Енді Кларк: біографія, розширений розум, передбачувальне опрацювання та когнітивна наука
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 вересня 2026 · Редакційна політика
Енді Кларк — британський філософ розуму та когнітивний науковець, чия робота змінила спосіб, у який сучасна когнітивна наука описує межі пізнання. У його працях мозок постає частиною ширшої системи, до якої входять тіло, дія, середовище, культурні інструменти й технології. Саме тому Кларк став однією з ключових постатей на перетині філософії психіки, когнітивної психології, нейронауки, робототехніки та штучного інтелекту.
Найвідоміші напрями його роботи — втілене пізнання, гіпотеза розширеного розуму, когнітивне «скафолдингування» середовищем і передбачувальне опрацювання. Усі вони сходяться в одній ідеї: пояснювати людський розум потрібно через реальну взаємодію мозку з тілом і світом, а не лише через внутрішні операції нервової системи.
Біографія Енді Кларка
Енді Кларк народився 1957 року у Великій Британії. Він навчався в Університеті Стерлінга, де здобув бакалаврський ступінь у 1981 році та докторський ступінь у 1984-му. Після цього викладав у Глазго, Сассексі, Вашингтонському університеті в Сент-Луїсі та Університеті Індіани. У 2004 році він очолив кафедру логіки й метафізики в Единбурзькому університеті, а згодом повернувся до Університету Сассекса, де нині працює професором когнітивної філософії.
Кларк є членом Британської академії, до якої його обрали 2015 року. Його дослідницькі інтереси охоплюють філософію когнітивної науки, нейронні мережі, робототехніку, когнітивні протези, втілення, дію та передбачувальне опрацювання. У 2025 році він отримав першу премію імені Деніела Деннета за внесок у філософію розуму та когнітивну науку.
Від мозку до системи «мозок — тіло — світ»
Ранні книги Кларка розвивалися на тлі конекціонізму, робототехніки та нових моделей адаптивної поведінки. У книзі Being There він зібрав ці лінії в програму втіленого пізнання: інтелектуальна поведінка виникає з циклів взаємодії між нервовою системою, тілом і середовищем. Організм не просто одержує готовий потік інформації, а активно формує умови, у яких інформація стає доступною й корисною для дії.
Для психології це важливо тому, що сприймання у такій картині тісно пов’язане з рухом, очікуваннями, цілями та структурою середовища. Людина дивиться, повертає голову, наближається, записує, порівнює, використовує інструменти — і ці дії самі входять у механізм розв’язання завдання.
Розширений розум
У 1998 році Кларк разом із Девідом Чалмерсом опублікував статтю The Extended Mind. Вона сформулювала гіпотезу, за якою зовнішній ресурс за певних умов може виконувати ту саму функціональну роль, що й внутрішній когнітивний процес. Якщо людина стабільно покладається на записник, карту, калькулятор або цифровий пристрій і цей ресурс безпосередньо включений у її звичний спосіб мислення, межа когнітивної системи може проходити ширше за межі мозку й тіла.
Класичний приклад — Отто та Інга. Інга пам’ятає адресу музею біологічно й вирушає туди, спираючись на пам’ять. Отто, який має порушення пам’яті, користується записником і так само вирушає до музею після звернення до зовнішнього запису. Мисленнєвий експеримент показує функціональну симетрію: інформація може керувати поведінкою однаково надійно, хоча її фізичний носій різний.
Сильна версія цієї ідеї стосується саме складу когнітивної системи. Зовнішній об’єкт стає її частиною, коли він стабільно доступний, регулярно використовується, автоматично залучається до задачі та інтегрований у практику настільки, що людина покладається на нього як на звичний ресурс. Кларк пізніше розгорнув цю позицію у книзі Supersizing the Mind, де детально аналізував мову, матеріальні символи, тілесну дію та конструювання когнітивної ніші.
Втілене пізнання і когнітивні опори
Кларк описує людське мислення як процес, що постійно розподіляє роботу між внутрішніми й зовнішніми ресурсами. Ми пишемо проміжні результати на папері, переставляємо об’єкти, малюємо схеми, групуємо інформацію на екрані, використовуємо календарі, пошукові системи та навігацію. Середовище перетворюється на активну частину розв’язання задачі, а не на пасивне тло.
Особливе місце тут займає мова. Для Кларка мовні знаки створюють зовнішню структуру, яка дозволяє утримувати складні абстракції, повертатися до власної думки, будувати довгі ланцюги міркувань і керувати увагою. Людина змінює середовище так, щоб воно, своєю чергою, змінювало можливості її мислення.
Передбачувальне опрацювання
У 2010-х роках центральною темою Кларка стало передбачувальне опрацювання. Цей клас моделей описує мозок як систему, що безперервно формує передбачення про сенсорний потік і порівнює їх із фактичними сигналами. Різниця між очікуваним і отриманим створює помилку передбачення, яка використовується для уточнення моделі світу або для зміни дії.
У статті Radical Predictive Processing Кларк підкреслив, що передбачувальна архітектура може підтримувати швидкі, ощадні та тісно пов’язані з дією рішення. У книзі Surfing Uncertainty він розвинув цю картину: сприймання, дія, уява й увага можуть розглядатися як різні прояви системи, що постійно випереджає сенсорні події та коригує власні очікування.
Передбачення, помилка і точність
У передбачувальних моделях важлива не лише величина помилки, а й оцінка її точності — наскільки конкретному сигналу варто довіряти. Саме через керування очікуваною точністю Кларк пов’язує передбачувальне опрацювання з увагою, контекстом і вибором дії. Система може посилювати одні сигнали та послаблювати інші залежно від поточного завдання, досвіду й ситуації.
Це дає продуктивний спосіб пояснювати, чому однакові сенсорні дані можуть переживатися по-різному залежно від очікувань і контексту. Кларк використовує цю рамку для аналізу того, як формується досвід тіла й світу та як передбачення взаємодіють із свідомістю. У популярній книзі The Experience Machine він зробив ці ідеї доступними ширшій аудиторії, показавши, як очікування беруть участь у конструюванні переживаної реальності.
Дія як спосіб керувати сенсорним потоком
У класичних схемах дія часто з’являється наприкінці ланцюга: спочатку система сприймає, потім обчислює, а потім реагує. У Кларка дія входить у сам механізм пізнання. Рух очей, руки або тіла змінює майбутній сенсорний потік і допомагає системі отримати саме ту інформацію, яка потрібна для уточнення передбачень.
Тому передбачувальне опрацювання добре поєднується з втіленим підходом: організм не сидить усередині голови й не реконструює світ із дистанції. Він діє в середовищі, перебудовує його й керує власним потоком інформації. Пізнання постає динамічним циклом, у якому сприймання та дія взаємно визначають одне одного.
Як Кларк поєднує передбачувальний і розширений розум
У пізніших роботах Кларк прямо поєднує дві головні лінії своєї філософії. Передбачувальний мозок створює гнучку основу для дії, а культурні артефакти, записи, інтерфейси та технології перебудовують середовище так, щоб зменшувати невизначеність і полегшувати контроль. У статті Extending the Predictive Mind він аналізує, як передбачувальні процеси можуть працювати через стабільні зовнішні структури, а не лише всередині нервової системи.
Ця комбінація дає цілісну картину: людина навчається передбачати світ і водночас перебудовує світ так, щоб він ставав кращим партнером для передбачення. Нотатки, дорожні знаки, формули, інтерфейси, пошукові системи та цифрові помічники можуть знижувати когнітивне навантаження, робити інформацію доступнішою й підтримувати нові форми координації.
Людина і технології: «природжені кіборги»
У книзі Natural-Born Cyborgs Кларк запропонував провокативну тезу: характерна властивість людського інтелекту полягає в здатності постійно інтегрувати нові неорганічні засоби у власні когнітивні практики. Олівець, папір, друк, смартфон або цифровий пошук різняться за складністю, але всі вони можуть виконувати функцію когнітивних інструментів.
Ця ідея особливо помітна в добу штучного інтелекту. Кларкова рамка дозволяє ставити точніше питання: важливо не лише те, наскільки «розумний» інструмент сам по собі, а й те, як він входить у людську систему пам’яті, пошуку, планування, письма, навчання й прийняття рішень. Когнітивна роль технології визначається способом інтеграції в діяльність.
Що Кларк змінив у психології та когнітивній науці
Внесок Кларка полягає не в одній окремій теорії, а в перебудові масштабу пояснення. Він послідовно показує, що психологічні процеси варто досліджувати на кількох рівнях одночасно: нейронному, тілесному, поведінковому, середовищному й технологічному. Такий підхід допоміг зблизити філософію розуму з експериментальною когнітивною наукою, робототехнікою та обчислювальною нейронаукою.
Його роботи також вплинули на сучасну дискусію про 4E-пізнання — embodied, embedded, enacted та extended cognition. Кларк не зводить усі ці підходи до однієї формули: його позиція зберігає вагому роль мозку й внутрішніх репрезентацій, але розглядає їх у складі ширших циклів взаємодії. Саме ця здатність поєднувати нейронні механізми з тілом і середовищем зробила його підхід особливо впливовим.
Основні дискусії навколо ідей Кларка
Гіпотеза розширеного розуму викликала тривалу дискусію про критерії включення зовнішнього ресурсу до когнітивної системи. Центральне питання звучить так: коли зовнішній об’єкт лише причинно допомагає мисленню, а коли він стає частиною механізму, що реалізує когнітивну функцію? Кларк відповідає через аналіз стабільності, доступності, надійності та інтегрованості ресурсу в практику.
Передбачувальне опрацювання теж залишається широкою дослідницькою програмою, а не однією завершеною теорією всього пізнання. Різні моделі по-різному формалізують ієрархію передбачень, помилки, точність і дію. Значення Кларка тут у філософському синтезі: він показав, як ці моделі можуть бути пов’язані з втіленістю, активною поведінкою та використанням зовнішніх когнітивних опор.
Ключові праці Енді Кларка
Microcognition: Philosophy, Cognitive Science and Parallel Distributed Processing (1989) — рання робота про конекціонізм і когнітивну архітектуру.
Being There: Putting Brain, Body, and World Together Again (1997) — програмна книга про втілене пізнання, дію та взаємодію організму із середовищем.
The Extended Mind (1998, разом із Девідом Чалмерсом) — стаття, що сформулювала гіпотезу розширеного розуму.
Natural-Born Cyborgs (2003) — аналіз людської здатності інтегрувати технологічні інструменти в пізнання.
Supersizing the Mind (2008) — систематичний захист втіленого й розширеного пізнання.
Surfing Uncertainty (2016) — синтез передбачувального опрацювання, дії та втіленого розуму.
The Experience Machine (2023) — доступне викладення того, як передбачення формують сприймання, досвід тіла й взаємодію зі світом.
Поширені запитання
Хто такий Енді Кларк?
Енді Кларк — британський філософ розуму та когнітивний науковець, професор когнітивної філософії в Університеті Сассекса. Він відомий дослідженнями втіленого й розширеного пізнання, передбачувального опрацювання та взаємодії людини з технологіями.
Що таке розширений розум?
Розширений розум — це гіпотеза, за якою стабільно інтегровані зовнішні ресурси можуть входити до складу когнітивної системи. Записник, цифровий календар або інший інструмент у певних умовах може виконувати функцію, подібну до внутрішньої пам’яті чи іншої когнітивної операції.
Чи стверджує Кларк, що смартфон завжди є частиною розуму?
Ні. Для Кларка важлива не сама наявність пристрою, а характер його інтеграції в діяльність: регулярність використання, доступність, надійність і те, наскільки безпосередньо людина покладається на нього під час розв’язання задач.
Що таке передбачувальне опрацювання у Кларка?
Це підхід, у якому мозок описують як систему, що постійно генерує передбачення про сенсорні сигнали, зіставляє їх із фактичним потоком і використовує помилки передбачення для корекції моделі світу або зміни дії.
Чому роботи Кларка важливі для психології?
Вони розширюють одиницю аналізу психологічних процесів. Пам’ять, сприймання, увагу, планування й дію Кларк розглядає як процеси, що формуються у взаємодії нервової системи, тіла, середовища та інструментів. Це створює міст між психологією, нейронаукою, філософією та дослідженнями технологій.