top of page

Психологічна енкциклопедія

Місії Mars-500 та SIRIUS: що показала тривала ізоляція

5 днів тому
Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Mars-500 та SIRIUS — програми наземного моделювання космічних експедицій, у яких невеликі екіпажі протягом визначеного часу жили й працювали в ізольованих герметичних комплексах. Їхнє головне психологічне значення полягає в можливості простежити, як змінюються сон, активність, емоційний стан, взаємодія людей і спілкування з центром керування за тривалої ізоляції. Mars-500 дав особливо тривале спостереження за одним екіпажем, а SIRIUS — серію експериментів із різною тривалістю та складом учасників. Європейське космічне агентство описує задум Mars-500, а NASA пояснює дослідницьку програму SIRIUS.

Найважливіший науковий висновок цих програм: перебування в замкненому середовищі не має єдиного психологічного сценарію для всіх людей. У Mars-500 виявлено значні індивідуальні відмінності у сні, активності, пильності й показниках психологічного стану. У SIRIUS дослідження уточнили роль затримки зв’язку, структури спілкування та змін міжособистісних відносин. Водночас ці результати описують конкретні наземні експерименти та потребують перевірки перед застосуванням до реального міжпланетного польоту. Basner та співавт., 2014; Supolkina та співавт., 2021.

Що таке Mars-500 та SIRIUS і навіщо їх проводили

Космічна аналогова місія — дослідження, у якому на Землі відтворюють окремі умови майбутнього космічного польоту: обмежений житловий простір, тривале співжиття малої групи, спеціальний розпорядок, віддаленість від звичного соціального середовища, автономне виконання завдань і затримки обміну повідомленнями. Такі дослідження доповнюють спостереження за людьми в реальному космосі, оскільки дозволяють багаторазово вимірювати психологічні та поведінкові показники в контрольованішому середовищі. Принципи їхньої побудови докладніше розглянуто в статті про космічні аналогові місії. ESA, огляд Mars-500.

Обидві програми проводили в наземному експериментальному комплексі Інституту медико-біологічних проблем у Москві, однак вони відрізнялися дослідницькими сценаріями. Mars-500 моделював повну подорож до Марса й повернення. SIRIUS поетапно досліджував екіпажі на змодельованих експедиціях різної тривалості, включно з місячними сценаріями, із більшою увагою до змін складу команди та відносин між екіпажем і наземними службами. NASA, About NEK and SIRIUS; ESA, Mars500 quick facts.

У наземному модулі учасники знали, що перебувають на Землі, могли отримувати допомогу за надзвичайної потреби й не зазнавали реальної мікрогравітації, космічного випромінювання та ризиків міжпланетного перельоту. Отже, конструкція дослідження придатна насамперед для аналізу певних соціальних, поведінкових і організаційних чинників. Для ширшого розуміння психології ізольованих і замкнених середовищ важливе зіставлення різних типів аналогів, а не механічне об’єднання їхніх висновків. ESA, огляд Mars-500.

Як проходив експеримент Mars-500

Програма Mars-500 включала попередній 14-добовий етап 2007 року та 105-добову ізоляцію 2009 року. Головне дослідження тривало 520 діб — від 3 червня 2010 року до 4 листопада 2011 року. У ньому брали участь шестеро чоловіків із Росії, країн Європи та Китаю. Комплекс включав з’єднані житлові модулі й імітацію марсіанської поверхні. Екіпаж виконував технічне обслуговування, наукові завдання, фізичні вправи та заплановані операції, пов’язані з умовним наближенням до Марса, висадкою і поверненням. ESA, Mars500 quick facts.

Сценарій розподіляв експедицію приблизно на 250 діб перельоту до Марса, 30 діб орбітальної та посадкової фази й 240 діб повернення. Частину екіпажу на певний час відокремили для моделювання роботи на поверхні. Контакт із зовнішнім світом регламентували, а передавання повідомлень затримували залежно від умовної відстані до Землі. Ці операційні події створювали зміну завдань і очікувань у довгому періоді одноманітного життя. ESA, Mars500 study overview; Tafforin, 2013.

Mars-500 інколи називають «польотом на Марс», але це була саме наземна симуляція. Науковий успіх програми означав, що дослідники змогли провести заплановані спостереження й вивчити життя конкретного екіпажу протягом дуже тривалого терміну. Він сам собою не встановлює, що реальний політ такої тривалості психологічно безпечний для будь-якої команди. ESA, повідомлення про завершення місії; Basner та співавт., 2014.

Як побудовано серію SIRIUS

Назва SIRIUS позначає програму Scientific International Research in Unique Terrestrial Station. Її етапи дали можливість порівнювати дослідницькі ситуації різної тривалості. Проведено 17-добовий експеримент 2017 року, приблизно чотиримісячну ізоляцію SIRIUS-19 і восьмимісячну SIRIUS-21 у 2021–2022 роках. У 2023–2024 роках відбувся четвертий, 366-добовий етап SIRIUS-23, який завершився 14 листопада 2024 року. NASA, About NEK and SIRIUS; NASA, звіт про SIRIUS-21; офіційне повідомлення Центру підготовки космонавтів про SIRIUS-23.

Склад учасників і завдання відрізнялися між етапами. У дослідженнях комунікації трьох ранніх екіпажів брали участь шість осіб у кожній команді — по троє чоловіків і жінок, хоча конкретні учасники змінювалися. У SIRIUS-23 був інший склад — четверо жінок і двоє чоловіків. Дослідники моделювали відокремленість від світу, щоденні робочі операції, затримку контакту з наземними службами та епізоди, важливі для умовного польоту. Це створює багатший спектр командних ситуацій, однак відмінності тривалості, завдань і складу заважають трактувати всі етапи як повторення одного й того самого експерименту. Höschlová та співавт., 2024; NASA, SIRIUS-19; Центр підготовки космонавтів, 2024.

Важливо відокремлювати сам факт завершення 366-добової місії від емпіричних висновків щодо її психологічних результатів. Публічне повідомлення про вихід екіпажу з ізоляції підтверджує тривалість і сценарій SIRIUS-23, тоді як оцінювання сну, психічного стану або групової поведінки потребує окремих проаналізованих наукових публікацій. Результати SIRIUS-17, SIRIUS-19 та SIRIUS-21 не слід автоматично приписувати учасникам SIRIUS-23. NASA, звіт про SIRIUS-21; Центр підготовки космонавтів, 2024.

Mars-500: що сталося зі сном, активністю та пильністю

Зміни добової активності

Одне з найсильніших джерел даних Mars-500 — дослідження Basner та співавторів, опубліковане у Proceedings of the National Academy of Sciences у 2013 році. Дослідники застосовували наручну актографію, реєстрацію освітлення та повторні тести працездатності. Протягом місії спостерігали зменшення рухової активності під час неспання, збільшення часу сну й відпочинку та зниження освітленості, якій піддавалися учасники. Ці дані свідчать про істотні зміни режиму життя під час тривалої ізоляції. Basner та співавт., 2013.

Зростання часу перебування у стані спокою можна пояснювати кількома механізмами: обмеженням простору, зменшенням різноманітності діяльності, змінами мотивації, режимом освітлення та можливими порушеннями сну. Однак сам актографічний показник не визначає, що саме відчувала людина і чому вона рухалася менше. Для наукового висновку потрібне поєднання фізіологічних, поведінкових і суб’єктивних вимірювань. Basner та співавт., 2013.

Сон і циркадні ритми

У більшості учасників Mars-500 виявляли один або кілька несприятливих показників: зміни якості сну, відхилення циклу сну й неспання або зниження пильності. В окремих людей час засинання чи пробудження відхилявся від розпорядку. Дослідники звернули увагу на роль світла як сигналу, що допомагає синхронізувати добові ритми, та на необхідність індивідуального спостереження. Basner та співавт., 2013.

У детальнішому психологічному аналізі 2014 року один із шести учасників повідомляв про стійкі труднощі із засинанням; у нього спостерігалися неповноцінний сон, денна втома й епізоди погіршення пильності. Ще двоє мали стійкі зміни часу сну й неспання. Водночас у двох учасників автори не виявили ані помітних поведінкових порушень, ані повідомлень про значний психологічний дистрес упродовж місії. Таке розходження — один із головних аргументів проти уявлення, ніби всі члени ізольованого екіпажу неминуче проходять однакову кризу. Basner та співавт., 2014.

Практичний урок полягає у важливості планування освітлення, режиму відпочинку, фізичної активності, індивідуального моніторингу й відновлення після навантажень. З цих спостережень можна обґрунтовано виводити потребу перевіряти відповідні заходи підтримки, однак вони не є доказом, що певний конкретний режим гарантовано усуває порушення сну в майбутній місії. Докладніше про загальну проблему дивіться тривалу ізоляцію екіпажу та режим сну й відпочинку в ізольованих місіях. Basner та співавт., 2013.

Mars-500: психологічний стан і різні траєкторії адаптації

У дослідженні 2014 року команда Basner використовувала опитувальники настрою, самозвіти про конфлікти, втому й напруження, а також короткі тести психомоторної пильності. Деякі учасники демонстрували ознаки психологічних труднощів, тоді як інші зберігали відносно стабільні показники. Один учасник регулярно повідомляв про симптоми депресивного характеру; ці вимірювання були частиною дослідження, а не підставою поставити діагноз депресивного розладу всім або конкретному учаснику за текстом публікації. Basner та співавт., 2014.

Усі добровольці були ретельно відібраними людьми, які погодилися на незвичну експедицію. Показники настрою в такій невеликій групі залежать від особистих рис, очікувань, завдань, соціальної підтримки та розпорядку. Тому середня оцінка групи здатна приховати проблеми однієї людини. Для психічного здоров’я астронавтів особливе значення має можливість конфіденційної індивідуальної оцінки поряд зі спостереженням за функціонуванням усієї команди. Basner та співавт., 2014.

Інше дослідження Mars-500 оцінювало емоційне реагування на зображення та пов’язувало його з коливаннями настрою і дослідженими біохімічними показниками. Автори описали зміну оцінювання неприємних стимулів і припустили, що вона може відображати захисні механізми та етапність адаптації. Це цікава гіпотеза про емоційне пристосування, проте кореляції між біохімічними й психологічними змінними в групі із шести людей не визначають універсальної причинної схеми. Wang та співавт., 2014.

У якісних інтерв’ю після Mars-500 учасники виділяли значущі моменти — святкування, повідомлення від близьких і моделювання висадки на Марс. Натомість складнішими згадували монотонність, особливості харчування, інформаційні обмеження й труднощі зв’язку в другій половині експерименту. Такі оповіді дозволяють зрозуміти особисте значення подій, але післямісійна пам’ять і спосіб розповіді можуть відрізнятися від вимірювань, зібраних у сам момент переживання. Poláčková Šolcová та співавт., 2016.

Mars-500: групова поведінка, приватність і спільний час

Спостереження за повсякденною поведінкою показали, що соціальне життя команди змінюється навіть тоді, коли вона продовжує виконувати робочі завдання. У відеодослідженні спільного ранкового часу дослідниця Carole Tafforin виявила зміни тривалості колективного перебування за столом, індивідуальних дій і невербальних взаємодій на різних етапах експерименту. Ці зміни відображали перебудову повсякденного ритму й соціальної активності. Tafforin, 2013.

Менше часу за спільним сніданком не означає автоматично нижчу згуртованість, так само як відсутність відкритої суперечки не доводить відсутності напруження. Для оцінки командної динаміки космічного екіпажу потрібні дані про робочу взаємодію, довіру, міжособистісні зв’язки, приватність та умови конкретного завдання. У подальшому зіставленні відеозаписів і соціометрії учасників Mars-500 було виявлено кореляції між рівнем тривожності, місцем людини в групових відносинах і показниками спілкування. Такі зв’язки описують асоціації, а не встановлюють однобічний причинний вплив. Tafforin та співавт., 2015.

В ізольованому просторі особистий час і спільний час постійно співіснують. Частина контактів потрібна для виконання завдань, частина — для емоційного зв’язку й відпочинку. Зміни частоти спілкування можуть означати втому, нормальне пристосування до співжиття або розподіл особистих ресурсів. Контекст і власні свідчення людей є важливими для правильної інтерпретації поведінки. Tafforin та співавт., 2015.

Що дослідження SIRIUS показали про взаємодію з центром керування

Затримка зв’язку змінює організацію роботи: екіпаж не може одразу отримати відповідь, уточнити завдання чи попросити допомоги. У статті Supolkina та співавторів про 17- і 120-добові етапи SIRIUS описано явище віддалення комунікації екіпажу від центру керування, яке раніше спостерігали в Mars-500. У SIRIUS-19 після моделювання посадкового етапу обмін повідомленнями тимчасово пожвавлювався, а наприкінці експерименту автори спостерігали зближення стилів спілкування учасників. Supolkina та співавт., 2021.

Віддалення від наземного центру може мати різні значення. Коли екіпаж набуває досвіду, йому справді потрібно менше консультацій. Водночас зменшення повідомлень може ускладнювати раннє виявлення напруження, непорозумінь або накопичення помилок. Для психології автономних екіпажів ключовим є узгодження меж самостійності, періодичності зворотного зв’язку та правил ескалації проблем. Результат SIRIUS — підстава перевіряти ці організаційні рішення, а не готовий доказ їхньої ефективності в космосі. Supolkina та співавт., 2021.

Частоту зв’язку потрібно розглядати разом зі змістом повідомлень, типом виконуваних завдань і технічною доступністю каналу. Коротке робоче повідомлення та розлога особиста розмова виконують різні функції. Дослідницькі методи аналізу комунікації дозволяють вивчати їхню динаміку, проте потребують етичних гарантій приватності та прозорих правил використання даних. Supolkina та співавт., 2021.

SIRIUS: як змінювалася структура відносин у команді

У роботі Höschlová та співавторів, опублікованій у 2024 році, порівнювали структурні показники комунікації трьох ранніх етапів SIRIUS. Учасники періодично оцінювали частоту та якість взаємодії з кожним колегою, а результати аналізували методом соціального картування. Автори показали, що такий підхід здатний відстежувати зміну комунікаційних підгруп, інтенсивності контактів і взаємної оцінки співпраці під час ізоляції. Höschlová та співавт., 2024.

Перевага повторних вимірювань полягає в тому, що відносини не зводяться до одноразового опитування наприкінці експедиції. Проте відповіді шістьох людей, які багаторазово оцінюють одне одного, статистично пов’язані між собою. Дослідники мають враховувати цю залежність і те, що сам процес регулярного оцінювання може привертати увагу команди до її взаємодії. Höschlová та співавт., 2024.

У дослідженні SIRIUS-21, опублікованому в 2025 році, науковці описали появу міжособистісних труднощів на початковому етапі й подальшу стабілізацію відносин після роботи психологічних спеціалістів. Також вони виявили поступове стирання меж між особистими й робочими стосунками, хоча загальна згуртованість і виконання завдань у спостережуваному екіпажі залишалися на достатньому рівні. Це дає підставу розглядати своєчасну підтримку та відстеження групових процесів як перспективні інструменти. Експеримент не був рандомізованим випробуванням психологічного втручання, тому причинну ефективність такого втручання треба перевіряти окремо. Migaki та співавт., 2025.

Особливо важливим є співіснування окремих напружених взаємин і функціонування екіпажу в цілому. Для професійної команди однакові оцінки «добрих стосунків» між усіма учасниками не є обов’язковою умовою злагодженої роботи. Продуктивність залежить також від розподілу відповідальності, процедур, здатності говорити про проблему й безпечно розв’язувати конфлікт. Відповідні механізми розкрито в статті про лідерство й командування в автономному екіпажі. Migaki та співавт., 2025.

Чи існує універсальний «ефект третьої чверті»

За популярною гіпотезою, психологічне самопочуття ізольованих експедицій часто погіршується після проходження половини терміну, особливо у третій чверті. У Mars-500 одна група авторів справді описала етапну зміну настрою та емоційних оцінок, сумісну з таким припущенням. Це стосується конкретних показників і конкретного шестичленного екіпажу. Wang та співавт., 2014.

Огляд Kanas, Gushin і Yusupova підкреслив, що дослідження ізольованих середовищ не демонструють єдиного обов’язкового погіршення саме в третій чверті. Пізніший огляд Paret, Collomp і Villemain систематизував як результати на підтримку цього феномену, так і дослідження, у яких такого ефекту не знайшли. Тому для Mars-500 і SIRIUS коректно аналізувати реальну часову динаміку кожного показника, значущі події місії й індивідуальні відмінності, а не очікувати кризи за календарем. Kanas та співавт., 2021; Paret та співавт., 2026.

Періоди підготовки до умовної висадки, завершення ізоляції чи відновлення зв’язку можуть бути психологічно помітними незалежно від того, на яку чверть припадають. Фіксоване правило «після половини всім стає гірше» не відображає складності дослідницьких даних. Kanas та співавт., 2021.

Що можна порівнювати між Mars-500 та SIRIUS

Порівняння цих програм корисне, коли питання стосується механізму, який відтворювали обидва дослідження: спільне життя малої групи, обмежена приватність, автономні завдання, затримка зв’язку, зміни розпорядку та етапні події експедиції. Mars-500 особливо інформативний щодо тривалих індивідуальних траєкторій сну й активності, тоді як серія SIRIUS допомагає розглядати варіації командної комунікації за різної тривалості й складу екіпажів. Basner та співавт., 2013; Höschlová та співавт., 2024.

Водночас різні експериментальні сценарії означають різні чинники. У Mars-500 основний екіпаж складався тільки з чоловіків, тоді як ранні етапи SIRIUS, використані в дослідженні соціального картування, мали змішаний склад. Не можна на підставі двох програм стверджувати, що одна стать, культурний склад або певна тривалість самі по собі спричинили конкретну зміну стосунків. Для такого висновку потрібні порівнювані вибірки, контроль супутніх відмінностей і повторення результатів. Basner та співавт., 2014; Höschlová та співавт., 2024.

Висновки з наземної ізоляції доповнюють дані орбітальних експедицій, полярних станцій і інших аналогів. Кожне середовище має особливу тривалість, підтримку, рівень реального ризику та доступність евакуації. Значення Mars-500 і SIRIUS полягає у створенні емпіричних спостережень, які можна використовувати для побудови наступних, точніших досліджень. NASA, About NEK and SIRIUS; ESA, огляд Mars-500.

Які практичні висновки мають значення для майбутніх місій

Підтримка сну й фізичної активності

Планування світлового середовища, рухової активності та періодів відпочинку варто розглядати як частину проєктування житлового комплексу й організації роботи. У Mars-500 об’єктивні вимірювання показали, що саме ці показники можуть поступово змінюватися. Визначати ефективність конкретних світлових схем або програм вправ необхідно в спеціально організованих дослідженнях. Basner та співавт., 2013.

Індивідуальне спостереження за станом людей

Середній психологічний профіль групи не відображає стан кожного члена екіпажу. Доцільно поєднувати оцінку сну, втоми, пильності, самопочуття й функціонування в команді, зберігаючи медичну конфіденційність. Високий бал за шкалою симптомів має значення як підстава для належної оцінки фахівцем, але сам по собі не встановлює клінічного діагнозу. Basner та співавт., 2014.

Комунікація за затримки зв’язку

Дослідження SIRIUS підкреслюють значення чітких правил повідомлень, розподілу автономних рішень та способів звернення по допомогу. Система підтримки має враховувати, що мовчання екіпажу може означати різні стани — від добре організованої самостійної роботи до втрати зворотного зв’язку. Розрізнити їх допомагає поєднання контексту завдань, регулярного зв’язку та можливості добровільно повідомляти про труднощі. Supolkina та співавт., 2021.

Групова підтримка та приватність

Соціометричні дослідження SIRIUS демонструють дослідницьку цінність регулярного аналізу комунікації, однак практичне застосування потребує зрозумілої згоди, обмеження доступу до чутливих відомостей і запобігання каральному використанню психологічних даних. Своєчасна підтримка може бути перспективною, але її дієвість слід оцінювати незалежно від факту успішного завершення експедиції. Höschlová та співавт., 2024; Migaki та співавт., 2025.

Наукові обмеження: яких висновків ці місії не дозволяють зробити

Найперше обмеження — дуже мала кількість учасників у кожному екіпажі. Навіть сотні повторних вимірювань одних і тих самих шести людей не перетворюються на велику незалежну вибірку людей. Статистичні оцінки можуть бути чутливими до індивідуальних подій, а результати — до відбору мотивованих добровольців і особливостей експериментального графіка. Basner та співавт., 2014.

Друге обмеження — змішаність причин. Ізоляція співіснувала з правилами роботи, монотонністю, обмеженням природного світла, очікуванням завершення й відкладеним спілкуванням. Без відповідних контрольних умов важко встановити, який саме чинник спричинив зміну настрою або активності. Виявлений зв’язок між двома показниками не доводить напряму впливу. Wang та співавт., 2014; Tafforin та співавт., 2015.

Третє обмеження — неповна подібність до справжнього космосу. Ізоляційний модуль не відтворює мікрогравітацію, космічне випромінювання, усі фізіологічні навантаження й об’єктивну неможливість екстреного повернення. Так само моделювання затримки зв’язку не робить наземний експеримент повним еквівалентом польоту на Марс. Ці відмінності прямо визнає ESA у визначенні цілей Mars-500. ESA, Mars500 study overview.

Четверте обмеження стосується перенесення висновків у часі. Дані Mars-500 та ранніх SIRIUS мають різні роки, технології моніторингу, склади й дослідницькі протоколи. Одна й та сама назва програми не гарантує порівнюваності показників. Тому дані з різних етапів треба аналізувати за первинними публікаціями, які описують конкретних учасників і методи. Höschlová та співавт., 2024; Migaki та співавт., 2025.

Поширені запитання

Чи були учасники Mars-500 справжніми астронавтами під час польоту?

Учасники були добровольцями наземної програми моделювання космічного польоту. Вони 520 діб перебували у спеціальному комплексі на Землі, а висадка на Марс і міжпланетний маршрут відтворювалися експериментально. Ця місія дала наукові дані про ізоляцію, а не досвід реального перебування на Марсі. ESA, Mars500 quick facts.

Скільки тривали Mars-500 і SIRIUS?

Основна ізоляція Mars-500 тривала 520 діб у 2010–2011 роках; перед нею були коротші етапи на 14 і 105 діб. SIRIUS — серія окремих експериментів: 17 діб у 2017 році, приблизно 120 діб у 2019 році, 240 діб у 2021–2022 роках і 366 діб у 2023–2024 роках. Результати кожного етапу потрібно приписувати саме його учасникам. ESA, Mars500 quick facts; NASA, SIRIUS-21; Центр підготовки космонавтів, 2024.

Чи довели ці експерименти, що ізоляція спричиняє депресію?

У Mars-500 в окремих учасників спостерігали симптоми психологічного дистресу, зміни настрою та сну. В інших членів екіпажу виражених труднощів не виявили. Дизайн дослідження і чисельність учасників не дозволяють робити універсальний причинний висновок про виникнення депресивного розладу внаслідок ізоляції. Basner та співавт., 2014.

Чи погіршується моральний стан саме в третій чверті місії?

Таку гіпотезу досліджують, і деякі спостереження їй відповідають. Проте огляди виявляють також місії, у яких характерного погіршення не було. Часова динаміка залежить від завдань, подій, індивідуальних відмінностей і способу вимірювання стану. Kanas та співавт., 2021; Paret та співавт., 2026.

Чи можна за результатами SIRIUS передбачити психологічну поведінку екіпажу на Марсі?

Результати SIRIUS допомагають формувати гіпотези про командні процеси й випробовувати способи моніторингу, підтримки та організації спілкування. Для точного передбачення поведінки конкретної марсіанської експедиції потрібні додаткові дані з інших аналогів і реальних космічних польотів. NASA, About NEK and SIRIUS; Höschlová та співавт., 2024.

Висновки

Mars-500 продемонстрував, що під час 520-добового перебування малої групи в замкненому комплексі можуть суттєво змінюватися активність, сон і працездатність, причому реакції окремих людей різняться. SIRIUS додав дані про те, як за ізоляції змінюються комунікація із центром керування, структура особистих і робочих зв’язків та взаємодія змішаних екіпажів. Найпродуктивніше застосування цих знань — точніше проєктування досліджень і систем підтримки, які враховують індивідуальні та групові зміни. Basner та співавт., 2014; Supolkina та співавт., 2021; Migaki та співавт., 2025.

Для майбутніх місячних і марсіанських експедицій ці програми становлять цінну експериментальну основу. Ступінь застосовності кожного результату визначається тим, наскільки майбутня місія відтворює умови відповідного дослідження та наскільки висновок підтверджений незалежними даними. ESA, Mars500 study overview.

Пов’язані статті

Джерела

• Basner, M., et al. (2013). Mars 520-d mission simulation reveals protracted crew hypokinesis and alterations of sleep duration and timing. Proceedings of the National Academy of Sciences, 110(7), 2635–2640. https://doi.org/10.1073/pnas.1212646110

• Basner, M., et al. (2014). Psychological and Behavioral Changes during Confinement in a 520-Day Simulated Interplanetary Mission to Mars. PLOS ONE, 9(3), e93298. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0093298

• European Space Agency. (без дати). Mars500: Study overview. https://www.esa.int/Science_Exploration/Human_and_Robotic_Exploration/Mars500/Mars500_study_overview

• European Space Agency. (без дати). Mars500 quick facts. https://www.esa.int/Science_Exploration/Human_and_Robotic_Exploration/Mars500/Mars500_quick_facts

• Höschlová, E., et al. (2024). Structure and dynamics of crew communication in three stages of the SIRIUS experiment. Acta Astronautica, 225, 467–476. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2024.08.030

• Kanas, N., Gushin, V., & Yusupova, A. (2021). Whither the Third Quarter Phenomenon? Aerospace Medicine and Human Performance, 92(8), 689–691. https://doi.org/10.3357/AMHP.5857.2021

• Migaki, W., et al. (2025). How isolated and confined-environment missions shape human interactions: SIRIUS-21. Acta Astronautica, 234, 329–336. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2025.05.004

• NASA. (2019). A SIRIUS International Isolation Study. https://www.nasa.gov/humans-in-space/a-sirius-international-isolation-study/

• NASA. (2022). Extended Duration: The SIRIUS 21 Crew Perspective. NASA Technical Reports Server. https://ntrs.nasa.gov/citations/20220014379

• NASA. (без дати). About NEK and SIRIUS. https://www.nasa.gov/about-nek-sirius/

• Paret, K., Collomp, K., & Villemain, A. (2026). The third-quarter time phenomenon: State of research, findings, and perspectives in isolated, confined, and extreme environments. Polar Science, 47, 101354. https://doi.org/10.1016/j.polar.2025.101354

• Poláčková Šolcová, I., et al. (2016). The story of 520 days on a simulated flight to Mars. Acta Astronautica, 126, 178–189. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2016.04.026

• Supolkina, N., et al. (2021). External Communication of Autonomous Crews Under Simulation of Interplanetary Missions. Frontiers in Physiology, 12, 751170. https://doi.org/10.3389/fphys.2021.751170

• Tafforin, C. (2013). The Mars-500 crew in daily life activities: An ethological study. Acta Astronautica. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2013.05.001

• Tafforin, C., et al. (2015). Correlation of etho-social and psycho-social data from “Mars-500” interplanetary simulation. Acta Astronautica, 111, 19–28. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2015.02.005

• Wang, Y., et al. (2014). During the Long Way to Mars: Effects of 520 Days of Confinement (Mars500) on the Assessment of Affective Stimuli and Stage Alteration in Mood and Plasma Hormone Levels. PLOS ONE, 9(4), e87087. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0087087

• Центр підготовки космонавтів імені Ю. Гагаріна. (2024). Годовой «полёт» завершился: участники космического эксперимента SIRIUS-23 вышли из изоляции. https://www.gctc.ru/print.php?id=6927

 
 
bottom of page