Терапевтична історія #2

📝 З вами Оксана Позняк, психотерапевт, сексолог, сімейний терапевт @okpoz

✍🏻 Продовжую публікувати свої #психотерапевтичніісторії

*Всі історії публікуються з дозволу клієнтів

❗️Запит

Клієнтка: Сни тривожні, переживаючі.

Терапевт: Про що вони були для вас?

Клієнтка: За відчуттями про страх, хвилювання.

Терапевт: Я бачу ви не дихаєте зараз.

Клієнтка: Так ... завмираю, не дихаю. Пов'язано із життям.

Терапевт: Це про те, як бути живою? Що заважає жити? Хто дав послання “не живи”?

Клієнтка: Народилася в сорочці, був момент задухи. Не було чим дихати. Зараз говорю, і все в грудях перемикає. Мабуть, тоді вирішила, що не виживу (а може не я вирішила? Мама? Її послання?)

Терапевт: Що з вами відбувається, коли говорите?

Клієнтка: Горло перемикає. Задуха.

Терапевт: Спробуйте кричати безвучно. Вдихати та видихати через рот. Повільно. З невеликими паузами. Ніби кричати безвучним криком, включаючи щелепу, гортань, кінчик язика.

Можна взяти паузу відчути тіло.

Клієнтка: Трохи голова паморочиться. Побуду із заплющеними очима. Є навіть сльози.

Терапевт: Візьміть себе за плечі, трохи розгойдуйтеся і підіть у рух. Наскільки ви відчуваєте тіло? Наскільки жива?

Клієнтка: 60%.

Терапевт: Що заважає бути на 100%? Де ці відчуття у тілі? Локально?

Клієнтка: Права легеня.

Терапевт: Покладіть праву руку за голову, нахил вліво - видих. На вдих повертаємось прямо. Лівою рукою охоплюйте себе за ребра.

Вдих, і на видиху розкриваємо легеню. Нахиляємось убік.

На видиху повертаємось і фокусуємось на цій зоні.

Відчуйте, як під долонею розширюється легеня.

Коли відчуєте необхідність, можете завершити і спробувати відчути тіло.

...

Як почуваєте себе?

Клієнтка: Збалансувалася права і ліва легені і голова прояснилася. Стало спокійніше.

💌 З коханням до вас, Оксана Позняк, психотерапевтка в транзакційному аналізі @okpoz