Аарон Антоновський: салютогенез, почуття когерентності та психологія здоров’я

3 вер.

Читати 8 хв

Аарон Антоновський (Aaron Antonovsky, 1923–1994) — американо-ізраїльський соціолог, чиї праці змінили спосіб наукового осмислення здоров’я в умовах стресу. Його головний внесок — салютогенетична модель здоров’я та концепт почуття когерентності. Антоновський змінив саме формулювання дослідницького питання: поряд із вивченням причин хвороби він запропонував систематично досліджувати походження здоров’я, ресурси людини та умови, які допомагають їй рухатися в напрямку кращого функціонування.

Салютогенез — історична теоретична модель, що стала важливою для медичної соціології, психології здоров’я та зміцнення здоров’я. Її центральні поняття — континуум здоров’я, узагальнені ресурси опору та почуття когерентності — надалі отримали велику емпіричну літературу. Сучасні дані підтримують частину передбачень Антоновського, особливо зв’язок почуття когерентності із суб’єктивним і психічним здоров’ям та якістю життя, але водночас показують межі моделі й не дають підстав перетворювати кореляції на прості причинні пояснення.

Хто такий Аарон Антоновський

Антоновський народився 19 грудня 1923 року в Брукліні, Нью-Йорк, у родині єврейських іммігрантів. Його дитинство припало на роки Великої депресії. Під час Другої світової війни він служив в армії США на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Після війни завершив докторську підготовку із соціології в Єльському університеті.

У 1960 році Антоновський переїхав до Ізраїлю. Його ранні дослідження стосувалися соціальної нерівності, класових відмінностей у захворюваності та смертності, а також медичної соціології. У 1972 році він приєднався до Університету Бен-Гуріона в Негеві як професор соціології здоров’я.

Особиста біографія Антоновського допомагає зрозуміти його наукову позицію, однак салютогенез був результатом багаторічної роботи з проблемами стресу, соціальних ресурсів, адаптації та здоров’я. Біографічний розділ у другому виданні The Handbook of Salutogenesis, написаний його сином Авішаєм Антоновським і колегою Шіфрою Сагі, показує, наскільки послідовним для нього було прагнення ставити дослідницькі питання інакше, ніж це робила домінантна традиція.

Від питання про хворобу до питання про здоров’я

Патогенетична логіка починається з питання: чому виникла хвороба? Вона шукає фактори ризику, механізми патології, причини симптомів і способи лікування. Антоновський поставив поруч інше питання: чому за наявності стресорів, ризиків і життєвих труднощів частина людей зберігає відносно добре функціонування?

Саме це зміщення фокусу він назвав салютогенезом — дослідженням походження здоров’я. У книзі Health, Stress, and Coping 1979 року Антоновський дав перший повний виклад салютогенетичної моделі. Для нього здоров’я було рухомим континуумом між полюсами кращого й гіршого функціонування. Людина може мати хронічне захворювання, переживати стрес і водночас володіти ресурсами, що допомагають їй краще справлятися з вимогами життя.

Цей підхід додає до питання про ризики питання про ресурси та умови, які підтримують функціонування. Салютогенетична перспектива при цьому не замінює медичної діагностики чи лікування і не перетворює здоров’я на результат одного психологічного чинника.

Стрес у моделі Антоновського

Антоновський виходив із того, що напруження є звичайною частиною життя. Стресори можуть бути біологічними, психологічними, соціальними або культурними. Ключовим стає не саме існування вимоги, а те, що відбувається далі: чи перетворюється напруження на дистрес, які ресурси доступні людині та як вона інтерпретує ситуацію.

Тут салютогенетична модель перетинається з ширшою психологією стресу, але має власну логіку. У теорії когнітивного оцінювання Річарда Лазаруса центральним є те, як людина оцінює вимоги ситуації та власні можливості впоратися з ними. Антоновський розглядав ширшу життєву орієнтацію та ресурсну структуру, на тлі якої людина зустрічає різні стресори. Ці підходи не є взаємозамінними, але разом показують, чому одна й та сама зовнішня подія може мати різні психологічні наслідки.

Узагальнені ресурси опору

Ще до остаточного формулювання почуття когерентності Антоновський розвивав поняття узагальнених ресурсів опору — generalized resistance resources (GRR). Йшлося про ресурси, корисні не лише проти одного конкретного стресора, а в широкому спектрі життєвих ситуацій.

До таких ресурсів у салютогенетичній традиції можуть належати матеріальна забезпеченість, знання, інтелектуальні й практичні навички, соціальна підтримка, культурна стабільність, відчуття належності, передбачувані соціальні правила та інші характеристики людини або середовища. Важлива риса цієї моделі полягає в тому, що ресурс — це не лише внутрішня сила людини. Значна частина ресурсів має соціальне, економічне та культурне походження.

Антоновський вважав, що повторюваний досвід успішного використання доступних ресурсів формує більш упорядковане ставлення до світу. Саме звідси виріс центральний конструкт його пізнішої теорії — почуття когерентності.

Що таке почуття когерентності

Почуття когерентності (sense of coherence, SOC) — це глобальна життєва орієнтація, що описує, наскільки людина сприймає світ і власний досвід як зрозумілий, керований та осмислений. У зрілій версії концепції Антоновський виділяв три компоненти:

Зрозумілість — внутрішні й зовнішні події сприймаються як певною мірою структуровані, пояснювані та передбачувані, а не як суцільний хаос.
Керованість — людина відчуває, що для відповіді на життєві вимоги існують доступні ресурси: власні або ті, до яких можна звернутися через інших людей, інституції та соціальне середовище.
Осмисленість — принаймні частина життєвих вимог сприймається як варта залучення, зусиль і емоційної інвестиції. У пізнішому розвитку теорії Антоновський надавав цьому компоненту дедалі більшого значення.

Високе почуття когерентності не означає, що людина вважає життя легким або повністю контрольованим. У логіці моделі йдеться про загальну здатність бачити у вимогах певну структуру, знаходити ресурси для відповіді та зберігати смислове залучення.

Хто запропонував сам вислів sense of coherence

Тут важлива точність атрибуції. Антоновський розробив сам конструкт, його теоретичне місце в салютогенетичній моделі та інструменти вимірювання. Однак у передмові до Unraveling the Mystery of Health він зазначав, що словосполучення sense of coherence запропонувала його дружина Helen Antonovsky, психологиня розвитку з антропологічною підготовкою.

Тому коректно говорити, що Аарон Антоновський розробив концепцію почуття когерентності. Приписувати йому одноосібне авторство самого словосполучення без згадки про Helen Antonovsky — неточно.

Як вимірюють почуття когерентності

Для емпіричної перевірки концепції Антоновський розробив Orientation to Life Questionnaire, відомий як шкала почуття когерентності. Класична повна версія SOC-29 містить 29 пунктів, а скорочена SOC-13 — 13 пунктів. Вони оцінюють різні аспекти зрозумілості, керованості та осмисленості.

Великий масив досліджень показав загалом добру внутрішню узгодженість класичних версій. У сучасному огляді вимірювальних питань наводяться діапазони коефіцієнта альфа приблизно 0,70–0,95 для SOC-29 і 0,70–0,92 для SOC-13 у сотнях досліджень. Водночас висока внутрішня узгодженість сама по собі не вирішує питання структури конструкта. Дослідники обговорюють, наскільки SOC є єдиним фактором, наскільки його три компоненти слід аналізувати окремо і як на результати впливають культура, переклад та конкретна вибірка.

В Україні також існують психометричні дослідження цього конструкта. У 2023 році Тамара Хомуленко та Юрій Гресь опублікували коротку 8-пунктову україномовну версію шкали. Її слід відрізняти від оригінальних SOC-29 і SOC-13: це окрема скорочена адаптація, а не ще одна назва класичної форми Антоновського.

Дві головні книги

Health, Stress, and Coping, опублікована Jossey-Bass у 1979 році, містила перший повний виклад салютогенетичної моделі здоров’я. У ній були систематизовані уявлення про стрес, здоров’я як континуум, узагальнені ресурси опору та раннє формулювання почуття когерентності.

Unraveling the Mystery of Health: How People Manage Stress and Stay Well вийшла 1987 року. У цій книзі почуття когерентності стало центральною темою. Саме тут сформувалася зріла трьохкомпонентна версія конструкта — зрозумілість, керованість і осмисленість — та було глибше розгорнуто його місце в салютогенезі.

Що сучасні дослідження підтверджують

Салютогенез має дві різні історії: історію теоретичної моделі та історію емпіричного вивчення SOC. Їх варто розрізняти. Шкала почуття когерентності стала значно простішим об’єктом емпіричної перевірки, ніж уся складна салютогенетична модель.

Систематичні огляди Моніки Ерікссон і Бенгта Ліндстрьома показали, що SOC у багатьох дослідженнях пов’язаний із самооцінкою здоров’я, особливо з показниками психічного здоров’я. Також виявляється позитивний зв’язок із якістю життя. Це робить SOC корисним дослідницьким конструктом для опису того, як люди переживають вимоги, ресурси та власне функціонування.

Однак зв’язок не означає простого причинного механізму. Людина з кращим психічним здоров’ям може оцінювати життя як більш зрозуміле й кероване; сильніше SOC може допомагати у виборі стратегій подолання; обидва показники можуть залежати від соціальних ресурсів, здоров’я, життєвих умов і попереднього досвіду. У різних дослідженнях SOC розглядають як незалежний чинник, посередник або модератор, і одна схема не пояснює всі результати.

Де модель має межі

Одна з найважливіших меж стосується фізичного здоров’я. Огляд Тріне Фленсборг-Мадсен та співавторів показав, що класична SOC-29 набагато сильніше пов’язана з психологічними, поведінковими та стресовими показниками, ніж із суто фізичними показниками здоров’я. Це звужує твердження, які можна робити на її основі.

Друга межа — стабільність. Антоновський припускав, що в дорослому віці почуття когерентності стає відносно стійким. Подальші довготривалі дослідження показали складнішу картину: SOC має помітну стабільність, але може змінюватися протягом життя, особливо під впливом значущих подій, умов і втручань.

Третя межа — психометрична структура. SOC-29 і SOC-13 широко застосовуються, але дослідження не дали єдиного остаточного рішення, чи слід трактувати шкалу як строго одновимірну. Три компоненти концепції теоретично відрізняються, а емпіричні факторні рішення залежать від вибірок і методів аналізу.

Чи можна посилити почуття когерентності

Метааналіз 2025 року об’єднав 27 рандомізованих контрольованих досліджень за участю 2178 дорослих і старших людей із хронічними станами. Нефармакологічні втручання в середньому підвищували SOC одразу після завершення програм і приблизно через три місяці. На шестимісячному та довшому спостереженні переконливого загального ефекту вже не виявили.

Це означає, що SOC може бути змінним показником і потенційною мішенню для психологічних та освітніх програм, але сучасні дані не підтримують просту тезу про стійке нарощування когерентності будь-якою салютогенетичною практикою. Огляд втручань для людей старшого віку також виявив неоднорідні результати та значну різницю між програмами.

Салютогенез у сучасному зміцненні здоров’я

Вплив Антоновського вийшов далеко за межі його власних книжок. Салютогенетична перспектива використовується в дослідженнях громадського здоров’я, організацій, освіти, старіння, хронічних станів та психічного благополуччя.

Всесвітня організація охорони здоров’я включила salutogenesis до Health Promotion Glossary of Terms 2021. Для сучасної сфери зміцнення здоров’я ця рамка важлива тим, що увага спрямовується не лише на зменшення ризиків, а й на соціальні та індивідуальні ресурси, які допомагають людям справлятися з вимогами та підтримувати благополуччя.

Саме тут спадщина Антоновського особливо помітна: здоров’я розглядається не тільки як результат усунення небезпек, а й як процес взаємодії людини з ресурсами, середовищем і життєвими вимогами.

Салютогенез, резильєнтність і копінг

Салютогенез часто ставлять поруч із резильєнтністю та копінгом, але ці поняття описують різні рівні аналізу. Копінг стосується думок і дій, за допомогою яких людина відповідає на конкретні вимоги та стресові ситуації. Резильєнтність описує здатність зберігати або відновлювати функціонування після значних труднощів. Почуття когерентності — ширша життєва орієнтація щодо зрозумілості, керованості та осмисленості досвіду. Салютогенез — теоретична рамка, у якій SOC і ресурси пов’язані з рухом уздовж континууму здоров’я.

Тому ці поняття можна поєднувати в дослідженнях, але не варто використовувати як синоніми. Для розуміння сучасної психології стресу корисно окремо розглядати когнітивне оцінювання і копінг у традиції Лазаруса, а також стресостійкість та різні моделі адаптації.

Наукове значення Антоновського сьогодні

Найсильніша частина спадщини Антоновського — зміна дослідницької оптики. Він наполягав, що наука про здоров’я має пояснювати не лише руйнування, а й збереження функціонування; не лише фактори ризику, а й ресурси; не лише категорії «здоровий/хворий», а й рух людини в різних напрямках уздовж життєвого континууму.

Сучасна наука зробила цю картину складнішою. SOC не є універсальним показником фізичного здоров’я, його причинна роль залежить від контексту, а його психометрична структура продовжує обговорюватися. Водночас десятиліття досліджень показують, що конструкт має відтворювані зв’язки з психічним здоров’ям, суб’єктивним здоров’ям та якістю життя.

Саме тому роботи Антоновського залишаються важливими для психології здоров’я та медичної соціології. Його салютогенетична модель дала науці мову для системного опису ресурсів і поставила питання, яке зберегло продуктивність далеко за межами початкової теорії: що допомагає людині рухатися в напрямку здоров’я, коли стрес і труднощі є звичайною частиною життя?

Джерела

Обкладинка: Аарон Антоновський викладає в Nordic School of Public Health, 1992. Фото: Bengt Lindström. Джерело: The Handbook of Salutogenesis / NCBI Bookshelf. Ліцензія: CC BY 4.0

Психологічна енкциклопедія