Інформована згода на психологічну допомогу: зміст і процедура
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 · Редакційна політика
Інформована згода на психологічну допомогу — це добровільне й усвідомлене рішення людини отримувати визначену психологічну послугу після того, як фахівець зрозуміло пояснив її мету, характер, очікуваний процес, можливу користь, обмеження, ризики, альтернативи та права клієнта. Згода виникає в розмові, підтверджується належним способом і переглядається, коли істотно змінюються умови допомоги.
В Україні це питання має пряме правове значення. Стаття 4 Закону України № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», введеного в дію 7 лютого 2026 року, передбачає право людини на достовірну й повну інформацію про допомогу, участь у визначенні її методів, письмову згоду чи незгоду на отримання послуг у сфері психічного здоров’я та незалежну допомогу під час ухвалення рішень, крім визначених законом випадків. Практичний зміст цих прав полягає в тому, що клієнт розуміє, на що погоджується, і може поставити запитання до початку роботи.
Що означає інформована згода психолога і клієнта
Інформована згода поєднує кілька необхідних умов: доступність суттєвої інформації, її розуміння, можливість самостійного вибору, відсутність неналежного тиску та чітко визначений предмет рішення. Психолог відповідає за належне пояснення професійної пропозиції та перевірку її зрозумілості; клієнт вирішує, чи приймає запропоновані умови, ставить запитання, повідомляє про свої потреби й може змінювати рішення.
Згода стосується конкретної допомоги, а не необмеженого дозволу на будь-які подальші дії фахівця. Наприклад, людина може погодитися на індивідуальні консультації, але окремо вирішувати питання психодіагностичного обстеження, аудіозапису, залучення стажера, передання висновку роботодавцю чи використання відомостей для навчальної демонстрації.
Професійний стандарт Американської психологічної асоціації, пункти 3.10 і 10.01, вимагає зрозумілої комунікації, раннього обговорення характеру й можливого перебігу терапії, вартості, участі третіх осіб і меж конфіденційності, а також можливості запитати й отримати відповіді. Це міжнародний етичний орієнтир: юридичні вимоги до конкретної послуги в Україні визначаються українським законодавством.
Правові підстави інформованої згоди в Україні
Допомога у сфері психічного здоров’я
Закон № 4223-IX розрізняє психосоціальну допомогу, психологічну допомогу, психотерапію, психологічну реабілітацію та психіатричну допомогу. Для цілей закону людина має право обирати фахівця з урахуванням спеціалізації, одержувати повну інформацію про умови, способи й форми допомоги, брати участь у виборі методів і надавати письмову згоду або незгоду. Стаття 5 встановлює обов’язок надавачів захищати отриману конфіденційну інформацію.
Однакова назва «інформована згода» може використовуватися в різних професійних середовищах, але форма документа, порядок її фіксації та підстави винятків залежать від виду послуги, статусу фахівця й закладу, віку та правового становища людини. Тому конкретний надавач має пояснювати, за якими правилами діє його практика, а не посилатися на невизначений «єдиний бланк для всіх психологів».
Медичне втручання і психіатрична допомога
Коли йдеться саме про медичну допомогу, застосовуються також стаття 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я та стаття 284 Цивільного кодексу України. Вони встановлюють умови згоди на медичне втручання та окремі правила для невідкладних ситуацій. Закон «Про психіатричну допомогу» спеціально регулює психіатричний огляд, лікування, вікові умови і визначені законом випадки допомоги без усвідомленої згоди.
Ці медичні норми слід застосовувати до відповідної медичної чи психіатричної процедури. Вони не перетворюють кожну консультацію немедичного психолога на медичне втручання і не надають психологові повноважень лікаря-психіатра. Зокрема, правила примусової психіатричної допомоги не створюють для приватного психолога загального права проводити консультації всупереч волі людини.
Етичні стандарти й закон
Мета-кодекс етики Європейської федерації психологічних асоціацій, оновлений у 2025 році, орієнтує професійні об’єднання на захист автономії, компетентність, відповідальність та доброчесність. Він слугує рамкою для кодексів організацій-членів, а не є законом України. Етична рамка BACP допомагає описати добру практику пояснення умов співпраці; нова редакція 2026 року стане обов’язковою для членів BACP з 3 листопада 2026 року, що не змінює правового статусу психологів в Україні.
Отже, оцінюючи конкретну ситуацію, потрібно встановити застосовне українське законодавство, умови послуги, професійний статус надавача та етичні зобов’язання, які він реально взяв на себе.
Яку інформацію психолог має обговорити до початку допомоги
Хто надає послугу і в межах якої компетентності
Клієнтові слід повідомити ім’я фахівця, його професійну роль, освіту й релевантну кваліфікацію, формат роботи та організацію або підприємця, від імені яких надається послуга. Важливо розуміти, чи це психологічне консультування, психотерапія, медична допомога, навчальна практика під супервізією або інша визначена діяльність. Якщо працює стажер, клієнтові потрібно пояснити його статус і роль супервізора. Вимоги до кваліфікації та її підтвердження оцінюють за конкретним професійним режимом.
Мета, методи та очікуваний перебіг роботи
Психолог пояснює, з якими запитами працює, якою є початкова мета зустрічей, що відбуватиметься на консультаціях і як оцінюватимуть потребу змінити план. На старті фахівець може ще не знати тривалості або остаточного формулювання проблеми; це слід прямо пояснити. Прогноз має залишатися реалістичним: інформована згода не вимагає обіцянки гарантованого результату.
Людина має знати, чи будуть застосовуватися опитувальники, вправи між сесіями, робота зі складними спогадами, взаємодія з членами сім’ї або направлення до інших спеціалістів. Суттєві зміни підходу обговорюють до їх упровадження. Право клієнта брати участь у визначенні методів допомоги закріплене статтею 4 Закону № 4223-IX.
Можлива користь, ризики та обмеження
Коректне пояснення включає очікувані цілі й межі застосовності підходу, можливість відсутності бажаного поліпшення, складні емоційні реакції, тимчасове посилення дискомфорту під час обговорення чутливих тем, а також можливість, що потрібен інший вид допомоги. Інтенсивність, імовірність та конкретний характер ризиків залежать від контексту й методу. Не слід представляти загальні переліки можливих труднощів як прогноз для певної людини.
Для нових або недостатньо досліджених втручань важливо окремо повідомити про стан доказів і доступні альтернативи. Стандарт APA 10.01(b) прямо наголошує на поясненні експериментального чи такого, що розвивається, характеру підходу, ризиків, альтернатив і добровільності. Це етична вимога відповідної професійної системи та корисний орієнтир для української практики.
Альтернативи і можливість вибору
Психолог має допомогти зрозуміти, чому запропоновано певний підхід і які інші реальні варіанти можуть відповідати потребі: інший психолог або метод, консультація психіатра чи іншого медичного спеціаліста за показаннями, групова підтримка, психосоціальні послуги або відкладене рішення. Відомості про альтернативи мають бути пов’язані з фактичною ситуацією, доступністю та компетентністю надавача.
Тривалість, частота, вартість і скасування зустрічей
Перед початком роботи доцільно узгодити орієнтовну тривалість та частоту сесій, спосіб оплати, правила запізнення, перенесення і скасування, умови зв’язку між зустрічами та обставини завершення співпраці. Фінансові умови варто надавати у зрозумілій формі до виникнення відповідних зобов’язань. Наявність оплати сама собою не означає, що клієнт відмовляється від своїх прав щодо згоди чи конфіденційності.
Конфіденційність, доступ до записів та її межі
Людині пояснюють, які відомості фахівець збирає, що фіксує у своїх записах, хто може мати до них доступ, як вони захищаються і за яких законних підстав інформація може бути передана. Закон № 4223-IX у статті 5 покладає на надавачів послуг у сфері психічного здоров’я обов’язок зберігати конфіденційну інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Варто конкретно пояснювати участь адміністратора, керівника закладу, іншого фахівця чи супервізора, якщо це стосується конкретної послуги, та правила мінімізації розкриття. Загальну структуру прав і винятків детально висвітлює матеріал «Конфіденційність у психолога і психотерапевта: правила, межі та винятки».
Формат консультацій та цифрові засоби
Для дистанційної роботи обговорюють платформу зв’язку, способи перевірки особи й забезпечення приватності, можливі технічні збої, порядок дій у разі переривання сеансу, контакт на випадок невідкладної ситуації та обмеження роботи через кордони. Стаття 23 Закону № 4223-IX дозволяє визначені послуги із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій із дотриманням вимог до інформації та персональних даних. Додаткові рекомендації щодо дистанційної практики містять настанови APA 2024 року.
Як проходить процедура інформованої згоди
1. Психолог встановлює предмет звернення та представляє умови
Спочатку фахівець з’ясовує загальну потребу людини, пояснює межі своєї ролі та пропонує послугу, яка відповідає запиту й компетентності. На цьому етапі не потрібно вимагати від клієнта детального викладу всіх інтимних або травматичних обставин лише заради заповнення бланка.
2. Надає зрозумілу інформацію до суттєвого втручання
Людина отримує інформацію в доступному для неї форматі: усне пояснення, документ, електронний текст або поєднання способів. Ключові пункти обговорюють до надання відповідної допомоги; можливість ознайомитися з текстом заздалегідь зменшує поспіх і дозволяє обдумати питання. Психолог пояснює спеціальні терміни звичайними словами.
3. Перевіряє розуміння й відповідає на запитання
Замість формального запитання «Усе зрозуміло?» корисно запропонувати клієнтові своїми словами пояснити найважливіші умови: що заплановано, які є варіанти, коли може передаватися інформація та як припинити співпрацю. Це прийом перевірки розуміння, а не іспит для клієнта. Систематичний огляд Glaser та співавторів (2020) виявив перспективність інтерактивних пояснень і перевірки розуміння під час згоди на медичні процедури. Ці дослідження не оцінювали психотерапію, тому результат не можна автоматично переносити на її клінічні наслідки.
4. Забезпечує добровільний вибір
Людина може погодитися, поставити додаткові умови в межах професійно припустимого, відкласти рішення або відмовитися. Погрози припинити будь-який доступ до необхідних послуг, приниження, навмисне приховування альтернатив чи надмірний психологічний тиск несумісні зі змістом добровільного вибору. Водночас фахівець має право пояснити, чому певна процедура потребує окремої згоди і чому без неї конкретну послугу неможливо якісно або правомірно виконати.
5. Належно фіксує рішення
Спосіб документування визначають за видом допомоги та застосовними правилами. Стаття 4 Закону № 4223-IX прямо вказує на право на письмову згоду або незгоду щодо послуг у сфері психічного здоров’я. Документ має відповідати реальній послузі, містити дату, ідентифікацію сторін, погоджені умови й зрозуміле підтвердження рішення. Електронне оформлення потребує належної ідентифікації та дотримання вимог, застосовних до конкретного правочину й документа.
Сам підпис доводить факт певного документального волевиявлення, але змістовна якість згоди залежить і від того, що людині справді пояснили. Професійний запис про усне обговорення корисний для простежуваності процедури, проте він не замінює письмової форми там, де її вимагає закон.
6. Повертається до згоди протягом роботи
Згоду переглядають, коли змінюється мета допомоги, істотно інший метод, склад учасників, формат, спосіб збирання чи передання даних або характер передбачуваних ризиків. Наприклад, перехід від індивідуальних сесій до спільних зустрічей із партнером потребує нового пояснення конфіденційності та ролей. Сумлінна процедура передбачає можливість запитань у будь-який момент.
Чи обов’язкова письмова згода та чи достатньо одного підпису
Український Закон № 4223-IX закріплює право людини на письмову згоду чи незгоду на послуги у сфері психічного здоров’я. Конкретні правила оформлення слід співвідносити з видом послуги й іншими застосовними нормами; документи медичного закладу, приватного психолога та програми психосоціальної підтримки можуть мати різний зміст і реквізити. Універсальний висновок про одну обов’язкову для всіх професій форму був би юридично неточним.
Навіть детальний бланк не замінює розмови. Якщо клієнт не розуміє, що саме підписує, йому не пояснили важливе обмеження конфіденційності або умови змінилися без нового обговорення, процедуру потрібно уточнити. І навпаки, відсутність окремого дизайнерського бланка ще не доводить автоматично наявності всіх ознак правопорушення: оцінюють застосовну норму, фактичне інформування, форму згоди та доказові матеріали.
Інформована згода, договір і згода на персональні дані
Це три пов’язані питання з різним юридичним і професійним предметом.
Інформована згода на допомогу стосується розуміння характеру професійних дій і добровільного рішення брати в них участь. Договір або погоджені умови надання послуг визначають організаційні й майнові зобов’язання сторін, оплату, порядок перенесення сесій, взаємодію та інші умови. Підписання договору не повинно приховувати окрему інформацію, без якої рішення про допомогу неможливо вважати достатньо поінформованим.
Підстава для обробки персональних даних визначається Законом України «Про захист персональних даних» № 2297-VI. Його стаття 11 перелічує декілька можливих правових підстав обробки, а стаття 7 встановлює особливі умови для чутливих категорій, зокрема відомостей про здоров’я. Отже, окремий документ із назвою «згода на обробку персональних даних» не може сам по собі легалізувати будь-який обсяг збирання, необмежений строк зберігання чи стороннє використання інформації.
Клієнтові необхідно повідомляти про мету збирання даних, їхній склад, володільця, можливих одержувачів і встановлені законом права. Уповноважені особи повинні дотримуватися принципів визначеної мети, відповідності обсягу даних та їхнього захисту. Передання інформації рекламній платформі, зовнішньому аналітичному сервісу чи інструменту штучного інтелекту потребує самостійного аналізу правової підстави, необхідності й ризиків.
Чи може клієнт відмовитися, обмежити або відкликати згоду
У добровільній психологічній допомозі клієнт може відмовитися від запропонованого втручання, поставити запитання щодо окремих елементів, обговорити альтернативу або припинити співпрацю. Закон № 4223-IX визнає право на незгоду, за винятками, установленими законодавством. Психолог має пояснити практичні наслідки відмови, включно з можливими обмеженнями послуги, без погроз чи морального тиску.
Коли людина відкликає згоду на продовження консультацій, це припиняє погодження майбутніх професійних дій у межах відповідної послуги. Водночас уже виниклі майнові зобов’язання, законні вимоги до зберігання документації, обробка персональних даних на іншій законній підставі чи спеціальні процедури медичної допомоги потребують окремої оцінки. Відкликання дозволу на одну дію не завжди означає обов’язок негайно знищити всі існуючі записи.
Якщо йдеться про лікування або психіатричну допомогу, застосовують спеціальні правила Основ законодавства про охорону здоров’я і Закону «Про психіатричну допомогу». Невідкладні винятки та примусові процедури мають законодавчо визначені підстави, суб’єктів і гарантії, їх не можна підміняти рішенням консультанта.
Інформована згода дитини та участь батьків
Для допомоги неповнолітнім важливі вік, вид послуги, сімейна й правова ситуація та ступінь залучення законного представника. Психолог має доступно пояснити дитині мету зустрічей, її права, можливу участь батьків і межі конфіденційності. Думку дитини необхідно почути й враховувати відповідно до її віку та розвитку.
Правила згоди на медичне втручання мають спеціальні вікові межі: за статтею 43 Основ законодавства про охорону здоров’я щодо пацієнта віком до 14 років згоду на медичне втручання надає законний представник, тоді як стаття 284 Цивільного кодексу визначає згоду на медичну допомогу від 14 років. Для психіатричного огляду й допомоги чинні спеціальні приписи Закону № 1489-III. Ці межі слід читати в контексті відповідної послуги; автоматично переносити одну вікову формулу на будь-яке психологічне консультування неправильно.
Коли психолог працює в школі, лікарні, соціальній службі або приватно, він має з’ясувати правовий режим саме цього звернення: хто ініціював допомогу, хто має право ухвалювати рішення, яку інформацію отримають батьки, чи є конфлікт інтересів або загроза добробуту дитини. Згода дорослого представника не скасовує обов’язку пояснювати дитині те, що відбувається, і поважати її гідність та можливість висловити власне ставлення.
Згода людини з інвалідністю та підтримка ухвалення рішень
Інформована згода потребує доступної комунікації. Людині можуть бути потрібні матеріали зрозумілою мовою, перекладач жестової мови, альтернативна комунікація, додатковий час, фізична доступність приміщення або підтримка довіреної особи. Такі пристосування допомагають реалізувати право на власне рішення; потреба в підтримці сама по собі не визначає цивільної дієздатності.
WHO QualityRights ставить у центр психічного здоров’я автономію, вільну інформовану згоду, правоздатність і підтримку рішень. Український Закон № 4223-IX також прямо визнає право на незалежну допомогу під час ухвалення рішень щодо послуг у сфері психічного здоров’я. Конкретні юридичні повноваження представника та можливі винятки визначаються застосовними нормами й обставинами, а не припущеннями про людину за її діагнозом чи способом спілкування.
Коли консультацію оплачує роботодавець, школа або інша організація
До початку співпраці потрібно визначити, хто безпосередньо отримує психологічну допомогу, хто її оплачує, які відомості передаватимуться замовнику та з якою метою. Оплата третьою стороною не дає їй автоматичного доступу до вмісту сесій. Психолог має окремо пояснити можливість передачі знеособленої статистики, підтвердження відвідування, висновку чи іншої інформації та правові підстави кожного передання.
Пункт 3.11 Кодексу APA наголошує, що під час роботи через організації клієнтів мають заздалегідь інформувати про мету послуг, ролі учасників, використання відомостей, доступ до них і межі конфіденційності. Для України ця рекомендація доповнює вимоги статті 5 Закону № 4223-IX та законодавства про персональні дані, а конкретний обсяг допустимого розкриття визначається українським правом.
Чи потрібна окрема згода на відеозапис, супервізію або використання штучного інтелекту
Запис консультації суттєво змінює спосіб фіксації чутливої інформації, тому його мету, доступ до файлу, місце й строк зберігання та можливість відмовитися потрібно обговорити окремо. Згода на саму консультацію не має сприйматися як автоматичний дозвіл публікувати її фрагменти, демонструвати студентам або передавати записи іншим людям.
Для супервізії психолог має визначити, які відомості справді потрібні, чи можливе належне знеособлення та чи вимагає конкретний спосіб передання додаткового дозволу. Якщо кейс дозволяє впізнати клієнта, загальна фраза про «професійне обговорення» не забезпечує належного захисту конфіденційності.
Перед завантаженням історії клієнта, стенограми чи запису до зовнішньої системи штучного інтелекту слід окремо перевірити правову підставу, роль постачальника, обсяг переданих даних, можливість подальшого використання та безпеку. Обіцянка «система анонімна» потребує перевірки конкретної технічної та організаційної реалізації.
Як може виглядати зміст документа про інформовану згоду
Наведена структура є редакційним орієнтиром для обговорення умов, а не затвердженою державою типовою формою. Юридично придатний документ слід адаптувати до діяльності, установи, віку клієнта й застосовних нормативних вимог.
1. Дані про надавача послуги та особу, яка ухвалює рішення, разом із датою й належною ідентифікацією.
2. Назва, мета, загальний характер, формат і межі запропонованої психологічної допомоги; за потреби — пояснення ролі стажера або іншого залученого фахівця.
3. Основні методи, очікувана організація зустрічей, значущі альтернативи, можливі труднощі й умови перегляду плану.
4. Порядок оплати та скасування, канали зв’язку, межі реагування поза сесіями, правила завершення роботи й можливого перенаправлення.
5. Правила конфіденційності, законні винятки, категорії даних, мета їх використання, одержувачі й спосіб отримати інформацію про обробку.
6. Окремі рішення щодо запису, участі третіх осіб, передачі висновків, цифрових сервісів та інших дій, які виходять за межі основної консультації.
7. Пояснення добровільності, способу поставити запитання, відмовитися від певних дій, змінити рішення або звернутися зі скаргою.
8. Зрозуміле формулювання того, на що саме людина погоджується або щодо чого висловлює незгоду, спосіб фіксації рішення та отримання свого примірника документа.
Професійно корисно дати людині можливість окремо погодитися або відмовитися від додаткових дій, якщо вони не є необхідною складовою запитаної послуги. Наприклад, рішення про аудіозапис варто відокремити від рішення отримувати консультацію.
Приклади ситуацій: де виникає потреба уточнити згоду
«Підпишіть усе зараз, поясню пізніше»
Клієнтові пропонують документ із загальними фразами про відповідальність і обробку даних та відмовляються роз’яснити конкретні умови. Таку процедуру потрібно доповнити поясненням і можливістю прийняти обдумане рішення до початку відповідних дій. Оцінка юридичного порушення залежить від конкретного документа, дій фахівця і застосовних правил.
«Ваш роботодавець оплатив консультації, тому отримає записи»
Факт фінансування не встановлює автоматичного права замовника на особисті матеріали клієнта. Потрібно з’ясувати законну підставу й обсяг можливого розкриття, заздалегідь повідомити сторони та дотримуватися правил конфіденційності. Якщо умови несумісні з правами людини, фахівець має переглянути формат послуги.
«Для супервізії потрібне відео всіх сесій»
Використання відеозаписів повинно мати визначену професійну мету й належні гарантії захисту. Клієнт має отримати пояснення, хто переглядатиме матеріали, як довго вони зберігатимуться та чи існує альтернативний спосіб супервізії. Окреме рішення щодо запису допомагає запобігти змішуванню цілей допомоги й навчання.
«Метод змінився, але раніше ви вже погодилися на терапію»
Якщо новий підхід істотно відрізняється за метою, процедурою або ризиками, попереднє обговорення потрібно доповнити. Клієнт може поставити запитання, оцінити альтернативи та ухвалити рішення про продовження співпраці. Звичайні уточнення плану в межах погодженого підходу не потребують формального перепідписання кожного робочого кроку.
«Батьки просять повний звіт про те, що дитина розповіла на сесії»
Психолог має врахувати правовий статус дитини, вид допомоги, повноваження законних представників, обов’язок захисту приватності та безпеки. Межі обміну інформацією треба пояснювати перед початком роботи; конфлікт між запитом батьків і правами дитини потребує індивідуальної правової та етичної оцінки.
Що робити, якщо згоди не запитали або умови виявилися іншими
Спочатку варто встановити факти: яку саме послугу надавали, хто був надавачем, що пояснювали усно, які документи й повідомлення існують і які дії відбулися поза погодженими межами. Людина може попросити копію підписаного документа, письмове роз’яснення мети й умов, відомості про обробку власних персональних даних і пояснення конкретного рішення фахівця.
Якщо безпека або довіра порушені, можна повідомити про відмову від подальших добровільних сесій, зберегти листування, рахунки, підписані документи та фактичний опис подій. Документи варто зберігати захищено, не поширюючи чужі персональні дані. Для порушень прав суб’єкта персональних даних стаття 8 Закону № 2297-VI передбачає звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду.
Інші можливі маршрути залежать від того, чи надавав послугу медичний заклад, заклад освіти, соціальна установа, приватний підприємець або член професійного об’єднання. Потрібно розрізняти незадоволення послугою, недолік комунікації, етичне питання, обґрунтовану скаргу та встановлене правопорушення. Відсутність згоди на конкретну дію — важлива обставина для розгляду, але висновок про відповідальність потребує перевірки фактів і належного правового порядку.
Часті запитання
Чи потрібна інформована згода на першу консультацію психолога?
Першу зустріч також варто починати з пояснення ролі фахівця, мети й меж контакту, умов оплати, конфіденційності та прав людини. До будь-яких суттєвих професійних дій необхідно виконати застосовні вимоги до інформування й згоди. Точну форму фіксації визначають за видом послуги та законом.
Чи може психолог почати роботу після усної згоди?
Психологічно значущим є усвідомлене й добровільне рішення, але юридично належна форма залежить від конкретної послуги. Закон № 4223-IX закріплює право на письмову згоду чи незгоду у сфері психічного здоров’я. Усне обговорення корисне, однак не підміняє письмову форму, коли вона застосовна.
Чи означає підпис, що клієнт погодився на всі методи?
Ні. Згода має зрозумілий предмет і межі. Нові суттєві втручання, запис, участь третіх осіб чи інше використання даних потребують окремого обговорення, а іноді — окремої правової підстави або фіксації рішення.
Чи повинен психолог розповісти про можливі небажані наслідки?
Так, суттєва інформація про реалістичні ризики, обмеження та альтернативи належить до змістовного інформування. Її слід добирати відповідно до конкретного підходу, пояснювати без залякування й відокремлювати встановлені ризики від припущень. Професійні стандарти APA особливо наголошують на такому поясненні для недостатньо усталених процедур.
Чи може психолог показувати записи супервізорові?
Це залежить від формату супервізії, змісту інформації, ступеня її знеособлення, повідомлених умов та належної правової підстави. Доступ третіх осіб не слід приховувати за загальною фразою про конфіденційність.
Чи може підліток сам погодитися на консультацію?
Універсальна відповідь залежить від виду психологічної або медичної послуги, віку й правового статусу неповнолітньої особи. Для медичної та психіатричної допомоги закон містить спеціальні правила від 14 років; для іншої психологічної практики потрібно перевірити відповідний режим і повноваження законних представників.
Що, якщо я не розумію юридичного тексту згоди?
Попросіть фахівця пояснити положення звичайними словами, конкретизувати незрозумілі терміни й надати час на ознайомлення. Документ має допомагати ухвалити рішення. Якщо він охоплює зайві дії, доцільно попросити розділити основну допомогу й додаткові дозволи.
Чи можна відмовитися від відеозапису й залишитися клієнтом?
Можна обговорити відмову від запису як окремого способу фіксації. Чи може конкретна послуга надаватися без нього, залежить від її характеру та обґрунтованої необхідності запису. Психолог має пояснити причину, можливі альтернативи й наслідки вибору.
Чи захищає згода психолога від відповідальності за шкоду?
Підписаний документ засвідчує певне волевиявлення, але не скасовує професійних обов’язків щодо компетентності, належного надання допомоги, конфіденційності та дотримання закону. Формулювання, яке намагається надати фахівцю необмежений імунітет, потребує окремої правової оцінки.
Чим згода на психологічну допомогу відрізняється від згоди на участь у дослідженні?
У допомозі людина погоджується на визначену професійну послугу для свого запиту. У дослідженні метою є одержання знання за дослідницьким протоколом, де можуть діяти інші процедури інформування, етичного розгляду та використання даних. Цю окрему тему розкриває «Етика психологічного дослідження: інформована згода, ризик, конфіденційність і дебрифінг».
Підсумок
Інформована згода забезпечує право людини розуміти запропоновану психологічну допомогу та брати участь у рішеннях про її отримання. Змістовна процедура охоплює представлення фахівця, пояснення мети, методів, альтернатив, обмежень, ризиків, організаційних умов, конфіденційності та порядку зміни рішення. У сучасному українському праві вона пов’язана з прямими гарантіями Закону № 4223-IX і спеціальними вимогами до медичних послуг, психіатричної допомоги та персональних даних.
Психологічна допомога залишається професійною взаємодією, у якій пояснення й добровільне рішення тривають протягом роботи. Прозорість умов дозволяє клієнтові робити обґрунтований вибір і підтримує відповідальність фахівця за конкретні професійні дії.
Пов’язані статті
Етика психотерапії: професійні межі, права клієнта і червоні прапорці — загальний огляд професійно-етичних обов’язків і прав людини під час терапії.
Конфіденційність у психолога і психотерапевта: правила, межі та винятки — що захищає приватність клієнта та як оцінюють правомірність розкриття інформації.
Етика психологічного дослідження: інформована згода, ризик, конфіденційність і дебрифінг — спеціальні правила згоди на участь у науковому дослідженні.
Джерела
American Psychological Association. (2017). Ethical Principles of Psychologists and Code of Conduct (розділи 3.10, 3.11, 10.01). Офіційний текст.
American Psychological Association. (2024). Guidelines for the Practice of Telepsychology. Офіційні настанови.
British Association for Counselling and Psychotherapy. (2018; перегляд 2026). Ethical Framework for the Counselling Professions. Документи та статус нової редакції. Редакція 2026 року стає обов’язковою для членів BACP 3 листопада 2026 року.
European Federation of Psychologists’ Associations. (2025). Meta-Code of Ethics. Офіційний документ.
Gerke, L., Meyrose, A.-K., & Nestoriuc, Y. (2023). Informed consent for psychotherapy: Ethical illusion or clinical reality? A survey about psychotherapists’ attitudes and practices in Germany. Clinical Psychology & Psychotherapy, 30(1), 166–178. https://doi.org/10.1002/cpp.2790.
Glaser, J., Nouri, S., Fernandez, A., Sudore, R. L., Schillinger, D., Klein-Fedyshin, M., & Schenker, Y. (2020). Interventions to improve patient comprehension in informed consent for medical and surgical procedures: An updated systematic review. Medical Decision Making, 40(2), 119–143. https://doi.org/10.1177/0272989X19896348. Дослідження медичних процедур, поза психотерапією.
World Health Organization. (2012). WHO QualityRights Tool Kit: Assessing and Improving Quality and Human Rights in Mental Health and Social Care Facilities. Офіційний опис.
Верховна Рада України. (1992). Основи законодавства України про охорону здоров’я, № 2801-XII, зокрема стаття 43. Чинний текст.
Верховна Рада України. (2000). Закон України «Про психіатричну допомогу», № 1489-III. Чинний текст.
Верховна Рада України. (2003). Цивільний кодекс України, № 435-IV, зокрема стаття 284. Чинний текст.
Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних даних», № 2297-VI. Чинний текст.
Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», № 4223-IX, введений у дію 7 лютого 2026 року. Чинний текст.