Соціальна участь і волонтерство людей старшого віку
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Соціальна участь людей старшого віку — це можливість за власним вибором долучатися до життя родини, громади й суспільства, підтримувати стосунки, навчатися, творити, брати участь у спільних рішеннях і впливати на середовище, у якому людина живе. Волонтерство є однією з форм такої участі: добровільною діяльністю задля інших людей і спільної справи. Вона може надавати повсякденню структуру, відкривати нові знайомства й простір для застосування досвіду. Водночас соціальна участь має набагато ширший зміст, ніж офіційна робота в громадській організації.
За підходом Всесвітньої організації охорони здоров’я, здорове старіння пов’язане зі здатністю робити те, що людина вважає важливим, а така здатність залежить і від власних ресурсів, і від умов середовища. Отже, запитання «як залучити старших людей до активного життя» передбачає насамперед доступність можливостей, повагу до інтересів і свободу вибору. Людина може брати участь щодня, іноді, дистанційно або вирішити не долучатися до конкретної ініціативи.
Цей матеріал розглядає психологічне значення громадської участі та волонтерства, результати наукових досліджень, бар’єри й ризики, умови безпечної співпраці та реалії України. Питання психічного здоров’я людей старшого віку і здорового старіння докладніше розкрито в окремих канонічних статтях.
Що охоплює соціальна участь у старшому віці
У широкому значенні соціальна участь охоплює відвідування культурних і навчальних подій, спільне дозвілля, взаємодопомогу сусідів, діяльність громадських об’єднань, місцеве самоврядування, творчі проєкти, обмін знаннями, участь у релігійних або світоглядних спільнотах та добровільну роботу для інших. Для когось важливо організовувати події, для когось — тихо допомагати з перекладом, телефонним спілкуванням, плетінням маскувальних сіток чи підтримкою місцевої бібліотеки.
ВООЗ виділяє соціальну участь та громадянську участь і зайнятість як окремі, пов’язані напрями середовища, дружнього до старшого віку. У першому випадку йдеться про можливість бути присутнім у соціальному й культурному житті; у другому — про право впливати на рішення, виконувати добровільні або оплачувані ролі, представляти власні інтереси.
Соціальна активність стосується поведінки, соціальні зв’язки — людей і взаємин, соціальна інтеграція — місця людини у спільноті, а участь — реальної можливості бути залученою та впливати. Одна й та сама кількість відвіданих заходів може означати для різних людей різний досвід. Визначальними залишаються добровільність, доступ до дій і їхня особиста значущість.
Чим волонтерство відрізняється від допомоги в родині та оплачуваної праці
Волонтерство передбачає добровільне надання часу, знань, праці або інших ресурсів для суспільно корисної мети. Воно може бути формальним — через організацію, благодійний фонд чи місцевий проєкт — або неформальним, коли люди самостійно координують допомогу. Закон України «Про волонтерську діяльність» визначає загальні правові засади добровільної соціально спрямованої неприбуткової допомоги. Під час участі в конкретному проєкті правові умови, відповідальність та організаційні правила потрібно уточнювати саме в його координаторів.
Допомога онукам, догляд за родичами, турбота про сусідів і оплачувана професійна робота теж можуть мати глибокий соціальний сенс, але їхні умови різні. Сімейна допомога нерідко супроводжується очікуваннями або зобов’язаннями; праця має винагороду та відповідні трудові відносини. До наукових висновків про формальне волонтерство не можна автоматично зарахувати кожен різновид неоплачуваного догляду.
Важливий практичний критерій — можливість вільно погоджуватися на завдання, обирати навантаження, отримувати необхідні пояснення та відмовлятися. Якщо людині систематично нав’язують безоплатну роботу, а звернення до віку або «обов’язку допомагати» використовується для тиску, якість такої участі потребує перегляду.
Чому громадська діяльність може бути психологічно значущою
Соціальна участь створює умови для переживання належності: людина бачить, що її пам’ятають, слухають, запрошують і визнають повноцінним учасником спільної справи. Вона може розвивати почуття спроможності, коли конкретні дії мають видимий результат: від спільно облаштованого простору до допомоги людині, яка її потребує.
Інший механізм пов’язаний із життєвою безперервністю. Досвід професійної роботи, виховання дітей, господарювання, творчості чи громадської діяльності може знаходити нові форми застосування після змін зайнятості та сімейних ролей. Наприклад, колишня вчителька може допомагати дорослим опановувати читання цифрових повідомлень, а людина з досвідом інженерної роботи — консультувати місцеву ініціативу з доступності простору.
Мотиви можуть змінюватися: комусь потрібні нові знайомства, комусь — нагода реалізувати переконання, підтримати країну, навчитися нового або мати передбачуваний ритм тижня. Психологічні потреби людей старшого віку охоплюють автономію, зв’язки та значущість, і громадська діяльність здатна створювати умови для їх задоволення, якщо не перетворюється на примус.
Водночас психологічна цінність участі визначається якістю досвіду. Дружнє середовище, зрозуміла роль, помірне навантаження й реальне право голосу можуть підтримувати благополуччя. Принизливе ставлення, непрозорі обов’язки та постійна вимога «бути корисною людиною» здатні підривати ті самі потреби.
Що наука встановила про волонтерство й здоров’я
Найбільш предметне узагальнення на сьогодні — систематичний огляд Williams та співавторів 2026 року. До нього увійшли 182 публікації про біологічні, психологічні, соціальні та змішані результати волонтерства у старшому віці. Більшість робіт повідомляли про сприятливі зв’язки, зокрема із самопочуттям і соціальним функціонуванням. Проте лише п’ять рандомізованих випробувань було описано в одинадцяти публікаціях; автори оцінили ці випробування як такі, що мають високий ризик систематичних похибок.
Це розрізнення важливе для інтерпретації. Люди, які мають більше сил, кращий доступ до транспорту, підтримку родини або стабільніші доходи, можуть частіше ставати волонтерами. Відмінності в здоров’ї між волонтерами й іншими людьми можуть частково існувати ще до початку участі. Результати спостережень підтримують наукову гіпотезу про можливу користь, але самі по собі не встановлюють, що саме волонтерство спричинило покращення.
Систематичний огляд Filges та співавторів 2020 року узагальнив порівняльні дослідження людей переважно віком від 65 років. Він виявив асоціацію волонтерства з нижчими показниками смертності та окремими результатами функціонування; для багатьох психологічних наслідків даних було недостатньо. Пізніший огляд 2026 року розширив картину, але також наголосив на потребі якісніших експериментальних досліджень.
Ще раніше огляд Jenkinson та співавторів показав, що сприятливі результати переважно походили зі спостережних досліджень, а експериментальна база була слабшою. Тому формулювання «волонтерство гарантовано запобігає депресії, деменції або подовжує життя» перевищує силу наявних доказів. Науково обґрунтований висновок полягає в тому, що добровільна участь є перспективним соціальним ресурсом, ефекти якого різняться залежно від людини, діяльності та контексту.
Що показали дослідження безпосередньо соціальної участі
Соціальна участь охоплює значно більше, ніж волонтерські години. Мережевий метааналіз Yi та співавторів 2025 року зіставив 54 рандомізовані дослідження за участю 8769 людей старшого віку. У порівнянні зі звичним доглядом окремі багатокомпонентні втручання, освітні програми й заходи соціальної взаємодії поліпшували вимірювану участь. Достовірність багатьох порівнянь була низькою або помірною; моделі та умови програм різнилися.
Цей висновок дає підстави розробляти різні шляхи до участі: поєднувати доступний транспорт, фізичну реабілітацію за потреби, навчання, підтримку спілкування та доступні громадські події. Однак рейтинг програм у метааналізі не слід розуміти як універсальний рецепт для будь-якої людини.
Огляд Elhag та співавторів 2025 року досліджував громадські ініціативи, навчання й інші види участі у житті місцевих спільнот. Він підкреслює роль адаптації програми до потреб учасників, підтримки рівних і відповідного способу організації. Для успіху важлива не лише наявність клубу або заходу, а й можливість до нього дістатися, розуміти правила й впливати на зміст діяльності.
Окремі випробування, зокрема Jongenelis та співавторів, досліджували початок формального волонтерства після виходу на пенсію. Такі роботи допомагають перевіряти причинні гіпотези, але через обмеження вибірок і програм їхні результати не можна переносити на всю різноманітність старшого віку або на українські умови війни.
Чи зменшує волонтерство самотність та ізоляцію
Волонтерська група може стати місцем знайомства, регулярного спілкування й взаємної підтримки. Проте кількість контактів і внутрішнє переживання близькості не тотожні. Людина може бути зайнята громадською роботою та водночас почуватися самотньою; інша може мати небагато контактів і бути задоволеною обраним способом життя.
ВООЗ розрізняє соціальну ізоляцію й самотність та описує як індивідуальні, так і середовищні підходи до підтримки зв’язків. Волонтерство може розширювати коло взаємодій, однак результат щодо суб’єктивної самотності потребує окремої оцінки: важливо, чи виникає довіра, взаємність і можливість звернутися по допомогу.
Якщо метою людини є саме близькі стосунки, варто розглядати менші групи, повторювані зустрічі, партнерські завдання й неформальне спілкування. Відчуття належності може з’являтися поступово, а у разі стійкого психологічного болю потрібні додаткові форми підтримки. Базове поняття розкрито в матеріалі «Самотність: що це, чому виникає і що робити».
Хто і чому стикається з бар’єрами участі
На соціальну участь впливає не лише бажання людини. Доступність транспорту, тротуарів, громадських будівель, інформації й туалетів; фінансові витрати; розклад заходів; якість зв’язку та цифрових інструментів; стан слуху, зору й рухливості — усе це визначає, чи можна перетворити інтерес на реальну діяльність. Рекомендації ВООЗ щодо міст і громад, дружніх до старшого віку, пропонують включати самих старших людей у планування таких рішень.
Додатковими перешкодами можуть бути вікові стереотипи, коли організатори припускають, що людина «не впорається з технологіями», «не захоче вчитися» або «має тільки отримувати допомогу». Такі очікування обмежують можливість проявити компетентність ще до того, як людині запропонували завдання. Глобальна доповідь ВООЗ про ейджизм розглядає вікові упередження як суспільну проблему, що впливає на здоров’я, взаємини й участь.
У сільській місцевості важливими можуть стати відстань, скорочення маршрутів і брак місць зустрічі. У великих містах — швидкість транспорту, вартість участі та цифрові процедури запису. Для людини після переміщення або втрати дому бар’єром можуть бути відсутність знайомих, невизначеність і брак інформації про місцеві ініціативи.
За наявності інвалідності окремо потрібні доступні приміщення, матеріали та розумні пристосування. Правові й середовищні аспекти повніше розкриває стаття «Соціальна участь людей з інвалідністю у громаді». Хронологічний вік сам по собі не визначає функціональні можливості або право брати участь.
Добровільність, межі й можливі ризики
Діяльність задля інших може бути виснажливою, якщо людина отримує надмірні обов’язки, змушена реагувати на повідомлення цілодобово або бере на себе важкі історії втрат без підтримки. Особливої уваги потребує участь у гуманітарних і кризових проєктах: там трапляються фізична перевтома, психологічне перенавантаження, небезпечні поїздки й контакти з травматичним досвідом.
Огляд Williams та співавторів 2026 року зазначає, що повідомлення про шкоду волонтерства траплялися значно рідше, ніж повідомлення про користь. Автори водночас застерігають, що несприятливі наслідки могли недооцінюватися, а вид діяльності й кількість годин мають значення. Тому організаторам варто запитувати не тільки про готовність допомагати, а й про бажане навантаження, відпочинок, безпеку та умови виходу з проєкту.
Корисними є чітко описані завдання, контакти відповідального координатора, право робити перерви, можливість змінити роль, захист приватної інформації та правила реагування на конфлікти. Організація має поважати право волонтера не пояснювати деталі стану здоров’я стороннім людям, якщо цього не вимагають конкретні вимоги безпеки.
Відмова від участі або тимчасова пауза не є ознакою пасивності, слабкості чи браку солідарності. Допомога вимагає збереження ресурсів, а відпочинок, власні інтереси й приватне життя мають самостійну цінність.
Як обрати посильну й значущу роль
Варто почати з інтересу: які теми справді важливі, які навички приємно використовувати і з ким хочеться взаємодіяти. Наступне питання — бажаний формат: особисті зустрічі, телефонні розмови, дистанційна підтримка, робота руками, навчання інших, участь у спільних рішеннях або короткі разові акції.
Практичний початок може бути невеликим: одна зустріч, пробний захід чи обмежене завдання з можливістю оцінити власне самопочуття після нього. Потім разом із координатором варто уточнити тривалість, фізичні вимоги, транспорт, оплату можливих витрат, правила безпеки, навчання й особу, до якої можна звернутися.
Людям із досвідом управління, освіти, медичної роботи чи ремесел можна запропонувати передавання знань. Людям, які хочуть опанувати щось нове, — підтримане навчання без зверхності та тестування «на відповідність віку». Для тих, хто обирає спокійну взаємодію, підходять листування, організаційна допомога або робота в невеликій групі.
Оцінка успіху повинна спиратися на те, що людина вважає результатом: задоволення, нові знайомства, зрозумілий внесок, цікаві завдання, вплив на рішення або можливість бути поруч зі спільнотою. Кількість витрачених годин — лише допоміжний показник.
Роль громад, організацій і волонтерських координаторів
Організація, яка прагне залучити людей старшого віку, має створювати різноманітні ролі, а не один умовний набір «занять для пенсіонерів». Важливо оприлюднювати зрозумілі оголошення, пропонувати короткі й тривалі формати, забезпечувати доступність приміщень та інформації, оплачувати або компенсувати передбачені програмою витрати і пояснювати, як людина може брати участь у рішеннях.
Навчання нових інструментів і способів роботи слід проводити в нормальному дорослому тоні. Хороший наставник перевіряє зрозумілість інструкції, а не здібності людини за датою народження. Періодичний зворотний зв’язок дає змогу з'ясувати, чи комфортний графік, чи є непомітні конфлікти та чи відповідає роль інтересам учасника.
Систематичні дослідження участі підтримують ідею індивідуалізованих, багатокомпонентних підходів, хоча загальна впевненість у порівняльній ефективності програм обмежена (Yi та співавтори, 2025). У громаді це означає, що спільний клуб може доповнюватися доступним перевезенням, супроводом за бажанням людини, навчанням, можливістю онлайн-участі та індивідуальним контактом.
Участь старших мешканців у плануванні транспортних маршрутів, просторів відпочинку, доступності місцевих послуг і громадських заходів має окрему цінність. Людина виступає автором рішення, а не тільки відвідувачем події. Саме на цьому наголошує ВООЗ у керівництві для програм громад, дружніх до віку.
Український контекст: війна, переміщення та взаємодопомога
В Україні соціальна участь у старшому віці розгортається в умовах війни, внутрішнього й зовнішнього переміщення, втрати звичних мереж підтримки, різних потреб у безпеці й нерівномірної доступності місцевих послуг. Волонтерство може набувати форм спільного виготовлення необхідних речей, підтримки евакуйованих, приготування їжі, організації зборів, збереження місцевої пам’яті, інформаційної підтримки або допомоги іншим мешканцям громади.
Жодна людина не зобов’язана брати на себе небезпечне завдання заради підтвердження громадянської цінності. Під час вибору ініціативи важливо розрізняти безпосередню допомогу, організаційну роботу, матеріальні внески та інформаційну участь. Кожна форма має різні вимоги до фізичних ресурсів і безпеки.
Для людини, яка щойно переїхала, корисним може стати невелике місцеве об’єднання, бібліотечний захід, сусідська взаємодопомога або група взаємного навчання. Потрібно враховувати, що попередній досвід втрати, тривога за близьких або фізичне виснаження можуть обмежувати готовність до нових контактів. Соціальні ініціативи мають пропонувати участь без вимоги розповідати особисту історію.
Для формального волонтерства орієнтиром залишається чинний Закон України «Про волонтерську діяльність». Якщо діяльність включає поїздки у небезпечні райони, роботу з вразливими людьми, коштами чи персональними даними, необхідно окремо перевіряти правила організації, підготовку, безпеку й чинні нормативні вимоги.
Соціальна участь за хронічних захворювань та потреби в догляді
Наявність діагнозу, інвалідності або потреби в допомозі з пересуванням не визначає наперед бажання чи спроможність долучатися до життя громади. Людина може потребувати пристосованого транспорту, коротших зустрічей, великого шрифту, супроводу за власним вибором або доступу до дистанційних обговорень. Метою стає узгодження ролі з особистими можливостями та вподобаннями.
За наявності вираженої втоми, болю, запаморочення або іншого стану, який впливає на безпеку, конкретні фізичні навантаження потрібно обговорити з медичним фахівцем. Роль координатора — підлаштувати формат участі та не вимагати діагностичної інформації понад необхідне; роль медичного фахівця — допомогти оцінити ризики, коли вони є.
Для людей, які перебувають у закладах тривалого догляду, громадська участь може включати спільні рішення про побут, зв’язок із друзями, культурні події, творчі проєкти й контакти з місцевими спільнотами. Необхідність догляду не скасовує права людини обирати, у яких справах брати участь. Концепція функціональної спроможності ВООЗ надає підстави розглядати середовище і підтримку як частину можливостей людини.
Міжпоколінні ініціативи та передавання досвіду
Спільні проєкти різних поколінь можуть поєднувати навчання, взаємодопомогу та обмін досвідом. Старші учасники можуть ділитися професійними практиками, історією громади й організаційними навичками, а молодші — пропонувати власні знання, цифрові інструменти та нові способи спільної роботи. Взаємність важливіша за закріплення постійних ролей «наставника» і «учня» відповідно до віку.
У таких ініціативах слід уникати демонстраційного підходу, коли старших людей запрошують лише «для гарної історії». Значуща участь передбачає доступ до інформації, право на незгоду, розподіл відповідальності та визнання внеску всіх учасників.
ВООЗ розглядає міжпоколінну інтеграцію та соціальну участь як важливі складники громад, дружніх до старшого віку. Конкретна програма потребує оцінювання за її цілями: якість співпраці, довіра, доступність і задоволеність учасників можуть бути інформативнішими за кількість спільних фотографій.
Коли участь варто поєднувати з психологічною підтримкою
Громадська активність може бути джерелом сенсу й взаємності, проте вона не замінює професійної допомоги за стійкого пригніченого настрою, вираженої тривоги, втрати інтересу до звичних справ, суттєвих порушень сну, виснаження чи труднощів, які заважають повсякденному життю. У такій ситуації корисно обговорити стан із сімейним лікарем або фахівцем із психічного здоров’я.
Важливо враховувати час появи симптомів, супутні захворювання, приймання ліків, сенсорні особливості, пережиті події та соціальний контекст. Рішення про діагноз ухвалюється після належного клінічного оцінювання. Організатор волонтерської діяльності не має оцінювати психічний стан за рівнем активності або кількістю пропущених зустрічей.
Якщо людина виснажена, варто спочатку з’ясувати, що саме стало надмірним: обсяг роботи, відповідальність, конфлікт, емоційна напруга чи фізичні обмеження. Іноді достатньо змінити завдання або зробити паузу, іноді потрібна спеціалізована підтримка. Докладний маршрут наведено у центральному матеріалі про психічне здоров’я людей старшого віку.
Як зрозуміти, що участь відповідає потребам людини
Важливо запитувати, чи приносить діяльність задоволення, чи людина почувається почутою, чи залишається достатньо часу для відпочинку та особистого життя. Позитивним результатом може бути бажання продовжувати, нові навички, контакт з однодумцями або реалізоване рішення громади.
Коли програма оцінює власну роботу, корисно вимірювати окремо доступність, добровільність, відчуття належності, суб’єктивне благополуччя та реальний вплив на справи спільноти. Не слід робити медичних висновків лише з анкет задоволення або відвідуваності. На рівні організації важливе запитання — хто хотів долучитися, але зіткнувся з перешкодами.
Збалансований підхід залишає за людиною право змінювати інтенсивність і вид участі в різні періоди життя. Для когось соціальна активність зростає після виходу на пенсію; для іншого доречною стає коротка сезонна участь. Психологічне благополуччя та соціальна участь пов’язані, але описують різні аспекти досвіду; цю відмінність докладніше розкрито у статті «Психологічне благополуччя у старшому віці».
Поширені запитання
Чи потрібно обов’язково волонтерити після виходу на пенсію? Ні. Волонтерство є однією з можливих форм участі. Дружба, навчання, турбота про близьких, творчість, відпочинок та приватне життя мають самостійну цінність. Вибір виду діяльності належить самій людині.
Чи може людина віком 80 років і старше бути волонтером? Хронологічний вік сам по собі цього не визначає. Вирішальними є бажання, доступний формат, конкретні вимоги завдання та безпека. Дистанційні, консультаційні й короткі ролі можуть бути зручними для дуже різних життєвих обставин.
Чи допоможе волонтерство, якщо людина самотня? Воно може створити нові можливості для контактів і взаємності, але вплив на суб’єктивну самотність індивідуальний. Якщо потрібні близькі стосунки, варто обирати стабільні групи та час для неформального спілкування, а за тривалого страждання — розглядати психологічну підтримку.
Чи доведено, що волонтерство подовжує життя? Спостережні дослідження та огляди знаходили зв’язки з нижчими показниками смертності, однак відбір учасників і супутні чинники обмежують причинні висновки. Сучасний систематичний огляд прямо вказує на недостатність високоякісних рандомізованих випробувань.
Як діяти, якщо організація просить працювати понад сили? Уточнити межі ролі, попросити змінити графік, скоротити завдання або вийти з проєкту. Добровільність означає право встановлювати умови власної участі. Якщо є ризик для здоров’я чи безпеки, пріоритетом є його усунення.
Чи є онлайн-участь повноцінною? Так, якщо вона дає можливість реалізувати обрану мету: навчати, консультувати, спілкуватися, координувати допомогу або брати участь в обговоренні. Організація має враховувати цифрову доступність, приватність та можливість отримати технічну підтримку.
Висновки
Соціальна участь у старшому віці є частиною права людини на значущі стосунки, діяльність і вплив на життя громади. Волонтерство може підтримувати належність, відчуття спроможності, життєву безперервність і нові можливості взаємодії. Дослідження показують перспективні зв’язки із самопочуттям і здоров’ям, але причинні ефекти, оптимальне навантаження й довгострокові результати потребують подальшого вивчення.
Основна практична мета — розширювати реальний вибір. Доступна інфраструктура, різні формати участі, повага до рішень і фізичних можливостей, безпека та якісна координація створюють умови, у яких кожна людина може визначати власний внесок. Суспільна цінність старшої людини зберігається незалежно від того, чи волонтерить вона.
Пов’язані статті
Джерела
Elhag, S., Niechcial, M. A., Potter, L., & Gow, A. J. (2025). Exploring the impact of community-based interventions on healthy older adults’ physical health, psychological wellbeing, and social connections: A systematic review. Ageing Research Reviews, 111, 102784. DOI
Filges, T., Siren, A., Fridberg, T., & Nielsen, B. C. V. (2020). Voluntary work for the physical and mental health of older volunteers: A systematic review. Campbell Systematic Reviews, 16(4), e1124. DOI
Jenkinson, C. E., Dickens, A. P., Jones, K., et al. (2013). Is volunteering a public health intervention? A systematic review and meta-analysis of the health and survival of volunteers. BMC Public Health, 13, 773. DOI
Jongenelis, M. I., Jackson, B., Newton, R. U., & Pettigrew, S. (2022). Longitudinal associations between formal volunteering and well-being among retired older people: Follow-up results from a randomized controlled trial. Aging & Mental Health. DOI
Verkhovna Rada of Ukraine (Верховна Рада України). (2011; чинна редакція станом на жовтень 2026 року). Про волонтерську діяльність: Закон України № 3236-VI. Офіційний текст
Williams, N., Maghidman, M., Pu, D., Mitchell, D., & Haines, T. P. (2026). Health benefits and harms of older adult volunteering: Mixed methods systematic review. The Gerontologist, 66(5), gnag043. DOI
World Health Organization. (2020). Healthy ageing and functional ability. Офіційне пояснення
World Health Organization. (2021). Global report on ageism. Офіційна доповідь
World Health Organization. (2023). National programmes for age-friendly cities and communities: A guide. Geneva: WHO. Офіційне видання
World Health Organization. (б. д.). Civic participation and employment: Age-friendly World. Офіційний матеріал
World Health Organization. (б. д.). Social participation: Age-friendly World. Офіційний матеріал
World Health Organization. (б. д.). Reducing social isolation and loneliness among older people. Офіційний матеріал
Yi, M., Chen, S., Chao, J., Ma, Y., Li, X., Zhang, H., Hu, L., & Wang, Z. (2025). Comparative effectiveness and acceptability of non-pharmacological interventions on improving social participation among older adults: A Bayesian network meta-analysis of randomised controlled trials. Age and Ageing, 54(7), afaf193. DOI