Казимир Твардовський: біографія, акти, зміст свідомості та філософські основи психології
Казимир Твардовський (1866–1938) належить до тих мислителів, без яких історія психології у Львові та Центральній Європі виглядає неповною. Він поєднав брентанівський аналіз психічних актів, точну роботу з поняттями й практику експериментальної психології, а навколо його львівського викладання сформувалася інтелектуальна традиція, що отримала назву Львівсько-Варшавської школи.
Найвідоміша ідея раннього Твардовського — розрізнення психічного акту, змісту та об’єкта. Воно дозволило точніше описувати, як свідомість на щось спрямована: людина здійснює акт уявлення, має певний зміст цього уявлення й через цей зміст представляє об’єкт. У зрілій творчості Твардовський додав ще одне важливе розрізнення — між психічними діями та їхніми продуктами. Саме воно допомогло окреслити різні предмети психології, логіки та теорії пізнання.
Для Українського психологічного ХАБу Твардовський важливий ще й тому, що його історія буквально проходить через Львів. Тут він викладав психологію, розвивав експериментальну роботу, виховував нове покоління дослідників і створював інституційне середовище, у якому психологія поступово ставала самостійною академічною практикою.
Хто такий Казимир Твардовський
Казимир Єжи Твардовський народився 20 жовтня 1866 року у Відні в польській родині. У 1885 році він вступив до Віденського університету, де вивчав філософію, а також математику, фізику, фізіологію та інші дисципліни. Вирішальним для його інтелектуального становлення стало навчання у Франца Брентано. Від нього Твардовський успадкував увагу до психічних феноменів, інтенціональності, аналізу понять і вимогу формулювати проблеми максимально ясно.
Докторський ступінь Твардовський здобув 1891 року. У 1891–1892 роках він працював у Лейпцигу, слухав Вільгельма Вундта та Освальда Кюльпе, а також перебував у Мюнхені, де відвідував Карла Штумпфа. Цей досвід дав йому безпосереднє знайомство з лабораторною психологією поряд із брентанівською описовою традицією.
У 1894 році Твардовський захистив габілітаційну працю Zur Lehre vom Inhalt und Gegenstand der Vorstellungen — психологічне дослідження про зміст і об’єкт уявлень. Уже наступного року, у 29 років, він отримав професорську посаду у Львівському університеті. Львів став головним місцем його наукового, викладацького й організаційного життя. Тут він працював до виходу на пенсію 1930 року й залишався почесним професором до смерті 11 лютого 1938 року.
Акт, зміст і об’єкт: головне розрізнення Твардовського
У психології Брентано психічні явища характеризувалися інтенціональністю: кожен психічний акт спрямований на певний об’єкт. Твардовський прийняв цю вихідну ідею й побачив у ній проблему. Якщо говорити лише про акт і його «внутрішній об’єкт», легко змішати те, що відбувається у свідомості, з тим, на що свідомість спрямована. Праця 1894 року систематично розводить ці елементи.
Акт — це сама психічна діяльність: уявляти, судити, бажати, любити, відкидати. Зміст — те, завдяки чому об’єкт представлений у цьому акті. Об’єкт — те, що представлено. Твардовський формулює сильну тезу: психічний феномен має зміст і об’єкт, а спрямований він саме на об’єкт.
Це розрізнення добре видно на простому прикладі. Людина може уявити Львів як місто свого студентства, як географічну точку на карті або як культурний центр певної епохи. Об’єкт залишається тим самим — Львів, але способи його представлення, тобто зміст уявлення, відрізняються. Психологічний акт також конкретний: людина зараз уявляє, пригадує або оцінює місто.
Тому вислів «зміст свідомості» щодо Твардовського варто розуміти точно. У його ранній теорії йдеться передусім про зміст уявлення як внутрішній компонент психічного акту, через який постає об’єкт. Зміст не підміняє об’єкт і не зводиться до самого акту.
Навіщо психології відрізняти зміст від об’єкта
Розрізнення працює навіть тоді, коли предмет думки вигаданий, відсутній або логічно суперечливий. Ми можемо уявити персонажа роману, неіснуюче місто чи суперечливу фігуру. Психічний акт і його зміст реально відбуваються як частина досвіду, а об’єкт визначається тим, про що саме цей акт. Завдяки цьому аналіз свідомості не залежить від того, чи існує предмет у зовнішньому світі.
Для психології це важливо методологічно. Дослідник отримує можливість окремо описувати психічну дію, структуру представлення та предмет спрямованості. Так зменшується плутанина між переживанням і предметом переживання, між образом і тим, образом чого він є, між судженням як подією психічного життя та тим змістом, який можна аналізувати логічно.
Сам Твардовський розвивав цю схему всередині брентанівської традиції. Водночас його робота вплинула на подальші дискусії про інтенціональність у Едмунда Гуссерля та Алексіуса Майнонґа. Вона стала одним із переходів від психологічної теорії актів XIX століття до феноменологічних і аналітичних досліджень змісту, значення та предметності у XX столітті.
Інтенціональність у Твардовського
Інтенціональність означає спрямованість психічного акту на щось. Коли людина згадує подію, вона згадує щось; коли оцінює, оцінює щось; коли бажає, бажання має предмет. Твардовський робить структуру цієї спрямованості детальнішою: в акті присутній зміст, через який даний об’єкт, а сам акт спрямовується на об’єкт.
У такій моделі свідомість постає як організована діяльність. Для психолога важливі спосіб представлення, тип акту та його предметна спрямованість. Цей підхід споріднений із сучасною звичкою розрізняти процес обробки, репрезентаційний зміст і те, чого цей зміст стосується, хоча історичну концепцію Твардовського слід читати у власних категоріях кінця XIX століття.
Особлива сила цієї схеми полягає в тому, що вона дисциплінує мову психології. Слова «думка», «уявлення», «судження» часто позначають одразу кілька різних речей. Твардовський послідовно розкладає такі поняття на компоненти й показує, які саме відношення між ними досліджуються.
Дії та продукти: зріле розрізнення
У праці O czynnościach i wytworach 1912 року Твардовський розгорнув іншу модель, яка стала важливою для межі між психологією та логікою. Він розрізнив дії та продукти дій. Судити — психічна дія; судження може розглядатися як її продукт. Говорити — психофізична дія; висловлювання є продуктом, який може виражати психічний зміст.
Це розрізнення пояснює, чому одне слово часто має психологічний і логічний сенс. «Судження» може означати процес судження, що відбувається у конкретної людини в конкретний момент, і результат цього процесу, який аналізують щодо істинності, структури та значення. У першому випадку в центрі стоїть психічна діяльність. У другому — продукт, доступний логічному або епістемологічному аналізу.
Твардовський також розрізняв фізичні, психічні та психофізичні дії. Частина продуктів зникає разом із дією, частина закріплюється у стійкій формі. Написане речення, наприклад, зберігає можливість знову викликати у читача відповідний психічний зміст після того, як первинний акт говоріння чи думання завершився.
Для історії психології тут відбувається важливий поворот. Психологія отримує предметом конкретні психічні дії та процеси, тоді як логіка може аналізувати продукти судження як носії істинності й значення. Твардовський поступово відходить від раннього психологізму й створює чіткішу архітектуру відносин між психічним процесом, мовним знаком і смисловим продуктом.
Якою наукою Твардовський бачив психологію
Твардовський надавав психології особливе місце серед філософських наук. Його цікавили уявлення, поняття, судження, пам’ять, відчуття та інші психічні явища, а головним доступом до психічних фактів він вважав систематичне самоспостереження. У цьому він залишався близьким до Брентано й аналітичного опису досвіду.
Водночас його практика у Львові включала експериментальну психологію. Досвід Лейпцига дав йому знайомство з лабораторною традицією Вундта, і Твардовський переносив у викладання демонстрації, дослідження відчуттів, пам’яті та зорових ілюзій. Його програма поєднувала концептуальний аналіз із емпіричною дисципліною.
Цей синтез добре пояснює місце Твардовського в історії психології. Він працював у період, коли дисципліна визначала власні методи й інституції. Для нього психологія була одночасно джерелом фактів про психічне життя, підґрунтям для частини філософських проблем і сферою, що потребувала спеціалізованого експериментального середовища.
Психологія у Львові: від лекцій до лабораторії
У Львівському університеті Твардовський розпочав систематичну роботу з експериментальної психології в 1898–1899 академічному році. Він читав лекції про зорові та оптичні ілюзії й супроводжував їх практичними демонстраціями. Саме від цього періоду львівська університетська традиція відраховує формування фундаменту психологічної лабораторної роботи.
Інституційна історія має дві важливі дати. Практичні заняття й експериментальна робота почалися 1898–1899 року, а процес створення повноцінної психологічної лабораторії та отримання ресурсів тривав кілька років. Stanford Encyclopedia of Philosophy вказує 1907 рік як дату заснування лабораторії Твардовського. Львівський університет описує 1898–1899 роки як початок роботи й 1907-й як завершення тривалої боротьби за її інституційне закріплення.
Це уточнення важливе, бо дозволяє побачити реальний процес виникнення лабораторної психології: спочатку лекції, вправи й демонстрації, потім обладнання, організаційна форма та стабільне фінансування. У 1920 році львівська структура була перетворена на Психологічний інститут, яким Твардовський керував до 1928 року.
Його львівська програма також створила мережу підготовки молодих дослідників. Учні Твардовського проходили стажування у провідних європейських центрах, а психологічні курси й практикуми продовжувалися в університеті. Так психологія у Львові набувала не лише теоретичної мови, а й інституційної тяглості.
Львівсько-Варшавська школа
Навколо Твардовського сформувалося середовище, яке спочатку називали Львівською школою, а після Першої світової війни — Львівсько-Варшавською. Його учні отримували кафедри у Львові, Варшаві та інших університетських центрах. До ширшого кола школи належали Ян Лукасевич, Казимир Айдукевич, Станіслав Лесьневський, Тадеуш Котарбінський, Владислав Вітвіцький, Стефан Балей та інші дослідники.
Єдність цієї школи трималася насамперед на методі роботи: точності понять, ясності мови, розборі конкретної проблеми на чіткі компоненти та вимозі аргументувати кожний крок. Твардовський виховував культуру інтелектуальної дисципліни, яка виявилася продуктивною в логіці, філософії, психології, теорії науки та педагогіці.
Для психології ця традиція дала важливий ефект. Психічні явища розглядалися через строгі поняттєві відмінності, а психологічні дослідження розвивалися поруч із логікою та епістемологією без змішування їхніх предметів. Саме тому Твардовський важливий як організатор школи й як автор методологічної культури, що пережила окремі положення його власної теорії.
Метод ясності: як Твардовський навчав мислити
Вплив Твардовського визначався не лише власними теоріями. Його семінари формували дослідницьку звичку починати з чіткого формулювання проблеми, розрізняти значення термінів і перевіряти, чи справді висновок випливає з аргументів. Він віддавав перевагу детальному аналізу конкретних питань перед побудовою всеохопних систем. Для психології така настанова означала вимогу точно називати психічний феномен і не переносити властивості одного рівня опису на інший.
Ця педагогічна культура пояснює, чому учні Твардовського могли працювати в різних напрямах і водночас зберігати спільний стиль дослідження. Їх об’єднувала дисципліна понять і доказів. У психології вона особливо помітна там, де потрібно розрізнити спостережуваний прояв, внутрішній психічний акт, його зміст та теоретичний висновок дослідника.
Твардовський також будував академічну інфраструктуру: семінари, читальню, професійні товариства, журнал і широкі університетські курси. Тому його спадщина діє на двох рівнях одночасно — як набір концептуальних розрізнень і як модель організації дослідницького середовища. Для становлення психології другий рівень був не менш продуктивним, бо створював умови, у яких нові методи могли передаватися наступним поколінням.
Твардовський і психологія пізнання
Особливу увагу Твардовський приділяв психології пізнання: уявленням, поняттям і судженням. Для нього аналіз пізнавального акту починався з точної відповіді на питання, що саме відбувається в психіці, який зміст має цей акт і на який об’єкт він спрямований. Така постановка питання дозволяла розглядати пізнання як структурований процес.
Розрізнення дії та продукту доповнило цю картину. Психолог може досліджувати акт судження як подію психічного життя, його умови й перебіг. Логік може досліджувати судження як смисловий продукт, що претендує на істинність. Мовний вислів забезпечує спосіб закріпити й передати цей продукт іншим людям.
Звідси виростає одна з найстійкіших ідей Твардовського: точність психології залежить від точності її понять. Коли процес, зміст, предмет і мовний вираз мають окремі назви та функції, дослідження стає прозорішим. Цей принцип важливий далеко за межами конкретної теорії уявлень.
Вплив на феноменологію та філософські основи психології
Праця 1894 року стала помітною в колі учнів Брентано. Розрізнення змісту й об’єкта обговорювали Гуссерль і Майнонґ, а сама проблема того, як психічний акт може бути спрямований на предмет, стала центральною для ранньої феноменології. Твардовський тут виступає одним із ключових посередників між психологією актів XIX століття та новими теоріями свідомості XX століття.
Його власна позиція з часом змінювалася. Ранній Твардовський ще тісно пов’язував логічний зміст із психічними явищами. Після дискусій навколо психологізму та під впливом «Логічних досліджень» Гуссерля він послідовніше розмежував психічні дії й логічні продукти. Тому його творчість показує сам процес перебудови філософських основ психології на межі двох століть.
У ширшій історії науки Твардовський залишив подвійний спадок. Перший — концептуальний: акт, зміст, об’єкт; дія і продукт; аналіз значення та судження. Другий — інституційний: психологічне викладання й лабораторна робота у Львові, школа учнів і стандарт ясності, який став впізнаваною рисою цілої традиції.
Чому Твардовський важливий сьогодні
Сучасна психологія користується іншими експериментальними технологіями, статистичними моделями й теоріями пізнання, але проблема, яку Твардовський поставив, залишається фундаментальною: дослідник має чітко визначати, чи говорить він про психічний процес, його репрезентаційний зміст, предмет спрямованості або зовнішній знак, у якому цей зміст закріплено.
Його спосіб мислення особливо корисний у темах свідомості, сприймання, пам’яті, судження та мови. Одне й те саме слово може позначати дію, результат, зміст або об’єкт, і від цього змінюється сам предмет дослідження. Твардовський перетворив таку мовну точність на метод наукового аналізу.
Український контекст додає ще один вимір: значна частина його зрілої діяльності відбулася у Львові. Історія Твардовського показує Львів як один із центральноєвропейських осередків, де наприкінці XIX — у першій третині XX століття одночасно розвивалися філософія, психологія, логіка та академічні інституції.
Короткий підсумок
Казимир Твардовський увійшов в історію психології через точне розрізнення акту, змісту й об’єкта, а згодом — дії та продукту. Перша схема пояснювала структуру інтенціонального психічного акту, друга допомагала відділити психологічний процес від логічного й мовного результату. Разом вони створили мову, у якій свідомість можна аналізувати без змішування різних рівнів опису.
Не менш значущою стала його львівська діяльність. Твардовський поєднав аналітичну традицію Брентано з досвідом експериментальної психології Вундта, розгорнув психологічне викладання і лабораторну роботу та сформував Львівсько-Варшавську школу. Саме тому його постать належить одночасно історії філософії, психології пізнання, феноменології та історії психології в Україні.
Поширені запитання
Хто такий Казимир Твардовський?
Казимир Твардовський (1866–1938) — польський філософ і психолог, учень Франца Брентано, багаторічний професор Львівського університету та засновник Львівсько-Варшавської школи. Він розвивав психологію психічних актів, психологію пізнання й експериментальну психологію у Львові.
Що означає розрізнення акту, змісту й об’єкта?
Акт — це психічна діяльність, наприклад уявлення або судження. Зміст — те, через що об’єкт представлений у психіці. Об’єкт — те, на що спрямований акт. Твардовський підкреслював, що психічний акт спрямований на об’єкт і водночас має власний зміст.
Що Твардовський змінив у теорії інтенціональності Брентано?
Він систематично розрізнив зміст уявлення та його об’єкт. Це уточнило структуру інтенціонального акту й дозволило пояснювати спрямованість думки також на вигадані, відсутні або суперечливі предмети.
Що таке дії та продукти у Твардовського?
Дія — процес, який відбувається, наприклад судження або говоріння. Продукт — результат цієї дії. Розрізнення дозволило Твардовському точніше окреслити психологічний аналіз психічних процесів і логічний аналіз їхніх смислових продуктів.
Коли у Львові виникла психологічна лабораторія Твардовського?
Експериментальні лекції, вправи й демонстрації Твардовський розгорнув у 1898–1899 академічному році. Організаційне оформлення лабораторії тривало далі; 1907 рік у джерелах фігурує як дата її інституційного заснування. Обидві дати описують різні етапи одного процесу.
Джерела
Stanford Encyclopedia of Philosophy — Kazimierz Twardowski. Біографія, теорія змісту й об’єкта, дії та продукти, Львівсько-Варшавська школа.
Kazimierz Twardowski, Zur Lehre vom Inhalt und Gegenstand der Vorstellungen (1894). Первинне видання головної ранньої праці.
Wydział Psychologii Uniwersytetu Warszawskiego — Kazimierz Twardowski. Академічна біографія та відомості про психологічну діяльність.
Кафедра психології Львівського національного університету імені Івана Франка. Історія експериментальної психології та лабораторії у Львові.
Проєкт Варшавського університету «Kazimierz Twardowski». Архівні матеріали, тексти й дослідження спадщини Твардовського.
Barabash, «Казимир Твардовський у польських та українських дослідженнях» (2025). Огляд сучасної польської та української історіографії.
Wikimedia Commons — Kazimierz Twardowski 1933. Джерело портрета; фотографія позначена як суспільне надбання.