Інфляційні очікування: як люди формують уявлення про зростання цін і як це впливає на фінансову поведінку
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 24 вересня 2026 · Редакційна політика
Інфляційні очікування — це уявлення людей, бізнесу або професійних прогнозистів про те, як змінюватиметься загальний рівень цін у майбутньому. Для домогосподарства це не абстрактна цифра: очікування впливають на те, чи здається покупка терміновою, наскільки безпечно відкладати гроші, як сприймаються борг і майбутній дохід, а також чи варто переносити великі витрати на пізніше.
Сучасні дослідження показують, що споживчі інфляційні очікування не є простим віддзеркаленням офіційного індексу цін. Люди поєднують власний досвід покупок, помітні ціни, інформацію з медіа, очікування щодо доходів, курсу та економіки, попередній досвід інфляції і довіру до інституцій. Огляди літератури D’Acunto, Malmendier і Weber та D’Acunto і Weber показують, що такі суб’єктивні очікування систематично відрізняються між людьми, але водночас допомагають пояснювати реальні рішення щодо споживання, заощаджень, інвестицій і боргу.
Важливе розрізнення: високе інфляційне очікування саме по собі не є психіатричним симптомом, а розбіжність між особистою оцінкою та офіційною інфляцією не означає автоматично ні «помилку людини», ні «неправильність статистики». Особистий бюджет і національний індекс вимірюють різні речі.
Що таке інфляційні очікування
Найточніше інфляційні очікування можна визначити як суб’єктивні переконання про майбутній темп зміни загального рівня цін за певний період. Ключові слова тут — «майбутній», «загальний» і «за певний період». Очікування на три місяці, на рік і на п’ять років — різні об’єкти. Так само очікувана інфляція відрізняється від очікуваної ціни окремого товару.
Класична психологічна література розрізняє сприйняття минулого або поточного зростання цін і очікування майбутнього. У огляді Ranyard та колег ці процеси описуються як пов’язані, але не тотожні: люди можуть неточно пам’ятати конкретні ціни й водночас формувати достатньо стійке загальне судження про напрямок цінових змін.
Очікувана інфляція — не те саме, що особиста «вартість життя»
Офіційний індекс споживчих цін агрегує зміни цін великого набору товарів і послуг із визначеними вагами. В Україні методологію та офіційні дані публікує Державна служба статистики України. Особиста структура витрат може суттєво відрізнятися: одна сім’я витрачає велику частку бюджету на оренду, інша — на пальне, ліки або продукти. Тому відчуття власного подорожчання може розходитися з національним ІСЦ без будь-якої логічної суперечності.
Національний банк України у своїх поясненнях про інфляцію та очікування також наголошує, що індивідуальний споживчий кошик відрізняється від середнього кошика, а часті й помітні покупки можуть непропорційно впливати на те, як люди сприймають зростання цін.
Рівень очікувань і невизначеність — два різні виміри
Людина може очікувати, наприклад, помірного зростання цін і бути майже впевненою у своїй оцінці. Інша людина може назвати ту саму центральну цифру, але вважати можливим дуже широкий діапазон сценаріїв. Для поведінки ця різниця важлива: невизначеність може посилювати обережність навіть тоді, коли середнє очікування не дуже високе.
Саме тому сучасні дослідження дедалі частіше вимірюють не лише точкову відповідь, а й розподіл імовірностей. Робочий документ Kostyshyna і Petersen на канадських даних показав, що інфляційна невизначеність може мати окремий зв’язок із витратами: в їхньому рандомізованому дослідженні вища невизначеність була пов’язана зі стійкішим скороченням витрат. Це попередній результат робочої роботи, а не остаточний універсальний закон.
Як люди формують уявлення про майбутнє зростання цін
Інфляційні очікування формуються не одним механізмом. Людина рідко сидить із повною статистичною таблицею й обчислює майбутній ІСЦ. Вона отримує фрагменти інформації з різних каналів і надає їм різну психологічну вагу. У цьому сенсі очікування є результатом уваги, пам’яті, досвіду і доступних сигналів.
1. Щоденні та часто повторювані покупки
Найнадійніше встановлений ефект — роль цін, з якими люди стикаються часто. У дослідженні D’Acunto, Malmendier, Ospina і Weber зміни цін у власному продуктовому кошику впливали на очікування загальної інфляції. Вага конкретної ціни була пов’язана радше з частотою купівлі, ніж із часткою цього товару у витратах, а зростання цін мало сильніший вплив, ніж зниження.
Схожий висновок дають австралійські дані: Chua і Tsiaplias на вибірці близько 85 тисяч споживачів показали, що різкі підвищення окремих цін у супермаркетах можуть непропорційно піднімати загальні інфляційні очікування. Це особливо важливо, коли бюджет напружений: помітне подорожчання базових товарів не просто інформує про економіку, а безпосередньо змінює доступний простір споживання.
2. Помітні та волатильні категорії
Їжа, пальне та енергія часто змінюються швидше за багато інших категорій і постійно перебувають перед очима. Дослідження Dietrich показує, що очікування домогосподарств щодо загальної інфляції непропорційно сильно залежать від очікувань щодо волатильних не-базових категорій. Це узгоджується з моделлю обмеженої уваги: люди концентрують когнітивні ресурси на сигналах, які змінюються сильніше й здаються більш інформативними.
Це не означає, що люди «думають неправильно». Часті та різкі зміни справді містять інформацію. Проблема виникає тоді, коли один яскравий сегмент автоматично стає заміною всій економіці. Подорожчання пального може бути дуже важливим для конкретного бюджету, але воно не дорівнює зміні всього споживчого кошика.
3. Локальний досвід і особисте середовище
Очікування формуються не лише на основі загальнонаціональної інфляції. Łyziak, Pedersen і Stanisławska показали, що локальні зміни цін впливають на короткострокові очікування споживачів понад те, що пояснює національна інфляція. Ефект був сильнішим у нових учасників опитування і слабшав із досвідом участі, що узгоджується з поступовим розширенням інформаційної бази.
З психологічного погляду це важливий механізм: люди будують модель економіки з того середовища, яке реально спостерігають. Якщо у місті різко дорожчають оренда, транспорт або продукти, ці сигнали можуть стати основою прогнозу навіть за стабільнішої динаміки інших категорій.
4. Медіа, публічний порядок денний і повторення
Медіа не просто передають цифри: вони визначають, які економічні події стають помітними. Для України Yukhymenko досліджував зв’язок між медійним інформаційним полем та інфляційними очікуваннями й показав, що медіатеми можуть пояснювати частину їхньої динаміки.
Важливо розрізняти інформаційний ефект і причинність. Якщо новини про ціни частішають саме тому, що інфляція вже прискорилася, одночасний рух медіа та очікувань ще не доводить, що медіа «створили» очікування. Найобережніше формулювання таке: медіа змінюють доступність і вагу сигналів, через які люди інтерпретують економічне середовище.
5. Попередній досвід інфляції
Огляди інфляційних очікувань показують, що люди спираються не лише на останню новину, а й на накопичений життєвий досвід. D’Acunto, Malmendier і Weber узагальнюють дослідження, у яких попередні інфляційні епізоди залишають довгий слід у суб’єктивних уявленнях. Це допомагає пояснити, чому дві людини, які бачать сьогодні однакову статистику, можуть по-різному оцінювати ризик майбутнього подорожчання.
У країні з досвідом валютних криз, воєнних шоків, дефіцитів та різких змін цін історична пам’ять особливо важлива. Вона може робити сигнали про курс, енергію або продовольство психологічно значущішими, бо вони вже пов’язані з попередніми епізодами втрати купівельної спроможності.
6. Фінансова грамотність, довіра та здатність працювати з інформацією
Українське дослідження Tsapin і Faryna показало, що зв’язок фінансової грамотності з інфляційними уявленнями є неоднорідним: різні компоненти знань, поведінки й ставлень працюють по-різному, а ефекти залежать від характеристик домогосподарства. Довіра до банківської системи також була пов’язана з точнішими оцінками, особливо серед респондентів із сильнішими відхиленнями від орієнтирів.
Це важливе запобігання проти надто простого висновку «потрібно лише підвищити фінансову грамотність». Очікування формуються всередині реального економічного середовища. Освіта може змінювати роботу з інформацією, але не скасовує цінові шоки, нестабільний дохід, енергетичні дефіцити, війну чи фактичне подорожчання базових товарів.
Чому люди мають різні інфляційні очікування
Розбіжність між людьми — одна з центральних властивостей споживчих інфляційних очікувань. Вона виникає тому, що люди бачать різні ціни, живуть у різних регіонах, мають різну структуру витрат, різні доходи, різний досвід і різну довіру до джерел інформації.
Сучасний огляд Why Survey-Based Subjective Expectations Are Meaningful and Important підкреслює: суб’єктивні очікування не слід відкидати лише тому, що вони відрізняються від професійних прогнозів. Саме гетерогенність допомагає пояснювати, чому схожі домогосподарства по-різному реагують на ті самі економічні новини та політичні рішення.
Особливо важливі п’ять джерел відмінностей: склад особистого кошика; частота контакту з конкретними цінами; горизонт прогнозу; рівень невизначеності; очікування щодо власного доходу й зайнятості. Коли ці фактори не розділяють, одна цифра «очікуваної інфляції» може приховувати дуже різні психологічні ситуації.
Інфляційні очікування також перетинаються зі споживчими настроями: очікування щодо цін, доходів і загальної економічної ситуації разом формують готовність домогосподарств витрачати, заощаджувати або відкладати великі покупки. Це пов’язані, але не тотожні поняття: інфляційні очікування стосуються передусім майбутньої динаміки цін, тоді як споживчі настрої охоплюють ширшу оцінку власних фінансів та економіки.
Як вимірюють інфляційні очікування
Найпоширеніший метод — опитування. Людей запитують, як, на їхню думку, зміняться ціни протягом наступних 12 місяців або довшого періоду. Опитування проводять серед домогосподарств, підприємств, банків і професійних аналітиків. Ці групи не є взаємозамінними: вони мають різний доступ до інформації, різні стимули і різну роль у ціноутворенні.
Пряма числова відповідь
Формат «на скільки відсотків зміняться ціни?» простий, але чутливий до того, як сформульоване питання. Частина респондентів округлює числа, частина мислить категоріями «сильно/помірно/майже не зміняться», а частина фактично відповідає про ціни на найпомітніші товари. Тому точкова відповідь корисна, але її не слід читати як лабораторно точний прогноз.
Діапазони та ймовірності
Більш інформативний підхід просить розподілити ймовірності між сценаріями: наприклад, яка ймовірність, що інфляція буде нижчою за певний рівень, у середньому діапазоні або значно вищою. Це дає змогу окремо оцінити центральне очікування і невизначеність.
Короткострокові та довгострокові очікування
Однорічне очікування сильніше реагує на поточні ціни, пальне, курс або тимчасові шоки. Довший горизонт більше говорить про те, чи вірять люди, що інфляція повернеться до стабільнішого рівня. Саме тому центральні банки стежать не лише за рівнем очікувань, а й за їхнім «заякоренням» — стійкістю довгострокових уявлень до коротких шоків.
В Україні офіційні показники очікувань різних груп публікує Національний банк України. Порівнювати їх із фактичною інфляцією варто за тим самим горизонтом і з розумінням, що очікування домогосподарств, бізнесу та аналітиків відповідають на різні інформаційні завдання.
Україна: як війна змінює контекст формування очікувань
Для України інфляційні очікування формуються в умовах, де звичайні економічні сигнали накладаються на воєнні ризики: руйнування енергетики, логістичні перебої, зміни вартості пального, дефіцит робочої сили, валютні коливання та невизначеність щодо міжнародного фінансування. Це робить короткострокові очікування особливо чутливими до помітних шоків.
Дослідження Szyszko, Rutkowska і Motuzka порівняло споживчі та професійні очікування в Україні до повномасштабного вторгнення і в період від березня 2022 до грудня 2024 року. Автори виявили зміни у зв’язку очікувань із минулою інфляцією та іншими макроекономічними змінними. Це не означає, що існує один «воєнний тип мислення»; радше інформаційне середовище і структура шоків змінюють те, які сигнали стають корисними для прогнозування.
У січневому Інфляційному звіті 2026 року НБУ зазначав, що увага населення до теми інфляції залишалася підвищеною, а очікування більшості груп — відносно високими. У березні 2026 року НБУ повідомив про погіршення очікувань домогосподарств на тлі енергодефіцитів, помітного подорожчання товарів щоденного вжитку та попередньої курсової волатильності. Офіційне повідомлення НБУ добре ілюструє, як у реальному українському контексті поєднуються цінові, енергетичні та валютні сигнали.
Цей контекст важливо не перетворювати на психологізацію війни. Якщо домогосподарство очікує подорожчання після руйнування енергетичної інфраструктури або різкого зростання вартості пального, це може бути раціональною реакцією на реальний шок. Психологія починається не з питання «чому люди помиляються», а з питання «які сигнали вони бачать, як їх зважують і як ця модель майбутнього впливає на рішення».
Як інфляційні очікування впливають на фінансову поведінку
У підручниковій моделі відповідь здається простою: якщо людина очікує швидшого зростання цін, вона може захотіти купити товар раніше, а заощадження у грошовій формі здаються менш привабливими. Реальні дослідження показують складнішу картину. Вплив залежить від виду витрати, очікуваного доходу, боргу, процентних ставок, невизначеності та того, чому саме людина очікує інфляцію.
Покупки: ефект «купити раніше» існує, але не є універсальним
Панельне дослідження Burke і Ozdagli виявило, що вищі інфляційні очікування були пов’язані зі збільшенням витрат на товари тривалого користування лише для окремих груп домогосподарств, тоді як витрати на нетривалі товари загалом не реагували. Автори прямо підкреслюють обмежений агрегований ефект.
Ще сильніше проти механічного правила «очікуєш інфляцію — витрачаєш більше» говорить рандомізований експеримент Coibion, Georgarakos, Gorodnichenko і van Rooij. Інформація, що знижувала інфляційні очікування, несподівано збільшувала витрати на товари тривалого користування, імовірно тому, що люди одночасно ставали оптимістичнішими щодо реального доходу та економіки. Отже, інфляційне очікування працює разом з іншими очікуваннями, а не ізольовано.
Це важливо відрізняти від імпульсивних покупок. Купівля раніше через прогноз майбутнього подорожчання може бути запланованою міжчасовою зміною. Імпульсивна покупка — інший психологічний процес, пов’язаний із раптовим потягом і недостатньо обдуманим рішенням. Одна поведінка іноді маскується під іншу, але поняття не тотожні.
Заощадження: важливі і рівень інфляції, і відчуття небезпеки
Якщо людина очікує, що ціни зростатимуть швидше, вона може прагнути зберегти купівельну спроможність і змінити форму заощаджень. Але одночасно висока невизначеність, загроза доходу або страх майбутніх витрат можуть, навпаки, посилювати прагнення мати ліквідний резерв. Тому напрямок поведінки не можна вивести лише з однієї відповіді про очікувану інфляцію.
У ширшій психології грошей інфляційні очікування варто розглядати як один із елементів системи переконань про безпеку, контроль, майбутні ресурси й допустимий ризик. Люди з однаковим доходом та однаковим прогнозом цін можуть обирати різні стратегії через різний запас ліквідності, сімейні зобов’язання та толерантність до невизначеності.
Борг і кредит: очікувана інфляція змінює сприйняття реальної вартості майбутніх платежів
За фіксованої номінальної ставки вища майбутня інфляція теоретично зменшує реальну вартість заздалегідь визначених платежів. Але для домогосподарства це лише одна частина рівняння. Важливі дохід, ставка, тип контракту, ризик втрати роботи, валюта боргу, можливість рефінансування та юридичні умови.
Тому психологічне пояснення не є кредитною рекомендацією. Високе очікування інфляції не робить конкретну позику «вигідною», так само як низьке очікування не робить її «невигідною». Для реального рішення потрібні умови договору й регуляторний контекст, а не лише суб’єктивний прогноз цін.
Ціни та заробітна плата
На рівні бізнесу очікування можуть впливати на ціноутворення, закупівлі, запаси та переговори щодо зарплат. На рівні працівника очікування зростання цін можуть підвищувати бажану компенсацію, якщо людина намагається зберегти реальну купівельну спроможність. Сукупно ці реакції створюють один із каналів, через які очікування можуть взаємодіяти з фактичною інфляцією.
Водночас очікування — лише один канал. Фактичну інфляцію визначають також пропозиція і попит, виробничі витрати, енергетика, логістика, валютний курс, фіскальна та монетарна політика, ринок праці, зовнішні ціни та шоки. Формула «люди очікували інфляцію — тому вона сталася» надто спрощує причинність.
Чи можуть інфляційні очікування самі посилювати інфляцію
Так, за певних умов очікування можуть підсилювати цінову динаміку через поведінку. Якщо домогосподарства масово переносять покупки на раніший час, попит зростає. Якщо бізнес очікує дорожчих ресурсів і підвищує ціни або збільшує запаси, це також змінює поточну економічну активність. Якщо працівники й роботодавці закладають майбутню інфляцію у зарплатні переговори, зростає ще один канал передачі.
Але самопідсилення не означає повну самореалізацію. Очікування можуть бути високими, а попит — слабким через падіння реальних доходів. Люди можуть боятися подорожчання і водночас скорочувати покупки, тому що бюджет уже не дозволяє купувати більше. Саме тому макроекономісти говорять про заякорення очікувань як про важливу умову стабільності, але не як про єдину причину інфляції.
Інфляційні очікування, фінансова тривога і фінансовий стрес — різні поняття
Інфляційне очікування описує переконання про майбутні ціни. Фінансова тривога описує емоційно-когнітивну реакцію на фінансові загрози: нав’язливі думки, напруження, уникнення, страх помилки або постійне відчуття небезпеки. Людина може прогнозувати високу інфляцію спокійно й аналітично, а може мати сильну тривогу навіть без чіткої оцінки майбутніх цін.
Фінансовий стрес — ще ширше поняття, пов’язане з навантаженням, коли ресурси не відповідають вимогам: платежам, боргам, базовим витратам, непередбачуваним потребам. Очікуване подорожчання може бути одним із факторів стресу, але саме по собі не є клінічним діагнозом.
Так само страх бідності може посилюватися на тлі інфляції, але не зводиться до прогнозу ІСЦ. Для однієї людини головною загрозою є втрата доходу, для іншої — висока ціна житла, для третьої — досвід минулої фінансової кризи. Психологічна реальність загрози визначається не лише макропоказником, а й співвідношенням ресурсів і потреб.
Як відрізнити корисний прогноз від реакції на найпомітнішу ціну
Перед важливим фінансовим рішенням корисно не намагатися «вгадати правильну інфляцію», а зробити власне припущення прозорішим. Це зменшує ризик, що одна яскрава ціна непомітно перетвориться на прогноз усієї економіки.
Визначте горизонт
Фраза «ціни ростимуть» майже нічого не каже без строку. Йдеться про наступний місяць, 12 місяців чи кілька років? Короткі та довгі очікування реагують на різні сигнали.
Розділіть особистий кошик і загальний ІСЦ
Запишіть, які саме статті вашого бюджету подорожчали найбільше. Потім окремо перевірте офіційну загальну інфляцію. Обидві цифри можуть бути правильними для своїх задач: перша показує особистий фінансовий тиск, друга — середню динаміку цін в економіці.
Перевірте, які ціни першими приходять на думку
Якщо відповідь — пальне, яйця, кава або електроенергія, запитайте себе, чи не стали вони когнітивним якорем лише через частоту контакту або різкість зміни. Це не привід ігнорувати їх; це спосіб зрозуміти, яку частину прогнозу вони формують.
Використовуйте діапазон, а не одну магічну цифру
Для особистого планування часто корисніше мати базовий, нижній і верхній сценарії. Діапазон робить невизначеність видимою й допомагає уникнути хибної впевненості, особливо в умовах війни та енергетичних шоків.
Порівнюйте кілька типів даних
Для України можна перевіряти офіційний ІСЦ Держстату, опитування інфляційних очікувань НБУ і пояснення факторів у звітах центрального банку. Вони відповідають на різні питання: що вже сталося з цінами, чого очікують різні групи та як регулятор інтерпретує ризики.
Не перетворюйте макропрогноз на персональну інвестиційну пораду
Навіть точне припущення щодо інфляції не визначає автоматично, який депозит, кредит, валюта, цінний папір або інша фінансова дія підходить конкретній людині. Рішення залежить від строку, ліквідності, ризику, податків, правових умов і особистої фінансової ситуації. Ця стаття пояснює психологію очікувань, а не дає персональних інвестиційних рекомендацій.
Поширені помилки про інфляційні очікування
«Якщо мої витрати зросли сильніше за ІСЦ, офіційна інфляція неправильна»
Особиста вартість життя й національний ІСЦ мають різні ваги та різне охоплення. Розбіжність очікувана, особливо коли домогосподарство витрачає непропорційно багато на категорії, що дорожчають швидше.
«Люди просто не знають статистики»
Знання офіційних даних має значення, але не пояснює всю гетерогенність. На очікування впливають власний кошик, локальні ціни, частота покупок, довіра, минулий досвід та очікування щодо доходу. Українські дані про фінансову грамотність також показують неоднорідні, а не механічні ефекти.
«Якщо очікування інфляції зросли, люди обов’язково почнуть більше купувати»
Емпіричні результати змішані. Для окремих товарів тривалого користування ефект «купити раніше» існує, але в інших ситуаціях очікувана інфляція приходить разом із песимізмом щодо доходу, зайнятості або економіки — і тоді витрати можуть не зрости або навіть знизитися.
«Високі очікування означають паніку»
Очікування — це переконання про ціни, паніка або тривога — емоційні стани. Вони можуть взаємодіяти, але не є одним явищем. У періоди реальних шоків високе очікування може бути цілком спокійним і обґрунтованим.
«Інфляційні очікування самі створюють інфляцію»
Очікування можуть бути одним із каналів передачі, але фактична інфляція має багато причин. У воєнній економіці до них належать руйнування інфраструктури, енергетичні та логістичні витрати, дефіцити, валютні та зовнішні шоки, стан попиту, ринок праці й державна політика.
Коли питання виходить за межі психологічної самодопомоги
Якщо зростання цін робить неможливими базові платежі, проблема полягає не у «неправильному мисленні». Потрібні практичні рішення щодо бюджету, соціальної підтримки, реструктуризації зобов’язань або консультації з відповідним фінансовим чи правовим фахівцем. Психологічні техніки можуть допомогти впоратися з напруженням, але не замінюють ресурсів і правових механізмів.
Якщо думки про гроші займають більшу частину дня, порушують сон, роботу або стосунки, викликають постійне уникнення рахунків чи сильні панічні реакції, варто окремо оцінювати фінансову тривогу та загальний стан психічного здоров’я. Інфляційний прогноз у такій ситуації — лише один елемент ширшої проблеми.
FAQ
Що таке інфляційні очікування простими словами?
Це уявлення про те, наскільки швидко зростатимуть або змінюватимуться ціни в майбутньому. Вони можуть стосуватися наступного року або довшого горизонту й не зобов’язані збігатися з професійним прогнозом.
Чим інфляційні очікування відрізняються від фактичної інфляції?
Фактична інфляція вимірює вже зафіксовану зміну загального рівня цін. Очікування — це суб’єктивна оцінка майбутнього. Вони можуть випереджати фактичні дані, відставати від них або рухатися іншим темпом.
Чому люди часто орієнтуються на продукти й пальне?
Тому що ці покупки часті, помітні й можуть різко змінюватися. Дослідження показують, що частота контакту з ціною та великі підвищення роблять такі сигнали психологічно важчими за їхню формальну вагу в загальному індексі.
Чи означає висока очікувана інфляція, що потрібно витрачати гроші швидше?
Ні. Дослідження споживання дають неоднорідні результати, а персональне рішення залежить від доходу, резерву, майбутніх потреб, ставок, ризику та типу покупки. Інфляційне очікування саме по собі не є фінансовою рекомендацією.
Чи впливає фінансова грамотність на інфляційні очікування?
Так, але не однаково для всіх. Українське дослідження показало, що різні компоненти фінансової грамотності й довіри мають неоднорідний зв’язок із точністю інфляційних уявлень. Освіта важлива, але не скасовує реальних шоків і різниці в особистому досвіді.
Чи є інфляційні очікування психологічним діагнозом?
Ні. Це економічне та поведінкове поняття. Високе очікування інфляції не означає тривожний розлад, а фінансова тривога не визначається однією цифрою прогнозу цін.
Де дивитися інфляційні очікування в Україні?
Показники очікувань домогосподарств, підприємств, банків і фінансових аналітиків публікує Національний банк України. Фактичну динаміку індексу споживчих цін публікує Державна служба статистики України. Це різні показники, і їх корисно читати разом.
Пов’язані статті
Джерела
Burke, M. A., & Ozdagli, A. (2023). Household Inflation Expectations and Consumer Spending: Evidence from Panel Data. The Review of Economics and Statistics, 105(4), 948–961.
Chua, C. L., & Tsiaplias, S. (2024). The influence of supermarket prices on consumer inflation expectations. Journal of Economic Behavior & Organization, 219, 414–433.
Coibion, O., Georgarakos, D., Gorodnichenko, Y., & van Rooij, M. (2023). How Does Consumption Respond to News about Inflation? Field Evidence from a Randomized Control Trial. American Economic Journal: Macroeconomics, 15(3), 109–152.
D’Acunto, F., Malmendier, U., Ospina, J., & Weber, M. (2021). Exposure to Grocery Prices and Inflation Expectations. Journal of Political Economy, 129(5), 1615–1639.
D’Acunto, F., Malmendier, U., & Weber, M. (2023). What do the data tell us about inflation expectations? In Handbook of Economic Expectations (pp. 133–161). Academic Press.
D’Acunto, F., & Weber, M. (2024). Why Survey-Based Subjective Expectations Are Meaningful and Important. Annual Review of Economics, 16, 329–357.
Dietrich, A. M. (2024). Consumption categories, household attention, and inflation expectations: Implications for optimal monetary policy. Journal of Monetary Economics, 147, 103594.
Kostyshyna, O., & Petersen, L. (2024). The Effect of Inflation Uncertainty on Household Expectations and Spending. NBER Working Paper 32939. Попередній робочий документ.
Łyziak, T., Pedersen, M., & Stanisławska, E. (2025). Consumer inflation expectations and local price changes: Learning from experience. Journal of Macroeconomics, 86, 103725.
National Bank of Ukraine. (2026). Інфляційний звіт. Січень 2026 року.
National Bank of Ukraine. (2026). Підсумки дискусії членів Комітету з монетарної політики щодо рівня облікової ставки 18 березня 2026 року.
Ranyard, R., Del Missier, F., Bonini, N., Duxbury, D., & Summers, B. (2008). Perceptions and expectations of price changes and inflation: A review and conceptual framework. Journal of Economic Psychology, 29(4), 378–400.
State Statistics Service of Ukraine. (2026). Зміни цін (тарифів) на споживчі товари (послуги).
Szyszko, M., Rutkowska, A., & Motuzka, O. (2025). Inflation expectations proprieties during the war: The case of Ukraine. Economics and Business Review, 11(1), 108–132.
Tsapin, A., & Faryna, O. (2025). The role of financial literacy in shaping inflation beliefs: The case of Ukraine. Central Bank Review, 25, 100225.
Yukhymenko, T. (2022). The Role of the Media in the Inflation Expectation Formation Process. Visnyk of the National Bank of Ukraine, 253.