Екстеріоризація: що це в психології, приклади та відмінність від екстерналізації
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 серпня 2023 · Редакційна політика
Екстеріоризація — це перехід внутрішньої, психічної або ідеальної форми дії у зовнішню форму, де задум, спосіб дії чи розумова операція стають доступними у мовленні, письмі, предметній дії, схемі, жесті або іншому матеріальному чи знаковому засобі. У психології діяльності це поняття описує не просто «вираження назовні», а зміну форми діяльності.
Найзручніше розуміти екстеріоризацію разом з інтеріоризацією: інтеріоризація описує формування внутрішньої форми з розгорнутої зовнішньої дії, а екстеріоризація — рух у протилежному напрямі, коли внутрішня дія знову розгортається або матеріалізується назовні. При цьому ці процеси не варто уявляти як механічне копіювання одного й того самого змісту між «всередині» та «зовні»: під час переходу змінюються структура, засоби й спосіб виконання дії.
Коротко: що таке екстеріоризація
У найвужчому діяльнісному значенні екстеріоризація — це перетворення внутрішньої дії на зовнішню. Наприклад, людина може розв’язати частину задачі подумки, а потім виписати проміжні кроки на папері, побудувати схему або вголос пояснити логіку розв’язання. Внутрішня організація дії набуває зовнішньої форми, з якою вже можна працювати предметно, перевіряти її, показувати іншій людині та перебудовувати.
Термін особливо важливий для культурно-історичної та діяльнісної традицій психології, де психічне розглядають у зв’язку з предметною діяльністю, соціальною взаємодією, мовою, знаками та культурними засобами. У цих підходах межа між внутрішнім і зовнішнім не є стіною: способи дії формуються у взаємодії з матеріальним і соціальним світом та можуть переходити з одного плану в інший.
Що саме «виходить назовні»
Йдеться не про те, що думка буквально залишає мозок. Екстеріоризація — теоретичний опис зміни форми дії. Внутрішній план, орієнтація, правило, задум або спосіб розв’язання набувають зовнішнього носія. Таким носієм може бути слово, запис, креслення, жест, предметна операція, модель або послідовність матеріальних кроків.
Внутрішній мовленнєвий план розгортається у пояснення вголос.
Уявна послідовність дій перетворюється на записаний алгоритм або чекліст.
Ментальна модель стає схемою, кресленням чи прототипом.
Спосіб розв’язання задачі, виконаний подумки, розкладається на видимі кроки для перевірки.
Внутрішньо засвоєний спосіб дії реалізується у практичній предметній діяльності.
Саме тому екстеріоризація важлива для навчання, спільного розв’язання задач і дослідження мислення: зовнішня форма робить частину процесу доступною для спостереження, обговорення та корекції.
Екстеріоризація та інтеріоризація
Екстеріоризація й інтеріоризація описують різні напрями перетворення діяльності. У культурно-історичній психології розвиток вищих психічних функцій пов’язували з переходом від соціально організованих і зовнішньо опосередкованих форм до внутрішніх. У діяльнісній традиції водночас підкреслюється можливість зворотного розгортання внутрішньої дії у зовнішньому плані.
Поняття | Напрям | Приклад |
Інтеріоризація | Від зовнішньої, соціальної або матеріалізованої форми до внутрішньої | Дитина спочатку рахує на предметах і вголос, а згодом виконує частину операцій подумки. |
Екстеріоризація | Від внутрішньої або ідеальної форми до зовнішньої, розгорнутої чи матеріалізованої | Людина розгортає подумки засвоєний спосіб розв’язання у запис, схему або предметну дію. |
Парність цих термінів корисна, але не означає ідеальної симетрії. Коли дія переходить в інший план, вона змінюється: зовнішня форма може бути детальнішою, повільнішою й доступною спільному контролю; внутрішня — скороченішою, узагальненішою та включеною в інші психічні процеси.
Виготський, Леонтьєв і Гальперін: як формувався контекст поняття
У працях Лева Виготського і його співробітників центральною була ідея соціального походження вищих психічних функцій та ролі зовнішніх знаків у розвитку саморегуляції. Виготський описував, як зовнішні, спочатку соціальні та знаково опосередковані форми поведінки стають внутрішніми. Це історичне ядро детальніше розглянуте у матеріалі про культурно-історичну психологію.
Олексій Леонтьєв розвинув діяльнісний аналіз співвідношення зовнішньої та внутрішньої діяльності. Для нього інтеріоризація не означала простого перенесення готової зовнішньої операції у наперед наявний «внутрішній простір». Внутрішня діяльність формується шляхом трансформації зовнішньої, а обидві форми зберігають генетичний і структурний зв’язок. Саме в цьому контексті зворотний перехід до зовнішньої форми стає теоретично осмисленим як екстеріоризація.
У школі Петра Гальперіна проблема переходів між формами дії була розроблена особливо операційно. Сучасні реконструкції його підходу прямо вживають materialization/exteriorization для переходу від внутрішньої форми дії до зовнішньої — матеріальної, матеріалізованої, перцептивної, письмової або мовленнєвої. Це важливо: у такому значенні екстеріоризація стосується форми виконання дії, а не емоційної «розрядки».
Історію поняття також не варто зводити до одного автора. Сучасна історіографія показує, що категорія діяльності та пов’язані з нею переходи між зовнішнім і внутрішнім формувалися колективно в кількох лініях радянської психології, а пізніше були переосмислені в міжнародній культурно-історичній та activity-theory традиціях.
Приклади екстеріоризації
1. Розв’язання задачі на папері
Людина бачить спосіб розв’язання подумки, але для складної задачі виписує формули, проміжні значення й логіку переходів. Запис не просто «показує думку»: він змінює умови самої діяльності, дає змогу повернутися до попереднього кроку, побачити помилку й перебудувати план.
2. Усне пояснення власного міркування
Коли студент пояснює, як він дійшов висновку, внутрішньо скорочена логіка мусить бути розгорнута у послідовність слів і аргументів. Частина зв’язків, які були «зрозумілими для себе», стає явною й доступною співрозмовнику.
3. Схема, креслення або прототип
Дизайнер, інженер або дослідник може мати початкову модель уявно, а потім винести її у діаграму, макет чи прототип. Зовнішній артефакт дає змогу не лише передати задум іншим, а й самому побачити його обмеження. Саме тому в сучасних застосуваннях теорії діяльності exteriorization часто пов’язують із матеріалізацією задумів у культурних і технічних артефактах.
4. Повернення до зовнішньої опори під час навчання
Якщо вже засвоєна дія починає давати збої, її інколи корисно знову розгорнути: промовити правило, записати послідовність, виконати операцію на предметах або показати її кроки. Це створює зовнішню форму для контролю й виправлення. Такий прийом може бути педагогічно корисним, але сам по собі не є окремим методом психотерапії.
Чим екстеріоризація не є
Через буквальне значення слова «винесення назовні» термін легко переплутати з кількома іншими явищами. Для психологічної точності важливо розвести їх.
Екстеріоризація не означає будь-яке вираження емоцій. Плач, міміка, малювання або музика можуть бути зовнішнім вираженням переживання, але це ще не робить їх екстеріоризацією в діяльнісному теоретичному сенсі.
Екстеріоризація не є синонімом катарсису. Катарсис має іншу історію поняття і стосується ідей про емоційне переживання або розрядку.
Екстеріоризація не є самостійним доказовим методом лікування тривоги чи депресії. Термін описує форму або процес діяльності, а не клінічну процедуру.
Екстеріоризація не дорівнює проєкції. Проєкція — окреме поняття психодинамічної традиції.
Екстеріоризація не тотожна екстерналізації, хоча англомовні переклади цих слів у різних традиціях можуть перетинатися.
Екстеріоризація та екстерналізація: у чому різниця
На Українському психологічному ХАБі ці терміни розведені як окремі сутності. Екстерналізація — багатозначний термін: у психодинамічних контекстах ним можуть описувати винесення внутрішнього змісту у зовнішній світ, а в наративній терапії — спеціальні розмови, що допомагають відокремити проблему від ідентичності людини. Екстеріоризація в цій статті — поняття культурно-історичної та діяльнісної традиції про перехід внутрішньої форми дії у зовнішню.
Мовна пастка тут реальна: в англомовній літературі externalization і exteriorization іноді використовують як близькі переклади, особливо коли йдеться про activity theory або культурну психологію. Тому визначати значення лише за англійським словом ризиковано. Надійніший орієнтир — теоретичний контекст, автор, предмет дослідження та те, що саме переходить між внутрішнім і зовнішнім планами.
Де поняття екстеріоризації корисне сьогодні
Сьогодні поняття зберігає значення насамперед як теоретичний інструмент у психології діяльності, культурно-історичних підходах, психології навчання та дослідженнях опосередкованої діяльності. Воно допомагає описувати, як люди використовують зовнішні засоби для організації мислення і дії та як створені ними зовнішні продукти стають частиною подальшої спільної діяльності.
Це також пояснює інтерес до екстеріоризації у дослідженнях дизайну та взаємодії людини з технологіями: схема на екрані, нотатка, модель або цифровий артефакт можуть бути не просто результатом готової думки, а активним засобом її подальшого розвитку. Водночас сучасне використання терміна залежить від конкретної школи, тому його варто читати разом із визначеннями автора, а не як універсальний механізм усієї психології.
Поширені запитання
Що таке екстеріоризація простими словами?
Це перехід від внутрішньо виконуваної або уявної дії до зовнішньої форми: мовлення, запису, схеми, предметної операції чи іншого видимого засобу.
Екстеріоризація — це протилежність інтеріоризації?
Їх часто описують як парні напрями: інтеріоризація веде від зовнішньої форми дії до внутрішньої, екстеріоризація — від внутрішньої до зовнішньої. Але перехід супроводжується трансформацією, тому це не проста дзеркальна операція.
Чи є творчість екстеріоризацією?
Творчий продукт може бути прикладом екстеріоризації, якщо внутрішній задум або спосіб дії матеріалізується у зовнішньому артефакті. Але саме по собі емоційне самовираження через мистецтво не є визначенням екстеріоризації.
Чи лікує екстеріоризація тривогу або депресію?
Екстеріоризація в діяльнісному значенні — теоретичне поняття, а не самостійний клінічний метод лікування. Терапевтичні підходи слід оцінювати за їхньою окремою доказовою базою.
Чим екстеріоризація відрізняється від екстерналізації?
На сайті екстеріоризація означає перехід внутрішньої форми дії у зовнішню в діяльнісній традиції. Екстерналізація має інші значення, зокрема психодинамічне та наративно-терапевтичне. У перекладах слова можуть перетинатися, тому вирішальним є контекст.