NREM-сон: що це, стадії N1–N3 і що відбувається з мозком та тілом
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 · Редакційна політика.
NREM-сон — це сон без швидких рухів очей (non-rapid eye movement sleep), який у сучасному стандартному стадіюванні поділяють на N1, N2 і N3. N1 є перехідною та найлегшою стадією, N2 — стабільнішим NREM-сном із сонними веретенами та К-комплексами, а N3 — повільнохвильовим, або глибоким, сном із вираженою повільною активністю. Упродовж ночі NREM не йде одним суцільним блоком: він багаторазово чергується з REM-сном у межах циклів. Саме класифікація W, N1, N2, N3 і R використовується в сучасному професійному стадіюванні полісомнограм (American Academy of Sleep Medicine, 2023).
Водночас ці назви не означають, що мозок просто перемикається між трьома однаково чіткими «поверхами». Сон є динамічним процесом, а межі між неспанням, N1 і N2 особливо рухливі. Систематичний огляд досліджень засинання показує, що перехід до сну супроводжується поступовими й неоднорідними змінами електричної активності мозку, рухів очей, реактивності, серцево-судинних, дихальних і терморегуляторних показників; у дослідницькій практиці N2 часто виявляється надійнішою точкою стабільного сну, ніж перша поява N1 (Biabani et al., 2023).
Коротко: що потрібно знати про NREM-сон
NREM охоплює три стадії — N1, N2 і N3. Глибоким сном у сучасній термінології називають передусім N3, а не весь NREM. Сонні веретена та К-комплекси є характерними маркерами N2. Повільні високоамплітудні хвилі домінують у N3. М’язовий тонус у NREM зазвичай знижений порівняно з неспанням, але немає тієї вираженої фізіологічної атонії, яка характерна для REM-сну. Серцево-судинна й автономна регуляція також змінюється: NREM загалом пов’язаний із більш стабільним і менш активаційним режимом організму, хоча всередині NREM відбуваються мікропробудження, автономні коливання та короткі зміни реактивності.
NREM має велике значення для пам’яті, пластичності та координації роботи мозкових мереж, однак науково некоректно приписувати одній стадії всі «відновні» функції сну. Нормальний сон утворюється взаємодією NREM і REM, а їхня кількість, послідовність і мікроструктура змінюються з віком, циркадним часом, попереднім недосипанням, станом здоров’я, ліками та іншими чинниками. Тому один показник «глибокого сну» з годинника не описує якість сну людини в цілому.
Як NREM вписується в архітектуру нічного сну
У дорослої людини нічний сон складається з повторюваних переходів між NREM і REM. На початку ночі зазвичай більше повільнохвильового N3, тоді як REM-епізоди стають тривалішими ближче до ранку. Така організація пов’язана одночасно з гомеостатичним тиском сну — потребою у сні, що накопичується під час неспання, — і з циркадною системою, яка змінює ймовірність сну та неспання залежно від біологічного часу.
Усередині цього циклічного процесу N1, N2 і N3 не виконують роль трьох послідовних «кімнат», які людина неодмінно проходить один раз і в одному напрямку. Переходи можуть бути короткими, повторними й двобічними: зі стабільнішого N2 людина може перейти до N3, повернутися до N2, коротко пробудитися або перейти до REM. Сучасна нейровізуалізація підтверджує, що стадії сну відрізняються просторовими патернами активності та функціональної взаємодії, однак кожна стадія сама по собі містить внутрішню неоднорідність (Pereira et al., 2025).
Як науковці визначають, що людина перебуває у N1, N2 або N3
Еталонним лабораторним методом стадіювання сну є полісомнографія. Вона реєструє кілька фізіологічних сигналів одночасно, зокрема електроенцефалограму (ЕЕГ), електроокулограму для рухів очей та електроміограму підборіддя для м’язового тонусу; залежно від дослідження додають дихальні канали, сатурацію, ЕКГ та інші параметри. Запис ділять на короткі епохи й кожній присвоюють стадію за формалізованими правилами. AASM використовує категорії W, N1, N2, N3 і R; це клінічна система оцінювання полісомнограми, а не метафора суб’єктивної «глибини» сну (AASM, Version 3).
ЕЕГ відображає сумарні ритмічні зміни активності великих нейронних популяцій. Воно не показує «наскільки відпочив мозок» одним числом. Сонні веретена, К-комплекси й повільні хвилі є електрофізіологічними ознаками, які допомагають класифікувати стадію, але сам мозок продовжує складну просторово-часову роботу, яку грубе поділення на стадії лише частково стискає до зручної клінічної мови.
Три стадії NREM-сну
N1: перехід від неспання до сну
N1 — найлегша й найперехідніша стадія NREM. Під час засинання зменшується домінування ритмів, характерних для розслабленого неспання із заплющеними очима, зростає повільніша низькоамплітудна активність, можуть з’являтися повільні рухи очей, а м’язовий тонус поступово знижується. Реакція на зовнішні стимули слабшає, але людина часто легко прокидається й іноді навіть не впевнена, чи вже заснула.
Саме N1 найкраще показує, чому межа між «не сплю» і «сплю» не завжди суб’єктивно очевидна. У дослідженнях засинання різні критерії початку сну дають різні моменти переходу, а фізіологічні ознаки виникають не синхронно. Систематичний огляд Biabani та колег підкреслює цю гетерогенність і показує, що N2 часто має чіткіші електрофізіологічні маркери стабільного сну (Biabani et al., 2023).
На межі неспання й N1 можуть виникати короткі образи, уривки думок, відчуття руху або так звані гіпнагогічні переживання. Самі по собі вони не означають психоз і не є доказом розладу. Їх потрібно оцінювати в контексті частоти, інших симптомів, денного функціонування та того, чи виникають подібні феномени поза переходом сон–неспання.
N2: стабільніший NREM-сон, сонні веретена та К-комплекси
N2 зазвичай становить найбільшу частку нічного сну дорослих, хоча конкретна частка сильно варіює між людьми й ночами. Для цієї стадії характерні два класичні феномени ЕЕГ — сонні веретена та К-комплекси. Сонні веретена є короткими пачками ритмічної таламо-коркової активності; К-комплекс — велика поодинока хвиля зі специфічною морфологією, яка може виникати спонтанно або у відповідь на стимул.
Веретена не є просто «міткою» стадії. Огляд нейрофізіології сонних веретен показує, що вони пов’язані з таламо-корковою координацією, сенсорною обробкою, стабілізацією сну, пластичністю та пам’яттю. Їхня функція залежить від частоти, просторового розподілу, часу виникнення й зв’язку з іншими ритмами, тому твердження «чим більше веретен, тим кращий мозок» було б надмірним спрощенням (Fernandez & Lüthi, 2020).
N2 також ілюструє, що «легкий сон» не означає бездіяльність мозку. Саме тут формуються ритмічні події, які можуть обмежувати проходження частини зовнішніх сигналів і водночас організовувати внутрішню комунікацію між мозковими мережами. Сучасна наука дедалі частіше описує NREM не як пасивне приглушення, а як структурований режим із власною мікроархітектурою.
N3: повільнохвильовий, або глибокий, сон
N3 — стадія NREM із найбільш вираженою повільнохвильовою активністю на ЕЕГ. Її часто називають slow-wave sleep, SWS, тобто повільнохвильовим сном, або «глибоким сном». Саме N3, а не весь NREM, відповідає сучасному поняттю глибокого сну. У старішій системі Rechtschaffen–Kales повільнохвильовий сон ділили на стадії 3 і 4; сучасне стадіювання AASM об’єднує цей діапазон у N3.
Під час N3 коркові нейронні мережі демонструють виражені повільні коливання між станами більшої та меншої активності. Пробудження з N3 часто потребує сильнішого стимулу, а відразу після раптового пробудження може бути помітна інерція сну — тимчасова загальмованість, сплутаність або зниження швидкості реакцій. Це не означає, що N3 є «несвідомим за визначенням»: дослідження переживань уві сні показують, що суб’єктивний досвід може виникати й під час NREM, у тому числі поза REM (Tononi, Boly, & Cirelli, 2024).
N3 зазвичай виразніший у першій частині нічного сну й змінюється з віком та попередньою тривалістю неспання. Тому порівнювати одну ніч дорослої людини з універсальним «ідеальним відсотком глибокого сну» некоректно, особливо якщо джерелом є споживчий трекер, а не клінічна полісомнографія.
Що відбувається з мозком у NREM-сні
Найпомітніша риса NREM на рівні ЕЕГ — зростання синхронізованої повільної активності в міру переходу до N3. Але сучасна картина значно багатша. Усередині NREM співіснують повільні коркові осциляції, дельта-активність, таламо-коркові сонні веретена, гіпокампальні sharp-wave ripples, локальні зміни збудливості та короткі мікропробудження. Їхня координація створює різні підстани NREM, які стандартне стадіювання не завжди відокремлює. Узагальнювальний огляд нейронних механізмів та архітектури сну 2026 року також описує NREM як багаторівневий стан, у якому повільні хвилі, веретена й таламо-коркові ритми беруть участь у синхронізації мереж, пластичності та пам’яті (Salim et al., 2026).
Окремий шар цієї динаміки формують нейромодулятори. Сучасний огляд показує, що норадреналін, ацетилхолін і дофамін під час сну не просто «вимикаються». Їхні рівні та активність коливаються у часі, пов’язані з мікроструктурою NREM, і можуть координувати веретена, автономні зміни, реактивність до стимулів та переходи між станами. Значна частина механістичних даних походить із досліджень тварин, тому пряме перенесення кожного такого механізму на людський сон потребує обережності (Sulaman et al., 2024).
Нейровізуалізація також показує, що зміна стадії не є просто одночасним глобальним «приглушенням» усього мозку. Різні мережі й регіони змінюють метаболізм, кровоплин та функціональну взаємодію по-різному. Огляд сучасної sleep-neuroimaging літератури підкреслює як ці закономірності, так і методологічні обмеження: сон у сканері відрізняється від звичайної ночі, вибірки часто невеликі, а поєднання ЕЕГ з МРТ або ПЕТ технічно складне (Pereira et al., 2025).
NREM-сон, пам’ять і навчання
Одне з найкраще досліджених функціональних питань NREM — його зв’язок із консолідацією пам’яті. Після навчання новий слід пам’яті не є завершеним. У подальші години він може стабілізуватися, перебудовуватися та взаємодіяти з уже наявними знаннями. Під час NREM особливу увагу приділяють часовому узгодженню повільних коркових осциляцій, сонних веретен і гіпокампальних sharp-wave ripples, яке створює умови для обміну між гіпокампом і неокортексом (Staresina, 2024). Детальніше про це — у статті «Пам’ять і сон: як сон підтримує консолідацію та навчання».
Водночас механізм не слід перетворювати на формулу «N3 = пам’ять». Байєсівський метааналіз 23 досліджень, що оцінював зв’язок між повільними осциляціями та швидкими веретенами, виявив сильні докази того, що точніше й сильніше їхнє фазове узгодження у фронтальних ділянках пов’язане з кращою консолідацією пам’яті. Ефект модерується типом пам’яті, віком і просторово-часовими характеристиками сигналу (Ng, Noh, & Spencer, 2025). Це підтримує механістичну роль NREM-ритмів, але не означає, що можна оцінити пам’ять конкретної людини за одним показником глибокого сну.
Сон і пам’ять утворюють багаторівневу систему, до якої також належать REM, стан перед навчанням, якість кодування, інтерференція та наступне відтворення. Окрему канонічну сторінку про перетворення нового досвіду на стійкіший слід дивіться тут: «Консолідація пам’яті: як новий досвід стає стійкішим спогадом».
Що відбувається з тілом під час NREM
NREM — це стан усього організму, а не лише зміна ЕЕГ. Порівняно з неспанням у ньому загалом знижується реактивність до середовища, змінюється автономна регуляція, серцевий ритм стає стабільнішим, артеріальний тиск у здорових людей зазвичай знижується, дихання у NREM менш мінливе, ніж у REM, а м’язовий тонус зменшується, але зберігається. Ці зміни не є однаковими в кожну секунду: мікропробудження, рухи, дихальні події, хвороби, вік і медикаменти можуть істотно змінювати картину.
Сучасні дані також показують зв’язок між нейромодуляторними коливаннями в NREM і автономними процесами, зокрема змінами частоти серцевих скорочень. Це важливе нагадування, що мозкові ритми й фізіологія тіла взаємопов’язані, а не існують окремо (Sulaman et al., 2024).
Нічне зниження тиску чи пульсу не слід використовувати для самодіагностики стадій сну. Так само аномальна сатурація, повторні паузи дихання або виражені коливання серцевого ритму потребують оцінювання як окремі медичні сигнали, а не пояснення «нестачею N3». Порушення дихання уві сні, зокрема обструктивне апное, мають власну діагностичну рамку.
Чи справді N3 — «відновний сон»
Термін «відновний сон» зручний у популярній мові, але він легко створює хибну ієрархію. N3 справді пов’язаний із високою повільнохвильовою активністю та важливими процесами пластичності, метаболічної й автономної регуляції. Однак відчуття відновленості після ночі залежить від загальної тривалості, безперервності, циркадного часу, розподілу стадій, дихання, болю, психічного стану, медикаментів і багатьох інших факторів.
Людина може мати нормальну кількість N3 і водночас прокидатися невідпочилою. І навпаки, нижча частка N3 у старшому віці не означає автоматично патологію. Саме тому клінічна оцінка сну починається не з прагнення «добрати відсоток глибокого сну», а з питання про скарги, денне функціонування, режим, супутні симптоми й можливі розлади.
NREM і «очищення мозку»: що відомо, а що ще досліджується
У популярних матеріалах N3 нерідко описують як час, коли мозок буквально «вимиває токсини». За цією яскравою метафорою є реальна дослідницька лінія: сон пов’язаний із коливаннями мозкового кровотоку, спинномозкової рідини та периваскулярного транспорту. Однак пряме вимірювання глімфатичного кліренсу в живому людському мозку залишається методологічно складним, а значна частина причинних механізмів спочатку була встановлена у тварин.
Сучасний огляд підходів до модуляції глімфатичного кліренсу через фізіологію сну розглядає повільні осциляції, судинні та нейромодуляторні механізми як перспективні мішені, але водночас підкреслює потребу в кращих людських методах і причинних дослідженнях (van Hattem et al., 2025). Тому на сьогодні коректна формула така: зв’язок між NREM, повільними ритмами, рухом спинномозкової рідини й системами кліренсу має дедалі більше доказів, але універсальна теза «N3 очищає мозок від токсинів» випереджає точність людських даних.
Чи бачимо ми сни під час NREM
Так. Сновидіння та інші форми суб’єктивного досвіду виникають не лише під час REM. Після пробуджень із NREM люди можуть повідомляти сцени, образи, думки або відчуття; у середньому NREM-звіти часто коротші й менш сюжетно розгорнуті, ніж REM-звіти, але межа не абсолютна. Сучасний огляд свідомості під час сну прямо показує, що переживання можуть бути присутніми в різних NREM-станах і що REM не є біологічним синонімом самого факту сновидіння (Tononi, Boly, & Cirelli, 2024).
Це важливо й для інтерпретації нічних переживань. Яскравий образ не доводить, що людина була в REM, а відсутність спогаду про сон не доводить, що жодного переживання не було. Дослідження сновидінь залежать від моменту й способу пробудження, пам’яті та формулювання запитань, тому суб’єктивний звіт і фізіологічна стадія є пов’язаними, але різними рівнями опису.
NREM-парасомнії: коли частина мозку ніби прокидається неодночасно
Лунатизм, нічні жахи та сплутані пробудження належать до розладів пробудження з NREM. Для них характерні неповні переходи між сном і неспанням, найчастіше на тлі глибокого NREM, коли різні мозкові системи можуть демонструвати ознаки сну й активації одночасно. Це не означає, що людина «застрягла між двома стадіями» в простому сенсі; сучасні моделі описують складну дисоціацію локальних станів мозку.
Систематичний огляд 2025 року підтверджує зв’язок NREM-парасомній із психопатологічними та нейророзвитковими характеристиками на груповому рівні, але це не перетворює лунатизм чи нічний жах на психіатричний діагноз. Походження парасомній багатофакторне, а причинність конкретного психічного чинника не можна встановити з одного епізоду (Tomic et al., 2025).
Особливо важливе клінічне розрізнення: NREM-парасомнії не тотожні REM sleep behavior disorder, нічним епілептичним нападам, панічним атакам або сонному паралічу. Якщо нічні рухові епізоди повторюються, є стереотипними, призводять до травм, почалися у дорослому віці або супроводжуються іншими неврологічними симптомами, потрібне професійне оцінювання.
NREM-сон змінюється з віком і від ночі до ночі
Структура сну не є сталою рисою на все життя. У дитинстві та підлітковому віці повільнохвильова активність зазвичай вираженіша; з віком кількість N3 у середньому зменшується, а сон часто стає більш фрагментованим. На конкретну ніч впливають також попереднє недосипання, час засинання, алкоголь, кофеїн, фізична активність, стрес, температура, біль, ліки та захворювання.
Після тривалого неспання гомеостатичний тиск сну може посилювати повільнохвильову активність у наступному сні. Але це не означає, що свідоме регулярне недосипання є способом «підсилити N3»: депривація сну має власні когнітивні, емоційні й фізіологічні наслідки, а відновний сон не гарантує повного скасування всіх ефектів.
Що можуть і чого не можуть сказати трекери про NREM
Споживчі годинники, кільця та браслети зазвичай не реєструють повний набір сигналів стандартної полісомнографії. Вони оцінюють стадії за непрямими ознаками — рухами, оптичним пульсом, варіабельністю серцевого ритму, іноді температурою або іншими датчиками — і застосовують власні алгоритми. Тому їхні категорії «light», «deep» і «REM» є алгоритмічними оцінками, а не тотожними клінічному стадіюванню N1/N2/N3/R.
Трекер може бути корисним для спостереження за режимом, тривалістю сну й довгостроковими тенденціями. Він не здатний самостійно підтвердити безсоння, апное, нарколепсію, парасомнію чи «дефіцит N3». Якщо дані пристрою суперечать самопочуттю, суб’єктивний досвід не слід скасовувати фразою «за годинником сон нормальний». І навпаки, один поганий графік стадій не є діагнозом.
NREM, безсоння і недосипання — це різні поняття
Людина може мати неприємний або короткий сон без клінічного розладу. Безсоння — це не просто «мало N3» і не просто коротка тривалість сну. Хронічний розлад безсоння визначається скаргами на засинання, підтримання сну або раннє пробудження разом із денними наслідками, достатньою можливістю для сну та відповідною тривалістю проблеми. Детальніше дивіться канонічну сторінку «Безсоння і психологія: чому мозок не вимикається вночі і що може допомогти».
Недосипання або депривація сну означає недостатню кількість сну відносно потреби. Людина може недосипати через графік, роботу, догляд за дитиною або свідоме скорочення сну й при цьому не мати безсоння. Отже, показник NREM або N3 ніколи не слід виривати з загальної клінічної картини.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Окрема незвична ніч або коливання «глибокого сну» на трекері зазвичай не дають підстав для діагнозу. Оцінювання стає доречним, коли проблема повторюється, спричиняє помітні денні наслідки або містить специфічні сигнали ризику.
До таких сигналів належать повторні паузи дихання, задуха або гучне хропіння разом із денною сонливістю; неконтрольована денна сонливість чи засинання в небезпечних ситуаціях; часті або травматичні епізоди ходіння, крику чи складної поведінки уві сні; підозра на нічні судоми; раптовий початок незвичних рухових епізодів у дорослому віці; стійке безсоння з денним погіршенням; а також будь-які епізоди, через які людина або інші можуть травмуватися. Маршрут допомоги може включати сімейного лікаря, невролога, пульмонолога або фахівця з медицини сну; при психологічних чинниках безсоння — психолога чи психотерапевта, який працює з доказовими методами.
Поширені запитання про NREM-сон
Чи NREM-сон і глибокий сон — те саме?
Ні. NREM — це велика частина сну, що включає N1, N2 і N3. Глибоким, або повільнохвильовим, сном у сучасному стадіюванні називають N3. Тому фраза «NREM = глибокий сон» стирає різницю між трьома стадіями.
Що означає абревіатура NREM?
NREM походить від англійського non-rapid eye movement — «без швидких рухів очей». Назва протиставляє цей стан REM-сну, для якого характерні епізоди швидких рухів очей, інший патерн мозкової активності та виражена м’язова атонія.
На якій стадії людина засинає?
За стандартним стадіюванням початок сну фіксують із N1, але реальний перехід від неспання до сну поступовий. Систематичні дані показують, що N1 має особливо розмиті межі, тоді як поява ознак N2 часто є надійнішим маркером стабільного сну.
На якій стадії найважче прокинутися?
У середньому поріг пробудження вищий у N3, тому ця стадія асоціюється з «глибоким» сном. Проте реактивність залежить від сили й значущості стимулу, часу ночі, індивідуальних особливостей і поточного мікростану мозку, тому це не абсолютне правило.
Чи сняться сни у NREM?
Так. Сновидіння, образи й думкоподібні переживання фіксують після пробуджень і з NREM. REM-сновидіння в середньому частіше бувають довшими та сюжетнішими, але сновидіння не є ексклюзивною функцією REM.
Скільки N3 має бути за ніч?
Єдиного правильного відсотка для кожної людини немає. Частка N3 залежить від віку, попереднього неспання, часу ночі, здоров’я, ліків та індивідуальних відмінностей. Оцінка стадій зі споживчого трекера має додаткову похибку й не повинна використовуватися як самодіагностика.
Чи можна збільшити N3 спеціально?
Не існує універсального побутового методу, який безпечно гарантує заданий відсоток N3. Регулярний достатній сон, стабільний режим і лікування розладів, що фрагментують сон, підтримують нормальну архітектуру, але прагнення «накрутити deep sleep» за окремим показником не є клінічною метою.
Чи нормальна полісомнографія означає, що проблема зі сном вигадана?
Ні. Полісомнографія відповідає на конкретні фізіологічні питання й особливо корисна для діагностики певних розладів, але суб’єктивна якість сну, безсоння та денне функціонування не зводяться до одного нічного запису. Нормальний PSG не анулює переживання людини, так само як суб’єктивна скарга сама по собі не встановлює медичний діагноз.
Головне про NREM-сон
NREM — активний і внутрішньо неоднорідний режим сну, який охоплює перехідний N1, стабільніший N2 із сонними веретенами та К-комплексами і повільнохвильовий N3. У міру поглиблення NREM змінюються електричні ритми мозку, реактивність, автономна регуляція й взаємодія між нейронними мережами. NREM бере участь у консолідації пам’яті та інших функціях сну, але не існує однієї стадії, яка самостійно пояснює відновлення, психічне здоров’я чи якість ночі.
Найкорисніше практичне розрізнення просте: NREM — це не синонім глибокого сну, N3 — не показник загального «здоров’я мозку», а дані трекера — не діагноз. Стадії сну мають сенс як частина повної архітектури ночі й клінічного контексту.
Пов’язані статті
Джерела