Пошук на цьому сайті

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика Ефект ілюзорної правди — це встановлена в експериментальній психології закономірність: твердження, з яким людина вже стикалася, за певних умов здається їй правдоподібнішим, ніж нове твердження з тим самим фактичним статусом. Повторення може підвищувати суб’єктивну оцінку правдивості як правильних, так і помилкових повідомлень. Відчуття знайомості тут стає додатковим сигналом під час судження про достовірність, хоча сама частота появи висловлювання не засвідчує його істинності. Hasher, Goldstein і Toppino, 1977; Ye та співавт., 2026. Це явище особливо важливе для психології інформаційного середовища: люди бачать ту саму думку в заголовках, розмовах, дописах і повідомленнях різних каналів. Наукове питання полягає в тому, за яких умов повторення впливає на оцінку достовірності, які процеси пам’яті беруть у цьому участь, коли ефект послаблюється і як відрізнити знайомість повідомлення від незалежного підтвердження факту. Що означає ефект ілюзорної правди В англомовній науковій літературі явище називають illusory truth effect або truth-by-repetition effect. Українські відповідники — «ефект ілюзорної правди» та «ефект ілюзії правди». Йдеться про зміну оцінки істинності твердження після попереднього контакту з ним. Експериментально таку зміну зазвичай виявляють, порівнюючи оцінки повторених і нових висловлювань або оцінки тих самих висловлювань у різні моменти. Dechêne та співавт., 2010. Наприклад, людині кілька разів трапляється неперевірене повідомлення про властивість певного продукту. Згодом, коли її запитують, наскільки це повідомлення правдиве, вона може оцінити його вище лише тому, що вже зустрічала цю фразу. Це умовний приклад механізму, а не висновок про конкретний продукт. Можна впізнати речення, не знати його джерела, сумніватися в ньому й водночас оцінювати його дещо правдоподібнішим за незнайоме. Важливим є предмет вимірювання. Типовий експеримент реєструє суб’єктивну оцінку правдивості за шкалою, а не обов’язково стійку зміну світогляду, готовність діяти чи реальне поширення повідомлення. Деякі роботи досліджують додатково намір поділитися новиною, але перехід від оцінки твердження до поведінки потребує окремих даних. Udry і Barber, 2024. Як відкрили ефект: від класичних дослідів до сучасного метааналізу У класичному дослідженні Лінн Гашер, Девід Ґолдштейн і Томас Топпіно запропонували учасникам оцінювати правдивість коротких тверджень протягом трьох сеансів з інтервалами у два тижні. Частина фраз повторювалася, інші з’являлися вперше. Оцінки достовірності повторених тверджень зростали незалежно від того, чи були вони фактично правильними; для нових тверджень аналогічного зростання не виявили. Це дослідження 1977 року стало відправним пунктом експериментальної програми. Hasher, Goldstein і Toppino, 1977. Перший великий метааналітичний огляд узагальнив 51 дослідження й продемонстрував, що висновок залежить також від способу зіставлення повторених і нових тверджень. Порівняння того самого матеріалу в часі й порівняння різних груп матеріалів у момент оцінювання дають не цілком однакові величини ефекту. Dechêne та співавт., 2010. У 2026 році опубліковано систематичний огляд і трирівневий метааналіз 182 досліджень із 366 оцінками ефекту та загалом 31 184 учасниками. Після статистичного коригування можливих малих дослідницьких ефектів середнє стандартизоване значення становило g = 0,37; 95-відсотковий довірчий інтервал — від 0,30 до 0,44. Отже, на рівні сукупності досліджень повторення справді підвищує суб’єктивну правдоподібність, хоча величина зміни помітно відрізняється між умовами. Це стандартизована оцінка ефекту, а не твердження, що «37 % людей повірять неправді» або що довіра кожної людини зростає на 37 %. Ye та співавт., 2026. Цей метааналіз має важливу перевагу перед популярними поясненнями: він враховує неоднорідність результатів, методологічні ризики та вплив умов першої зустрічі з інформацією. Автори водночас застерігають щодо обмеженої культурної представленості вибірок і складності перенесення лабораторних оцінок безпосередньо на всі суспільні ситуації. Ye та співавт., 2026. Чому повторення змінює відчуття правдивості Легкість опрацювання інформації Одне з провідних пояснень спирається на легкість когнітивного опрацювання: знайоме речення швидше впізнається, простіше читається, його смисл легше відновити. Це відчуття легкості людина іноді використовує як непрямий сигнал достовірності. Під час оцінювання твердження мозок має справу водночас зі змістом і з попереднім досвідом його опрацювання; суб’єктивна плавність сприйняття здатна впливати на підсумковий висновок. Brashier і Marsh, 2020. Схематично процес виглядає так: повторна зустріч із фразою підвищує її знайомість; знайомість полегшує обробку; якщо людина не встановлює окремо, звідки взялася ця легкість, вона може сприйняти її як свідчення того, що фраза правдива. Така схема пояснює частину явища, але не вичерпує всіх результатів. Сучасна література розглядає також значення структури знань, зв’язків між поняттями й завдання, яке людина виконувала під час першого контакту. Ye та співавт., 2026. Знайомість без чіткого спогаду про джерело Людина може пам’ятати саму фразу значно краще, ніж обставини, у яких її почула. Коли походження інформації відновлюється неповно, знайомість висловлювання іноді помилково сприймається як ознака раніше перевіреного знання. Огляд механізмів судження про правду виділяє три джерела таких висновків: вихідні очікування щодо повідомлень, відчуття легкості опрацювання та узгодженість зі знаннями, доступними в пам’яті. Brashier і Marsh, 2020. У чотирьох попередньо зареєстрованих експериментах з 773 учасниками повторювані твердження частіше оцінювали як такі, що люди «знали ще до досліду». Автори описали це як ілюзію попереднього знання, пов’язану з повторенням. Така помилка джерела пам’яті є близьким процесом, однак її слід відрізняти від безпосереднього судження «це правда». Speckmann і Unkelbach, 2024. Смислова зв’язність і попередні знання Повторення може посилювати доступність зв’язків між словами й поняттями. Якщо зміст фрази зрозумілий, подальше опрацювання полегшується; якщо кілька повідомлень суперечать одне одному за змістом, просте повторення спільних слів не обов’язково спричиняє такий самий результат. Огляд Джессіки Удрі та Сари Барбер підкреслює роль смислової послідовності повторюваних тверджень. Udry і Barber, 2024. Звідси випливає практичне розрізнення: людина може добре знати тему, помітити хибність повідомлення і все ж відчути невелике зростання його правдоподібності після повторення. Експерименти Лізи Фаціо та колег виявили вплив повторення навіть тоді, коли учасники мали відповідні фактичні знання. Водночас це не означає, що знання марні: точний пошук у пам’яті й активне зіставлення з доказами залишаються важливими складниками оцінювання. Fazio та співавт., 2015. Чи достатньо одного повторення Іноді навіть одна попередня зустріч із висловлюванням змінює його подальшу оцінку. Пеннікук, Кеннон і Ренд досліджували заголовки вигаданих новин, представлені у форматі соціальної мережі. Одне попереднє пред’явлення збільшувало оцінку точності деяких таких заголовків як під час того самого сеансу, так і через тиждень. Загальна довіра до матеріалів могла залишатися низькою, а середній зсув оцінки — відносно невеликим. Pennycook, Cannon і Rand, 2018. Із цього результату випливає, що для механізму істотною може бути вже початкова знайомість із фразою. Проте він не встановлює універсальної кількості показів, після якої конкретна людина повірить повідомленню. Між дослідами відрізняються тривалість показу, проміжки між зустрічами, характер тверджень, спосіб перевірки та попередні знання учасників. Ye та співавт., 2026. За яких умов ефект сильніший або слабший Початкова оцінка достовірності Один із найважливіших результатів метааналізу 2026 року стосується першої зустрічі з повідомленням. Коли учасники вже під час початкового показу оцінювали правдивість тверджень, подальший ефект повторення був слабшим, ніж за пасивного читання або виконання сторонніх завдань. Для умов первинного оцінювання правди середнє значення становило g = 0,10 з довірчим інтервалом, що охоплював нуль; у відповідних групах пасивного опрацювання чи сторонніх завдань ефект був помітно більшим. Цей аналіз підтримує роль ранньої перевірки, але ще не означає доведеної ефективності будь-якого навчального заходу в повсякденному житті. Ye та співавт., 2026. Позначки правдивості й спростування Додаткову роль відіграють підказки про достовірність. У метааналізі явні сигнали хибності, надані під час пред’явлення, загалом зменшували або змінювали напрям ефекту порівняно з умовами без таких сигналів. Водночас окремі формати позначок працюють по-різному: важливі момент їх появи, чіткість пояснення, контекст і те, чи учасник справді опрацьовував позначку. Тому позначка «сумнівно» чи одноразове спростування не гарантує зникнення впливу повторення. Ye та співавт., 2026; Pennycook, Cannon і Rand, 2018. Правдоподібність змісту Ефект залежить від вихідної правдоподібності твердження. У дослідженні заголовків неправдивих новин повторення не підвищувало оцінок для вкрай неправдоподібних фраз на кшталт неможливих фізичних тверджень. Однак для спірних повідомлень, які видавалися хоча б трохи можливими, навіть один попередній контакт міг мати значення. Інші роботи показують, що деякі суперечливі чи неправдоподібні висловлювання також реагують на повторення, тому межу не варто перетворювати на просте правило «абсурдна інформація завжди безпечна». Pennycook, Cannon і Rand, 2018; Udry і Barber, 2024. Вік, освіта та індивідуальні відмінності Дослідження людей різного віку й рівня знань виявляють ефект у багатьох групах. В окремому експерименті молодші й старші дорослі демонстрували підвищені оцінки правдивості повторюваних заголовків, причому за відповідних умов зміни були більшими серед старших учасників і під час відкладеної перевірки. Цей результат стосується конкретної вибірки, дизайну й матеріалів; він не є підставою оголошувати всіх старших людей менш критичними. Udry і Barber, 2025. Ефект знайомості також не дає змоги оцінити інтелект, психологічну зрілість або клінічний стан людини. Наукова література описує загальну властивість обробки інформації, яку потрібно вивчати з урахуванням змісту повідомлення, ситуації та методу вимірювання. Ye та співавт., 2026. Ілюзорна правда в новинах, рекламі та соціальних мережах Цифрове середовище створює багато шляхів повторної зустрічі з одним твердженням: та сама фраза може з’явитися у стрічці новин, відео, коментарях, приватних повідомленнях і пошукових підказках. Це робить вивчення повторення суспільно значущим. Однак однакова поява повідомлення в кількох місцях ще не доводить, що алгоритм цілеспрямовано змінив переконання аудиторії або що всі читачі відреагують однаково. Потрібно розмежовувати кількість контактів, суб’єктивну оцінку правдивості, міцність переконань і реальну поведінку. Brashier і Marsh, 2020; Pennycook, Cannon і Rand, 2018. У рекламі повторення здатне підвищувати впізнаваність повідомлення, але впізнаваність бренду, прихильність до нього, фактична достовірність рекламної обіцянки та ефект ілюзорної правди — різні результати. Так само постійне цитування певної думки в публічній дискусії може зробити її знайомою, але для висновку про масову зміну переконань необхідні спеціальні дослідження. Загальні механізми медіа та їх контекстуальність розкрито у статті «Медіапсихологія: що це і як медіа впливають на увагу, емоції, уявлення та поведінку». Коли той самий вислів повторюють різні джерела Повторення однієї фрази десятками облікових записів може створювати враження широкої підтримки. Проте для оцінювання достовірності слід розрізняти незалежність джерел і кількість відтворень одного першоджерела. Якщо кілька сторінок копіюють повідомлення з одного невідомого допису, вони збільшують його видимість, але не додають незалежних свідчень. Це практичний висновок з принципів перевірки джерел; сам ефект ілюзорної правди не є емпіричним доказом того, що будь-яка масова публікація автоматично змінює суспільну думку. Для розуміння поширення поглядів у замкнених інформаційних колах корисно окремо розглянути ехо-камери і фільтрувальні бульбашки. Вони описують характеристики інформаційного середовища, тоді як ілюзорна правда стосується психологічної оцінки повтореного твердження. Повторення в пропаганді й дезінформації Дезінформацією називають хибну або оманливу інформацію, що поширюється з наміром ввести в оману; помилкова інформація може поширюватися без такого наміру. Ефект ілюзорної правди описує процес сприйняття повторення і може виникати за будь-якого походження повідомлення. Для його існування не потрібен доказ навмисної маніпуляції. Він також стосується правдивих висловлювань, які повторюються в освіті або звичайному спілкуванні. Пропагандистські кампанії можуть застосовувати багаторазове повторення гасел, але пропаганда охоплює ширшу систему добору повідомлень, ідентичності, емоційних звернень та організації комунікації. Про ці процеси окремо йдеться у статті «Пропаганда». Експериментально встановлений зсув оцінки фрази слугує одним із можливих компонентів інформаційного впливу, а не універсальним поясненням успіху кампанії. Особливої уваги потребує медична дезінформація. Багаторазово побачене твердження про лікування, щеплення чи безпеку препарату варто перевіряти за офіційною інструкцією, клінічними настановами та профільними установами. Знайомість такого твердження не є доказом його медичної правильності, а оцінки читача за психологічною шкалою не замінюють клінічних досліджень. Яку роль відіграють алгоритми та генеративний штучний інтелект Рекомендаційні системи можуть повторно показувати схожі теми або дописи, а генеративні моделі здатні швидко створювати численні мовні варіанти повідомлення. Це технічні можливості, які роблять повторення інформації масштабованим. Проте з факту алгоритмічної рекомендації чи машинної генерації не випливає автоматична причинність щодо переконань конкретного користувача. Для такого висновку потрібне дослідження показів, фактичних зустрічей із текстом, оцінок правдивості та поведінкових наслідків. У дослідженнях ілюзорної правди варіюють також дослівне й смислове повторення. Метааналіз 2026 року виявив явище за різних форматів, але не встановив, що будь-яка велика кількість перефразувань, створених штучним інтелектом, матиме однакову силу впливу в реальних стрічках. Коректно говорити про обґрунтований напрям подальших перевірок, а не про наперед доведений масштаб суспільного ефекту. Ye та співавт., 2026. Чим ефект ілюзорної правди відрізняється від схожих явищ Ефект простого пред’явлення описує тенденцію до зростання симпатії чи позитивного ставлення до стимулу після повторної зустрічі. Ілюзорна правда стосується саме судження про істинність твердження. Людина може частіше бачити знак, мелодію або назву й більше прихилятися до них, навіть коли питання фактичної правди взагалі не постає. Додатково дивіться «Ефект простого пред’явлення». Ефект дезінформації в дослідженнях пам’яті описує зміну спогадів про подію після отримання неточної інформації про неї. У випадку ілюзорної правди головним результатом є оцінка правдивості повтореної фрази. Пам’ять і судження можуть взаємодіяти, але їх слід вимірювати окремо. Детальніше — у статті «Ефект дезінформації: як післяподійна інформація змінює пам’ять». Підтверджувальне упередження означає схильність шукати, помічати або тлумачити інформацію відповідно до вже наявних переконань. Ілюзорна правда може виникати і для тверджень, що не узгоджуються з поглядами людини. У дослідженні неправдивих заголовків ефект спостерігали навіть тоді, коли повідомлення суперечили політичній орієнтації учасників. Pennycook, Cannon і Rand, 2018. Ефект тривалого впливу дезінформації після спростування описує ситуацію, коли вже виправлена хибна інформація продовжує позначатися на подальших висновках. Він не тотожний підвищенню правдоподібності внаслідок повторення. Відмінність важлива для розроблення наукових інтервенцій: початкова знайомість із фразою та збереження хибної пояснювальної моделі після корекції можуть вимагати різних способів перевірки й реагування. Як розпізнати вплив повторення у власному інформаційному досвіді Корисним сигналом для самоперевірки є думка «я вже багато разів про це чув». Вона повідомляє про історію контакту з твердженням, а не про якість доказів. Наступне запитання має бути конкретним: звідки походить повідомлення, чи існує незалежне підтвердження, який документ або результат дослідження його підтримує, чи не цитують усі публікації той самий допис. Для практичної перевірки варто знайти первинне джерело, звернути увагу на дату й контекст, відділити фактичні твердження від оцінок і порівняти незалежні свідчення. Якщо повідомлення стосується небезпеки, здоров’я або невідкладних дій, пріоритет мають актуальні офіційні повідомлення відповідальних установ. В інформаційних ситуаціях, де джерело ще встановлюють, правомірна відповідь — «даних поки недостатньо», а не вимушений вибір між «правда» та «брехня». Окремої уваги заслуговують репости зі спростуваннями: повторення спростовуваного гасла може знову робити його знайомим. Це не аргумент приховувати спростування; варто ставити перевірений факт у центр повідомлення, чітко пояснювати помилку й додавати доказ або альтернативне пояснення. Експериментальні результати щодо різних форм позначок і раннього оцінювання правдивості підтримують потребу продуманого подання, проте не дають підстав обіцяти нульовий ефект від одного виправлення. Ye та співавт., 2026. Чи можна зменшити ефект: що показують втручання Усвідомлена перевірка під час першої зустрічі Найпослідовніший напрям доказів стосується уваги до достовірності на ранньому етапі. Якщо людина оцінює, наскільки твердження правдиве, ще під час першого контакту, подальший вплив повторення зазвичай менший, ніж за пасивного ознайомлення. Проте цей результат переважно походить з експериментальних процедур; його перенесення на щоденне користування соціальними платформами потребує додаткових перевірок. Ye та співавт., 2026. Пояснення самого когнітивного механізму У трьох експериментах 2025 року освітнє втручання з попередженням про можливу неправдивість тверджень і коротким поясненням ілюзорної правди усувало ефект у дослідній групі за виміряних умов. Ці результати показують перспективність спеціально розробленого навчання, але не підтверджують, що будь-яке коротке відео або загальне гасло про критичне мислення матиме таку саму дію в різних аудиторіях. Shi та співавт., 2025. В іншому дослідженні, присвяченому молодшим і старшим дорослим, застосоване попереднє «психологічне щеплення» не покращило розрізнення правдивих і неправдивих заголовків та не зменшило ефекту повторення. Автори також виявили зв’язок активного висування контраргументів із кращим розрізненням повідомлень. Сукупність таких результатів підказує, що ефективність залежить від конкретної форми, моменту та змісту втручання. Udry і Barber, 2025. Фактчекінг і медіаграмотність Фактчекінг може надати інформацію для перегляду переконань, а медіаграмотність — навички пошуку першоджерел, читання доказів і розпізнавання контексту. Проте ці підходи мають різні цілі, показники ефективності й дослідницькі обмеження. Дані про зменшення конкретного лабораторного ефекту після попередження не слід автоматично переносити на довгострокову зміну поведінки суспільства. Оцінювання практичних програм потребує окремого вимірювання точності суджень, перенесення навичок на нові теми й тривалості результату. Udry і Barber, 2024; Ye та співавт., 2026. Обмеження наукових доказів Лабораторні експерименти створюють контрольовану можливість відокремити повторення від інших причин змін оцінки. Водночас у звичайному медіасередовищі інформація надходить із різних джерел, супроводжується емоціями, соціальними сигналами, власними спогадами та спростуваннями. Реальні наслідки залежать від усієї цієї сукупності обставин. Не кожне статистично значуще підвищення оцінки правдивості означає сильне переконання; підвищення схильності ділитися заголовком також не тотожне фактичному поширенню. Pennycook, Cannon і Rand, 2018. Метааналіз 2026 року виявив суттєву неоднорідність досліджень, ознаки залежності результатів від розмірів дослідів, а також брак достатньої культурної представленості. Після статистичного коригування середній ефект залишався, проте точність його перенесення на конкретну мовну, вікову чи суспільну групу залишається відкритим питанням. Тому немає науково виправданої «універсальної формули» повторів для зміни переконань будь-якої аудиторії. Ye та співавт., 2026. Часті запитання Чи перетворює багаторазове повторення брехню на правду? Ні. Фактичний статус твердження залишається тим самим. Повторення може впливати на суб’єктивну оцінку його правдивості за певних умов. Саме розходження між об’єктивною правильністю і враженням достовірності становить сутність ефекту. Чи виникає ефект лише для неправдивих повідомлень? Ні. Класичні досліди показали підвищення оцінок як правильних, так і помилкових повторених тверджень. Тому повторення саме по собі не дає змоги відрізнити правду від неправди. Hasher, Goldstein і Toppino, 1977. Чи захищають освіта й знання? Фактичні знання допомагають перевіряти твердження, але повністю усунути вплив попередньої знайомості вони можуть не завжди. Експерименти фіксували ефект і щодо висловлювань, які учасники могли спростувати за допомогою наявних знань. Fazio та співавт., 2015. Чи можна нейтралізувати ефект простим написом «фейк»? Одні позначки й попередження зменшують ефект за певних умов, інші процедури не дають очікуваного результату. Важливі час появи попередження, спосіб пояснення, увага читача та зміст матеріалу. Універсальної гарантії окрема позначка не дає. Ye та співавт., 2026; Pennycook, Cannon і Rand, 2018. Чи є схильність до ілюзорної правди психічним розладом? Ні. Це досліджуваний когнітивний ефект оцінювання інформації, а не самостійний клінічний діагноз. За частотою читання певних новин або повторенням тверджень неможливо визначити психічний стан людини. Як допомогти людині, яка часто бачить одне й те саме сумнівне повідомлення? Найкорисніше разом перевірити первинний документ, час і контекст його появи, знайти незалежні підтвердження й чітко сформулювати перевірений висновок. Соромлення або ярлики не замінюють доказів. Варто відокремлювати переконання людини від якості інформації, яку вона отримала, і залишати місце для зміни думки після перевірки. Висновок Ефект ілюзорної правди показує, що знайомість твердження є чинником судження про його достовірність. Його існування підтверджують класичні експерименти, дослідження цифрових заголовків і великий метааналіз 2026 року. Найважливіші межі стосуються того, що ефект у середньому невеликий, залежить від умов першого знайомства, змісту, позначок достовірності й вимірюваної відповіді. Практичний принцип випливає з цієї структури: перевіряти походження твердження та незалежність доказів саме тоді, коли воно починає здаватися знайомим. Ye та співавт., 2026. Пов’язані статті Медіапсихологія: що це і як медіа впливають на увагу, емоції, уявлення та поведінку Пропаганда: психологічні механізми впливу Ехо-камера: як інформаційне оточення підсилює погляди Фільтрувальна бульбашка: персоналізація інформаційного середовища Ефект простого пред’явлення Ефект дезінформації: як післяподійна інформація змінює пам’ять Джерела Brashier, N. M., & Marsh, E. J. (2020). Judging truth. Annual Review of Psychology, 71, 499–515. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-010419-050807. Dechêne, A., Stahl, C., Hansen, J., & Wänke, M. (2010). The truth about the truth: A meta-analytic review of the truth effect. Personality and Social Psychology Review, 14(2), 238–257. https://doi.org/10.1177/1088868309352251. Fazio, L. K., Brashier, N. M., Payne, B. K., & Marsh, E. J. (2015). Knowledge does not protect against illusory truth. Journal of Experimental Psychology: General, 144(5), 993–1002. https://doi.org/10.1037/xge0000098. Hasher, L., Goldstein, D., & Toppino, T. (1977). Frequency and the conference of referential validity. Journal of Verbal Learning and Verbal Behavior, 16(1), 107–112. https://doi.org/10.1016/S0022-5371(77)80012-1. Pennycook, G., Cannon, T. D., & Rand, D. G. (2018). Prior exposure increases perceived accuracy of fake news. Journal of Experimental Psychology: General, 147(12), 1865–1880. https://doi.org/10.1037/xge0000465. Shi, Z., Shearon, J., Kaufman, E. M., Lu, A. Y., Suarez, A. M., Rogler, N. M., Miller, M. R., & Cohen-Shikora, E. R. (2025). Mitigating the illusory truth effect through a novel educational intervention. Applied Cognitive Psychology, 39(2), e70055. https://doi.org/10.1002/acp.70055. Speckmann, F., & Unkelbach, C. (2024). Illusions of knowledge due to mere repetition. Cognition, 247, 105791. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2024.105791. Udry, J., & Barber, S. J. (2024). The illusory truth effect: A review of how repetition increases belief in misinformation. Current Opinion in Psychology, 56, 101736. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2023.101736. Udry, J., & Barber, S. J. (2025). The effects of inoculation interventions and repetition on perceived truth in younger and older adults. Cognition, 265, 106275. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2025.106275. Ye, S., Attali, D., Ghazi, M., Cachia, A., Cassotti, M., & Borst, G. (2026). Systematic review and meta-analysis of the evidence for an illusory truth effect and its determinants. Nature Communications, 17, 3270. https://doi.org/10.1038/s41467-026-70041-x.

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика Коли під час війни телефон щогодини приносить повідомлення про обстріли, загрози, втрати й непевні прогнози, потреба знати, що відбувається, стає частиною повсякденної безпеки. Водночас новинний потік може підтримувати напруження навіть у ті години, коли людина перебуває у відносній безпеці. Вона перечитує повідомлення, намагається передбачити наступну небезпеку, перевіряє ще одне джерело, а відчуття визначеності так і не з'являється. Так виникає те, що в повсякденній мові називають інформаційною тривогою. Інформаційна тривога під час війни — це стан занепокоєння, напруженого очікування й підвищеної настороженості, пов'язаний зі сприйманням, пошуком та осмисленням повідомлень про воєнні події. Це описовий психологічний вислів, а не окремий клінічний діагноз у DSM або МКХ. Його практична цінність полягає в тому, що він допомагає побачити взаємодію реальної небезпеки, невизначеності, особистого досвіду та способу отримання інформації. Для розуміння такого стану потрібні дослідження психології стресу, тривоги, травматичних подій і медіаспоживання. Чому новини про війну викликають тривогу Механізми негативного інформаційного впливу на емоції та оцінювання загроз докладніше пояснює стаття «Негативні новини: вплив на емоції, сприймання загроз і поведінку». Новина про можливу загрозу привертає увагу, оскільки її зміст може вплинути на рішення щодо життя й безпеки. Людині важливо дізнатися, чи потрібне укриття, чи безпечний маршрут, чи є нові офіційні розпорядження. Ця настороженість має зрозумілу пристосувальну функцію: вона спрямовує увагу на загрозу та готує до дії. Проблема виникає тоді, коли інформаційний потік безупинно підтримує очікування небезпеки, але не пропонує нових перевірених фактів, що допомагають діяти. Під час тривалої війни психологічні процеси відбуваються в умовах загрози, яка ще триває. Важливе поняття тут — безперервний травматичний стрес: люди можуть одночасно переживати наслідки попередніх подій і оцінювати поточні ризики. У дослідженні українських дорослих, яких опитували двічі з інтервалом приблизно в рік, посилення реакцій безперервного травматичного стресу було пов'язане з вираженішими симптомами посттравматичного стресу й гіршими загальними показниками психічного здоров'я. Це дослідження включало 157 учасників, тому його результати потребують перевірки на ширших вибірках і не дають підстав пояснювати кожну тривожну реакцію новинами Frankova та ін., 2026. Реальна небезпека та передбачувана загроза Варто розрізняти сигнал про безпосередню небезпеку та інформацію про можливі події в майбутньому. Під час повітряної тривоги першочерговими є захисні дії відповідно до повідомлень уповноважених служб. Поза такою ситуацією людина може годинами обмірковувати припущення, прогнози чи суперечливі повідомлення, не маючи змоги встановити точний момент і характер майбутньої події. Психологічний тягар у другому випадку значною мірою підтримує невизначеність. Метааналіз 2026 року, який узагальнив 115 досліджень і дисертацій із 138 незалежними вибірками, виявив стійкі зв'язки між непереносимістю невизначеності, занепокоєнням і симптомами тривоги. Ці дані стосуються широкого кола тривожних станів, а отже, пояснюють один із можливих механізмів реакції на воєнні повідомлення, але самі собою не встановлюють особливостей української інформаційної ситуації Akbari та ін., 2026. Чому сильні емоції з'являються навіть на відстані Людина може гостро реагувати на фото, відео або свідчення подій, яких вона особисто не бачила. У таких повідомленнях присутні конкретні людські обличчя, звуки, втрати та деталі, які роблять чужий досвід психологічно близьким. Важливі також особиста спорідненість із постраждалими, наявний воєнний досвід, тривога за близьких і попередні стресові події. Після вибухів на Бостонському марафоні дослідники виявили зв'язок між тривалим переглядом телевізійного висвітлення події й гострим стресом у дорослій вибірці. Висновок стосувався асоціації, а порівняння різних типів контакту з подією потребує врахування вихідних відмінностей між учасниками Holman, Garfin & Silver, 2014. У подальшій роботі звернули увагу на значення змісту й графічності зображень, а не лише загальної кількості переглядів Holman та ін., 2020. Психологічні механізми інформаційної тривоги Пошук визначеності та короткочасне полегшення Коли майбутнє непевне, перевірка новин може здаватися способом зменшити тривогу: зараз я дізнаюся все важливе і зможу заспокоїтися. Іноді перевірка справді приносить потрібні відомості. Проте, якщо нових практичних даних немає, коротке полегшення може швидко змінюватися новим запитанням. Людина повертається до стрічки, щоб завершити пошук упевненості, хоча повної певності воєнна ситуація не дає. Цю послідовність можна описати як можливий цикл: тривога → перевірка → коротке полегшення або нове попередження → повторна перевірка. Це пояснювальна модель поведінки, а не встановлений для кожної людини універсальний механізм. Важливо оцінювати, чи інформаційна дія приводить до конкретного безпекового рішення, чи лише подовжує очікування нової загрози. Вибіркова увага до небезпечного Загрозливі повідомлення швидко привертають увагу й можуть довше залишатися в пам'яті. Коли стрічка містить багато схожих подій, створюється враження безперервності катастроф навіть тоді, коли публікації стосуються різних місць, періодів або повторюють уже відомий факт. Частота появи теми в медіа та ймовірність події для конкретної людини є різними величинами. Психологічна оцінка ризику залежить від доступних прикладів, емоційного стану й контексту. Тому практично корисно запитувати: «Це нова перевірена інформація? Вона стосується мого місця перебування? Яка конкретна дія з неї випливає?» Такі запитання переводять увагу від нескінченного потоку образів до перевірюваного змісту. Румінація: коли думка повертається знову Румінація — це повторне обмірковування тривожних тем, причин і наслідків, яке часто триває без появи нового розв'язання. Після читання новин людина може повертатися до найгірших сценаріїв, сперечатися подумки з повідомленнями або постійно відтворювати ті самі деталі. Таке мислення забирає увагу, ускладнює відпочинок і може посилювати емоційне виснаження. У поперечному дослідженні 1 438 користувачів інтернету з Польщі й України час перегляду повідомлень про російсько-українську війну був пов'язаний із психологічним дистресом, а статистична модель вказувала на посередницьку роль румінації. Для учасників з України стандартизований непрямий зв'язок становив β = 0,15. Через поперечний дизайн дослідження ця модель не доводить, що новини спричинили румінацію або що румінація спричинила дистрес: можливі зворотні зв'язки та спільні чинники Li та ін., 2024. Думскролінг та інформаційне перевантаження Думскролінгом називають наполегливе або повторне переглядання переважно негативної інформації, коли людині складно зупинитися. Це конкретний поведінковий патерн, який може супроводжувати інформаційну тривогу, але поняття не тотожні: людина може хвилюватися через кілька повідомлень без тривалого гортання стрічки. Окремо розглянуто механізм у матеріалі «Думскролінг: що це і чому ми не можемо перестати читати погані новини». Систематичний огляд і метааналіз 2026 року показав позитивні кореляції думскролінгу з тривогою, депресивними симптомами та психологічним дистресом. Для тривоги узагальнена кореляція становила r = 0,35, а для психологічного дистресу r = 0,51. Автори оцінили певність доказів як дуже низьку через переважання поперечних дизайнів, істотну неоднорідність і географічну концентрацію окремих вибірок. Отже, ці цифри описують статистичний зв'язок, а не ефект скорочення новинного часу чи індивідуальний прогноз Li & Yin, 2026. Поруч із думскролінгом стоїть інформаційне перевантаження: обсяг та складність повідомлень перевищують доступні можливості уваги й осмислення. Людина читає дедалі більше, але гірше розрізняє, що вже відомо, а що є новою значущою інформацією. Про когнітивний бік процесу докладніше йдеться в статті «Інформаційне перевантаження». Повторне переглядання травматичних зображень Повторювані кадри наслідків ударів або зображення тяжких ушкоджень можуть посилювати емоційне навантаження. У поздовжньому дослідженні реакцій на масове насильство дослідники описали можливу двосторонню послідовність: сильніший дистрес пов'язувався з подальшим медійним переглядом, а інтенсивніше медіаспоживання — з реакціями на наступні події. Автори запропонували поняття циклу медіаекспозиції та дистресу Thompson та ін., 2019. Його не можна автоматично переносити на всіх мешканців України: тривалість війни, місце проживання та реальна небезпека суттєво змінюють обставини. Що саме виявили дослідження війни в Україні Наукові висновки стають точнішими, коли розрізняють українських мешканців у зоні тривалої загрози, людей за кордоном, які стежать за подіями, та вибірки з інших кризових ситуацій. Ці групи переживають різні умови і не можуть підміняти одна одну. У дослідженні 393 учасників, пов'язаному з медіадосвідом під час повномасштабної війни 2022 року, суб'єктивне сприйняття негативного впливу новинних і художніх медіа було пов'язане з вищими показниками тривоги та дистресу й нижчою психологічною стійкістю. Сприйняття позитивного впливу медіа не показало очікуваного захисного зв'язку. Оскільки ключовий показник полягав у власній оцінці впливу, дослідження не дозволяє ототожнити цю оцінку з об'єктивно виміряною дозою новин Malecki та ін., 2023. Окрема робота серед студентів у Німеччині й Фінляндії (348 та 228 осіб відповідно) пов'язала тривогу під час перегляду війни з переживаннями щодо війни, втручанням перегляду в навчання чи роботу й оцінкою інших загроз; вища віра у власну здатність упоратися зі складнощами була пов'язана з нижчою тривогою. Це результати двох студентських вибірок, а не вимірювання поширеності тривожних розладів серед українського населення Greenglass та ін., 2024. Нарешті, дослідження безперервного травматичного стресу в Україні нагадують: переживання війни включає прямі втрати, переміщення, економічні труднощі, порушення сну, загрозу близьким та інші події. Ізольоване пояснення всього психологічного стану новинною стрічкою було б хибною спрощеною інтерпретацією. Узгоджена допомога має враховувати умови життя та наявні ресурси людини Frankova та ін., 2026. Межі доказів і питання причинності Більшість доступних досліджень поєднують самооцінку кількості новин, самозвіти про психологічний стан та спостережні методи. Людина з вищою початковою тривогою може частіше шукати новини, тривожні новини можуть посилювати її занепокоєння, а обидва процеси можуть залежати від місцевої небезпеки та попереднього досвіду. Наявні результати підтримують правдоподібність взаємного впливу, але не дають універсальної формули «кожна година новин збільшує тривогу на певний відсоток». Дані про різні війни, катастрофи та пандемії допомагають описувати загальні психологічні закономірності. Для конкретної поради мешканцям України пріоритет має безпекова доцільність, а діапазон реакцій залишається індивідуальним. Доказів, що один фіксований денний ліміт перегляду є клінічно оптимальним для всіх, наразі немає. Як інформаційна тривога проявляється в повсякденні Інформаційна тривога може супроводжуватися напруженим очікуванням сповіщень, труднощами з відкладанням телефона, повторною перевіркою кількох каналів, нав'язливим обмірковуванням новин, дратівливістю, виснаженням і проблемами зі сном. У когось на перший план виходить страх пропустити важливе повідомлення, в іншої людини — відчуття безсилля від великого потоку тяжких історій. Такі прояви допомагають описати переживання, проте окремо не підтверджують наявності психічного розладу. Під час війни ці реакції можуть змінюватися залежно від реальних подій. Після сигналу небезпеки, повідомлення про обстріл поблизу чи тривалої відсутності зв'язку з близькими настороженість має конкретне підґрунтя. Її інтенсивність сама собою не є ознакою неадаптивності. Корисніше оцінювати, чи допомагає поведінка убезпечити себе й близьких і чи залишається місце для відновлення між епізодами небезпеки. Тривога, страх, стрес і травматичні симптоми Страх зазвичай стосується більш визначеної загрози, тоді як тривога спрямована на можливу небезпеку та її очікування. Стресова реакція охоплює фізіологічні, емоційні й поведінкові зміни під дією вимог середовища. Після травматичних подій можуть виникати нав'язливі спогади, уникання нагадувань, підвищена пильність і зміни настрою. Проте схожість окремих проявів не встановлює ПТСР або іншого діагнозу. Клінічні настанови рекомендують оцінювати травматичний досвід, характер симптомів, тривалість, порушення повсякденного функціонування й потреби людини. Психологічне консультування та спеціалізоване лікування підбирають відповідно до професійної оцінки, а не за кількістю перевірок новин NICE, 2018. Чому люди реагують по-різному Має значення рівень безпосереднього ризику, близькість до бойових дій, досвід евакуації чи втрат, відповідальність за дітей та літніх родичів, доступність зв'язку, порушення сну й підтримка оточення. Особливо важко переносити інформаційну невизначеність, коли важлива людина перебуває у небезпечному місці, а перевірити її стан неможливо. Це реальна життєва ситуація, яку не усунути одним технічним налаштуванням сповіщень. Впливають також звички використання медіа: кількість джерел, частка неперевірених каналів, споживання матеріалів із графічним насильством, звичка читати новини перед сном, час на розмови з близькими та здатність відновлювати увагу. На різних етапах війни та за різної локальної загрози ті самі звички можуть виконувати різні функції. Тому дієвий план має бути гнучким. Діти, підлітки та родинне інформаційне середовище Дитина може дізнаватися про воєнні події із розмов дорослих, сповіщень, випадкових відео та повідомлень однолітків. Дорослим доцільно пояснювати інформацію відповідно до віку, називати перевірені факти простими словами, говорити про конкретний план безпеки і залишати простір для запитань. Підлітку важливо допомагати розрізняти непідтверджені повідомлення, емоційні припущення та дані офіційних служб. Якщо дитина помітно змінює поведінку, страждає від порушень сну, повторних страхів або тривалого погіршення щоденного функціонування, це привід поговорити з педіатром чи фахівцем із психічного здоров'я. Потреба допомоги визначається станом дитини, а не тим, скільки саме новин вона бачила. Цифрові платформи, алгоритми та недостовірні повідомлення У стрічках соціальних мереж людина часто бачить повідомлення без попереднього редакційного пояснення, із короткими відеофрагментами, емоційними заголовками та численними реакціями інших користувачів. Повторні дописи можуть створювати враження, що різні канали незалежно підтверджують одну подію, хоча насправді всі цитують єдине початкове джерело. Це важливо перевіряти перед поширенням інформації й ухваленням рішень. Рекомендаційні системи здатні впорядковувати матеріали відповідно до поведінкових сигналів, популярності та інших параметрів платформи. Вони можуть змінювати те, які повідомлення людина побачить наступними. Однак із самого факту персоналізації не випливає доведений причинний висновок про розвиток тривожного розладу. На емоційні реакції одночасно впливають вибір користувача, події у світі, особисті обставини й особливості змісту. Окремий ризик становлять навмисно оманливі повідомлення: дезінформація передбачає намір ввести в оману, тоді як помилкова інформація може поширюватися без такого наміру. Пропаганда та маніпулювання мають власні критерії й можуть використовувати як правдиві, так і хибні твердження. У темі воєнної тривоги важливо перевіряти повідомлення за першоджерелом, часом, місцем і фактичним статусом, а не визначати їхню достовірність за силою викликаного страху. Синтетичні фото, озвучування або відео, створені штучним інтелектом, здатні ускладнювати перевірку походження матеріалу. Зовнішня правдоподібність не є доказом автентичності, але й відсутність певного технічного маркера не є достатнім доказом підробки. Практична дія — перевіряти офіційне підтвердження, початкове джерело та контекст. Доказова оцінка масштабів і причинного психологічного впливу генеративних матеріалів залишається предметом досліджень. Як підтримати себе, залишаючись поінформованими Практичний порядок налаштування інформаційного режиму розглянуто в окремому матеріалі «Як стежити за новинами під час війни та зберігати психологічну рівновагу». Мета інформаційного саморегулювання під час війни — забезпечити доступ до сигналів, від яких залежить безпека, і зменшити зайві повторення, які виснажують увагу. Це поєднання організації джерел, коротких дій для стабілізації стану, підтримки контакту з іншими та професійної допомоги за потреби. Окремі кроки можна налаштувати під місце проживання, професію та власні обов'язки. 1. Відокремте критичні сповіщення від звичайної стрічки Залиште доступними офіційні попередження про небезпеку й повідомлення місцевих уповноважених служб. Державна служба України з надзвичайних ситуацій радить користуватися офіційними каналами та сповіщеннями про повітряну тривогу, заздалегідь знати найближче укриття і переходити до нього після сигналу. Під час повітряної тривоги дотримуйтеся відповідного алгоритму дій, навіть якщо окремі неофіційні канали повідомляють інше ДСНС: алгоритм дій. Звичайний огляд політичних коментарів, численних припущень і повторних переказів подій можна організувати окремо. Режим безпеки та режим аналітичного читання мають різні завдання. Якщо ви перебуваєте в зоні особливо високого ризику або відповідаєте за інших людей, порядок отримання службової інформації має відповідати реальним вимогам безпеки. 2. Створіть перевірювану систему джерел Оберіть невелику кількість джерел із чітко встановленою відповідальністю за повідомлення. Для негайних дій потрібні офіційні сповіщення; для ширшого розуміння ситуації — редакційні медіа, які відокремлюють факти від коментарів і виправляють помилки. Перевіряйте дату, географію, першоджерело, статус повідомлення й наявність незалежного підтвердження. Якщо відомості лише дублюють одне неперевірене твердження, множина пересилань не робить його достовірнішим. Міністерство охорони здоров'я України в рекомендаціях щодо стресу під час війни радить отримувати достовірну інформацію з офіційних джерел і не переглядати новини безперервно МОЗ України. У матеріалі Центру громадського здоров'я 2026 року також наголошено на розмежуванні важливих безпекових повідомлень і надмірного думскролінгу ЦГЗ, 2026. 3. Перевіряйте інформацію з конкретною метою Перед відкриттям новин поставте запитання: «Яке рішення я хочу ухвалити?» Це може бути перевірка сигналу, уточнення маршруту, зв'язок із близькими або одноразове ознайомлення з головними подіями. Якщо після перегляду нічого нового для рішення не з'явилося, зробіть перерву в повторній перевірці. Повернутися до повідомлень можна за новим офіційним сигналом або за запланованої потреби. Для інформації, від якої не залежить негайна безпека, корисно спробувати визначені часові вікна читання. Їхня тривалість індивідуальна; науково доведеного універсального ліміту хвилин немає. Якщо режим не відповідає місцевому ризику чи професійним обов'язкам, його слід змінити. 4. Зменште повторне зіткнення з травматичними деталями Повторювані кадри насильства, тяжкі зображення та безперервне автоматичне відтворення відео можуть бути психологічно виснажливими. Для розуміння багатьох подій достатньо текстового повідомлення із зазначеним джерелом. Можна вимкнути автоматичне відтворення, відмовитися від непотрібних сповіщень новинних каналів та пропустити графічні матеріали, якщо їх перегляд не потрібний для конкретної справи. Професійним журналістам, рятувальникам, документаторам злочинів та іншим працівникам, які вимушено стикаються з такими матеріалами, можуть знадобитися організаційні заходи: розподіл навантаження, супервізія, перерви, підтримка колег та доступ до фахової допомоги. Їхню ситуацію неможливо вирішити лише порадою менше читати новини. 5. Поверніть увагу до теперішнього моменту Коли інформаційний потік викликає сильне напруження, допомагають прості вправи, що орієнтують увагу на безпосереднє оточення: відчути опору стоп, назвати кілька предметів довкола, помітити звуки й поточні дії. Якщо обставини безпечні, можна зробити кілька спокійних видихів і коротко описати свій стан. Ці прийоми не замінюють захисних дій під час обстрілу і не мають на меті придушити обґрунтований страх. Всесвітня організація охорони здоров'я у практичному посібнику «Doing What Matters in Times of Stress» пропонує навички заземлення, розпізнавання складних думок і почуттів, доброзичливого ставлення до себе та повернення до значущих щоденних дій. Їх можна використовувати як засоби самодопомоги; це не доказ того, що короткі вправи лікують клінічні розлади ВООЗ, 2020. 6. Підтримуйте сон, розпорядок і зв'язки з людьми Між періодами небезпеки важливо відновлювати сон настільки, наскільки це можливо, регулярно їсти, рухатися відповідно до власних можливостей та підтримувати контакт із людьми, яким довіряєте. Якщо перегляд новин пізно ввечері погіршує засинання, перенесіть звичайний інформаційний огляд на інший час, зберігши необхідні екстрені сповіщення. Відпочинок і соціальна підтримка допомагають зберігати здатність реагувати на справді важливі повідомлення. Розмова з близькою людиною може бути корисною, якщо в ній є місце для почуттів і конкретних потреб. Перед пересиланням емоційно важкого відео запитайте, чи людина готова його переглянути; за можливості передавайте перевірений зміст текстом. Це зменшує зайве навантаження без приховування важливих відомостей. Як допомогти близькій людині, яку виснажують новини Насамперед з'ясуйте, яку інформацію вона намагається отримати і чого саме боїться пропустити. Іноді потреба цілком практична: зв'язок із родичами, місцеві попередження, умови евакуації. Тоді корисніше разом упорядкувати канали та способи зв'язку, ніж вимагати негайно відкласти телефон. В інших випадках людині потрібно, щоб її страх вислухали та допомогли повернутися до звичних справ у доступному обсязі. Можна запропонувати спільно перевіряти лише офіційні повідомлення, домовитися про відповідального за інформування в родині або разом зробити коротку перерву після безпекової перевірки. Не варто висміювати переживання, навішувати ярлики «залежність» чи «паніка» або заперечувати реальність воєнного ризику. Якщо страждання триває та впливає на життя, підтримайте звернення по професійну допомогу. Коли потрібна професійна підтримка Приводом звернутися до сімейного лікаря, психолога або іншого фахівця може бути тривога, що помітно заважає спати, працювати, навчатися, спілкуватися чи виконувати повсякденні справи; повторні сильні напади страху, стійке виснаження, травматичні спогади або погіршення стану після пережитих подій. Українське МОЗ зазначає, що звернутися по допомогу можна вже на етапі змін самопочуття та поведінки, без самостійного встановлення діагнозу; первинна ланка може надати підтримку й визначити подальший маршрут МОЗ: психічне здоров'я. Професійна оцінка потрібна також тоді, коли людина свідомо уникає необхідних для безпеки дій через сильний страх або її переживання роблять ці дії неможливими. Настанови з роботи з посттравматичними станами описують можливості психотерапевтичної допомоги залежно від симптомів, часу й обставин, зокрема травмофокусовані підходи, які проводять підготовлені спеціалісти NICE, 2018. У разі безпосередньої загрози життю або невідкладного стану насамперед потрібні екстрені служби й безпечне місце, а не читання загальних порад. Часті запитання Чи означає постійна перевірка новин тривожний розлад? Ні, сам факт частих перевірок не встановлює діагнозу. За умов війни вони можуть бути пов'язані з реальними безпековими потребами. Клінічна оцінка враховує ширший комплекс симптомів, тривалість, страждання та вплив на повсякденне функціонування. Чи треба повністю відмовитися від новин, щоб заспокоїтися? Під час війни важливо зберігати надійний канал термінових повідомлень. Доцільно впорядкувати звичайну новинну стрічку, зменшити повторення й перевіряти факти за практичної потреби. Повна інформаційна ізоляція може створити додатковий ризик, якщо через неї людина пропускає офіційні попередження. Чому після прочитання чергового повідомлення хочеться перевіряти знову? Пошук новин може ненадовго зменшувати невизначеність. Якщо відповідь неповна або відкриває нові припущення, потреба перевірити ще раз повертається. У цьому процесі можуть поєднуватися звичка, занепокоєння, румінація та реальна необхідність стежити за подіями. Чи всі негативні новини погіршують психічне здоров'я? Ні. Певна негативна інформація необхідна, щоб вчасно діяти, допомагати іншим та оцінювати обставини. Дослідження демонструють статистичні зв'язки між різними формами медіекспозиції й дистресом, але напрям причинності та індивідуальні наслідки залежать від багатьох чинників. Чи допоможе медіаграмотність знизити тривогу? Навички перевірки джерел і розмежування фактів та припущень можуть полегшувати орієнтування в потоці повідомлень. Однак доведена ефективність фактологічної перевірки щодо точності оцінки інформації не дорівнює доведеному лікувальному ефекту щодо тривожних симптомів. Якщо тривога стійка й виснажлива, потрібна підтримка, що враховує весь стан людини. Що важливіше: читати менше чи вибирати інший зміст? Значення мають обидва аспекти та ситуація людини. Варто оцінювати, чи потрібне конкретне повідомлення для дії, наскільки надійне його джерело, чи містить воно травматичні деталі та як впливає повторний перегляд. Єдиної оптимальної кількості новин для всіх людей дослідження не встановили. Висновок Інформаційна тривога під час війни виникає на перетині реальної загрози, невизначеності, психологічної реакції на небезпеку й медійного середовища. Дослідження пов'язують інтенсивне або проблемне споживання загрозливих повідомлень із дистресом, а румінацію та непереносимість невизначеності описують як важливі психологічні механізми. Умови тривалої війни вимагають уважного розрізнення корисної безпекової інформації та повторного потоку, який уже виснажує. Підтримка починається з надійних сповіщень, зрозумілих дій за реальної небезпеки, упорядкованих джерел, можливостей відпочинку й людського контакту. Якщо переживання суттєво обмежують життя, професійна допомога дозволяє оцінити їх у ширшому контексті воєнного досвіду. Пов’язані статті Медіапсихологія: що це і як медіа впливають на увагу, емоції, уявлення та поведінку Думскролінг: що це і чому ми не можемо перестати читати погані новини Інформаційне перевантаження: що це і чому надлишок інформації ускладнює увагу та рішення Негативні новини: вплив на емоції, сприймання загроз і поведінку Як стежити за новинами під час війни та зберігати психологічну рівновагу Джерела Akbari, M., Sheikhi, S., Navab Safiadin, M. S., Rahmani, M., Forootan, R., & Asmundson, G. J. G. (2026). A hierarchical uncertainty framework of anxiety: Preregistered meta-analytic structural model of intolerance of uncertainty and worry across anxiety disorders. Clinical Psychology Review, 128, 102773. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2026.102773. Frankova, I., та ін. (2026). Effects of continuous traumatic stress and coping efficacy on mental health outcomes during an ongoing war in Ukraine. Journal of Traumatic Stress. https://doi.org/10.1002/jts.70115. Greenglass, E., Begic, P., Buchwald, P., Karkkola, P., & Hintsa, T. (2024). Anxiety and watching the war in Ukraine. International Journal of Psychology, 59(2), 340–352. https://doi.org/10.1002/ijop.13099. Holman, E. A., Garfin, D. R., & Silver, R. C. (2014). Media's role in broadcasting acute stress following the Boston Marathon bombings. Proceedings of the National Academy of Sciences, 111(1), 93–98. https://doi.org/10.1073/pnas.1316265110. Holman, E. A., Garfin, D. R., Lubens, P., & Silver, R. C. (2020). Media exposure to collective trauma, mental health, and functioning: Does it matter what you see? Clinical Psychological Science, 8(1). https://doi.org/10.1177/2167702619858300. Li, D.-J., Chudzicka-Czupała, A., Paliga, M., Hapon, N., Karamushka, L., та ін. (2024). Association between the time spent on and sources of the news of Russo-Ukrainian war and psychological distress among individuals in Poland and Ukraine: The mediating effect of rumination. Psychology Research and Behavior Management, 17, 1855–1866. https://doi.org/10.2147/PRBM.S457046. Li, Q., & Yin, X. (2026). Doomscrolling, mental health, and psychological well-being in adolescents and adults: A systematic review and meta-analysis. Frontiers in Psychology, 17, 1893800. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2026.1893800. Malecki, W. P., Bilandzic, H., Kowal, M., & Sorokowski, P. (2023). Media experiences during the Ukraine war and their relationships with distress, anxiety, and resilience. Journal of Psychiatric Research, 165, 273–281. https://doi.org/10.1016/j.jpsychires.2023.07.037. National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Post-traumatic stress disorder (NG116): Recommendations. https://www.nice.org.uk/guidance/ng116/chapter/recommendations. Thompson, R. R., Jones, N. M., Holman, E. A., & Silver, R. C. (2019). Media exposure to mass violence events can fuel a cycle of distress. Science Advances, 5(4), eaav3502. https://doi.org/10.1126/sciadv.aav3502. World Health Organization. (2020). Doing what matters in times of stress: An illustrated guide. https://www.who.int/europe/publications/i/item/9789240003910. Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (б. р.). Що робити під час повітряної тривоги: правила поведінки та алгоритм дій. https://bezpeka.dsns.gov.ua/materials/diyi-pid-chas-syhnalu-povitryanoyi-tryvohy-uvaha-vsim-alhorytm-ta-pravyla-povedinky. Міністерство охорони здоров'я України. (б. р.). Психічне здоров'я: інформація та маршрут допомоги. https://moz.gov.ua/mental-health. Міністерство охорони здоров'я України. (2022). Як впоратися зі стресом під час війни. https://moz.gov.ua/uk/jak-vporatisja-zi-stresom-pid-chas-vijni-. Центр громадського здоров'я МОЗ України. (2026). Інформаційна гігієна під час війни: як зменшити тривожність. https://phc.org.ua/news/informaciyna-gigiena-pid-chas-viyni-yak-zmenshiti-trivozhnist.

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика Фейкові новини — це вигадані або істотно сфальсифіковані повідомлення, які наслідують форму журналістської новини та подають неправдиву інформацію як достовірне повідомлення про події. Вони можуть містити вигадану цитату, неіснуючу подію, підроблений документ, змонтоване зображення чи правдиві фрагменти, поєднані в оманливий сюжет. У науковому вузькому значенні визначальними є імітація новинного повідомлення та порушення процедур перевірки фактів, властивих відповідальній журналістиці. Саме таку рамку пропонують дослідники у праці «The Science of Fake News». Фейкова новина здатна вплинути на уявлення людини про події, довіру до джерел і рішення, особливо коли повідомлення пов'язане з особистою безпекою, здоров'ям або важливою суспільною подією. Водночас існування фейку, його перегляд, поширення та фактична зміна переконань — різні події, які необхідно досліджувати окремо. Людина може переслати неправдивий заголовок, не погоджуючись із ним; інша — повірити повідомленню, але не поширювати його. Що таке фейкові новини і чому термін потребує точності У побутовому мовленні «фейком» часто називають будь-яке повідомлення, яке викликає сумнів або не відповідає чиїмось очікуванням. Для психологічного аналізу потрібні чіткіші критерії. Фейкова новина зазвичай має знайомі ознаки журналістського продукту: заголовок, нібито свідчення, посилання на «експертів», фотографію, назву видання або стиль термінового повідомлення. Враження редакційної достовірності може створюватися навіть тоді, коли реального журналістського збирання і перевірки відомостей не було. Лейзер та співавтори описують фейкові новини як сфабриковану інформацію, що імітує медіаконтент, але не його редакційні процедури. У такому значенні термін корисний для дослідження конкретного жанру оманливого повідомлення. Однак його політичне й побутове використання надзвичайно широке: іноді ним знецінюють навіть ретельно перевірені повідомлення. Тому науковий опис повинен називати конкретну помилку, підробку, доказ або спосіб введення в оману. Фейкова новина, дезінформація, помилкова інформація та пропаганда Дезінформація — неправдива або оманлива інформація, яку створюють чи поширюють із наміром ввести в оману. Помилкова інформація — неправдиві відомості, поширення яких може відбуватися без такого наміру. Коли читач щиро пересилає вигадану «новину», він може поширювати помилкову інформацію, навіть якщо первинний автор навмисно сконструював дезінформаційне повідомлення. Намір автора та намір кожного наступного поширювача необхідно оцінювати окремо. Рамку цих розрізнень розроблено в доповіді Ради Європи про інформаційний безлад. Пропаганда — систематична комунікаційна діяльність, спрямована на формування або підтримання певних уявлень, оцінок та дій. Вона може використовувати вибіркові правдиві факти, емоційні образи, замовчування і неправдиві повідомлення. Отже, окремий фейковий сюжет може бути інструментом пропаганди, але ці поняття охоплюють різні явища. Маніпуляція описує спосіб впливу на судження або вибір, зокрема через приховані чи оманливі прийоми. Переконування охоплює також відкриту аргументацію, перевірювані докази та чесне обговорення альтернатив. Сатира, художня вигадка і пародія мають окрему комунікативну мету. Якщо контекст чітко вказує на жарт або мистецький твір, така публікація не стає фейковою новиною лише через вигаданий сюжет. Водночас сатиричний текст, відірваний від первинного контексту та поданий як реальна подія, може перетворитися на оманливе повідомлення. Чутка теж не тотожна фейку: це інформація з невизначеною перевіреністю, яка може згодом підтвердитися або спростуватися. Як виникають фейкові новини Виникнення фейку зазвичай пов'язане зі створенням переконливої історії на основі інформаційного дефіциту, актуального страху, суспільного конфлікту або помітної події. Для автора може мати значення фінансова вигода від переходів, репутаційна шкода іншій особі, шахрайство, бажання отримати увагу чи стратегічний інформаційний вплив. Конкретний мотив потребує окремих доказів: за самим емоційним заголовком його встановити неможливо. Один сценарій — повне вигадування події з підробленою цитатою та неіснуючим джерелом. Інший — використання достовірного фото іншого року або іншої країни. Третій — зміна масштабу: поодинокий випадок подається як масова закономірність. Четвертий — виривання слів із контексту, коли справжнє висловлювання набуває протилежного змісту. П'ятий — створення фальшивого вигляду офіційної установи, редакції або інформаційної агенції. Чому імітація новини працює Читач зазвичай оцінює повідомлення в умовах браку часу. Знайомий формат новини, логотип, часові позначки, впізнавані імена та нібито цитати можуть слугувати поверховими сигналами надійності. Вони заощаджують зусилля під час звичайного читання, проте легко відтворюються зловмисником. Дослідження практик перевірки цифрових джерел показало, що навіть освічені учасники можуть надавати надмірної ваги зовнішньому вигляду сайту, тоді як професійні перевіряльники фактів швидко шукають незалежну інформацію про саме джерело. Цей підхід описано в дослідженні Вайнберга та Макґрю. Правдоподібність підсилює також прив'язка вигаданого повідомлення до реального інформаційного приводу. Під час кризи існують справжні прогалини у знанні, і люди прагнуть якнайшвидше отримати пояснення. Якщо фейк пропонує конкретну відповідь на болісне питання, він може привернути увагу раніше за перевірені, але складніші відомості. Це пояснює можливу привабливість повідомлення, однак не дає підстав передбачити реакцію кожної людини. Як фейкові новини поширюються У цифровому середовищі важливі три етапи: створення повідомлення, його первинне розміщення та багаторазове повторне поширення людьми або обліковими записами. Новина може потрапити до особистого листування, групового чату, стрічки рекомендацій, відеоплатформи, пошуку чи традиційного медіа. На кожному переході частина контексту губиться: лишається скриншот, заголовок або емоційна цитата без першоджерела. У відомому дослідженні Восуги, Роя та Арала проаналізовано приблизно 126 тисяч перевірених сюжетів, поширених у Twitter у 2006–2017 роках. У цьому масиві хибні сюжети поширювалися швидше, далі та ширше, ніж правдиві, а ефекти особливо проявлялися щодо політичних сюжетів. Автори також пов'язали неправдиві сюжети з більшою новизною та певними емоційними реакціями. Це потужне спостереження про конкретну платформу та історичний період, а не універсальний закон для всіх соціальних мереж, країн і жанрів. Новизна, емоції та соціальні сигнали Новина, яка здається сенсаційною, загрозливою або несподіваною, конкурує за увагу з іншими повідомленнями. Людина може натиснути «поділитися», щоб попередити близьких, висловити обурення, підтримати групову ідентичність або розпочати обговорення. Емоційна насиченість впливає на помітність та мотиви поширення, але сама по собі не доводить неправдивості тексту. Справжні надзвичайні новини теж часто викликають сильні емоції. Кількість поширень, реакцій і коментарів створює відчуття соціальної значущості. Проте популярність повідомлення вимірює його циркуляцію, а не відповідність фактам. Масове обговорення може поєднувати довірливі репости, критику, жарти, спростування й застереження. Тому кількість переглядів або репостів не є прямим виміром числа людей, які повірили у фейк. Алгоритмічні стрічки й мережеві спільноти Системи рекомендацій ранжують контент відповідно до багатьох показників: імовірності взаємодії, попередньої поведінки користувача, властивостей матеріалу, налаштувань платформи. У певних умовах це може збільшувати видимість оманливого повідомлення, якщо воно збирає багато уваги. Проте конкретний алгоритмічний причинний ефект потрібно встановлювати окремим дослідженням або експериментом. Сам факт існування рекомендаційної стрічки ще не доводить, що вона зробила певний фейк популярним чи змінила переконання читача. Однорідність інформаційного оточення теж може впливати на видимість повідомлень та частоту контакту з альтернативними твердженнями. Наукові дискусії про ехо-камери розрізняють добровільний вибір джерел, соціальну структуру контактів і персоналізацію платформ. Практично це означає, що для оцінки достовірності важливо звертатися до незалежних підтверджень, а не рахувати збіги однакової новини у знайомих каналах. Чому люди можуть повірити у фейкову новину На переконання впливає взаємодія змісту повідомлення, попередніх знань, довіри до джерела, соціального контексту та способу обробки інформації. У великому огляді Еккера та співавторів ці чинники розглянуто разом із труднощами перегляду вже сформованих помилкових переконань. Окремий «тип людини, яка вірить фейкам» наукова література не встановлює. Повторення і відчуття знайомості Повторно побачене твердження іноді здається більш правдоподібним, тому що його легше впізнати й обробити. Цей механізм називають ефектом ілюзорної правди. Метааналіз 182 досліджень, опублікований 2026 року, підтверджує невеликий середній ефект повторення після коригування малих досліджень, водночас показує істотну неоднорідність результатів. Ефект залежить від матеріалу, умов першого контакту та ознак достовірності. Повторення підвищує відчуття знайомості; воно не робить твердження істинним і не гарантує, що людина у нього повірить. Узгодженість із поглядами й роль аналітичного мислення Новини, які підтримують уже наявні переконання, часто отримують сприятливішу первинну оцінку. Проте це лише один із чинників. Люди можуть розпізнавати неправду навіть тоді, коли зміст їм ідеологічно близький. Систематичний огляд і метааналіз Пфендера та Альтая 2025 року об'єднав 67 експериментальних статей, 303 оцінки ефектів та дані 194 438 учасників із 40 країн. У середньому учасники істотно відрізняли перевірені правдиві новини від неправдивих; результати також вказували на певну схильність сумніватися, зокрема і в правдивих новинах. Узагальнення стосується експериментальних завдань з оцінки підготовлених матеріалів: реальне інформаційне середовище складніше. Інший метааналіз чинників сприйнятливості до онлайн-дезінформації наголошує на відмінності між здатністю відрізняти правдиві повідомлення від неправдивих та загальною схильністю всьому довіряти або всьому не довіряти. Ці дві характеристики дають різні результати й потребують різних освітніх втручань. Просте навішування ярликів за віком, освітою чи політичними поглядами не замінює оцінки реальної поведінки. Чому люди поширюють повідомлення, навіть сумніваючись у ньому Поширення має власні мотиви: повідомити про загрозу, привернути увагу, отримати реакцію, підтримати стосунки або показати належність до спільноти. У серії експериментів Пеннікука та співавторів зосередження уваги на точності перед рішенням про поширення поліпшувало якість контенту, яким люди збиралися ділитися, а в одному польовому дослідженні — й фактично поширеного. Це підтримує пояснення, за яким люди інколи відволікаються від питання достовірності під час ухвалення рішення про репост. Водночас результати конкретних експериментів не гарантують однакової ефективності коротких нагадувань на кожній платформі. Який вплив фейкові новини можуть мати на людину та суспільство Найближчий психологічний наслідок — зміна оцінки окремого факту або ймовірності події. Повідомлення може сформувати помилкове уявлення про дії людини, безпеку місця, перебіг події чи якість лікування. Далі можливі емоційні реакції, зниження довіри, конфлікти в спілкуванні або рішення, засновані на недостовірних даних. Кожен із цих переходів потребує окремих доказів: лабораторне підвищення довіри до заголовка ще не означає реальної зміни поведінки. Емоційні реакції та інформаційне виснаження Фейкове повідомлення, особливо пов'язане із загрозою, може викликати страх, гнів, здивування або термінове бажання допомогти іншим. У контексті війни, небезпеки та особистої втрати ці реакції можуть бути інтенсивнішими, оскільки інформація безпосередньо стосується безпеки. Водночас немає підстав визначати психічний розлад за тим, як людина читає чи пересилає новини. Вплив інформаційного середовища на самопочуття залежить також від загального стресового навантаження, соціальної підтримки, індивідуальних обставин і можливості отримати перевірену інформацію. Повторні суперечливі повідомлення інколи провокують втому, розгубленість і уникання новин. Це не означає, що всі новини однаково шкідливі або що відмова від інформації завжди є найкращим рішенням. Практичне завдання — забезпечити доступ до важливих підтверджених повідомлень у прийнятному для людини обсязі. Довіра, поляризація та суспільні рішення Фейк про державну установу, експерта або соціальну групу може бути спрямований на підрив довіри чи створення ворожих уявлень. Та чи справді це відбувається в конкретному середовищі, залежить від охоплення, повторення, джерела та вже наявних установок. Дослідження інформаційного впливу не дозволяють автоматично переносити ефект одного заголовка на політичні рішення всього суспільства. Особливо важливо, що інформаційні втручання можуть спричиняти і небажані наслідки. Експерименти Гес та співавторів виявили, що окремі підходи зменшували хибні уявлення, але водночас підвищували загальний скептицизм щодо новин. Якість протидії слід оцінювати за здатністю розрізняти надійні та ненадійні повідомлення, а не за тим, наскільки люди взагалі перестають довіряти інформації. Здоров'я та кризова інформація Неправдиві повідомлення про ліки, вакцинацію, інфекції або симптоми можуть впливати на оцінку ризиків і медичні рішення. Всесвітня організація охорони здоров'я описує інфодемію як надлишок інформації, зокрема неправдивої чи оманливої, під час спалахів захворювань; вона здатна ускладнювати розуміння захисних дій. Медичні твердження потребують перевірки за клінічними настановами, систематичними оглядами та інформацією відповідних органів охорони здоров'я. Рішення про лікування належать до компетенції кваліфікованих медичних фахівців. Чого ми ще не знаємо про поширення фейків У дослідженнях використовують різні показники: перегляди, взаємодії, намір поділитися, фактичні репости, оцінки правдивості, пам'ять і поведінкові рішення. Вони описують різні процеси. Платформи змінюють правила рекомендацій, модерації та інтерфейси, а доступ учених до повних даних часто обмежений. Через це висновки, отримані в одному сервісі або під час одних виборів, не обов'язково відтворюються в іншому контексті. Окрему проблему становить вибір матеріалів: у лабораторіях часто використовують завідомо неправдиві та завідомо правдиві заголовки, перевірені фактчекерами. У реальному житті багато повідомлень є частково достовірними, неповними або такими, що ще не піддаються оперативній перевірці. Розпізнати очевидну вигадку під час експерименту та правильно оцінити невизначений інформаційний сюжет — різні завдання. Водночас новіші дослідження показують неоднорідність інформаційного ризику. Наприклад, дослідження оприлюднене у Science Advances 2026 року на даних Facebook та Instagram 2020 року в США виявило відносно обмежене середнє охоплення контентом ненадійних джерел і високу концентрацію такого охоплення серед частини аудиторії. Це не доводить відсутності дезінформаційних ризиків, але вказує, що середні цифри можуть приховувати суттєві відмінності між групами користувачів. Штучний інтелект, синтетичні зображення та нові форми фейкових новин Генеративні системи здатні швидко створювати зв'язні тексти, зображення, голоси й відео, які наслідують стиль новин або відомі особи. Вони можуть зменшувати витрати на виробництво фальшивого матеріалу, переклад і адаптацію повідомлень. Проте з технічної можливості створити тисячі матеріалів не випливає, що всі вони охоплять велику аудиторію або змінять її переконання. Масштаб реального впливу залежить від каналів поширення та поведінки читачів. У великому дослідженні 27 європейських країн 2026 року учасники оцінювали правдивість і готовність поширювати короткі повідомлення про російсько-українську війну, створені людьми та ШІ. Загалом фейкові повідомлення оцінювалися як менш достовірні та менш придатні для поширення, а відмінності між створеними ШІ та людьми текстами були порівняно невеликими. Це експериментальні оцінки коротких заголовків, тому їх не слід трактувати як вимір усіх майбутніх наслідків генеративної дезінформації. Зображення та відео також потребують контекстної перевірки. Реальне фото може бути приписане іншому місцю, а синтетичне відео — подане як документальний запис. Встановлюючи автентичність, варто перевірити походження матеріалу, дату появи, первинного публікатора та незалежні свідчення. Відсутність очевидних графічних дефектів не є доказом реальності. Так само сам факт використання ШІ в редакційному виробництві не означає фальсифікації змісту: вирішальними лишаються факти, прозорість походження та редакційна перевірка. Як перевірити підозрілу новину: практичний алгоритм Перевірка починається з точного формулювання твердження. Потрібно відокремити те, що повідомлення насправді стверджує, від емоційного заголовка, оцінок коментаторів і висновків, які читач домислює сам. Для повідомлення про подію корисно встановити, хто, де, коли й на підставі яких джерел її підтверджує. Зупиніть автоматичне поширення. Особливо якщо заголовок закликає «негайно переслати всім», повідомляє про термінову небезпеку чи викликає сильне обурення, зробіть коротку паузу. Знайдіть першоджерело. Відкрийте повний матеріал, а не лише скриншот. З'ясуйте, кому належить цитата, документ або фото, і чи існує оригінальна публікація. Перевірте саме джерело. Дослідіть його власника, редакційні контакти, виправлення, посилання на документи та репутацію за межами самого сайту. Зовнішня професійність оформлення не гарантує достовірності. Зіставте незалежні підтвердження. Пошукайте повідомлення інших редакцій або відповідальних установ. Переконайтеся, що вони не переповідають ту саму анонімну публікацію як єдине джерело. Звірте дату й контекст. Переконайтеся, що фото, відео, цитата та статистика справді стосуються описаних місця, часу і події. Визначте стан перевірки. Твердження може бути підтвердженим, спростованим, частково правильним або поки що неперевіреним. Невизначеність — обґрунтований висновок, коли доступних даних бракує. Поділіться результатом обережно. Якщо знайдено спростування, надсилайте його з чітким поясненням виправленого факту й посиланням на першоджерело, не множачи непотрібно оманливий заголовок. Метод перевірки джерела через незалежні вкладки називається латеральним читанням. Його практику застосовували професійні перевіряльники фактів у дослідженні Вайнберга та Макґрю. Офіційні рекомендації Кіберполіції України також радять звіряти першоджерела, перевіряти походження фотографій і утримуватися від непідтверджених репостів. Під час повідомлень про безпеку варто звірятися з відповідальними офіційними службами, зберігаючи критичність і до непідтверджених скриншотів нібито офіційних заяв. Чи допомагають спростування, фактчекінг і медіаграмотність Спростування здатне виправити помилкове переконання, особливо коли воно чітко називає фактичну помилку, подає підтвердження й пояснює правильну інформацію. Огляд Портера та Вуда показує, що фактичні виправлення зазвичай підвищують точність уявлень, а випадки стійкого зворотного ефекту трапляються рідко. Проте ефект на поведінку часто слабший, ніж ефект на відповідь про правдивість твердження; багато людей, які бачили оманливу новину, можуть узагалі не зустріти виправлення. Психологічне щеплення, або попереджувальне ознайомлення з типовими прийомами введення в оману, спрямоване на те, щоб людина розпізнала маніпуляцію до зустрічі з конкретним фейком. Метааналіз 33 експериментів 2026 року виявив поліпшення розрізнення надійних і ненадійних повідомлень після таких втручань без систематичного збільшення загальної недовіри в об'єднаних даних. Водночас тривалість ефектів, перенесення на реальні інформаційні потоки та поведінкові наслідки потребують окремих перевірок. Медіа- та інформаційна грамотність включає оцінювання доказів, походження повідомлень, механізмів платформ і власної інформаційної поведінки. ЮНЕСКО наголошує на важливості вміння перевіряти джерело, достовірність і мету інформації. Ефективний розвиток грамотності формує звичку ставити перевірювані запитання та зберігати відкритість до справжніх доказів. Загальна підозра до всіх новин не може бути критерієм успіху. Як говорити з людиною, яка поширила фейкову новину Розмову корисно починати з конкретного факту й джерела, а не з оцінки особистості співрозмовника. Запитання «Звідки це повідомлення?» або «Чи можемо ми знайти первинний документ?» переводять обговорення до перевірюваного твердження. Доброзичливий тон особливо важливий, коли новина стосується безпеки близьких або вже викликала страх. Поділитися неправдивою інформацією може людина, яка прагнула допомогти, тому припущення про її свідомий намір обманути потребує доказів. Якщо повідомлення неправдиве, доцільно назвати правильний факт, коротко пояснити механізм помилки та навести достовірне джерело. Повторювати фальшиве твердження багато разів у суперечці не потрібно. Також варто розрізняти суперечку про цінності й перевірку конкретної дати, цитати чи події: перше питання не завжди має єдину фактологічну відповідь, друге часто її допускає. Поширені запитання Чи всі неправдиві новини створюють навмисно? Ні. Первинна вигадка може бути навмисною, але багато людей поширюють її помилково, вважаючи правдою. Для встановлення навмисної дезінформації потрібно дослідити намір конкретного творця або поширювача. Чи означає велика кількість репостів, що новина правдива? Ні. Репости відображають інтерес, емоції, соціальні мотиви й механізми поширення. Достовірність встановлюють документами, незалежними джерелами та перевіркою фактів. Чи завжди люди вірять фейкам? Ні. Метааналіз 2025 року показав, що в експериментальних завданнях люди загалом розрізняють перевірені правдиві та неправдиві новини. Результат залежить від матеріалів, контексту й способу вимірювання. Чи може правдиве фото бути частиною фейку? Так. Справжню фотографію можна використати з вигаданим підписом, іншою датою чи місцем. Перевірка автентичності файлу та перевірка контексту — дві різні процедури. Чи можна автоматично розпізнати фейкові новини за допомогою ШІ? Автоматизовані системи можуть допомагати знаходити дублікати, підозрілі шаблони й перевірювані факти, проте їхній висновок залежить від даних, критеріїв і контексту. Пояснення системи та її «рівень впевненості» потребують незалежної перевірки, особливо у складних або невизначених випадках. Що робити, коли новину неможливо швидко перевірити? Позначте повідомлення як непідтверджене, не поширюйте його як установлений факт і поверніться до перевірки, коли з'являться первинні документи або незалежні свідчення. У питаннях негайної безпеки орієнтуйтеся на офіційні оперативні повідомлення відповідальних служб. Висновок Фейкові новини виникають там, де оманливий сюжет набуває форми достовірного новинного повідомлення. Їх поширення залежить від новизни, емоційної значущості, соціальних мотивів, структури мережі й умов роботи платформ. Психологічний ефект визначається тим, як людина сприймає повідомлення, чи вірить у нього, чи передає іншим та які рішення ухвалює згодом. Наукові дослідження підтверджують можливість інформаційних викривлень і користь окремих методів перевірки, водночас показують здатність людей відрізняти правдиві новини від неправдивих. Основна практична навичка — перевіряти джерела й докази, зберігаючи здатність довіряти інформації, яка витримала перевірку. Пов’язані статті Медіапсихологія: як медіа впливають на сприймання та поведінку — загальна психологія сприймання інформації та медійних ефектів. Ехо-камера: як однорідне інформаційне середовище підсилює погляди — соціальне оточення, вибір інформації та повторення повідомлень. Алгоритмічний соціальний вплив: рекомендації, рейтинги та вибір — роль ранжування і рекомендацій у видимості контенту. Інформаційне перевантаження: увага, пам’ять і рішення — як інформаційний надлишок ускладнює оцінювання повідомлень. Думскролінг: чому важко перестати читати негативні новини — інформаційні звички за умов напружених новинних потоків. Джерела Bergeron-Boutin, O., et al. (2026). Untrustworthy sources on Facebook and Instagram in 2020: Concentrated exposure but no attitudinal effects. Science Advances. DOI: 10.1126/sciadv.adz6502. Cyberpolice of Ukraine / Департамент кіберполіції Національної поліції України. Як не стати жертвою шахраїв та ворожої пропаганди: кіберполіція про фактчекінг. Офіційний матеріал. Ecker, U. K. H., Lewandowsky, S., Cook, J., et al. (2022). The psychological drivers of misinformation belief and its resistance to correction. Nature Reviews Psychology, 1, 13–29. DOI: 10.1038/s44159-021-00006-y. Hoes, E., Aitken, B., Zhang, J., Gackowski, T., & Wojcieszak, M. (2024). Prominent misinformation interventions reduce misperceptions but increase scepticism. Nature Human Behaviour, 8, 1545–1553. DOI: 10.1038/s41562-024-01884-x. Lazer, D. M. J., Baum, M. A., Benkler, Y., et al. (2018). The science of fake news. Science, 359, 1094–1096. DOI: 10.1126/science.aao2998. Pennycook, G., Epstein, Z., Mosleh, M., et al. (2021). Shifting attention to accuracy can reduce misinformation online. Nature, 592, 590–595. DOI: 10.1038/s41586-021-03344-2. Pfänder, J., & Altay, S. (2025). Spotting false news and doubting true news: A systematic review and meta-analysis of news judgements. Nature Human Behaviour, 9, 688–699. DOI: 10.1038/s41562-024-02086-1. Porter, E., & Wood, T. J. (2024). Factual corrections: Concerns and current evidence. Current Opinion in Psychology, 55, 101715. DOI: 10.1016/j.copsyc.2023.101715. Simchon, A., Zipori, T., Teitelbaum, L., Lewandowsky, S., & van der Linden, S. (2026). A signal detection theory meta-analysis of psychological inoculation against misinformation. Current Opinion in Psychology, 67, 102194. DOI: 10.1016/j.copsyc.2025.102194. UNESCO. (2022; оновлено 2023). Do you trust what you watch or read? Офіційна публікація. Vosoughi, S., Roy, D., & Aral, S. (2018). The spread of true and false news online. Science, 359, 1146–1151. DOI: 10.1126/science.aap9559. Wardle, C., & Derakhshan, H. (2017). Information disorder: Toward an interdisciplinary framework for research and policy making. Council of Europe. Офіційна доповідь. Wineburg, S., & McGrew, S. (2019). Lateral reading and the nature of expertise: Reading less and learning more when evaluating digital information. Teachers College Record, 121(11), 1–40. DOI: 10.1177/016146811912101102. World Health Organization. Infodemic. Офіційний огляд.

Український психологічний хаб. психологічний Український 35 дипломованих фахівців: психологи, психотерапевти, сексологи, коучі, енерготерапевти, гіпнотерапевти Обирай свого ХАБ і змінюй власне життя на краще! Громадська організація Затишний простір доступної психологічної 🛋 допомоги українцям у всьому світі Обрати фахівця Ми у Телеграмі Як працює Український психологічний хаб: оберіть фахівця, до якого бажаєте звернутися натисніть "Познайомитись ближче" і дізнайтеся більше натисніть "Записатися на консультацію" для переходу в чат з психологом Рина Полянська засновниця проєкту Ми заснували цю платформу на початку війни, об'єднавши психологів з усієї України для кризового консультування людей, які на собі відчули лють російської агресії у повній мірі: пережили окупацію або стали свідками ракетного чи фізичного терору. Наша команда волонтерила вдень та вночі, психологи консультували з бомбосховищ та еміграції безкоштовно або за донат. Ми зібрали велику аудиторію і допомогли сотням і навіть тисячам українців. Нині ми змінили назву і відтепер працюватимемо як Український психологічний хаб. Змінили назву, але не цінності: доступна і ефективна психологічна допомога ❤️ На цій платформі Ви можете взяти участь у вебінарах і прямих ефірах, долучитися до терапевтичних груп та отримати індивідуальну або парну/сімейну психологічну консультацію. І пам'ятайте: ваше життя у ваших руках! Про нас Фахівці, які під час війни консультують українців за донат безоплатно працюють з військовими та їхніми родинами Натискай на фахівця і записуйся на консультацію Меморандум про співпрацю з Київським молодіжним центром Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 5 листопада 2023 · Редакційна політика 26 жовтня 2023 року ми підписали Меморандум про співпрацю з Київським молодіжним центром - комунальною установою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Рина Полянська, засновниця проекту Український психологічний хаб, та Михайло Перцев, директор Київського молодіжного центру домовилися про напрацювання спільних ініціатив та реалізацію сум Український психологічний ХАБ Новини Анонси і заходи Кілька дат «Повернення до радості» 30 жовт. 2025 р., 19:00 – 13 лист. 2025 р., 20:00 онлайн-зустріч Більше даних Деталі Кілька дат Криза середини життя (Криза середнього віку) 23 жовт. 2025 р., 17:00 – 06 лист. 2025 р., 18:00 Онлайн-зустріч в ZOOM Більше даних Деталі МАК-челендж №21 "Самообман або відверта правда про себе" 09 жовт. 2025 р., 11:00 – 16:00 Онлайн у Телеграм-каналі Більше даних Деталі «Разом до знань: виклики навчання дітей і дорослих» 28 вер. 2025 р., 19:00 – 21:00 Онлайн-конференція Більше даних Деталі Кілька дат Куди дивитися? 02 лип. 2025 р., 20:00 – 03 лип. 2025 р., 21:00 Zoom Більше даних Деталі Кілька дат МАК-активності 31 бер. 2025 р., 11:00 – 16:00 https://t.me/+k3uZUNBKH5RkODRi Більше даних Деталі Ефір "Як сформувати впевненість у собі: причини невпевненості" 06 бер. 2025 р., 17:00 – 18:00 Спільнота "Спільна трансформація" Більше даних Деталі Серія МАК-челенджів про стосунки 06 бер. 2025 р., 10:00 – 13 бер. 2025 р., 16:00 Спільнота "Психологія успіху" Більше даних Деталі Ефір "Як перестати бути хорошою, а стати просто собою?" 05 бер. 2025 р., 20:00 – 21:00 Спільнота "Бути собою. Психологія з Тетяною Більше даних Деталі Дослідження стосунків 24 лют. 2025 р., 19:00 – 23:00 Telegram-канал Більше даних Деталі Мої переконання: я керую чи мною керують? 22 лют. 2025 р., 19:00 – 20:00 Безкоштовний ефір Більше даних Деталі Як зрозуміти свої потреби в парі? Контракт на двох 19 лют. 2025 р., 20:00 – 20 лют. 2025 р., 21:00 Telegram-канал Більше даних Деталі Психосоматика: як пропрацювати симптом? 17 січ. 2025 р., 20:00 – 18 січ. 2025 р., 00:00 Конференція Більше даних Деталі 🎱 Інструменти роботи з підсвідомістю: наука чи міф? 14 січ. 2025 р., 19:00 – 23:00 Конференція Більше даних Деталі Кілька дат Безкоштовні ефіри-консультації з Анною Рябко 27 лист. 2024 р., 16:00 – 26 лют. 2025 р., 17:00 Онлайн у ZOOM Більше даних Деталі Кілька дат 🎙 Безкоштовні консультації із Сергієм Котовим 25 вер. 2024 р., 16:00 – 17:00 Телеграм Більше даних Деталі Стосунки: з собою, партнерами, батьками та дітьми 06 вер. 2024 р., 19:00 – 21:00 Вебінар Більше даних Деталі Кілька дат Терапевтична група "Батьківство та виховання" 05 вер. 2024 р., 18:00 – 19:00 Вебінар Більше даних Деталі Показати більше

Подарунковий сертифікат Обирайте подарунок з турботою! Як це працює? Крок 1 Оформіть сертифікат Крок 2 Ми надішлемо його вам у зручному електронному форматі Крок 3 Ви даруєте його тій людині, якій хочете допомогти, підтримати або надихнути 1 1 сесія - 1200 гривень 2 3 сесії - 3300 гривень 3 5 сесій - 5000 гривень Про спеціаліста 📮 Вітаю! Мене звати Рина Полянська , я клінічний психолог, фахівець з когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) і арт-терапії, а також співзасновниця ГО "Український психологічний хаб" і ведуча проєкту "Поруч" на Київ FM. 🙏 Я допомагаю людям краще розуміти себе, долати життєві виклики та будувати психологічну стійкість. Моє завдання — не просто підтримати, а навчити вас працювати зі своїми емоціями, думками та поведінковими патернами так, щоб ви могли впевнено керувати своїм життям. 🎓 Маю дві вищі освіти – психологічну та художню, а також пройшла курси підвищення кваліфікації за напрямками когнітивно-поведінкової та кризової терапії в українських та європейських закладах освіти. ➡️ Працюю з такими запитами: Стосунки із собою: • розвиток здорової самооцінки та формування самоцінності • тривога, гнів, стрес, апатія, панічні атаки • керування емоціями та реакціями • підтримка під час життєвих змін і криз • лінь, прокрастинація та проблеми з організацією Відносини з іншими: • допомога у побудові стосунків, формування оточення • зміна негативних шаблонів поведінки • розвиток емоційного інтелекту та комунікаційних навичок • встановлення особистих кордонів • розвиток соціальних навичок Клінічні діагнози: • тривожні, депресивні, невротичні, стресові розлади (генералізований тривожний розлад, панічні атаки, тривожність, депресія, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), фобії) • поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними факторами (розлади харчової поведінки, булімія, компульсивне переїдання, орторексія (патологічна фіксація на здоровому харчуванні) • розлади психологічного розвитку 🗣 Працюю з дорослими та підлітками з 14 років. Консультую на платформах ZOOM, Telegram, Google Meet, WhatsApp, Viber, Instagram. Мова консультацій: російська або українська. 💬 Моє професійне кредо: "Ще жодна людина не навчилася ходити самостійно – кожному потрібен хтось поруч." Якщо ви готові працювати над собою, ми разом ми знайдемо шлях до відновлення гармонії у Вашому житті і досягнення щастя! Запрошую вас на консультацію! Обрали сертифікат? Лишилося декілька кліків і він у Вас! Імʼя Ел. пошта Прізвище Оберіть кількість сесій Оберіть варіант Сума до сплати Сума до сплати Сума до сплати Оберіть товар (₴) * 1 сесія - ₴ 1200 3 сесії - ₴ 3300 5 сесії - ₴ 5000 Перейти до оплати Дякуємо за замовлення!

Український психологічний хаб. Простір доступної та ефективної ментальної допомоги кожному На цій платформі ви знайдете те, що необхідно саме вам: Якщо ви клієнт, ви можете брати участь у безкоштовних вебінарах, конференціях, прямих ефірах та інтенсивах, а також знайти фахівця для первинної консультації або довготривалої терапії. Якщо ви психолог, ви отримуєте можливість професійного розвитку, обміну досвідом, пошуку клієнтів і участі у заходах для зростання в кар’єрі. Обрати фахівця Телеграм-канал Проєкт "Поруч" – психологія, яка завжди з вами ПОРУЧ — це більше, ніж проєкт, це простір турботи, підтримки та розвитку Щоденник терапевтичний блокнот для роботи з емоціями, самоаналізу та досягнення якісних змін у житті: паперовий екземляр, але в інтерактивному форматі — чудово підійде як для жінок, так і для чоловіків Детальніше YouTube живі розмови та експертні цікавинки про психологію, стосунки, саморозвиток і успіх, що допомагають розібратися у собі та знайти прості рішення складних питань, а також заспокійливі медитації Детальніше Радіо та подкасти щотижневе обговорення актуальних новин через призму психології: що відбувається навколо, як це впливає на те, що коїться всередині нас і як із цим впоратися без шкоди для власного ментального здоров'я Детальніше Лекції пояснення складних психологічних тем у доступному форматі діалогу, поєднання теорії та практики, інтерактивні завдання й техніки, які кожен може застосувати у реальному житті й переконатися у дієвості Детальніше Як працює Український психологічний хаб Громадська організація "Український психологічний хаб" — це платформa, що поєднує людей, які шукають підтримку, з досвідченими психологами. Ми пропонуємо безпечний простір для надання психологічної допомоги клієнтам, розвитку професійних навичок фахівців та обміну досвідом. Для клієнтів: 1 Натисніть на розділ “Обрати фахівця” 2 Обирайте фахівця та натискайте “Дізнатися більше” 3 В анкеті кожного спеціаліста Ви знайдете кнопку “Зв’язатися”. При натисканні на неї, відкривається чат з фахівцем у Телеграмі Для спеціалістів: Щоб приєднатися до команди, заповніть анкету Наша команда розгляне її протягом 5-7 робочих днів та оцінить можливості співпраці Співзасновниця проєкту і директорка Діана Бершадська зв’яжеться з Вами 2 1 3 Анонси Наразі заходів немає Безкоштовні групи з корисними інсайтами та ефірами про психологію Внутрішня глибина Батьківські інсайти Здорові стосунки з їжею Спільна трансформація Психологія успіху Територія змін Бути собою з Тетяною Шестак Кімната душевного здоров’я Наші партнери