top of page

Психологічна енкциклопедія

Як перетворити знайомство на дружбу: від контакту до довіри

2 дні тому
Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Знайомство стає дружбою тоді, коли двоє людей поступово створюють взаємний зв’язок: знову обирають спілкування, виявляють цікавість одне до одного, проводять час разом, діляться переживаннями у прийнятному для обох темпі й переконуються, що на іншу людину можна покластися. Перехід зазвичай починається з невеликої ініціативи — запропонувати зустріч поза звичним середовищем або продовжити розмову — і розвивається через послідовні, добровільні контакти.

Якщо ви хочете подружитися зі знайомою людиною, корисно діяти за такою логікою: помітити взаємний інтерес → запропонувати конкретну невелику спільну дію → повторювати приємні контакти → обережно розширювати теми розмови → спостерігати за взаємністю, повагою до меж і надійністю. У цій послідовності немає обов’язкового графіка: кожна дружба має власний темп.

Що означає перетворити знайомство на дружбу

Знайомі люди можуть привітно розмовляти на роботі, зустрічатися на навчанні, бачитися в спортзалі або листуватися з практичних питань. Дружні взаємини з’являються тоді, коли контакт набуває особистого значення: людину хочеться бачити незалежно від формальної причини, їй можна довіряти певну частину свого життя, а взаємна увага виходить за межі спільної обставини.

Поняттєві ознаки, функції та різновиди дружби розкрито в матеріалі «Дружба: визначення, ознаки та роль у житті людини». Тут розглядається конкретне запитання: як перейти від уже наявного контакту до особистого зв’язку, коли знайомство є, а дружба ще формується.

Чотири ознаки, що знайомство може розвиватися

По-перше, вам цікаво спілкуватися поза обов’язковою темою. Після завершення робочого завдання чи заняття розмова природно триває: ви обговорюєте книжки, події, плани або власні враження.

По-друге, контакт підтримують обидві сторони, хоча ініціатива не обов’язково розподіляється порівну щодня. Людина також ставить запитання, повертається до попередньої розмови, інколи пропонує зустріч або виразно погоджується на вашу пропозицію.

По-третє, спілкування поступово стає особистішим. Ви краще розумієте інтереси, погляди, гумор, звички та межі одне одного, а не лише обмінюєтеся ввічливими репліками.

По-четверте, поруч із людиною зростає відчуття психологічної безпеки. Ви можете висловити незгоду без страху приниження, відмовитися від зустрічі без покарання та розповісти щось важливе без ризику, що це використають проти вас.

Окремий усміхнений погляд, повідомлення чи запрошення ще не визначає намірів іншої людини. Оцінюйте повторювану поведінку в контексті, а не намагайтеся прочитати думки за одним сигналом.

Чому одного приємного спілкування буває замало

Багато знайомств залишаються прив’язаними до місця: щойно змінюється розклад, робота чи група, контакти зникають. Це звичайна властивість соціальних зв’язків, що виникають навколо спільної діяльності. Класична робота Скотта Фелда про організацію соціальних зв’язків описує, як регулярні заняття й соціальні середовища створюють можливості для дружби.

Знайомство також може не розвинутися через несумісні графіки, брак сил, різний ступінь зацікавленості, попередні невдалі досвіди, страх нав’язливості або просту відсутність особистої сумісності. Тут немає єдиної психологічної причини, а відсутність розвитку конкретного контакту не визначає вашу цінність як людини.

Важливе розрізнення: знайомство може бути теплим і цінним саме як знайомство. Дослідження Сендстром і Данн пов’язує повсякденні контакти зі знайомими з позитивними емоціями й відчуттям належності. Перетворення кожного такого зв’язку на близьку дружбу не є необхідною метою.

Крок 1. Перевірте простір для взаємного інтересу

Перед запрошенням варто помітити, як людина поводиться у звичних обставинах. Чи охоче вона підтримує розмову? Чи цікавиться вашими відповідями? Чи виникають теми, до яких обом хочеться повертатися? Чи має вона можливість спілкуватися без поспіху?

Не варто перетворювати це на перевірку зі списком балів. Достатньо побачити хоча б кілька природних підстав для наступного контакту. Схожість інтересів може допомогти розпочати спілкування, але дружба також виникає між людьми з різними поглядами, звичками та життєвими історіями.

Якщо ви не знаєте, чи подобаєтеся людині

Люди часто недооцінюють позитивне враження, яке справили під час нової розмови. У серії досліджень Бутбі та співавторів учасники після спілкування з незнайомцями оцінювали ставлення співрозмовника до себе стриманіше, ніж його фактичну оцінку. Автори назвали це розривом в оцінці симпатії.

Цей середній ефект не означає, що конкретна людина обов’язково хоче дружити. Практичний висновок скромніший: не вважайте власне хвилювання доказом чужої байдужості. Зробіть одну зрозумілу пропозицію і дозвольте відповіді прояснити ситуацію.

Крок 2. Запропонуйте коротку зустріч поза звичною ситуацією

Найпростіший перехід від знайомства до дружби часто відбувається тоді, коли двоє людей самостійно обирають побути разом. Для цього зручно пропонувати конкретну, обмежену в часі активність, пов’язану з уже відомим спільним інтересом.

Після курсу можна сказати: «Мені сподобалося з тобою говорити про це. Хочеш випити кави після наступного заняття?» Колезі: «Ти згадував цю виставку. Я теж хотіла б її побачити — можемо піти разом у суботу». Сусідові: «Ми часто зустрічаємося на прогулянці. Якщо маєш бажання, можемо якось пройтися довшим маршрутом».

Хороше запрошення має три властивості: зрозуміло, що саме пропонується; легко погодитися або відмовитися; відмова не створює незручного обов’язку пояснюватися.

Чому конкретика допомагає

Фраза «треба якось зустрітися» підтримує добрий тон, проте залишає на майбутнє всі організаційні рішення. Натомість «у четвер після роботи прогуляємося пів години?» дозволяє людині оцінити власний час та інтерес.

Якщо співрозмовник зайнятий, можна один раз запропонувати альтернативу. Якщо відповідь невизначена неодноразово, доцільно залишити простір для його ініціативи. Жодна техніка спілкування не дає права вимагати зустрічі.

Крок 3. Дайте дружбі можливість повторюватися

Взаємини поглиблюються через накопичення досвіду, який двоє людей поділяють. Це може бути серія прогулянок, спільні заняття, обговорення фільму, приготування їжі, настільні ігри або звичайні розмови дорогою додому.

У двох дослідженнях Джеффрі Голла про час формування дружби більше спільного часу та певні види повсякденного спілкування були пов’язані з більшою близькістю нових друзів. Один із компонентів дослідження був поздовжнім, однак робота не доводить існування однакового для всіх людей порогу годин.

Популярні цифри про десятки чи сотні годин варто сприймати як опис статистичних закономірностей у конкретних вибірках. Не потрібно відраховувати години або робити висновок, що дружба має виникнути після певної кількості зустрічей.

Які повторні контакти мають значення

Важливі не лише кількість зустрічей і частота листування. Зміст спільного часу теж має значення. Якщо кожна розмова зводиться до формальної ввічливості, ви можете довго залишатися знайомими. Коли з’являються власні жарти, спільні спогади, маленькі домовленості й увага до подій у житті одне одного, зв’язок отримує особисту історію.

Розвивати дружбу допомагають прості повторювані ритуали: прогулянка після занять, обід раз на тиждень, спільна дорога, короткі голосові повідомлення після важливої події. Вибирайте ритм, зручний обом.

Для детальнішого пояснення того, як саме контакти, спільний досвід і взаємність пов’язані з виникненням дружби, дивіться «Як виникає дружба: знайомство, повторні зустрічі та взаємність».

Крок 4. Переходьте від загальних тем до особистих поступово

Коли ви вже кілька разів приємно поспілкувалися, дружба може поглиблюватися через взаємне саморозкриття: ви ділитеся не тільки фактами, а й власними оцінками, радощами, переживаннями та мріями.

Наприклад, після обговорення книжки можна запитати: «Що тебе найбільше зачепило в цій історії?» Після розмови про відпочинок: «А що допомагає тобі відновитися, коли дуже втомлюєшся?» Про себе можна розповісти коротко: «Мені складно швидко звикати до нових компаній, але з тобою розмовляти легко».

У щоденникових дослідженнях Лорансо, Барретт і П’єтромонако переживання близькості під час взаємодії було пов’язане із саморозкриттям і відчуттям чуйності партнера. Це підтримує уявлення про близькість як про спільний процес: важливо і сказати щось особисте, і відчути, що тебе зрозуміли.

Відвертість потребує темпу й згоди

Не поспішайте ділитися найболючішими спогадами, доки ще незрозуміло, чи безпечно це саме в цих взаєминах. Почніть із невеликих особистих деталей і зверніть увагу на реакцію. Людина може виявляти доброзичливість, навіть коли поки не готова розповідати про себе стільки ж.

Класичне дослідження Арона та співавторів показало, що в окремому експерименті послідовні запитання із поступовим саморозкриттям підвищували відчуття близькості порівняно з невимушеною розмовою. Водночас автори отримали неоднакові результати для інших перевірених умов. Популярні «36 запитань» — дослідницька процедура, а не універсальний спосіб створити дружбу за одну зустріч.

Особисті теми можуть бути небажаними через втому, культурний контекст, попередній досвід чи просто настрій. Запитання «Можна трохи особисте?» і спокійне прийняття відмови часто важливіші за глибину самого запитання.

Крок 5. Показуйте зацікавленість через уважну відповідь

Міцніший зв’язок формується, коли люди відчувають, що їх слухають і пам’ятають. Якщо знайомий розповів про співбесіду, через кілька днів можна запитати, як усе минуло. Якщо згадував непростий тиждень, доречно поцікавитися, чи стало легше. Якщо поділився радістю, можна підтримати її, замість одразу переводити розмову на себе.

Уважність проявляється у звичайних діях: дати завершити думку, перепитати, якщо щось незрозуміло, не висміювати вразливість, поважати приватність сказаного. Чуйна реакція підтримує відчуття близькості; про механізм детальніше — у згаданому дослідженні міжособистісної близькості.

Як не перетворити інтерес на допит

Чергуйте запитання зі своїми відповідями, а серйозні теми — з легкими. Якщо ви постійно розпитуєте людину, але нічого не розповідаєте про себе, їй може бути важко зрозуміти, хто ви. Якщо тільки розповідаєте про себе, співрозмовник може відчувати, що для нього бракує місця.

У дружньому спілкуванні важлива можливість обом бути різними: веселими й мовчазними, сильними й втомленими, зацікавленими й зайнятими.

Крок 6. Дозвольте довірі спиратися на послідовність

Довіра зростає, коли слова й учинки людини протягом часу виявляються узгодженими. Ви домовилися про зустріч — людина приходить або завчасно попереджає про зміну планів. Ви поділилися особистим — вона не розповідає це іншим. Ви висловили іншу думку — вона здатна її прийняти без висміювання.

Такі невеликі ситуації мають значення, бо довіра завжди передбачає певну вразливість. Поглиблення стосунків доцільно будувати на реальній поведінці, а не на гучних деклараціях на кшталт «ми тепер найкращі друзі».

Те, як у дружбі формуються довіра, відкритість і психологічна близькість, є окремою темою статті «Дружба і близькість: як формуються довіра та відкритість». У цій статті головний практичний висновок полягає в тому, що надійність краще пізнавати поступово.

Крок 7. Підтримуйте зв’язок без постійної перевірки

Після приємної зустрічі можна написати: «Дякую за прогулянку, було цікаво. Якщо захочеш, повторимо». Якщо людина розповідала про важливу подію, доречно коротко запитати, як вона минула. Невелика ініціатива підтримує міст між зустрічами.

Експерименти Лю та співавторів виявили, що люди схильні недооцінювати, наскільки адресати цінують несподіване доброзичливе звернення. Результат стосувався різних зв’язків у соціальному колі й не гарантує позитивної відповіді на кожне повідомлення.

Водночас серія повідомлень без відповіді, перевірка статусу в мережі, вимоги негайно реагувати й образа за зайнятість підривають вільний характер спілкування. Поважайте різні стилі зв’язку: для когось зручні короткі повідомлення, для когось — розмова раз на тиждень.

Як розуміти взаємність: реальні сигнали замість підрахунку повідомлень

Взаємність у новій дружбі проявляється в загальній готовності підтримувати контакт. Інша людина може рідко писати першою, проте охоче погоджуватися на зустрічі, пропонувати альтернативний день, уважно слухати й пам’ятати важливе. Інша, навпаки, активно переписується, але ніколи не знаходить часу для спільної діяльності.

Зважайте на кілька тижнів або зустрічей у контексті можливостей кожного. Ініціатива має право бути нерівномірною, а потреби — відрізнятися. Якщо весь зв’язок тримається тільки на ваших спробах і жодна пропозиція не отримує конкретного продовження, можна зменшити власні зусилля.

Коли варто запитати прямо

Якщо контакт уже теплий, а ви не розумієте, чи доречно частіше спілкуватися, просте запитання може зняти напруження: «Мені приємно з тобою проводити час. Тобі було б цікаво бачитися частіше?» Це пропозиція, а не вимога пояснювати почуття.

Слова іншої людини слід співвідносити з подальшими вчинками. Людина має право не хотіти ближчих стосунків, зберігати знайомство у його теперішньому форматі або змінювати темп спілкування.

Три життєві ситуації: як діяти без незручного тиску

Ви давно знайомі, але розмовляєте лише на роботі

Знайдіть природну спільну тему, що не стосується робочих завдань. Запропонуйте коротку зустріч після роботи або спільну подію, залишаючи можливість відмовитися. Зважайте на службову ієрархію: якщо одна людина впливає на оцінювання, оплату чи кар’єрні можливості іншої, запрошення має бути особливо вільним від будь-якого тиску.

Якщо відмова прозвучала, продовжуйте ввічливі професійні стосунки. Дружба на роботі залишається добровільною.

Ви добре спілкуєтеся в групі, але не наодинці

Спробуйте запропонувати спільну діяльність із конкретної групової теми: разом піти на подію, обговорити книжку, пройтися після заняття. Першу особисту зустріч можна зробити короткою й у звичному громадському місці. Згодом стане зрозуміло, чи комфортно вам спілкуватися поза групою.

Ви листуєтеся, але ініціатива не переходить у зустрічі

Запропонуйте реалістичний формат: двадцятихвилинну прогулянку, дзвінок або участь у заході. Якщо обставини дозволяють лише листування, воно теж може бути цінним. Водночас не варто оголошувати людину близьким другом лише через інтенсивність повідомлень, доки її поведінка у важливих для вас ситуаціях залишається невідомою.

Коли ви сором’язливі або боїтеся відмови

Хвилювання перед ініціативою може бути сильнішим за об’єктивну складність самої зустрічі. Допомагає вибрати маленьку, конкретну дію, яка не потребує довгої промови: поставити додаткове запитання, запропонувати п’ятихвилинну розмову після заходу, надіслати одне дружнє повідомлення.

У рандомізованих експериментах Еплі й Шредер деякі пасажири громадського транспорту очікували менш приємного досвіду від розмови з незнайомцем, ніж фактично повідомляли після неї. Ці результати стосуються коротких контактів у конкретних умовах; їх не слід переносити на безпеку всіх зустрічей чи ймовірність майбутньої дружби.

Для людини, якій складно першою розпочинати контакт, корисно заздалегідь підготувати кілька природних фраз, а також дозволити собі завершити розмову. Якщо страх оцінювання стійко обмежує життя, його можна обговорити з психологом. Сам по собі сором’язливий характер не означає психічного розладу.

Якщо знайомий не відповідає, відмовляється або тримає дистанцію

Відмова може означати відсутність інтересу, перевтому, зайнятість, складну життєву ситуацію або інше уявлення про близькість. Вгадувати приховану причину за коротким повідомленням зазвичай марно.

Один обережний повтор пропозиції можливий, якщо перша відповідь була пов’язана із конкретними обставинами. Після неодноразових ухильних відповідей без альтернативної ініціативи варто припинити наполягати. Так ви поважаєте свободу іншої людини й бережете власний час.

Не вимірюйте свою соціальну успішність кількістю згод. Люди обирають друзів залежно від сумісності, етапу життя, доступного часу та багатьох обставин. Можна зберегти добрі стосунки зі знайомим і водночас шукати інші дружні зв’язки.

Як не переплутати швидку близькість із надійною дружбою

Інтенсивна відвертість після першої розмови інколи створює сильне відчуття спорідненості. Це переживання може бути щирим, проте для оцінки надійності потрібні час і повторні ситуації. Довіра передбачає можливість перевірити, як людина поводиться не тільки в момент емоційного піднесення.

Зверніть увагу на поведінку, що порушує автономію: примус до особистих одкровень, вимоги доступу до паролів або грошей, тиск щодо зустрічей, знецінення ваших інших стосунків, погрози припинити контакт за незгоду. Такі дії потребують встановлення меж і, за потреби, звернення по допомогу, а не прискорення близькості.

Здоровий розвиток дружби допускає окремий особистий простір і незалежні зв’язки обох людей. Надійна людина може помилятися; важливо, як вона визнає помилки, реагує на ваші межі й відновлює домовленості.

Що робити, якщо хочеться дружби, але знайомств майже немає

Коли основна складність — відсутність людей для потенційного зближення, починати слід із розширення можливостей для регулярних контактів: спільні заняття, волонтерські ініціативи, гуртки, спортивні та культурні зустрічі. Далі можна використовувати описану тут послідовність переходу від знайомства до дружби.

Окремі практичні способи створити коло знайомств у дорослому віці систематизовано в матеріалі «Як знайти друзів у дорослому віці: знайомства й розвиток взаємин». У ньому основне питання — де знаходити людей і як створювати можливості для нових контактів.

Якщо ваш запит пов’язаний із переживанням браку близьких зв’язків, корисно також розібратися, що означає самотність. Вона описує суб’єктивне переживання невідповідності між бажаними й наявними стосунками та не визначається самою кількістю знайомих.

Чого навчають дослідження — і чого вони поки не доводять

Наукова література дає кілька добре обґрунтованих напрямів розуміння розвитку зв’язків: спільні обставини збільшують шанси контактів; час, проведений разом, пов’язаний зі зростанням близькості; саморозкриття й чуйна реакція можуть підтримувати відчуття взаєморозуміння; люди інколи недооцінюють доброзичливе ставлення інших.

Водночас різні дослідження вимірюють різні результати: приємність однієї розмови, оцінку симпатії, відчуття близькості, статус дружби, соціальне благополуччя або самотність. Вони не є взаємозамінними. Лабораторний ефект однієї бесіди не гарантує тривалого зв’язку, а кореляція між часом разом і дружбою не означає, що будь-яке збільшення часу автоматично створить довіру.

Огляд Блоджетт та співавторів охопив 101 втручання зі зменшення самотності й виявив перспективність психологічних та орієнтованих на взаємодію підходів, хоча результати залежать від типу програми, вибірки та методології. Це дані про самотність і втручання, а не клінічне випробування нашої покрокової схеми дружби.

Доповідь комісії ВООЗ 2025 року розглядає соціальні зв’язки у ширшому контексті здоров’я й суспільної участі та підкреслює значення індивідуальних, громадських і політичних заходів. Особиста ініціатива допомагає лише там, де для взаємодії існують реальні можливості, доступність і безпечне середовище.

Практична схема на найближчі зустрічі

Перша дія: один зрозумілий крок

Виберіть знайому людину, з якою вже є природний і приємний контакт. Запропонуйте одну коротку спільну дію, спираючись на тему, що зацікавила вас обох. Залиште можливість сказати «ні» без пояснень.

Друга дія: спільний досвід

Під час зустрічі чергуйте звичайні теми з особистими враженнями. Дайте співрозмовникові простір розповісти про себе. Після спілкування зверніть увагу не на те, чи були ви бездоганними, а на те, чи обом було комфортно.

Третя дія: обережне продовження

Якщо досвід був приємним, запропонуйте повторити його або іншу нескладну активність. Придивіться, чи людина теж прагне підтримувати контакт. Надалі можна поступово ділитися важливішими переживаннями, домовлятися про спільні справи й пізнавати межі одне одного.

Четверта дія: вибір, заснований на взаємності

Якщо інтерес взаємний, продовжуйте спілкування у своєму темпі. Якщо зв’язок залишається одностороннім, залиште його у форматі знайомства. Таке рішення зберігає простір для дружби з іншими людьми та допомагає уникнути виснажливого переслідування недоступної близькості.

Поширені запитання

Як подружитися зі знайомою людиною, якщо ми спілкуємося лише іноді?

Знайдіть природну спільну тему й запропонуйте одну коротку зустріч поза обов’язковим контекстом. Якщо людина підтримує ініціативу, повторюйте контакти, поступово поглиблюючи розмови та спільний досвід. Якщо відгуку немає, збережіть доброзичливий формат знайомства.

Чи можна прямо сказати «хочу з тобою дружити»?

Так, коли між вами вже є теплий контакт і така форма висловлювання відповідає ситуації. Для багатьох людей природніше сказати «мені приємно з тобою спілкуватися, хотілося б бачитися частіше». Суть — висловити власний інтерес і залишити іншій людині свободу відповіді.

Скільки часу потрібно, щоб знайомий став другом?

Універсальної тривалості немає. Дослідження Голла показує зв’язок між часом, проведеним разом, і близькістю в певних групах учасників, але не встановлює обов’язкового терміну для всіх. Значення мають характер контакту, життєві обставини та взаємність.

Чи варто писати першими, якщо людина сама рідко ініціює розмову?

Можна, якщо вона охоче відповідає, погоджується на зустрічі або підтримує взаємини іншими способами. Оцінюйте загальну готовність до контакту. Якщо повідомлення і пропозиції тривалий час залишаються без взаємного продовження, доцільно зменшити ініціативу.

Як стати ближчими без надто особистих запитань?

Обговорюйте власні враження від спільних подій, пригадуйте попередні розмови, діліться невеликими історіями й реагуйте на те, що розповідає співрозмовник. Близькість може розвиватися через спільну діяльність і уважність, навіть коли людина обережно ставиться до відвертих розмов.

Що робити, якщо після зустрічі мені здається, що я все зіпсував чи зіпсувала?

Зважайте на конкретні факти: чи була взаємна розмова, чи людина висловлювала зацікавленість, чи підтримує контакт далі. Післярозмовне хвилювання може спотворювати вашу оцінку симпатії, про що свідчать дослідження розриву в оцінці симпатії. Один незручний момент рідко дає підстави робити остаточний висновок про взаємини.

Чи може дружба виникнути без великої спільності інтересів?

Так. Спільні інтереси полегшують початкові зустрічі, але взаємне ставлення, увага, надійність і задоволення від спілкування теж важливі. Люди можуть мати різні захоплення й підтримувати дружбу через розмови, гумор, турботу або спільний досвід.

Якщо знайомий відмовився від зустрічі, чи означає це кінець можливій дружбі?

Одна відмова часто пов’язана з часом чи обставинами. Можна прийняти її спокійно й залишити можливість для майбутнього контакту. Повторювані відмови без альтернативної ініціативи — достатня підстава припинити наполягати.

Коли доречно звернутися до психолога?

Коли сильний страх відмови, стійке уникання контактів або тривале переживання самотності суттєво ускладнюють щоденне життя. Психолог допоможе дослідити конкретні бар’єри, способи взаємодії та потреби. Звичайна сором’язливість, брак знайомих і невдала спроба подружитися самі по собі не є діагнозами.

Пов’язані статті


Дружба: визначення, ознаки та роль у житті людини — наукове значення дружби й її основні ознаки.


Як виникає дружба: знайомство, повторні зустрічі та взаємність — механізми формування дружніх зв’язків.


Як знайти друзів у дорослому віці: знайомства й розвиток взаємин — пошук нових знайомств і створення можливостей для контакту.



Межі у дружбі: як поважати потреби й домовлятися про контакт — особисті межі та узгодження спілкування.


References

Aron, A., Melinat, E., Aron, E. N., Vallone, R. D., & Bator, R. J. (1997). The experimental generation of interpersonal closeness: A procedure and some preliminary findings. Personality and Social Psychology Bulletin, 23(4), 363–377.

Blodgett, J. M., Tiley, K., Harkness, F., & Musella, M. (2025). What works to reduce loneliness: A rapid systematic review of 101 interventions. Journal of Public Health Policy, 46, 245–268.

Boothby, E. J., Cooney, G., Sandstrom, G. M., & Clark, M. S. (2018). The liking gap in conversations: Do people like us more than we think?. Psychological Science, 29(11), 1742–1756.

Epley, N., & Schroeder, J. (2014). Mistakenly seeking solitude. Journal of Experimental Psychology: General, 143(5), 1980–1999.

Feld, S. L. (1981). The focused organization of social ties. American Journal of Sociology, 86(5), 1015–1035.

Hall, J. A. (2019). How many hours does it take to make a friend?. Journal of Social and Personal Relationships, 36(4), 1278–1296.

Laurenceau, J.-P., Barrett, L. F., & Pietromonaco, P. R. (1998). Intimacy as an interpersonal process: The importance of self-disclosure, partner disclosure, and perceived partner responsiveness in interpersonal exchanges. Journal of Personality and Social Psychology, 74(5), 1238–1251.

Liu, P. J., Rim, S., Min, L., & Min, K. E. (2023). The surprise of reaching out: Appreciated more than we think. Journal of Personality and Social Psychology.

Sandstrom, G. M., & Dunn, E. W. (2014). Social interactions and well-being: The surprising power of weak ties. Personality and Social Psychology Bulletin, 40(7), 910–922.

 
 
bottom of page