмінності у спеціалізації півкуль і водночас продемонстрували, наскільки важливою є їхня інтеграція. Огляд багаторічної програми досліджень розщепленого мозку описує ці результати як фундаментальні для розуміння латералізації та міжпівкульної взаємодії (Gazzaniga, 2005).
Популярна культура часто зробила з цих даних значно ширший висновок: ніби в кожній здоровій людині існують дві майже автономні психіки, одна раціональна, інша творча. Це не випливає з досліджень. Здоровий мозок працює з інтактними комісуральними шляхами, і його функціональна організація принципово залежить від взаємодії півкуль.
Півкулі працюють разом, а не змагаються за контроль
Метафора «яка півкуля сильніша» створює хибне уявлення, ніби дві половини мозку постійно конкурують за керування людиною. У нормальній роботі мозку спеціалізація та інтеграція відбуваються одночасно.
Деякі обчислення ефективніше організовані асиметрично. Це може зменшувати дублювання, пришвидшувати обробку або дозволяти паралельну спеціалізацію. Але результат поведінки виникає через обмін інформацією між мережами. Сучасний огляд міжпівкульної комунікації прямо описує латералізацію як продукт взаємодії анатомічних зв’язків, розвитку, досвіду та пластичності (Ocklenburg & Guo, 2024).
Тому запитання «яка півкуля керує мною?» сформульоване невдало. Змістовніше запитувати: яка мережа й які операції сильніше латералізовані для конкретного завдання в конкретної людини.
Чи визначає латералізація здібності та особистість
Наявність латералізації сама по собі не дає підстав виводити з неї інтелект, темперамент, професійні здібності чи тип особистості.
Це добре видно на прикладі мовної домінантності. У дослідженні здорових людей із лівою, двобічною та правою організацією мови групи не відрізнялися значущо за володінням іноземними мовами, академічними досягненнями, художніми здібностями, словесною швидкістю, інтелектом або швидкістю мовної обробки (Knecht et al., 2001).
Це не означає, що всі варіанти латералізації функціонально однакові. Воно означає інше: напрям латералізації не є простим психологічним тестом на «хто ви». Між мозковою організацією і поведінкою стоїть багаторівнева система розвитку, навчання, досвіду, середовища та мережевої компенсації.
Чи можна пройти тест на «домінантну півкулю»
Онлайн-тести, у яких людину просять обрати картинки, описати себе як «аналітичну» чи «творчу», схрестити руки, визначити провідне око або відповісти на кілька питань про звички, не вимірюють функціональну латералізацію мозку.
Причина проста: нейронну латералізацію визначають за даними, що безпосередньо стосуються функції мозку або її клінічно валідованих наслідків. Самооцінка рис характеру не є таким вимірюванням.
У клінічних ситуаціях, коли важливо визначити мовну латералізацію перед нейрохірургічним втручанням, використовують спеціалізовані методи, зокрема функціональну магнітно-резонансну томографію, а в окремих випадках — інвазивні процедури на кшталт тесту Вада. Порівняння функціональної МРТ і тесту Вада показує, що навіть професійне визначення мовної домінантності є спеціальним клінічним завданням із власними методологічними обмеженнями (Dym et al., 2011).
Отже, «тест на домінантну півкулю» в інтернеті може бути розважальним опитувальником, але він не встановлює, яка півкуля «домінує» у вашому мозку.
Міф про півкулі та «стилі навчання»
З нейроміфом про півкулі часто поєднують освітню ідею: «лівопівкульним» учням нібито треба давати логічні та словесні завдання, а «правопівкульним» — образні, творчі й візуальні.
Таке персоналізоване навчання звучить привабливо, але воно спирається на дві проблемні передумови: що людей можна надійно розділити на стабільні півкульні типи і що навчальний матеріал треба підбирати під цей тип. Перша передумова не підтверджується нейронаукою, а для ширшої гіпотези «узгодження» навчання зі стилем немає належної доказової підтримки (Pashler et al., 2008).
Огляд нейроміфів в освіті показує, що уявлення про «лівий» і «правий» тип учня є типовим прикладом того, як нейронаукові факти перетворюються на педагогічні правила без достатнього доказового мосту (Howard-Jones, 2014).
Практичний висновок для навчання інший: корисно добирати метод під зміст, завдання, рівень знань, потреби учня і перевірені принципи навчання, а не під уявний «півкульний тип».
Чи можна «натренувати праву півкулю» або «активувати ліву»
Навчання змінює мозок. Практика музики, мови, просторових навичок, рухів, читання чи розв’язування задач супроводжується пластичними змінами в тих мережах, які залучені до відповідної діяльності. Але з цього не випливає, що корисно «тренувати праву півкулю» як єдине ціле або «вмикати ліву».
Якщо людина навчається малювати, вона тренує систему зорового аналізу, просторового кодування, сенсомоторної координації, уваги, пам’яті та оцінювання. Якщо вивчає мову — фонологічні, лексичні, семантичні, слухові, артикуляційні й контрольні мережі. Частина цих операцій може бути латералізована, але навчальна мета залишається конкретною навичкою, а не «розвитком половини мозку».
Тому вправи, що обіцяють «збалансувати півкулі» або зробити людину творчою через «активацію правої півкулі», потребують доказів саме для заявленого ефекту. Сам факт існування міжпівкульної асиметрії таких обіцянок не підтверджує.
Чому міф про дві півкулі такий стійкий
Цей міф тримається не тому, що в ньому немає жодного наукового зерна, а тому, що реальні факти дуже легко перетворити на просту історію.
Є реальна асиметрія. Є відносно лівобічна мовна спеціалізація. Є правобічні переваги для деяких просторових і просодичних процесів. Є драматичні результати досліджень розщепленого мозку. Далі популярна схема стискає все це до двох психологічних персонажів: «аналітичної лівої» і «творчої правої».
Такий образ легко запам’ятати, легко використовувати в тестах, рекламі, навчальних курсах і самопоясненнях. Науково точна модель складніша: вона включає часткову спеціалізацію, двобічні мережі, індивідуальну мінливість, розвиток, пластичність і постійний обмін інформацією між півкулями.
Саме тому нейроміф може бути психологічно переконливим і водночас нейробіологічно помилковим.
Асиметрія мозку не є діагнозом
Функціональна чи структурна асиметрія мозку сама по собі не є психіатричним або психологічним діагнозом. Навіть коли дослідження знаходять групові відмінності асиметрії при певних неврологічних або психічних станах, такі кореляції не означають, що окрема людина може бути діагностована за показником «ліва/права півкуля».
Огляд клінічних наслідків мозкової асиметрії підкреслює, що відмінності між людьми великі, а більшість асиметричних показників не мають достатньої специфічності для самостійного клінічного використання як діагностичних біомаркерів (Ocklenburg et al., 2024).
Однобічне ураження мозку може спричиняти характерні нейропсихологічні синдроми, але їхній прояв залежить від точного місця і масштабу ураження, мережевих зв’язків, попередньої організації функцій та інших чинників. Це предмет окремої нейропсихології, а не «тесту на домінантну півкулю».
Що наука знає напевно, а що залишається складнішим
Добре встановлено, що людський мозок має анатомічні та функціональні асиметрії. Надійно встановлено, що в більшості людей багато ключових мовних операцій відносно сильніше латералізовані вліво. Є переконливі дані про правобічну перевагу в окремих аспектах просторової уваги та просодії. Так само добре встановлено, що півкулі інтенсивно обмінюються інформацією і що складні функції зазвичай спираються на розподілені двобічні мережі.
Не підтверджено модель, за якою кожна людина належить до глобального «лівопівкульного» або «правопівкульного» типу. Не підтверджено, що цей поділ визначає творчість, логіку, емоційність чи стиль навчання. Не існує простого побутового тесту, здатного за звичками або особистісними питаннями визначити нейронну латералізацію.
Водночас наука продовжує уточнювати, як саме асиметрія виникає в розвитку, як залежить від генетичних та середовищних чинників, як пов’язана з пластичністю та як змінюється при неврологічних станах. Сучасна картина рухається від грубого поділу «ліва проти правої» до аналізу конкретних мереж, задач і механізмів.
Як правильно говорити про ліву і праву півкулі
Науково точна мова допомагає уникати двох крайнощів: заперечення реальної латералізації та перебільшення її значення.
Коректно говорити: «ця операція в середньому має відносно лівобічну латералізацію», «у цьому завданні частіше спостерігається правобічна перевага», «мовна мережа в цієї людини переважно латералізована вліво», «обидві півкулі беруть участь, але їхній внесок асиметричний».
Некоректно робити з цього висновки на кшталт: «ліва півкуля відповідає за всю логіку», «права півкуля відповідає за всю творчість», «людина мислить правою півкулею», «лівша має праву домінантну півкулю», «цей тест показує, яка половина мозку у вас головна».
Різниця між цими формулюваннями принципова. Перша група описує вимірювані властивості нейронної організації. Друга перетворює часткову спеціалізацію на психологічну типологію.
Коротка відповідь: ліва чи права півкуля «головніша»
Жодна півкуля не є загалом «головнішою». Обидві необхідні для нормальної роботи мозку, обидві мають спеціалізовані внески, і обидві постійно працюють у спільних мережах.
Для конкретної функції може існувати асиметрія. Для мови часто сильніша ліва півкуля; для деяких аспектів просторової уваги та просодії — права. Але це не створює двох типів людей і не визначає особистість.
Найкраща сучасна модель — «спеціалізація плюс інтеграція»: асиметрія окремих операцій поєднується з постійною взаємодією обох півкуль.
Поширені запитання
За що відповідає ліва півкуля мозку?
У більшості людей багато ключових мовних операцій мають відносно лівобічну латералізацію. Ліва півкуля також частіше демонструє перевагу в деяких послідовних і символічних операціях. Це не означає, що вона одноосібно відповідає за логіку, математику чи раціональність.
За що відповідає права півкуля мозку?
Права півкуля має відносну перевагу в окремих аспектах просторової уваги, просодії та деяких видах глобальної обробки. Вона не є єдиним «центром творчості» або «центром емоцій».
Чи правда, що люди бувають лівопівкульними і правопівкульними?
Ні. Дослідження функціональних зв’язків не підтверджують глобального поділу людей на два нейронні типи. Латералізація існує для окремих мереж і функцій, але не як універсальний профіль особистості.
Що таке домінантна півкуля?
У науковому й клінічному контексті цей термін має сенс лише щодо конкретної функції, найчастіше мови. «Мовно-домінантна півкуля» не є синонімом «півкулі, яка визначає характер людини».
Чи можна визначити домінантну півкулю тестом в інтернеті?
Ні. Опитувальники про творчість, логіку, звички або спосіб схрещування рук не вимірюють функціональну латералізацію мозку. У клініці для визначення мовної латералізації використовують спеціалізовані нейровізуалізаційні та, за окремими показаннями, інвазивні методи.
У лівші домінує права півкуля?
Не обов’язково. Ліворукість підвищує ймовірність нетипової або правобічної мовної латералізації, але більшість ліворуких не має просто дзеркальної організації мозку.
Чи права півкуля робить людину творчою?
Творчість виникає з роботи багатьох мереж обох півкуль. Деякі творчі задачі можуть показувати відносно правобічні ефекти, але це не підтверджує тип «правопівкульна творча людина».
Чи можна розвинути одну півкулю окремо?
Практика розвиває конкретні навички й пов’язані з ними нейронні мережі. Наукових підстав тренувати «праву» або «ліву» півкулю як цілісну психологічну систему немає.
Чому після інсульту в одній півкулі можуть виникати специфічні порушення?
Тому що деякі функції організовані асиметрично, а локальне ураження може порушити критичний вузол або зв’язки мережі. Симптоми залежать від конкретної локалізації, масштабу ураження та індивідуальної організації мозку; сама сторона ураження не дає повного діагнозу.
Пов’язані статті
References
Corballis, M. C. (2014). Left Brain, Right Brain: Facts and Fantasies. PLOS Biology, 12(1), e1001767. Оригінальна стаття
Dym, R. J., Burns, J., Freeman, K., & Lipton, M. L. (2011). Is Functional MR Imaging Assessment of Hemispheric Language Dominance as Good as the Wada Test? Radiology, 261(2), 446–455. PubMed
Gazzaniga, M. S. (2005). Forty-five years of split-brain research and still going strong. Nature Reviews Neuroscience, 6(8), 653–659. PubMed
Howard-Jones, P. A. (2014). Neuroscience and education: myths and messages. Nature Reviews Neuroscience, 15, 817–824. Nature
Knecht, S., Deppe, M., Dräger, B., Bobe, L., Lohmann, H., Ringelstein, E.-B., & Henningsen, H. (2000a). Language lateralization in healthy right-handers. Brain, 123(1), 74–81. PubMed
Knecht, S., Dräger, B., Deppe, M., Bobe, L., Lohmann, H., Flöel, A., Ringelstein, E.-B., & Henningsen, H. (2000b). Handedness and hemispheric language dominance in healthy humans. Brain, 123(12), 2512–2518. PubMed
Knecht, S., Dräger, B., Flöel, A., Lohmann, H., Breitenstein, C., Deppe, M., Henningsen, H., & Ringelstein, E. B. (2001). Behavioural relevance of atypical language lateralization in healthy subjects. Brain, 124(8), 1657–1665. PubMed
Kong, X.-Z., Mathias, S. R., Guadalupe, T., Glahn, D. C., Franke, B., Crivello, F., Tzourio-Mazoyer, N., Fisher, S. E., Thompson, P. M., Francks, C., & ENIGMA Laterality Working Group. (2018). Mapping cortical brain asymmetry in 17,141 healthy individuals worldwide via the ENIGMA Consortium. Proceedings of the National Academy of Sciences, 115(22), E5154–E5163. PubMed
Middlebrooks, E. H., Kerr, T., Castillo, M., & Eidelberg, D. (2017). A contemporary framework of language processing in the human brain in the context of preoperative and intraoperative language mapping. Neuroradiology, 59, 69–87. PubMed
Mihov, K. M., Denzler, M., & Förster, J. (2010). Hemispheric specialization and creative thinking: A meta-analytic review of lateralization of creativity. Brain and Cognition, 72(3), 442–448. PubMed
Nielsen, J. A., Zielinski, B. A., Ferguson, M. A., Lainhart, J. E., & Anderson, J. S. (2013). An Evaluation of the Left-Brain vs. Right-Brain Hypothesis with Resting State Functional Connectivity Magnetic Resonance Imaging. PLOS ONE, 8(8), e71275. Оригінальна стаття
Ocklenburg, S., Mundorf, A., Gerrits, R., Karlsson, E. M., Papadatou-Pastou, M., & Vingerhoets, G. (2024). Clinical implications of brain asymmetries. Nature Reviews Neurology, 20, 383–394. Nature
Ocklenburg, S., & Guo, Z. V. (2024). Cross-hemispheric communication and hemispheric asymmetry in health and disease. Neuron, 112(8), 1222–1234. PubMed
Pashler, H., McDaniel, M., Rohrer, D., & Bjork, R. (2008). Learning Styles: Concepts and Evidence. Psychological Science in the Public Interest, 9(3), 105–119. Оригінальна стаття
Wager, T. D., Phan, K. L., Liberzon, I., & Taylor, S. F. (2003). Valence, gender, and lateralization of functional brain anatomy in emotion: a meta-analysis of findings from neuroimaging. NeuroImage, 19(3), 513–531. PubMed
Wang, T., de Graaf, T., Tanner, L., Schuhmann, T., Duecker, F., & Sack, A. T. (2024). Hemispheric Asymmetry in TMS-Induced Effects on Spatial Attention: A Meta-Analysis. Neuropsychology Review, 34(3), 838–849. PubMed
Witteman, J., van Heuven, V. J. P., & Schiller, N. O. (2011). The nature of hemispheric specialization for linguistic and emotional prosodic perception: a meta-analysis of the lesion literature. Neuropsychologia, 49(13), 3722–3738. PubMed