Дослідження в дії: метод, цикл, Курт Левін і сучасне застосування
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 вересня 2026 · Редакційна політика
Дослідження в дії — це циклічна дослідницька стратегія, у якій вивчення реальної проблеми пов’язане з практичною дією, оцінюванням її наслідків і коригуванням наступного кроку. Англійська назва action research потрібна для точної ідентифікації міжнародної традиції, але в українському тексті далі використовуємо «дослідження в дії». Це не одна техніка збору даних і не готовий чотирикроковий рецепт: конкретний дизайн залежить від проблеми, учасників, контексту та критеріїв якості.
Підхід тісно пов’язаний із Куртом Левіном, який у 1946 році дав одну з найвпливовіших ранніх програмних формулювань. Проте історія складніша: Джон Коллієр описував споріднену лінію дослідження та дії вже 1945 року, а програми Комісії з міжгрупових відносин і праця Рональда Ліппітта та Меріан Радке документують ранній контекст програм «дослідження й дія» до листопадової публікації Левіна. Тому називати Левіна одноосібним винахідником терміна некоректно.
Що таке дослідження в дії
У звичайному дослідженні вчений може описати проблему, перевірити гіпотезу і завершити роботу публікацією результатів. У дослідженні в дії знання має бути включене в цикл практичних змін. Дослідники й учасники визначають проблему, планують крок, збирають дані про перебіг і наслідки дії, оцінюють результат і на цій основі змінюють наступний план.
Це не означає, що будь-яке «щось зробили й подивилися, що вийшло» автоматично стає дослідженням. Потрібні чітке питання, систематичний збір даних, прозора логіка рішень, критерії оцінювання і документування того, як висновки змінювали наступну дію. Без цього залишається практика або управлінське поліпшення, але не обов’язково дослідницький проєкт.
Чому це радше стратегія, ніж один метод
Слово «метод» зручне для пошуку, але може вводити в оману. Дослідження в дії не визначає, що саме треба вимірювати і яким інструментом. В одному проєкті можуть використовувати інтерв’ю, спостереження й аналіз документів, в іншому — анкети, показники діяльності, експериментальні порівняння або змішані методи.
Спільною є не техніка даних, а архітектура: дослідження вбудоване в практичний процес змін, а отримані факти впливають на наступні рішення. Саме тому сучасна література описує дослідження в дії як сімейство підходів, а не як один стандартизований протокол.
Яку проблему намагався розв’язати підхід
Історичне питання було практичним: як досліджувати складні соціальні проблеми так, щоб наукове знання не залишалося осторонь реальної дії? Для Левіна це особливо стосувалося міжгрупових відносин, дискримінації, змін групових норм і роботи з громадами. Така логіка природно пов’язана з його груповою динамікою: соціальну ситуацію треба не лише описувати, а й простежувати, як вона змінюється під дією конкретних втручань.
До Левіна: Джон Коллієр і 1945 рік
Одна з важливих ранніх ліній пов’язана з Джоном Коллієром, який очолював американське відомство у справах індіанців у 1933–1945 роках. У статті «United States Indian Administration as a Laboratory of Ethnic Relations», опублікованій у Social Research у вересні 1945 року, він описував адміністративну практику як середовище, де дослідження має бути інструментом дії й постійного навчання.
Пізніша історіографія спеціально звернула увагу на те, що Коллієра часто випускають з оповіді про походження дослідження в дії. Це не доводить, що саме він одноосібно «винайшов» сучасний метод, але робить просту формулу «термін створив Левін у 1946 році» історично ненадійною.
Комісія з міжгрупових відносин
Ще один вузол історії — Комісія з міжгрупових відносин (Commission on Community Interrelations), створена Американським єврейським конгресом (American Jewish Congress) у середині 1940-х років для роботи з міжгруповими конфліктами та дискримінацією. Левін був її ключовим науковим консультантом і у своїй статті 1946 року прямо описував комісію як організацію, зорієнтовану на дослідження в дії.
Цей інституційний контекст важливий: дослідження в дії формувалося не як абстрактна методологічна схема в кабінеті, а в роботі з реальними соціальними проблемами, де рішення доводилося приймати до появи «ідеально повної» інформації, а нові дані збирати вже під час змін.
Ліппітт і Радке: рання програма «дослідження й дія»
У березні 1946 року Рональд Ліппітт і Меріан Радке опублікували в The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science статтю «New Trends in the Investigation of Prejudice». Вона вийшла приблизно за вісім місяців до програмної статті Левіна і посилалася на брошуру Комісії з міжгрупових відносин 1945 року, що оголошувала дослідницько-практичну програму.
Це ще одна причина не шукати одного «моменту народження» методу. У середині 1940-х кілька пов’язаних дослідницьких та організаційних ліній одночасно зближували наукове вивчення соціальних проблем із практичною дією.
Курт Левін і стаття 1946 року
У листопаді 1946 року в Journal of Social Issues вийшла стаття Курта Левіна «Action Research and Minority Problems», том 2, номер 4, сторінки 34–46. Вона стала ключовим програмним текстом традиції. Левін визначав action-research через порівняльне дослідження умов і наслідків різних форм соціальної дії та через дослідження, яке веде до наступної соціальної дії.
Центральна ідея проста, але вимоглива: наукове дослідження соціальної проблеми має включати фактологічну перевірку того, що сталося після дії. Без цього неможливо зрозуміти, чи спрацював план, чому він спрацював або не спрацював і що треба змінити далі.
Цикл: план, дія, збирання фактів і корекція
Левін описував соціальне планування як спіраль кроків. Кожен крок включає планування, дію та встановлення фактів про результат. У сучасних підручниках цю логіку часто перетворюють на схеми на кшталт «планування — дія — спостереження — рефлексія». Такі схеми корисні для навчання, але їх не варто видавати за єдину дослівну чотирикрокову модель самого Левіна.
Стабільним ядром є циклічність: попередній аналіз формує план; дія створює нову ситуацію; дані про нову ситуацію дозволяють оцінити наслідки; оцінка змінює наступний план. Проєкт може пройти кілька циклів, доки команда уточнює проблему, механізми й практичне рішення.
Навіщо потрібне оцінювання
Оцінювання в цьому підході не є декоративним завершенням. Воно має щонайменше дві функції: перевірити практичний ефект і водночас отримати знання про ситуацію. Якщо дія не дала очікуваного результату, це не просто «невдача» — за умови якісних даних вона уточнює модель проблеми й наступний крок.
Саме тому критеріями успіху не можуть бути лише враження команди. Потрібно заздалегідь визначати, які зміни вважатимуться значущими, як їх фіксуватимуть, які альтернативні пояснення треба врахувати і хто матиме право інтерпретувати результат.
Зв’язок із теорією поля
Дослідження в дії добре узгоджується з теорією поля Курта Левіна. Якщо поведінка залежить від цілісної актуальної ситуації, то зміна одного елемента може перебудувати відносини між людьми, нормами, цілями й бар’єрами. Дія стає способом не лише змінити поле, а й краще побачити його структуру.
Проте дослідження в дії не є просто «практичною частиною теорії поля». Після Левіна традиція розвивалася в освіті, організаціях, соціальній роботі, громадських дослідженнях і сфері здоров’я та отримала багато версій, які вже не залежать від повного левінівського теоретичного апарату.
Зв’язок із груповою динамікою
Для Левіна індивідуальна зміна часто була невіддільною від групових норм і соціального середовища. Тому дослідження в дії історично перетинається з програмою групової динаміки. Робота з групами дозволяла одночасно перевіряти припущення про соціальні сили, створювати зміни і спостерігати нову рівновагу.
Це споріднює підхід і з ранніми експериментами соціального клімату. Проте стилі лідерства Левіна, Ліппітта і Вайта — окрема експериментальна лінія, а не синонім дослідження в дії.
Чим дослідження в дії відрізняється від прикладного дослідження
Дослідження в дії має прикладну орієнтацію, але не кожне прикладне дослідження є дослідженням в дії. Прикладний проєкт може один раз оцінити проблему і передати рекомендації замовнику. У дослідженні в дії дослідницьке пізнання входить у цикл змін: дія, дані й наступне рішення пов’язані між собою.
Відмінність не завжди різка, бо реальні проєкти лежать на континуумі. Тому важливіше описати фактичний дизайн, ніж просто приклеїти етикетку «action research».
Чим воно відрізняється від оцінювання програм
Оцінювання програми насамперед відповідає на питання, наскільки добре працює вже наявна програма, для кого, за яких умов і з якими наслідками. Дослідження в дії може включати таке оцінювання, але зазвичай передбачає, що результати одразу впливають на зміну практики й новий цикл дослідження.
У хорошому проєкті ці межі треба називати прямо. Якщо команда лише вимірює результат наприкінці, це ще не обов’язково action research. Якщо ж оцінювання систематично перебудовує наступну дію, циклічна логіка стає значно виразнішою.
Дослідження в дії за участі: споріднений, але не тотожний підхід
Дослідження в дії за участі — participatory action research, або PAR — належить до спорідненої традиції, але його не варто використовувати як повний синонім дослідження в дії. У партисипативних версіях сильніший акцент роблять на тому, що люди, яких стосується проблема, мають бути не лише «об’єктами» чи респондентами, а партнерами у формуванні запитань, інтерпретації даних і прийнятті рішень.
Це змінює питання влади: хто визначає проблему, кому належать дані, хто вирішує, що є успіхом, хто отримує користь і хто може сказати «ні». У конкретній літературі межі термінів різняться, тому найкраще описувати реальний рівень участі, а не припускати його лише з назви.
Які дані можна використовувати
Дослідження в дії не прив’язане ані до якісної, ані до кількісної методології. Команда може поєднувати інтерв’ю, фокус-групи, спостереження, щоденники, аналіз документів, опитувальники, поведінкові показники, адміністративні дані й статистичні порівняння. Вибір має випливати з питання, а не з традиції.
Змішані методи часто корисні, бо практична зміна має і вимірювані результати, і процесуальні механізми. Число може показати, що результат змінився, а якісний матеріал — як учасники пояснюють цю зміну і що завадило або допомогло.
Де застосовують дослідження в дії
Сьогодні підхід використовують у педагогіці, соціальній роботі, організаційному розвитку, роботі з громадами, громадському здоров’ї та клініко-організаційних дослідженнях систем допомоги. Спільний знаменник — реальна практика, яку не просто спостерігають, а послідовно змінюють і вивчають.
Водночас застосування в охороні здоров’я не робить action research лікуванням. Це дослідницька стратегія для вивчення практик, організаційних процесів, впровадження змін і досвіду учасників. Вона не є психотерапевтичним методом і не дає читачеві клінічних рекомендацій.
Українська традиція назви
В українській академічній літературі трапляються кілька перекладів: «дослідження в дії», «дослідження-дія», «дієве дослідження», «дослідження дією». Для канонічної сторінки Український психологічний ХАБ використовує форму «дослідження в дії», тому що вона стабільно представлена в сучасних університетських і наукових матеріалах і добре передає зв’язок дослідження з практичною дією.
Варіанти назви не означають різні методи автоматично. Під час пошуку джерел варто враховувати й англійське action research, і українські синонімічні форми.
Приклад із соціальної роботи в Україні
В українській соціальній роботі підхід описують як циклічну стратегію розвитку, у якій дослідники та зацікавлені сторони можуть ставати агентами змін. Окремі українські публікації також розрізняють дослідження в дії та його партисипативні версії й аналізують можливості роботи з дітьми, молоддю й громадами.
Це важливо для сучасного прочитання Левіна: метод давно вийшов за межі історії соціальної психології й існує як жива міждисциплінарна методологічна традиція.
Що показують сучасні огляди
Огляди досліджень у сфері охорони здоров’я показують значну різноманітність action research: різняться теоретичні рамки, ступінь участі, процедури збору даних і способи оцінювання. Це підтверджує, що перед нами не один стандартизований протокол.
Саме різноманітність є одночасно силою і проблемою. Вона дозволяє адаптувати проєкт до контексту, але ускладнює порівняння робіт і створює ризик, що назвою action research позначатимуть майже будь-яку практичну зміну без достатньої дослідницької дисципліни.
Як оцінювати якість
Якість не можна зводити до питання «чи була дія корисною». Треба перевіряти, наскільки ясно сформульовано дослідницьке питання, як обрано учасників і дані, чи можна простежити логіку від фактів до рішення, як команда працювала з альтернативними поясненнями, чи задокументовано зміни плану і чи відповідають висновки зібраним даним.
Для партисипативних версій додаються критерії реальної участі: чи мали учасники вплив на запитання й рішення, чи був доступ до результатів, як розподілялися авторство та вигоди, чи не перетворилася «участь» на символічне запрошення без влади.
Етичні питання
Циклічна робота в реальній організації чи громаді створює етичні труднощі, яких може бути менше в одноразовому опитуванні. Дослідник може водночас бути консультантом, працівником або ініціатором змін; учасники можуть залежати від керівництва; дані можуть стосуватися конфліктів і вразливих груп.
Тому потрібні прозора згода, захист конфіденційності, аналіз ризиків, увага до нерівності влади й можливість учасників відмовитися без покарання. У партисипативних дослідженнях особливо важливо не романтизувати «спільність»: формальна участь сама по собі не усуває різницю ресурсів і статусу.
Сильні сторони підходу
Перша сила — безпосередня релевантність: питання виникають із реальної практики. Друга — здатність вчитися в процесі, а не чекати фінального звіту. Третя — можливість поєднати знання дослідників із досвідом людей, які живуть або працюють у проблемній ситуації.
У складних системах це може бути особливо цінно, бо контекст змінюється швидше, ніж дозволяє класична схема «спочатку повністю дослідити — потім упровадити». Але адаптивність має сенс лише разом із хорошою документацією і чесним оцінюванням.
Обмеження і ризики
Основні ризики — слабкий контроль альтернативних пояснень, залежність висновків від локального контексту, конфлікт ролей дослідника і практичного агента, вибіркове трактування даних на користь бажаної зміни та нечіткі межі між дослідженням, консалтингом і звичайним управлінням.
Не кожен результат легко узагальнити на інші організації або громади. Якісний проєкт дослідження в дії має чесно пояснювати, що саме було локальним, які механізми можуть переноситися, а які висновки потребують перевірки в інших умовах.
Чого дослідження в дії не означає
Це не терапія, не мотиваційна практика і не дозвіл змінювати методику після кожного небажаного результату так, щоб «довести» початкову ідею. Циклічна адаптація має бути прозорою: команда пояснює, що змінила, чому, на підставі яких даних і як це впливає на інтерпретацію результатів.
Так само дослідження в дії не вимагає, щоб кожен учасник був рівноправним співдослідником. Така вимога характерніша для сильних партисипативних версій. Ступінь участі треба описувати фактично.
Чи є дослідження в дії «доказовим»
Питання поставлене надто грубо. Доказовість залежить не від назви дизайну, а від того, яке питання ставлять і наскільки переконливо зібрано та проаналізовано дані. Дослідження в дії може давати сильне контекстуальне знання про впровадження, механізми, досвід і процес змін, але не кожен такий проєкт здатний установити причинний ефект так само надійно, як добре сплановане рандомізоване дослідження.
Тому різні дизайни не треба ставити в штучну ієрархію. Для питання «чи працює втручання в середньому?» потрібен один тип доказів; для питання «як змінити конкретну практику разом із людьми, які її здійснюють?» — інший. Важливо не вимагати від методу того, для чого він не був спроєктований.
Місце Курта Левіна в історії методу
Найточніше формулювання таке: Курт Левін — один із ключових ранніх авторів, який програмно розвинув дослідження в дії і зробив його центральним елементом власного бачення соціальної науки. Його стаття 1946 року стала канонічною для подальшої традиції.
Але фраза «Левін винайшов дослідження в дії» приховує Коллієра, ранні програми комісії, Ліппітта, Радке та ширший інтелектуальний контекст. У графі Українського психологічного ХАБу зв’язок Левіна з методом тому зафіксовано як «розвинув/уточнив», а не як безумовне одноосібне «запровадив термін».
Як читати дослідження в дії сьогодні
Корисно бачити в ньому не стару схему 1940-х років, а сімейство підходів із спільною логікою: пізнання проблеми, дія, систематичні дані про наслідки, навчання і наступна дія. Історичні тексти Левіна допомагають зрозуміти походження цієї логіки, але сучасні проєкти повинні відповідати сучасним вимогам методології та етики.
Для психології це також нагадування про зв’язок науки з контекстом. Соціальна психологія вивчає не лише властивості окремої людини, а й групи, норми, взаємодію та умови, у яких виникає поведінка. Action research додає до цього питання: що ми дізнаємося, коли намагаємося відповідально змінити саму ситуацію?
Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу
Курт Левін — персональний хаб із біографією, теорією поля, груповою динамікою та історичним контекстом дослідження в дії.
Групова динаміка — як норми, ролі, згуртованість, влада й конфлікт формують поведінку груп.
Теорія поля Курта Левіна — життєвий простір, психологічне середовище, сили й принцип взаємозалежності.
Стилі лідерства Левіна, Ліппітта і Вайта — експерименти із соціальним кліматом 1938–1939 років і сучасна оцінка класичної тріади.
Якщо ви шукаєте не методологічний матеріал, а фахівця для особистої психологічної роботи, можна скористатися каталогом «Психологи». Дослідження в дії саме по собі не є методом психотерапії.
Пов’язані статті
Джерела і література
Lewin K. Action Research and Minority Problems. Journal of Social Issues. 1946;2(4):34–46. DOI 10.1111/j.1540-4560.1946.tb02295.x.
Collier J. United States Indian Administration as a Laboratory of Ethnic Relations. Social Research. 1945;12(3):265–303. Smithsonian Libraries and Archives: OCLC 37163297.
Lippitt R., Radke M. New Trends in the Investigation of Prejudice. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science. 1946;244(1):167–176. DOI 10.1177/000271624624400122.
Glassman M., Erdem G., Bartholomew M. Action Research and Its History as an Adult Education Movement for Social Change. Adult Education Quarterly. 2013;63(3):272–288. DOI 10.1177/0741713612471418.
Neilsen E. H. But let us not forget John Collier. Action Research. 2006;4(4). DOI 10.1177/1476750306070102.
Cherry F., Borshuk C. Social Action Research and the Commission on Community Interrelations. Journal of Social Issues. 1998;54:119–142. DOI 10.1111/j.1540-4560.1998.tb01210.x.
Семигіна Т. Дослідники як агенти змін: використання дослідження в дії у соціальній роботі. 2021. DOI 10.17721/2616-7786.2021/7-1/7.
Гусак Н. Застосування «дослідження в дії» та «дослідження в дії за участі» в соціальній роботі з дітьми та молоддю. Український соціум. 2015;4:23–36.
Cordeiro L., Soares C. B. Action research in the healthcare field: a scoping review. JBI Database of Systematic Reviews and Implementation Reports. 2018. DOI 10.11124/JBISRIR-2016-003200.
Khanlou N., Peter E. Participatory action research: considerations for ethical review. Social Science & Medicine. 2005. DOI 10.1016/j.socscimed.2004.10.004.