Елдар Шафір: scarcity, бідність, увага і поведінкова наука

Q: Чи є scarcity mindset психіатричним діагнозом?

Ні. Це дослідницький і популярний термін, а не діагноз DSM чи ICD.

Q: Чи довів Шафір, що бідність знижує IQ?

Не в сенсі постійної втрати інтелекту. Дослідження показували контекстні відмінності у виконанні певних когнітивних задач за фінансового тиску, а пізніші роботи виявили неоднорідність ефектів.

Q: Чи означає scarcity theory, що люди в бідності приймають гірші рішення?

Ні як загальне правило. Дефіцит може змінювати фокус уваги й структуру компромісів; наслідки залежать від задачі, ресурсів, інституцій і контексту.

2 дні тому

Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 24 вересня 2026 року · Редакційна політика

Елдар Шафір (Eldar Shafir) — психолог і дослідник поведінкової науки, професор психології та публічної політики Принстонського університету. Його науковий шлях проходить через когнітивну психологію вибору, дослідження рішень під невизначеністю та поведінкову економіку, а в останні десятиліття — через психологію бідності й дефіциту. Офіційний профіль Department of Psychology Princeton University називає його Class of 1987 Professor in Behavioral Science and Public Policy та підкреслює його інтерес до того, як люди реально приймають рішення у ситуаціях конфлікту, невизначеності й бідності.

У широкої аудиторії Шафір найбільше асоціюється з програмою scarcity — дослідженням того, як нестача грошей, часу чи інших ресурсів може захоплювати увагу, посилювати фокус на терміновому та відсувати інші завдання. Разом із економістом Сендхілом Муллайнатаном він систематизував цю програму в книзі Scarcity: Why Having Too Little Means So Much 2013 року. Важлива межа цієї ідеї полягає в тому, що scarcity описує ситуаційний механізм, а не рису характеру людей із низьким доходом.

Ця сторінка є персональним науковим вузлом: вона пояснює внесок Шафіра, історію його ідей і те, як сучасні дані уточнюють їх. Окремі поняття мають власних канонічних власників у ХАБі: мислення в умовах дефіциту, тунель уваги при дефіциті, фінансовий дефіцит та когнітивне навантаження фінансового дефіциту. Тут вони розглядаються настільки, наскільки це потрібно для розуміння наукової програми Елдара Шафіра.

Хто такий Елдар Шафір

За актуальною сторінкою Шафіра в Princeton, він працює в університеті з 1989 року, є Professor of Psychology and Public Affairs, Class of 1987 Professor in Behavioral Science and Public Policy та першим директором Kahneman–Treisman Center for Behavioral Science & Public Policy. Він здобув ступінь бакалавра в Brown University, а докторський ступінь — у Massachusetts Institute of Technology. Його університетська біографія також фіксує співзаснування ideas42 і роль наукового директора цієї організації.

Профіль American Academy of Arts and Sciences, оновлений у 2026 році, описує Шафіра як behavioral scientist, чия робота поєднує когнітивні науки, соціальну психологію та поведінкову економіку. Академія обрала його членом у 2017 році. Для його наукового стилю характерне постійне зіставлення нормативних моделей — того, як раціональний вибір мав би виглядати в теорії, — з описовими даними про те, як люди обирають насправді.

Саме ця траєкторія важлива для розуміння scarcity theory. Шафір прийшов до психології бідності не з ідеї про «дефіцитну особистість», а з багаторічних досліджень контексту, конфлікту, уваги та причин, якими люди обґрунтовують вибір. Тому в його роботах фінансова поведінка розглядається як взаємодія когнітивних процесів із реальними обмеженнями, а не як проста сума знань, сили волі чи моральних якостей.

Від психології вибору до поведінкової економіки

Ще до робіт про бідність Шафір досліджував те, як контекст і конфлікт змінюють вибір. У статті Reason-based choice 1993 року Елдар Шафір, Ітамар Саймонсон і Амос Тверскі запропонували розглядати рішення як процес, у якому люди шукають і конструюють причини, здатні виправдати вибір перед собою та іншими. Це розширює картину за межі механічного порівняння стабільних числових «цінностей» альтернатив.

Інша важлива лінія — економічне сприйняття грошей. У роботі Money Illusion 1997 року Шафір, Пітер Даймонд і Амос Тверскі досліджували грошову ілюзію: схильність оцінювати суми в номінальних, а не реальних величинах. Автори показували, що люди можуть одночасно міркувати в обох системах координат, але номінальне представлення інколи отримує надмірну вагу. Ця робота вже містила характерний для Шафіра міст між психологічним представленням інформації та економічною поведінкою.

Scarcity theory стала продовженням цієї логіки на іншому рівні: не лише спосіб подання альтернатив, а саме становище людини щодо ресурсів може змінювати те, що захоплює увагу, які компроміси стають центральними і які проблеми тимчасово відсуваються на периферію.

Що означає scarcity у роботах Шафіра

У книзі Scarcity Муллайнатан і Шафір визначали дефіцит широко: як стан, у якому людина має менше певного ресурсу, ніж, на її сприйняття, їй потрібно. Для фінансової психології найважливіший випадок — нестача грошей відносно обов’язкових витрат і потреб. Це відрізняється від популярного інтернетного «scarcity mindset», де термін нерідко перетворюють на особистісну установку про світ як гру з нульовою сумою.

Фокусування

Одна з центральних тез полягає в тому, що дефіцит може підвищувати увагу до найбільш нагальної проблеми. У класичній статті Some Consequences of Having Too Little Анудж Шах, Сендхіл Муллайнатан і Елдар Шафір показали в серії експериментів, що умови нестачі змінюють розподіл уваги: учасники глибше концентрувалися на проблемі, для якої бракувало ресурсу, але частіше нехтували іншими наслідками.

Це важливе уточнення: фокусування саме по собі не є «дефектом». Коли грошей недостатньо, уважно рахувати кожну витрату, помічати ціну та швидко вирішувати термінову проблему може бути адаптивно. Витрати виникають тоді, коли фокус стає настільки вузьким, що інші важливі задачі не потрапляють до активного поля уваги.

Тунелювання

Муллайнатан і Шафір описували звуження уваги навколо термінової нестачі як tunneling. У ХАБі окремий канонічний матеріал про тунель уваги при дефіциті розбирає цей механізм докладно. Для персональної сторінки Шафіра головне інше: тунелювання стало способом пояснити, як одна й та сама людина може дуже ефективно вирішувати безпосередню фінансову проблему і водночас пропускати інші задачі — наприклад, майбутній рахунок, профілактичний візит або адміністративний дедлайн.

Bandwidth — когнітивна «пропускна здатність»

Другий відомий елемент програми — bandwidth tax, тобто припущення, що постійно активні проблеми дефіциту займають частину обмежених когнітивних ресурсів. У популярному переказі цю ідею часто спрощують до формули «бідність робить людину менш розумною». Це неточний висновок. Йдеться про можливу зміну доступної продуктивності уваги, робочої пам’яті або виконавчого контролю в конкретному контексті, а не про втрату інтелекту як стабільної властивості людини.

Компроміси й мала «подушка»

Дефіцит також робить альтернативну вартість видимою. За жорсткого бюджету купівля одного майже автоматично означає відмову від іншого, тому люди з меншим фінансовим запасом можуть більше думати через компроміси. Цю лінію окремо розбирає сторінка «Мислення через компроміси». Поняття slack у книзі Муллайнатана й Шафіра означає запас ресурсу, який дозволяє поглинути помилку або несподівану витрату без негайної перебудови всього бюджету.

Два дослідження, які зробили програму scarcity відомою

Science, 2012: дефіцит і розподіл уваги

Стаття Shah, Mullainathan & Shafir (2012) використовувала лабораторні ігри з різним обсягом ресурсів. Її сильна сторона полягала в експериментальній маніпуляції: дослідники могли порівнювати поведінку за різних ресурсних умов, а не лише зіставляти людей із різними доходами. Отримані результати підтримали ідею, що нестача може підсилювати увагу до поточної задачі й водночас сприяти рішенню, яке погіршує майбутню ресурсну ситуацію, наприклад надмірному «позичанню» ресурсу в межах гри.

Такі експерименти корисні для механізму, але вони не є моделлю всього життя у бідності. Лабораторний дефіцит балів або часу значно простіший за реальну нестачу грошей, яка може поєднувати житлову нестабільність, борги, сімейні обов’язки, дискримінацію, хвороби, складні адміністративні системи та невизначеність доходу.

Science, 2013: фінансові думки й когнітивні тести

У роботі Poverty Impedes Cognitive Function Ананді Мані, Сендхіл Муллайнатан, Елдар Шафір і Цзяїн Чжао поєднали лабораторний і польовий підходи. В одному дослідженні учасники з різними доходами розмірковували про простіші або дорожчі фінансові проблеми, після чого виконували когнітивні завдання. В іншому ті самі фермери, які вирощували цукрову тростину, проходили тести до і після врожаю — у періоди суттєво різної фінансової забезпеченості.

Автори повідомили про нижчу продуктивність у деяких когнітивних завданнях за умов більшого фінансового тиску та інтерпретували це як наслідок того, що пов’язані з бідністю турботи займають ментальні ресурси. Саме ця робота стала джерелом популярних тверджень про «IQ-втрати» через бідність. Науково коректніше описувати результат як контекстну різницю у виконанні конкретних тестових завдань, а не як зміну базового інтелекту людини.

Що сучасні дослідження підтверджують, а що уточнюють

Після 2013 року scarcity theory активно перевіряли. Критичний інтегративний огляд de Bruijn & Antonides розділив теорію на кілька тверджень. Автори виявили, що література переважно підтримує зв’язок бідності з фокусуванням і нехтуванням частиною інформації, а також із мисленням через компроміси, хоча методологічні проблеми не дозволяють робити остаточні висновки. Для широкого твердження про зменшення «ментальної пропускної здатності» та подальші зміни часових і ризикових уподобань докази були менш однозначними.

Важливий контрприклад дала робота Carvalho, Meier & Wang (2016) у American Economic Review. Дослідники порівнювали малозабезпечених американських домогосподарств до і після дня виплати доходу. До виплати учасники демонстрували більшу орієнтацію на теперішнє в грошових міжчасових виборах, але автори не знайшли відповідних відмінностей у когнітивних тестах, якості рішень, ризиковій поведінці чи евристичних судженнях. Це показує, що короткочасна зміна ліквідності не відтворює автоматично весь набір ефектів, передбачених сильною версією bandwidth hypothesis.

У 2024 році метааналіз de Almeida та співавторів об’єднав 256 ефектів із 29 наборів даних, загалом 111 852 учасники. Сукупний зв’язок фінансового дефіциту з когнітивною продуктивністю був негативним (Hedges’ g = −0,43), але після врахування освіти оцінка зменшувалася до невеликого ефекту (g = −0,15). Сила зв’язку також залежала від тяжкості й моменту дефіциту та типу дизайну. Отже, середній негативний зв’язок існує, але його розмір і пояснення суттєво варіюють.

Огляд Haushofer & Fehr (2014) допомагає побачити ширший контекст: бідність може впливати на поведінку не лише через увагу, а й через стрес і негативні афективні стани. Це важливо, тому що scarcity theory є одним із механізмів у значно складнішій системі причин. Фінансові обмеження, нестабільність, здоров’я, соціальні умови та інституційні бар’єри можуть діяти паралельно й взаємно підсилюватися.

Що додали дослідження 2025–2026 років

Робота Wu, Cheek & Shafir (2025) повернулася до теми спрямованої уваги. У серії досліджень фінансові занепокоєння були пов’язані з більшою складністю довільно підтримувати увагу на приємному уявному досвіді; в експерименті підвищена салєнтність фінансових проблем змінювала швидкість реакцій на пов’язані з грошима стимули. Ця робота розширює програму scarcity на повсякденну спрямовану увагу, але сама по собі не доводить універсального когнітивного ефекту для всіх людей у бідності.

У серпні 2026 року Nature Reviews Psychology опублікував Journal Club, присвячений тому, як економічний дефіцит формує когніцію. Матеріал повертається до дослідження Mani та співавторів 2013 року й розглядає його як важливий крок у вивченні того, як фінансові проблеми проникають у повсякденне мислення. Сам формат Journal Club є коментарем до дослідницької лінії, а не новим систематичним оглядом, тому його не слід використовувати як доказ остаточної перемоги однієї моделі.

Станом на 2026 рік найточніше резюме таке: фінансова нестача справді може змінювати увагу й когнітивну продуктивність, а частина ефектів підтримується сукупністю досліджень; водночас величина, причинний шлях і універсальність цих ефектів залежать від контексту. Сильна версія формули «дефіцит завжди забирає однакову частину bandwidth» має слабше емпіричне підґрунтя, ніж загальна теза про те, що термінова нестача захоплює увагу.

Бідність у цій програмі — контекст, а не характеристика людини

Найважливіший етичний і науковий наслідок робіт Шафіра полягає в перенесенні питання з «що не так із бідною людиною?» на «що робить із поведінкою середовище постійних обмежень?». Це не означає, що будь-яка дія пояснюється лише дефіцитом. Це означає, що пояснення через характер або «безвідповідальність» неповне, якщо воно ігнорує навантаження реального бюджету, нестабільність доходу та ціну помилки.

Для цієї теми в ХАБі є окрема сторінка «Бідність і когнітивне функціонування». Вона розрізняє кореляції, причинні експерименти та метааналітичні результати. Це розрізнення критичне: низький дохід пов’язаний із безліччю факторів, тому спостережувану різницю не можна автоматично приписувати одному психологічному механізму.

Так само борг не є доказом слабкої волі, а відсутність заощаджень — доказом неправильного мислення. За низького запасу ресурсів оптимальні рішення можуть виглядати короткостроковими саме тому, що короткострокові витрати є жорсткими. Поведінкова наука стає корисною тоді, коли додає механізми до економічного й соціального контексту, а не замінює цей контекст психологічними ярликами.

Scarcity, фінансовий стрес і фінансова тривога — різні поняття

Scarcity описує передусім співвідношення ресурсів і потреб та пов’язані з ним зміни фокусу. Фінансовий стрес — реакція на фінансові вимоги, нестабільність або загрозу, яка може включати емоційне й фізіологічне напруження. Фінансова тривога — переживання занепокоєння, страху або напруги навколо грошей. Вони часто перетинаються, але не є взаємозамінними.

Людина може мати реальний дефіцит без вираженої тривоги, переживати фінансову тривогу за відносно стабільного доходу або одночасно мати і дефіцит, і сильний стрес. Жодне з цих понять саме по собі не є психіатричним діагнозом. Для клінічних висновків потрібна оцінка симптомів, тривалості, порушення функціонування та інших можливих причин.

Чого scarcity theory не доводить

По-перше, вона не доводить, що всі люди з низьким доходом мислять однаково. Ресурсні обмеження відрізняються за тяжкістю, тривалістю, передбачуваністю та доступом до підтримки. Освіта, здоров’я, сімейна структура, соціальна мережа, борги, житло, інституції й культурний контекст змінюють ситуацію.

По-друге, вона не встановлює одну універсальну причинну лінію від бідності до «поганих рішень». Частина наслідків може проходити через увагу, частина — через стрес, сон, емоційний стан, фізичне здоров’я, нестабільність чи адміністративне навантаження. Деякі короткострокові рішення, які здаються неефективними зовнішньому спостерігачеві, можуть бути розумною відповіддю на жорсткі локальні обмеження.

По-третє, навіть критичний огляд scarcity theory визнає оригінальність і цілісність моделі, водночас зазначаючи, що теорія не повністю узгоджується з усіма даними й потребує більшої точності. Це типовий стан живої наукової програми: окремі механізми витримують перевірку краще за інші.

Поведінкова наука і публічна політика

Шафір редагував міждисциплінарний том The Behavioral Foundations of Public Policy, присвячений тому, як психологічні дані можуть змінювати дизайн політики. Загальна логіка тут ширша за scarcity: якщо реальні рішення систематично залежать від контексту, форми інформації, складності, конфлікту та уваги, інституції мають оцінювати не лише економічні стимули, а й те, як люди фактично проходять через процедури.

Для програм, спрямованих на людей з обмеженими ресурсами, це означає особливу увагу до складності. Додаткова форма, пропущений дедлайн, необхідність кілька разів підтверджувати право на допомогу або непередбачувана вимога можуть мати більшу ціну для людини, чий час і гроші вже не мають запасу. Це не автоматично означає, що будь-яке спрощення спрацює: конкретний дизайн потрібно перевіряти емпірично.

Поведінковий підхід також не підміняє матеріальну політику. Якщо проблема полягає у нестачі доходу, недоступному житлі або високій вартості лікування, психологічний «нудж» не створює ресурс, якого немає. Найсильніше застосування поведінкової науки полягає у поєднанні матеріальних умов із дизайном процедур, який не додає зайвого когнітивного й адміністративного навантаження.

Шафір поза scarcity: конфлікт, причини вибору та гроші

Зводити Елдара Шафіра лише до однієї книги означало б пропустити значну частину його внеску. Його ранні роботи з Амосом Тверскі досліджували рішення за невизначеності, відкладення вибору й контекстні ефекти. Ці дослідження формували ту саму поведінкову традицію, у якій реальна структура рішення може змінювати поведінку навіть тоді, коли стандартна модель передбачає стабільні переваги.

Стаття Reason-based choice показує ще одну характерну рису: люди часто потребують причини, яка робить вибір виправданим. А Money Illusion демонструє, як номінальне представлення грошей може зміщувати оцінку. Разом ці роботи пояснюють, чому дослідження scarcity у Шафіра виникли не ізольовано, а на ґрунті довгої програми про контекст, представлення й обмеження раціонального вибору.

Ключові праці

1993 — Reason-based choice (Eldar Shafir, Itamar Simonson, Amos Tversky). Робота про те, як причини й аргументи структурують рішення в умовах конфлікту та невизначеності.

1997 — Money Illusion (Eldar Shafir, Peter Diamond, Amos Tversky). Дослідження того, як номінальні й реальні представлення грошей взаємодіють у судженнях.

2012 — Some Consequences of Having Too Little (Anuj K. Shah, Sendhil Mullainathan, Eldar Shafir). Експериментальна робота про те, як нестача змінює увагу та може сприяти надмірному запозиченню ресурсу.

2013 — Poverty Impedes Cognitive Function (Anandi Mani, Sendhil Mullainathan, Eldar Shafir, Jiaying Zhao). Лабораторні й польові дослідження фінансових турбот та когнітивної продуктивності.

2013 — Scarcity: Why Having Too Little Means So Much (Sendhil Mullainathan, Eldar Shafir; New York: Henry Holt / Times Books). Книга, у якій автори об’єднали фокусування, тунелювання, bandwidth, slack, запозичення та інші елементи у загальну рамку дефіциту.

Практичне значення: що можна взяти з цієї програми без спрощень

На особистому рівні корисна ідея полягає в зовнішньому розвантаженні уваги: автоматизації регулярних платежів, календарних нагадуваннях, простих списках обов’язкових фінансових задач, розподілі великих рішень на кроки та створенні навіть невеликого запасу часу або грошей, коли це реально можливо. Це способи зменшити кількість задач, які конкурують за активну увагу.

Але такі стратегії працюють у межах доступних ресурсів. Людина не може «організувати» гроші, яких немає, так само як календар не компенсує недостатній дохід. Коли дефіцит структурний, практичні рішення мають включати доступ до матеріальної, соціальної, правової або фінансової підтримки, а не лише самоменеджмент.

Для організацій висновок ще конкретніший: якщо клієнт або працівник має багато термінових вимог, система з десятками кроків, прихованими умовами й каральними дедлайнами створює додаткові помилки. Поведінковий дизайн може прибирати зайву складність, але його ефективність потрібно перевіряти на реальних результатах, а не припускати з теорії.

FAQ

Хто такий Елдар Шафір?

Елдар Шафір — професор психології та публічної політики Принстонського університету, дослідник суджень, прийняття рішень і поведінкової економіки. Princeton описує його сучасну програму як дослідження рішень у контексті бідності та застосування поведінкових наук до політики.

Що таке scarcity у Шафіра?

Scarcity — стан, у якому доступного ресурсу менше, ніж потрібно для актуальних вимог. У програмі Муллайнатана й Шафіра цей стан може захоплювати увагу, посилювати фокус на терміновому та відсувати інші задачі. Це ситуаційний механізм, а не тип особистості.

Чи є scarcity mindset психіатричним діагнозом?

Ні. Scarcity mindset — дослідницький і популярний термін, а не діагноз DSM чи ICD. Він не дає підстав діагностувати тривожний, депресивний або будь-який інший психічний розлад.

Чи довів Шафір, що бідність «знижує IQ»?

Ні в сенсі постійного зниження інтелекту. Дослідження 2013 року показало гірше виконання певних когнітивних завдань у ситуаціях більшого фінансового тиску. Це підтримало гіпотезу про тимчасове навантаження на когнітивні ресурси, але не встановило незмінну втрату інтелектуальної здатності.

Чи означає scarcity theory, що люди в бідності приймають гірші рішення?

Теорія не підтримує такий загальний ярлик. Вона передбачає, що нестача змінює структуру уваги й компромісів. У деяких задачах це може погіршувати віддалені результати, а в інших — підвищувати точність уваги до поточної ціни та нагальної потреби. Реальні рішення залежать від контексту, інституцій і доступного запасу ресурсів.

Чим scarcity відрізняється від фінансового стресу?

Scarcity описує нестачу ресурсу відносно потреб і пов’язаний із фокусом уваги. Фінансовий стрес описує реакцію на фінансові вимоги та загрозу. Вони можуть виникати разом, але це різні конструкції.