top of page

Психологічна енкциклопедія

Життєвий огляд у старшому віці: спогади, осмислення та психологічна підтримка

3 дні тому
Читати 14 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Життєвий огляд — це осмислене звернення людини до власної біографії: спогадів про події, стосунки, вибір, досягнення, втрати та незавершені питання. Його зміст полягає в тому, щоб побачити зв’язки між різними періодами життя, зрозуміти значення пережитого й віднайти прийнятний спосіб розповідати свою історію сьогодні. У старшому віці цей процес може набувати особливої ваги через зміни життєвих ролей, переживання втрат, відчуття обмеженості часу та переоцінювання важливого.


У психології розрізняють природний життєвий огляд і структуровану роботу зі спогадами, яку використовують для психологічної підтримки та психотерапії. Дослідження виявляють потенційну користь таких втручань для депресивних симптомів і задоволеності життям, однак результати залежать від способу проведення, особливостей учасників та якості досліджень. Систематичні огляди наголошують, що тривалість ефектів і безпека окремих форматів потребують індивідуальної оцінки. Ця стаття пояснює сам процес, його наукове підґрунтя, можливості та межі допомоги.


Що означає життєвий огляд у психології


Поняття life review увів до фахового обговорення американський психіатр Роберт Батлер. У статті 1963 року він описав звернення до прожитого як можливий процес переосмислення особистої історії на пізніх етапах життя. Для нього важливими були не лише приємні спогади, а й зустріч із суперечностями, жалем, втратами та питанням цілісності власного шляху. Історичне припущення Батлера про поширеність такого процесу не слід розуміти як універсальний психологічний закон: частота, потреба й форма життєвого огляду різняться між людьми.


Особисті спогади становлять матеріал життєвого огляду, а осмислення надає йому структури. Людина може пригадати переїзд, розлучення, виховання дітей, професійний вибір, вимушене переміщення або дружбу, що змінила її погляди, а потім запитати себе, як ці події вплинули на її цінності, самооцінку та подальші рішення. Таке переосмислення не вимагає позитивного висновку щодо кожної події. Воно допускає складні почуття та неповні відповіді.


Сучасний огляд розвитку напряму показує, що життєвий огляд пов’язаний із автобіографічною пам’яттю, особистою ідентичністю та створенням життєвого наративу. Westerhof і Bohlmeijer (2014) підкреслюють різні функції звернення до минулого: підтримання зв’язку між життєвими періодами, пошук сенсу й адаптацію до поточних обставин.


Чим життєвий огляд відрізняється від звичайних спогадів


Пригадування, або ремінісценція, охоплює повернення до минулих подій: сімейних свят, дитинства, музики, знайомих місць, особистих історій. Воно може приносити задоволення, допомагати спілкуванню чи підтримувати відчуття належності. Життєвий огляд додає запитання про значення цих подій і про те, як вони поєднуються в історію людини. Водночас у дослідницькій літературі назви втручань часто перетинаються, тому їх слід порівнювати за конкретними процедурами, а не лише за назвою.


Спогад, життєвий огляд і психотерапія


Один теплий спогад про юність — це пригадування. Розмова про те, чому саме цей період був важливим, як він сформував погляди на близькість і що залишилося цінним донині, уже наближається до життєвого огляду. Якщо така робота відбувається у фахово організованих зустрічах, має визначену мету, узгоджену послідовність і спостереження за психологічним станом, йдеться про структуроване втручання. Професійна терапія потребує компетентності ведучого, особливо за наявності травматичних спогадів або психічних розладів.


Життєпис, записані мемуари, усноісторичне інтерв’ю та сімейний архів можуть містити елементи життєвого огляду, проте їхня головна мета іноді полягає у збереженні інформації для близьких чи суспільства. Психологічний процес визначається самим осмисленням досвіду та впливом розповіді на теперішнє життя людини, а не форматом готового документа.


Чому люди звертаються до прожитого у старшому віці


Вихід на пенсію, зміна кола спілкування, смерть близької людини, переїзд або поява нових можливостей можуть порушувати звичний спосіб бачити себе. Спогади допомагають відновлювати безперервність особистої історії: людина бачить, як попередні рішення та стосунки пов’язані з її теперішніми потребами. Водночас потреба в такій роботі визначається життєвими обставинами, темпераментом, культурою та індивідуальним вибором, а не календарною датою.


У класичній теорії психосоціального розвитку Еріка Еріксона пізню дорослість пов’язують із завданням цілісного сприйняття прожитого життя. Це теоретична рамка для розуміння питань прийняття й жалю, а не шкала, за якою людині можна поставити діагноз або визначити психологічну «успішність» старіння. Спокій, вдячність, гнів, смуток і суперечливі оцінки можуть співіснувати в одній біографії.


Зв’язок з особистою психологічною адаптацією до старіння полягає в можливості переоцінити власні ресурси та переглянути очікування. Розмова про минуле іноді допомагає побачити й майбутнє: що ще хочеться зробити, з ким відновити стосунки, що передати наступним поколінням, а від чого відмовитися без почуття обов’язку.


Психологічні механізми: що саме може змінюватися


Безперервність ідентичності


Людина протягом життя змінює ролі й соціальні умови, але здатна впізнавати наскрізні цінності, звички, способи турботи та прийняття рішень. Життєвий огляд створює простір для цієї роботи. Наприклад, після завершення професійної діяльності важливо побачити, що значущість людини визначалася також дружбою, навчанням, любов’ю, гумором і внеском у спільноту.


Переосмислення складних подій


У безпечній розмові людина може розділити обставини, на які впливала, і ті, які від неї не залежали; оцінити рішення з урахуванням тодішніх знань; назвати втрати без необхідності їх применшувати. Таке переосмислення є можливим психологічним механізмом, а не автоматичною дією будь-якого пригадування. Важка подія не обов’язково отримує «позитивний сенс», і людина має право залишити частину спогадів без докладного обговорення.


Стосунки, визнання й передавання досвіду


Розповідь про прожите може давати відчуття, що досвід людини важливий і її почуто. Спільні спогади допомагають відновлювати зв’язок між поколіннями, але цінність має саме добровільний обмін, у якому старша людина визначає, про що говорити, а співрозмовник уважно слухає. Психологічну потребу у зв’язках, автономії й значущості докладніше розглянуто у статті «Психологічні потреби людей старшого віку».


Які бувають формати життєвого огляду


Природний життєвий огляд може виникати на самоті, під час розмови з близькими або за переглядом фотографій. Деякі люди записують листи, складають сімейну хроніку, створюють аудіоспогади чи тематичний альбом. Для них це спосіб осмислення й збереження історії. Така самостійна діяльність не передбачає клінічного ефекту й не замінює допомоги при психічному розладі.


Структурований індивідуальний огляд проводять у послідовності зустрічей: від вибору важливих епізодів до розуміння їхніх наслідків і значення сьогодні. Групові формати можуть посилювати відчуття спільності, а також створюють окремі питання конфіденційності та безпеки. Частина програм використовує теми «дитинство», «праця», «стосунки», «втрати», інші організовані за життєвими періодами.


У дослідженнях поряд із життєвим оглядом зустрічаються терапія спогадів, наративна терапія та терапія гідності. У них є спільне звернення до особистої історії, але різняться цілі, зміст розмов і клінічний контекст. Терапія гідності, наприклад, часто застосовується в паліативній допомозі та має власні протоколи. Ці методи не слід вважати взаємозамінними лише тому, що в кожному присутні спогади.


Як відбувається структурований життєвий огляд


1. Узгодження мети, темпу й особистих меж


Початок роботи присвячений питанню, навіщо людині звертатися до прожитого саме зараз: зрозуміти власні зміни, зберегти родинну історію, впоратися з жалем, осмислити втрату чи відчути більшу послідовність свого шляху. Уточнюються теми, які людина погоджується обговорювати, ознаки перевантаження та право будь-коли зупинитися.


2. Побудова особистої карти життя


Фахівець або співрозмовник може запропонувати часову лінію, список важливих людей, місць, рішень і переходів. Зв’язок із певними подіями інколи підтримують фотографії, листи, музика, предмети побуту та особисті записи. Вибір належить людині: точність календарних дат менш важлива для психологічної мети, ніж її власні значення та переживання.


3. Розгляд радощів, досягнень, втрат і суперечностей


Зустрічі можуть охоплювати підтримувальні й болісні спогади. Питання ставлять так, щоб допомогти людині розповідати з власної перспективи: «Що тоді було для вас важливим?», «Хто допоміг?», «Що ви могли вирішувати самі?», «Як ви оцінюєте той період тепер?». Людину не змушують розкривати деталі травматичних подій, примирятися з кривдником або змінювати власну моральну оцінку.


4. Пошук зв’язків між життєвими періодами


На цьому етапі можна простежити повторювані теми: турботу про інших, наполегливість, прагнення свободи, творчість, потребу в безпеці, ціну дружби. Мета — сформулювати життєву історію, яку людина впізнає як свою. Для когось вона буде переважно вдячною, для іншого — суперечливою, із важливими незавершеними питаннями.


5. Завершення і зв’язок із теперішнім


Підсумок може містити особистий лист, коротку розповідь, декілька цінних висновків чи просто усвідомлення змін. Важливо обговорити, як людина почувається після зустрічей, чи потребує додаткової підтримки та що хоче зробити далі. Тривалість і кількість сесій залежать від методики й клінічного запиту; єдиного універсального протоколу для всіх життєвих обставин немає.


Що показують наукові дослідження ефективності


Депресивні симптоми


Метааналіз Lin та співавторів (2024) об’єднав 42 рандомізовані дослідження за участю 3361 людини віком від 60 років із депресивними проявами. Автори виявили виражене середнє зниження симптомів після життєвого огляду та терапії спогадів порівняно з контрольними умовами. Проте неоднорідність результатів була дуже високою (I² = 86,78%), якість багатьох досліджень — обмеженою, а після поправки на публікаційне зміщення ефект під час подальшого спостереження вже не був статистично переконливим. Отже, підхід має терапевтичний потенціал, а стійкість ефекту потребує кращих даних.


Раніший метааналіз Lan, Xiao і Chen (2017) включив 15 досліджень, із них 11 — до кількісного об’єднання. Він також повідомив про зменшення депресивних симптомів і безнадійності, але не підтвердив однаково надійних переваг за всіма показниками задоволеності життям, самооцінки чи якості життя. Результати двох оглядів не слід додавати як незалежні кількості учасників: частина вихідних досліджень може повторюватися.


Задоволеність життям і якість життя


Zhong, Chen і Chen (2023) проаналізували 32 рандомізовані дослідження з 2353 учасниками й виявили позитивний середній ефект програм життєвого огляду та пригадування на якість життя й задоволеність ним. Дослідники порівнювали різні місця проведення, індивідуальні та групові заняття, а також тривалість програм. Величини об’єднаних ефектів були значними, однак різнорідність методик, вибірок та оцінювання обмежує можливість перенести ці числа на конкретну людину.


Інтегративний огляд Jiang, Galin і Lea (2024), що охопив 131 публікацію різного дизайну, вказав на можливе короткочасне покращення задоволеності життям і депресивних симптомів, а також на недостатню визначеність щодо тривалості користі. Автори не знайшли переконливої основи для твердження, що життєвий огляд стабільно підвищує самооцінку. Це важливий приклад того, чому окремі психологічні результати потрібно оцінювати незалежно.


Який різновид втручання має більше доказів


Мережевий метааналіз Lin та співавторів (2026) порівняв формати роботи зі спогадами в 33 рандомізованих дослідженнях із 2512 учасниками без установлених легких когнітивних порушень або деменції. За непрямими й прямими порівняннями наративна терапія та терапія гідності мали найвищі оцінки щодо зменшення депресивних симптомів, а наративна терапія — щодо задоволеності життям. Програми тривалістю щонайменше вісім тижнів загалом демонстрували сильніший ефект для задоволеності життям, ніж коротші. Ранжування у мережевому аналізі не встановлює найкращий метод для кожної людини: втручання й досліджені групи відрізнялися.


Травматичний досвід


Рандомізоване дослідження Forstmeier та співавторів (2023) охопило 49 людей, які пережили Голокост, із симптомами посттравматичного стресу або депресії. Адаптована фахова терапія життєвого огляду показала перевагу за депресивними симптомами одразу після втручання, а за посттравматичними — під час подальшого спостереження, проте не за обома показниками в обидва моменти. Малий обсяг і специфічна вибірка не дозволяють переносити цей результат на всіх людей із травматичним досвідом. Важливим був саме професійний, пристосований до травми формат, а не вільне відтворення болісних подій.


Чого дослідження поки не доводять


Позитивні психологічні показники після певної програми не свідчать про уповільнення біологічного старіння, запобігання деменції, продовження тривалості життя чи обов’язкове покращення пам’яті. Навіть коли окремі дослідження виявляють зміни в специфічних видах автобіографічних спогадів, це не означає загального відновлення когнітивних функцій. Нормативні зміни пам’яті та клінічно значущі порушення описані окремо в матеріалі «Когнітивне старіння».


Наукові огляди часто поєднують різні втручання, неоднаково визначають старший вік, використовують невеликі вибірки та мають обмежений період спостереження. Дані про результати окремих програм не дають підстав робити клінічні висновки без оцінки симптомів, бажань і життєвого контексту конкретної людини. Наявність статистичного ефекту в групі не гарантує такої самої користі кожному учаснику.


Кому життєвий огляд може бути корисним


Добровільна робота з особистою історією може цікавити людину після завершення важливого життєвого етапу, втрати звичної ролі, переїзду, виходу на пенсію або в період пошуку нових цілей. Вона може допомагати зосередитися на значущих стосунках і власному досвіді, зберегти сімейні історії, відновити відчуття зв’язку між минулим і теперішнім. Для багатьох достатньо звичайної розмови з уважним співрозмовником.


За наявності стійкого пригнічення настрою чи тривожних симптомів структурований життєвий огляд іноді розглядають як один із психотерапевтичних методів. Вибір втручання належить людині та фахівцю після належної оцінки; визначення клінічної депресії, її діагностика і лікування мають власну сторінку «Депресія у літніх людей». Загальні підходи до психотерапії у старшому віці також висвітлено окремо.


Життєвий огляд доречний і для людей віком 80 чи 90 років, якщо формат відповідає їхнім бажанням, самопочуттю та можливостям. Хронологічний вік не визначає здатність осмислювати власну історію, ухвалювати рішення або брати участь у розмові. Важливішими є повага до автономії, доступна комунікація та індивідуальний темп.


Коли робота зі спогадами може бути складною


Спогади про смерть, насильство, війну, вимушений від’їзд, розриви стосунків і власні рішення можуть викликати горе, гнів, сором або тривожне збудження. Сам факт появи сильних почуттів ще не свідчить про шкоду, але їхня інтенсивність, тривалість та вплив на повсякденне життя мають значення. Якщо після розмови людина довго не може відновити звичний стан, погіршується сон, з’являються нав’язливі спогади або посилюється уникання, формат і темп роботи потрібно переглянути з фахівцем.


Не слід використовувати життєвий огляд як примус до «примирення з минулим», зізнання, прощення чи публічного розкриття приватних обставин. Родинне бажання записати історію не переважає права людини відмовитися. Психологічна підтримка вимагає конфіденційності, чітко узгоджених меж і контролю з боку самої людини над тим, які спогади залишаються лише її власними.


У разі посттравматичних симптомів, тяжкої депресії, гострої кризи, психотичних симптомів чи суттєвих труднощів орієнтації потрібне професійне оцінювання та індивідуальне рішення щодо доречності методу. Структурований життєвий огляд не виконує функції самостійної діагностики й не замінює спеціалізовану допомогу. За негайної небезпеки для життя потрібне термінове звернення по екстрену допомогу.


Особливості за когнітивних порушень та деменції


Повернення до знайомої музики, фотографій і особистих історій іноді використовують для підтримання спілкування з людиною, що має когнітивні труднощі. Проте програми для людей із деменцією відрізняються за завданнями, тривалістю й вимогами до супроводу. Огляд Cochrane щодо терапії спогадів при деменції повідомляє про залежність результатів від формату й середовища та про неоднакову якість ефектів. Дані не підтверджують, що будь-який життєвий огляд лікує деменцію або зупиняє когнітивні порушення.


Коли людині складно відновлювати точні дати чи послідовність подій, співрозмовник може приділити більше уваги знайомим образам, емоціям та особисто важливим темам. Не варто перетворювати розмову на іспит пам’яті, присоромлювати за неточності чи виправляти кожну деталь. Питання диференційної діагностики й клінічної допомоги при деменції мають самостійну доказову базу.


Як близькі можуть підтримати життєвий огляд


Найкорисніший початок — запитати, чи хоче людина розповідати, яку тему їй приємно згадати і чи готова вона до запису. Слухайте без поспіху, дозволяйте паузи, уточнюйте значення подій замість того, щоб вимагати точних дат. Можна разом переглянути світлини, відвідати знайоме місце, записати голосову історію або просто провести час у розмові.


Варто уникати запитань, що нав’язують готову оцінку: «Ви ж шкодуєте, що так вчинили?» або «Тепер ви мали б усе пробачити». Натомість відкриті запитання залишають авторство історії за людиною: «Що ви тоді відчували?», «Яке значення має ця подія сьогодні?», «Чи хочете продовжити?». Підтримка іноді означає зміну теми, спільну прогулянку або повагу до мовчання.


Якщо родина планує опублікувати спогади, передати аудіозапис або розмістити фотографії, потрібно отримати окрему згоду на поширення. Під час групових занять особливу увагу приділяють домовленостям про конфіденційність, культурним відмінностям і праву учасника не говорити про певні періоди.


Безпечні запитання для самостійного осмислення


Наведені нижче запитання — добровільні способи рефлексії для людей, які почуваються достатньо стійко. Вони не є психотерапевтичним протоколом, тестом або способом визначити психічний стан. Достатньо обрати одне питання й приділити йому стільки часу, скільки хочеться.


Про людей і стосунки


Хто допоміг вам відчути підтримку в складний період? Який зв’язок із людиною зберіг для вас значення? Чого ви навчилися у важливих стосунках? Можна згадувати і живих людей, і тих, кого вже немає, з повагою до власного способу переживання втрати.


Про вибір і цінності


Яке рішення ви згадуєте як особливо важливе? Що тоді допомогло вам його прийняти? Яка цінність супроводжує вас у різні періоди життя? Якщо певне рішення досі викликає біль, можна обмежитися визнанням цього почуття й повернутися до теми лише за бажання.


Про зміни та майбутнє


Що ви дізналися про себе за останні роки? Які частини вашого минулого хочеться зберегти у теперішньому? Які зустрічі, розмови, звички або невеликі плани можуть зробити найближчий період важливим саме для вас? Осмислення життя не зобов’язує створювати підсумковий «правильний» сюжет.


Український контекст: війна, втрати і вимушене переміщення


Для людей старшого віку в Україні спогади можуть охоплювати декілька історичних епох, розпад звичних соціальних систем, події війни, втрату дому, розлуку з родиною чи повторне вимушене переміщення. Особиста історія пов’язана з культурою, мовою, регіоном, належністю до спільноти й досвідом підтримки. Врахування цього контексту допомагає уникнути нав’язування універсального сценарію «прийняття старості».


Розмови про бойові дії, окупацію, загибель близьких або насильство потребують особливої обережності. Людина може бажати залишити їх поза життєвим оглядом або звернутися до кваліфікованого спеціаліста, який працює з травмою. Самостійна спроба детально відтворювати травматичні події заради «зцілення спогадами» не має належних підстав. Дослідження адаптованої терапії для людей, які пережили Голокост, показує важливість фахового супроводу та конкретного протоколу, а не механічного перенесення методики на інші групи.


Доступність підтримки також залежить від слуху, зору, способу пересування, цифрових навичок, вартості послуг, безпечного місця для розмови та права користуватися зручною мовою. Відповідно до підходу ВООЗ ICOPE (2025), допомога людям старшого віку має враховувати функціональні можливості, потреби й цілі самої людини. Життєвий огляд найкраще розуміти в цьому ширшому особистісно орієнтованому підході.


Коли варто звернутися по психологічну допомогу


Підставою для розмови з фахівцем можуть бути стійке пригнічення настрою, тривала втрата інтересу, повторювані нав’язливі спогади, виражене почуття провини, складне горювання, помітні зміни сну або повсякденного функціонування. Такі ознаки мають різні можливі причини й потребують індивідуального оцінювання, а не висновку за окремим симптомом чи віком.


Звернення може бути корисним і тоді, коли розмова про прожите постійно стає надмірно болісною, а самостійні спроби осмислити події погіршують самопочуття. Фахівець допоможе визначити, чи доречний життєвий огляд, чи потрібен інший спосіб підтримки. Про загальні маршрути звернення у старшому віці читайте в матеріалі «Психічне здоров’я людей старшого віку».


Поширені запитання


Життєвий огляд — це ностальгія?


Ностальгія — емоційне переживання зв’язку з минулим, часто з теплом і тугою. Життєвий огляд охоплює ширше осмислення різних подій і їхнього місця в біографії, включно зі складними почуттями. Ностальгія може супроводжувати життєвий огляд, але не визначає його повністю.


Чи потрібно згадувати все життя в хронологічному порядку?


Ні. Деякі програми використовують життєві етапи, інші — теми, стосунки, цінності або переломні події. Людина може обирати комфортну структуру. У психологічному осмисленні важливе значення спогадів, а не повнота хронологічного переліку.


Чи може життєвий огляд проводити родич?


Близькі можуть підтримувати добровільні розмови й допомагати зберігати історії. Якщо метою є лікування депресії, травматичних симптомів або іншого психічного розладу, потрібна професійна оцінка та належна підготовка ведучого. Родинне інтерв’ю й психотерапія мають різні завдання.


Чи обов’язково людині пробачити всіх або прийняти кожну подію?


Ні. Сенс життєвого огляду полягає в особистому осмисленні, а не у виконанні зовнішнього морального обов’язку. Людина може визнавати завдану їй шкоду, мати суперечливі почуття й зберігати власні межі. Готовність обговорювати конкретні події залишається її вибором.


Чи допомагає метод при депресії?


Метааналізи рандомізованих досліджень показують можливе зменшення депресивних симптомів, особливо відразу після втручання. Водночас висока неоднорідність, ризик систематичних похибок і невизначеність довгострокових ефектів обмежують силу висновків. Метод розглядають як один із можливих компонентів професійної допомоги, а не універсальне лікування.


Чи можна застосовувати життєвий огляд за деменції?


Деякі адаптовані форми пригадування використовують у догляді та психологічному супроводі людей із деменцією. Їхні цілі й результати відрізняються від структурованої психотерапії в людей без когнітивних порушень. Вибір формату потребує оцінювання функціональних можливостей, потреб та безпеки, а метод не є лікуванням самої деменції.


Чи потрібно завершувати розмову на позитивній ноті?


Примусово оптимістичний підсумок може знецінювати втрати й складні переживання. Корисним завершенням іноді є ясніше розуміння власних почуттів, визнання важливості досвіду або рішення відкласти тему. Психологічна цілісність може включати невизначеність.


Чи має життєвий огляд доведений вплив на довголіття?


Наявні дослідження переважно оцінюють депресивні симптоми, задоволеність життям, якість життя та інші психологічні результати. Вони не встановлюють, що життєвий огляд продовжує життя або запобігає віковим захворюванням. Ширші умови здорового старіння охоплюють функціональну спроможність і доступне середовище.


Висновок


Життєвий огляд дає людині можливість повернутися до власної історії, побачити її значущі зв’язки й визначити, що пережите означає для теперішнього життя. У старшому віці цей процес може підтримувати відчуття безперервності, особисту гідність і пошук сенсу. Структуровані втручання мають дослідницьку базу щодо окремих психологічних результатів, передусім депресивних симптомів; їхня користь залежить від конкретної людини, методу та якості супроводу. Повага до добровільності, приватності й складності життєвого досвіду становить основу відповідальної підтримки.


Пов’язані статті







Джерела


Butler, R. N. (1963). The life review: An interpretation of reminiscence in the aged. Psychiatry, 26(1), 65–76. DOI.


Forstmeier, S., Zimmermann, S., van der Hal, E., Auerbach, M., Kleinke, K., Maercker, A., & Brom, D. (2023). Effect of Life Review Therapy for Holocaust Survivors: A randomized controlled trial. Journal of Traumatic Stress, 36(3), 628–641. DOI.


Jiang, V., Galin, A., & Lea, X. (2024). Life review for older adults: An integrative review. Psychogeriatrics, 24(6), 1402–1417. DOI.


Lan, X., Xiao, H., & Chen, Y. (2017). Effects of life review interventions on psychosocial outcomes among older adults: A systematic review and meta-analysis. Geriatrics & Gerontology International, 17(10), 1344–1357. DOI.


Lin, C.-L., Arifin, H., Han, H.-M., & Hsu, W.-C. (2026). Comparative effectiveness of reminiscence-based therapies on depressive symptoms and life satisfaction in older adults: A network meta-analysis of randomised controlled trials. Age and Ageing, 55(3), afag075. DOI.


Lin, J., Zhao, R., Li, H., Lei, Y., & Cuijpers, P. (2024). Looking back on life: An updated meta-analysis of the effect of life review therapy and reminiscence on late-life depression. Journal of Affective Disorders, 347, 163–174. DOI.


Westerhof, G. J., & Bohlmeijer, E. T. (2014). Celebrating fifty years of research and applications in reminiscence and life review: State of the art and new directions. Journal of Aging Studies, 29, 107–114. DOI.


Woods, B., O’Philbin, L., Farrell, E. M., Spector, A. E., & Orrell, M. (2018). Reminiscence therapy for dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD001120. DOI.


World Health Organization. (2025). Integrated care for older people (ICOPE): Guidance for person-centred assessment and pathways in primary care, second edition. Видання ВООЗ.


World Health Organization. (2026). Mental health of older adults. Fact sheet, 20 July 2026. ВООЗ.


Zhong, Q., Chen, C., & Chen, S. (2023). Effectiveness on Quality of Life and Life Satisfaction for Older Adults: A Systematic Review and Meta-Analysis of Life Review and Reminiscence Therapy across Settings. Behavioral Sciences, 13(10), 830. DOI.

 
 
bottom of page