Колективна свідомість: що це у Дюркгейма і чим відрізняється від колективного несвідомого

1 лист. 2024 р.

Читати 7 хв

Оновлено: 16 вер.

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 1 листопада 2024 · Редакційна політика

Колективна свідомість у концепції Еміля Дюркгейма — це система вірувань і почуттів, спільних для пересічних членів суспільства, яка утворює власний соціальний порядок і підтримує зв’язок між людьми. Дюркгейм розглядав її як явище суспільного рівня: вона існує через окремих людей, але її правила, символи й моральні очікування не зводяться до приватних думок кожного з них.

Це поняття стало одним із ключів до його відповіді на велике питання соціології: що утримує суспільство разом. У праці «Про поділ суспільної праці» 1893 року Дюркгейм пов’язав колективну свідомість із механічною та органічною солідарністю, а пізніше, досліджуючи релігію й ритуал, показував, як спільні уявлення відтворюються в колективних практиках.

Що означає «колективна свідомість» у Дюркгейма

У «Про поділ суспільної праці» Дюркгейм описує conscience collective як визначену систему спільних вірувань і почуттів. Важлива тут саме система: йдеться не про випадковий збіг поглядів і не про статистичну більшість, а про соціально закріплені способи бачити належне, дозволене, святе, справедливе й обов’язкове.

Такі уявлення люди засвоюють через мову, виховання, право, звичаї, релігійні та громадські практики. Вони стають частиною особистого досвіду, водночас мають довшу історію, ніж життя окремої людини, і продовжують діяти після зміни поколінь. Саме тому Дюркгейм наділяв колективну свідомість відносною самостійністю.

У сучасній мові це легко спростити до формули «спільні цінності суспільства». Така формула схоплює частину сенсу, але губить головне: для Дюркгейма колективна свідомість була елементом теорії соціальної солідарності й соціального порядку. Вона пояснювала, чому порушення певних норм викликає сильну колективну реакцію, як право відображає моральну структуру суспільства та чому різні типи суспільства тримаються разом по-різному.

Чому conscience collective перекладають по-різному

Французьке слово conscience має ширше поле значень, ніж українське «свідомість»: залежно від контексту воно може стосуватися і свідомості, і морального сумління. Через це в англомовній традиції зустрічаються collective consciousness, collective conscience, common consciousness, а інколи французький вислів conscience collective залишають без перекладу.

Для українського читача «колективна свідомість» є зрозумілим усталеним варіантом, якщо зберігати дюркгеймівський зміст. Йдеться про спільний морально-символічний порядок суспільства, а не про буквальний «єдиний мозок» групи. Академічні дискусії про переклад важливі саме тому, що слово «свідомість» легко переносить поняття з соціології в площину індивідуального суб’єктивного досвіду.

Механічна та органічна солідарність

Дюркгейм розрізняв два ідеальні типи соціальної солідарності. Це не перелік «добрих» і «поганих» суспільств, а аналітична схема, яка пояснює різні підстави соціального зв’язку.

Механічна солідарність

Механічна солідарність ґрунтується передусім на подібності. Люди мають багато спільних вірувань, звичаїв, способів життя й моральних оцінок, а простір для відмінностей між ролями менший. У такій моделі колективна свідомість охоплює значну частину життя людини та має високу інтенсивність.

Порушення сильно поділюваної норми переживається як удар по спільному моральному порядку. Саме тому в цій частині моделі Дюркгейм пов’язував механічну солідарність із переважанням репресивного права — санкцій, спрямованих на покарання порушника за образу колективних почуттів.

Органічна солідарність

Органічна солідарність виникає разом із розвиненим поділом праці. Люди дедалі більше відрізняються професіями, функціями, знаннями й життєвими траєкторіями, але водночас стають взаємозалежними. Подібність перестає бути єдиною основою зв’язку: суспільство тримається також на координації різних спеціалізованих ролей.

У такій структурі колективна свідомість стає менш всеохопною щодо приватного життя, а індивідуальність отримує більше простору. Спільний моральний порядок не зникає: він змінює масштаб і зміст. Для складного суспільства особливого значення набувають загальні правила співпраці, права, договори та інститути, що підтримують взаємозалежність.

Чому Дюркгейм дивився на право

Солідарність неможливо безпосередньо побачити як предмет. Дюркгейм шукав соціальні індикатори, через які її можна вивчати, і одним із головних індикаторів вважав право. У його схемі поширення репресивних санкцій відповідало сильній механічній солідарності, тоді як зростання реститутивного права — норм, що відновлюють відносини, регулюють договори, функції та взаємні зобов’язання, — відповідало органічній солідарності.

Ця частина теорії важлива ще й методологічно. Колективна свідомість у Дюркгейма не була містичною субстанцією, яку треба «відчути». Він намагався виводити її властивості з доступних спостереженню соціальних форм: права, інститутів, санкцій, звичаїв та інших регулярних способів колективного життя.

Ритуали, символи та спільні уявлення

У «Елементарних формах релігійного життя» 1912 року Дюркгейм розвинув інший бік цієї програми. Релігійні уявлення він трактував як колективні уявлення, що виражають колективні реальності, а ритуали — як дії, які виникають у зібраних групах і підтримують певні спільні психічні стани.

Так з’являється важлива для Дюркгейма тема колективного піднесення — effervescence collective. Спільна церемонія, свято, траур, публічна клятва чи інша ритуалізована подія здатні посилювати переживання належності, робити символи емоційно насиченими й підтверджувати значення норм, які група вважає своїми.

Сенс тут не в тому, що група буквально набуває однієї психіки. Дюркгейм описував соціальний процес: люди взаємно підсилюють увагу, емоції та значення, а повторювані практики допомагають зберігати спільні символи й моральні категорії.

Що сучасна психологія досліджує поруч із цією ідеєю

Сучасна психологія розкладає широкий дюркгеймівський задум на конкретніші конструкції й механізми. Дослідження соціальних норм показують, як у групах формуються спільні уявлення про те, що люди мають або не мають робити, як норми засвоюються, підтримуються санкціями, оскаржуються й змінюються.

Соціальний вплив описує, як реальна, уявна або очікувана присутність інших людей пов’язана зі змінами суджень, установок і поведінки. Один із класичних його проявів — конформність, коли людина узгоджує відповідь або дію з позицією групи. Ці процеси дають експериментально досліджуваний рівень того, як спільні норми входять у індивідуальні рішення.

Теорія соціальної ідентичності та пов’язані з нею дослідження показують ще один рівень. Коли люди визначають себе через членство в групі, групові норми й категорії стають психологічно значущими. Дослідження спільної реальності (shared reality) додатково описують досвід, у якому люди сприймають власні оцінки, почуття або переконання як поділювані з іншими.

Ці сучасні напрями дозволяють емпірично досліджувати окремі механізми спільності. Вони не є однією сучасною шкалою «колективної свідомості» і не перетворюють класичну теорію Дюркгейма на підтверджений психологічний механізм. Точніше говорити про історичну макросоціальну концепцію та про низку сучасних психологічних моделей, що пояснюють конкретні процеси норм, ідентичності, впливу й узгодження досвіду.

Колективна свідомість Дюркгейма і колективне несвідоме Юнга

Ці поняття схожі лише звучанням. Колективна свідомість Дюркгейма стосується спільних соціальних вірувань, почуттів, норм і символічного порядку, які підтримуються взаємодією, інститутами та практиками суспільства.

Колективне несвідоме Карла Густава Юнга — інше історичне теоретичне поняття аналітичної психології. Юнг описував надособистісний рівень несвідомої психіки, зміст якого пов’язував з архетипами. Цей юнгівський конструкт має іншу інтелектуальну традицію, інший рівень пояснення й інший статус у сучасній науці.

Тому ритуал або міф у двох авторів також читається по-різному. У Дюркгейма він передусім показує, як суспільство створює й відтворює спільні значення; у Юнга міфологічні образи входять у теорію архетипів і колективного несвідомого.

Колективна свідомість, особиста свідомість і поведінка натовпу

Особиста свідомість у психології та нейронауках стосується суб’єктивного переживання: бачення, відчуття, думки, болю, пам’яті, усвідомленого змісту. Дюркгеймівська колективна свідомість описує соціальний порядок спільних значень. Одне поняття не є збільшеною версією іншого.

Публічна думка також не охоплює всього поняття. Опитування може зафіксувати, що певну позицію підтримує більшість у конкретний момент. Колективна свідомість у Дюркгейма стосується стійкіших норм, символів і моральних очікувань, які організують соціальне життя та можуть зберігатися навіть тоді, коли люди сперечаються про окремі питання.

Поведінка людей у натовпі — ще одна окрема тема. Сучасна психологія натовпу досліджує соціальну ідентичність, норми, міжгрупову взаємодію, емоційні процеси й ситуаційні умови. Масове емоційне переживання може бути одним із контекстів відтворення спільних значень, але сама присутність натовпу не створює автоматично «колективну свідомість».

Простий приклад

Уявімо професійну спільноту, для якої певні правила чесності, відповідальності та допустимої поведінки стали частиною професійної культури. Новий учасник не створює ці правила з нуля: він входить у вже наявну систему очікувань, вивчає мову професії, бачить схвалення й осуд, бере участь у ритуалах посвяти або сертифікації та поступово орієнтує власну поведінку на спільні стандарти.

Цей приклад не відтворює всю теорію Дюркгейма, зате добре показує її логіку. Спільні норми живуть у людях і через людей, одночасно мають інституційне та історичне продовження, яке перевищує досвід окремого учасника.

Чому поняття досі корисне

Колективна свідомість дає мову для розмови про те, як соціальний порядок стає психологічно реальним для окремих людей. Вона спрямовує увагу на зв’язок між особистими переконаннями та системами норм, символів, права, ритуалів і групових ідентичностей, у яких людина живе.

Водночас сучасні дослідження вимагають точнішого рівня аналізу. Замість пояснювати будь-яку масову подію «колективною свідомістю», корисніше запитувати, який саме процес працює: нормативний вплив, конформність, групова ідентифікація, спільна реальність, емоційне зараження, інституційна санкція чи інший механізм. Так класичне поняття зберігає історичну цінність і стає картою для точніших сучасних запитань.

Коротко

Колективна свідомість у Дюркгейма — це соціальна система спільних вірувань і почуттів, пов’язана з моральним порядком і солідарністю. У механічній солідарності вона сильніше охоплює життя членів спільноти; за органічної солідарності суспільний зв’язок дедалі більше спирається на поділ праці та взаємозалежність. Сучасна психологія досліджує споріднені процеси через теорії соціальних норм, соціального впливу, конформності, соціальної ідентичності та спільної реальності.

Поширені запитання

Хто розробив поняття колективної свідомості?

Еміль Дюркгейм системно розвинув поняття conscience collective наприкінці XIX століття й зробив його важливою частиною своєї теорії соціальної солідарності. Ключовою ранньою працею є «Про поділ суспільної праці» 1893 року.

Колективна свідомість означає, що група має один розум?

Дюркгейм описував соціально спільні вірування, почуття й норми, які відтворюються через людей, інститути та практики. Поняття працює на рівні соціального порядку й не потребує припущення про буквальний надіндивідуальний мозок.

Чим колективна свідомість відрізняється від суспільної думки?

Суспільна думка зазвичай фіксує позиції людей щодо конкретних питань у певний час. Колективна свідомість у дюркгеймівському сенсі охоплює глибші й стійкіші моральні очікування, символи та норми, що підтримують соціальний зв’язок.

Чим колективна свідомість відрізняється від колективного несвідомого?

Дюркгейм пояснював спільний соціальний порядок, а Юнг — надособистісний рівень несвідомої психіки у своїй аналітичній психології. Це дві різні історичні концепції з різними предметами й теоретичними традиціями.

Чи вимірює сучасна психологія колективну свідомість?

У сучасній психології немає одного універсального показника, який безпосередньо вимірював би весь дюркгеймівський конструкт. Натомість окремо досліджують соціальні норми, групову ідентичність, соціальний вплив, конформність, спільну реальність, соціальну згуртованість та інші пов’язані процеси.

Чи може колективна свідомість змінюватися?

Так. У дюркгеймівській схемі її форма й інтенсивність пов’язані зі структурою суспільства та типом солідарності. Сучасні дослідження норм також показують, що спільні очікування виникають, підтримуються, оскаржуються й трансформуються через взаємодію, інститути та соціальні зміни.