Види спілкування: класифікація, приклади та чим відрізняються форми і засоби
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 липня 2023 · Редакційна політика
Види спілкування залежать від того, за якою ознакою ми класифікуємо взаємодію. За засобом спілкування буває вербальним і невербальним; за кількістю та роллю учасників — міжособистісним, груповим, публічним або масовим; за способом контакту — безпосереднім або опосередкованим; за часом — синхронним або асинхронним; за характером відносин — формальним або неформальним.
Тому немає одного універсального списку «видів спілкування». Один і той самий епізод може одночасно належати до кількох категорій. Наприклад, відеодзвінок із другом є вербальним і невербальним, міжособистісним, опосередкованим, синхронним і неформальним спілкуванням.
Нижче — системна класифікація, яка показує не просто перелік назв, а критерій, за яким кожен вид виділяють.
Коротко: які є основні види спілкування
Найчастіше спілкування класифікують так:
за засобом передавання: вербальне і невербальне;
за кількістю та масштабом учасників: міжособистісне, групове, публічне, масове;
за способом контакту: безпосереднє й опосередковане;
за часовою організацією: синхронне й асинхронне;
за характером відносин: формальне і неформальне;
за структурою взаємодії: монологічне, діалогічне, полілогічне;
за соціальним контекстом: особистісне, професійне, навчальне, сімейне, міжкультурне та інші контекстні різновиди.
Ці групи не конкурують між собою. Вони описують різні властивості одного комунікативного епізоду.
Чому в різних підручниках списки видів спілкування відрізняються
Причина проста: автори використовують різні критерії класифікації.
Якщо запитати «яким способом передається повідомлення?», отримаємо поділ на вербальне й невербальне.
Якщо запитати «скільки людей бере участь і як організована аудиторія?», з’являться міжособистісне, групове, публічне й масове спілкування.
Якщо запитати «чи відбувається контакт наживо?», доречний поділ на безпосереднє й опосередковане.
Якщо запитати «чи взаємодіють люди одночасно?», говоримо про синхронне й асинхронне спілкування.
Тому механічно зводити всі назви в один довгий список не варто. Значно точніше спочатку назвати критерій, а потім види, які він утворює.
Види, форми і засоби спілкування: у чому різниця
У психології, педагогіці, мовознавстві та теорії комунікації ці слова іноді використовують по-різному, тому жорсткої універсальної межі немає.
Для практичного розуміння можна триматися такої схеми:
вид спілкування — широка категорія, виділена за певною ознакою;
форма спілкування — спосіб організації взаємодії, наприклад діалог, монолог, дискусія, листування;
засоби спілкування — те, за допомогою чого передається значення: слова, інтонація, міміка, жести, письмо, зображення, цифрові сигнали.
У навчальній літературі ці терміни можуть частково перетинатися. Тому важливіше розуміти логіку класифікації, ніж запам’ятати одну таблицю як єдино можливу.
Базове поняття розібрано окремо: «Спілкування: що це і як воно працює».
За засобом: вербальне і невербальне спілкування
Вербальне спілкування
Вербальне спілкування використовує слова і мовні знаки для передавання значення.
Воно може бути:
усним — розмова, виступ, телефонний дзвінок, лекція;
письмовим — лист, повідомлення, стаття, електронна пошта, документ.
Тобто «вербальне» не обов’язково означає лише усне. У широкому розумінні вербальна комунікація охоплює передавання змісту за допомогою мови — усної або письмової.
Водночас у деяких навчальних схемах «усне» і «письмове» спілкування подають як окремі види. Це не суперечність, а інший рівень класифікації.
Детальніше: «Вербальне спілкування» і «Усне спілкування».
Невербальне спілкування
Невербальне спілкування передає значення без лексичного змісту слів або разом із ним.
До невербальних засобів належать:
міміка;
жести;
поза і рухи тіла;
погляд;
просторове розташування й дистанція;
темп, гучність і мелодика голосу;
паузи;
дотик;
зовнішній вигляд та інші контекстні сигнали.
У реальному спілкуванні вербальний і невербальний рівні часто працюють одночасно. Людина каже «я спокійний», але її голос тремтить; відповідає «добре», але робить довгу паузу; говорить теплі слова, але відвертається.
Це не означає, що невербальний сигнал автоматично «правдивіший» за слова. Один жест не має універсального значення. Його потрібно тлумачити разом із ситуацією, культурою, звичками людини та іншими сигналами.
Детальніше: «Невербальне спілкування».
За кількістю та масштабом учасників
Міжособистісне спілкування
Міжособистісне спілкування відбувається між людьми, які безпосередньо реагують одне на одного і для яких мають значення не лише слова, а й стосунки, взаємні очікування, попередній досвід і емоційний контекст.
Приклади:
розмова двох друзів;
діалог партнерів;
бесіда батька з дитиною;
розмова психолога з клієнтом;
обговорення між двома колегами.
Кількість учасників тут невелика, а зворотний зв’язок зазвичай персоналізований.
Окремий матеріал: «Міжособистісне спілкування».
Групове спілкування
Групове спілкування відбувається всередині малої або середньої групи, де учасники можуть взаємодіяти між собою і впливати на спільний процес.
Приклади:
робоча нарада;
сімейне обговорення;
студентська група;
командна робота;
групова дискусія;
психологічна група.
У груповому спілкуванні важливими стають ролі, лідерство, норми, коаліції, розподіл уваги, порядок висловлювань і групове рішення.
Публічне спілкування
Публічне спілкування — це ситуація, де один або кілька мовців звертаються до аудиторії.
Приклади:
лекція;
презентація;
виступ на конференції;
промова;
публічна дискусія.
Зворотний зв’язок тут існує, але він менш індивідуальний, ніж у міжособистісній розмові. Аудиторія може ставити запитання, реагувати невербально, голосувати або коментувати, але структура взаємодії нерівномірна: один учасник або невелика група має більше часу для висловлювання.
Масове спілкування
Масове спілкування орієнтоване на велику, часто розпорошену аудиторію і зазвичай використовує медіа або технологічний канал.
Приклади:
телебачення;
радіо;
новинний сайт;
книжка, розрахована на широкого читача;
великий інформаційний канал у соціальній мережі;
рекламна кампанія.
Цифрові платформи розмили стару межу між масовою та міжособистісною комунікацією. Один допис може бути написаний для друзів, а потім поширитися на сотні тисяч людей. Тому для класифікації важливі не лише фактичні перегляди, а й структура аудиторії та початкова комунікативна ситуація.
Чи є внутрішньоособистісне спілкування
У теорії комунікації часто використовують поняття внутрішньоособистісної комунікації — внутрішнього діалогу, самонастанов, міркування, уявної репетиції розмови.
У психологічній українській традиції слово «спілкування» частіше означає взаємодію між людьми, тому внутрішню мову або саморозмову не завжди включають до видів спілкування.
Отже, якщо у підручнику є «внутрішньоособистісне спілкування», це не помилка. Просто автор використовує ширше комунікаційне поняття.
За способом контакту: безпосереднє й опосередковане
Безпосереднє спілкування
Безпосереднє спілкування відбувається при прямій присутності учасників в одному фізичному просторі.
Наприклад:
бесіда за одним столом;
урок у класі;
зустріч команди в офісі;
розмова з другом під час прогулянки.
Такий контакт дає доступ до великої кількості сигналів: голосу, погляду, рухів, пауз, просторової дистанції, реакцій у реальному часі.
Опосередковане або дистанційне спілкування
Опосередковане спілкування відбувається через технологічний або інший канал.
Приклади:
телефон;
відеозв’язок;
месенджер;
електронна пошта;
лист;
форум;
соціальна мережа.
Опосередковане не означає поверхове або «несправжнє». Дистанційна розмова може бути дуже особистою, а бесіда наживо — формальною і короткою.
Критерій тут лише один: чи є між учасниками посередник-канал.
За часом: синхронне й асинхронне спілкування
Синхронне
Синхронне спілкування відбувається одночасно: учасники можуть реагувати одне на одного майже відразу.
Приклади:
розмова наживо;
телефонний дзвінок;
відеоконференція;
онлайн-чат у режимі реального часу.
Перевага — швидкий зворотний зв’язок і можливість негайно уточнювати непорозуміння.
Асинхронне
Асинхронне спілкування не вимагає одночасної присутності учасників.
Приклади:
електронний лист;
повідомлення, на яке відповідають через кілька годин;
форум;
коментар;
записане відеоповідомлення;
документ із правками.
Такий формат дає більше часу на формулювання відповіді, але збільшує інтервал між повідомленням і зворотним зв’язком.
Один канал може використовуватися і синхронно, і асинхронно. Наприклад, месенджер іноді працює як швидкий діалог у реальному часі, а іноді — як листування з паузами у кілька днів.
За характером стосунків: формальне й неформальне
Формальне спілкування
Формальне спілкування визначається ролями, правилами, відповідальністю або організаційним контекстом.
Приклади:
працівник і керівник на офіційній нараді;
лікар і пацієнт під час консультації;
викладач і студент на іспиті;
службове листування;
переговори між організаціями.
Формальність не означає холодність. Люди можуть бути доброзичливими й емпатичними, але їхню взаємодію все одно визначають професійні ролі та межі.
Окрема сторінка: «Формальне спілкування».
Неформальне спілкування
Неформальне спілкування менше регулюється офіційними ролями й більше залежить від особистих стосунків та ситуації.
Приклади:
розмова друзів;
сімейна переписка;
бесіда колег під час перерви;
спілкування знайомих поза офіційною подією.
Неформальність також не означає близькість. Двоє незнайомців можуть невимушено поговорити в черзі, залишаючись чужими людьми.
Окрема сторінка: «Неформальне спілкування».
За структурою взаємодії: монолог, діалог і полілог
Монологічне спілкування
У монологічній формі один учасник тривалий час є головним джерелом повідомлення.
Приклади: лекція, доповідь, промова, усна розповідь.
Навіть монолог може мати зворотний зв’язок: слухачі реагують, ставлять запитання після виступу, змінюють поведінку. Але під час основної частини ролі мовця і слухача розподілені нерівномірно.
Діалогічне спілкування
Діалог передбачає чергування ролей мовця і слухача, взаємну реакцію і можливість уточнення.
Приклади: бесіда двох людей, інтерв’ю, консультація, переговори.
Полілогічне спілкування
Полілог — взаємодія кількох учасників, де висловлювання переходить від одного до іншого.
Приклади: групова дискусія, сімейна розмова кількох людей, круглий стіл, командне обговорення.
За соціальним контекстом
Часто окремими видами називають спілкування, визначене не механізмом, а ситуацією.
Наприклад:
професійне;
сімейне;
навчальне;
педагогічне;
медичне;
міжкультурне;
ділове;
наукове;
кризове;
ритуальне.
Такі категорії корисні, коли потрібно описати правила певного середовища. Але вони перетинаються з основними класифікаціями.
Наприклад, професійна нарада може бути груповою, вербальною, невербальною, формальною, синхронною і опосередкованою одночасно.
Тому «професійне» — це не альтернатива «вербальному», а інша ознака того самого епізоду.
За метою чи функцією: чому це вже трохи інша класифікація
Іноді до «видів спілкування» зараховують інформаційне, емоційне, регулятивне, переконувальне або підтримувальне спілкування.
Тут корисніше говорити про функцію або мету повідомлення.
Одна розмова може одночасно:
передавати інформацію;
координувати дії;
підтримувати людину;
змінювати стосунки;
переконувати;
виражати емоції.
Тому мета не завжди створює окремий взаємовиключний «вид».
Як описати конкретну ситуацію за всіма критеріями
Щоб не плутатися, ставте кілька простих запитань.
Приклад 1. Відеодзвінок із другом
Це:
вербальне — є слова;
невербальне — видно міміку, чутно інтонацію;
міжособистісне;
опосередковане технологією;
синхронне;
неформальне;
переважно діалогічне.
Приклад 2. Робочий електронний лист
Це:
вербальне;
письмове;
опосередковане;
асинхронне;
формальне або функціонально-рольове;
міжособистісне, якщо адресат один, або групове, якщо лист розіслано команді.
Приклад 3. Лекція в університеті
Це:
вербальне;
переважно публічне або особистісно-групове;
безпосереднє, якщо всі в аудиторії;
синхронне;
формальне;
переважно монологічне з елементами діалогу.
Приклад 4. Сімейний чат
Це:
переважно вербальне письмове;
групове;
опосередковане;
часто асинхронне, але може ставати майже синхронним;
неформальне;
полілогічне.
Такий спосіб аналізу значно точніший, ніж намагання приклеїти до ситуації один ярлик.
Найпоширеніші помилки у класифікації
Помилка 1. Змішувати критерії в один ряд
«Усне, групове, формальне, невербальне» — це не чотири альтернативні типи одного рівня. Вони відповідають на різні запитання.
Помилка 2. Вважати вербальне лише усним
Письмо також використовує мову і слова, тому в широкій комунікаційній класифікації воно є вербальним.
Помилка 3. Вважати невербальне протилежністю будь-яких слів
У живій розмові вербальні й невербальні сигнали працюють одночасно. Поділ описує засоби, а не два ізольовані режими життя.
Помилка 4. Вважати дистанційне менш особистим
Відеодзвінок із близькою людиною може бути глибоко особистим. «Опосередковане» лише означає використання каналу.
Помилка 5. Вважати формальне нещирим
Формальність визначається ролями й правилами, а не рівнем щирості.
Помилка 6. Вважати будь-яке повідомлення масовим, якщо його побачило багато людей
Важлива структура комунікації. Повідомлення другу, яке випадково стало вірусним, виникло як міжособистісне, хоча потім отримало масове поширення.
Який вид спілкування найефективніший
Універсально найкращого виду немає. Вибір залежить від задачі.
Для термінової координації потрібен швидкий синхронний канал.
Для складного документа корисне письмове асинхронне спілкування, бо воно залишає текст і дає час перевірити формулювання.
Для емоційно складної розмови голос або відео можуть давати більше контексту, ніж короткі повідомлення.
Для великої аудиторії потрібні публічні або масові формати.
Для конфіденційної теми важливі приватність, безпека каналу й контроль доступу.
Тобто питання «який вид кращий?» краще замінити на «який канал і формат найкраще відповідає цій меті, цій аудиторії і цьому рівню ризику?»
Коли труднощі спілкування виходять за межі класифікації
Знання видів спілкування допомагає краще розуміти структуру взаємодії, але не вирішує автоматично психологічні труднощі.
Якщо людина:
сильно боїться будь-яких розмов;
не може відмовляти або висловлювати межі;
постійно потрапляє в однакові конфлікти;
після кожної взаємодії годинами аналізує свої слова;
уникає контактів через тривогу;
переживає контроль, приниження, погрози або насильство,
питання вже не лише в тому, який вид комунікації обрати.
У таких ситуаціях може бути корисно розібрати конкретний патерн взаємодії з психологом. Загальні орієнтири є в матеріалі «Коли звертатися до психолога», а підібрати фахівця можна в каталозі PSYKHOLOH.COM.
Поширені запитання
Які два основні види спілкування за засобом?
Вербальне і невербальне. Вербальне використовує мову й слова, невербальне — міміку, жести, позу, погляд, інтонаційні та інші немовні сигнали.
Які види спілкування є за кількістю учасників?
Найчастіше розрізняють міжособистісне, групове, публічне і масове. У деяких підручниках використовують інші назви: особистісно-групове, міжгрупове тощо.
Чим формальне спілкування відрізняється від неформального?
Формальне визначається ролями, правилами й офіційним контекстом. Неформальне менше регулюється офіційними нормами і більше залежить від особистої ситуації та стосунків.
Чим безпосереднє спілкування відрізняється від дистанційного?
Безпосереднє відбувається при фізичній присутності учасників. Дистанційне або опосередковане використовує канал: телефон, відеозв’язок, листування, платформу чи інший засіб.
Що таке синхронне спілкування?
Це взаємодія в реальному часі або майже в реальному часі: розмова наживо, дзвінок, відеоконференція, швидкий чат.
Що таке асинхронне спілкування?
Це формат, у якому учасники не повинні відповідати одночасно: електронна пошта, форум, коментарі, листування з паузами, записані повідомлення.
Діалог і монолог — це види чи форми спілкування?
Залежить від підручника. Часто їх називають формами за структурою взаємодії. У практичному сенсі важливо, що монолог має одного основного мовця, діалог — взаємне чергування двох учасників, полілог — кількох.
Чи може одна ситуація належати до кількох видів?
Так. Це нормальна ситуація. Робочий відеодзвінок може одночасно бути вербальним, невербальним, груповим, опосередкованим, синхронним і формальним.