Енеаграма: що це, 9 типів особистості та що відомо про наукову доказовість
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Енеаграма — популярна типологічна система, яка описує дев’ять типів особистості через передбачувані базові мотивації, страхи, бажання та звичні способи реагування. Вона широко використовується для саморефлексії, у коучингу, духовних практиках і частині психологічного консультування. Водночас енеаграма має значно слабшу наукову основу, ніж сучасні дименсійні моделі рис особистості. Найповніший систематичний огляд емпіричних досліджень, що охопив 104 незалежні вибірки, виявив змішані дані щодо надійності та валідності енеаграми: окремі шкали демонстрували очікувані зв’язки з іншими конструктами, але факторні дослідження часто знаходили менше ніж дев’ять факторів, а дев’ять типів не були незалежно виведені методами кластеризації. Hook та колеги (2021) також відзначили дуже обмежену доказову базу для «крил» і переходів між типами.
Тому найточніше розуміти енеаграму як популярну психологічну типологію з частково дослідженими інструментами вимірювання, а не як підтверджену природну класифікацію людей на дев’ять дискретних категорій. Результат тесту на енеаграму не є клінічним діагнозом, не встановлює розлад особистості й не визначає незмінну «сутність» людини.
Коротка відповідь: що таке енеаграма
У межах самої моделі енеаграма припускає, що в людини є один базовий енеатип із дев’яти. Кожному типу приписують центральну мотиваційну тему, характерні способи захисту, уваги й взаємодії з іншими. Типи розташовують на дев’ятикутній схемі, а додаткові елементи — «крила», лінії між типами, центри та інстинктивні підтипи — мають пояснювати варіації всередині основного типу.
Це опис внутрішньої логіки енеаграми. Він не означає, що всі ці елементи однаково підтверджені дослідженнями. Саме тут важливо розділяти теорію, психометричні властивості конкретного опитувальника, суб’єктивну корисність для самопізнання та доказ того, що дев’ять типів існують як об’єктивні природні категорії. Це чотири різні питання.
Звідки взялася сучасна енеаграма
Популярні описи інколи подають енеаграму як дуже давню систему, але історія сучасної типології значно конкретніша. Огляд для American Journal of Psychiatry Residents’ Journal зазначає, що точне походження символу й окремих ідей простежити складно, тоді як основні елементи сучасної особистісної системи були синтезовані Оскаром Ічазо в середині XX століття. На початку 1970-х Клаудіо Наранхо та Джон Ліллі, які навчалися в Ічазо, поширили й адаптували модель у США.
Пізніше виникли різні школи енеаграми, тому назви типів, трактування «крил», підтипів, рівнів розвитку та напрямків руху можуть відрізнятися. Це має практичне значення: два сайти або два тести можуть користуватися словом «енеаграма», але спиратися на різні правила та опитувальники.
Як влаштована енеаграма в межах самої моделі
Базовий тип
Основний енеатип у цій системі має описувати не окрему поведінку, а повторюваний мотив, через який людина інтерпретує події та організовує реакції. Наприклад, одна й та сама зовнішня поведінка — допомога іншій людині — може пояснюватися різними мотивами. Енеаграма намагається класифікувати саме передбачувану мотиваційну структуру. Наукова складність полягає в тому, що мотиви не спостерігаються безпосередньо, а їхнє вимірювання залежить від формулювань запитань, самоопису та теоретичної моделі.
Три центри
Типи традиційно об’єднують у три центри: тілесний або інстинктивний — 8, 9 і 1; емоційний — 2, 3 і 4; мисленнєвий — 5, 6 і 7. У школах енеаграми ці центри трактують як різні домінантні способи опрацювання досвіду. У науковому читанні це слід сприймати як компонент самої теорії, а не як установлену нейропсихологічну класифікацію.
Крила
«Крилом» називають один із двох сусідніх типів на колі, який нібито модифікує прояви базового типу. Так, для типу 4 говорять про 4w3 або 4w5. Люди часто впізнають у таких описах відмінності між двома профілями, але систематичний огляд Hook та колег показав, що емпіричних досліджень, які безпосередньо підтверджують теорію крил, мало.
Лінії та переходи між типами
Лінії всередині символу енеаграми використовують для опису передбачуваних змін поведінки в умовах стресу, безпеки або розвитку. У різних школах правила інтерпретації відрізняються. На сьогодні саме ці динамічні переходи належать до найменш підтверджених частин системи: систематичний огляд не знайшов достатньої дослідницької бази, яка б дозволяла вважати їх встановленим механізмом особистості.
Інстинктивні підтипи
Частина шкіл додає три «інстинктивні» орієнтації — самозбереження, соціальну орієнтацію та орієнтацію на інтенсивний один-на-один зв’язок. Комбінація базового типу й підтипу утворює детальніші профілі. Існують окремі опитувальники, що намагаються вимірювати такі підтипи, але підтвердження конкретної шкали не дорівнює підтвердженню всієї теоретичної архітектури.
9 типів енеаграми
Назви типів не є стандартизованими: різні автори використовують різні псевдоніми. Тому нижче головним ідентифікатором є номер типу, а назви подано як поширені орієнтири. Опис кожного типу передає логіку самої енеаграми, а не медичну чи психіатричну класифікацію.
Тип 1 — Реформатор або Перфекціоніст
У межах енеаграми тип 1 пов’язують із прагненням діяти правильно, покращувати себе й середовище, відповідати внутрішнім стандартам і уникати помилок. У поведінці це можуть описувати як організованість, принциповість, увагу до недоліків і сильний внутрішній критичний голос. Високі стандарти самі по собі не означають обсесивно-компульсивний розлад чи обсесивно-компульсивний розлад особистості.
Тип 2 — Помічник
Тип 2 описують через потребу бути значущим для інших, помічати їхні потреби, підтримувати та створювати близькість. У межах моделі ризиком вважають ситуацію, коли турбота про інших витісняє усвідомлення власних потреб або стає способом отримувати підтвердження своєї цінності. Такий опис не є діагнозом залежного розладу особистості й не означає, що доброзичливість або емпатія утворюють окремий «тип людини».
Тип 3 — Досягач
Тип 3 пов’язують із результативністю, досягненнями, визнанням і здатністю адаптувати самопрезентацію до очікувань середовища. Енеаграма трактує це як прагнення підтвердити власну цінність через успіх і ефективність. Кар’єрна орієнтація, амбіційність або чутливість до статусу не дають підстав автоматично відносити людину до типу 3 і не є ознаками нарцисичного розладу особистості.
Тип 4 — Індивідуаліст
Тип 4 описують через увагу до особистої автентичності, унікальності, емоційної глибини та переживання відмінності від інших. У популярних описах цьому типу приписують схильність помічати втрати, нестачу або невідповідність між реальністю та бажаним образом життя. Інтенсивність емоцій чи творчі інтереси не є доказом певного енеатипу і не мають ототожнюватися з депресивним або біполярним розладом.
Тип 5 — Дослідник або Спостерігач
Тип 5 пов’язують із прагненням до компетентності, знань, автономії та збереження особистих ресурсів. У межах системи люди цього типу нібито схильні спершу спостерігати й аналізувати, а вже потім активно включатися в ситуацію. Любов до усамітнення, інтелектуальних занять або низька соціальна активність не є підставою для висновку про аутизм, шизоїдний розлад особистості чи інший клінічний стан.
Тип 6 — Відданий або Лояліст
Тип 6 описують через пошук безпеки, надійності, передбачуваності та опори. У різних версіях моделі це може проявлятися як лояльність, перевірка ризиків, скептичність або, навпаки, демонстративна боротьба зі страхом. Пильність і занепокоєння не роблять людину «шісткою» автоматично, а високий рівень тривоги потребує окремої оцінки і не пояснюється енеатипом.
Тип 7 — Ентузіаст
Тип 7 пов’язують із прагненням до свободи, новизни, можливостей і позитивної стимуляції. У межах теорії швидке перемикання між планами та пошук нових вражень інколи тлумачать як спосіб уникати обмеження або неприємних переживань. Така поведінка не є діагностичним критерієм розладу дефіциту уваги з гіперактивністю й не дозволяє робити клінічні висновки без повної оцінки.
Тип 8 — Захисник або Лідер
Тип 8 описують через автономію, силу, прямоту, захист власних меж і небажання опинятися під контролем інших. У здоровішій інтерпретації модель підкреслює здатність брати відповідальність і захищати слабших; у проблемнішій — надмірний контроль або конфронтаційність. Наполегливість чи конфліктність не є доказом антисоціального або іншого розладу особистості.
Тип 9 — Миротворець
Тип 9 пов’язують із прагненням до внутрішнього та міжособистісного спокою, зниження напруги й уникнення тривалого конфлікту. У межах енеаграми труднощами вважають відкладання власних пріоритетів і надмірне пристосування до чужих позицій. Миролюбність, поступливість або уникнення конфлікту можуть мати багато різних психологічних причин і не утворюють окремого клінічного типу.
Тип, риса, стан, результат тесту і діагноз — різні речі
Енеаграма є типологією: вона намагається віднести людину до однієї головної категорії. Риса особистості — інше поняття. Риси описують відносно стабільні індивідуальні відмінності на безперервній шкалі, тому людина може мати нижчий, середній або вищий рівень певної характеристики без переходу в окремий «вид» людей. Стан — тимчасова конфігурація переживань і поведінки, яка може істотно змінюватися залежно від ситуації.
Результат тесту — це ще один рівень. Він є числовим або категоріальним виходом конкретного інструмента за конкретних умов. Надійність і валідність одного опитувальника не переносяться автоматично на інший тест із тією самою назвою. Саме тому фраза «тест показав тип 6» означає лише те, що певний алгоритм класифікував відповіді відповідним чином.
Клінічний діагноз встановлюють за окремими критеріями та процедурою. Американська психіатрична асоціація описує DSM-5-TR як діагностичну класифікацію психічних розладів із визначеними критеріями, які застосовують підготовлені фахівці. Енеаграма не є діагнозом DSM-5-TR і не замінює клінічну оцінку.
Як визначають тип енеаграми
У популярній практиці тип визначають трьома шляхами: за самоописом, через бесіду з консультантом, який працює в цій системі, або за допомогою опитувальника. Єдиного універсального «офіційного тесту енеаграми» немає. Існують різні інструменти з різною кількістю запитань, правилами підрахунку, шкалами та доказовою базою.
Це важливо для інтерпретації. Якщо два тести дали різні типи, з цього не випливає, що один обов’язково «розкрив справжню особистість», а інший помилився. Різниця може бути наслідком інших формулювань, різних алгоритмів, випадкової похибки, стану під час проходження або того, що сама категоріальна модель не відповідає структурі індивідуальних відмінностей достатньо точно.
Самоспостереження також має межі. Людина може впізнавати себе одразу в кількох описах, звертати більше уваги на влучні фрази, ніж на суперечності, або підбирати пояснення постфактум. Тому корисніше ставитися до енеатипу як до гіпотези для саморефлексії: перевіряти її на різних ситуаціях, шукати приклади, які не вписуються в опис, і не перетворювати номер типу на остаточне пояснення поведінки.
Що показують наукові дослідження енеаграми
Систематичний огляд дає змішану картину
Найважливіша узагальнювальна робота — систематичний огляд Hook, Hall, Davis, Van Tongeren і Conner (2021), який охопив 104 незалежні вибірки. Автори знайшли змішані дані щодо надійності та валідності. Частина факторних досліджень частково узгоджувалася з теорією, а деякі підшкали корелювали з рисами Великої п’ятірки в очікуваних напрямках. У кількох роботах учасники також повідомляли про користь енеаграми для особистісного або духовного зростання.
Водночас огляд зафіксував ключові обмеження. Факторний аналіз часто виявляв менше ніж дев’ять факторів; дев’ять типів не були незалежно отримані кластерними методами; досліджень «крил» та переходів між типами мало. Тобто наявність окремих позитивних психометричних результатів ще не підтверджує всю архітектуру енеаграми.
Окремі опитувальники можуть мати прийнятні показники — але це не доказ усієї теорії
У великій турецькій вибірці з 3531 учасника Yanartaş та колеги (2022) дослідили спеціально створений опитувальник типів і підтипів енеаграми. Для різних шкал автори отримали коефіцієнти внутрішньої узгодженості приблизно від 0,665 до 0,865, а показники повторного тестування через чотири тижні — від 0,289 до 0,512. Підтверджувальний факторний аналіз дав прийнятні показники відповідності моделі.
Це корисні дані про конкретний інструмент у конкретній культурній вибірці. Вони не доводять, що всі тести енеаграми вимірюють те саме, що дев’ять типів є природними категоріями або що другорядні елементи системи — крила, лінії та підтипи — мають однакову валідність. Крім того, вибірка була переважно жіночою, що обмежує узагальнення результатів.
Прикладні дослідження не встановлюють причинність
Перехресне дослідження Ramos-Vera та колег (2022) вивчало мережеві зв’язки між дев’ятьма шкалами енеаграми й показниками здорової особистості у 859 перуанських студентів. Автори виявили статистичні асоціації між окремими шкалами. Однак перехресний дизайн вимірює змінні в один момент часу, тому такі дані описують зв’язки й не можуть самі по собі довести, що певний енеатип причинно викликає стрес, добробут або інший психологічний результат.
Найважливіше розрізнення: валідність тесту і реальність дев’яти природних типів
Психометричний інструмент може мати внутрішньо узгоджені шкали й передбачувані кореляції з іншими показниками, навіть якщо його категорії не відповідають дев’яти дискретним групам у популяції. Щоб підтвердити саме типологічну тезу, потрібні дані, що люди природно утворюють дев’ять відтворюваних кластерів із чіткими межами. Саме такого рівня підтвердження систематичний огляд не виявив.
Науковий статус основних тверджень енеаграми
Дев’ять шкал або профілів — частково досліджені
Існують опитувальники, у яких дев’ять шкал демонструють певну внутрішню узгодженість і зв’язки з іншими характеристиками. Це дає підстави досліджувати їх як психологічні змінні. Водночас цього недостатньо, щоб стверджувати, що кожна людина належить до одного з дев’яти природних типів із жорсткою межею між категоріями.
Дев’ять дискретних природних типів — не встановлені
Систематичний огляд не знайшов досліджень, які б незалежно вивели саме дев’ять типів кластерними методами, а факторні роботи часто отримували менше ніж дев’ять факторів. Тому твердження «існує рівно дев’ять фундаментальних типів людей» слід вважати теоретичним припущенням енеаграми, а не встановленим фактом науки про особистість.
Крила та переходи між типами — доказів мало
Крила, напрямки руху під стресом або в умовах безпеки та інші динамічні елементи є популярною частиною практики енеаграми. Проте саме для них огляд Hook та колег відзначив особливо малу кількість досліджень. Використовувати ці елементи як метафору для рефлексії можна, але представляти їх як підтверджений механізм психологічної зміни підстав немає.
Суб’єктивна корисність для самопізнання — можлива, клінічна ефективність не встановлена
Деякі дослідження повідомляють, що учасники вважають енеаграму корисною для особистісного чи духовного зростання. Це важливий, але інший тип даних: суб’єктивна корисність не дорівнює доказу точності типології й не доводить терапевтичної ефективності. Для клінічної рекомендації потрібні дослідження результатів із належними контрольними умовами, а не лише позитивні відгуки або відчуття «впізнавання себе».
Енеаграма, Велика п’ятірка і HEXACO: у чому різниця
Головна відмінність полягає в архітектурі моделі. Енеаграма є категоріальною типологією: її практичне застосування зазвичай шукає один головний тип. Велика п’ятірка описує особистість як профіль за безперервними рисами. Наприклад, екстраверсія не ділить людей на два природні види «екстравертів» та «інтровертів»: люди розташовуються на континуумі. Те саме стосується сумлінності, доброзичливості, нейротизму та відкритості до досвіду.
Сучасний інструмент BFI-2, наприклад, вимірює п’ять широких доменів і 15 вужчих фасетів у дименсійній структурі; його розроблення й перевірка описані у роботі Soto та John (2017). Модель HEXACO також є дименсійною й додає шостий широкий домен — чесність–скромність; її емпіричні й теоретичні підстави узагальнювали Ashton і Lee (2007).
Це не означає, що профіль рис дає «повну відповідь» на особистість або що енеаграма не може бути суб’єктивно цікавою. Висновок точніший: сучасні моделі рис і енеаграма ставлять різні питання та мають різну доказову основу. Кореляція енеатипу з рисою Великої п’ятірки не робить ці конструкції взаємозамінними.
Чи можна використовувати енеаграму в психотерапії, коучингу та командній роботі
Як мова для розмови про звички, цінності, конфлікти й повторювані сценарії енеаграма може бути зручною для частини людей. У психотерапевтичній бесіді будь-яка структурована модель інколи допомагає сформулювати питання: що я намагаюся захистити, чого уникаю, що відбувається зі мною під тиском, які реакції повторюються. Така користь належить до рівня рефлексивного інструмента.
Інший рівень — клінічна діагностика або вибір лікування. Тут номер енеатипу не може замінювати оцінку симптомів, функціонування, тривалості труднощів, ризиків, супутніх станів та інших клінічних даних. Якщо в людини є панічні атаки, депресивні симптоми, травматичні реакції, стійкі міжособистісні труднощі або інший запит на допомогу, його потрібно оцінювати незалежно від енеаграми.
У коучингу чи командній роботі безпечніше використовувати енеаграму як добровільну мову для обговорення відмінностей, а не як інструмент кадрового відбору, прогнозування професійної успішності або розподілу людей на «сумісних» і «несумісних». Для рішень із реальними наслідками потрібні методи, валідність яких підтверджена саме для відповідної мети й популяції.
Що енеаграма не може визначити
Енеатип не визначає інтелект, здібності, психічне здоров’я, професію, моральність, сексуальну орієнтацію, стиль прив’язаності, нейровідмінність або клінічний розлад. Він також не дає науково встановленого прогнозу сумісності партнерів, якості шлюбу, лідерської ефективності чи майбутньої поведінки конкретної людини.
Особливо небезпечно використовувати типологію як універсальне пояснення: «він так робить, бо він вісімка», «вона тривожиться, бо вона шістка», «четвірки завжди депресивні». Такі формули закривають дослідження реальних причин — контексту, навченої поведінки, стосунків, рис, поточного стану, життєвих подій або психічного розладу.
Як користуватися енеаграмою без перебільшень
Найпродуктивніше починати не з питання «який я тип назавжди?», а з питання «які гіпотези про мої повторювані реакції дає цей опис?». Якщо певний тип здається близьким, варто шукати не лише підтвердження, а й контрприклади. Коли саме опис працює? Коли ні? Чи однаково це проявляється вдома, на роботі, у конфлікті та в безпечних стосунках?
Друге правило — відокремлювати мотивацію від поведінки. Дві людини можуть уникати конфлікту з різних причин, а одна людина може поводитися по-різному залежно від ситуації. Типологія стає менш оманливою, коли її не використовують як скорочений ярлик замість аналізу контексту.
Третє правило — не робити висновків про інших без їхньої участі. Типування партнера, дитини, колеги або клієнта за кількома спостереженнями легко перетворюється на самопідтверджувальну схему: після ярлика людина починає помічати лише те, що з ним узгоджується.
Четверте правило — не плутати впізнавання з доказом. Сильна емоційна реакція на опис може бути корисним матеріалом для саморефлексії, але сама по собі не встановлює валідність моделі. Психологічний опис варто оцінювати за тим, чи допомагає він формулювати перевірювані спостереження й рішення, а не за силою першого враження.
П’яте правило — для формального оцінювання використовувати інструмент, створений і перевірений для відповідної мети. Якщо потрібен профіль рис особистості, доцільніше звертатися до валідованих дименсійних опитувальників; якщо потрібна клінічна діагностика — до професійної оцінки за клінічними критеріями. Енеаграма може залишатися додатковою мовою самопізнання, не претендуючи на роль універсальної системи вимірювання.
Часті запитання
Чи є енеаграма науково доведеною
Науковий статус енеаграми змішаний. Існують емпіричні дослідження окремих опитувальників і зв’язків енеаграмних шкал з іншими конструктами, але систематичний огляд не підтвердив усю систему як дев’ять природних дискретних типів. Особливо мало даних для крил та переходів між типами.
Чи існує один найточніший тест енеаграми
Єдиного універсального офіційного тесту немає. Різні опитувальники відрізняються структурою та доказовою базою. Тому перед інтерпретацією варто дивитися не лише на красивий опис результату, а й на те, хто створив методику, на якій вибірці її перевіряли, що саме вона вимірює і чи опубліковані дані про її надійність та валідність.
Чи можна мати два типи енеаграми
У класичній логіці енеаграми передбачається один базовий тип, а сусідні «крила» мають модифікувати його прояви. Якщо людина однаково впізнає себе в кількох описах, це не обов’язково означає помилку: описи перекриваються, а реальна особистість не зобов’язана вкладатися в жорстку категорію.
Що означають записи 4w3 або 4w5
Літера w походить від слова wing — «крило». Запис 4w3 означає четвертий базовий тип із передбачуваним впливом третього, а 4w5 — четвертий із впливом п’ятого. Це елемент внутрішньої теорії енеаграми, для якого емпірична підтримка наразі обмежена.
Чи змінюється енеатип протягом життя
Більшість шкіл енеаграми припускає, що базовий тип залишається тим самим, а способи його прояву змінюються. Наукові дослідження особистості показують, що риси можуть бути відносно стабільними й водночас змінюватися протягом життя. Саме твердження про незмінність конкретного енеатипу не має достатньої незалежної доказової бази.
Чи можна визначити енеатип іншої людини за поведінкою
Надійно — ні. Одна й та сама поведінка може мати різні мотиви, а зовнішнє спостереження не дає прямого доступу до внутрішніх причин. Типування іншої людини без її участі особливо схильне до стереотипізації та вибіркового підтвердження.
Який тип енеаграми найкращий
У самій системі типи не утворюють шкалу від «кращого» до «гіршого». Кожному приписують потенційні сильні сторони й типові труднощі. З наукового погляду також немає підстав ранжувати людей за номером енеатипу.
Чи може енеаграма замінити психолога або психіатра
Ні. Типологія може бути матеріалом для саморефлексії, але вона не оцінює клінічні критерії, не встановлює діагноз і не визначає лікування. Якщо є значний дистрес, тривалі симптоми або порушення повсякденного функціонування, потрібна окрема професійна оцінка.
Висновок
Енеаграма приваблива тим, що дає просту карту складних питань про мотивацію, страхи, стосунки та повторювані реакції. Її дев’ять типів можуть бути зручною мовою для самоспостереження, а окремі опитувальники мають емпіричні психометричні дані. На цьому її науково обґрунтований статус закінчується значно раніше, ніж це часто подають популярні тести й курси.
Найкраще підтверджений сучасний висновок такий: дані про надійність і валідність енеаграми змішані; деякі шкали частково узгоджуються з іншими конструктами, але дев’ять природних типів не були переконливо виведені незалежними статистичними методами, а для крил і переходів між типами доказів мало. Тому енеаграму доречно використовувати як необов’язкову рамку для рефлексії, чітко відокремлюючи її від моделей рис, психометричного вимірювання та клінічної діагностики.
Пов’язані статті
References
Alexander, M., & Schnipke, B. (2020). The Enneagram: A Primer for Psychiatry Residents. American Journal of Psychiatry Residents’ Journal, 15(3). https://doi.org/10.1176/appi.ajp-rj.2020.150301
American Psychiatric Association. (2022). About DSM-5-TR. https://www.psychiatry.org/psychiatrists/practice/dsm/about-dsm
Ashton, M. C., & Lee, K. (2007). Empirical, theoretical, and practical advantages of the HEXACO model of personality structure. Personality and Social Psychology Review, 11(2), 150–166. https://doi.org/10.1177/1088868306294907
Hook, J. N., Hall, T. W., Davis, D. E., Van Tongeren, D. R., & Conner, M. (2021). The Enneagram: A systematic review of the literature and directions for future research. Journal of Clinical Psychology, 77(4), 865–883. https://doi.org/10.1002/jclp.23097
Ramos-Vera, C., Barrientos, A. S., Baños-Chaparro, J., Saldarriaga, J. V., & Saintila, J. (2022). Enneagram typologies and healthy personality to psychosocial stress: A network approach. Frontiers in Psychology, 13, 1051271. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.1051271
Soto, C. J., & John, O. P. (2017). The next Big Five Inventory (BFI-2): Developing and assessing a hierarchical model with 15 facets to enhance bandwidth, fidelity, and predictive power. Journal of Personality and Social Psychology, 113(1), 117–143. https://doi.org/10.1037/pspp0000096
Yanartaş, Ö., Malakcıoğlu, C., Acarkan, İ., & Akça, E. (2022). Validity and reliability of enneagram personality types and subtypes inventory in a Turkish sample. Anatolian Clinic the Journal of Medical Sciences, 27(3), 248–259. https://doi.org/10.21673/anadoluklin.1104082