top of page

Психологічна енкциклопедія

Вербальне спілкування: що це, види, приклади та як слова передають значення

22 лип. 2023 р.
Читати 9 хв

Оновлено: 3 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 липня 2023 · Редакційна політика


Вербальне спілкування — це передавання й тлумачення значень за допомогою мови та слів. Люди використовують мовні знаки, щоб повідомляти факти, ставити запитання, пояснювати, домовлятися, висловлювати ставлення, описувати переживання й координувати спільні дії.


У широкій психологічній та педагогічній традиції до вербального спілкування належать і усне, і письмове мовлення. Водночас у частині англомовних підручників термін verbal communication використовують вужче — саме для усної комунікації, а written communication виділяють окремо. Тому різні визначення в навчальних матеріалах не обов’язково суперечать одне одному: вони можуть просто користуватися різними класифікаціями.


Головне для розуміння вербального спілкування не запам’ятати одну схему, а побачити, як слова набувають значення в контексті, чому одна фраза може бути зрозуміла по-різному і як перевіряти взаєморозуміння.


Вербальне спілкування: мова, слова, усне та письмове мовлення

Коротко: що таке вербальне спілкування


Вербальне спілкування — це комунікація, у якій основним засобом передавання змісту є мова.


Його елементами можуть бути:


  • слова і словосполучення;

  • речення та зв’язний текст;

  • запитання і відповіді;

  • пояснення, описи й аргументи;

  • усне мовлення;

  • письмове мовлення;

  • правила мови, які допомагають поєднувати слова у зрозумілі висловлювання;

  • контекст, що впливає на значення сказаного або написаного.


Вербальне повідомлення не існує окремо від ситуації. Фраза «мені нормально» може бути прямою відповіддю, способом завершити тему, спробою приховати незадоволення або буквальною оцінкою стану. Щоб зрозуміти значення, люди враховують не тільки словникове визначення слів, а й контекст, попередню розмову, стосунки та реакцію співрозмовника.


Базове поняття спілкування розібране в окремому матеріалі: «Спілкування: що це і як воно працює».


Вербальне, усне і письмове: як не заплутатися


Саме тут найчастіше виникає термінологічна плутанина.


Широке значення: вербальне = мовне


У широкому розумінні вербальним є спілкування, що використовує мову як систему знаків. Тоді воно охоплює:


  • усне мовлення — слова вимовляються й сприймаються на слух;

  • письмове мовлення — слова фіксуються письмово й сприймаються через читання.


Таке визначення часто зустрічається в українських психологічних, педагогічних і комунікативних матеріалах.


Вузьке значення: verbal = spoken


У частині англомовної літератури verbal communication фактично означає spoken communication — мовлення голосом, тоді як written communication є окремою категорією.


Це інша домовленість про терміни, а не інша психологія людини.


На PSYKHOLOH.COM ми використовуємо широке значення: вербальне спілкування — це використання мови, а усне й письмове — його основні форми. Водночас кожна з них має власні особливості й окремий пошуковий інтент.



Мова і мовлення: це не зовсім одне й те саме


Для психології корисно розрізняти мову і мовлення.


Мова — це спільна система знаків і правил: слова, їхні значення, граматика, способи утворення висловлювань.


Мовлення — конкретне використання цієї системи людиною: сказана фраза, відповідь, лист, повідомлення, пояснення, внутрішнє формулювання думки.


Можна уявити мову як набір засобів і правил, а мовлення — як конкретну дію з їх використанням.


Це розрізнення пояснює, чому знання мови ще не гарантує однаково ефективного спілкування. Двоє людей можуть чудово володіти українською, але по-різному будувати аргументи, ставити запитання, уточнювати значення, реагувати на незгоду або враховувати контекст.


Як слова передають значення


Значення слова не дорівнює всьому змісту повідомлення


Слова мають умовні, засвоєні в культурі значення. Але реальне повідомлення формується не одним словником.


Наприклад, «скоро» для однієї людини означає десять хвилин, а для іншої — до кінця дня. «Підтримати» може означати вислухати, дати пораду, допомогти грошима, бути фізично поруч або не критикувати рішення.


Тому частина конфліктів виникає не через протилежні цінності, а через різне наповнення однакових слів.


Семантика: що означають слова і висловлювання


Семантика — це значення мовних одиниць: слів, словосполучень і речень.


У побутовій розмові семантична проблема виникає, коли люди вкладають різний зміст у той самий термін або використовують незрозуміле слово.


Наприклад, фраза «мені потрібен простір» може означати кілька годин без розмови, окремий вечір, тимчасове зменшення листування або серйозний перегляд стосунків. Без уточнення співрозмовник може заповнити невідоме власними припущеннями.


Прагматика: що означає фраза саме в цій ситуації


Прагматика — це те, як значення залежить від контексту, наміру мовця, стосунків і правил конкретної ситуації.


Якщо людина за вечерею каже «тут прохолодно», вона може просто описувати температуру, а може непрямо просити зачинити вікно.


Формально це твердження. Функціонально — іноді прохання.


Саме прагматичні навички допомагають розуміти черговість реплік, доречність теми, натяк, гумор, непряме прохання, зміну стилю залежно від співрозмовника та багато інших соціальних властивостей мовлення.


З чого складається вербальне повідомлення


Вербальне спілкування можна розглядати на кількох рівнях.


Добір слів


Слова визначають, наскільки точно людина передає думку.


Порівняйте:


«Ти поводишся жахливо».


І:


«Коли ти перебиваєш мене під час відповіді, я втрачаю думку. Дай мені, будь ласка, завершити речення».


Друга фраза не обов’язково м’якша за змістом, але вона конкретніша: описує поведінку й прохання замість глобальної оцінки людини.


Побудова речення


Порядок слів і граматична структура допомагають показати, хто що зробив, коли, за якої умови та з яким зв’язком між подіями.


Надто складні речення з багатьма уточненнями збільшують навантаження на слухача або читача. У важливих інструкціях і домовленостях коротша структура часто знижує ризик помилки.


Зв’язність


Окремі правильні речення ще не створюють зрозумілої розмови. Співрозмовнику потрібно бачити, як одна думка пов’язана з іншою.


Фрази «по-перше», «причина така», «з цього випливає», «я пропоную», «повернуся до головного питання» допомагають організувати зміст, особливо коли тема складна.


Контекст


Слова тлумачаться разом із тим, що було сказано до них, де відбувається розмова, які ролі мають учасники й що вони вже знають.


«Зробіть це до п’ятої» в робочому листі керівника і така сама фраза в жартівливій розмові друзів мають різну соціальну вагу.


Усне вербальне спілкування


Усне мовлення має кілька важливих властивостей.


По-перше, воно розгортається в часі. Людина говорить, співрозмовник слухає, реагує, уточнює, перебиває або просить повторити.


По-друге, слова в усному спілкуванні майже завжди супроводжуються невербальними й паравербальними сигналами. Паравербальні сигнали — це характеристики голосу: темп, гучність, паузи, наголос, інтонація. Вони не змінюють словникового складу фрази, але можуть сильно змінювати її сприйняття.


По-третє, усна розмова дає швидкий зворотний зв’язок. Якщо співрозмовник виглядає розгубленим або відповідає не на те питання, можна одразу переформулювати думку.


Саме тому усна розмова часто зручна для неоднозначних, емоційних або складних тем, де потрібні численні уточнення.


Письмове вербальне спілкування


Письмо також передає зміст мовними знаками, але має іншу часову й інформаційну структуру.


У письмовому повідомленні людина зазвичай може:


  • обдумати формулювання перед відправленням;

  • перечитати текст;

  • повернутися до попереднього фрагмента;

  • зберегти домовленість;

  • передати складну інструкцію, яку не потрібно запам’ятовувати з першого разу.


Водночас у тексті менше сигналів про тон і миттєву реакцію співрозмовника. Через це коротке «добре» в месенджері може бути прочитане як нейтральна згода, роздратування, холодність або поспіх.


Емодзі, розділові знаки, форматування й звичний стиль листування частково відновлюють контекст, але не роблять його однозначним.


Тому складний конфлікт іноді доцільніше продовжити голосом або наживо. А в ситуаціях, де прямий контакт небезпечний, письмовий канал навпаки може бути важливішим для безпеки, дистанції й фіксації повідомлень.


Розмова як спільне конструювання значення


Розмова — це не два незалежні монологи. Учасники постійно коригують висловлювання відповідно до реакцій одне одного.


Черговість реплік


У більшості діалогів люди інтуїтивно координують, хто говорить і хто слухає. Черговість може порушуватися через перебивання, затримку зв’язку, конкуренцію за слово, різний стиль розмови або сильне емоційне збудження.


Перебивання не завжди означає неповагу: в одних сім’ях і культурах накладання реплік є нормальним способом показати залученість, в інших воно сприймається як грубість. Контекст важливіший за один універсальний етикет.


Уточнення


Коли значення неясне, учасники можуть відновити взаєморозуміння через уточнення:


  • «Що ти маєш на увазі під “скоро”?»

  • «Ти просиш мене зробити це сьогодні чи просто попереджаєш на майбутнє?»

  • «Я правильно зрозумів, що головна проблема — не сама поїздка, а те, що ми не домовилися заздалегідь?»


Уточнення — не ознака поганого слухання. Навпаки, воно показує, що людина перевіряє власне тлумачення.


Перефразування


Перефразувати означає коротко передати почуте своїми словами і дати співрозмовнику можливість виправити неточність.


Наприклад:


«Тобто ти не проти самого рішення, але хочеш, щоб такі речі ми обговорювали до того, як вони вже стали фактом?»


Перефразування особливо корисне в складній розмові, де обидві сторони швидко будують висновки про мотиви одна одної.


Вербальне і невербальне спілкування працюють разом


Протиставлення «слова або мова тіла» занадто спрощує реальну комунікацію.


Під час живої розмови люди одночасно сприймають:


  • слова;

  • інтонацію;

  • темп;

  • паузи;

  • вираз обличчя;

  • погляд;

  • жести;

  • дистанцію;

  • послідовність реакцій.


Невербальні сигнали можуть підсилювати словесне повідомлення, суперечити йому або додавати емоційний відтінок. Але вони не є автоматичним «детектором правди».


Популярне твердження, що 93% будь-якого спілкування є невербальним, не описує людську комунікацію загалом. Воно виросло з вузьких експериментальних умов і не означає, що слова передають лише 7% змісту.



Основні функції вербального спілкування


Мова може виконувати багато задач одночасно.


Інформаційна


Передавання фактів, описів, знань, інструкцій і пояснень.


Регулятивна


Координація дій: прохання, правила, домовленості, накази, пропозиції, плани.


Емоційно-виражальна


Називання й опис власних переживань: «я злюся», «мені страшно», «я радий», «я розгублена».


Слова допомагають зробити внутрішній стан доступнішим для іншої людини, хоча точність такого опису залежить від словника, саморозуміння та контексту.


Контактна


Частина висловлювань підтримує сам зв’язок: привітання, коротка розмова про буденні речі, запитання «як ти?» або повідомлення «я доїхав».


Переконувальна


Аргументи, пояснення й приклади можуть змінювати думку або рішення співрозмовника. Переконання відрізняється від примусу: вільна людина зберігає можливість не погодитися.


Чому виникають вербальні непорозуміння


Різне значення одного слова


«Нормально», «часто», «пізно», «достатньо», «увага» — слова з широким діапазоном значень.


Надто загальні оцінки


«Ти завжди так робиш» або «тобі байдуже» звучать як висновок про людину, але не показують конкретної поведінки, яку можна перевірити й обговорити.


Професійний жаргон


Термін може бути точним для фахівця й незрозумілим для людини поза професійним середовищем. У хорошій комунікації складність мови відповідає знанням адресата.


Припущення про намір


«Якщо він сказав це, значить хоче мене принизити» — це вже інтерпретація мотиву. Іноді вона правильна, але її варто відрізняти від факту самої фрази.


Брак контексту в тексті


Коротке повідомлення без інтонації й попереднього пояснення часто залишає більше простору для домислів.


Перевантаження інформацією


Довга інструкція, десять тем в одному повідомленні або кілька взаємних претензій у межах одного речення ускладнюють розуміння навіть тоді, коли кожна окрема думка сформульована правильно.


Як зробити вербальне повідомлення зрозумілішим


1. Визначте головну думку


Перед важливою розмовою корисно сформулювати одне речення: що саме інша людина має зрозуміти після цієї розмови?


2. Називайте конкретну поведінку


Замість «ти безвідповідальний» — «ми домовилися про 18:00, а ти прийшов о 19:15 і не написав».


3. Відділяйте факт від тлумачення


«Ти не відповіла три години» — спостереження.


«Ти навмисно мене карала мовчанням» — висновок про мотив.


Якщо мотив важливий, його можна перевірити запитанням.


4. Уточнюйте неоднозначні слова


Якщо домовленість має наслідки, «пізніше», «трохи», «якось», «нормально» краще замінити конкретнішими умовами.


5. Перевіряйте розуміння


Для важливої інформації корисне не запитання «усе зрозуміло?», на яке легко автоматично відповісти «так», а коротка перевірка змісту: «скажи, будь ласка, як ти зрозумів наш план».


6. Давайте іншому можливість виправити ваше тлумачення


Фраза «я почув це як докір; ти саме це мав на увазі?» залишає місце для уточнення.


7. Обирайте канал під задачу


Точні дані, адреси, дати й складні інструкції часто краще дублювати письмово. Емоційно неоднозначні теми можуть потребувати голосу й швидкого зворотного зв’язку.


Практичний матеріал про навички винесено окремо: «Ефективне спілкування».


Вербальне спілкування в месенджерах


Текст у месенджері залишається вербальним спілкуванням, якщо зміст передається мовою.


Але цифрове середовище змінює правила взаємодії:


  • відповідь може бути відкладеною;

  • повідомлення можна перечитувати;

  • один текст легко цитувати без попереднього контексту;

  • інтонацію доводиться частково відтворювати пунктуацією, емодзі й стилем;

  • пауза між повідомленнями сама починає набувати значення;

  • одночасно можуть існувати кілька паралельних тем.


Тому «вона поставила крапку — значить сердиться» або «він прочитав і мовчить — значить ігнорує» є припущеннями, поки контекст цього не підтверджує.


Коли справа не лише в словах


Комунікативні техніки допомагають тоді, коли учасники загалом здатні поважати межі й зацікавлені в розумінні.


Якщо у взаємодії є погрози, примус, переслідування, контроль, систематичне приниження, фізичне або сексуальне насильство, пошук «правильнішого формулювання» не є головною задачею. Людина не повинна знайти ідеальні слова, щоб змусити іншу людину припинити насильство.


Так само стійкі труднощі мовлення або розуміння мови після травми голови, інсульту, при неврологічних симптомах чи раптовій зміні стану потребують медичної оцінки, а не тренування комунікації з інтернет-статті.


Коли може допомогти психолог


Психологічна допомога може бути доречною, якщо проблема полягає не в знанні слів, а в повторюваному способі взаємодії.


Наприклад, якщо людина:


  • боїться говорити про потреби й межі;

  • погоджується всупереч собі, щоб уникнути конфлікту;

  • не може висловити незгоду без різкого зриву;

  • після розмов годинами прокручує кожну фразу;

  • уникає контактів через сильну соціальну тривогу;

  • постійно стикається з однаковим конфліктом у близьких стосунках;

  • знає техніки спілкування, але під час сильних емоцій не може ними користуватися.


Тоді робота може стосуватися тривоги, меж, емоційної регуляції, переконань про конфлікт, попереднього досвіду або конкретного патерну стосунків.


Загальні орієнтири: «Коли звертатися до психолога». Якщо хочете підібрати фахівця під свою ситуацію, перейдіть до каталогу психологів PSYKHOLOH.COM.


Поширені запитання


Що таке вербальне спілкування простими словами?


Це спілкування за допомогою мови й слів: люди говорять, пишуть, ставлять запитання, пояснюють і тлумачать мовні повідомлення.


Вербальне спілкування — це тільки усна розмова?


Залежить від термінологічної традиції. У широкому психологічному значенні вербальне охоплює усне й письмове мовлення. У частині англомовних навчальних матеріалів verbal використовують вужче для усної комунікації, а written виділяють окремо.


Які є приклади вербального спілкування?


Розмова наживо, телефонний дзвінок, лекція, інтерв’ю, лист, електронна пошта, повідомлення в месенджері, стаття, письмова інструкція, дискусія.


Які основні засоби вербального спілкування?


Основний засіб — мова: слова, граматичні правила, речення й тексти. У конкретному мовленні важливі також добір слів, структура повідомлення, запитання, пояснення, уточнення і перефразування.


Чим вербальне спілкування відрізняється від невербального?


Вербальне передає зміст мовними знаками. Невербальне використовує міміку, жести, позу, погляд, просторову дистанцію та інші немовні сигнали. У живій розмові ці рівні працюють одночасно.


Що важливіше — слова чи мова тіла?


Універсальної відповіді немає. Для складної інструкції слова критично важливі; для емоційного відтінку значення мають інтонація й невербальні сигнали. Один жест не можна автоматично вважати правдивішим за словесне повідомлення.


Чому люди не розуміють одне одного, хоча говорять однією мовою?


Вони можуть вкладати різні значення в слова, мати різний контекст, очікування й досвід, робити різні висновки про намір або не перевіряти своє розуміння. Спільна мова робить комунікацію можливою, але не гарантує однакового тлумачення.


Що таке прагматика в спілкуванні?


Прагматика описує, як значення фрази залежить від ситуації, наміру, стосунків і соціальних правил. Наприклад, «тут темно» може бути не лише описом, а й непрямим проханням увімкнути світло.


Пов’язані статті












Джерела


bottom of page