top of page

Психологічна енкциклопедія

Коли варто звертатися до медіації: показання, обмеження й альтернативи

1 день тому
Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Коли потрібна медіація? До неї варто звертатися, коли між сторонами існує конкретна суперечність, кожна з них може вільно вирішувати питання участі, а організовані переговори за допомогою незалежного медіатора дають змогу знайти прийнятні та законні умови домовленості. Насамперед потрібно перевірити безпеку, добровільність, предмет спору, повноваження сторін і юридичні строки. Якщо є насильство, погрози, примус або невідкладна потреба в захисті прав, пріоритет мають безпечні та офіційні механізми реагування. Закон України «Про медіацію» встановлює засади цієї процедури.

Що означає звернутися до медіації

Медіація — добровільна, конфіденційна та структурована позасудова процедура, під час якої сторони за допомогою спеціально підготовленого медіатора намагаються запобігти конфлікту або врегулювати його шляхом переговорів. Таке визначення закріплено у статті 1 Закону України «Про медіацію». Медіатор організовує процес, сприяє проясненню питань і забезпечує дотримання узгоджених правил, а зміст і прийнятність можливого рішення визначають самі учасники.

«Показання» до медіації означають практичні ознаки того, що ця процедура може відповідати потребам сторін. Термін уживається в редакційному, а не медичному значенні. Медіація належить до способів врегулювання спорів, а не до методів психотерапії чи встановлення психіатричного діагнозу.

Предмет оцінювання — сама суперечність, можливі рішення, вплив сторонніх осіб, правовий контекст і умови участі. Двоє співвласників, які сперечаються про користування спільним простором, можуть обговорити декілька правомірних моделей взаємодії. Водночас спроба залучити до медіації людину, якій погрожують у разі відмови, порушує ключову умову вільного вибору.

Медіація відрізняється від звичайної розмови погодженою процедурою, від прямих переговорів — участю нейтральної третьої сторони, від фасилітації — спрямованістю на запобігання або врегулювання конкретного спору. Суд і арбітраж, у відповідних межах повноважень, передбачають ухвалення рішення уповноваженим органом. Медіатор не встановлює юридичної вини та не нав’язує сторонам зміст угоди. Загальна карта способів реагування є у статті «Вирішення конфліктів: що це, стратегії, етапи та коли потрібна медіація».

Сім ознак того, що медіація може бути доречною

1. Є конкретне питання, щодо якого сторони можуть домовлятися

Найпростіше оцінити предмет медіації через можливий результат: узгодити графік, розподілити витрати, визначити порядок користування майном, переглянути умови співпраці, уточнити зобов’язання або домовитися про правила обміну інформацією. На початку сторони можуть мати різні версії подій і навіть по-різному формулювати претензії. Важливо, щоб згодом з’явився зрозумілий перелік питань, щодо яких можна ухвалити рішення.

Практичне запитання: «Що саме має змінитися після завершення процедури та хто уповноважений здійснити цю зміну?» Коли предметом є кримінально-правова оцінка, встановлення юридичного факту, застосування санкцій або примусовий захист, слід перевірити законний порядок розгляду відповідного питання. Наявність окремих питань для добровільної домовленості не скасовує офіційних процедур.

2. Кожна сторона може вільно погодитися, відмовитися й припинити участь

Добровільність означає реальну можливість сказати «ні», ставити запитання, отримати незалежну консультацію, розглянути альтернативні пропозиції й завершити участь. Стаття 5 Закону «Про медіацію» забороняє примус до врегулювання спору через медіацію та дозволяє сторонам і медіатору відмовитися від участі в будь-який момент. Участь сама по собі не означає визнання вини, позовних вимог або відмови від них.

Погодження на зустріч під загрозою звільнення, виселення, помсти чи припинення матеріальної підтримки не є достатньою підставою вважати участь добровільною. Наявність формального підпису також не усуває потреби оцінювати реальну свободу вибору.

3. Існує простір для кількох правомірних рішень

Перевага переговорної процедури виявляється, коли предмет спору допускає різні поєднання строків, способів виконання, розподілу відповідальності, компенсацій або способів подальшого зв’язку. Наприклад, сторони можуть узгодити виконання робіт частинами, обрати нейтральний канал сповіщень, погодити спільне користування ресурсом за графіком або передбачити незалежну перевірку якості.

Межі домовленостей визначає закон. Стаття 21 Закону забороняє включати до угоди положення, що порушують права та інтереси інших осіб, інтереси держави чи суспільні інтереси. Якщо сторона пропонує відмовитися від прав, якими вона не може вільно розпоряджатися, потрібна правнича консультація і, за необхідності, інший механізм вирішення питання.

4. Самостійна розмова повторюється по колу

У конфлікті сторони можуть знову й знову повертатися до звинувачень, сперечатися про інтерпретацію минулого або перебивати одна одну. Нейтральне процесуальне керівництво допомагає встановити черговість висловлювань, визначити порядок денний, відокремити факти від припущень і зіставити варіанти рішень.

Ці процесуальні можливості не означають гарантованої зміни чужої поведінки. Медіатор може забезпечити умови для кращого обміну інформацією, але жодна техніка слухання чи запитань не зобов’язує людину погодитися на запропоновані умови.

5. Майбутня взаємодія між сторонами має значення

Колеги, сусіди, співвласники, партнери по бізнесу і співбатьки часто залишаються взаємозалежними після завершення спору. Медіація дає можливість обговорити, як вони виконуватимуть домовленості, кому і як повідомлятимуть про проблеми, у яких випадках переглядатимуть умови та як запобігатимуть повторному непорозумінню.

Прийнятний результат може передбачати і дистанцію: мінімальний контакт, письмове листування, передавання справ через представника або припинення співпраці. Медіація не встановлює обов’язку примирятися, вибачати чи відновлювати довіру. Дослідження сімейних спорів демонструють можливі довгострокові переваги певних програм медіації, але ці висновки залежать від складу учасників та конкретної процедури Emery et al., 2001.

6. Є доступ до необхідної інформації та незалежної поради

Учасники мають розуміти фактичні й правові наслідки своїх рішень. Якщо йдеться про майно, права дітей, підприємницькі зобов’язання, трудові гарантії або строки звернення до суду, попередня консультація юриста може бути визначальною. Медіатор відповідає за процедуру; він не підміняє незалежного правничого представника сторони.

Офіційна система безоплатної правничої допомоги надає інформацію про медіацію та можливості отримання правничої підтримки. Правничу допомогу і послугу медіатора слід розрізняти: умови безоплатного отримання кожної з них залежать від конкретних підстав і програм.

7. Кожна сторона має прийнятний план на випадок відсутності угоди

Медіація може завершитися повною домовленістю, частковою домовленістю або без угоди. Якщо людина сприймає будь-яке завершення без підпису як провал, зростає ризик погодитися на несправедливі чи небезпечні умови.

До початку процедури варто сформулювати мінімально прийнятний результат і альтернативний маршрут: консультація адвоката, офіційне звернення, судовий захист, організаційна процедура або коректне припинення співпраці. Власна альтернатива допомагає оцінювати пропозиції за наслідками, а не за бажанням якнайшвидше завершити розмову.

Коли починати медіацію: до конфлікту, під час нього чи після позову

Медіація може бути превентивною. Наприклад, співвласники домовляються про спосіб погодження витрат до появи гострої суперечки; батьки уточнюють правила спілкування про дитину перед зміною сімейних обставин; організації погоджують процедуру взаємодії до початку спільного проєкту.

Коли спір уже виник, медіацію можна розглядати після попереднього з’ясування його предмета, безпеки та правової позиції. В Україні частина друга статті 3 Закону дозволяє проведення медіації до звернення до суду, під час передбачених законом проваджень та під час виконання рішення. Особливості конкретної категорії справ потрібно перевіряти окремо.

Ключовий юридичний факт: проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності. Сторона, яка має обмежений час для подання позову, оскарження рішення чи забезпечення доказів, повинна отримати правничу консультацію незалежно від переговорів. Затримка заради обіцянки майбутньої домовленості може послабити правовий захист.

Коли медіація може бути небезпечною або непридатною

Домашнє насильство, переслідування, погрози та примусовий контроль

Коли одна людина залякує іншу, контролює її пересування, доступ до грошей, житла чи зв’язків або карає за незгоду, спільна переговорна зустріч може створити додатковий ризик. Учасник, який зовні спокійно говорить на зустрічі, може зазнавати тиску після неї; формальна згода не забезпечує безпеки.

В Україні діє окрема законодавча гарантія: пункт 10 частини першої статті 4 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає недопустимість обов’язкових альтернативних процесів вирішення спорів, зокрема медіації, щодо всіх форм домашнього насильства. Це важливе уточнення правових меж. Від постраждалої особи не можна вимагати спільної зустрічі чи примирення як умови захисту.

Для сімейної медіації фахові настанови Family Mediation Standards Board (2026) акцентують на окремому оцінюванні ризиків і придатності процедури. Це професійний орієнтир Великої Британії, а не джерело українського права. За наявності погроз безпечніше спочатку звертатися по допомогу та визначати заходи захисту.

У разі безпосередньої небезпеки звертайтеся до поліції за номером 102, за потреби екстреної медичної допомоги — 103. Державна лінія протидії насильству — 15-47, система безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103. Актуальні державні маршрути зібрані на сайті Національної соціальної сервісної служби України.

Значна нерівність влади або залежність від другої сторони

Різниця у фінансах, посаді, знаннях чи доступі до документів здатна впливати на свободу переговорів. Варто запитати, чи може людина відхилити пропозицію без втрати роботи або житла, отримати незалежну консультацію, ознайомитися з документами та попросити час для роздумів.

Іноді процесуальні запобіжники можуть зменшити ризики: окремі попередні розмови, залучення представника, чіткі правила конфіденційності, доступ до документів і можливість відкласти рішення. Водночас такі заходи не здатні автоматично усунути примус. Якщо вільний вибір неможливий, медіацію слід відкласти або замінити відповідною процедурою захисту.

Права дітей і третіх осіб

Домовленість батьків може стосуватися графіка догляду, передачі інформації, витрат чи організаційних питань. Однак права та найкращі інтереси дитини залишаються визначальними; воля дорослих не дозволяє їх порушувати. У складних випадках потрібно перевіряти законне представництво, повноваження учасників і можливість офіційного затвердження домовленості.

Закон прямо забороняє проведення медіації у конфліктах, які впливають або можуть вплинути на права й законні інтереси третіх осіб, що не є її учасниками. Тому кожен спір з участю або інтересами дітей вимагає окремої юридичної оцінки. Практику співбатьківства розглянуто в матеріалі «Співбатьківство після розлучення».

Гостра криза або труднощі з усвідомленим рішенням

Людина може переживати сильне емоційне виснаження, гострий стрес чи стан, за якого їй складно зрозуміти наслідки правових або фінансових умов. Насамперед потрібно забезпечити доступну інформацію, належну підтримку, час для прийняття рішення та, коли потрібно, відповідну медичну чи правову допомогу.

Емоційність сама по собі не свідчить про нездатність брати участь. Такі висновки не можна робити з гучності голосу, погляду чи манери спілкування. Оцінюють конкретну можливість вільно та усвідомлено ухвалювати рішення з урахуванням правових вимог.

Зловживання процедурою та приховування важливої інформації

Медіацію можуть пропонувати для затягування часу, збору чутливих даних, тиску на іншу сторону чи створення видимості згоди. При оцінюванні варто спиратися на конкретні факти: обмеження доступу до документів, невиконані попередні обіцянки, вимогу терміново підписати угоду, небажання дозволити незалежну консультацію.

Наявність ризиків не є підставою вгадувати мотиви людини. Важливі правові гарантії, процедура документування, можливість відмови і необхідність незалежної перевірки фактів. Там, де ці вимоги забезпечити неможливо, варто використовувати офіційні механізми.

Для яких спорів медіація може бути корисною

Сімейні та батьківські домовленості

Медіація може допомагати батькам обговорити організацію контакту з дитиною, графік, передавання речей, комунікацію між домогосподарствами та розподіл практичних обов’язків. Водночас потрібна окрема оцінка насильства, прав дітей, особливостей опіки та правових наслідків угоди.

Довгострокове дослідження Emery та колег (2001) вивчало результати через дванадцять років після випадкового розподілу батьків між судовим вирішенням спору про опіку та медіаційною процедурою. У деяких показниках контактів із дитиною та співбатьківства виявлено переваги медіації. Це важливий експериментальний матеріал, але його правове середовище, вибірка та історичні умови відрізняються від сучасної України.

Суперечки на роботі

Трудова медіація може бути присвячена робочому графіку, розподілу завдань, правилам зворотного зв’язку, порядку передачі інформації або організації майбутньої співпраці. Дослідження довгострокових результатів медіації робочих конфліктів показує важливість оцінювання результату після завершення процедури, з урахуванням переживань працівників і керівників.

Водночас скарги на дискримінацію, цькування, небезпечні умови праці та систематичний примус можуть вимагати незалежного розслідування й захисних заходів. Особливості таких ситуацій розглянуто у статтях «Мобінг і булінг на роботі» та «Конфлікти на роботі».

Майнові, договірні та сусідські питання

Учасники можуть домовлятися про користування спільним майном, виконання зобов’язань, усунення побутових незручностей, строки та способи компенсації. Для цього корисно мати документи, зрозумілу інформацію щодо прав і кілька законних варіантів виконання.

Коли спір стосується державної реєстрації прав, власності, значних коштів або зобов’язань третіх осіб, юридичний аналіз має супроводжувати будь-які переговори. Підписувати домовленість лише на підставі усної обіцянки про її юридичні наслідки не варто.

Освітні та громадські ситуації

У школі предметом добровільного обговорення між уповноваженими дорослими можуть бути правила комунікації, процедура реагування на непорозуміння чи організація спільної роботи. Однак скарга про булінг, загрози дітям або порушення їхніх прав вимагає відповідних законних процедур. Психологічний контекст освітнього конфлікту описано в статті «Конфлікт учня з учителем».

Для суперечок між громадами особливого значення набувають представництво, колективна безпека, повноваження делегатів і довіра до процедури. Окремо про цю сферу — «Медіація між громадами: ролі посередника та межі процесу». Результати медіації між громадами не можна автоматично переносити на сімейні або комерційні спори.

Як обрати між медіацією та альтернативами

Вибір починається з питання про потрібний результат. Якщо сторони прагнуть самостійно узгодити взаємоприйнятні умови, а участь безпечна й добровільна, можливі прямі переговори або медіація. Якщо потрібні офіційне встановлення фактів, юридично обов’язковий припис чи захист від небезпеки, слід визначити уповноважений орган або відповідну правову процедуру.

Прямі переговори без посередника

Прямі переговори можуть бути достатніми, коли сторони здатні безпечно вислухати одна одну, мають потрібні документи та можуть обговорити умови без незалежного організатора. Медіатор додає процесуальну підтримку, коли розмова застрягає, учасники не погоджуються щодо її правил або потребують структурованої процедури. Підготовку до прямих переговорів розкрито у статті «Як вести переговори: психологія, підготовка і техніки без маніпуляцій».

Внутрішня процедура організації

Роботодавець, навчальний заклад чи професійне об’єднання можуть мати внутрішній порядок розгляду скарг і перевірки порушень. Такі механізми важливі, коли організація зобов’язана встановити факти, виконати свої законні обов’язки або захистити уразливого учасника. Медіація може доповнювати процес лише за наявності самостійного предмета законної та добровільної домовленості.

Адвокат, правнича допомога та суд

Правнича консультація допомагає оцінити докази, строки, межі повноважень і юридичні наслідки різних варіантів. Суд здійснює владне вирішення спору відповідно до процесуальних правил. Обидва маршрути можуть залишатися актуальними, навіть коли сторони паралельно розглядають медіацію. Офіційний ресурс системи безоплатної правничої допомоги містить орієнтири щодо процедури.

Якщо потрібні невідкладні заходи для захисту майна, прав або особистої безпеки, не слід відкладати відповідні звернення через переговори. Зокрема, сама медіація не зупиняє позовну давність, як прямо зазначено у Законі України «Про медіацію».

Арбітраж і третейський розгляд

У передбачених законом випадках спір може вирішувати арбітражний або третейський орган. На відміну від медіатора, він розглядає позиції сторін і ухвалює рішення в межах своїх повноважень. Наявність арбітражного застереження, допустимість передання конкретного спору та спосіб виконання рішення мають бути перевірені правником.

Психологічна та кризова підтримка

Психологічна допомога має інше завдання: підтримати людину в переживанні стресу, усвідомленні власних потреб, відновленні повсякденного функціонування або подоланні наслідків травматичного досвіду. Участь у психотерапії не створює обов’язку миритися з іншою стороною. Коли наявні погрози або порушення прав, паралельно потрібні захист та належна правова допомога.

Покрокова перевірка готовності до медіації

Крок 1. Сформулюйте предмет спору

Запишіть одну-дві конкретні проблеми: «Потрібно погодити графік», «Потрібно визначити розподіл витрат», «Потрібно узгодити правила передачі документів». Коли питання полягає лише у встановленні вини чи покаранні, уточніть, чи належить воно до повноважень медіатора.

Крок 2. Перевірте безпеку та право на відмову

Запитайте себе, чи зможете спокійно відмовитися від неприйнятного варіанта, залишити зустріч і не зазнати покарання згодом. Чи контролює інша сторона ваші ресурси, житло, інформацію або доступ до дітей? Якщо є погрози, насамперед визначте маршрут захисту та зверніться по незалежну допомогу.

Крок 3. З’ясуйте юридичні строки й участь інших осіб

Перевірте, чи є строки оскарження, позовна давність, судова справа або необхідність невідкладного юридичного захисту. Оцініть, чи не порушить майбутня угода права дитини, співвласника або іншої особи, яка не бере участі. За сумнівів отримайте фахову консультацію до першої спільної зустрічі.

Крок 4. Визначте межі прийнятної угоди

Запишіть, які умови відповідають вашим інтересам, які потребують уточнення, а які є неприйнятними через правові чи безпекові наслідки. Продумайте, що робитимете, якщо домовленості не буде. Ця підготовка підтримує автономію під час переговорів.

Крок 5. Поговоріть із медіатором про придатність процедури

До початку роботи можна запитати про освіту й досвід медіатора, його незалежність, конфлікт інтересів, оплату, порядок попередніх зустрічей, конфіденційність, правила перерви та завершення процедури. Закон «Про медіацію» визначає професійні обов’язки медіатора, зокрема інформування сторін про процедуру та їхні права.

Крок 6. Перевірте домовленість перед підписанням

Зміст угоди має бути зрозумілим: хто, що, коли й за яких умов робить, як перевіряється виконання і що відбувається у випадку нових розбіжностей. Необхідність нотаріального оформлення, судового затвердження чи реєстраційних дій залежить від виду домовленості та застосовного права. Попросити час для консультації — нормальна частина усвідомленого рішення.

Українське право: ключові межі

Закон України № 1875-IX «Про медіацію» встановлює добровільність, конфіденційність, нейтральність, незалежність і неупередженість медіатора, самовизначення сторін і рівність їхніх прав. Він поширюється на широке коло цивільних, сімейних, трудових, господарських та інших спорів із передбаченими законодавством особливостями.

Медіація може відбуватися до звернення до суду, на окремих стадіях проваджень і під час виконання рішень. При цьому проведення процедури не впливає на перебіг позовної давності. У спорах, що зачіпають права незалучених третіх осіб, медіація має прямо визначену законодавчу межу. Домовленості не повинні порушувати права інших осіб чи суспільні інтереси.

Правовий принцип конфіденційності має передбачені законом винятки. Сторони повинні з’ясувати їх до обговорення чутливої інформації. Вимога незалежності медіатора стосується організації процесу і конфлікту інтересів; вона не надає йому суддівських повноважень.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» окремо закріплює недопустимість обов’язкових альтернативних процедур, включно з медіацією, стосовно всіх форм домашнього насильства. Практичне оцінювання безпеки має враховувати цей принцип поряд із правом людини на захист.

Що насправді показують дослідження ефективності

Оцінювати медіацію лише за кількістю підписаних угод методологічно недостатньо. Важливі також добровільність участі, справедливість і зрозумілість умов, їхнє фактичне виконання, почуття безпеки, витрати, тривалість процесу та віддалені наслідки для учасників.

Метааналіз Міністерства юстиції Канади охопив дослідження програм медіації у вибраних цивільно-правових спорах. Позитивні результати виявлено за низкою, але не за всіма оціненими показниками. Це підкреслює залежність висновків від типу програми, складу учасників, способу порівняння та вимірюваних результатів.

У рандомізованому дослідженні Emery, Matthews і Wyer (1991) сімейну медіацію порівнювали з юридично змагальною процедурою вирішення спору про опіку. Подальше 12-річне спостереження Emery та співавторів (2001) виявило певні відмінності у контактах дітей із батьками та якості співбатьківства. Проте конкретне історичне, правове та соціальне середовище обмежує перенесення цих результатів на інші типи спорів.

Для робочої сфери дослідження довгострокової ефективності медіації трудових конфліктів нагадує про значення оцінювання після завершення переговорів. Сприйняття результатів учасниками та довгострокова зміна взаємодії є окремими показниками. Позитивні самозвіти без належної групи порівняння не дають підстав автоматично приписувати всі зміни лише медіації.

Визначальною залишається придатність процедури для конкретної ситуації. Навіть загалом перспективна програма не забезпечить доброго результату за примусу, загрози насильства чи браку правової інформації. Висока задоволеність однієї групи учасників також не гарантує справедливого рішення для іншої.

Типові помилки під час вибору медіації

Перша помилка — вважати, що запрошення на зустріч уже свідчить про добровільність. Суттєвою є реальна можливість відмовитися, отримати правову консультацію і завершити процедуру.

Друга — очікувати від медіатора рішення, хто правий. Медіатор працює з організацією переговорів, а суд чи інший компетентний орган розглядає правові вимоги у встановленій процедурі.

Третя — ототожнювати успіх із примиренням. Результатом може бути обмежений контакт, розподіл обов’язків чи завершення співпраці на правомірних умовах.

Четверта — виходити з припущення, що медіація завжди дешевша та швидша за суд. Час і витрати залежать від кількості зустрічей, складності документів, потреби в незалежній експертизі, гонорару медіатора та подальших юридичних дій.

П’ята — відкладати необхідний юридичний захист до завершення переговорів. Особливо ризиковано це за наявності позовної давності, небезпеки для людини чи загрози втрати доказів.

Поширені запитання

Чи можна звернутися до медіатора, якщо інша сторона ще не погодилася?

Можна отримати попередню консультацію про процедуру і спосіб запропонувати участь. Власне проведення медіації ґрунтується на добровільній згоді сторін. Відмова іншої людини не надає права змушувати її до спільної зустрічі.

Чи можливе врегулювання, якщо вже подано позов?

Так, закон передбачає медіацію під час визначених ним проваджень. Умови участі треба узгоджувати з процесуальними строками, позицією правничого представника та необхідністю захисних заходів. Сам факт медіації не зупиняє позовну давність.

Чи обов’язково примиритися після процедури?

Мета полягає у добровільному врегулюванні конкретного питання. Домовленість може передбачати правила мінімальної взаємодії або припинення співпраці. Відновлення довіри й близькості не є обов’язковими умовами.

Чи можна домовитися лише з частини питань?

Так, сторони можуть узгодити окремі положення та залишити інші для подальшого обговорення чи законної процедури. Не варто підписувати суперечливі умови лише задля завершення зустрічі.

Чи варта медіація спроби, якщо сторони сильно емоційно реагують?

Сильні емоції не визначають придатність самі по собі. Важливо, чи зберігаються безпека, свобода ухвалення рішень, розуміння обговорюваних умов і можливість пауз. За загрози, примусу або гострої кризи потрібні інші заходи підтримки та захисту.

Що робити, якщо в ході медіації з’явилися погрози?

Слід припинити небезпечну взаємодію, повідомити медіатора про неможливість продовжувати безпечно та використати належні засоби захисту. За безпосередньої загрози телефонуйте 102. Офіційні контакти допомоги наведені на сайті Національної соціальної сервісної служби.

Висновок: як прийняти рішення

Медіація доречна за наявності зрозумілого предмета домовленості, реальної добровільності, безпечних умов, повноважень учасників та можливості знайти правомірне рішення. Вона організовує переговорний процес, у якому сторони зберігають відповідальність за власний вибір.

За погроз, насильства, примусу, ризику порушення прав третіх осіб, невідкладних строків або потреби у владному рішенні необхідно обрати належний маршрут захисту. Правнича допомога, офіційні процедури, суд, прямі переговори й психологічна підтримка можуть виконувати різні функції, іноді доповнюючи одна одну. Рішення про медіацію варто ухвалювати після оцінювання цих умов, а не з надії на гарантоване примирення.

Пов’язані статті

Джерела

 
 
bottom of page