top of page

Психологічна енкциклопедія

Я-повідомлення: що це, приклади та межі методу

1 день тому
Читати 12 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Я-повідомлення — це спосіб висловити власні почуття, спостереження, потреби або наслідки певної ситуації від першої особи. Замість оцінювати характер співрозмовника людина пояснює, що саме відбулося, як це на неї вплинуло і чого вона просить або яке рішення ухвалює. Наприклад: «Коли мене перебивають під час пояснення, я гублю думку. Мені важливо завершити речення. Будь ласка, дай мені договорити». Метод допомагає зробити висловлювання конкретнішим, однак сам по собі не гарантує порозуміння, згоди чи зміни поведінки іншої людини.

У цій статті розглянуто будову я-повідомлення, практичні формулювання для родини, дружби, навчання та роботи, психологічну логіку методу, результати досліджень і ситуації, коли потрібні прямі межі, безпечна дистанція або інша форма допомоги.

Що таке я-повідомлення

Я-повідомлення (також «я-висловлювання») — комунікативний прийом, за допомогою якого мовець описує власний досвід і вплив події на себе, залишаючи іншій людині можливість відповісти. Його змістова основа — відповідальність за те, що я сприймаю, відчуваю, знаю, обираю і прошу. Форма першої особи є засобом вираження цього змісту, а не достатньою умовою коректності фрази.

Вислів «Мене засмучує, коли домовленість змінюється без попередження» повідомляє про досвід мовця. Фраза «Я відчуваю, що ти безвідповідальний» містить оцінку особистості, хоча починається зі слова «я». Для аналізу важлива відмінність між почуттям («мені прикро», «я хвилююся»), спостереженням («зустріч почалася на двадцять хвилин пізніше») та інтерпретацією («ти навмисно мене ігноруєш»).

Зазвичай я-повідомлення застосовують, коли потрібно повідомити про незручність, позначити межу, пояснити потребу, дати зворотний зв’язок або запросити до обговорення. Воно також доречне для позитивних висловлювань: «Я радію, коли ти попереджаєш про зміни: мені легше планувати день».

Звідки походить метод

Я-повідомлення пов’язані з підходом американського психолога Томаса Гордона до розвитку міжособистісної комунікації. У програмі підготовки батьків він запропонував замість звинувачувального висловлювання повідомляти про конкретну поведінку, її наслідки для мовця та власні переживання. Опис підходу ввійшов до книжки «Тренінг ефективного батьківства» (P.E.T.: Parent Effectiveness Training, 1970). Історію створення прийому Гордон виклав у власному поясненні походження моделі.

У сучасній практиці існують різні навчальні формули, від короткого «мені складно, коли…» до розгорнутої послідовності «ситуація — вплив — почуття — прохання». Вони є педагогічними способами організації висловлювання. Саме походження моделі та її поширення в навчанні комунікації не означають, що кожний варіант формули окремо підтверджений експериментами.

Як побудувати я-повідомлення: робоча формула

Практична структура складається з чотирьох змістових частин. Їх можна скорочувати, міняти місцями або використовувати лише ті, що потрібні для ясності. Важливо, щоб співрозмовник зрозумів подію, її значення для вас і можливий наступний крок.

1. Назвіть конкретну ситуацію

Опишіть доступну для перевірки дію чи обставину: «Коли плани змінюються в останню годину…», «Коли під час моєї відповіді починається інша розмова…», «Коли звіт надходить після погодженого строку…». Уникайте «завжди», «ніколи», «навмисно», якщо вони не відповідають фактам або стосуються неперевірених мотивів.

2. Поясніть вплив на себе

Скажіть, що саме змінюється для вас: «…мені доводиться перебудовувати розклад», «…я втрачаю можливість завершити думку», «…не встигаю перевірити цифри до зустрічі». Опис реального наслідку часто зрозуміліший за загальне «мене це дратує», хоча емоції теж можуть бути доречними.

3. За потреби назвіть почуття чи важливу потребу

Можна сказати: «Я хвилююся», «Мені прикро», «Я відчуваю напруження», «Для мене важливі передбачуваність і можливість підготуватися». Не потрібно добирати «правильне» почуття за списком. Якщо ви не розумієте власної емоції, достатньо описати наслідок та бажану умову.

4. Сформулюйте прохання або власну межу

Прохання має бути конкретним і здійсненним: «Можеш повідомляти про зміни наперед?», «Дай мені дві хвилини завершити», «Будь ласка, надсилай виправлену версію до обіду». Межа вказує на вашу дію: «Якщо обговорення продовжиться з образами, я завершу дзвінок і повернуся до теми пізніше». Прохання залишає іншій людині право погодитися чи відмовитися; власна межа визначає те, що робите ви.

Приклад повного я-повідомлення: «Коли ти змінюєш час нашої зустрічі в день домовленості, мені важко спланувати роботу, і я нервуюся. Мені потрібен час на підготовку. Чи можемо узгоджувати зміни хоча б напередодні?» У невеликій ситуації достатньо коротше: «Мені важко зосередитися через гучну музику. Можеш зробити тихіше?»

Приклади я-повідомлень у повсякденному спілкуванні

Наведені приклади показують можливе переформулювання, а не універсальні «правильні фрази». Кожне висловлювання слід пристосовувати до стосунків, можливостей співрозмовника, реальних подій і безпеки ситуації.

У близьких стосунках

Замість «Тобі байдуже до наших домовленостей» — «Коли ми домовляємося про вечір разом, а плани змінюються без розмови, я почуваюся розчаровано. Хочу обговорювати зміни завчасно». Замість «Ти мене не слухаєш» — «Я засмучуюся, коли на моє запитання немає відповіді. Мені важливо зрозуміти, чи готові ми зараз це обговорити». Таке формулювання відкриває простір для уточнення, однак труднощі стосунків можуть потребувати ширшої розмови, ніж окрема техніка.

Якщо людина втомилася або має іншу потребу, пряме визнання її перспективи може допомогти: «Розумію, що ти втомився і хочеш тиші. Я водночас хвилююся через завтрашні плани. Давай домовимося, коли повернемося до цієї розмови». Це поєднання двох точок зору, а не відмова від власного прохання.

Із дітьми та підлітками

Замість «Ти жахливо неохайний» — «Коли речі залишаються посеред проходу, я можу перечепитися. Мені важливо, щоб тут було безпечно. Покладемо їх на полицю». Замість «Ти мене доводиш» — «Коли розмова переходить на крик, мені важко почути, що ти хочеш сказати. Я готова обговорювати це спокійніше». Вік, можливості розуміння, розвиток мовлення й потреба в підтримці визначають складність висловлювання.

Батьківське повідомлення має зберігати відповідальність дорослого за правила й безпеку. Замість покладати на дитину провину за емоційний стан батьків — «через тебе я не витримую» — дорослий описує конкретну дію та посильний наступний крок. У ситуації небезпеки необхідне коротке пряме правило: «Зупинися. На дорогу зараз виходити не можна».

На роботі та у спільних проєктах

Замість «Ти підвів усю команду» — «Я отримала остаточні дані після погодженого часу і не встигла перевірити презентацію. Для наступної зустрічі мені потрібні матеріали до 15:00. Чи реалістичний такий строк?». Замість «Ви постійно перебиваєте» — «Я не можу завершити аргумент, коли відповідь починається посеред речення. Прошу дати мені хвилину, а потім обговоримо заперечення».

Для робочого зворотного зв’язку інколи важливіше назвати стандарт, строк і відповідальність, ніж власні почуття. Керівник може прямо сформулювати вимогу, а працівник — уточнити ресурс чи ризик. Я-повідомлення не скасовує посадових повноважень і не замінює процедур розгляду порушень.

У навчанні, дружбі й побуті

У навчанні: «Коли завдання змінюється після початку роботи, я плутаюся щодо критеріїв. Чи можемо записати остаточні вимоги?». У дружбі: «Я засмучуюся, коли про спільні плани дізнаюся в останню мить. Мені хочеться мати час вирішити, чи можу приєднатися». У побуті: «Мені складно заснути через гучні розмови за стіною після опівночі. Чи можна зменшити гучність?»

Коли треба сказати «ні»

«Я не можу взяти цю задачу цього тижня», «Я не готова обговорювати особисте питання», «Мені потрібна перерва, тому продовжу розмову завтра» — повноцінні я-повідомлення без докладного опису переживань. Відмова не потребує емоційного виправдання. Якщо вас змушують багаторазово пояснювати своє рішення, можна коротко повторити межу.

Для вдячності та підтримки

«Я вдячна, що ти попередив про затримку: це допомогло мені спланувати дорогу», «Мені приємно, що на нараді ти дав мені завершити думку», «Я відчула підтримку, коли ти запитав, як я хочу вирішити ситуацію». Такі фрази уточнюють, яка конкретна дія має значення для людини, і можуть бути змістовнішими за загальну оцінку співрозмовника.

Чим я-повідомлення відрізняється від ти-повідомлення

У популярних поясненнях «ти-повідомленням» називають фразу, яка приписує співрозмовникові провину, намір або негативну рису: «Ти зіпсував усе», «Ти нічого не розумієш». «Я-повідомлення» називає власний досвід: «Мене засмутив результат, і я хочу з’ясувати, що сталося». Різниця проходить через зміст і комунікативну дію, а не через сам займенник.

Речення «Ти можеш повторити останню цифру?» є ввічливим уточненням, хоча починається з «ти». Фраза «Я вважаю тебе абсолютно некомпетентним» залишається образливою, хоча починається з «я». Тому механічне замінювання займенників не забезпечує якості розмови.

Звинувачення часто поєднує опис події з припущенням про характер або мотив: «Ти мене ігноруєш навмисно». Відокремлення факту від інтерпретації дає можливість запитати: «Я написала вчора й досі не отримала відповіді. Чи бачив ти повідомлення?» Співрозмовник може пояснити обставини, а ви — уточнити очікування.

Психологічні механізми: чому форма висловлювання може впливати на розмову

Зменшення оцінювального тиску

Коли людині приписують негативну рису або прихований намір, вона може сприйняти репліку як загрозу власному образу й почати захищатися. Конкретний опис події дає більше можливостей перевірити інформацію. Це пояснює потенційний механізм переваги я-мови, але реакція залежить від інтонації, історії стосунків, справедливості вимоги та способу подальшого слухання.

Уточнення внутрішнього досвіду

Висловлювання від першої особи спонукає визначити, що саме є спостереженням, почуттям, потребою або власним рішенням. Наприклад, замість «Він мене не поважає» людина може сформулювати: «Коли мене перебивають, я відчуваю роздратування, тому що хочу завершити думку». Це може поліпшити зрозумілість повідомлення навіть тоді, коли співрозмовник не погодиться з проханням.

Визнання двох перспектив

Для складної розмови інколи корисно поєднати власний досвід із визнанням можливої перспективи іншої людини: «Я розумію, що ти хотів пришвидшити роботу. Водночас я розгубилася, коли план змінили без обговорення». Визнання перспективи не означає погодження з усіма рішеннями, а слова про чужі почуття варто подавати як припущення, яке співрозмовник може виправити.

У дослідженні Rogers, Howieson і Neame (2018) учасники оцінювали можливі початки конфліктної розмови в уявних сценаріях. Я-мова й повідомлення про перспективу співрозмовника пов’язувалися з нижчою оцінкою ворожості, а поєднання двох перспектив сприймалося особливо сприятливо. Цей результат стосується оцінок гіпотетичних висловлювань: він не доводить, що така фраза зменшує кількість реальних конфліктів у будь-яких стосунках.

Взаємодія з якісним слуханням

Я-повідомлення працює як частина двосторонньої комунікації: після власної репліки потрібно вислухати відповідь, уточнити незрозуміле й розглянути реальні альтернативи. Експерименти Itzchakov, Kluger і Castro (2017) та огляд Itzchakov, Reis і Weinstein (2022) показують значення уважного, емпатійного й неосудливого слухання для переживання прийняття та опрацювання власної позиції. Вони досліджують якість слухання, а не безпосередньо ефект я-повідомлення як окремого прийому.

Що насправді показують наукові дослідження

Емпіричні дані про я-повідомлення різнорідні. Дослідження використовують різні формулювання, вибірки й показники: від оцінки ввічливості у сценарії до реальної мовленнєвої поведінки подружніх пар. Ці показники мають різну доказову силу щодо практичної ефективності техніки.

У двох дослідженнях Bippus і Young (2005) порівнювали реакції на повідомлення, в яких мовець приписував емоцію собі або поведінці адресата. Для висловлювання негативних емоцій автори не виявили передбачуваної переваги я-форми у всіх оцінених реакціях. Для позитивних емоцій різниця спостерігалася. Це важливе застереження проти універсальної поради завжди починати складну розмову зі слова «я».

У дослідженні Simmons, Gordon і Chambless (2005) мовлення 59 пар під час обговорення проблем було пов’язане з показниками якості взаємодії та задоволеності шлюбом. Частіше вживання займенників другої особи співвідносилося з більш негативним перебігом обговорення, тоді як вживання «ми» — з конструктивнішими рішеннями. Це кореляційний результат у специфічній вибірці; він не дає підстав вважати, що зміна займенника сама спричиняє покращення стосунків.

У дослідженні Biesen, Schooler і Smith (2016) з участю 115 пар вживання займенників було пов’язане зі сприйняттям якості конфліктного обговорення, причому зв’язки змінювалися залежно від тривожних переживань учасників. Це ще раз показує, що комунікативний контекст має значення.

Окреме дослідження висловлювань під час конфлікту (2023) з вибіркою 175 студентів знайшло вищі оцінки асертивності та ефективності для певного поєднання «я» і «ти», ніж для ізольованих форм. Висновки спираються на оцінювання респондентів і вибірку за зручністю; їх не можна автоматично переносити на тривалі конфлікти, сімейне насильство чи організаційні переговори.

Загальна картина така: зміст, перспектива співрозмовника, конкретність і контекст можуть впливати на сприйняття репліки; для обіцянок довготривалого зниження конфліктності саме завдяки стандартній формулі я-повідомлення доказів недостатньо. Немає підстав подавати метод як самостійне психологічне лікування, універсальний засіб деескалації або гарантований спосіб отримати згоду.

Поширені помилки під час використання методу

Замасковане звинувачення

«Я відчуваю, що ти байдужий», «Я думаю, що ти маніпулятор», «Мені здається, ти знущаєшся навмисно» — припущення про іншого, заховані за словами першої особи. Якщо мета — говорити про свій досвід, точніше сформулювати: «Я не отримала відповіді на важливе для мене запитання і почуваюся невпевнено. Чи можемо його обговорити?» Водночас у разі реальних погроз чи насильства не потрібно пом’якшувати точний опис небезпечної поведінки.

Формула замість живої розмови

Надто механічне «Коли ти…, я відчуваю…, тому що мені потрібно…» може звучати неприродно або повчально. У близькому спілкуванні часто вистачає «Мені прикро, що ми так і не поговорили. Коли тобі зручно?» На роботі інколи доцільніше «Я отримала дані пізно, тож не встигла завершити перевірку. Потрібен новий строк».

Вимога, замаскована під прохання

«Мені потрібна повага, тому ти зобов’язаний негайно зі мною погодитися» не створює добровільного обговорення. Прохання допускає відповідь, альтернативу або незгоду. Якщо потрібна обов’язкова норма безпеки чи професійного порядку, її слід назвати прямо й пояснити підставу: «У цій лабораторії захисні окуляри обов’язкові».

Надмірне самозвинувачення

Людина іноді настільки прагне говорити «від себе», що бере відповідальність за чуже грубе поводження: «Це я надто чутлива до твоїх образ». Я-повідомлення не потребує знецінення власного досвіду. Можна сказати: «Ти назвав мене принизливим словом. Я не продовжуватиму розмову в такому тоні».

Переоцінка правильних слів

Навіть уважно сформульоване повідомлення може викликати спротив, байдужість або суперечку. Це не означає, що ви «неправильно» назвали почуття. У взаємодії беруть участь щонайменше дві людини з власними цілями та свободою вибору. Результат залежить також від часу, умов, попередньої історії, владних відносин і готовності вести розмову.

Як відповісти, коли ви отримали я-повідомлення

Корисна відповідь починається з перевірки змісту: «Я правильно розумію, що тобі важливо знати про зміни наперед?», «Тебе засмутив саме час повідомлення чи рішення загалом?». Потім можна сказати, з чим ви погоджуєтеся, які факти бачите і що реально готові змінити.

Почути переживання співрозмовника не означає визнавати себе винним у всьому. Можлива відповідь: «Розумію, що ти хвилювалася, коли я затримався. Я не міг відповісти в дорозі. Наступного разу попереджу, коли з’явиться зв’язок». Якщо прохання неприйнятне, можна ввічливо відмовити: «Я почув, що тобі потрібна відповідь сьогодні. Я зможу завершити це завтра зранку».

Для точнішого розуміння корисні активне слухання, коротке перефразування та запитання. Я-повідомлення і слухання взаємодоповнюють одне одного, але жоден співрозмовник не зобов’язаний приймати всі запити іншого.

Я-повідомлення, асертивність і ненасильницьке спілкування

Асертивність — ширша здатність висловлювати позицію, потреби та межі з повагою до прав інших людей. Я-повідомлення є одним із можливих мовленнєвих засобів асертивності. Асертивна відмова може бути короткою і містити лише «Я не погоджуюся», «Я не зможу це зробити», без пояснення почуттів.

Ненасильницьке спілкування у відомій моделі Маршалла Розенберга організовує висловлювання навколо спостереження, почуття, потреби та прохання. Ця структура близька до деяких варіантів я-повідомлення, але має власну концептуальну історію й навчальні практики. Подібність форм не дозволяє переносити висновки з одного дослідження або програми на іншу без перевірки.

Конструктивне висловлювання незгоди може містити я-повідомлення, аргумент і запитання. Воно не зобов’язує людину приховувати реальну суперечність. Коли учасники мають несумісні інтереси, потрібні також правила обговорення, пошук варіантів або переговори; на рівні однієї фрази розбіжність може залишитися.

Коли я-повідомлення недоречне або його недостатньо

Небезпека, примус і психологічне насильство

Якщо є погрози, переслідування, примус, контроль доступу до грошей або зв’язку, фізична небезпека чи систематичні приниження, пріоритетом є безпека та реальні можливості людини діяти. Вимога пояснювати кривдникові свої почуття «правильними словами» може збільшувати ризик. Постраждала людина не відповідає за припинення насильства через вдалі комунікативні прийоми.

У небезпечній ситуації доречні короткі межі, вихід із контакту, звернення до довірених людей, спеціалізованих служб або екстреної допомоги відповідно до обставин. Особисті межі можуть бути практичною темою для окремого опрацювання, проте за наявності контролю чи загроз план безпеки важливіший за розбір мовних формул.

Висока напруга та гостра суперечка

Під час крику, сильного збудження або виснаження розгорнуті пояснення можуть сприйматися гірше. Іноді корисніше зробити паузу з ясними умовами повернення: «Я зараз не можу розмовляти спокійно. Повернуся до цього о 18:00». Якщо ситуація загострюється, можна звернутися до принципів деескалації міжособистісного конфлікту.

Нерівність влади або залежність

На робочому місці, у навчанні, під час догляду чи залежності від послуг люди можуть мати неоднакову свободу заперечувати. Коректний тон не усуває організаційного ризику, а прохання не замінює механізмів скарги та захисту прав. Якщо потрібно офіційно повідомити про порушення, варто фіксувати факти, строки та відповідальні сторони.

Термінові правила й однозначні рішення

У ситуаціях, де потрібна негайна дія, пряма команда може бути точнішою: «Відійди від краю», «Зупиніть обладнання», «Негайно припиніть ображати дитину». Вимога безпеки не стає менш коректною лише тому, що вона сформульована без «я відчуваю».

Як тренувати навичку без механічного заучування

Оберіть не найскладніший конфлікт, а звичайну ситуацію: запізнення на зустріч, переривання розмови, шум, зміну планів. Спочатку опишіть лише факти: що можна було побачити або почути? Потім назвіть наслідок для себе, вирішіть, чи потрібно додати почуття, і сформулюйте одне конкретне прохання.

Порівняйте чернетки. «Ти завжди мене підводиш» можна перетворити на «Ти двічі цього тижня переніс зустріч за годину до початку, тому мені довелося змінювати плани. Я хочу домовитися, як попереджати одне одного завчасно». Якщо після редагування лишаються слова «ніколи», «спеціально», «нормальні люди», перевірте, чи справді це підтверджені факти.

Промовте фразу звичайною для себе мовою. Занадто довге повідомлення скоротіть. Перевірте, чи не приховали під «мені потрібно» наказ, над яким співрозмовник не має вибору. Після висловлювання дайте час на відповідь і, за безпечних умов, уточніть, що зрозуміла інша людина. Ефективність власного формулювання варто оцінювати за ясністю та повагою до автономії, а не тільки за тим, чи отримали ви бажану згоду.

Відповіді на поширені запитання

Чи має я-повідомлення завжди починатися зі слова «я»?

Ні. «Мені важливо…», «Мене засмучує…», «Для мене це складно…» так само передають власний досвід. Головне — зміст, точність і відсутність замаскованих звинувачень.

Чи можна використовувати я-повідомлення без називання емоцій?

Так. «Я не встигаю перевірити роботу до ранку. Потрібно перенести строк» є зрозумілим повідомленням про вплив обставин і потребу. У діловому спілкуванні таке формулювання часто доцільніше за довгий опис переживань.

Що робити, якщо співрозмовник насміхається з я-повідомлення?

Можна перейти на простішу мову: «Мені важливо сказати це прямо: я не готова продовжувати розмову з образами». Якщо висміювання супроводжується залякуванням або примусом, питання стосується безпеки взаємодії, а не майстерності формулювання.

Чи потрібно визнавати почуття іншої людини, навіть коли не згодні?

Можна визнати, що людина має власні переживання, не погоджуючись з її висновками або вимогами: «Бачу, що це тебе хвилює. Я оцінюю ситуацію інакше». Якщо не знаєте, що інша людина відчуває, краще запитайте, ніж стверджуйте від її імені.

Чи є я-повідомлення методом психотерапії?

Я-повідомлення — комунікативний прийом, який можуть використовувати в навчанні навичок і в різних програмах психологічної допомоги. Саме по собі застосування формули не є психотерапевтичним лікуванням і не замінює професійної допомоги за наявності клінічних потреб.

Висновок

Я-повідомлення допомагає сформулювати власну позицію через конкретну ситуацію, її вплив і, за потреби, чітке прохання або межу. Найкорисніша навичка полягає в розрізненні спостереження, переживання, припущення та рішення. Наукові результати підтримують увагу до форми й перспективи співрозмовника, водночас показують контекстні межі прийому. Для здорового діалогу потрібні також слухання, взаємна повага, реальні можливості домовитися та безпечні умови спілкування.

Пов’язані статті

Джерела

Biesen, J. N., Schooler, D. E., & Smith, D. A. (2016). What a Difference a Pronoun Makes: I/We Versus You/Me and Worried Couples’ Perceptions of Their Interaction Quality. Journal of Language and Social Psychology, 35(2). https://doi.org/10.1177/0261927X15583114.

Bippus, A. M., & Young, S. L. (2005). Owning Your Emotions: Reactions to Expressions of Self- versus Other-Attributed Positive and Negative Emotions. Journal of Applied Communication Research, 33(1), 26–45. https://doi.org/10.1080/0090988042000318503.

Gordon, T. (1970). P.E.T.: Parent Effectiveness Training. New York: Peter H. Wyden. Історія формування моделі за авторським поясненням: Origins of the Gordon Model.

Itzchakov, G., Kluger, A. N., & Castro, D. R. (2017). I Am Aware of My Inconsistencies but Can Tolerate Them: The Effect of High Quality Listening on Speakers’ Attitude Ambivalence. Personality and Social Psychology Bulletin, 43(1), 105–120. https://doi.org/10.1177/0146167216675339.

Itzchakov, G., Reis, H. T., & Weinstein, N. (2022). How to Foster Perceived Partner Responsiveness: High-Quality Listening Is Key. Social and Personality Psychology Compass, 16(1), e12648. https://doi.org/10.1111/spc3.12648.

Rogers, S. L., Howieson, J., & Neame, C. (2018). I Understand You Feel That Way, but I Feel This Way: The Benefits of I-Language and Communicating Perspective During Conflict. PeerJ, 6, e4831. https://doi.org/10.7717/peerj.4831.

Simmons, R. A., Gordon, P. C., & Chambless, D. L. (2005). Pronouns in Marital Interaction: What Do “You” and “I” Say About Marital Health? Psychological Science, 16(12), 932–936. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2005.01639.x.

Winer, S., Ramos Salazar, L., Anderson, A. M., & Busch, M. (2024; перша електронна публікація 2023). Resolving Conflict in Interpersonal Relationships Using Passive, Aggressive, and Assertive Verbal Statements. International Journal of Conflict Management, 35(2), 334–359. https://doi.org/10.1108/IJCMA-03-2023-0048.

 
 
bottom of page