Нарцисичні риси та нарцисичний розлад особистості у дітей і підлітків: що важливо знати
Оновлено: 3 жовт.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 7 липня 2023 · Оновлено: 3 жовтня 2026 · Редакційна політика
Нарцисичні риси у дитини або підлітка не означають, що в неї є нарцисичний розлад особистості. Потреба у схваленні, бажання бути особливим, хвастощі, гостра реакція на критику, суперництво або тимчасова зосередженість на собі можуть з’являтися в різні періоди розвитку. Клінічно важливим стає не окремий прояв, а стійкий і поширений патерн, який порушує функціонування дитини чи підлітка в кількох сферах життя.
Термін «нарцисичний розлад особистості» (НРО) добре відомий із категоріальної традиції DSM та широко використовується в пошуку. У сучасній МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я окремої категорії «нарцисичний розлад особистості» немає: розлади особистості описують насамперед через тяжкість порушення особистісного функціонування та домени рис. ВООЗ прямо підкреслює дименсійний підхід до розладів особистості й розгляд психічних розладів упродовж життя. Клінічні описи та діагностичні вимоги МКХ-11 є актуальною офіційною клінічною основою цієї статті.
Тому головне запитання для батьків звучить не «чи є моя дитина нарцисом?», а «чи бачимо ми тривалий розвитково нетиповий патерн труднощів із образом себе, взаєминами, емпатією, регуляцією емоцій і поведінки, який реально шкодить навчанню, дружбі, сімейним стосункам або безпеці?»
Коротка відповідь: нарцисичні риси не дорівнюють НРО
Нарцисична риса — це окрема тенденція особистості. Вона може стосуватися прагнення визнання, почуття особливості, самопрезентації, суперництва, чутливості до сорому або критики. Людина може мати одну чи кілька таких рис без психічного розладу.
Стійкий патерн — це повторюваний спосіб сприймати себе й інших, переживати емоції та будувати взаємини, який проявляється не в одному конфлікті, а в різних ситуаціях і протягом тривалого часу. Саме стійкість, поширеність і наслідки для функціонування роблять патерн клінічно значущим.
Розлад особистості — це клінічний діагноз. За МКХ-11 він пов’язаний із тривалими порушеннями функціонування Я та/або міжособистісного функціонування, значним дистресом чи порушенням важливих сфер життя. Діагноз не встановлюють за тестом, дописами в соціальних мережах, конфліктом із батьками, егоцентричною поведінкою або одним описом стосунків.
Що означають нарцисичні риси в дитячому та підлітковому віці
У дослідженнях нарцисизм розглядають як багатовимірний психологічний конструкт. Найчастіше розрізняють грандіозні та вразливі прояви. Це дослідницькі описи рис, а не два дитячі діагнози.
Грандіозні прояви
До грандіозних проявів можуть належати перебільшене відчуття власної винятковості, прагнення бути помітним, очікування особливого ставлення, суперництво, демонстративна впевненість і бажання домінувати. Частина подібних проявів може бути ситуативною: наприклад, після успіху, у новій групі або в період активного формування ідентичності.
Вразливі прояви
Вразливий нарцисизм у дослідницькій літературі пов’язують із нестійкою самооцінкою, болісною чутливістю до критики й відкидання, соромом, образливістю, захисним відстороненням або сильним дистресом через оцінку інших. У дворічному поздовжньому дослідженні 156 підлітків грандіозні й вразливі риси мали різні траєкторії, що ще раз показує: нарцисичні прояви в підлітковому віці є динамічними, а не фіксованою «сутністю» людини. Fontana та співавт., 2023
Потреба у визнанні та емпатія
Бажання подобатися, отримувати похвалу й бути значущим саме по собі не є патологією. Так само один епізод нечутливості до переживань іншої людини не свідчить про НРО. У клінічній оцінці важливо, чи здатна дитина або підліток загалом помічати перспективу інших, відновлювати взаємини після конфлікту, визнавати помилки й змінювати поведінку залежно від контексту.
Ширше про нарцисизм як рису особистості варто читати окремо від матеріалів про розлади особистості. Це запобігає поширеній помилці, коли слово «нарцисизм» автоматично перетворюють на діагноз.
Чому вік змінює діагностичну логіку
Дитинство й підлітковий вік — періоди інтенсивного розвитку самооцінки, ідентичності, здатності враховувати перспективу інших, контролювати імпульси та будувати взаємини. Те, що виглядає як виразна риса в 11, 14 або 16 років, може змінюватися разом із розвитком, середовищем, досвідом і підтримкою.
Метааналітичний огляд поздовжніх досліджень нарцисизму 2024 року об’єднав 51 вибірку та 37 247 учасників. У середньому різні компоненти нарцисизму знижувалися від дитинства до старшого віку, хоча індивідуальні відмінності демонстрували певну стабільність. Це означає дві речі одночасно: риси мають траєкторію, але ця траєкторія не є незмінною долею. Orth, Krauss і Back, 2024
Саме тому ярлик «нарцис» особливо непридатний для дитини. Він стискає складний розвитковий процес до одного слова, заважає побачити контекст і може впливати на те, як дорослі інтерпретують будь-яку подальшу поведінку.
Водночас інша крайність — вважати, що особистісні труднощі до 18 років узагалі неможливо оцінювати. Сучасна клінічна література показує, що в підлітковому віці можна надійно оцінювати патологію особистості, якщо враховувати розвиток, тривалість, контекст і функціонування. Огляд Sharp, 2017 розбирав поширені заперечення проти оцінювання розладів особистості у підлітків; водночас значна частина цієї доказової бази стосується межової патології, тому її не слід автоматично переносити на НРО.
Що змінює МКХ-11
МКХ-11 відійшла від старої моделі, де основним завданням було вибрати один із багатьох «типів» розладу особистості. ВООЗ використовує дименсійну архітектуру: спочатку оцінюють, чи є розлад особистості та якою є його тяжкість, а потім за потреби описують виражені домени особистісних рис. ВООЗ окремо називає дименсійний підхід однією з ключових змін МКХ-11.
Отже, «нарцисичний розлад особистості» — важливий клінічний і пошуковий термін, але не окрема категорія МКХ-11. Нарцисичну презентацію в межах МКХ-11 описують через загальну тяжкість порушення та релевантні домени рис; жоден окремий домен не є синонімом НРО.
МКХ-11 також не встановлює універсальної заборони на діагноз розладу особистості до 18 років. Вирішальними є клінічні вимоги: стійкість у часі, прояв у різних ситуаціях, розвиткова нетиповість, істотний дистрес або порушення функціонування та відсутність кращого пояснення іншим станом чи контекстом. Огляд практичного застосування МКХ-11 підкреслює можливість використання цієї моделі в підлітковому віці. Pan і Wang, 2024
У МКХ-11 існує й окремий статус «особистісні труднощі» для тривалих особистісних проблем, які впливають на життя, але не досягають рівня розладу особистості. Це важливе розрізнення: «є труднощі» й «є розлад» — різні клінічні висновки.
Для батьків практичний наслідок простий: сучасна діагностика запитує не «до якого типу належить дитина?», а «наскільки стійко й серйозно порушене її функціонування, як це проявляється в різних контекстах і що найкраще пояснює ці труднощі?»
Риса, патерн, особистісні труднощі та розлад — чотири різні рівні
1. Окрема риса
Наприклад, підліток любить увагу, часто говорить про свої досягнення або гостро переживає критику. Цього недостатньо для висновку про патологію.
2. Стійкий патерн
Ті самі тенденції повторюються місяцями й роками, з’являються в сім’ї, школі, дружбі, романтичних стосунках і цифровому спілкуванні. Але навіть тут ще треба оцінити розвиткову доречність і наслідки.
3. Особистісні труднощі
Є помітні й тривалі проблеми у способі переживати себе та взаємодіяти з іншими, однак вони недостатньо тяжкі, поширені або руйнівні для діагнозу розладу особистості.
4. Розлад особистості
Патерн є тривалим, розвитково нетиповим, проявляється в різних сферах, суттєво порушує функціонування або спричиняє значний дистрес. За МКХ-11 додатково визначають ступінь тяжкості.
Скринінговий бал або результат опитувальника стоїть окремо від цієї послідовності. Він може підказати, що варто провести повніше оцінювання, але не перетворюється автоматично на клінічний діагноз.
Практична рамка: як не переплутати розвиток із патологією
«Моя дитина часто хвалиться»
Спершу оцініть контекст. Хвастощі після досягнення, бажання справити враження на однолітків або перебільшення власних можливостей можуть бути частиною розвитку. Значення зростає, якщо вони входять у стійкий патерн знецінення інших, експлуатації, конфліктів і нездатності коригувати поведінку.
«Підліток дуже болісно реагує на критику»
Чутливість до оцінки поширена в підлітковому віці. Клінічно важливо, чи реакція постійно руйнує стосунки, призводить до різкої агресії, тривалого відсторонення, самоушкодження, повного уникання вимог або інших серйозних наслідків.
«Дитина ніби не співчуває іншим»
Емпатія має кілька компонентів і розвивається нерівномірно. Варто дивитися, чи може дитина зрозуміти чужу точку зору після пояснення, чи здатна шкодувати про заподіяну шкоду, відновити контакт, навчатися на наслідках. Один конфлікт або егоцентрична реакція не є діагностичним тестом.
«Онлайн-тест показав високий нарцисизм»
Це не діагноз. Дослідницькі шкали вимірюють певні риси або компоненти нарцисизму; їх результат залежить від віку, інструмента, норм і способу заповнення. Клінічна оцінка розладу особистості потребує значно ширшої інформації.
«Так поводиться вже кілька років і всюди»
Тривалість, прояв у кількох середовищах і стійке порушення функціонування — вагомі причини для професійної оцінки. Мета оцінки полягає не в тому, щоб якомога швидше приклеїти назву розладу, а в тому, щоб зрозуміти структуру труднощів, супутні стани, ризики й потреби в допомозі.
Коли варто звернутися по професійну оцінку
Звернення до фахівця доцільне, коли кілька ознак поєднуються і зберігаються в часі:
• стійкі конфлікти або розриви дружніх, сімейних чи інших значущих стосунків через повторюваний спосіб взаємодії;
• постійна потреба в особливому ставленні, домінуванні або підтвердженні власної цінності, через яку страждають навчання чи взаємини;
• регулярне використання інших людей без урахування їхніх меж і наслідків, особливо коли поведінка не змінюється після зворотного зв’язку;
• виражена нестійкість самооцінки, сором або лють у відповідь на звичайні помилки й критику, якщо це спричиняє серйозний дистрес;
• повторювані проблеми з відповідальністю, взаємністю та здатністю бачити перспективу інших у різних середовищах;
• помітне погіршення навчання, соціального життя, сімейного функціонування або самообслуговування;
• супутні депресивні симптоми, сильна тривога, самоушкодження, суїцидальні думки, агресія, вживання психоактивних речовин або інші ризики.
Жоден пункт окремо не доводить НРО. Важливе поєднання тривалості, поширеності, тяжкості, розвитку й контексту.
Як відбувається оцінювання у підлітків
Якісне оцінювання не зводиться до «тесту на нарцисизм». Фахівець збирає розвиткову історію: коли з’явилися труднощі, як вони змінювалися, що відбувалося в сім’ї, школі й серед однолітків, чи є періоди кращого функціонування та які ситуації посилюють проблеми.
Оцінюють функціонування Я: стабільність і реалістичність образу себе, самооцінку, цілі, здатність регулювати поведінку та відновлюватися після невдач. Паралельно оцінюють міжособистісне функціонування: взаємність, близькість, розуміння перспективи інших, здатність вирішувати конфлікти й підтримувати стосунки.
Інформацію бажано збирати з кількох джерел, коли це клінічно доречно: від самого підлітка, батьків або опікунів, а іноді й з освітнього чи медичного контексту. Розбіжності між описами не є «перешкодою» — вони можуть показувати, що труднощі залежать від середовища.
Опитувальники й стандартизовані інструменти можуть бути частиною процесу, але їх інтерпретують разом з інтерв’ю, розвитковою історією та оцінкою функціонування. Дослідження інструментів для підлітків розвиваються, однак жоден самозвіт не скасовує потребу в клінічному судженні.
Нарешті, оцінюють альтернативні пояснення. Це особливо важливо в підлітковому віці, бо схожі зовнішні прояви можуть виникати за різних психологічних і психіатричних станів або як реакція на середовище.
З чим можуть плутати нарцисичні прояви
Нормативний підлітковий розвиток
Пошук ідентичності, коливання самооцінки, підвищена значущість думки ровесників, експерименти зі стилем і ролями, сильна реакція на сором або відкидання можуть бути частиною вікового розвитку. Вони потребують контекстуальної оцінки, а не автоматичного патологізування.
Депресія, тривога та наслідки травматичного досвіду
Відсторонення, дратівливість, захисна зверхність, уникання вразливості або потреба в контролі можуть з’являтися на тлі інших проблем психічного здоров’я. Якщо ці стани краще пояснюють поведінку, діагностична логіка має починатися з них.
Аутизм і РДУГ
Соціальні непорозуміння, труднощі з регуляцією емоцій, імпульсивність або зовні низька взаємність не дорівнюють нарцисичній патології. Особливо важлива рання розвиткова історія. Окремий огляд диференційної діагностики МКХ-11 показує, що аутизм і патологія особистості в підлітків можуть мати перетин у зовнішніх проявах, тому механічне читання симптомів створює ризик помилки. Bach і Vestergaard, 2023
Проблемна або антисоціальна поведінка
Порушення правил, брехня, агресія або конфлікти можуть мати багато причин. Вони не доводять НРО і не визначають структуру особистості самі по собі. Потрібне окреме оцінювання поведінкових проблем, середовища, безпеки й супутніх станів.
Манія, психоз та інші гострі стани
Раптова грандіозність, різке зменшення потреби у сні, прискорення мислення, незвична ризикована поведінка, маревні переконання або втрата контакту з реальністю потребують окремої клінічної оцінки. Гостра зміна стану не повинна пояснюватися «нарцисичним характером».
Як формуються нарцисичні риси: що відомо, а що ні
Немає одного доведеного шляху, який «створює нарциса». Розвиток рис відбувається у взаємодії темпераменту, особистісного розвитку, сімейних стосунків, досвіду з ровесниками, культури, стресу та інших чинників. Кореляція з одним фактором виховання не означає, що батьки «спричинили розлад».
У відомому чотирихвильовому поздовжньому дослідженні дітей 7–12 років батьківська переоцінка передбачала вищі подальші показники дитячого нарцисизму, тоді як батьківське тепло було пов’язане з розвитком самооцінки. Це важливе спостереження про статистичні зв’язки, але воно не встановлює простого індивідуального причинного сценарію. Brummelman та співавт., 2015
Інше поздовжнє дослідження 674 підлітків мексиканського походження показало різні зв’язки для різних компонентів нарцисизму: батьківська ворожість у 12 років була пов’язана з вищою експлуатативністю у 14, а моніторинг — із нижчою; для почуття переваги таких зв’язків не виявили. Wetzel і Robins, 2016 Це хороший приклад того, чому слово «виховання» не можна перетворювати на одну універсальну причину.
Для сім’ї практично корисніше не шукати винного, а визначити змінювані процеси: як удома реагують на помилки, досягнення, межі, образу, сором, конфлікти, відповідальність і потребу в увазі.
Що можуть робити батьки без ярликів і приниження
1. Описуйте конкретну поведінку. Замість «ти нарцис» — «коли ти перебиваєш і висміюєш інших, їм важко залишатися в розмові». Так дитина отримує інформацію, яку можна використати для зміни поведінки.
2. Підтримуйте самоцінність без культу винятковості. Тепло, інтерес і прийняття не потребують повідомлень, що дитина «краща за всіх». Похвала корисніша, коли вона конкретна й пов’язана з реальними діями, зусиллями та відповідальністю.
3. Встановлюйте передбачувані межі. Межа працює краще як стабільне правило з логічним наслідком, а не як покарання соромом або публічне приниження.
4. Не винагороджуйте знецінення інших. Амбіції й лідерство можна підтримувати без схвалення зверхності, експлуатації або жорстокого суперництва.
5. Розвивайте здатність бачити іншу перспективу. Після конфлікту запитуйте не тільки «хто правий?», а й «що, на твою думку, відчувала інша людина?», «що вона могла зрозуміти з твоїх слів?», «як можна виправити шкоду?».
6. Вчіть переносити помилки. Якщо кожна невдача переживається як катастрофа або приниження, важливо допомагати відокремлювати результат дії від загальної цінності людини.
7. Слідкуйте за власною мовою. Постійні порівняння з братами, сестрами чи однолітками, висміювання слабкості та умовне прийняття можуть посилювати боротьбу за статус замість розвитку стабільнішої самооцінки.
8. Якщо проблеми стійкі — звертайтеся по оцінку раніше, а не після повного руйнування стосунків. Рання допомога не означає ранній ярлик; вона може бути способом зрозуміти функцію поведінки й підтримати розвиток.
Як говорити з підлітком, якщо вас турбують його риси
Розмова має стосуватися труднощів і наслідків, а не ідентичності. Корисна конструкція: «Я бачу, що критика останнім часом дуже болить тобі, після неї ти надовго закриваєшся або сваришся. Мені важливо зрозуміти, що відбувається, і знайти спосіб, щоб тобі було легше».
Уникайте діагностичної суперечки вдома. Фраза «ти нарцис, і це все пояснює» майже не дає інформації про те, що робити далі. Натомість можна назвати конкретну проблему: конфлікти, сором, образливість, агресію, ізоляцію, постійну боротьбу за визнання.
Якщо підліток відмовляється від консультації, дорослі все одно можуть окремо звернутися до фахівця, щоб обговорити сімейну взаємодію, межі, способи реагування й критерії, за яких потрібне очне клінічне оцінювання.
Допомога і терапія: що відомо про доказовість
Для дітей і підлітків не існує одного універсального протоколу «лікування дитячого НРО». Допомога має відштовхуватися від конкретних порушень функціонування, віку, розвитку, супутніх станів і ризиків. Це може включати індивідуальну психотерапію, роботу з батьками або сімейну роботу, а за наявності інших психічних розладів — їхнє окреме доказове лікування.
Доказова база втручань для молодих людей із патологією особистості зростає, але є нерівномірною. Систематичний огляд 2026 року включив 43 дослідження психологічних, психосоціальних і фармакологічних втручань; значна частина робіт стосувалася межового розладу особистості, а результати різнилися за методами й наслідками. Автори прямо вказують на потребу в додаткових рандомізованих дослідженнях і дименсійному підході. Murad та співавт., 2026
Це означає, що доказовість терапії межового розладу не можна автоматично переносити на нарцисичну патологію. Для НРО-подібних презентацій у підлітків специфічна база значно обмеженіша. Сильний клінічний план тому формують навколо визначених проблем: регуляції самооцінки й емоцій, міжособистісної взаємності, агресії чи уникання, відповідальності, супутньої депресії або тривоги, сімейної взаємодії.
Медикаменти не «лікують нарцисичну рису» як таку. Лікар може розглядати фармакотерапію за наявності окремого стану або симптомів, для яких вона показана. Рішення про медикаменти належить до компетенції лікаря.
Якщо ви хочете обговорити стійкі труднощі дитини або підлітка з фахівцем, можна обрати психолога на Українському психологічному ХАБі. Для діагностичного питання щодо психічного розладу, медикаментів або виражених клінічних симптомів може бути потрібна оцінка дитячого чи підліткового психіатра.
Коли потрібна невідкладна допомога
Нарцисичні риси самі по собі не є кризовим станом. Невідкладність визначають інші ознаки: суїцидальні наміри або спроба, серйозне самоушкодження, поведінка з безпосередньою небезпекою для себе чи інших, психотичний стан або інша гостра зміна психічного стану.
Якщо є пряма загроза життю чи здоров’ю, Міністерство охорони здоров’я України рекомендує діяти негайно та телефонувати 103. Рекомендації МОЗ щодо суїцидальних думок і прямої загрози життю. У кризовій ситуації завданням є безпека, а не з’ясування «типу особистості».
Поширені запитання
Чи може бути нарцисичний розлад особистості у 12, 14 або 16 років?
МКХ-11 не встановлює автоматичної межі «лише після 18». Але чим молодша людина, тим важливіше врахувати розвиткові норми, тривалість, змінність, сімейний і соціальний контекст та альтернативні пояснення. Один набір нарцисичних рис не є підставою для діагнозу.
Чи означає низька емпатія, що дитина має НРО?
Ні. Емпатія багатокомпонентна й залежить від розвитку, ситуації, стресу, нейророзвиткових особливостей і багатьох інших чинників. Діагностично значущим є ширший стійкий патерн функціонування.
Чи може дитина «перерости» нарцисичні риси?
Риси особистості змінюються в процесі розвитку. Поздовжні дані показують і певну стабільність індивідуальних відмінностей, і середні зміни з віком. Тому правильніше говорити про траєкторію розвитку, а не про гарантоване «переросте» або «залишиться назавжди».
Чи винні батьки?
Наукові дані не підтримують модель однієї причини. Сімейні процеси можуть бути одним із багатьох чинників, а різні компоненти нарцисизму мають різні зв’язки з вихованням. Провина не є клінічною моделлю; корисніше оцінювати, які взаємодії можна змінити зараз.
Чи можна діагностувати НРО онлайн-тестом?
Ні. Тест може оцінювати самоописані риси або бути скринінговим інструментом. Діагноз потребує клінічного оцінювання, розвиткової історії, аналізу функціонування, контексту та диференційної діагностики.
Чим НРО відрізняється від патологічного нарцисизму?
НРО — категоріальний клінічний термін, особливо знайомий із DSM і пошукового вжитку. Патологічний нарцисизм — ширший клініко-дослідницький конструкт, який описує дисфункціональну нарцисичну регуляцію, зокрема грандіозні й вразливі прояви. Він не є окремим офіційним діагнозом МКХ-11 і не тотожний НРО.
Де прочитати про НРО загалом, а не лише про дітей і підлітків?
Канонічна сторінка для широкого клінічного запиту — «Нарцисичний розлад особистості (НРО)». Ця сторінка має інше завдання: пояснити вікові межі інтерпретації нарцисичних рис і логіку оцінювання в дітей та підлітків.
Висновок
У дітей і підлітків нарцисичні риси слід читати як частину розвитку особистості, а не як готовий ярлик. Клінічне значення з’являється тоді, коли формується тривалий, поширений і розвитково нетиповий патерн, який суттєво порушує функціонування. Сучасна МКХ-11 дозволяє оцінювати патологію особистості в підлітковому віці, але робить акцент на тяжкості, функціонуванні, розвитку й контексті замість механічного пошуку «типу».
Найкорисніша позиція для дорослого — спостерігати конкретні патерни, не називати дитину «нарцисом», помічати реальні наслідки, підтримувати межі й взаємність та звертатися по професійну оцінку, коли труднощі стають стійкими або небезпечними.
Пов’язані статті
Нарцисичний розлад особистості (НРО): ознаки, діагностика, лікування і МКХ-11
Патологічний нарцисизм: що це, Кернберг, грандіозність, вразливість і відмінність від НРО
Розлади особистості у підлітків: коли можливий діагноз і як проводять оцінку
Розлади особистості: що це, ознаки, діагностика та класифікація МКХ-11
Розлади особистості за МКХ-11: тяжкість, домени рис і межовий патерн
Нарцисизм: що це, грандіозні й вразливі риси, Фройд і відмінність від розладу особистості
References
Bach, B., & Vestergaard, M. (2023). Differential Diagnosis of ICD-11 Personality Disorder and Autism Spectrum Disorder in Adolescents. Children, 10(6), 992. https://doi.org/10.3390/children10060992
Brummelman, E., Thomaes, S., Nelemans, S. A., Orobio de Castro, B., Overbeek, G., & Bushman, B. J. (2015). Origins of narcissism in children. Proceedings of the National Academy of Sciences, 112(12), 3659–3662. https://doi.org/10.1073/pnas.1420870112
Fontana, A., Cianfanelli, B., Verbaro, R., Cuzzocrea, G., Benzi, I. M. A., & Sideli, L. (2023). Two-Wave Stability of Grandiose and Vulnerable Narcissism During Adolescence: The Mediating Role of Empathy. The Journal of Nervous and Mental Disease, 211(9), 696–703. https://doi.org/10.1097/NMD.0000000000001687
Міністерство охорони здоров’я України. (2024). Як допомогти людині, яка має суїцидальні думки? https://moz.gov.ua/uk/yak-dopomogti-lyudini-yaka-maye-suyicidalni-dumki
Murad, R., Pollard, K., Glover, N., Wong, V., & Rowe, S. (2026). Psychological, social and pharmacological prevention and interventions for young people with emerging, subthreshold or diagnosed personality disorders: A systematic review. European Child & Adolescent Psychiatry. https://doi.org/10.1007/s00787-026-03030-6
Orth, U., Krauss, S., & Back, M. D. (2024). Development of narcissism across the life span: A meta-analytic review of longitudinal studies. Psychological Bulletin, 150(6), 643–665. https://doi.org/10.1037/bul0000436
Pan, B., & Wang, W. (2024). Practical implications of ICD-11 personality disorder classifications. BMC Psychiatry, 24, 191. https://doi.org/10.1186/s12888-024-05640-3
Sharp, C. (2017). Bridging the gap: the assessment and treatment of adolescent personality disorder in routine clinical care. Archives of Disease in Childhood, 102(1), 103–108. https://doi.org/10.1136/archdischild-2015-310072
Wetzel, E., & Robins, R. W. (2016). Are Parenting Practices Associated with the Development of Narcissism? Findings from a Longitudinal Study of Mexican-origin Youth. Journal of Research in Personality, 63, 84–94. https://doi.org/10.1016/j.jrp.2016.05.005
World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263