Діалог, дискусія, дебати та суперечка: відмінності й правила
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Діалог, дискусія, дебати та суперечка — це різні способи обговорювати питання, висловлювати незгоду й зіставляти погляди. Найкорисніше розрізняти їх за метою, правилами участі, способом використання аргументів і тим, який результат очікують співрозмовники. Діалог насамперед спрямований на розуміння, дискусія — на спільний розгляд питання, дебати — на публічне обстоювання позицій, а суперечка — на зіткнення незгодних тверджень, яке може розвиватися конструктивно або переходити в особисте протистояння.
Ці назви частково перетинаються у звичайній українській мові. Дискусія може містити діалогічне слухання, дебати можуть бути змістовною дискусією, а суперечка може залишатися раціональною. Тому важливий реальний перебіг розмови, а не ярлик, яким її назвали. У наукових і практичних моделях комунікації критерієм слугує функція обміну репліками; такий підхід підтримують дослідження форм переконання та спільного обмірковування, а також порівняльна рамка ОЕСР.
Коротко: головна різниця між чотирма форматами
Діалог. Основне запитання: «Як ти це бачиш і що я маю зрозуміти?». Результат: точніше взаємне розуміння, уточнення значень і можливість подальшої співпраці.
Дискусія. Основне запитання: «Які аргументи й дані допоможуть нам розібратися?». Результат: зважена оцінка позицій, прояснення розбіжностей, іноді спільне рішення.
Дебати. Основне запитання: «Яка позиція краще витримує публічне обґрунтування й заперечення?». Результат: зіставлення аргументів для учасників, слухачів або суддів.
Суперечка. Основне запитання: «Чиє твердження правильне і чому ми розходимося?». Результат може коливатися від продуктивної перевірки тверджень до ескалації особистого конфлікту.
Практичне правило: перед розмовою сформулюйте одним реченням, чого саме ви хочете досягти — зрозуміти, дослідити, переконати, ухвалити рішення чи встановити межу. Якщо учасники мають різні очікування, навіть добре сформульовані репліки можуть вести їх у різних напрямах.
Що таке діалог і чим він відрізняється від звичайного обміну репліками
Діалог у психології спілкування — це взаємна побудова значення, за якої кожен учасник може вплинути на те, як інший розуміє предмет розмови. Його ознаками є увага до змісту відповіді, уточнення, право співрозмовника виправити наше тлумачення та готовність переглянути власне пояснення ситуації.
Наприклад, двоє колег по-різному розуміють слово «терміново». Один має на увазі роботу до кінця дня, другий — протягом години. Діалог починається тоді, коли вони досліджують значення цього слова, а не відразу сперечаються про дисципліну. Узгодження смислу іноді важливіше за пошук винного.
Мета діалогу не зводиться до обов’язкової згоди. Співрозмовники можуть точніше зрозуміти, чому розходяться в оцінці фактів, цінностей або наслідків, і залишитися при різних рішеннях. У порівнянні ОЕСР діалог розглядається як формат взаємного розуміння, тоді як обмірковування варіантів рішення та дебати мають інші процедурні цілі.
Корисні діалогічні репліки конкретні: «Я правильно зрозумів, що головна проблема — час?», «Що саме в цій пропозиції викликає сумнів?», «Чи є досвід, який змінив твоє ставлення?». Такі запитання допомагають перевірити гіпотезу про думку іншого. Детальніше про навичку — у матеріалі «Активне слухання: що це, техніки, приклади та помилки».
Що таке дискусія: обговорення, аргументи й спільне дослідження питання
Дискусія — це впорядковане обговорення певного питання, в якому учасники порівнюють міркування, перевіряють підстави висновків і реагують на заперечення. Дискусія може бути академічною, громадською, професійною чи побутовою. Вона передбачає предмет, щодо якого можливі альтернативні пояснення, рішення або оцінки.
У дослідницькій дискусії важливо розвести запитання про факти, причинні зв’язки, цінності й рішення. Вислів «цей спосіб дорожчий» перевіряється даними про витрати; вислів «справедливість важливіша за швидкість» потребує виявлення ціннісних критеріїв; питання «що нам робити?» вимагає зіставлення наслідків різних дій. Коли ці рівні змішані, сторони можуть відповідати одна одній на різні запитання.
Продуктивна дискусія включає не лише аргументи на користь власної думки. Її учасники здатні назвати слабкі місця своєї позиції, уточнити межі висновку та відокремити те, що підтверджено, від припущень. У праці Фелтона та співавторів про спільне аргументування описано, як орієнтація на пошук рішення може підтримувати розгляд альтернатив і навчальне міркування; перенесення цих висновків на будь-яку дорослу суперечку потребує врахування контексту.
Дискусія і спільне обмірковування рішення
Коли група має дійти до рішення, дискусія може перейти в спільне обмірковування: учасники визначають критерії, збирають релевантну інформацію, оцінюють варіанти й відкрито називають компроміси. Це близьке до того, що дослідники називають deliberation — зважуванням підстав для колективного рішення. Аткінсон, Бенч-Капон і Волтон показують на теоретичному рівні, що обґрунтування вибору відрізняється, коли критерії формують спільно, а не коли одна сторона переконує іншу прийняти її критерії.
Рішення може бути ухвалене голосуванням, консенсусом або за повноваженням відповідальної особи. Спосіб ухвалення рішення потрібно встановити заздалегідь: інакше учасники можуть чесно дискутувати, але наприкінці з’ясувати, що очікували різних процедур.
Що таке дебати: зіставлення позицій за визначеними правилами
Дебати — це структурована аргументативна взаємодія, за якої учасники захищають і критикують сформульовані позиції в умовах визначеного регламенту. Публічні дебати часто мають часові межі, порядок виступів, право на спростування й аудиторію або суддів. У навчальних дебатах сторона може захищати позицію, яка не збігається з її особистими переконаннями: тут тренують обґрунтування й критичне реагування.
Дебати допомагають зробити видимими сильні та слабкі сторони двох або кількох аргументативних ліній. Водночас змагальний формат створює стимули до вибіркового добору інформації, ефектних формулювань і захисту наперед призначеної позиції. Якість дебатів визначається правилами, доброчесністю роботи з фактами й здатністю відповідати на найсильніші контраргументи.
Важливо враховувати різні моделі дебатів. У змагальній моделі пріоритетом є переконання аудиторії чи суддів. У дебатах, орієнтованих на спільне обмірковування, можуть винагороджуватися визнання контраргументів і зміна власної позиції. Дослідження Гонсалес-Пальти та співавторів 2026 року за участю 43 студентів виявило відмінності в типах аргументативних ходів, але схожий поступ у предметних знаннях за обох цілей; це застерігає від твердження, що один формат завжди навчає краще.
Правила чесних дебатів
Теза й предмет дебатів мають бути визначені до початку; зміна теми потребує спільного погодження.
Сторони отримують зрозумілий і порівнюваний час, порядок виступів та доступ до критеріїв оцінювання.
Аргумент має стосуватися саме озвученої тези; спростування карикатурної версії позиції не зараховується як відповідь.
Дані, цитати й статистика подаються з джерелом, часовими межами та релевантним контекстом.
Особисті образи, погрози, перебивання й приписування прихованих мотивів не підміняють оцінювання аргументів.
Наприкінці варто назвати, що було переконливо доведено, що залишилося спірним і яких відомостей бракує.
Це практична адаптація принципів критичного обговорення. Прагмадіалектичний підхід ван Емерена та Гротендорста описує нормативні умови, за яких розбіжності можна досліджувати аргументами; сам перелік правил є теоретичною моделлю, а не доказом гарантованого успіху кожних дебатів.
Що таке суперечка: коли незгода стає зіткненням тверджень
Суперечка — це взаємодія, у якій учасники висловлюють несумісні позиції та намагаються їх захистити, спростувати або домогтися визнання своєї правоти. У розмовній українській мові словом «суперечка» часто називають емоційний конфлікт, хоча саме по собі заперечення може бути спокійним, обґрунтованим і корисним.
Розрізнення особливо важливе в родині, команді та публічному просторі. Суперечка про метод виконання завдання може виявити помилку, неповну інформацію або альтернативу. Суперечка, у якій сперечальники переходять від змісту до приниження особи, має інші психологічні наслідки. Про ширші механізми дивіться «Конфлікт: що це, види, чому виникає та як діяти конструктивно» та «Конфлікт завдань і конфлікт стосунків».
Ознака ескалації — зміна об’єкта обговорення: замість «ця оцінка неточна через такі дані» з’являється «ти завжди помиляєшся», замість відповіді на аргумент — боротьба за статус або покарання іншого. У цей момент корисно прямо назвати зсув: «Ми вже обговорюємо одне одного, хоча питання було про строки. Повернімося до фактів або зробімо паузу».
Деякі суперечки не завершуються спільною позицією: особисті цінності, відмінний досвід і суперечливі інтереси можуть зберігатися. Конструктивним результатом тоді стає визначення меж, перевірених фактів, подальшої процедури або рішення припинити взаємодію.
Порівняння за метою, ролями, доказами та результатом
1. Хто визначає мету
У діалозі мета формується навколо розуміння учасників. У дискусії її задає запитання чи завдання. У дебатах мету й регламент часто визначає організатор. У суперечці мета може виникати спонтанно і змінюватися від з’ясування істини до захисту самооцінки або права на рішення.
2. Яке місце має слухання
Для діалогу слухання становить сам механізм спільного творення значення. Для дискусії — спосіб перевірити аргументи й уточнити підстави. Для дебатів — умову точного спростування й доброчесної відповіді. У суперечці слухання може зберігатися або поступатися підготовці контратаки. Останній випадок створює ризик, що учасники перестануть відповідати на сказане.
3. Що вважається аргументом
У дискусії та дебатах аргумент — це підстава на користь твердження, яку інші можуть оцінити. У діалозі висловлювання про особистий досвід також має цінність як джерело розуміння позиції, хоча воно саме по собі не доводить загальне причинне твердження. У суперечці аргументами можуть називати й приклади, й авторитети, й емоційні оцінки; якість залежить від придатності цих підстав для конкретного висновку.
4. Як виглядає успіх
Успіхом діалогу може бути чітке взаєморозуміння за збереження незгоди. Успіхом дискусії — обґрунтованіше судження чи рішення. Успіх дебатів визначається правилами оцінювання, які мають бути відкритими. Успіх суперечки неможливо оцінити без її фактичної мети: зовнішня «перемога» нерідко залишає проблему невирішеною.
Як обрати правильний формат розмови
Розмова стає результативнішою, коли учасники домовляються про її функцію. Оберіть діалог, якщо ще не з’ясовані значення слів, потреби або досвід. Оберіть дискусію, якщо потрібно розібрати складне питання за аргументами. Встановіть правила дебатів, якщо треба порівняти альтернативні позиції для аудиторії. Якщо суперечка виникла спонтанно, спершу визначте, чи існує спільне питання, яке обидві сторони готові обговорювати.
Для з’ясування непорозуміння запитайте: «Що ти мав на увазі під цим висловом?».
Для перевірки твердження запитайте: «На яких даних ґрунтується цей висновок?».
Для вибору дії запитайте: «За якими критеріями порівнюємо варіанти?».
Для зупинення ескалації скажіть: «Зараз розмова стала образливою. Я готовий повернутися до питання за інших умов».
Точніше формулювання мети корисне і для складних професійних зустрічей: «Сьогодні ми збираємо підстави для рішення, остаточний вибір зробимо завтра» знімає приховане очікування негайної згоди. Якщо ж метою є формальна домовленість, знадобляться принципи вирішення конфліктів або окрема процедура переговорів.
Правила, які покращують якість розмови в усіх форматах
Визначайте одне питання за раз
Формула «про що саме сперечаємося?» допомагає відділити основну проблему від накопичених образ. Запитання слід сформулювати так, щоб кожен учасник упізнав свою позицію. Наприклад: «Чи має команда змінити порядок погодження матеріалів?» замість «Хто в нас заважає всім працювати?».
Перевіряйте розуміння перед запереченням
Перш ніж висловити незгоду, коротко відтворіть зміст аргументу так, щоб співрозмовник міг підтвердити або виправити його. «Ти вважаєш, що додаткова перевірка зменшить ризик помилок, правильно?» — лише після цього: «Мене турбує, що вона подовжить строки». Це утримує суперечку в межах питання. Емпіричне дослідження Іцхакова та співавторів 2024 року пов’язує високоякісне слухання зі зменшенням захисності та поляризації позиції в низці експериментальних умов; результат не означає автоматичної зміни поглядів у будь-якому конфлікті.
Просіть про підстави, а не про самооборону
Запитання «Які спостереження привели тебе до такого висновку?» відкриває аргументи. Формула «Як ти можеш у це вірити?» часто звучить як оцінка особистості. Якість запитань важлива: їхня послідовність має допомагати перевіряти твердження, а не збирати пастки. У дослідженні Хуан та співавторів уточнювальні запитання в побутових знайомствах були пов’язані з більшою симпатією до співрозмовника; це результат про сприйняття слухача, а не пряма перевірка ефективності складних політичних дебатів.
Відрізняйте факти від інтерпретацій
«На зустрічі було три запізнення» — перевірне повідомлення. «Команда мене не поважає» — інтерпретація мотивів. Обидва висловлювання можуть бути важливими для розуміння ситуації, але потребують різних відповідей. Факти перевіряють за даними, інтерпретації — за уточненнями, а рішення — за наперед визначеними критеріями.
Підсумовуйте точки збігу і розбіжностей
Корисний фінал дискусії складається з трьох частин: що встановили, щодо чого збереглася незгода, який наступний крок погоджено. Такий підсумок робить розмову корисною навіть тоді, коли спільного висновку немає. У дебатах він також відділяє якість аргументів від риторичної сили промов.
Психологія незгоди: чому розмова змінює характер
Під час незгоди людина одночасно обробляє інформацію й оцінює соціальні наслідки розмови: чи визнають її компетентність, чи буде її вислухано, чи матиме вона право на іншу позицію. Тому навіть невелике формальне запитання може переживатися як напад, якщо попередній досвід пов’язав публічне заперечення з приниженням. Це пояснює, чому вибір часу, аудиторії та регламенту має практичне значення.
Високоякісне слухання підтримує відчуття прийняття й автономії, завдяки чому співрозмовник іноді розмірковує про власну позицію менш оборонно. Серія експериментів Іцхакова та співавторів 2024 року дала докази цього механізму для певних тем незгоди. Дослідження 2026 року у п’яти роботах виявило зв’язок якісного слухання з ситуативним добробутом мовця через задоволення психологічних потреб. Межі обох висновків визначаються вибірками, типами розмов і тим, як автори вимірювали результати.
Формальна рівність часу також не усуває нерівності влади. Керівник, викладач, публічний діяч чи модератор може впливати на тему, правила, наслідки висловлювань і можливість відмови. За таких умов недостатньо просто запросити всіх висловитися: потрібні зрозумілі процедури, захист від покарання за незгоду та можливість конфіденційного повідомлення про проблему.
Суперечка частіше загострюється, коли мета непомітно змінюється з пошуку відповіді на демонстрацію переваги, коли учасники говорять від імені груп і коли аудиторія винагороджує різкі репліки. Це можливі механізми, які треба оцінювати за ситуацією; одного підвищеного голосу чи погляду замало для висновку про мотиви людини. Окремі невербальні ознаки пояснено в статті «Невербальна комунікація: що це, мова тіла, сигнали та міфи».
Три життєві приклади: той самий предмет, різні завдання
Приклад 1. Команда сперечається про віддалену роботу
Діалог почнеться з уточнення досвіду: «Що саме у віддаленій роботі допомагає або заважає тобі?». Дискусія порівняє дані про продуктивність, доступність, витрати й потреби команди. Дебати розподілять ролі між прихильниками двох моделей та встановлять час для аргументів. Суперечка виникає, коли учасники відкидають пропозиції одне одного, і залежно від способу відповіді або сприяє уточненню критеріїв, або переходить до особистих претензій.
Приклад 2. Підліток і батьки обговорюють користування телефоном
Діалог допомагає з’ясувати, що означають «контроль», «самостійність» і «безпека» для кожного. Дискусія дозволяє розглянути варіанти правил, причини й наслідки. Формальні дебати рідко потрібні для побутового рішення, проте можуть бути навчальною вправою. Якщо розмова перетворилася на взаємні докори, її слід повернути до конкретних умов і права кожної сторони бути вислуханою, з урахуванням віку, безпеки та відповідальності дорослих.
Приклад 3. Громада обговорює спільний простір
Діалог дозволяє зібрати різні потреби мешканців. Дискусія порівняє критерії доступності, бюджету й наслідків. Дебати допоможуть публічно перевірити конкуруючі пропозиції. Для спільного рішення важливо вказати процедуру й повноваження органу, що ухвалює остаточне рішення. У ситуаціях, пов’язаних із війною та міжгруповою напругою, діють додаткові вимоги до добровільності й безпеки; дивіться матеріал «Діалог в українських громадах під час війни: теми, межі та безпека».
Як переходити від суперечки до дискусії або діалогу
Зміна формату починається з відкритого позначення мети. Можна сказати: «Ми доводимо одне одному, хто правий. Я пропоную спочатку визначити питання, щодо якого шукаємо відповідь». Після цього кожна сторона стисло називає свою тезу, її підстави та умову, за якої була б готова її переглянути.
Для повернення до діалогу варто запропонувати по черзі відповісти на запитання: «Що в моїй позиції ти розумієш?» і «Що я ще не зрозумів у твоїй?». Для переходу до дискусії слід окреслити критерії оцінювання й відомості, які треба перевірити. Для організованих дебатів потрібно погодити регламент і спосіб підбиття підсумків.
Корисно прямо дозволити учасникам змінювати позицію без втрати гідності. Якщо людина бачить нові дані, її уточнення може бути ознакою роботи з аргументами. Утім вимога обов’язково «визнати помилку» до початку обговорення перетворює процедуру на примус і ускладнює довіру.
Коли формат обговорення не підходить або потребує додаткових гарантій
У ситуаціях погроз, переслідування, примусу, насильства чи помітної нерівності влади пропозиція «просто сісти й поговорити» може створити додатковий ризик. Публічні дебати щодо прав або безпеки вразливої людини не повинні перетворювати її гідність на предмет змагання. Постраждала особа має право відмовитися від спільної розмови; відповідальність за припинення насильницьких дій покладається на того, хто їх чинить.
Потрібно окремо оцінити, чи може кожен говорити вільно, чи існує ризик помсти за висловлену позицію, чи забезпечено конфіденційність і чи доступна незалежна допомога. Може знадобитися третя сторона, організаційне рішення, офіційна процедура або звернення по захист. Медіація, фасилітація і переговори мають власні критерії придатності та не замінюють заходів безпеки.
Дискусія й дебати в навчанні: що підтверджують дослідження
Аргументативні обміни можуть допомагати навчанню, коли учасники мають достатньо інформації, можуть ставити запитання й зіставляти підстави. Фелтон та співавтори запропонували схему аналізу спільного аргументування і розглянули його зв’язок із навчальним міркуванням. Метааналіз Сє та Лін об’єднав 32 експериментальні й квазіекспериментальні роботи щодо діалогового навчання в дошкільній і початковій освіті та виявив позитивні ефекти для низки навчальних і комунікативних показників; розмір ефектів залежав від умов і характеристик програм.
Водночас окреме дослідження університетських дебатів 2026 року на невеликій вибірці показало, що переконувальна й орієнтована на спільне обмірковування цілі по-різному змінювали структуру реплік, але не дали достовірно різного приросту предметного знання. Наукове узагальнення таке: навчальний ефект залежить від організації завдання, підготовки, модерації, учасників і вимірюваного результату. Відомість педагогічного методу сама по собі не підтверджує його переваги для кожної аудиторії.
Діалог, дискусія та дебати онлайн
У текстовому спілкуванні бракує частини інтонаційних і ситуативних підказок, тому зростає роль явних означень, послідовності відповідей та перевірки контексту. У відеорозмові можливості уточнення ширші, проте затримка зв’язку, обмеження часу й велика група змінюють розподіл реплік. Організатор має обрати канал, який відповідає меті та можливостям учасників.
Публічні коментарі часто поєднують різні аудиторії: автор може писати опоненту, а насправді переконувати читачів. Тому перед довгою суперечкою корисно уточнити: «Ми хочемо зрозуміти одне одного, перевірити твердження чи залишити позиції для аудиторії?». За відсутності спільної мети продуктивнішим іноді буде коротко викласти аргументи з джерелами та завершити участь.
Поширені помилки у розумінні чотирьох форматів
«Діалог — це обов’язково мир і згода». Діалог здатний виявити серйозну незгоду; його цінність полягає також у точному розумінні меж можливого.
«Дискусія — це просто суперечка, тільки ввічлива». Важливішими є спільне питання, робота з підставами та зрозумілий спосіб висновку.
«Дебати завжди шкодять взаєморозумінню». Якісно організовані дебати можуть розкривати слабкі місця аргументів; наслідки визначає контекст і винагороджувана поведінка.
«Будь-яка суперечка означає погані стосунки». Змістовна незгода може бути частиною співпраці, якщо учасники розмежовують проблему й оцінку особистості.
«Добра техніка мовлення змінить переконання іншого». Дослідження підтримують окремі механізми слухання й аргументації за певних умов, а згода залишається автономним рішенням співрозмовника.
Питання читачів
Чи може дискусія бути діалогом?
Так. Дискусія задає спільний предмет аналізу, а діалогічний спосіб спілкування описує відкритість до уточнення й розуміння. Група може дискутувати про складну проблему, уважно слухаючи різні позиції; ці характеристики сумісні.
Чим дебати відрізняються від публічної дискусії?
Дебати зазвичай мають формалізовані сторони, послідовність виступів і встановлені критерії оцінювання. Публічна дискусія може бути більш відкритою щодо кількості позицій, розвитку теми та способу підсумку. Конкретне визначення залежить від правил організатора.
Чи слід завжди уникати суперечок?
Змістовна незгода дає змогу перевіряти помилки й не погоджуватися з небажаними рішеннями. Значення мають предмет, безпека, повага до меж та можливість завершити взаємодію. Суперечка стає особливо проблемною, коли до неї приєднуються залякування, приниження або примус.
Як зрозуміти, що обговорення вже вичерпане?
Ознаки достатнього завершення — сформульовані позиції, перевірені доступні підстави, визначені точки згоди й незгоди та прийняте рішення про подальший крок. Якщо всі повторюють ті самі аргументи, корисно зафіксувати, якої нової інформації бракує, погодити паузу або припинити розмову.
Висновок
Діалог допомагає розуміти значення й досвід, дискусія — досліджувати питання через аргументи, дебати — структуровано зіставляти позиції, а суперечка позначає сам факт гострої незгоди між твердженнями. Конструктивність визначають мета, відкритість до перевірки підстав, безпека та правила участі. Найкращий формат — той, що відповідає конкретному завданню й дозволяє людям зберігати право на власну позицію.
Пов’язані статті
Джерела
Atkinson, K., Bench-Capon, T., & Walton, D. (2013). Distinctive features of persuasion and deliberation dialogues. Argument & Computation, 4(2). DOI.
Felton, M., Crowell, A., Garcia-Mila, M., & Villarroel, C. (2022). Capturing deliberative argument: An analytic coding scheme for studying argumentative dialogue and its benefits for learning. Learning, Culture and Social Interaction, 36, 100350. DOI.
González-Palta, I., Larrain, A., Fortes, G., Torres, J., & Galdames, S. (2026). Debating for persuasion versus debating for deliberation: The effect of differing communicative goals on disciplinary knowledge construction. Frontiers in Education, 11, 1855663. DOI.
Huang, K., Yeomans, M., Brooks, A. W., Minson, J., & Gino, F. (2017). It doesn’t hurt to ask: Question-asking increases liking. Journal of Personality and Social Psychology, 113(3), 430–452. Дослідження. У 2025 році оприлюднено виправлення частини результатів після незалежного аудиту; основні висновки, за повідомленням про виправлення, залишилися чинними.
Itzchakov, G., Weinstein, N., Leary, M., Saluk, D., & Amar, M. (2024). Listening to understand: The role of high-quality listening on speakers’ attitude depolarization during disagreements. Journal of Personality and Social Psychology, 126(2), 213–239. Дослідження.
Organisation for Economic Co-operation and Development. (2020). Innovative Citizen Participation and New Democratic Institutions: Catching the Deliberative Wave. Огляд ОЕСР.
Saluk, D., Itzchakov, G., Weinstein, N., & Amar, M. (2026). Listening across the divide: High-quality listening promotes speakers’ state well-being through basic psychological need satisfaction during disagreements. Journal of Personality and Social Psychology. Дослідження.
van Eemeren, F. H., & Grootendorst, R. (2003). A pragma-dialectical procedure for a critical discussion. Argumentation, 17(4), 365–386. DOI.
Xie, W., & Lin, X. (2025). Are dialogic teaching-and-learning programs effective in pre-primary and primary schools? A meta-analysis. Teaching and Teacher Education. DOI.