Звуковий символізм: що це і чому звучання слова може нагадувати його значення
Оновлено: 19 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 18 вересня 2026 · Редакційна політика
Звуковий символізм — це явище, за якого властивості мовного звучання невипадково співвідносяться з певними властивостями значення: розміром, формою, рухом, текстурою, інтенсивністю, емоційною оцінкою або іншими сенсорними й семантичними вимірами. Йдеться не про те, що кожен звук має одне приховане «значення», а про статистичні тенденції, які можна перевіряти експериментально.
Сучасні огляди описують звуковий символізм як одну з форм нецілком довільного зв’язку між мовною формою і значенням. Огляд Barker і Bozic показує, що іконічність у мовленні має багато форм і ступенів, а огляд Sidhu узагальнює дані про звукосимволічні закономірності в реальних словниках — для форми, розміру, текстури, валентності та збудження.
Для психолінгвістики це важливо з принципової причини: мовний знак переважно спирається на умовність і спільну мовну норму, але людська система сприймання здатна вловлювати й не довільні відповідності між звучанням та досвідом.
Що таке звуковий символізм
У вузькому експериментальному значенні звуковий символізм — це систематичний зв’язок між фонетичними або акустичними властивостями мовного сигналу і певними перцептивними чи семантичними властивостями. Наприклад, одні звуки частіше асоціюються з малим розміром, інші — з великим; одні комбінації звуків здаються більш придатними для округлих форм, інші — для гострих.
В українській фаховій традиції поряд із терміном «звуковий символізм» уживаються «звукосимволізм» і «фонетичний символізм». У дослідженні фоносемантичних явищ Кушнерик і Савчук описують фонетично вмотивований зв’язок між звуковою формою та незвуковою ознакою денотата. У міжнародній літературі основний термін — sound symbolism.
Головна ідея тут не в тому, що слова «природно» називають речі. У різних мовах той самий об’єкт має різні назви, і ця довільність робить мову гнучкою та продуктивною. Звуковий символізм показує інше: всередині загалом умовної мовної системи існують повторювані зони мотивованості, де форма слова частково узгоджується з тим, що воно позначає.
Які бувають прояви звукового символізму
Звуконаслідування
Найпростіший випадок іконічного зв’язку — звуконаслідування: мовна форма приблизно відтворює реальний звук. Слова на кшталт «няв», «дзижчати», «гуп» або їхні відповідники в інших мовах імітують акустичну подію. Це пряміший тип подібності між формою та значенням, ніж більшість випадків власне звукосимволічних асоціацій.
Тому звуконаслідування входить до ширшого поля іконічності, але не вичерпує звукового символізму. Звук може бути пов’язаний не зі звуком у світі, а з формою, розміром, швидкістю, текстурою або емоційною якістю.
Форма: округле й гостре
Найвідоміша лабораторна демонстрація — ефект Буба — Кікі: псевдослово на кшталт «буба» частіше співвідносять з округлою фігурою, а «кікі» — з гострокутною. Метааналіз досліджень немовлят і малих дітей виявив помірний, але статистично значущий ефект, причому чутливість до різних типів відповідностей змінювалася з віком.
Цей ефект не варто перетворювати на універсальний «словник звуків». У ньому беруть участь кілька акустичних і артикуляційних ознак, а їхня вага залежить від стимулів і завдання. Fort і Schwartz показали, що для класичного контрасту важливі, зокрема, спектральний баланс і часові властивості сигналу.
Розмір
Інша класична закономірність стосується розміру. В експериментальній літературі високі передні голосні на кшталт /i/ часто пов’язують із меншим, а нижчі або задні голосні — з більшим. Sidhu і Pexman розглядають цю відповідність як один із найкраще досліджених прикладів і водночас показують, що для різних звукосимволічних асоціацій можуть працювати різні механізми.
Важливе обмеження: ефект, який стабільно виникає з псевдословами, не обов’язково так само впливає на швидке опрацювання звичайних слів. У двох експериментах із реальними англійськими словами Sidhu і Pexman не виявили ефекту узгодженості голосної з розміром об’єкта. Це хороший приклад того, чому лабораторну асоціацію не можна механічно переносити на весь словник.
Рух, текстура, інтенсивність та емоційні властивості
Звукосимволічні відповідності описані також для руху, текстури, світлоти, валентності й рівня збудження. Особливо багатий матеріал дають ідеофони — слова, що яскраво зображують сенсорну або подієву характеристику. У дослідженні Dingemanse та колег нідерландські слухачі вгадували значення 203 ідеофонів із п’яти незнайомих мов краще за випадковий рівень, але значно скромніше, ніж у типових завданнях Буба — Кікі.
Це принципова межа: природна мова поєднує іконічність із умовністю. Слово може містити підказку до певної ознаки значення, не стаючи прозорою піктограмою, яку будь-хто без знання мови легко розшифрує.
Звуковий символізм у реальних мовах
Один із найсильніших аргументів проти уявлення про звуковий символізм як суто лабораторну цікавинку походить із порівняльної лінгвістики. Blasi та колеги проаналізували базову лексику майже двох третин мов світу й виявили повторювані асоціації між окремими значеннями та звуками, які зберігалися навіть з урахуванням спорідненості мов і географії.
Це не означає, що існує один набір «правильних» звуків для кожного поняття. Висновок статистичний: певні звуки в деяких значеннях трапляються частіше або рідше, ніж очікувалося б за повністю незалежного зв’язку між формою і змістом.
Дослідження англійської та іспанської ранньої лексики також показало, що іконічність є градуальною властивістю, а не ознакою «так/ні». Perry, Perlman і Lupyan виявили зв’язок між оцінюваною іконічністю слова та віком його засвоєння: слова, що з’являються раніше, у середньому оцінювалися як більш іконічні.
Новіший огляд звукосимволічних закономірностей у лексиконі підкреслює ще одну важливу річ: не довільність може поєднувати іконічність із систематичністю. Подібні за звучанням слова можуть групуватися навколо подібних значень через історію мови, статистичні закономірності словника та повторювані асоціації мовців.
Чому звук може нагадувати значення
Єдиного механізму звукового символізму не встановлено. Теоретичний огляд Sidhu і Pexman описує щонайменше п’ять класів пояснень, і сучасні дані радше підтримують поєднання механізмів, ніж одну універсальну причину.
Акустичні властивості
Звуки відрізняються частотним спектром, тривалістю, інтенсивністю та іншими акустичними параметрами. Ці параметри вже самі по собі можуть мати кросмодальні відповідності: високі частоти частіше співвідносяться з малим або легким, низькі — з великим або важким. Коли мовний звук несе таку акустичну ознаку, вона може впливати на те, яке значення здається «природнішим».
Артикуляція
Відчуття власного мовленнєвого апарату теж може бути частиною відповідності. Різні голосні змінюють положення язика й розмір резонаторної порожнини, а губні, сонорні та проривні приголосні створюють різні моторні конфігурації. Частина асоціацій може виникати з того, як звук не лише чується, а й вимовляється.
Кросмодальні відповідності
Сприймання не працює як набір ізольованих каналів. Мозок постійно зіставляє інформацію між слухом, зором, дотиком і рухом. Саме тому звук може систематично узгоджуватися з формою, яскравістю чи розміром. Огляд Lockwood і Dingemanse об’єднує поведінкові, розвиткові та нейровізуалізаційні дослідження й розглядає звукосимволізм у ширшому контексті кросмодальної інтеграції.
Статистичне навчання і структура мови
Люди протягом життя чують тисячі слів. Якщо певні звуки частіше трапляються в певних семантичних класах, мозок може засвоювати ці регулярності. У такому разі частина «інтуїтивної» відповідності між звуком і значенням є результатом мовного досвіду. Цей механізм добре пояснює, чому деякі асоціації відрізняються між мовами.
Фонологічна теорія також дедалі серйозніше враховує такі закономірності. Kawahara підсумовує експериментальні дані про систематичні зв’язки між фонетичною формою і значенням та обговорює, як вони співвідносяться з традиційним принципом довільності.
Звуковий символізм і засвоєння мови
Одна з найцікавіших гіпотез полягає в тому, що звукосимволічна відповідність може бути додатковою підказкою під час вивчення нових слів. У класичному дослідженні Imai та колеги трирічні японськомовні діти краще узагальнювали значення нових дієслів, коли їхнє звучання було символічно узгоджене з дією.
На цій основі Imai і Kita сформулювали гіпотезу звукосимволічного «підхоплення» засвоєння мови: рання чутливість до відповідностей між звукорядом і сенсорним досвідом може допомагати дитині встановлювати перші зв’язки між мовною формою та референтом.
Це не означає, що дитина виводить словник зі звучання. Значення засвоюються через спільну увагу, контекст, статистику мовлення, граматику, соціальну взаємодію та багато інших джерел інформації. У статті про засвоєння мови ці механізми розглянуто ширше. Звуковий символізм є однією з можливих підказок, а його сила залежить від віку, типу слів і конкретної відповідності.
Чим звуковий символізм відрізняється від споріднених понять
Звуковий символізм і звуконаслідування
Звуконаслідування відтворює звук події: мовна форма акустично нагадує гавкіт, удар, дзижчання або інший звук. Звуковий символізм ширший: звук слова може бути пов’язаний з ознакою, яка сама не звучить, — наприклад, округлістю чи розміром.
Звуковий символізм і ідеофони
Ідеофони — це лексично й граматично оформлені слова, які виразно зображують сенсорні або подієві характеристики. У багатьох мовах вони становлять помітний клас. Частина їхньої виразності спирається на звуковий символізм, але конкретний ідеофон водночас є звичайною мовною одиницею, значення якої підтримується мовною конвенцією.
Звуковий символізм і фонестеми
Фонестема — повторюваний звуковий фрагмент, який трапляється в групі слів із подібним семантичним відтінком. Це насамперед лексична систематичність. Вона може перетинатися зі звукосимволізмом, але подібність форми й значення не завжди має бути іконічною. Огляд Sidhu корисний саме тим, що розрізняє іконічні та систематичні джерела не довільності в лексиконі.
Звуковий символізм і синестезія
Синестезія — особлива й відносно рідкісна стійка особливість сприймання, за якої стимул в одному домені мимоволі викликає додатковий досвід в іншому. Звукосимволічні відповідності можуть спостерігатися у звичайній популяції й не потребують синестезії.
Що доведено, а що залишається дискусійним
Найнадійніше встановлено саме існування статистично повторюваних не довільних відповідностей між звуком і певними перцептивними або семантичними властивостями. Це підтверджують лабораторні експерименти, кросмовні порівняння, дослідження дитячого розвитку та аналіз реальних словників.
Менш певним є питання про один універсальний механізм. Акустика, артикуляція, кросмодальні відповідності, історія мови та статистичне навчання можуть робити внесок одночасно. Різні ефекти не обов’язково мають однакове походження.
Особливо важливо не перебільшувати передбачувальну силу явища. У природних мовах незнайомі слухачі можуть вгадувати значення деяких ідеофонів краще за випадок, але точність залишається помірною. Dingemanse та колеги прямо показали, що результати з природними словами слабші за яскраві контрасти на кшталт Буба — Кікі.
Так само відсутність ефекту в окремому завданні з реальними словами не скасовує звукосимволічних закономірностей загалом. Нульові результати Sidhu і Pexman показують межі генералізації: те, що люди добре роблять явний вибір між псевдословами, не гарантує автоматичного впливу тієї самої відповідності на кожен етап лексичної обробки.
Чому звуковий символізм важливий для психології мови
Звуковий символізм змінює саму постановку питання про зв’язок форми і значення. Замість вибору між двома крайнощами — «усе довільне» або «кожен звук щось означає» — сучасна психолінгвістика досліджує, де саме виникає мотивованість, наскільки вона сильна і яку функцію виконує.
Для сприйняття мовлення це приклад того, як акустичний сигнал може взаємодіяти не лише з фонемними й лексичними категоріями, а й із ширшими сенсорними очікуваннями. Для психосемантики це модель того, як значення спирається на асоціативні та перцептивні структури. Для когнітивної лінгвістики — один із містків між тілесним досвідом і мовною формою.
Явище також допомагає точніше мислити про мовну еволюцію. Іконічна підказка може полегшувати встановлення первинних відповідностей між сигналом і досвідом, тоді як довільність дає системі свободу називати нескінченну кількість абстрактних і конкретних об’єктів. Сучасна мова поєднує обидва принципи.
Чи можна використати звуковий символізм на практиці
У брендингу, неймінгу, художній мові та дизайні персонажів звукосимволічні асоціації можуть використовуватися як один із чинників сприймання назви. Наприклад, різкі приголосні або високі голосні можуть змінювати враження від вигаданого слова, якщо завдання активує відповідну перцептивну вісь.
Проте ефект залежить від мови, фонології, знайомих слів, контексту, орфографії, семантичної категорії й самого експериментального завдання. Тому наукові дані не підтримують простих таблиць «цей звук завжди означає силу, а цей — ніжність». Для реальних назв потрібне тестування на конкретній аудиторії.
Поширені запитання
Чи означає звук кожної літери щось конкретне?
Ні. Звуковий символізм описує статистичні відповідності між властивостями мовних звуків і певними ознаками значення. Це не система фіксованих словникових значень окремих літер або фонем.
Чи однаковий звуковий символізм у всіх мовах?
Ні. Частина відповідностей повторюється в багатьох мовах, але їхня сила й конкретна реалізація залежать від фонології та мовного досвіду. Велике дослідження Blasi та колег виявило кросмовні статистичні тенденції, а не універсальну тотожність словників.
Ефект Буба — Кікі і звуковий символізм — це одне й те саме?
Ні. Ефект Буба — Кікі — окремий, дуже відомий випадок відповідності між звучанням і формою. Звуковий символізм — ширше поле, яке охоплює асоціації з розміром, рухом, текстурою, емоційними властивостями та іншими вимірами.
Чи допомагає звуковий символізм дітям вивчати слова?
За певних умов — так. Imai та колеги показали полегшення навчання нових дієслів у японськомовних дітей за звукосимволічної відповідності. Метааналіз раннього ефекту Буба — Кікі також виявив помірну чутливість у дитячому віці, але її структура змінюється з розвитком.
Чи можна вгадати значення незнайомого слова лише за звучанням?
Іноді люди вгадують окремі семантичні контрасти краще за випадковий рівень, особливо для виразних ідеофонів або спеціально підібраних псевдослів. Для більшості звичайної лексики звучання саме по собі не дає надійного доступу до значення: мовна конвенція залишається центральною.
Пов’язані статті
References
Barker, H., & Bozic, M. (2024). Forms, Mechanisms, and Roles of Iconicity in Spoken Language: A Review. Psychological Reports. Advance online publication.
Blasi, D. E., Wichmann, S., Hammarström, H., Stadler, P. F., & Christiansen, M. H. (2016). Sound–meaning association biases evidenced across thousands of languages. Proceedings of the National Academy of Sciences, 113(39), 10818–10823.
Dingemanse, M., Schuerman, W., Reinisch, E., Tufvesson, S., & Mitterer, H. (2016). What sound symbolism can and cannot do: Testing the iconicity of ideophones from five languages. Language, 92(2), e117–e133.
Fort, M., Lammertink, I., Peperkamp, S., Guevara-Rukoz, A., Fikkert, P., & Tsuji, S. (2018). Symbouki: A meta-analysis on the emergence of sound symbolism in early language acquisition. Developmental Science, 21(5), e12659.
Fort, M., & Schwartz, J.-L. (2022). Resolving the bouba-kiki effect enigma by rooting iconic sound symbolism in physical properties of round and spiky objects. Scientific Reports, 12, 19172.
Imai, M., Kita, S., Nagumo, M., & Okada, H. (2008). Sound symbolism facilitates early verb learning. Cognition, 109(1), 54–65.
Imai, M., & Kita, S. (2014). The sound symbolism bootstrapping hypothesis for language acquisition and language evolution. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences, 369(1651), 20130298.
Kawahara, S. (2020). Sound symbolism and theoretical phonology. Language and Linguistics Compass, 14(8), e12372.
Kushneryk, V., & Savchuk, T. (2021). Фоносемантичні явища як мовні реалії. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Германська філологія, 831–832, 166–174.
Lockwood, G., & Dingemanse, M. (2015). Iconicity in the lab: A review of behavioral, developmental, and neuroimaging research into sound-symbolism. Frontiers in Psychology, 6, 1246.
Perry, L. K., Perlman, M., & Lupyan, G. (2015). Iconicity in English and Spanish and Its Relation to Lexical Category and Age of Acquisition. PLOS ONE, 10(9), e0137147.
Sidhu, D. M. (2025). Sound Symbolism in the Lexicon: A Review of Iconic-Systematicity. Language and Linguistics Compass, 19, e70006.
Sidhu, D. M., & Pexman, P. M. (2018). Five mechanisms of sound symbolic association. Psychonomic Bulletin & Review, 25, 1619–1643.
Sidhu, D. M., & Pexman, P. M. (2023). Is a boat bigger than a ship? Null results in the investigation of vowel sound symbolism on size judgements in real language. Quarterly Journal of Experimental Psychology, 76(1), 28–43.