Гостинг: чому люди раптово зникають зі стосунків і як пережити відсутність завершення
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 24 квітня 2023 року · Оновлено: 3 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Гостинг — це одностороннє припинення значущого контакту без пояснення, коли людина перестає відповідати або іншим способом обриває комунікацію так, що інша сторона залишається без явного повідомлення про завершення. У сучасних дослідженнях визначення трохи різняться, але центральними ознаками є односторонність, відсутність пояснення і фактичне припинення взаємного контакту. Емпіричне дослідження Kay і Courtice (2022) сформулювало доступне визначення через раптове ігнорування або припинення спілкування без повідомлення причини, а новіший теоретичний аналіз Schokkenbroek та співавт. (2025) уточнює, що припинення може бути як різким, так і поступовим, але має виконувати функцію остаточного одностороннього завершення значущого зв’язку.
Гостинг не є психіатричним діагнозом, типом особистості чи доказом певного «стилю прив’язаності». Це опис способу припинення комунікації. Наукове поле ще молоде: систематичний огляд Morales, Fuentes і Fernández-Martínez (2025) охопив лише 11 досліджень 2019–2024 років серед молоді та молодих дорослих і відзначив неоднорідність визначень та інструментів. Тому сильні висновки про «типового гостера», універсальні причини або гарантовані наслідки виходять за межі наявних даних.
Що саме вважають гостингом
Ключове питання — не те, чи людина не відповіла протягом кількох годин, а те, чи склався контекст значущого взаємного зв’язку і чи мовчання фактично стало способом його завершити. У романтичних стосунках це може бути зникнення після серії побачень, після періоду регулярного спілкування або вже всередині сформованої пари. Подібна поведінка описана також у дружбі й професійних контактах, однак ця стаття зосереджена на близьких і романтичних стосунках.
Пауза у відповіді ще не є гостингом
У цифровому спілкуванні легко перетворити невизначеність на висновок: «не відповідає — значить зник назавжди». Наукового порогу на кшталт 24, 48 або 72 годин, після якого мовчання автоматично стає гостингом, немає. Важливі звичний ритм контакту, тривалість і значущість зв’язку, попередні домовленості, наявність інших каналів та те, чи людина після розумного часу продовжує ігнорувати спробу прояснення.
Тому корисно спочатку відокремити факт від інтерпретації. Факт може звучати так: «ми спілкувалися щодня, моє останнє повідомлення залишилося без відповіді п’ять днів, на одне коротке запитання про те, чи людина хоче продовжувати контакт, відповіді теж немає». Інтерпретації — «я їй огидний», «вона навмисно карає мене», «зі мною завжди так» — потребують доказів, яких мовчання саме по собі не дає.
Гостинг, поступове віддалення, бридкрамбінг і явний розрив — різні речі
Гостинг варто відрізняти від явного розриву, де хоча б одна сторона прямо повідомляє, що не хоче продовжувати стосунки. Поступове віддалення означає зменшення частоти й інтенсивності контакту; воно може завершитися гостингом, але саме по собі ще не тотожне йому. Бридкрамбінгом у сучасній літературі називають епізодичні мінімальні сигнали уваги без ясного розвитку стосунків. «Орбітинг» — популярний термін для ситуації, коли прямого контакту немає, але людина продовжує пасивно стежити за вами або взаємодіяти з вашим контентом у соцмережах. Schokkenbroek та співавт. (2025) розглядають ці явища як споріднені, але концептуально відмінні.
Чому люди гостять: одна причина не існує
Популярні пояснення часто зводять гостинг до «емоційної незрілості», нарцисизму, страху близькості або бажання підвищити самооцінку. Дослідження не підтримують таку єдину формулу. Огляд Freedman і Powell (2024) та систематичний огляд Morales та співавт. (2025) описують різні мотиви: уникнення незручної конфронтації, зниження інтересу, відчуття несумісності, бажання швидко й легко завершити контакт, сприйняття такого способу як прийнятного в цифровому середовищі, емоційне перевантаження, недостатні навички прямої комунікації та міркування безпеки.
Ці мотиви не рівноцінні морально і не дозволяють автоматично вгадати, що відбувалося у конкретної людини. Той самий зовнішній результат — припинення відповіді — може виникнути з різних причин. Саме тому пошук одного прихованого пояснення часто перетворюється на нескінченний цикл: мовчання створює інформаційну прогалину, а мозок намагається заповнити її найбільш емоційно доступними версіями.
Цифрове середовище робить зникнення простішим, але не пояснює його повністю
Месенджери, застосунки знайомств і соцмережі знижують технічну ціну виходу з контакту: можна не відповідати, заблокувати, видалити збіг або просто перестати відкривати чат. Це робить гостинг помітною рисою сучасних знайомств, однак не означає, що сама технологія «створила» уникнення. Нові теоретичні роботи підкреслюють: цифрові технології переважно полегшують і масштабують одностороннє припинення зв’язку, тоді як рішення зникнути формується в ширшому міжособистісному контексті.
Чому гостинг може боліти сильніше, ніж чітке «ні»
У гостингу поєднуються дві події: втрата зв’язку і невизначеність щодо самої події. Людина не лише стикається з відмовою, а й не має чіткого моменту завершення. Це підтримує запитання «що сталося?», «чи це вже кінець?», «чи треба ще написати?», «а раптом він або вона повернеться?». Невизначеність може утримувати увагу на стосунках довше, ніж явне повідомлення про завершення.
У багатометодному дослідженні Freedman та співавт. (2024) люди, яких гостили, частіше описували сум і образу та повідомляли про сильнішу загрозу потребам у контролі, самооцінці, належності й відчутті значущості, ніж люди, які самі припиняли контакт. Це узгоджується з ширшою літературою про остракізм — досвід ігнорування та виключення.
Нові експериментальні дані роблять картину точнішою. У двох багатоденних експериментах Telari, Pancani і Riva (2025) порівнювали гостинг із прямою відмовою. Обидві умови погіршували емоції й задоволення базових соціальних потреб, але після гостингу негативна реакція зменшувалася повільніше. Автори пов’язують цю різницю з невизначеністю та відсутністю явного завершення. Водночас це лабораторні взаємодії з невеликими вибірками, тому їх не слід перетворювати на правило про кожен реальний романтичний розрив.
Окремий метааналітичний напрям досліджень остракізму показує, що ігнорування загрожує не лише належності та контролю, а й відчуттю певності. У метааналізі 18 експериментів з однієї лабораторії Hales (2026) остракізм послідовно підвищував невизначеність щодо себе та ситуації. Це не дослідження гостингу як такого, але воно допомагає пояснити, чому «відсутність відповіді» може стати окремим джерелом дистресу.
Що наука говорить про психологічні наслідки — і чого вона не доводить
Гостинг може супроводжуватися сумом, злістю, соромом, спантеличенням, повторним перечитуванням переписки, сумнівами у власній цінності та бажанням відновити контроль через нові повідомлення або перевірку соцмереж. Проте сила реакції залежить від значущості зв’язку, попереднього досвіду, особливостей прив’язаності, поточного стресу, соціальної підтримки та багатьох інших чинників.
Важливо не перебільшувати доказовість. У дослідженні Navarro та співавт. (2020) серед 626 дорослих саме бридкрамбінг, а не гостинг окремо, був статистично пов’язаний із нижчою задоволеністю життям, більшою самотністю та безпорадністю. Це суперечить простому твердженню, що гостинг неминуче спричиняє певний набір довготривалих психологічних проблем. Систематичний огляд 2025 року вказує на негативні емоційні наслідки, але водночас підкреслює молодість поля, переважно молоді вибірки й методологічну неоднорідність.
Сильний біль після гостингу не є автоматичним доказом психічного розладу або «травми» в клінічному сенсі. Симптоми тривоги, порушення сну, пригнічений настрій або нав’язливі думки можуть бути реакцією на значущу втрату. Клінічний діагноз визначається ширшою оцінкою тривалості, інтенсивності, функціонування, інших симптомів і ризиків.
Прив’язаність і гостинг: зв’язок є складнішим за інтернет-типології
Дослідження справді перевіряють зв’язки між тривогою та униканням у прив’язаності й досвідом гостингу. У багатоетапному дослідженні Powell та співавт. (2021) люди, яких раніше гостив романтичний партнер, у першому дослідженні повідомляли вищу тривогу прив’язаності. Інші результати цього напряму показують складні й не завжди однакові асоціації між тривожністю, униканням, установками щодо стосунків і готовністю гостити.
Це не дає підстав говорити, що «гостери мають уникаючу прив’язаність», а ті, кого гостять, — «тривожну», тим більше що типи прив’язаності не є психіатричними діагнозами. Кореляція на рівні груп не дозволяє визначити мотив конкретної людини. Старе твердження, ніби гостери спеціально «обирають жертв із тривожною прив’язаністю», наукового підґрунтя не має. Для ширшого розуміння поняття є окремий матеріал «Прив’язаність: що це, як формується і як впливає на близькі стосунки».
Як зрозуміти, чи це вже гостинг
У реальному житті рідко існує момент, коли всі сумніви зникають. Замість календарного тесту корисніше оцінити контекст: чи був взаємний значущий контакт; чи тиша різко або послідовно відрізняється від звичного ритму; чи ви вже зробили одну розумну спробу прояснення; чи людина уникає відповіді, не повідомляючи про потребу в паузі; чи її поведінка фактично припинила стосунки.
Якщо ви перебували у тривалих стосунках і людина зникла незвично для неї, а у вас є реальна підстава думати про хворобу, аварію, небезпеку чи іншу надзвичайну ситуацію, питання спочатку не психологічне, а фактичне: переконайтеся, що з людиною все гаразд у спосіб, який не перетворюється на переслідування. Одного дзвінка, короткого повідомлення або звернення до доречної спільної контактної особи зазвичай достатньо, щоб відрізнити обґрунтовану перевірку безпеки від циклу нескінченного пошуку.
Що робити, коли людина зникла без пояснення
1. Зробіть одну чітку спробу прояснення — якщо це безпечно і справді потрібно
Якщо контекст лишається неясним, одна коротка спроба прояснення часто корисніша за серію емоційних повідомлень. Її мета — не переконати людину повернутися, а зробити вашу позицію зрозумілою. Наприклад: «Я бачу, що наш контакт припинився. Якщо ти не хочеш продовжувати спілкування, скажи, будь ласка, прямо. Якщо відповіді не буде, я вважатиму наш контакт завершеним». Після цього важливо дотриматися власної межі.
Це не універсальний ритуал. Якщо людина вже явно сказала «не хочу контакту», додаткове повідомлення не потрібне. Якщо контакт небезпечний, пояснення теж не є обов’язком. Якщо ви вже написали багато разів і відповіді немає, ще одне повідомлення рідко створює нову інформацію.
2. Встановіть власний момент завершення
Найболючіша пастка гостингу — чекати, що право завершити історію належить лише тому, хто зник. Ви можете визнати факт завершення без остаточного знання причини. Формула може бути простою: «Я не знаю, чому людина перестала відповідати. Я знаю, що вона не підтримує контакт. Для моїх рішень цього достатньо, щоб перестати поводитися так, ніби стосунки продовжуються».
Таке завершення не означає оголосити всі запитання неважливими. Воно змінює їхній статус: пояснення може залишатися бажаним, але ваше повсякденне життя більше не залежить від його отримання. Це особливо важливо там, де інша людина своєю поведінкою залишила вам невизначеність, яку не збирається розв’язувати.
3. Відокремте факти, припущення і самозвинувачення
Запишіть три колонки. У першій — те, що точно відомо: частота контакту, остання розмова, факт відсутності відповіді. У другій — можливі, але неперевірені пояснення. У третій — висновки про себе. Така проста структура часто показує, скільки болю створює не сам факт, а перетворення невідомого мотиву іншої людини на вирок власній цінності.
Саморефлексія після стосунків корисна, коли вона конкретна: «наступного разу я раніше запитаю про очікування», «я ігнорував невідповідність слів і дій», «я хочу краще говорити про межі». Глобальне самопокарання — «зі мною щось фундаментально не так» — не додає інформації. Дослідження відновлення після романтичних розривів пов’язують самопокарання і румінацію з вищим дистресом, тоді як співчутливіше ставлення до себе може підтримувати адаптацію. Gehl та співавт. (2024); Zhang і Chen (2017).
4. Не перетворюйте соцмережі на лабораторію пошуку відповіді
Після гостингу особливо легко почати збирати цифрові «докази»: коли людина була онлайн, кому поставила вподобання, хто з’явився в підписках, чи дивилася історії. Це може коротко зменшувати невизначеність, але одночасно тримає стосунки в центрі уваги. Нове дослідження з чотирма вибірками й різними дизайнами Marshall (2026) показало, що активне спостереження за колишніми партнерами у соцмережах передбачало сильніший дистрес після розриву, а експериментальне підвищення помітності такого спостереження збільшувало негативний афект і ревнощі.
Це не означає, що всім потрібно назавжди блокувати іншу людину. Практична мета — прибрати автоматичні тригери й зменшити поведінку перевірки. Можна вимкнути сповіщення, приховати чат, відписатися або тимчасово приглушити профіль, забрати застосунок з першого екрана. Межа оцінюється за функцією: чи допомагає вона повернути увагу до власного життя, чи стає новою формою стеження.
5. Поверніть день із режиму очікування у режим власного життя
Гостинг легко створює режим «можливо, сьогодні він або вона напише». У такому режимі кожен сигнал телефону отримує надмірне значення, а плани відкладаються до невідомого моменту. Відновлення починається з простих рішень, які не потребують відповіді іншої людини: домовитися про зустріч, повернути звичний сон, поїсти, виконати роботу невеликими блоками, рухатися, відновити контакт із друзями, запланувати вихідний.
Ширші дані про романтичні розриви показують, що траєкторії відновлення відрізняються, а румінація пов’язана з повільнішим зменшенням симптомів у частини людей. У 30-тижневому дослідженні Verhallen та співавт. (2022) вищі рівні румінації були характерні для груп із повільнішим відновленням і хронічнішим дистресом. Ці дані стосуються розривів загалом, а не специфічно гостингу, тому вони підтримують практичний напрям, але не доводять окремого «лікування гостингу».
Чи потрібно отримати «закриття» від того, хто зник
Бажання пояснення зрозуміле: воно обіцяє перетворити хаотичну подію на завершену історію. Але психологічне відновлення не має залежати від того, чи погодиться інша людина провести фінальну розмову. Пояснення може допомогти, може виявитися розмитим, суперечливим або запізнілим, а іноді породжує нові запитання. Тому корисно розділити зовнішнє завершення — відповідь іншої людини — і внутрішнє завершення — ваше рішення діяти відповідно до факту припиненого контакту.
Внутрішнє завершення не вимагає вигадати причину. Воно може містити три речення: «цей зв’язок був для мене значущим; спосіб його завершення завдав болю; я не маю повного пояснення, але контакт фактично припинився». Такий наратив залишає місце невідомому і водночас повертає вам контроль над наступними діями.
Чи варто писати ще раз, телефонувати або просити друзів втрутитися
Після однієї ясної спроби прояснення повторні повідомлення зазвичай додають мало нової інформації. Вони можуть підтримувати надію, сором і постійне очікування відповіді. Винятки визначаються не силою туги, а практичною необхідністю: спільні речі, житло, гроші, діти, робочі зобов’язання, юридичні питання або реальна перевірка безпеки. У таких випадках комунікація має бути короткою, предметною і за можливості відокремленою від спроб відновити емоційний контакт.
Залучати друзів лише для того, щоб вони переконували людину відповісти, зазвичай не допомагає встановити добровільну близькість. Якщо спільна контактна особа потрібна для передачі речей або перевірки реальної безпеки, її роль має бути конкретною, а не перетворюватися на посередництво в переслідуванні.
Що робити, якщо людина, яка зникла, повернулася
Повернення після тижнів або місяців мовчання саме по собі не пояснює попередню поведінку. Воно також не доводить, що людина «маніпулює», «перевіряє доступність» або «піднімає самооцінку». Такі мотиви можливі в окремих випадках, але їх не можна встановити лише за фактом повернення.
Практичніші питання стосуються поведінки: чи людина прямо визнає, що зникла; чи може пояснити настільки, наскільки це доречно; чи бере відповідальність за наслідки без перекладання провини; чи поважає ваші межі; чи її подальші дії послідовні. Ви не зобов’язані поновлювати стосунки лише тому, що нарешті отримали повідомлення. Так само ви можете вислухати пояснення і все одно вирішити не повертатися.
Якщо повернення запускає старий цикл надії, очікування й різких зникнень, корисно дивитися на повторюваний патерн, а не на інтенсивність окремого повідомлення. Питання про довіру у стосунках краще вирішувати через передбачуваність дій, можливість говорити про складне і реальне відновлення надійності, а не через обіцянку «такого більше не буде».
Гостинг не треба плутати з емоційною залежністю
Сильне бажання отримати відповідь, туга або труднощі з відпусканням після раптового зникнення не означають автоматично «емоційну залежність». Людина може болісно реагувати на невизначену втрату й водночас мати автономне життя. Окремий патерн, де власна цінність, рішення й емоційна стабільність систематично прив’язуються до доступності конкретної людини, потребує іншого аналізу. На ХАБі цей намір має окремий власник — «Емоційна залежність: що це».
Коли зникнення може бути способом убезпечитися
Не кожне припинення контакту без пояснення слід оцінювати як проблему комунікаційної етики. Якщо є насильство, примусовий контроль, переслідування, погрози, шантаж або обґрунтований страх ескалації, безпека має пріоритет над вимогою провести «дорослу завершальну розмову». Людина не зобов’язана повідомляти кривднику місце перебування, пояснювати маршрут виходу зі стосунків або погоджуватися на зустріч, яка може бути небезпечною.
В Україні в екстреній ситуації працює єдиний номер 112 і поліція 102. Урядова гаряча лінія 1547 надає інформацію та допомогу з питань домашнього насильства, насильства за ознакою статі й насильства стосовно дітей. У таких ситуаціях задача полягає не у відновленні комунікації пари, а у захисті, підтримці й безпечному плануванні.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Професійна допомога може бути корисною, якщо після гостингу ви тижнями або місяцями не можете повернутися до базового функціонування, майже не спите чи не їсте, різко зросло вживання алкоголю або інших речовин, панічні чи депресивні симптоми стають стійкими, ви не можете працювати або навчатися, постійно перевіряєте людину попри власне бажання зупинитися, або досвід активує попередню травму й значно звужує життя.
Звернення по допомогу не означає, що гостинг «обов’язково травмував психіку» або що реакція патологічна. Психологічна допомога може бути способом розірвати цикл румінації, повернути повсякденне функціонування, дослідити повторювані стосункові патерни й виробити межі. Психотерапевтичні методи та вибір спеціаліста належать до окремого сервісно-терапевтичного кластера ХАБу.
Якщо ви самі загостили іншу людину
Якщо контакт був безпечним, а ви зникли через уникнення незручної розмови, відновлення етичної ясності зазвичай починається не з виправдання, а з короткого визнання: «Я перестав/перестала відповідати без пояснення. Це залишило тебе в невизначеності. Я не хочу продовжувати романтичні стосунки, але мав/мала сказати це прямо». Вибачення не створює обов’язку для іншої людини відновити контакт.
Якщо ви припинили контакт через страх насильства, переслідування або реальну небезпеку, пріоритет інший: не потрібно повертатися в небезпечну комунікацію заради формального завершення. Безпека — достатня причина зберігати дистанцію.
Поширені запитання про гостинг
Через скільки днів мовчання це вже гостинг?
Універсального наукового строку немає. Оцінюють попередній ритм, значущість зв’язку, контекст і те, чи мовчання фактично стало способом завершити контакт. Для щоденного спілкування кілька днів можуть бути значущими; для рідкісного контакту той самий строк нічого не доводить.
Чи є гостинг емоційним насильством?
Сам термін «гостинг» не є діагнозом насильства. Одноразове одностороннє завершення контакту може бути болісним і неетичним у конкретному контексті, але насильство оцінюють за ширшим патерном дій, контролю, погроз, приниження, примусу та шкоди. Мовчання також може використовуватися як засіб покарання або контролю, але це вже потребує аналізу функції та контексту, а не лише ярлика.
Чи може гостинг спричинити психологічну травму або ПТСР?
Гостинг може спричинити сильний дистрес, особливо після значущого зв’язку або на тлі попередніх травматичних подій. Однак сам факт гостингу не дозволяє встановити ПТСР чи інший розлад. Клінічна оцінка враховує характер події, конкретні симптоми, їхню тривалість, функціональні наслідки та діагностичні критерії.
Чому я не можу перестати думати про людину, яка зникла?
Невизначеність підтримує пошук пояснення, а значущий зв’язок не вимикається в момент останнього непрочитаного повідомлення. Додатково румінацію можуть підтримувати перевірки чату й соцмереж, спроби реконструювати «останню помилку» та очікування повернення. Зменшення цифрового спостереження, власна межа завершення й повернення структури дня допомагають скоротити кількість тригерів, хоча емоції можуть ще певний час приходити хвилями.
Чи потрібно блокувати людину після гостингу?
Універсальної вимоги немає. Блокування корисне, якщо воно захищає безпеку, зупиняє небажаний контакт або реально допомагає припинити виснажливу перевірку. Якщо достатньо приглушити профіль, архівувати чат або відписатися, це теж може працювати. Межа має відповідати вашій задачі, а не інтернет-правилу.
Чи повертаються люди після гостингу?
Іноді так, іноді ні. Наукові дані не дають надійного способу передбачити повернення конкретної людини. Важливіше не чекати прогнозу, а вирішити заздалегідь, які умови контакту для вас прийнятні, якщо повідомлення все ж з’явиться.
Чи означає гостинг, що зі мною щось не так?
Ні. Поведінка іншої людини не є валідним тестом вашої цінності. Водночас після будь-яких стосунків можна аналізувати власні рішення, межі й комунікацію. Корисна рефлексія стосується конкретних дій і майбутнього вибору, а не глобального вироку особистості.
Як пережити гостинг, якщо стосунки були дуже короткими?
Тривалість — лише один із чинників. Короткий зв’язок може містити інтенсивну надію, швидке зближення, плани або сильне відчуття можливого майбутнього. Боліти може не лише втрата того, що вже було, а й раптове припинення очікуваного розвитку. Не потрібно доводити собі право на переживання календарем.
Чим відновлення після гостингу відрізняється від звичайного розриву?
Основна додаткова задача — впоратися з невизначеністю й відсутністю явного завершення. Решта процесу перетинається з відновленням після розриву: повернення повсякденного життя, робота з румінацією, зміна контакту з колишнім партнером, підтримка, відновлення самосприйняття. Для повного матеріалу про цей ширший процес є окрема стаття «Як пережити розрив стосунків».
Головне
Гостинг — це спосіб завершення значущого контакту через одностороннє припинення комунікації без пояснення. Його психологічна складність пов’язана не лише з відмовою, а й із невизначеністю: немає чіткого моменту, на який можна спертися як на завершення. Сучасні дослідження показують різноманітні мотиви й різні емоційні наслідки; вони не підтримують образ одного «типового гостера» і не дозволяють діагностувати людей за такою поведінкою.
Пережити гостинг означає поступово перенести центр рішень від відсутньої відповіді до власних меж. Одна ясна спроба прояснення може бути достатньою. Після неї корисно визнати факт припиненого контакту, зменшити цифрове стеження, відділити факти від самозвинувачення, відновити структуру дня й дозволити собі завершення без гарантованої фінальної розмови. Якщо мовчання відбувається в контексті насильства чи переслідування, пріоритетом стає безпека.
Пов’язані статті
Джерела
Freedman, G., Le, B., Powell, D. N., & Williams, K. D. (2024). Emotional experiences of ghosting. Journal of Social Psychology, 164(3), 367–386. https://doi.org/10.1080/00224545.2022.2081528
Freedman, G., & Powell, D. N. (2024). Ghosting: A common but unpopular rejection strategy. Social and Personality Psychology Compass, 18. https://doi.org/10.1111/spc3.70026
Gehl, K., Brassard, A., Dugal, C., Lefebvre, A.-A., Daigneault, I., Francoeur, A., & Lecomte, T. (2024). Attachment and breakup distress: The mediating role of coping strategies. Emerging Adulthood, 12(1). https://doi.org/10.1177/21676968231209232
Hales, A. H. (2026). Ostracism threatens certainty: A single-laboratory meta-analysis. The Journal of Social Psychology, 166(1), 39–46. https://doi.org/10.1080/00224545.2025.2572649
Kay, C., & Courtice, E. L. (2022). An empirical, accessible definition of “ghosting” as a relationship dissolution method. Personal Relationships, 29(2), 386–411. https://doi.org/10.1111/pere.12423
Marshall, T. C. (2026). Social media observation of ex-partners is associated with greater breakup distress, negative affect, and jealousy. Computers in Human Behavior, 176, 108869. https://doi.org/10.1016/j.chb.2025.108869
Morales, A., Fuentes, E., & Fernández-Martínez, I. (2025). A systematic review of ghosting as a relationship dissolution method in emerging adults’ relationships. Revista Latinoamericana de Psicología, 57, 33–49. https://doi.org/10.14349/rlp.2025.v57.4
Navarro, R., Larrañaga, E., Yubero, S., & Víllora, B. (2020). Psychological correlates of ghosting and breadcrumbing experiences: A preliminary study among adults. International Journal of Environmental Research and Public Health, 17(3), 1116. https://doi.org/10.3390/ijerph17031116
Powell, D. N., Freedman, G., Williams, K. D., Le, B., & Green, H. (2021). A multi-study examination of attachment and implicit theories of relationships in ghosting experiences. Journal of Social and Personal Relationships, 38(7). https://doi.org/10.1177/02654075211009308
Schokkenbroek, J. M., Telari, A., Pancani, L., & Riva, P. (2025). What is (not) ghosting? A theoretical analysis via three key pillars. Computers in Human Behavior, 168, 108637. https://doi.org/10.1016/j.chb.2025.108637
Telari, A., Pancani, L., & Riva, P. (2025). The phantom pain of ghosting: Multi-day experiments comparing the reactions to ghosting and rejection. Computers in Human Behavior, 172, 108756. https://doi.org/10.1016/j.chb.2025.108756
Verhallen, A. M., Alonso-Martínez, S., Renken, R. J., Marsman, J.-B. C., & Ter Horst, G. J. (2022). Depressive symptom trajectory following romantic relationship breakup and effects of rumination, neuroticism and cognitive control. Stress and Health, 38(4), 653–665. https://doi.org/10.1002/smi.3123
Zhang, J. W., & Chen, S. (2017). Self-compassion promotes positive adjustment for people who attribute responsibility of a romantic breakup to themselves. Self and Identity, 16(6), 732–759. https://doi.org/10.1080/15298868.2017.1305985