top of page

Психологічна енкциклопедія

Експерименти HI-SEAS: ізоляція та поведінка екіпажів

5 днів тому
Читати 12 хв

HI-SEAS — серія наземних експериментів на Гаваях, у яких невеликі екіпажі місяцями жили й працювали в ізольованому модулі, виконуючи завдання за умов, наближених до окремих аспектів марсіанської експедиції. Для психології головна цінність HI-SEAS полягає у тривалих спостереженнях за взаємодією людей, щоденними звичками, мотивацією, стресом і командною працездатністю в замкненому середовищі. Результати допомагають формулювати вимоги до підготовки та підтримки майбутніх екіпажів, а їхня доказова сила визначається невеликими вибірками, відмінностями між місіями та наземним характером дослідження. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022; Bell та співавтори, 2019.

Що таке HI-SEAS і чому вчені досліджували екіпажі на Гаваях

Назва HI-SEAS походить від Hawaii Space Exploration Analog and Simulation — «Гавайська програма аналогових космічних досліджень і моделювання». Її відомі тривалі експедиції проводили поблизу вулкана Мауна-Лоа на острові Гаваї. Учасники мешкали в житловому модулі, розподіляли побутові й дослідницькі обов’язки, підтримували зв’язок із зовнішньою командою за спеціальними правилами та виходили назовні для імітованих позамодульних робіт у відповідному спорядженні. Історична програма тривалих місій здійснювалася за підтримки NASA та Гавайського університету; пізніші заходи під тією самою назвою потребують окремого розгляду за їхньою тривалістю, організаторами й дослідницькими протоколами. Офіційна історія місій HI-SEAS; NASA, Human Research Program.

Мауна-Лоа створює незвичний ландшафт, придатний для геологічних завдань і тренування обмеженої взаємодії із зовнішнім світом. Проте учасники залишаються на Землі: вони відчувають звичайну гравітацію, перебувають під захистом атмосфери та можуть отримати наземну допомогу в надзвичайній ситуації. Через це HI-SEAS насамперед вивчає психологічні й організаційні наслідки ізоляції, спільного проживання, регламентованої роботи та затриманого зв’язку. Фізіологічні ефекти невагомості, космічної радіації й справжньої міжпланетної віддаленості експеримент не відтворює. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Спеціалізоване питання цієї статті — які саме спостереження отримали дослідники HI-SEAS і як їх слід тлумачити. Загальна методологія різних наземних аналогів розглядається окремо в матеріалі «Космічні аналогові місії: як вивчають поведінку екіпажів».

Як були організовані основні експерименти

Місії різної тривалості й різних дослідницьких завдань

Перші шість місій HI-SEAS утворюють послідовність дослідницьких контекстів, а не один безперервний експеримент. Початкова місія 2013 року тривала приблизно чотири місяці та приділяла особливу увагу харчуванню і приготуванню їжі за обмежених ресурсів. Наступні екіпажі досліджували тривалу ізоляцію, групову взаємодію, самостійне планування діяльності, виконання польових завдань і психологічні ризики. Тривалість окремих місій становила приблизно чотири, вісім і дванадцять місяців; шосту місію 2018 року завершили достроково. Тому твердження «в HI-SEAS усі екіпажі жили рік» суперечить історії програми. HI-SEAS, Missions I–VI.

У дослідженні стресу, опублікованому 2022 року, об’єднали дані трьох конкретних місій: третьої, четвертої та п’ятої. У кожній брало участь шестеро людей; загальна вибірка становила 18 учасників. Вісім, дванадцять і вісім місяців ізоляції відповідно дозволяли простежити зміни впродовж тривалого часу, але самі по собі ці три екіпажі не утворюють репрезентативної вибірки всіх астронавтів або майбутніх марсіанських експедицій. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Які обмеження вводили в повсякденне життя

Життя в модулі передбачало обмежений простір, постійне сусідство тих самих людей, розклад роботи й відпочинку, облік ресурсів та необхідність домовлятися щодо спільних завдань. Імітовані виходи на місцевість вимагали спеціального спорядження та процедур, завдяки чому навіть звичайна геологічна робота ставала груповим операційним завданням. Для окремих місій моделювали затримку повідомлень, характерну для віддаленого зв’язку з Марсом; це змінювало швидкість отримання порад і психологічну доступність підтримки із Землі. Гавайський університет, 2017; Shiro та співавтори, 2022.

Зовнішні обмеження ще не визначають однакову психологічну реакцію всіх учасників. Важливими стають попередній досвід, особисті звички, зміст роботи, автономність команди, стиль керівництва, стосунки з колегами й підтримка поза модулем. Однаковий за тривалістю період ізоляції може сприйматися як продуктивний, виснажливий або змішаний досвід залежно від поєднання цих умов. Саме тому HI-SEAS корисний як середовище для вивчення взаємозв’язків, а не як модель єдиної психологічної долі ізольованої людини. Bell та співавтори, 2019.

Як вимірювали поведінку, стрес і командну роботу

У різних проєктах HI-SEAS застосовували щоденники, повторювані опитувальники, дані про самопочуття та соціальну участь, спостереження за робочими процесами, носимі пристрої для реєстрації активності й сну, а також біологічні зразки. Ці методи оцінюють різні сторони адаптації, тому їхні результати потрібно зіставляти, зважаючи на те, що суб’єктивне відчуття стресу, фізіологічні маркери та фактична результативність роботи можуть змінюватися в різних напрямах. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Дослідження 2022 року поєднало метаболітний аналіз зразків волосся й сечі, показники активності та сну й самооцінки настрою, здоров’я, стресу та соціальної взаємодії. Водночас доступність вимірювань відрізнялася: фізіологічні й поведінкові дані збирали не завжди в усіх 18 осіб. Отже, загальна кількість учасників трьох місій не дорівнює кількості спостережень для кожного показника. Це суттєво для тлумачення змін, які автори описали в межах власної теоретичної моделі. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022, таблиці 2–4.

Показники дофаміну, серотоніну або кортизолу в доступних біологічних зразках не дають прямого діагнозу депресії та не відображають однозначно нейрохімічні процеси в мозку. Вони можуть бути частиною багатокомпонентного дослідницького опису стресу за умови врахування методу забору, метаболізму, часу вимірювання та інших чинників. Самооцінки також відображають переживання учасників у конкретний момент і підлягають впливу очікувань та контексту експерименту. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Що показали дослідження HI-SEAS

1. Реакція на ізоляцію змінюється протягом місії

Аналіз трьох тривалих експедицій виявив зміни в сукупності фізіологічних, емоційних і поведінкових показників. Дослідники запропонували чотири описові складники адаптації: початкове напруження та мобілізацію, наслідки тривалого обмеження середовища, порушення звичних індивідуальних і групових процесів, а також різночасні способи пристосування. Ця модель пояснює спостереження в трьох екіпажах і пропонує гіпотези для подальшої перевірки. Вона не встановлює чотири обов’язкові стадії, через які проходить кожна людина. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Перші тижні можуть поєднувати підвищену увагу до нових завдань, інтенсивну роботу й напруження через незвичні правила. Надалі накопичується вплив повторюваного побуту, браку новизни та обмеженої свободи вибору. Зміни стають особливо важливими, коли порушення сну, зниження соціальної активності або відчуття перевантаження виникають у різних членів екіпажу в різний час. Потреба команди полягає в можливості помічати ці зміни й узгоджувати допомогу без припущення, що всі переживають один і той самий «етап місії». Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

2. Підтримка автономності пов’язана з мотивацією і співпрацею

Окрема лінія HI-SEAS досліджувала базові психологічні потреби в автономності, компетентності й належності до групи. У четвертій місії вчені регулярно збирали дані про задоволення цих потреб, самопочуття, взаємодію з колегами та підтримку з боку наземної команди. Підтримка самостійності рішень і відчуття зв’язку з іншими учасниками були пов’язані з більш сприятливими оцінками функціонування. З огляду на невеликий екіпаж, повторювані опитування та спостережний дизайн це насамперед дані про взаємозв’язки, а не доказ гарантованого ефекту конкретного стилю керівництва. Goemaere та співавтори, 2019, HI-SEAS IV.

Дослідники іншої місії також проаналізували сприйняття повідомлень від наземної підтримки: спосіб, у який команда на Землі пояснює завдання, висловлює довіру й залишає простір для самостійних рішень, може бути важливим для мотивації та співпраці всередині модуля. Для автономної експедиції це означає потребу поєднувати зрозумілі вимоги безпеки з достатньою свободою організувати локальне виконання роботи. Дані HI-SEAS створюють наукову підставу для перевірки такої організації, однак не визначають універсальної норми автономії для всіх космічних місій. Goemaere та співавтори, 2019, підтримка автономності.

3. Правила спільного життя виникають і змінюються в самій команді

Дослідження трьох тривалих місій показало, що екіпажі формували власні правила організації побуту, координації завдань і використання спільного простору. Частина звичок повторювалася між місіями, частина відповідала конкретному складу команди й умовам програми. Отже, підготовчі інструкції важливі, але повсякденне життя також потребує домовленостей, які виникають у відповідь на реальні потреби учасників. Це спостереження особливо корисне для проєктування процедур узгодження змін, а не для пошуку єдиного «ідеального» розкладу. Heinicke та співавтори, 2021.

Водночас свідчення про самоорганізацію потрібно читати з урахуванням конкретних методів: ретроспективний опис пережитого досвіду і стандартизовані вимірювання в реальному часі дають різну точність щодо послідовності подій. Наявність побутової домовленості сама собою ще не доводить її позитивного впливу на психологічне здоров’я чи ефективність екіпажу. Heinicke та співавтори, 2021.

4. Виконання геологічних завдань залежить від складу екіпажу й типу роботи

У HI-SEAS імітували геологічні роботи, які можуть становити частину дослідницької програми на поверхні іншого небесного тіла. У публікації про завдання кількох місій автори розглядали показники виконання робіт та зміни впродовж ізоляції. Дані виявили відмінності між експедиціями й видами завдань; їх недостатньо для висновку, що працездатність усіх команд закономірно падає в однаковий період або що будь-яка зміна продуктивності спричинена лише психологічним станом. Shiro та співавтори, 2022.

Оцінювання реальних результатів роботи має враховувати складність завдання, попередній досвід, погодні умови, час на підготовку, технічні обмеження та спосіб підрахунку результативності. Це загальна вимога до інтерпретації операційних показників: без неї звичайні відмінності в робочих умовах легко помилково назвати «психологічним спадом». Shiro та співавтори, 2022.

Чи підтверджує HI-SEAS «ефект третьої чверті»

«Ефект третьої чверті» — гіпотеза про особливо складний психологічний період після середини тривалої експедиції, коли початкова новизна вже минула, а до повернення залишається чимало часу. Її згадують у зв’язку з полярними станціями та аналогами космічних місій. Однак систематичний огляд досліджень команд в ізоляції не знайшов достатньо послідовної картини, яка дозволяла б назвати третю чверть універсальним законом. Bell та співавтори, 2019.

Дані трьох екіпажів HI-SEAS, проаналізовані 2022 року, справді містили показники труднощів після середини місій, проте дослідники також описували коливання стану до самого завершення, причому різні люди пристосовувалися в різному темпі. Такі результати підтримують необхідність довготривалого спостереження протягом усієї експедиції; вони не дозволяють передбачати кризу конкретної людини за календарною датою. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Для практики корисніше відстежувати зміни сну, відновлення, соціальної участі, виконання завдань і психологічного благополуччя, ніж чекати наперед визначеної «небезпечної чверті». Науково обґрунтована організація підтримки має залишатися гнучкою щодо часу появи труднощів. NASA, Human Factors and Behavioral Performance; Bell та співавтори, 2019.

Командна поведінка: як ізоляція змінює взаємодію

Постійне сусідство й обмеження особистого простору

У невеликому модулі учасники регулярно бачать одне одного під час роботи й відпочинку. Спільне користування приміщенням може посилювати потребу домовлятися про тишу, приватність, межі розмов і доступ до ресурсів. Одночасно тісне сусідство дає можливість швидко узгоджувати дії й формувати взаємну підтримку. Результат залежить від реальних стосунків та організації повсякденного життя. Для ширшого розгляду цих процесів дивіться «Приватність і особистий простір у замкненому екіпажі». Heinicke та співавтори, 2021.

Підтримка колег, конфлікти й розподіл обов’язків

Командна взаємодія включає обмін інформацією, взаємні очікування, корекцію помилок, визнання компетентності та можливість безпечно говорити про проблеми. У наземних аналогах можуть спостерігатися зміни згуртованості, напруження й комунікації, але наявні роботи різняться за вимірюваннями, чисельністю вибірок і тривалістю. Систематичний огляд досліджень ізольованих команд застерігає від простого висновку, що вища згуртованість завжди означає кращу результативність. Bell та співавтори, 2019.

З погляду організації експедиції важливо розділяти обговорення побутових правил, розв’язання робочих суперечок та оцінювання безпеки. Виявлена напруга між колегами є підставою переглянути обставини взаємодії; вона не означає автоматичної наявності психічного розладу чи непридатності людини до професії. Глибше питання розвитку ролей і співпраці розглянуте в матеріалі «Командна динаміка космічного екіпажу».

Затриманий зв’язок із Землею та право на локальні рішення

Коли команда отримує відповіді наземного центру із затримкою, її учасникам доводиться планувати роботу з урахуванням часу очікування, розрізняти питання, які можна розв’язати самостійно, й ті, що вимагають узгодження. Психологічно це змінює переживання підтримки та відповідальності. Результати HI-SEAS щодо автономності й стилю повідомлень наземної групи вказують на значення взаємної довіри та зрозумілих меж повноважень. Goemaere та співавтори, 2019.

Ця проблема входить у ширшу психологію автономних екіпажів: організація має визначати рішення, які лишаються за командою, механізми ескалації ризиків та спосіб підтримувати співпрацю без постійного оперативного втручання із Землі. Спостережні результати HI-SEAS допомагають проєктувати такі моделі для подальших випробувань.

Сон, монотонність і працездатність

Тривала ізоляція робить часову організацію особливо важливою. Повторюваність розкладу, обмежена різноманітність середовища, робоче навантаження та напруження у стосунках можуть позначатися на сні й повсякденній активності. У дослідженні HI-SEAS 2022 року відстежували відповідні показники разом зі стресом і соціальною поведінкою; зміни не були однаковими для всіх учасників. Важливо оцінювати їх у динаміці й разом із контекстом, у якому вони виникають. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Управління навантаженням охоплює планування змістовної роботи, можливість відновлення та перегляд графіка, якщо накопичується втома. Відносно стабільний режим допомагає організувати експедицію, проте жорсткий розклад без урахування індивідуальних потреб може створювати додаткову напругу. Практичні питання докладно розглянуті в статті «Режим сну та відпочинку в ізольованих місіях». NASA, Human Factors and Behavioral Performance.

Спостереження за сном, активністю та настроєм має етичний вимір. Учасники повинні розуміти призначення збору даних, правила конфіденційності та відмінність між науковим вимірюванням і медичною оцінкою. Погіршення сну або зниження мотивації саме по собі не становить клінічного діагнозу; за значущих або тривалих змін потрібне професійне оцінювання з урахуванням контексту і стану людини. NASA, Behavioral Health Risk.

Чого навчають HI-SEAS під час підготовки автономних екіпажів

Узгоджувати автономність і відповідальність

Підготовка команди має включати практику прийняття локальних рішень, пояснення того, які питання потребують звітування, та розвиток прозорого обговорення робочих проблем. Зв’язок задоволення потреби в автономності з оцінками самопочуття в HI-SEAS свідчить, що форма підтримки може бути психологічно значущою. Остаточні операційні процедури потребують окремої перевірки в умовах відповідної місії. Goemaere та співавтори, 2019, HI-SEAS IV.

Створювати механізм зміни побутових правил

Досвід самоорганізації свідчить про користь регулярних командних обговорень: хто відповідає за ресурси, як погоджують спільний простір, які обов’язки слід перерозподілити й як повідомляти про перевантаження. Такі механізми можна перевіряти під час наземних випробувань. Вони не гарантують відсутності конфліктів, але створюють спосіб помічати й розв’язувати проблеми в їхньому робочому контексті. Heinicke та співавтори, 2021.

Оцінювати кілька показників замість одного «індексу стійкості»

Сон, суб’єктивний стрес, виконання завдань та соціальна взаємодія описують різні процеси. Поєднання даних знижує ризик пропустити важливу зміну або переоцінити окремий результат. Таке спостереження має враховувати згоду, захист персональних відомостей та професійні межі оцінювання стану людини. HI-SEAS показує можливості багатовимірного дослідницького підходу й водночас його обмеження через нерівну кількість спостережень у різних учасників. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Перевіряти реальні завдання, а також психологічні опитування

Для експедиції важлива здатність виконувати конкретні роботи, узгоджувати їх і виправляти помилки. Досвід геологічних завдань HI-SEAS показує, чому слід аналізувати зміну результативності для кожного типу роботи, а не виводити її лише з самооцінки настрою. У тренувальних програмах доцільно поєднувати спостереження за взаємодією, об’єктивні критерії виконання та аналіз обставин завдання. Shiro та співавтори, 2022.

HI-SEAS і реальні космічні польоти: межі перенесення результатів

Найважливіше методологічне питання — зовнішня валідність, тобто здатність результату, отриманого в конкретній наземній групі, пояснювати поведінку за інших умов. Про критерії перенесення висновків докладніше йдеться у статті «Наукові обмеження досліджень космічної ізоляції». Екіпажі HI-SEAS жили на Землі, усвідомлювали реальну можливість завершення експерименту й мали інший рівень фізичного ризику порівняно з астронавтами. Космічний політ додає мікрогравітацію, радіацію, особливі медичні й інженерні ризики, а також зовсім іншу ціну помилки. Тому результати HI-SEAS найбезпосередніше стосуються організації спільного життя та роботи в наземному ізольованому середовищі. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022; NASA, Isolation and Confinement.

Малі вибірки, самовідбір мотивованих учасників, відмінності тривалості й дослідницьких протоколів, можливість впливу спостереження на поведінку та відсутність незалежного контролю окремих чинників обмежують причинні висновки. Навіть повторюваний зв’язок між автономністю і благополуччям не означає, що саме один чинник спричинив зміни. Систематичний огляд аналогових досліджень вказує на неоднорідність методів і потребу точніше зіставляти психологічні та операційні результати. Bell та співавтори, 2019; Goemaere та співавтори, 2019.

HI-SEAS слід відрізняти від CHAPEA — програми NASA з імітації марсіанської місії, від антарктичної станції Конкордія та експериментів Mars-500 і SIRIUS. Усі вони можуть допомагати вивчати поведінку в обмежених середовищах, проте різняться ступенем автономності, географією, тривалістю, складом учасників і цілями. Узагальнення потребує досліджень, які явно враховують ці відмінності. NASA, CHAPEA; Bell та співавтори, 2019.

У термінах космічної психології HI-SEAS становить одну дослідницьку лінію. Вона дає дані про людську взаємодію та довготривалу адаптацію, які слід об’єднувати з результатами орбітальних спостережень, інших наземних аналогів, інженерних випробувань і професійних процедур перед ухваленням рішень щодо майбутніх місій.

Поширені запитання про експерименти HI-SEAS

Чи були учасники HI-SEAS справжніми астронавтами?

Учасники тривалих експериментів були спеціально відібраними членами наземних аналогових екіпажів, зокрема дослідниками й фахівцями різних напрямів. Життя в модулі імітувало окремі умови експедиції, але не було космічним польотом. Називати всіх учасників астронавтами в операційному сенсі неточно. HI-SEAS, Missions I–VI.

Скільки тривала ізоляція в HI-SEAS?

Тривалість змінювалася залежно від місії. У найбільш відомій серії були експерименти приблизно на чотири, вісім і дванадцять місяців. Дослідження стресу 2022 року охопило три місії по вісім, дванадцять і вісім місяців, а не всі заходи, які коли-небудь відбувалися під назвою HI-SEAS. HI-SEAS, Missions I–VI; Dunn Rosenberg та співавтори, 2022.

Чи доведено, що всі екіпажі переживають кризу після половини місії?

Спостереження HI-SEAS містять зміни показників після середини окремих експедицій, проте час і характер адаптації відрізнялися. Систематичний огляд не підтверджує універсального правила «третьої чверті». Календар місії може допомагати планувати підтримку, але не замінює оцінки реального стану команди. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022; Bell та співавтори, 2019.

Що HI-SEAS показав про самостійність команди?

Повторні спостереження в окремих екіпажах виявили зв’язок між сприйняттям підтримки автономності, задоволенням психологічних потреб, мотивацією та співпрацею. Ці результати обґрунтовують подальше дослідження способів взаємодії із наземним центром, але не визначають єдиної ідеальної моделі управління для кожної майбутньої місії. Goemaere та співавтори, 2019; Goemaere та співавтори, 2019.

Чи можна на підставі HI-SEAS прогнозувати психічні розлади під час польоту на Марс?

Ні, з описаних спостережень не можна вивести індивідуальний діагноз або надійний прогноз клінічних розладів під час майбутньої марсіанської експедиції. Опитувальники, показники сну та біомаркери характеризують окремі аспекти стану в межах конкретного протоколу. Діагностика потребує професійного клінічного оцінювання, а прогнозування для реальних польотів — спеціальних валідованих моделей і додаткових даних. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022; NASA, Behavioral Health Risk.

Висновок: головний внесок HI-SEAS у психологію космічних екіпажів

HI-SEAS створив можливість спостерігати, як невеликі команди впродовж місяців узгоджують роботу, змінюють побутові правила, підтримують мотивацію та пристосовуються до ізоляції й затриманого зв’язку. Особливу цінність мають багаторазові вимірювання всередині місій і поєднання психологічних показників з даними про сон, фізіологічний стан та виконання реальних завдань. Водночас вибірки залишаються малими, а механізми різних змін часто неможливо відокремити причинно. Науковий результат HI-SEAS — перевірювані гіпотези та конкретні спостереження для проєктування наступних досліджень і підготовки автономних екіпажів. Dunn Rosenberg та співавтори, 2022; Bell та співавтори, 2019.

Пов’язані статті

Джерела

Bell, S. T., Brown, S. G., & Mitchell, T. (2019). What We Know About Team Dynamics for Long-Distance Space Missions: A Systematic Review of Analog Research. Frontiers in Psychology, 10, 811. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.00811.

Dunn Rosenberg, J., Jannasch, A., Binsted, K., & Landry, S. (2022). Biobehavioral and psychosocial stress changes during three 8–12 month spaceflight analog missions with Mars-like conditions of isolation and confinement. Frontiers in Physiology, 13, 898841. https://doi.org/10.3389/fphys.2022.898841.

Goemaere, S., Brenning, K., Beyers, W., Vermeulen, A., Binsted, K., & Vansteenkiste, M. (2019). Do astronauts benefit from autonomy? Investigating perceived autonomy-supportive communication by Mission Support, crew motivation and collaboration during HI-SEAS 1. Acta Astronautica, 157, 9–16. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2018.11.048.

Goemaere, S., Van Caelenberg, T., Beyers, W., Binsted, K., & Vansteenkiste, M. (2019). Life on Mars from a Self-Determination Theory perspective: How astronauts’ needs for autonomy, competence and relatedness go hand in hand with crew health and mission success — Results from HI-SEAS IV. Acta Astronautica, 159, 273–285. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2019.03.059.

Heinicke, C., Poulet, L., Dunn, J., & Meier, A. (2021). Crew self-organization and group-living habits during three autonomous, long-duration Mars analog missions. Acta Astronautica, 182. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2021.01.049.

HI-SEAS. (б. д.). Missions I–VI. https://www.hi-seas.org/missions-i-vi.

NASA. (б. д.). Hazard: Isolation and Confinement. https://www.nasa.gov/hrp/hazard-isolation-and-confinement/.

NASA. (б. д.). Human Factors and Behavioral Performance. https://www.nasa.gov/reference/about-human-factors-and-behavioral-performance/.

Shiro, B. R., Rowland, S. K., Hurtado, J. M., Caldwell, B. J., Bleacher, J. E., Fagents, S. A., Roma, P. G., Bedwell-Torres, W. L., & Binsted, K. (2022). Geological tasks during HI-SEAS planetary analog mission simulations, Mauna Loa, Hawaiʻi. Planetary and Space Science, 212, 105409. https://doi.org/10.1016/j.pss.2021.105409.

University of Hawaiʻi. (2017). HI-SEAS Mission V crew preparing to enter Mars simulation habitat. https://www.hawaii.edu/news/2017/01/09/hi-seas-mission-v-crew-preparing-to-enter-mars-simulation-habitat/.

 
 
bottom of page