Афективний лексикон: що це і як люди називають та розрізняють емоції
Оновлено: 1 годину тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 18 вересня 2026 · Редакційна політика
Афективний лексикон — це репертуар і система значень, за допомогою яких люди називають, розрізняють, описують і обговорюють емоційні та ширші афективні стани. До нього належать прямі назви емоцій — «страх», «сором», «провина», «полегшення», «захоплення», «заздрість» — а також слова й вирази, що передають валентність, інтенсивність, тілесний тон, соціальний контекст і характер переживання. У науковій літературі межі цього поняття залежать від дослідницького завдання, тому корисно одразу розрізняти назви емоцій, ширшу афективну лексику та емоційно навантажені слова.
Термін має тривалу історію в психології мови та дослідженнях емоцій. Класична робота Clore, Ortony і Foss 1987 року показала, що слова, які здаються «емоційними», виконують різні семантичні ролі: частина безпосередньо називає внутрішні афективні стани, інші описують оцінки, поведінку, фізичні стани або ситуації. У спорідненій роботі Ortony, Clore і Foss запропонували аналіз референційної структури сотень афективних слів. Отже, афективний лексикон — не просто список синонімів до слова «емоція», а організована семантична область.
Сучасна наука розглядає цю область на перетині психолінгвістики, психології емоцій, когнітивної науки, розвитку мови, міжкультурних досліджень і нейронауки. Вона відповідає на практичне запитання: якими мовними категоріями людина має у своєму розпорядженні, коли потрібно зрозуміти, що вона переживає, відрізнити схожі стани й передати їх іншій людині.
Що таке афективний лексикон у психології
У робочому психологічному значенні афективний лексикон можна визначити як частину лексичного й концептуального знання, яка кодує назви та характеристики афективних станів. Він має щонайменше три виміри. Перший — репертуар: які слова людина знає або впізнає. Другий — семантична організація: наскільки вона розуміє відмінності між близькими словами. Третій — доступність і доречне використання: чи може потрібна категорія бути швидко знайдена та застосована до конкретного контексту.
Ці виміри можуть розходитися. Людина здатна впізнати слово «амбівалентність» у тексті, але майже не використовувати його у власному мовленні; знати слово «фрустрація», але застосовувати його до дуже різних станів; або мати невеликий набір звичних слів і водночас тонко передавати переживання через звичайні слова, метафори та опис ситуації. Тому підрахунок кількості відомих емоційних слів дає лише одну характеристику афективного лексикону.
Це також частина ширшого ментального лексикону — системи лексичних знань про форму, значення й уживання слів. Особливість афективної ділянки полягає в тому, що значення багатьох її одиниць тісно пов’язане з оцінюванням ситуації, тілесними змінами, мотивацією, соціальними нормами й власним досвідом.
Що входить до афективного лексикону
Назви емоцій
Найочевидніший шар — слова, головною функцією яких є називання емоційних станів: радість, страх, гнів, сум, сором, провина, гордість, вдячність, заздрість, ревнощі, розчарування, полегшення, ніжність, захоплення. Для дослідження важливо не лише скільки таких слів знає людина, а й які смислові межі вона між ними проводить.
Наприклад, «провина» й «сором» часто мають негативну валентність, але пов’язані з різними способами оцінювання себе та вчинку; «страх» і «тривога» можуть перекриватися за тілесним збудженням, проте відрізнятися за характером загрози й часовою спрямованістю; «полегшення» має позитивний тон, але зазвичай виникає після зняття очікуваної небезпеки або напруження. Такі семантичні відмінності і є частиною лексичного знання про емоції.
Слова про валентність, збудження та інтенсивність
Другий шар описує загальні властивості афекту: приємно — неприємно, спокійно — напружено, слабко — інтенсивно, збуджено — мляво. Такі слова не завжди називають окрему емоцію, але допомагають локалізувати стан у ширшому афективному просторі. Дослідження емоційної семантики багато десятиліть виявляють особливу роль валентності та рівня активації; у дослідженні розвитку емоційного словника Grosse та співавторів позитивна — негативна валентність була помітною організуючою ознакою вже в дитячих відповідях.
Емоційно навантажені слова
Окрему категорію становлять слова, які не називають емоцію, але стабільно викликають або несуть емоційні асоціації: «похорон», «катастрофа», «перемога», «подарунок», «зрада». У психолінгвістиці та обчислювальній лінгвістиці такі одиниці часто аналізують разом із прямими емоційними мітками, проте це різні семантичні явища. Слово «страх» позначає емоційний стан, тоді як слово «небезпека» насамперед позначає умову або подію, здатну цей стан викликати.
Як організовані слова емоцій
Афективний лексикон організований не за принципом енциклопедичного переліку. Значення утворюють мережу схожості та контрастів. Частина слів зближується за валентністю, частина — за інтенсивністю, інші — за типовою причиною, соціальним сценарієм, спрямованістю на себе чи іншу людину, відчуттям контролю, часовою перспективою або тілесним профілем.
Через це точне знання слова включає більше, ніж коротке словникове визначення. Воно містить очікування щодо ситуацій, у яких це слово доречне, типових причин і наслідків стану, його відмінностей від сусідніх категорій та способів використання в мовленні. Саме тому дитина може рано засвоїти широке слово «погано», а пізніше навчитися розділяти розчарування, образу, провину, сором, безсилля та сум.
Семантична структура не є повністю однаковою для всіх мов. Велике міжмовне дослідження Jackson та співавторів у Science проаналізувало ко-лексикалізацію емоційних понять у 2474 мовах. Воно показало водночас культурну варіативність і спільні закономірності: близькість значень помітно залежала від мовної сім’ї та географії, але валентність і фізіологічна активація залишалися важливими координатами організації.
Як слова взаємодіють з емоційним досвідом
Мова бере участь у тому, як люди помічають, категоризують, запам’ятовують і передають емоційно значущі події. Огляд Ferré, Fraga і Hinojosa 2025 року узагальнює двосторонню взаємодію: емоційний зміст впливає на мовне опрацювання, а мовні категорії, контекст і вербалізація можуть змінювати перебіг емоційного опрацювання.
Роль мови в самій побудові емоційного досвіду залишається предметом теоретичної дискусії. Конструктивістські моделі надають словам і концептам центральне значення; інші підходи бачать мову як один із механізмів категоризації, інтерпретації та регуляції вже наявних афективних процесів. Огляд Кристен Ліндквіст систематизує аргументи на користь активної ролі мови, водночас наголошуючи на потребі точніших причинних досліджень.
Нейровізуалізаційний метааналіз Brooks та співавторів об’єднав сотні досліджень і виявив, що наявність емоційних слів у завданні частіше супроводжувалася залученням ділянок, пов’язаних із семантичним опрацюванням. Такі дані узгоджуються з участю мовно-семантичних систем в емоційному пізнанні. Вони не визначають одну-єдину модель емоцій і самі по собі не доводять, що емоція виникає лише завдяки слову.
Як формується словник емоцій у дітей
Емоційна лексика розвивається роками. Діти досить рано використовують широкі слова про позитивні й негативні переживання, а точніші значення та межі близьких категорій формуються поступово. У дослідженні Grosse та співавторів 123 дітей віком від 4 до 11 років і 27 дорослих виконували завдання з емоційними віньєтками. З віком діти називали більше емоційних слів, а структура їх уживання дедалі більше наближалася до дорослої.
Важливе розрізнення дає робота Nook та співавторів з учасниками від 4 до 25 років. Розуміння значень емоційних слів різко зростало в дитинстві й приблизно до раннього підліткового віку наближалося до дорослого рівня, тоді як здатність давати абстрактніші визначення продовжувала розвиватися довше. Отже, впізнавати слово й володіти зрілою концептуальною структурою цього слова — різні етапи.
Експерименти Shablack, Becker і Lindquist показали, що дошкільнята можуть засвоювати нові емоційні слова, використовуючи поєднання мовної структури речення та ситуаційних підказок. Це добре ілюструє загальний механізм: афективний лексикон формується не через механічне запам’ятовування переліку, а через повторювані зв’язки між словом, ситуацією, діями, наслідками, тілесними сигналами та реакціями інших людей.
Конструктивістська гіпотеза розвитку, докладно сформульована Hoemann, Xu і Barrett, припускає, що емоційні слова допомагають дитині організовувати різнорідний досвід у культурно доступні категорії. Це впливова теоретична рамка, а не завершене універсальне пояснення розвитку емоцій.
Чому емоційні слова не перекладаються один в один
Мови розрізняються не лише кількістю слів, а й тим, які аспекти досвіду вони об’єднують одним терміном і які розділяють. Один український термін може вимагати описової фрази іншою мовою, а слово з іншої культури може не мати точного однослівного відповідника українською. Це не означає, що носії однієї мови «не здатні» пережити стан іншої культури; йдеться про різну систему звичних лексичних категорій і меж між ними.
Дані Jackson та співавторів особливо важливі тут: схожі емоційні поняття в різних мовах можуть по-різному ділити спільну семантичну територію. Для психологічного дослідження це означає, що переклад емоційного опитувальника або словника потребує перевірки значень, а не лише формальної заміни слова його найближчим словниковим еквівалентом.
Афективний лексикон і емоційна гранулярність
Найближче сусіднє поняття — емоційна гранулярність, тобто ступінь, з яким людина розрізняє власні емоційні стани як відмінні один від одного. Афективний лексикон описує доступні слова, значення й семантичні зв’язки; гранулярність описує структуру фактичного розрізнення переживань у відповідях або повсякденних оцінках.
Зв’язок між ними логічний, але не тотожний. Слово надає категорію, яку можна використати для розрізнення досвіду, однак саме знання терміна ще не показує, що людина стабільно застосовує його точно до власних станів. Людина може мати багатий пасивний словник і користуватися кількома широкими ярликами; інша — мати скромніший словник, але послідовно відрізняти близькі стани за контекстом та значенням.
Інтегративний аналіз Fugate, Gendron і Hoemann об’єднав дані шести досліджень і показав, що різні мовні показники емоцій — частота вживання слів, розуміння значень, точність визначень — мають різні зв’язки з емоційною дисрегуляцією. Точніше розуміння й визначення слів було пов’язане з меншою самооціненою дисрегуляцією навіть після врахування гранулярності, тоді як проста частота вживання емоційних слів не давала однакової картини. Це аргумент проти формули «чим більше емоційних слів, тим краще».
Афективний лексикон і афективне маркування
Афективне маркування, або affect labeling, — це процес надання мовної назви конкретному емоційному стану чи емоційно значущому стимулу в певний момент. Афективний лексикон — ресурс, з якого така назва може бути вибрана. Отже, одне поняття описує доступну систему категорій, а друге — дію з використанням цих категорій.
У класичному експерименті Lieberman та співавторів учасники під час перегляду емоційних облич обирали словесні мітки почуттів; affect labeling супроводжувалося змінами активності префронтальних ділянок і мигдалеподібного тіла. Це стало важливим джерелом для дослідження «називання почуттів». Результат стосується конкретної експериментальної операції і не означає, що будь-яке називання емоції автоматично її послаблює.
Афективний лексикон, алекситимія та клінічні висновки
Алекситимія описує багатовимірні труднощі з ідентифікацією та описуванням почуттів, а також особливості стилю мислення й емоційного усвідомлення. Її не визначають за кількістю емоційних слів, які людина може назвати. Метааналіз Lee та співавторів виявив невеликий зв’язок між вищою алекситимією та слабшими мовними показниками в різних доменах, а також невеликий зв’язок із нижчою емоційною гранулярністю. Величина цих асоціацій показує, що мовна складова є лише частиною ширшої картини.
Тому «бідний словник емоцій» не є самостійним клінічним діагнозом і не дає підстав встановлювати алекситимію, депресію, тривожний розлад або інший стан. У клінічній оцінці значення мають стійкість труднощів, функціональний вплив, контекст, розвиткова історія та валідовані інструменти, а не окреме мовне спостереження.
Чи допомагає більший словник емоцій саморегуляції
Доступ до точніших слів може давати корисні операційні переваги. Коли стан отримує більш конкретну назву, людині легше пов’язати його з причиною, потребою, типовою поведінкою та можливими діями. «Мені погано» залишає багато невизначеності; «я розчарований, бо очікував іншого результату» або «я тривожуся через невизначеність» вже задає іншу структуру ситуації.
Проте наукові дані підтримують насамперед зв’язки між якістю емоційного знання, гранулярністю, регуляцією та психологічними показниками. Fugate та співавтори показали, що точність розуміння слів може бути інформативнішою за саму частоту їх використання. Звідси практичний висновок: функціональний афективний лексикон розвивається через точність значення й контексту, а не через накопичення максимально довгого списку.
Доказова база щодо спеціальних тренувань «емоційного словника» як самостійного способу лікування психічних розладів поки обмежена. Таку практику доречно розглядати як мовно-когнітивну навичку, компонент психоосвіти або частину ширшої психологічної роботи, а не як універсальну терапевтичну технологію.
Як розвивати функціональний афективний лексикон
Найкорисніший спосіб розширення — вивчати не окремі ярлики, а відношення між ними. Для нового слова варто з’ясувати чотири речі: які ситуації його зазвичай викликають, чим воно відрізняється від найближчих слів, які тілесні й поведінкові тенденції часто з ним пов’язані та як його значення змінюється залежно від контексту.
Наприклад, замість списку «злість — роздратування — лють — обурення» корисніше порівняти інтенсивність, причину й соціальну оцінку кожного слова. Роздратування часто описує нижчу інтенсивність і повторювану перешкоду; обурення може включати оцінку несправедливості або порушення норми; лють підкреслює високу інтенсивність. Це не жорсткі діагностичні межі, а семантичні орієнтири, які уточнюються реальним мовним уживанням.
Другий принцип — прив’язувати слово до конкретного епізоду. Запитання «що сталося, чого я очікував, що змінилося в тілі, до якої дії мене схиляє цей стан, яке близьке слово тут менш точне?» створюють багатовимірну репрезентацію. Так формується не декоративний словниковий запас, а мережа доступних відмінностей.
Третій принцип — залишати місце для змішаних і невизначених станів. Афективний досвід не зобов’язаний вкладатися в одну етикетку. Фраза «я відчуваю полегшення й водночас сум» може бути точнішою за вибір одного «правильного» слова. Лексикон працює як інструмент побудови опису, а не як тест із єдиною відповіддю.
Як досліджують афективний лексикон
Єдиного тесту на «розмір афективного лексикону» не існує. Дослідницький метод залежить від питання. Для активного словника учасників просять називати емоції за певний час або підбирати слова до ситуацій. Для семантичного знання використовують визначення, вибір близького значення, сортування слів за схожістю, оцінювання доречності до віньєток або побудову семантичних карт.
Дослідження розвитку часто поєднують продукцію слів із завданнями на значення. Саме так Grosse та співавтори показали, що вікові зміни стосуються не лише кількості названих слів, а й дорослоподібної структури їх уживання. Nook та співавтори окремо вимірювали розуміння й абстрактність визначень, демонструючи, що різні характеристики емоційного знання мають різні траєкторії розвитку.
У психолінгвістиці додатково використовують час реакції, праймінг, читання, запам’ятовування й нейровізуалізацію. У корпусних дослідженнях аналізують, у яких контекстах слова з’являються разом. Тому висновки про «багатий» або «бідний» афективний лексикон завжди залежать від того, яку саме його властивість вимірювали.
Афективний лексикон у NLP та штучному інтелекті
У computational linguistics та NLP словосполучення affective lexicon часто має технічне значення: це машинозчитуваний словник, у якому слова або фрази позначені за валентністю, емоційними категоріями чи іншими афективними властивостями. Відомий приклад — NRC Emotion Lexicon, описаний Mohammad і Turney, створений за допомогою краудсорсингових оцінок асоціацій між словами, базовими емоційними категоріями та позитивною/негативною полярністю.
Такі ресурси корисні для аналізу текстів, пошуку емоційно забарвленої лексики, дослідження корпусів і побудови моделей. Вони мають іншу природу, ніж афективний лексикон конкретної людини: база даних містить анотації, а психологічний лексикон описує знання й використання мовних категорій у когнітивній системі.
Коли мовна модель правильно класифікує слово як пов’язане зі страхом або генерує переконливий опис смутку, це показує її здатність опрацьовувати мовні закономірності та статистичні структури. Сам цей факт не встановлює наявності в системи свідомого переживання, почуттів або суб’єктивного досвіду. Психологічні висновки про людину й технічні висновки про мовну модель належать до різних рівнів аналізу.
Що афективний лексикон може і чого не може показати
Афективний лексикон може бути інформативним щодо того, які категорії доступні людині, наскільки вона розуміє відмінності між ними й як користується мовою для опису переживань. У дослідженнях він допомагає аналізувати розвиток емоційних понять, міжкультурні відмінності, зв’язок мови з регуляцією та способи категоризації досвіду.
Водночас окремий словниковий показник не вимірює всю емоційну компетентність. Він не дає прямої оцінки інтенсивності емоцій, емпатії, здатності до регуляції, психічного здоров’я чи «зрілості» людини. Для кожного з цих питань потрібні окремі валідовані методи й конкретна дослідницька або клінічна мета.
Поширені запитання
Чи існує правильний повний список емоційних слів
Універсального остаточного списку немає. Межа між прямою назвою емоції, ширшим афективним станом, оцінкою, тілесним відчуттям і емоційно навантаженим словом залежить від теоретичної моделі та завдання. Саме цю проблему систематично аналізували Clore, Ortony і Foss ще в класичному дослідженні афективного лексикону.
Чи великий словник емоцій означає високу емоційну гранулярність
Ні, ці показники описують різні властивості. Лексикон визначає доступний мовно-концептуальний ресурс, а гранулярність — ступінь фактичного диференціювання емоційних станів. Між ними можливий зв’язок, але один показник не замінює інший. Докладніше — у матеріалі про емоційну гранулярність.
Чи можна розвивати афективний лексикон у дорослому віці
Так. Лексичне й концептуальне знання залишається здатним до навчання. Практично це означає читання й обговорення емоційно насичених ситуацій, порівняння близьких значень, ведення контекстних записів та свідоме уточнення формулювань. Науково обґрунтованішою метою є точність і доречність використання, а не максимальна кількість термінів.
Чи малий емоційний словник означає алекситимію
Ні. Алекситимія є ширшим багатовимірним конструктом. Метааналіз Lee та співавторів знаходить лише невеликі середні зв’язки між алекситимією, мовними показниками та емоційною гранулярністю. Окрема словникова проба не встановлює алекситимію і не замінює психологічного оцінювання.
Чи однаково люди різними мовами ділять емоції на категорії
Ні. Між мовами є систематичні відмінності у смислових межах і способах об’єднання емоційних понять. Водночас існують спільні закономірності, зокрема важливість валентності та активації. Це одна з головних знахідок масштабного дослідження Jackson та співавторів.
Що означає affective lexicon у дослідженнях AI
Найчастіше це словник або набір даних із мітками валентності, емоційних категорій чи інших афективних властивостей слів. Такий ресурс використовується для автоматичного аналізу тексту. Він описує структуру анотацій і мовних асоціацій, а не суб’єктивні переживання штучної системи.
Пов’язані статті
• Емоційна гранулярність: що це, навіщо точно розрізняти емоції та як це пов’язано із саморегуляцією
References
Brooks, J. A., Shablack, H., Gendron, M., Satpute, A. B., Parrish, M. H., & Lindquist, K. A. (2017). The role of language in the experience and perception of emotion: a neuroimaging meta-analysis. Social Cognitive and Affective Neuroscience, 12(2), 169–183. https://doi.org/10.1093/scan/nsw121
Clore, G. L., Ortony, A., & Foss, M. A. (1987). The psychological foundations of the affective lexicon. Journal of Personality and Social Psychology, 53(4), 751–766. https://doi.org/10.1037/0022-3514.53.4.751
Ferré, P., Fraga, I., & Hinojosa, J. A. (2025). The interplay between language and emotion: a narrative review. Cognition and Emotion, 39(7), 1418–1445. https://doi.org/10.1080/02699931.2025.2549965
Fugate, J. M. B., Gendron, M., & Hoemann, K. (2024). Links Between Emotion Word Usage, Understanding, Accuracy, and Emotion Dysregulation: An Integrative Analysis. Affective Science, 6(2), 224–235. https://doi.org/10.1007/s42761-024-00284-8
Grosse, G., Streubel, B., Gunzenhauser, C., & Saalbach, H. (2021). Let’s Talk About Emotions: the Development of Children’s Emotion Vocabulary from 4 to 11 Years of Age. Affective Science, 2, 150–162. https://doi.org/10.1007/s42761-021-00040-2
Hoemann, K., Xu, F., & Barrett, L. F. (2019). Emotion words, emotion concepts, and emotional development in children: A constructionist hypothesis. Developmental Psychology, 55(9), 1830–1849. https://doi.org/10.1037/dev0000686
Jackson, J. C., Watts, J., Henry, T. R., List, J.-M., Forkel, R., Mucha, P. J., Greenhill, S. J., Gray, R. D., & Lindquist, K. A. (2019). Emotion semantics show both cultural variation and universal structure. Science, 366(6472), 1517–1522. https://doi.org/10.1126/science.aaw8160
Lee, K. S., Murphy, J., Catmur, C., Bird, G., & Hobson, H. (2022). Furthering the language hypothesis of alexithymia: An integrated review and meta-analysis. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 141, 104864. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2022.104864
Lieberman, M. D., Eisenberger, N. I., Crockett, M. J., Tom, S. M., Pfeifer, J. H., & Way, B. M. (2007). Putting feelings into words: affect labeling disrupts amygdala activity in response to affective stimuli. Psychological Science, 18(5), 421–428. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2007.01916.x
Lindquist, K. A. (2017). The role of language in emotion: existing evidence and future directions. Current Opinion in Psychology, 17, 135–139. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2017.07.006
Mohammad, S. M., & Turney, P. D. (2013). Crowdsourcing a Word–Emotion Association Lexicon. Computational Intelligence, 29(3), 436–465. https://doi.org/10.1111/j.1467-8640.2012.00460.x
Nook, E. C., Stavish, C. M., Sasse, S. F., Lambert, H. K., Mair, P., McLaughlin, K. A., & Somerville, L. H. (2020). Charting the development of emotion comprehension and abstraction from childhood to adulthood using observer-rated and linguistic measures. Emotion, 20(5), 773–792. https://doi.org/10.1037/emo0000609
Ortony, A., Clore, G. L., & Foss, M. A. (1987). The referential structure of the affective lexicon. Cognitive Science, 11(3), 341–364. https://doi.org/10.1207/s15516709cog1103_4
Shablack, H., Becker, M., & Lindquist, K. A. (2020). How do children learn novel emotion words? A study of emotion concept acquisition in preschoolers. Journal of Experimental Psychology: General, 149(8), 1537–1553. https://doi.org/10.1037/xge0000727