Емоційні зміни за триместрами вагітності: що відбувається і коли звертатися
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Емоційні зміни під час вагітності можуть відрізнятися в першому, другому й третьому триместрах. На початку частіше даються взнаки невизначеність, втома та реакція на новину про вагітність; у середині вагітності на перший план можуть виходити відчуття зв’язку з майбутньою дитиною, зміни тіла та нові рішення; наприкінці — очікування пологів, потреба в безпеці й практична підготовка. Це можливі переживання, а не обов’язковий сценарій для кожної людини.
Головний орієнтир — інтенсивність і тривалість змін, їхній вплив на сон, харчування, стосунки та повсякденне життя. Короткочасні коливання настрою часто вписуються в адаптацію до вагітності. Постійний пригнічений настрій, втрата задоволення, некерована тривога або різке погіршення функціонування потребують оцінювання незалежно від тижня вагітності. Клінічні рекомендації ACOG передбачають виявлення психічних труднощів протягом усієї вагітності.
Коротка карта емоційних змін за триместрами
Перший триместр (приблизно 1–13-й тижні): здивування, радість, амбівалентність, дратівливість, підвищена чутливість і страх втрати можуть поєднуватися зі значною фізичною втомою. Другий (14–27-й тижні): у частини вагітних самопочуття поліпшується, а емоційні питання зміщуються до тілесних змін, обстежень, майбутнього батьківства та стосунків. Третій (від 28-го тижня до пологів): можливі нетерпіння, вразливість через недосипання, побоювання щодо пологів, турботи про догляд за немовлям та водночас передчуття зустрічі.
Межі триместрів можуть дещо різнитися між медичними інформаційними системами. Це умовна карта для орієнтації. Сильні симптоми можуть виникнути будь-коли, а відсутність описаних почуттів нічого не говорить про якість материнства чи зв’язок із дитиною.
Чому емоційний стан змінюється під час вагітності
Гормональні, фізичні та психологічні чинники
Вагітність супроводжується великими змінами в ендокринній системі, сні, потребах організму й способі життя. Гормональні зміни можуть впливати на самопочуття та емоційну чутливість, але переживання конкретної людини неможливо достовірно пояснити одним гормоном. На настрій одночасно діють нудота, біль, втома, проблеми зі сном, попередній психічний стан, рівень підтримки, безпека й життєві обставини. NHS описує зв’язок втоми, гормональних змін та емоційного стану на початку вагітності.
Психологічна адаптація охоплює прийняття нової тілесності, зміну планів, фінансових обов’язків, ролей у родині, уявлень про себе та майбутню дитину. Вагітність після безпліддя, втрати, складних обстежень або травматичного досвіду може переживатися інакше. Умови війни, евакуація, втрачена соціальна мережа та тривога за близьких також змінюють потребу в підтримці. Для якісного допологового догляду ВООЗ підкреслює значення поважного спілкування й орієнтації на потреби вагітної — рекомендації ВООЗ щодо допологової допомоги.
Чому триместр не визначає психічний стан
Спостереження за людьми протягом вагітності показують різні траєкторії настрою. В одних симптоми зменшуються, в інших посилюються, залишаються стійкими або з’являються епізодично. Систематичний огляд Vanwetswinkel та співавторів (2022) виявив кілька траєкторій депресивних симптомів у перинатальному періоді та істотні відмінності між дослідженнями. Тому порада «у другому триместрі вам обов’язково стане легше» не має достатніх підстав.
У метааналізі Abdul Aziz та співавторів (2025) об’єднали 88 досліджень за участю понад 61 тисячі людей із 48 країн. Оцінки депресивних, тривожних і стресових симптомів різнилися залежно від триместру й умов дослідження; автори оцінили визначеність доказів як дуже низьку. Дані стосуються симптомів за різними інструментами, тому їх не можна прямо трактувати як поширеність встановлених клінічних діагнозів або як універсальний емоційний календар.
Перший триместр: емоції від початку вагітності до 13-го тижня
Новина про вагітність, амбівалентність і невизначеність
Перші тижні нерідко поєднують захоплення й розгубленість. Людина може одночасно радіти вагітності, турбуватися про її перебіг, непокоїтися щодо роботи або стосунків і сумувати за попереднім способом життя. Навіть бажана вагітність не вимагає постійної радості. Після несподіваної новини можуть знадобитися час, інформація й можливість обговорити рішення без тиску.
На цьому етапі невизначеність посилюють очікування першого огляду, обстеження, інформація про ризики та бажання тримати вагітність у приватному колі. Деякі люди постійно перевіряють симптоми або шукають запевнень. Утім, короткочасне хвилювання перед прийомом і стійка виснажлива тривога — різні стани; вирішальними стають частота думок, можливість переключитися та вплив на життя.
Втома, нудота, сльозливість і дратівливість
У першому триместрі навіть звичні справи можуть потребувати більше зусиль. Втома, блювання, зміни апетиту й порушений сон здатні знизити терпимість до побутових подразників. NHS зазначає, що в перші дванадцять тижнів втома особливо поширена, а гормональні зміни можуть супроводжуватися відчуттям емоційної вразливості — пояснення NHS.
Сльози після напруженого дня або тимчасова потреба побути наодинці самі по собі не вказують на захворювання. Водночас важке блювання, неможливість пити, зневоднення, непритомність чи інше різке фізичне погіршення потребують медичної оцінки. Емоційне самопочуття варто обговорювати поряд із фізичними симптомами, а не пояснювати все «звичайною вагітністю».
Що допомагає в першому триместрі
Корисно зменшити необов’язкове навантаження, визначити доступні способи відпочинку, домовитися про допомогу з побутом, планувати обстеження й записувати питання до лікаря. Якщо пошук інформації підвищує тривогу, варто зосередитися на кількох надійних джерелах та обговорювати суперечливі повідомлення зі спеціалістом. Потреба в підтримці залишається обґрунтованою і тоді, коли вагітність відбувається без медичних ускладнень.
Другий триместр: від 14-го до 27-го тижня
Можливе полегшення і нові психологічні запитання
У багатьох вагітних у другому триместрі зменшуються нудота та виснаження, з’являється більше енергії. Проте це варіант перебігу, а не вимога. Опис фізіологічних змін ACOG вказує, що у другому триместрі нудота й втома можуть послабшати, починають відчуватися рухи плода та змінюється тіло. Фізичне полегшення може дати більше простору для осмислення майбутніх змін, але психологічні труднощі можуть тривати.
Коли вагітність стає помітнішою, посилюється увага оточення. Коментарі про розмір живота, харчування, вагу, спосіб пологів чи «правильне материнство» можуть ранити та викликати роздратування. Підтримка полягає в повазі до особистих меж: вагітна сама визначає, з ким говорити про свій стан і які запитання обговорювати.
Скринінги, рухи плода та переживання щодо здоров’я дитини
Скринінгові обстеження, очікування результатів та пояснення ймовірностей можуть супроводжуватися сильними емоціями. Важливо з’ясувати, що саме означає результат, які наступні кроки пропонуються і чи є час для спільного ухвалення рішення. Поява відчутних рухів плода для одних стає приємною подією, а для інших додає відповідальності й занепокоєння. Відсутність сильного емоційного відгуку на рухи не дає підстав робити висновки про прихильність до дитини.
Якщо виникають побоювання щодо рухів плода або інших фізичних симптомів, медичний маршрут визначає акушерська служба відповідно до терміну вагітності й клінічної ситуації. Інформаційна стаття про емоції не замінює акушерської консультації. Якщо тривога навколо обстежень займає більшу частину дня, виснажує чи змушує уникати необхідних оглядів, доцільно одночасно обговорити психологічну підтримку.
Тіло, близькість і стосунки
У другому триместрі можуть змінюватися тілесний образ, сексуальне бажання, звичні ролі у парі, відчуття приватності. У когось виникає впевненість і цікавість до змін тіла, у когось — незадоволення, сором або відчуженість. Вагітна має право на власний темп звикання до змін і на згоду щодо фізичного контакту. Партнерська підтримка передбачає розмову про потреби та повагу до рішень без примусу.
Другий триместр — слушний час узгодити розподіл обов’язків, майбутню допомогу після пологів, межі участі родичів і доступ до відпочинку. Якщо стосунки супроводжуються погрозами, контролем або насильством, потрібне окреме оцінювання безпеки й спеціалізована допомога, а не стандартна порада «краще домовитися».
Третій триместр: від 28-го тижня до пологів
Очікування пологів та потреба у визначеності
У міру наближення пологів змінюється зміст запитань. Вагітна може хвилюватися щодо болю, медичних процедур, можливості бути почутою, здоров’я дитини, перебування в пологовому закладі та підтримки після виписки. Підготовка здатна зменшити невизначеність: можна заздалегідь обговорити переваги й обмеження способів знеболення, присутність партнера, згоду на втручання та можливі зміни плану.
Побоювання перед пологами можуть бути частиною звичайної адаптації. Сильний, стійкий страх, через який людина не може спати, відвідувати консультації або обговорювати пологи, потребує окремої підтримки. NICE рекомендує надати можливість обговорити виражений страх пологів із фахівцем перинатального психічного здоров’я.
Безсоння, фізичний дискомфорт і емоційне виснаження
Наприкінці вагітності сон може погіршуватися через незручність положення тіла, часті сечовипускання, задишку чи інші фізичні відчуття. Втома може посилювати дратівливість і робити звичні турботи важчими. Це пояснює частину емоційних коливань, але не дозволяє ігнорувати пригнічений настрій, напади паніки або тривогу, що не припиняється після відпочинку. Огляд фізичних змін ACOG описує типові зміни третього триместру.
Прагнення впорядкувати речі для немовляти чи частіше залишатися вдома — можливі індивідуальні реакції. Немає наукового правила, що кожна вагітна мусить переживати «гніздування», раптовий приплив енергії або особливий емоційний підйом перед пологами. Якщо термін наближається, а радості мало, орієнтиром залишається загальне самопочуття та підтримка, а не порівняння з чужими історіями.
Підготовка до перших тижнів після пологів
План допомоги після народження дитини доцільно зробити конкретним: хто зможе принести їжу, взяти на себе частину побуту, допомогти з іншими дітьми, супроводити до лікаря, дати змогу поспати та підтримати в разі погіршення настрою. Можна заздалегідь записати контакти акушера-гінеколога, сімейного лікаря та фахівця з психічного здоров’я. ВООЗ рекомендує інтегрувати психічне здоров’я у перинатальну допомогу.
Як відрізнити звичайні емоційні коливання від симптомів, що потребують допомоги
Для первинної орієнтації варто оцінювати чотири характеристики: тривалість, силу переживання, здатність відновлюватися та вплив на повсякденне функціонування. Важливі також зміна стану порівняно зі звичним самопочуттям і наявність попередніх психічних розладів. Сам по собі плач, роздратування чи хвилювання перед обстеженням не встановлює діагноз.
Ситуації, коли допомогу варто запланувати найближчим часом
Зверніться до акушера-гінеколога, сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров’я, якщо більшу частину дня протягом приблизно двох тижнів тримаються пригніченість, безнадія або втрата інтересу до звичних занять; якщо тривога майже постійна, її важко зупинити і вона перешкоджає сну чи справам; якщо виникає виражене уникання медичних оглядів, повторювані панічні епізоди або погіршується здатність доглядати за собою. ACOG наводить ознаки депресії під час вагітності та рекомендує обговорити їх із лікарем.
Двотижневий орієнтир особливо стосується депресивних симптомів і не є вимогою чекати, доки вони минуть самі. За значного страждання, різкого погіршення чи попереднього тяжкого розладу допомога потрібна раніше. Сталий страх або панічні напади також можна обговорювати без очікування певного строку — поради NHS щодо тривоги у вагітності.
Ознаки, які потребують негайної оцінки
Якщо з’являються думки чи намір заподіяти собі шкоду, небезпека для себе або інших, різка сплутаність свідомості, галюцинації, маячні переконання, стан вираженого збудження з майже повною відсутністю потреби у сні або інша гостра зміна психічного стану, потрібна невідкладна медична допомога. В Україні телефонуйте 103 або 112, попросіть близьку людину залишатися поруч до прибуття допомоги та повідомте медикам про вагітність. Офіційні контакти ДСНС.
Раптовий сильний головний біль, порушення зору, біль у грудях, значна задишка, кровотеча чи інші гострі фізичні симптоми також потребують термінової акушерської або екстреної оцінки. Їх не можна автоматично пояснювати тривогою. У разі безпосередньої небезпеки пріоритетом залишається медична безпека, а не техніки самозаспокоєння.
Поширені стани, з якими можна сплутати емоційні зміни
Депресія під час вагітності
При депресії настрій часто стійко пригнічений або зникає здатність отримувати задоволення; можливі безнадія, провина, порушення концентрації, зміни сну й апетиту. Деякі прояви перетинаються зі звичайними фізичними змінами вагітності, тому діагностичне оцінювання враховує повну картину та рівень функціонування. Докладніше — Депресія під час вагітності: симптоми, ризики та допомога.
Тривожні розлади і страх пологів
Тривожний розлад може проявлятися некерованими страхами, напруженням, виснажливими перевірками, униканням ситуацій, панічними нападами або порушенням сну через постійні думки. Побоювання перед УЗД чи пологами самі по собі не дорівнюють розладу. Якщо переживання обмежують життя, потрібна оцінка й лікування відповідно до конкретного стану. Докладніше — Тривога під час вагітності: як відрізнити природне хвилювання від стану, що потребує допомоги.
Попередні психічні розлади, травма та стрес
Якщо раніше були депресія, біполярний розлад, посттравматичні симптоми чи значні тривожні розлади, варто повідомити лікаря на початку вагітності та узгодити план спостереження. Вплив травматичного досвіду, втрати, дискримінації, насильства та соціальної незахищеності потрібно оцінювати індивідуально. NICE наголошує на врахуванні психіатричного анамнезу й соціального контексту.
Як лікарі оцінюють емоційне самопочуття протягом вагітності
Медичний або психологічний фахівець уточнює, коли з’явилися переживання, як вони змінювалися, що відбувається зі сном, апетитом, енергією й концентрацією, чи впливають симптоми на життя, які є джерела підтримки та чи траплялися подібні епізоди раніше. За потреби оцінюють фізичні причини погіршення самопочуття, лікування, супутні захворювання і ситуацію безпеки. Тривалі симптоми не слід автоматично приписувати гормональним змінам.
У допологовій практиці застосовують перевірені опитувальники для виявлення депресивних і тривожних симптомів, зокрема Единбурзьку шкалу післяпологової депресії, опитувальник здоров’я пацієнта та короткі шкали тривоги. Попри назву, Единбурзьку шкалу використовують також під час вагітності. Результат скринінгу показує потребу в подальшій бесіді та оцінці, а не встановлює діагноз. ACOG рекомендує скринінг під час першого допологового візиту, пізніше у вагітності й після пологів.
Якщо лікар пропонує обстеження або направлення, корисно уточнити, що саме воно має виключити чи підтвердити, коли очікувати результатів і хто координуватиме подальшу допомогу. Для різних станів можуть знадобитися акушер-гінеколог, сімейний лікар, психолог, психотерапевт чи психіатр; їхні ролі доповнюють одна одну.
Що робити, коли настрій змінюється: практичні рішення за етапом вагітності
Перший триместр: зменшити навантаження та невизначеність
Оберіть одну або дві людини, з якими можна безпечно говорити; домовтеся про побутову допомогу; обговоріть із лікарем нудоту, виснаження й сон; запишіть запитання до наступного огляду. Під час гострого хвилювання іноді допомагають коротка пауза, м’яке дихання та повернення уваги до конкретного завдання. Якщо сильне хвилювання або пригніченість не слабшають, сплануйте консультацію.
Другий триместр: прояснити потреби і межі
Визначте, які медичні рішення потребують додаткових пояснень, які контакти з оточенням підтримують вас, а які виснажують. Обговоріть межі розголошення інформації про вагітність, розподіл домашніх справ, зміни близькості та можливу підтримку на роботі. Психологічна розмова особливо корисна, якщо суперечливі почуття спричиняють конфлікти або людина не має безпечного простору для їхнього висловлення.
Третій триместр: готувати маршрут підтримки
Складіть гнучкий план пологів із запитаннями до акушерської команди, а також окремий план перших тижнів удома. Заздалегідь визначте, хто допоможе з побутом і до кого звертатися, якщо тривога чи пригніченість наростатимуть. Якщо певний аспект пологів викликає сильний страх, обговоріть його до пологів із відповідним медичним працівником, який має досвід перинатальної психологічної підтримки.
Щоденні опори, які підходять для будь-якого триместру
Підтримуйте посильний рух відповідно до медичних рекомендацій, відпочинок, харчування та передбачуваний ритм дня. Давайте собі право змінювати плани. Розмовляйте з близькими про конкретні потреби замість вимоги «бути позитивною». Якщо людина переживає вимушене переміщення, небезпеку чи нестачу ресурсів, практична допомога з безпекою та базовими потребами часто має бути першою ланкою підтримки.
Для депресії чи тривожного розладу застосовують науково обґрунтовані психологічні втручання, а за показаннями — медикаментозне лікування. Рішення про ліки у вагітності потребує індивідуального порівняння користі й ризиків разом із лікарем: самостійно починати, різко припиняти чи змінювати призначені препарати не слід. ACOG: лікування психічних станів під час вагітності.
Як говорити з партнером, близькими та медичними працівниками
Замість пояснення «у мене просто гормони» точніше називати потребу: «Мені складно засинати через думки про результати обстеження», «Мені важливо, щоб на прийомі пояснили альтернативи», «Мені потрібен вечір без додаткових обов’язків». Такі формулювання допомагають близьким зрозуміти конкретну дію. Партнер або родина можуть вислухати без оцінювання, запропонувати практичну допомогу й підтримати звернення до спеціаліста.
У медичній розмові можна попросити часу для запитань, зрозумілого пояснення ризиків і спільного вибору. Важливо повідомляти про емоційні зміни так само, як про фізичні симптоми. Настанова ВООЗ з інтеграції перинатального психічного здоров’я розглядає поважне й безпечне обговорення психічного стану як складову якісної допомоги.
Коли звертатися: практичний маршрут в Україні
Якщо переживання заважають повсякденню, повідомте про це лікаря, який веде вагітність, або сімейного лікаря. Опишіть початок симптомів, їхню тривалість, сон, здатність працювати й виконувати справи, зміни порівняно зі звичним станом. Залежно від ситуації лікар може запропонувати медичне обстеження, психологічне консультування, психотерапію чи консультацію психіатра.
Психолог або психотерапевт допомагає працювати зі страхами, способами подолання стресу, адаптацією та відновленням функціонування. Психіатр проводить медичне оцінювання психічних розладів і за показаннями призначає лікування. Контакт із психіатром під час вагітності не є ознакою «надзвичайного» стану: це звичайна частина медичної допомоги, якщо є клінічна потреба. Перейти до каталогу фахівців Українського психологічного ХАБу.
Якщо виникли суїцидальний намір, психотичні прояви чи інша безпосередня загроза, телефонуйте 103 або 112. При загрозливих фізичних симптомах звертайтеся по невідкладну акушерську допомогу. Звернення до спеціаліста до розвитку кризи дає змогу вчасно визначити потребу в оцінюванні та підтримці.
Поширені запитання
Чи нормальні різкі перепади настрою на ранніх термінах вагітності?
Короткі зміни настрою та підвищена чутливість можливі, особливо на тлі втоми й нудоти. Важливі їхня інтенсивність, тривалість та вплив на звичне життя. Якщо пригніченість чи тривога стають стійкими й виснажливими, варто обговорити це з лікарем.
Чому в другому триместрі мені психологічно гірше, хоча всі говорять, що це найлегший період?
Другий триместр не гарантує поліпшення настрою. Зміни тіла, результати обстежень, соціальні обставини та попередній психічний стан можуть впливати на самопочуття. Дослідження показують неоднакові траєкторії симптомів; індивідуальні переживання потрібно оцінювати за їхнім впливом і потребою в допомозі.
Чи означає тривога в третьому триместрі, що я не готова до пологів?
Хвилювання перед невідомою подією та медичними процедурами зрозуміле. Готовність до пологів визначається доступом до інформації, підтримкою й можливістю приймати рішення, а не відсутністю страху. Виражений страх, який порушує сон чи повсякденні справи, варто обговорити з акушером-гінекологом і фахівцем перинатального психічного здоров’я.
Чи можуть гормони повністю пояснити дратівливість і сльозливість?
Гормональні зміни є одним із можливих чинників. На переживання також впливають сон, фізичний стан, біль, навантаження, стосунки, безпека й попередній досвід. Сильні або тривалі симптоми не слід пояснювати лише гормонами без професійної оцінки.
Чи потрібно звертатися, якщо я майже не радію вагітності?
Радість не є обов’язковою емоцією під час вагітності. Якщо відсутність радості поєднується зі стійкою втратою інтересу до інших занять, пригніченістю, безнадією чи зниженням функціонування, це привід обговорити можливі депресивні симптоми з лікарем або фахівцем із психічного здоров’я.
Чи варто чекати другого триместру, щоб побачити, чи мине тривога?
Ні, коли тривога зараз заважає сну, прийомам, роботі чи відпочинку. Допомогу можна отримувати на будь-якому терміні. Підтримка на ранньому етапі може включати з’ясування джерела страхів, роботу з невизначеністю й оцінювання потреби у спеціалізованому лікуванні.
Чи небезпечні для дитини самі мої емоції?
Окремий епізод страху, смутку або роздратування не дозволяє прогнозувати здоров’я дитини. Дослідження вивчають зв’язки між тривалими тяжкими станами, соціальними умовами й наслідками вагітності, але асоціація не доводить, що конкретна емоція спричиняє шкоду. У центрі практичних рішень — якісна медична допомога, безпечні умови життя та підтримка психічного здоров’я вагітної.
Чи можна продовжувати психотерапію або приймання ліків, якщо я вагітна?
Психотерапія може бути важливою частиною допомоги під час вагітності. Рішення щодо медикаментів залежать від діагнозу, тяжкості симптомів, ефективності попереднього лікування, терміну вагітності та індивідуальних ризиків. Узгодьте план із лікарем, який призначає препарат, і акушерською командою; самостійної різкої відміни слід уникати.
Пов’язані статті
Перинатальне психічне здоров’я: що це і коли потрібна підтримка — центральний огляд перинатального психічного здоров’я та маршрути підтримки.
Психологія вагітності: емоційні зміни, адаптація та підтримка — ширший контекст психологічної адаптації, стосунків та підтримки.
Репродуктивне психічне здоров’я: життєві етапи, ризики та підтримка — зв’язок вагітності з репродуктивним здоров’ям протягом життя.
Депресія під час вагітності: симптоми, ризики та допомога — клінічні ознаки, оцінювання та допомога.
Тривога під час вагітності: як відрізнити природне хвилювання від стану, що потребує допомоги — критерії виснажливої тривоги та шляхи підтримки.
Джерела
Abdul Aziz, H., Yahya, H. D. B., Ang, W. W., & Lau, Y. (2025). Global prevalence of depression, anxiety, and stress symptoms in different trimesters of pregnancy: A meta-analysis and meta-regression. Journal of Psychiatric Research, 181, 528–546. DOI: 10.1016/j.jpsychires.2024.11.070.
American College of Obstetricians and Gynecologists. (2023a). Screening and Diagnosis of Mental Health Conditions During Pregnancy and Postpartum. Clinical Practice Guideline No. 4. Оригінал.
American College of Obstetricians and Gynecologists. (2023b). Treatment and Management of Mental Health Conditions During Pregnancy and Postpartum. Clinical Practice Guideline No. 5. Оригінал.
American College of Obstetricians and Gynecologists. (2023c). Changes During Pregnancy. Оригінал.
American College of Obstetricians and Gynecologists. (без дати). Depression During Pregnancy. Оригінал.
American College of Obstetricians and Gynecologists. (без дати). Patient Screening. Оригінал.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (без дати). Екстрені служби: контакти. Офіційна сторінка.
National Health Service. (без дати). Anxiety in pregnancy. Оригінал.
National Health Service. (без дати). Depression in pregnancy. Оригінал.
National Health Service. (без дати). Tiredness and sleep problems in pregnancy. Оригінал.
National Institute for Health and Care Excellence. (2014; оновлення 2020, подальші редакційні уточнення). Antenatal and postnatal mental health: clinical management and service guidance. CG192. Рекомендації.
Vanwetswinkel, F., Bruffaerts, R., Arif, U., & Hompes, T. (2022). The longitudinal course of depressive symptoms during the perinatal period: A systematic review. Journal of Affective Disorders, 315, 213–223. DOI: 10.1016/j.jad.2022.06.087.
World Health Organization. (2016). WHO recommendations on antenatal care for a positive pregnancy experience. Оригінал.
World Health Organization. (2022). WHO guide for integration of perinatal mental health in maternal and child health services. Оригінал.