Соціометрія: що це, метод Морено, соціограма та сучасне застосування
Оновлено: 4 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 липня 2023 · Редакційна політика
Соціометрія — це спосіб досліджувати структуру взаємин у конкретній групі через вибори, переваги, відхилення та інші типи зв’язків між її учасниками. У найпростішому варіанті людей запитують, з ким вони хотіли б виконувати певну діяльність, а отримані вибори подають у вигляді таблиці або соціограми. Але сучасне розуміння соціометрії значно точніше за популярну схему «хто кого любить»: результат залежить від того, яке саме запитання поставлено, кого включено до групи, скільки виборів дозволено і як зібрано дані.
Історично соціометрія пов’язана передусім з Якобом Леві Морено та його дослідницьким колом, особливо з психологинею Гелен Голл Дженнінгс. У 1930-х роках їхня робота дала один із ранніх систематичних способів вимірювати міжособистісні зв’язки й візуалізувати їх у формі соціограм. Сьогодні окремі соціометричні процедури, насамперед взаємні вибори та оцінки однолітків, залишаються інструментами дослідження групових і дитячих взаємин, хоча методологія суттєво змінилася.
Що таке соціометрія
У вузькому методичному сенсі соціометрія — це вимірювання відносин усередині визначеної групи за чітко заданим критерієм. Ключове слово тут — «критерій». Запитання «з ким ти хотів би працювати над спільним проєктом?» вимірює не те саме, що «з ким ти найчастіше проводиш вільний час?» або «кого в класі вважають найвпливовішим?». Один і той самий учасник може посідати різні місця в різних мережах відносин.
Тому соціометричний результат не слід трактувати як незмінну властивість людини. Соціограма показує структуру певних зв’язків у певній групі, у певний момент і за конкретного запитання. Вона не є діагнозом, тестом особистості чи готовим висновком про психологічне благополуччя.
Хто розробив соціометрію: Морено і Дженнінгс
Архів Якоба Леві Морено в Гарварді фіксує соціометричні дослідження в Брукліні 1931 року, у в’язниці Sing Sing у 1931–1932 роках і довготривалу роботу в New York State Training School for Girls у Гадсоні в 1932–1938 роках. Саме ця хвиля досліджень стала основою книжки Who Shall Survive? A New Approach to the Problem of Human Interrelations, опублікованої 1934 року.
Для історичної точності важливо не перетворювати цю історію на сюжет про одного винахідника. Морено був центральною фігурою соціометричного руху, але Гелен Голл Дженнінгс відігравала суттєву роль у побудові емпіричних процедур, зборі та аналізі даних. У пізнішій історіографії соціометрії її внесок розглядають як важливу частину переходу від загальних ідей про групи до систематичного кількісного дослідження взаємних виборів.
У Гадсоні соціометричні дані використовували не лише для опису групи, а й для спроб реорганізувати спільне проживання дівчат у котеджах відповідно до їхніх взаємних переваг. Це відображає особливість початкової програми Морено: соціометрія для нього була не просто вимірюванням, а частиною ширшого проєкту зміни групових відносин. Сучасні дослідницькі методи не зобов’язані поділяти цю реформаторську програму.
Як працює метод соціометрії
Коректна соціометрична процедура починається не з малювання стрілок, а з дослідницького питання. Спочатку потрібно визначити, яку саме мережу відносин ми хочемо виміряти і хто входить до її меж.
Визначити групу. Наприклад, конкретний клас, навчальну групу, команду або іншу реальну спільноту, члени якої знають одне одного.
Сформулювати соціометричний критерій. Запитання має описувати конкретний тип вибору: співпраця, дружба, звернення по допомогу, спільний відпочинок тощо.
Визначити правила вибору. Дослідник заздалегідь вирішує, чи можна називати будь-яку кількість учасників, чи кількість виборів обмежена, а також хто саме доступний для вибору.
Зібрати відповіді конфіденційно. Спосіб подання списку, відсутність частини учасників і сама процедура можуть впливати на результат.
Перенести вибори до соціометричної матриці. У ній видно, хто кого обрав і чи є вибір взаємним.
Побудувати соціограму або обчислити показники. Графічна карта допомагає побачити взаємні зв’язки, підгрупи та нерівномірність розподілу виборів.
Інтерпретувати дані разом із контекстом. Однієї соціограми недостатньо, щоб робити клінічні, педагогічні чи кадрові висновки.
Що таке соціометричний критерій
Соціометричний критерій — це конкретне запитання, відповідно до якого учасники роблять вибір. Саме він визначає зміст отриманої мережі. Формулювання «з ким ви хотіли б готувати спільну презентацію?» створить мережу бажаної співпраці, а «до кого ви найімовірніше звернетеся по пораду?» — мережу довіри або допомоги.
Чим розмитіше запитання, тим важче зрозуміти, що означає кожна стрілка на соціограмі. Через це сучасна методологія не радить трактувати будь-який показник кількості виборів як універсальну «популярність». Потрібно завжди повертатися до того, що саме було запитано.
Позитивні й негативні вибори
У дослідженнях дитячих і підліткових груп часто використовували позитивні та негативні номінації — кого учасник найбільше приймає або найменше приймає. На їхній основі будували показники прийняття, відхилення, соціальної переваги та інші індекси.
Однак негативні вибори потребують особливо обережного дизайну. У літературі давно обговорюються як методологічні, так і етичні проблеми процедур, де дітей прямо просять називати тих, кого вони не люблять. Існують альтернативні схеми без негативних номінацій. Для практичної роботи в школі соціометрію не варто перетворювати на публічне ранжування дітей або повідомляти групі індивідуальні результати.
Що таке соціограма
Соціограма — це графічне зображення відносин між учасниками. Людей позначають вузлами, а вибори або інші зв’язки — лініями чи стрілками. Якщо А обирає Б, зв’язок має напрямок. Якщо Б також обирає А, вибір взаємний. Кілька щільно пов’язаних учасників можуть утворювати підгрупу.
Соціограма добре показує те, що важко побачити у звичайній таблиці: взаємність, скупчення зв’язків, периферійні позиції та можливі мости між підгрупами. Водночас сама форма малюнка не пояснює причини зв’язків. Дві однакові за виглядом соціограми можуть мати зовсім різний зміст, якщо одна побудована за дружбою, а друга — за робочими консультаціями.
Історично соціограми Морено стали одним із важливих попередників сучасної візуалізації соціальних мереж. Сучасний аналіз соціальних мереж пішов значно далі: він використовує формальну теорію графів, різні види центральності, моделі підгруп, статистичне моделювання мереж та великі набори даних.
Які показники можна отримати
Найпростіші показники походять безпосередньо з виборів. Можна підрахувати, скільки виборів отримав учасник, скільки зробив сам, скільки зв’язків є взаємними, а також які пари й підгрупи повторюються. Але значення цих чисел залежить від правил процедури.
У дослідженнях взаємин між дітьми розвинулися більш стандартизовані індекси. Позитивні й негативні номінації використовують для оцінювання прийняття та відхилення. Їх також комбінують у показники соціальної переваги та соціального впливу. Деякі традиції поділяють дітей на категорії на кшталт «прийнятих», «відхилених», «ігнорованих» або «суперечливих», але такі категорії не слід сприймати як діагностичні типи.
Методологічні дослідження показують, що безперервні індекси часто стабільніші за жорсткі категорії. Крім того, різні способи класифікації можуть давати різні результати для тієї самої групи. Це ще одна причина не перетворювати соціометричний статус на ярлик.
Соціометрична популярність і популярність — не те саме
У сучасній психології одноліткових відносин розрізняють принаймні два близькі, але не тотожні виміри. Перший — наскільки людину люблять або приймають однолітки. Другий — наскільки її вважають популярною, впливовою чи престижною.
Метааналіз 2020 року, що охопив 135 вибірок і 136 014 учасників, виявив лише помірний зв’язок між соціальною перевагою та сприйманою популярністю: загальна кореляція становила r = 0,45. Отже, людина може бути дуже помітною та статусною, але не особливо бажаною як друг чи партнер, і навпаки. Для інтерпретації соціометрії це принципово.
Соціометрія в школі та дослідженнях дитячих груп
Методи взаємних виборів і номінацій однолітків десятиліттями використовують у дослідженнях дружби, прийняття, відхилення, агресії, групових норм і соціального статусу. Вони цінні тим, що інформацію дає не один учитель або спостерігач, а багато членів самої групи.
Водночас процедура чутлива до деталей. Дослідження серед учнів середньої школи показало ефект порядку в довгому алфавітному списку: імена, розташовані вище, могли отримувати більше номінацій. Те саме дослідження показало, що включення однолітків іншої статі та учнів поза межами одного класу могло змінювати прогностичну валідність показників. Тобто навіть технічне рішення про те, кого показати у списку, стає частиною вимірювання.
Тому соціометрію не можна використовувати як самодостатній спосіб «знайти жертву булінгу», «визначити лідера» або «виявити проблемну дитину». Вона може виявити певний малюнок виборів, але висновки про булінг, психічний стан, ризик або причини соціальної ізоляції потребують інших джерел даних і професійної оцінки.
Соціометрія в командах і організаціях
У дорослих групах соціометричний підхід може використовуватися для вивчення мереж співпраці, консультацій, довіри або неформальної комунікації. Наприклад, запитання «до кого ви звертаєтеся, коли потрібна професійна порада?» дає зовсім іншу карту, ніж «з ким ви хотіли б працювати над новим проєктом?».
У сучасних організаційних дослідженнях такі задачі часто належать уже до ширшого аналізу організаційних або соціальних мереж. Практична цінність карти залежить від якості даних, участі достатньої частини групи й зрозумілої мети. Конфіденційність тут критична: мережеві дані можуть показувати чутливу інформацію про неформальні зв’язки, периферійні позиції та вплив.
Соціометрія і сучасний аналіз соціальних мереж
Соціометрія має важливе історичне місце в розвитку мережевого мислення. Соціограми показали, що групу можна описувати не лише через характеристики окремих людей, а й через структуру зв’язків між ними. Саме ця ідея стала однією з основ подальшого аналізу соціальних мереж.
Проте соціометрія і сучасний аналіз соціальних мереж — не синоніми. Класична соціометрія Морено була зосереджена переважно на малих групах, взаємних виборах і практичній перебудові відносин. Сучасний мережевий аналіз охоплює значно ширше коло даних: від дружби й комунікації до організацій, інформаційних потоків і великих цифрових мереж.
Навіть різні способи виміряти нібито одну «соціальну мережу» можуть давати різні картини. Дослідження, що порівнювало номіновані підлітками зв’язки з цифровою комунікацією та фізичною близькістю, виявило невелике перекриття між цими мережами. Вони вимірювали різні типи зв’язку, тому одна мережа не може автоматично замінювати іншу.
Що показує сучасна методологія
Методи номінацій однолітків використовують майже століття, але їхні правила продовжують уточнюватися. Огляд 2017 року наголошує, що дослідник має обґрунтовувати кількість дозволених виборів, склад групи потенційних кандидатів, спосіб подання списку, надійність, валідність і рівень участі.
Новіші роботи також показують, що відсутні відповіді не є нейтральною дрібницею. Якщо певні учасники систематично не беруть участі, мережеві показники можуть зміщуватися. Для соціометрії це особливо важливо, бо кожен відсутній учасник одночасно забирає потенційні зв’язки в багатьох інших членів групи.
Отже, сучасні наукові дані не підтверджують просту тезу «соціометрія точно показує реальну ієрархію групи». Натомість вони підтримують обережніший висновок: добре спроєктовані взаємні вибори й номінації можуть бути корисним дослідницьким методом, але результати залежать від процедури та потребують контекстної інтерпретації.
Основні обмеження соціометрії
Залежність від критерію. Інший тип запитання створює іншу мережу.
Залежність від меж групи. Якщо частина значущих однолітків виключена з вибору, показники можуть змінитися.
Чутливість до пропущених відповідей. Систематична неучасть може викривити картину.
Нестабільність жорстких категорій. Різні правила класифікації не завжди однаково відносять людей до категорій.
Контекстність. Групові відносини змінюються з часом, завданням і соціальним середовищем.
Етичні ризики. Особливо обережно потрібно працювати з негативними номінаціями, дітьми та конфіденційними мережевими даними.
Обмежена причинність. Соціограма показує структуру зв’язків, але сама по собі не пояснює, чому вони виникли.
Як читати соціограму без типових помилок
Спочатку прочитайте критерій, а вже потім дивіться на кількість стрілок.
Не називайте людину «лідером» лише тому, що вона отримала багато виборів: це може означати бажаного партнера саме для конкретної діяльності.
Не плутайте відсутність виборів з психологічною ізоляцією: людина може мати важливі зв’язки поза межами досліджуваної групи.
Не плутайте взаємну симпатію, дружбу, популярність, престиж і професійний вплив — це різні мережі.
Не робіть індивідуальних клінічних висновків з однієї соціометричної процедури.
Поширені запитання про соціометрію
Соціометрія — це тест?
У широкому побутовому сенсі соціометричну процедуру інколи називають тестом, але точніше говорити про метод або сукупність методів вимірювання відносин у групі. На відміну від індивідуального психологічного тесту, результат одного учасника залежить від виборів інших членів групи та від меж самої групи.
Що показує соціограма?
Вона показує, хто з ким пов’язаний за конкретним критерієм, які вибори взаємні, де виникають підгрупи і як нерівномірно розподіляються зв’язки. Вона не показує автоматично причини цих відносин і не встановлює психічний стан учасників.
Чи можна за соціометрією визначити лідера?
Лише дуже умовно. Велика кількість виборів може свідчити про центральну позицію саме за поставленим критерієм. Лідерство як вплив, відповідальність, статус або здатність координувати групу потребує окремого вимірювання.
Де соціометрію використовують сьогодні?
Насамперед у дослідженнях одноліткових відносин, малих груп і мереж взаємодії. У прикладних умовах окремі соціометричні принципи можуть використовуватися в освіті та організаціях, але сучасні дослідження часто застосовують ширші методи аналізу соціальних мереж.
Місце соціометрії в каноні психології
Соціометрія важлива одночасно як історичний метод, як частина системи Морено і як попередник сучасного мережевого аналізу. Її канонічне місце не в тезі «тест показує, хто популярний», а в принципово іншому погляді: психологічно значущою одиницею може бути не лише окрема людина, а й структура її зв’язків з іншими.
У спадщині Якоба Морено соціометрія була тісно пов’язана з психодрамою, соціодрамою, поняттям соціального атома та ширшою програмою групової психотерапії. Докладну біографію, історію робіт і точну атрибуцію внеску Морено дивіться в канонічному матеріалі Українського психологічного ХАБу про Якоба Леві Морено.