Вибіркове сприйняття політичних аргументів: підтвердження власної позиції
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Вибіркове сприйняття політичних аргументів — це закономірність політичного судження, за якої люди охочіше звертають увагу на докази, що узгоджуються з їхніми попередніми переконаннями, частіше вважають їх переконливими та суворіше перевіряють твердження, які суперечать власній позиції. Вона може проявлятися під час вибору новин, оцінювання наукових досліджень, обговорення державних рішень і спілкування з людьми інших політичних поглядів.
Один і той самий аргумент іноді отримує різну оцінку залежно від того, наскільки він підтримує політичну установку людини. Науковий огляд Ditto та співавторів (2025) систематизує дослідження вибіркової оцінки політичних доказів, партійної прихильності й когнітивних пояснень цих процесів. Основне дослідницьке питання полягає в тому, коли політичні вподобання змінюють стандарти оцінки доказів і за яких умов людина зберігає здатність переглянути попередній висновок.
Сувора перевірка аргументу, який суперечить власним переконанням, сама по собі є розумною. Упередженість проявляється тоді, коли до зіставних за якістю доказів застосовують різні критерії лише через їхню політичну спрямованість. Це розрізнення дозволяє аналізувати політичне мислення без оцінювання громадян за їхньою ідеологією.
Що означає вибіркове сприйняття політичних аргументів
Політичний аргумент — це твердження про суспільне рішення, владу, інституцію або політичну норму разом із підставами на його користь. Такими підставами можуть бути перевірені факти, причинні пояснення, статистичні дані, правові принципи й цінності. Упевненість у певній політиці залежить як від прийнятих фактів, так і від того, яку вагу людина надає різним цілям, свободам, ризикам і соціальним наслідкам.
Вибірковість стосується доступу до аргументів, уваги до їхніх складників, способів перевірки й подальшого пригадування. Прихильник певної реформи може ретельно аналізувати слабкі місця дослідження про її негативні наслідки, але пропустити ті самі недоліки в дослідженні з бажаними результатами. Інша людина здатна діяти дзеркально. Саме розбіжність стандартів оцінки, за однакових умов і якості доказів, є центральною ознакою явища.
Вибіркове сприйняття в загальній психології описує те, як увага й попередні очікування впливають на обробку інформації. Політичний випадок додає вплив ідеологічних переконань, групової належності, моральної значущості питань та очікуваних наслідків публічного висловлення поглядів.
Підтверджувальне упередження, вибір інформації та вмотивоване мислення
Підтверджувальне упередження — широка тенденція шукати, тлумачити й пригадувати відомості відповідно до попередніх гіпотез. Вибіркове звернення до інформації описує, які повідомлення людина обирає прочитати. Упереджене засвоєння стосується неоднакового трактування вже прочитаних доказів. Вмотивоване мислення пояснює, як бажання отримати певний висновок впливає на добір міркувань, припущень і критеріїв.
У теоретичній праці Kunda (1990) розмежовано прагнення точності та прагнення бажаного висновку. Обидва мотиви можуть спрямовувати розумову роботу: людина не обов’язково усвідомлює, що користується різними аргументативними стандартами. Досліджувати кожен етап окремо важливо, адже вибіркове читання, критика доказу й подальша зміна переконань не є одним процесом.
Політична позиція і партійна належність
Партійна упередженість безпосередньо пов’язана зі схильністю сприятливіше оцінювати власну політичну силу та її повідомлення. Вибіркове сприйняття аргументів охоплює і ширші ситуації: люди можуть мати протилежні оцінки свободи висловлювання, податків, безпеки чи соціальної політики без стійкої партійної самоідентифікації.
Джерело повідомлення впливає на довіру, проте довіра не завжди є помилкою. Експерт із належною компетенцією, відкритими методами й послідовною перевіркою фактів обґрунтовано заслуговує на більшу довіру, ніж невідомий автор. Науковий аналіз має з’ясувати, чи людина справді розрізняє якість джерел, чи замінює її політичною прихильністю.
Історія дослідження: як попередні переконання змінюють оцінку доказів
Класичні експерименти з упередженим засвоєнням
У дослідженні Lord, Ross і Lepper (1979) учасники з протилежними поглядами на смертну кару оцінювали матеріали про можливий вплив цього покарання на рівень злочинності. Підтверджувальні для початкової позиції результати нерідко здавалися переконливішими, а суперечливі — слабшими. Після ознайомлення зі змішаними аргументами частина учасників сильніше розійшлася у своїх поглядах. Експеримент увійшов до історії як приклад упередженого засвоєння та поляризації установок.
Цей висновок потребує точного масштабу. Експеримент використовував порівняно невелику студентську вибірку й спеціально сконструйовані матеріали. Він демонструє можливість механізму за визначених умов, але не дає універсальної оцінки його поширеності в суспільстві.
У дослідженні Taber і Lodge (2006) вивчали, як учасники обирають та оцінюють політичні аргументи. Автори виявили мотивований скептицизм: аргументи проти власної позиції отримували більше критики, а ті, що збігалися з нею, частіше оцінювалися як сильні. У низці умов учасники також надавали перевагу матеріалам на підтримку свого погляду, а після ознайомлення з аргументами їхні позиції могли зміцнюватися.
Що саме доводить експеримент
Коли учасникам випадково призначають однакові за змістом матеріали з різними політичними позначеннями, різниця між оцінками дає підстави оцінити причинний вплив такого позначення. Коли ж люди самостійно читають різні видання, різниця у висновках може виникати через несхожі факти, різну якість джерел, час доступу до повідомлень або середовище спілкування. Тому кореляція між політичною ідентичністю й вибором новин сама по собі ще не встановлює механізму упередження.
Як працює вибіркове сприйняття: психологічні механізми
Попередня установка й очікувана правдоподібність
Мислення людини постійно поєднує нові відомості з наявними знаннями. Якщо повідомлення узгоджується зі знайомим поясненням, воно може здаватися природним і вимагати менше додаткових міркувань. Якщо суперечить, людина шукає альтернативні причини та недоліки. Ця асиметрія стає упередженням, коли оцінка залежить від бажаного висновку більше, ніж від якості доступних даних.
Водночас попереднє знання може бути обґрунтованим. Якщо надійно підтверджена подія робить одні припущення значно правдоподібнішими за інші, використання цієї інформації є частиною доброго висновку. У дослідженнях треба відокремлювати обґрунтовану оцінку ймовірності від захисту бажаної позиції.
Вибіркове звернення до повідомлень
Ще до аналізу змісту людина вирішує, чому приділити увагу. Метааналіз Hart та співавторів (2009) показав помірну середню перевагу інформації, узгодженої з попередніми установками (d = 0,36), а її виразність змінювалася залежно від сили переконань, значущості теми й умов дослідження. Цей метааналіз охоплює різні сфери, тому зазначену оцінку не можна автоматично вважати показником політичної поведінки українців.
Frimer, Skitka й Motyl (2017) виявили в досліджених американських і канадських вибірках, що люди різних ідеологічних позицій могли уникати поглядів опонентів, інколи навіть відмовляючись від винагороди за ознайомлення. Серед пояснень були очікувані неприємні переживання та загроза стосункам. Отже, вибір джерела пов’язаний також із витратами уваги, емоційним навантаженням і міжособистісним середовищем.
Неоднакові стандарти доказовості
Людина може ретельно перевіряти методи, репрезентативність вибірки, фінансування й альтернативні пояснення лише в роботі, яка суперечить її позиції. Кожне з цих запитань є науково доречним. Проблема полягає в тому, чи застосовують такі самі вимоги до дослідження з бажаним результатом.
Дослідникам важливо добирати зіставні стимули: однаковий текст із різним партійним маркуванням; симетричні аргументи; однакові статистичні дані з різними висновками; прозорі критерії методологічної якості. Інакше оцінка політичного упередження може змішувати реальну якість матеріалу з реакцією на його політичний зміст.
Пам’ять і повторне відтворення аргументів
Після дискусії люди не відтворюють прочитані аргументи буквально. У пам’яті залишаються окремі приклади, емоційно насичені формулювання та пояснення, до яких поверталися найчастіше. Якщо особа багаторазово читає переважно підтверджувальні тексти, надалі їй може щиро здаватися, що доказів на підтримку її погляду значно більше.
Van Bavel і Pereira (2018) пропонують модель, за якою політична ідентичність здатна впливати на увагу, інтерпретацію та оцінювання політичних фактів. Це пояснювальна модель взаємодії ідентичності з пізнанням, а не твердження про те, що всі помилки пам’яті мають політичну причину.
Соціальна ідентичність та емоційна значущість
Політичні переконання можуть бути пов’язані з приналежністю до спільноти, історією сім’ї, моральними нормами й досвідом громадянської дії. Спростування окремого твердження за таких умов може сприйматися як критика цінностей усієї групи. Виникає додатковий мотив захистити соціальні зв’язки або послідовність власного образу.
Важливо відділяти емоційний зміст від достовірності висновку. Сильні переживання можуть супроводжувати і правдиві повідомлення про загрозу, і неправдиві маніпулятивні матеріали. Наявність емоції не є критерієм помилковості політичного судження.
Що показують сучасні метааналізи та огляди
У метааналізі Ditto та співавторів (2019) узагальнено 51 дослідження з понад 18 тисячами учасників, які оцінювали політично спрямовані докази. Середній ефект партійної упередженості становив приблизно r = 0,245. Для вивчених американських лібералів і консерваторів його середня величина була близькою; статистично надійної переваги однієї сторони в цьому показнику автори не встановили.
Ця оцінка має визначені межі: вона стосується конкретних процедур експериментальної оцінки політичних матеріалів і переважно американського контексту. Вона не доводить однакової схильності до дезінформації за будь-яких умов, не встановлює рівноцінність політичних вимог і не описує автоматично інші країни. Суспільні наслідки помилкових переконань можуть сильно відрізнятися залежно від їхнього змісту.
Огляд Ditto та співавторів (2025) розглядає як дані на користь партійної упередженості, так і суперечки про її механізми. Дослідники аналізують мотивований захист позиції, звичайне використання попередніх припущень, різну якість доступної інформації та роль групових сигналів. Наявність ефекту в певному завданні ще не означає, що в кожному конкретному випадку його породжує один і той самий мотив.
Аналітичне мислення, точність і дезінформація
Експерименти Pennycook і Rand (2019) виявили, що кращі навички аналітичного міркування були пов’язані з точнішим розрізненням правдивих і неправдивих політизованих заголовків. У цьому контексті результати суперечили простій гіпотезі, що більша розумова активність завжди поглиблює захист власної політичної позиції.
Систематичний огляд і метааналіз Pfänder та Altay (2025) узагальнив сотні оцінок із десятків експериментів та різних країн. У середньому учасники виявляли здатність відрізняти правдиві новини від неправдивих, хоча також помилялися й могли недооцінювати правдиву інформацію. Узагальнені результати спростовують уявлення, що політичні симпатії цілком усувають можливість точного судження.
Поведінка щодо новин і оцінювання складного політичного аргументу — близькі, проте різні завдання. Один і той самий дослідницький результат не можна без перевірки переносити між ними.
Медіасередовище: що ми бачимо і чому
Інформаційний потік формується особистими підписками, друзями, журналістським добором, рекламними механізмами й рекомендаційними системами. Перевага певної точки зору у стрічці може виникнути через активний вибір людини, структуру її соціальних контактів, особливості алгоритму або нерівномірну доступність матеріалів. Ці чинники потрібно розрізняти.
У великому дослідженні González-Bailón та співавторів (2023) аналізували ідеологічне розмежування політичних новин на Facebook у США під час виборів 2020 року. Розбіжності в інформаційному середовищі були пов’язані не лише з потенційно доступними повідомленнями, а й із тим, що користувачі реально бачили та з чим взаємодіяли. Спостережені асиметрії стосувалися конкретної американської інформаційної системи.
У експерименті Guess та співавторів (2023) змінювали спосіб упорядкування стрічок Facebook та Instagram для частини користувачів. Інформаційне середовище змінювалося, проте за досліджуваний період не було встановлено статистично значущих змін ключових показників поляризації та політичних знань. Зміна кількості певних повідомлень у стрічці ще не гарантує зміни політичної установки.
Чи допомагає показувати аргументи опонентів
Контакт із іншою позицією може збільшити обсяг доступних аргументів, але його наслідки залежать від форми й соціального контексту. У польовому експерименті Bail та співавторів (2018) певні групи учасників після ознайомлення з повідомленнями політичних опонентів стали більш поляризованими. Це результат конкретної процедури, платформи та вибірок; він не означає, що поважна дискусія або незалежна перевірка фактів обов’язково посилюють поляризацію.
Перегляд гасел у конфліктному інформаційному середовищі, читання добре побудованого контраргументу й спільний аналіз оригінального дослідження створюють різні умови для мислення. Важливий зміст зустрічі з незгодою, а також те, чи має учасник можливість розглянути підстави твердження, а не лише його партійне маркування.
Що відбувається після спростування політичного твердження
Спростування може змінити переконання щодо конкретного факту й водночас залишити незмінною ширшу політичну позицію. Наприклад, виправлене число не обов’язково змінює ставлення до реформи, яка оцінюється ще й через інші факти, уявлення про справедливість і довіру до інституцій. Дослідники повинні вимірювати ці результати окремо.
Огляд Porter і Wood (2024) узагальнює дані, за якими фактологічні виправлення зазвичай поліпшують точність конкретних переконань, тоді як стійкий зворотний ефект, коли спростування робить неправдиву віру сильнішою, трапляється рідко. Довгострокові зміни політичних симпатій та поведінки є складнішими й менш передбачуваними результатами.
Для України особливо важливий експеримент Porter, Scott, Wood і Zhandayeva (2024). Автори перевіряли фактологічні спростування неправдивих тверджень про російсько-українську війну серед учасників із Білорусі, Естонії, Казахстану, Росії та України. Спростування зменшували віру в окремі неправдиві твердження, причому результати включали українську вибірку, але не давали відповідної зміни оцінок того, яку сторону війни підтримувати. Це приклад розмежування точності фактичного знання та політичної орієнтації.
Український контекст і межі перенесення міжнародних досліджень
Політичне життя України має власну історію інституцій, політичних груп, суспільних протестів, громадянської солідарності та інформаційних загроз. Американське розмежування між лібералами й консерваторами не відтворює автоматично структуру українських політичних установок. Висновки про середню упередженість у США потребують незалежної перевірки на українських репрезентативних вибірках і з урахуванням локального змісту політичних питань.
Повномасштабна війна створює ситуації, де політичні повідомлення стосуються реальної загрози безпеці, людських втрат, порушень міжнародного права й гуманітарних потреб. Вивчення психології сприйняття не підміняє перевірку подій за первинними джерелами та встановлення відповідальності компетентними інституціями. Наявність емоційного реагування на документований злочин не свідчить про упереджене оцінювання доказів.
П’ятикраїнний експеримент про спростування воєнної дезінформації безпосередньо включав українських учасників і є цінним свідченням щодо окремого виду фактологічних виправлень. Він не дає підстав визначити поширеність вибіркового політичного сприйняття серед усього населення України. Для такого висновку потрібні інші дослідницькі інструменти й відповідні вибірки.
Як науковці вимірюють політичне упередження
Однаковий текст із різним політичним маркуванням
Учасникам випадково показують ідентичний за фактичним змістом аргумент, змінюючи лише політичного автора або партійний знак. Після цього порівнюють достовірність, переконливість, бажання поділитися матеріалом і потребу в додаткових доказах. Рандомізація дозволяє оцінити причинний вплив конкретної підказки в експериментальних умовах.
Вибір джерел і поведінка в мережі
Учасникам пропонують обирати матеріал для читання, а іноді аналізують реальні переходи й взаємодії з повідомленнями. Так можна виміряти селективне звернення до інформації, але окремо треба враховувати доступність джерел, мову, зацікавленість темою й алгоритмічну рекомендацію. Сам факт читання певного видання не розкриває мотивацію людини.
Якість аргументації та незалежні критерії
У дослідницьких завданнях можна вимірювати, наскільки уважно люди перевіряють причинні висновки, репрезентативність вибірок і якість статистичного аналізу. Потрібен незалежний критерій якості матеріалу, інакше дослідники ризикують назвати упередженням виправдане розрізнення між сильними й слабкими доказами.
Повторні вимірювання та відкриті методи
Лонгітюдні спостереження дозволяють перевірити, як довго зберігається певна політична оцінка після нової інформації, чи змінюється вибір джерел і наскільки сталі групові відмінності. Водночас зв’язок між політичною ідентичністю та звичкою читати певне видання не встановлює напрям причинного впливу. Відтворюваність, попередня реєстрація гіпотез та відкриті матеріали допомагають розрізняти стійкі закономірності й випадкові результати.
Як перевіряти власне сприйняття політичних аргументів
Спочатку варто сформулювати перевірюване твердження: конкретну подію, порівняння, число або причинну гіпотезу. Запитання «які дані і за який період підтверджують висновок?» точніше за загальне враження про правоту політичної групи. Окремо слід записати, які цінності лежать в основі оцінки суспільного рішення, бо різні ціннісні пріоритети здатні породжувати законну незгоду навіть за спільного розуміння фактів.
Потрібно застосовувати однакові питання до зіставних за якістю доказів: хто збирав дані, яку вибірку використано, чи є альтернативні пояснення, чи повторено результат, які обмеження називають самі автори. Якщо підстави для критики достатні стосовно протилежного аргументу, їх варто перевірити й стосовно власного.
Корисно до ознайомлення з новими матеріалами визначити, який результат міг би змінити поточну думку. Такий критерій полегшує помічання ситуацій, коли для аргументів на користь власного погляду вистачає мінімального підтвердження, а від контраргументів вимагають дедалі нових доказів.
Далі варто звернутися до оригінальної публікації або офіційних даних, а не обмежуватися публічним переказом. В опитуванні мають значення формулювання запитань, спосіб добору учасників, дата збору інформації та рівень невизначеності. У дослідженні — дизайн, контроль змішаних чинників, аналіз альтернативних моделей і межі перенесення результатів.
У розмові допомагає точне відтворення позиції співрозмовника перед критикою. Потім доцільно окремо обговорювати перевірювані факти, причинні судження та нормативні розбіжності. Такий підхід спрямований на ясність мислення й взаємне розуміння; він не гарантує зміни переконань і не вимагає відмови від громадянської ідентичності.
Відкриті питання й перспективи досліджень
Сучасній політичній психології потрібно уточнити відносний внесок групової ідентичності, попередніх знань, розподілу уваги, емоцій і структури інформаційного середовища. Особливо важливі міжкультурні повторення експериментів, дослідження воєнних та кризових контекстів і методи, що розрізняють фактичну точність і політичні цінності.
Brundage, Little і You (2024) аналізують пов’язану проблему нехтування механізмом відбору: люди можуть робити загальні висновки про суспільство з обмеженого набору доступних їм прикладів. Це окрема ланка процесу — навіть до того, як конкретний аргумент оцінюватимуть крізь політичну установку.
Сукупність доказів підтверджує, що попередня політична позиція може впливати на вибір, оцінювання й запам’ятовування аргументів. Сила, тривалість і механізм впливу залежать від умов завдання та суспільного контексту. Якість політичного судження зростає завдяки перевірюваним джерелам, послідовності критеріїв і чіткому розмежуванню фактів, пояснень і цінностей.
Поширені запитання
Чи означає вибіркове сприйняття свідоме ігнорування правди?
Вибірковість часто виникає без свідомого рішення спотворити інформацію. Людина може щиро вважати власні критерії справедливими. Свідоме приховування або фабрикація фактів — інші форми поведінки, що потребують окремих доказів.
Чи можуть освічені та політично обізнані люди бути упередженими?
Так. Знання й навички аргументації можуть співіснувати з неоднаковою оцінкою підтверджувальних і суперечливих доказів. Водночас аналітичні навички за певних умов підвищують здатність відрізняти правдиві матеріали від неправдивих. Потрібно оцінювати конкретне завдання, а не робити висновок за дипломом або загальною політичною позицією.
Чи однакова політична упередженість у всіх ідеологічних групах?
Метааналіз американських експериментів виявив схожі середні ефекти одного різновиду партійної упередженості в досліджених лібералів і консерваторів. Він не визначає розподіл усіх видів політичних помилок у всіх країнах і не доводить еквівалентності їхніх реальних наслідків.
Чи допомагає читання аргументів політичного опонента?
Контакт із іншою позицією може допомогти краще зрозуміти її підстави. Результат залежить від змісту, якості аргументів, формату дискусії та рівня групової ворожості. Деякі експерименти виявили посилення поляризації після конкретних видів контакту, тому механічне збільшення кількості протилежних повідомлень не є універсальним рішенням.
Чи змінить фактологічне спростування політичну позицію?
Спростування часто поліпшує розуміння конкретного факту, але ширші політичні оцінки можуть залишатися незмінними. Це підтверджують, зокрема, порівняльні експерименти щодо дезінформації про російсько-українську війну за участю українських респондентів.
Чи є сильні політичні переконання симптомом психічного розладу?
Політичні та релігійні переконання, громадянська діяльність і партійна належність самі по собі не становлять психіатричних симптомів. Клінічні діагнози встановлюють за окремими професійними критеріями. Політична психологія досліджує суспільне мислення та поведінку без патологізації громадянських позицій.
Пов’язані статті
Політична ідеологія: психологічні основи та системи переконань пояснює, як цінності, політичні установки й суспільні уявлення об’єднуються в систему поглядів.
Партійна упередженість: як належність впливає на політичні судження аналізує вплив партійної ідентифікації на довіру та оцінювання інформації.
Вибіркове сприйняття: як увага фільтрує інформацію описує загальний механізм вибіркової обробки інформації.
Політична поляризація: причини, види та суспільні наслідки розмежовує поляризацію суспільних позицій та упереджене сприйняття окремих доказів.
Психологія дезінформації в цифровому середовищі розглядає поширення неправдивих матеріалів, їхнє сприйняття та можливості фактологічних виправлень.
Джерела
Bail, C. A., Argyle, L. P., Brown, T. W., та ін. (2018). Exposure to opposing views on social media can increase political polarization. Proceedings of the National Academy of Sciences, 115(37), 9216–9221.
Brundage, M., Little, A. T., & You, S. (2024). Selection neglect and political beliefs. Annual Review of Political Science, 27, 63–85.
Ditto, P. H., Liu, B. S., Clark, C. J., та ін. (2019). At least bias is bipartisan: A meta-analytic comparison of partisan bias in liberals and conservatives. Perspectives on Psychological Science, 14(2), 273–291.
Ditto, P. H., Celniker, J. B., Spitz Siddiqi, S., Güngör, M., & Relihan, D. P. (2025). Partisan bias in political judgment. Annual Review of Psychology, 76, 717–740.
Frimer, J. A., Skitka, L. J., & Motyl, M. (2017). Liberals and conservatives are similarly motivated to avoid exposure to one another’s opinions. Journal of Experimental Social Psychology, 72, 1–12.
González-Bailón, S., Lazer, D., Barberá, P., та ін. (2023). Asymmetric ideological segregation in exposure to political news on Facebook. Science, 381(6656), 392–398.
Guess, A. M., Malhotra, N., Pan, J., та ін. (2023). How do social media feed algorithms affect attitudes and behavior in an election campaign?. Science, 381(6656), 398–404.
Hart, W., Albarracín, D., Eagly, A. H., Brechan, I., Lindberg, M. J., & Merrill, L. (2009). Feeling validated versus being correct: A meta-analysis of selective exposure to information. Psychological Bulletin, 135(4), 555–588.
Kunda, Z. (1990). The case for motivated reasoning. Psychological Bulletin, 108(3), 480–498.
Lord, C. G., Ross, L., & Lepper, M. R. (1979). Biased assimilation and attitude polarization: The effects of prior theories on subsequently considered evidence. Journal of Personality and Social Psychology, 37(11), 2098–2109.
Pennycook, G., & Rand, D. G. (2019). Lazy, not biased: Susceptibility to partisan fake news is better explained by lack of reasoning than by motivated reasoning. Cognition, 188, 39–50.
Pfänder, J., & Altay, S. (2025). Spotting false news and doubting true news: A systematic review and meta-analysis of news judgements. Nature Human Behaviour, 9, 688–699.
Porter, E., & Wood, T. J. (2024). Factual corrections: Concerns and current evidence. Current Opinion in Psychology, 55, 101715.
Porter, E., Scott, R. B., Wood, T. J., & Zhandayeva, R. (2024). Correcting misinformation about the Russia-Ukraine War reduces false beliefs but does not change views about the War. PLOS ONE, 19(9), e0307090.
Taber, C. S., & Lodge, M. (2006). Motivated skepticism in the evaluation of political beliefs. American Journal of Political Science, 50(3), 755–769.
Van Bavel, J. J., & Pereira, A. (2018). The partisan brain: An identity-based model of political belief. Trends in Cognitive Sciences, 22(3), 213–224.