Сексуальне насильство, пов’язане з війною: допомога та особливості підтримки
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Сексуальне насильство, пов’язане з війною, — це дії сексуального характеру, примус або погрози сексуального насильства, що мають прямий чи опосередкований зв’язок зі збройним конфліктом. Воно може відбуватися під час окупації, полону, незаконного утримання, на блокпостах, під час переміщення та в інших обставинах, коли війна посилює владу кривдника над людиною. Постраждалими можуть бути жінки, чоловіки, дівчата й хлопці. Потреби кожної людини визначаються її безпекою, станом здоров’я, віком, обставинами та власними рішеннями.
Якщо подія сталася нещодавно, медичну допомогу варто отримати якомога швидше: деякі профілактичні заходи мають обмежені часові вікна. Якщо існує безпосередня загроза життю, доступні екстрені служби України: 112, поліція — 102, екстрена медична допомога — 103. На підконтрольній території можна звернутися до Центрів допомоги врятованим; їхні консультації безоплатні. Якщо пристрій, переписку чи місцеперебування контролює небезпечна особа, для звернення оберіть безпечний доступний спосіб зв’язку.
Важливо: звернення по медичну чи психологічну підтримку потрібне й через тижні, місяці або роки після події. Особа має право отримати пояснення можливих дій, їхніх переваг та обмежень і вирішувати, з чого почати. Ця стаття розглядає саме зв’язок сексуального насильства з війною та організацію підтримки; загальне визначення форм насильства докладно викладено в матеріалі «Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих».
Що означає сексуальне насильство, пов’язане з війною
У документах ООН застосовують поняття сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, до зґвалтування, сексуального рабства, примусової проституції, вагітності чи стерилізації, сексуальної експлуатації та інших порівнюваних за тяжкістю дій, якщо існує прямий або опосередкований зв’язок із конфліктом. Вирішальне значення мають обставини події: статус кривдника, конфліктна обстановка, характер контролю, мотиви, можливість доступу до постраждалих і використання воєнної влади. Мандат ООН щодо сексуального насильства в конфліктах описує цей міжнародний підхід.
В Україні діє спеціальний Закон № 4067-IX від 20 листопада 2024 року, який набрав чинності 18 червня 2025 року. Він стосується насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України починаючи з 20 лютого 2014 року. Закон охоплює, зокрема, зґвалтування, сексуальне рабство, примусову вагітність і аборт, примусове оголення сексуального характеру, каліцтво статевих органів, сексуальну експлуатацію, погрози та спроби таких дій. Це визначення важливе для українського механізму визнання постраждалої особи й надання репарацій.
Не кожне сексуальне насильство, скоєне в країні під час війни, автоматично належить до юридичної категорії насильства, пов’язаного з конфліктом: зв’язок із воєнними обставинами оцінюють окремо. Водночас відсутність такого правового зв’язку не зменшує серйозності сексуального насильства та потреби в допомозі. Кримінально-правова кваліфікація конкретних дій, зокрема як воєнного злочину, залежить від установлених фактів і застосовного права.
Форми насильства у воєнному контексті
В умовах окупації, несвободи та бойових дій сексуальне насильство може набувати різних форм. Це примусові сексуальні дії, сексуалізовані катування, насильницьке роздягання, примушування дивитися на сексуальне насильство щодо інших людей, погрози зґвалтуванням, приниження сексуального характеру, експлуатація залежності від доступу до їжі, прихистку, переміщення або звільнення. Погроза може застосовуватися як спосіб залякування навіть без подальшого фізичного контакту.
Ризики існують під час утримання військовополонених і цивільних осіб, незаконних обшуків, перевірок документів, примусових переміщень, перебування на окупованій території або в місцях, де людина позбавлена доступу до незалежної допомоги. Деякі дії спрямовані також на залякування родини чи громади. Опис ситуацій допомагає побачити механізми примусу; він не означає, що кожна людина в таких умовах переживає сексуальне насильство.
Воєнний контекст часто створює надзвичайну нерівність сил. Людина може залежати від озброєної особи щодо можливості вижити, залишити приміщення, побачити дитину або отримати ліки. У таких обставинах зовнішнє підкорення вимозі, мовчання чи виконання наказу є реакціями на загрозу, а не свідченням добровільного вибору.
Згода, примус і реакції на загрозу
Добровільна згода передбачає реальну можливість обирати й відмовитися. Погрози зброєю, затримання, застосування сили, страх за близьких, залежність від особи, яка контролює пересування, або стан, у якому людина не може вільно висловити волю, руйнують цю можливість. Попередні стосунки, шлюб, знайомство, відсутність спротиву чи пізніше звернення по допомогу не доводять згоди.
У небезпеці можливі завмирання, рухова скутість, автоматичне виконання наказів, відчуження від подій, фрагментарні спогади або спроба заспокоїти кривдника, щоб вижити. Спектр реакцій широкий: різні люди можуть плакати, чинити опір, домовлятися, мовчати чи здаватися спокійними. Жоден окремий прояв не дозволяє оцінити правдивість повідомлення. Фахівці мають розглядати слова й потреби людини без вимоги «правильної» емоційної реакції; принципи бережного першого контакту викладено у клінічному посібнику ВООЗ.
Постраждала людина може не розповідати про подію через ризик помсти, сором, побоювання стигматизації, недовіру до установ, можливу небезпеку для родичів чи відсутність доступу до послуг. Для тих, хто пережив полон або окупацію, розповідь може ставати можливою лише після відновлення мінімального відчуття безпеки. Не варто вимагати послідовного детального переказу під час першої розмови.
Що відомо про масштаби проблеми в Україні
У тематичній доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні від 18 вересня 2026 року проаналізовано сексуальне насильство у контексті повномасштабного нападу Російської Федерації за період від 24 лютого 2022 року до 31 липня 2026 року. ООН задокументувала 1004 випадки сексуального насильства у місцях несвободи й поза ними та описала насильство щодо цивільних людей і військовополонених, вчинене представниками різних сторін. Доповідь вказує на системні труднощі документування та повідомлення про злочини.
Кількість задокументованих випадків є результатом конкретного правозахисного моніторингу, а не оцінкою всіх постраждалих в Україні. Недоступність окупованих територій, страх свідків, загроза повторної травматизації та обмеження доступу до медичної допомоги означають, що реальний масштаб не можна виводити безпосередньо з цієї цифри. Так само немає підстав прогнозувати наслідки для конкретної людини за загальною статистикою.
Наслідки для фізичного й репродуктивного здоров’я
Наслідки залежать від характеру дій, травм, доступу до медичної допомоги, попереднього здоров’я та багатьох інших обставин. Можливі гострий біль, кровотеча, ушкодження тканин, наслідки ударів чи обмеження дихання, інфекції, що передаються статевим шляхом, небажана вагітність, ускладнення з боку сечостатевої системи, хронічний біль або порушення сну. Навіть за відсутності видимих ушкоджень огляд може бути потрібним з огляду на інфекційні та інші ризики.
Систематичний огляд Rubini та співавторів (2023) узагальнив 23 якісні дослідження, які описують фізичні, психологічні й соціальні наслідки сексуального насильства під час конфліктів. Серед повторюваних тем були проблеми сексуального та репродуктивного здоров’я, симптоми травматичного стресу, стигматизація й бар’єри доступу до допомоги. Якісна база поглиблює розуміння досвіду постраждалих, проте не дає універсальних числових оцінок поширеності наслідків.
Психологічні наслідки та різні шляхи відновлення
Після пережитого можливі страх, напруженість, безсоння, нав’язливі спогади, уникання нагадувань, сором, гнів, втрата довіри, труднощі з тілесною близькістю, пригнічений настрій або почуття відчуженості. Для когось найважчими є соціальні наслідки: втрата житла, розлука з родиною, розголошення інформації, звинувачення з боку оточення чи вимушене повторення історії перед багатьма установами.
Інтенсивність реакцій змінюється із часом. Частина людей поступово відновлює повсякденне функціонування за підтримки близьких, безпеки та доступу до ресурсів; іншим потрібна триваліша спеціалізована допомога. Посттравматичний стресовий розлад, депресивні або інші клінічні стани встановлюють після професійного оцінювання за відповідними критеріями, а не за фактом пережитої події. Психологічні наслідки сексуального насильства можна обговорювати без нав’язування людині діагнозу.
Особливістю воєнного контексту є накопичення втрат: сексуальне насильство може поєднуватися з пораненнями, полоном, катуванням, смертю близьких, руйнуванням дому, переміщенням і тривалою невизначеністю. Допомога має враховувати весь життєвий контекст, а не зосереджувати розмову лише на сексуальному епізоді.
Перші дії після події: безпека й медична допомога
Спочатку оцініть доступну безпеку
Якщо загроза триває, пріоритетом є доступне безпечніше місце та зв’язок із службами, яким можна довіряти у конкретних обставинах. На окупованій території або під контролем озброєних людей відкритий дзвінок чи повідомлення може створити додаткову небезпеку. Відповідний крок залежить від того, хто контролює простір, транспорт, зв’язок і документи. Важливо уникати дій, які примусять людину до конфронтації або розкриття інформації перед небезпечною особою.
Медична допомога потрібна навіть без очевидних травм
У медичному закладі можна отримати оцінювання травм, допомогу при болю та кровотечі, обговорити ризик ВІЛ та інших інфекцій, вагітності, вакцинацію проти гепатиту B за показаннями, тестування й подальший нагляд. Якщо є сильна кровотеча, гострий біль, втрата свідомості, порушення дихання або травма голови чи шиї, потрібна невідкладна медична допомога. Небезпечне стискання шиї, зокрема без помітних слідів, потребує термінової професійної оцінки.
Медичне обстеження має проводитися після пояснення його мети й отримання поінформованої згоди на конкретні процедури, з урахуванням законних правил захисту дітей і людей, які не можуть самостійно надати таку згоду. Людина може попросити перерву, уточнення, супровід чи зміну організації огляду, якщо це можливо. Посібник ВООЗ для гуманітарних умов наголошує на клінічній якості, безпеці, приватності та пристосуванні допомоги до наявних ресурсів.
Чому важливі перші 72 години
Постконтактну медикаментозну профілактику ВІЛ за наявності показань починають якомога раніше та не пізніше ніж через 72 години після потенційно ризикованого контакту. Рішення ухвалює медичний працівник після оцінки обставин. Навіть якщо тестування недоступне одразу, це не повинно спричиняти зволікання з призначенням профілактики за показаннями. Такі правила викладено в матеріалі Центру громадського здоров’я України та стандартах медичної допомоги.
Контрацепція після насильства та профілактика інфекцій
Якщо існує ризик небажаної вагітності, невідкладну контрацепцію слід обговорити якнайшвидше: залежно від методу ефективне вікно може тривати до п’яти діб, а конкретний вибір залежить від медичних обставин. Окремо лікар вирішує питання профілактики або лікування інших інфекцій, тестування, повторних аналізів та вакцинації. Це частини медичної допомоги, а не умови для повідомлення поліції. ВООЗ: клінічне ведення постраждалих.
Якщо зазначені строки минули, сенс звернення зберігається: можуть бути потрібні лікування травм, перевірка інфекцій, допомога щодо вагітності, хронічного болю, порушень сну та психічного здоров’я. Не потрібно відкладати допомогу через відсутність документів, неможливість згадати точний час події або через те, що людина вже помилася, змінила одяг чи не зберегла речі.
Медичний огляд, фіксація події та вибір щодо повідомлення
У спеціалізованому медичному закладі можна запитати, які процедури стосуються лікування, які — можливого документування ушкоджень і які відомості можуть передаватися іншим органам згідно із законом. Важливо отримати пояснення до огляду, можливого забору матеріалів і зберігання даних. Правила повідомлення державним органам залежать від обставин, віку людини та інших вимог закону; тому абсолютної конфіденційності в усіх ситуаціях обіцяти не можна.
Людина може обговорити із фахівцем безпечний спосіб зберігання медичних документів, якщо вони їй потрібні. За ризику обшуку, контролю телефону чи доступу кривдника до особистих речей самостійне фотографування, запис або приховане збереження матеріалів може збільшити небезпеку. Пріоритетними залишаються здоров’я та безпека. Відсутність самостійно зібраних доказів не скасовує права попросити підтримку.
Рішення про звернення до поліції або про участь у слідчих діях потребує поінформованої правової консультації з урахуванням безпеки людини. Необхідність захистити дитину чи виконати обов’язкове повідомлення, встановлене законом для певних фахівців, оцінюють окремо. Водночас психологічна чи медична допомога не повинна перетворюватися на допит.
Перший психологічний контакт: як підтримувати без повторної травматизації
Перший контакт спрямований на зменшення поточної небезпеки, підтримку базових потреб, отримання доступу до медичних та соціальних послуг і повернення людині можливості робити вибір. Працівник має представитися, пояснити, що може запропонувати, узгодити зручний формат спілкування та поцікавитися найнагальнішою потребою. За підходом ВООЗ, уважне вислуховування, підтвердження серйозності пережитого, запитання про безпеку й підтримка рішень людини становлять основу первинного реагування. ВООЗ: клінічний посібник для медичних працівників.
Корисні прості запитання: «Чи безпечно вам зараз говорити?», «Чи потрібна медична допомога?», «Про що ви хочете дізнатися насамперед?», «Кому можна повідомити про ваше звернення?». Людина має право відповідати поступово або не описувати подробиць насильства. Бажано заздалегідь пояснити, хто бачитиме записи про консультацію та які існують винятки з конфіденційності.
Фрази «Я вам вірю», «Дякую, що сказали», «Відповідальність за насильство лежить на тому, хто його вчинив» можуть дати відчуття опори. Варто уникати запитань «Чому ви не втекли?», «Чому раніше не розповіли?» й оцінок того, як постраждала особа поводилася. Потреби людини важливіші за бажання співрозмовника отримати повну історію.
Психологічна підтримка не передбачає примусового відтворення деталей або обов’язкового емоційного «розрядження» одразу після події. Зосередження на заземленні, орієнтації в теперішньому, стабільному контакті, сні, їжі, відпочинку та практичних потребах може бути доречним відповідно до запиту. Якщо виникають тяжкі тривалі симптоми, різкі зміни функціонування або ризик самоушкодження, потрібне професійне клінічне оцінювання та відповідна допомога.
Підтримка після полону, катувань та незаконного утримання
Для людей, які повернулися з полону або місць несвободи, сексуальне насильство може бути пов’язане з катуванням, приниженням, погрозами близьким та іншими формами контролю. Потреба в медичній реабілітації, відновленні документів, житла, зв’язків і відчуття автономії часто виникає одночасно. Досвід перебування в несвободі не слід пояснювати лише одним психологічним симптомом.
Особливо важлива доступність послуг для чоловіків і хлопців, щодо яких сексуалізоване насильство в місцях утримання іноді лишається непоміченим через соціальні стереотипи. Пережите насильство не визначає сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність чи особисту гідність людини. Фахівці мають уникати припущень щодо тіла, сексуального досвіду й бажання обговорювати подробиці.
Повернення до родини не завжди означає негайне повернення до звичного спілкування та тілесної близькості. Людина може потребувати простору, передбачуваності, інформації щодо медичних процедур і часу для відновлення контролю над власними рішеннями. Навіть добре налаштованим родичам варто запитувати про бажаний ступінь участі, а не наполягати на розповіді.
Підтримка дітей і підлітків
Сексуальне насильство щодо дитини під час війни потребує одночасно захисту від повторного контакту з небезпечною особою, медичної оцінки, вікововідповідної комунікації та спеціалізованої психологічної допомоги. Найкращі інтереси дитини, її думка відповідно до віку й розвитку та законні обов’язки захисту мають бути враховані спільно. ВООЗ рекомендує зменшувати кількість повторних опитувань і непотрібних оглядів, підтримувати безпечного дорослого та уникати навіювальних запитань. ВООЗ: рекомендації щодо дітей і підлітків.
Якщо дитина розповідає про насильство, дорослий має вислухати її спокійно, повідомити, що правильно звернутися по допомогу, і пояснити наступні кроки простими словами. Не варто просити багаторазово повторювати історію, перевіряти її через самостійний допит або обіцяти зберегти все в таємниці незалежно від обставин. Подальші питання, медичний огляд та фіксацію обставин повинні проводити підготовлені спеціалісти.
Розширене пояснення ознак і маршруту захисту дитини подано в матеріалі «Сексуальне насильство щодо дітей: ознаки, підтримка та захист». У воєнному контексті також важливо продумати безпечне переміщення, доступ до законного представника, медичні документи та можливість дистанційної консультації, якщо людина перебуває далеко від спеціалізованих служб.
Бар’єри допомоги: страх, стигма, переміщення й залежність
Людина може боятися розголошення в громаді, втрати стосунків, помсти кривдника, недовіри до офіційних структур або того, що її досвід використають публічно. Для переселенців можливі транспортні, мовні, фінансові бар’єри. Для людей з інвалідністю — недоступність приміщень, форм спілкування або залежність від особи, яка здійснює догляд. Для чоловіків і військових — соціальні очікування, які ускладнюють називання сексуального насильства.
Допомога має бути доступною незалежно від статі, віку, наявності тілесних ушкоджень, соціального становища, місця проживання чи готовності брати участь у кримінальному провадженні. На практиці доступ може відрізнятися між регіонами; фахівець повинен прямо повідомляти, яких послуг реально немає на місці, й допомагати знайти досяжний маршрут, а не створювати хибні очікування.
Конфіденційність, цифрова безпека та згода на передачу інформації
Перед розмовою бажано з’ясувати, чи є у людини приватний час, безпечний телефон або можливість прийти особисто. У полоні, під час окупації, в контрольованому житлі чи при переслідуванні навіть історія браузера, журнал викликів і сповіщення можуть створити загрозу. Не варто автоматично радити встановлення застосунків, пересилання документів чи приховане збирання файлів. Якщо є підозра на контроль пристрою, безпечнішою може бути особиста розмова з перевіреною службою або використання незалежного пристрою, доступного без ризику.
Передача персональної інформації між медичними, соціальними, правовими й правоохоронними службами має обмежуватися законною метою та необхідним обсягом, з поясненням людині порядку обробки даних. Для дітей або ситуацій, де закон передбачає обов’язкові дії, правила можуть відрізнятися. Постраждала людина повинна знати про ці винятки до розкриття чутливої інформації, наскільки це можливо.
Де отримати допомогу в Україні
Центри допомоги врятованим
Центри допомоги врятованим UNFPA організовують безоплатну соціально-психологічну, правову та інформаційну підтримку для людей, які постраждали від війни, зокрема від сексуального насильства, пережили окупацію чи полон, були змушені переміститися. Для первинного звернення до Центру не потрібно надавати докази насильства. На офіційній сторінці публікують адреси й контакти; їх слід перевіряти безпосередньо перед візитом, оскільки доступність послуг і графіки змінюються.
Дистанційна підтримка «Аврора»
Онлайн-платформа «Аврора» надає безоплатні консультації фахівців із психологічної підтримки та правових питань людям, які пережили насильство, зокрема пов’язане з конфліктом. UNFPA описує можливість дистанційного звернення з України, тимчасово окупованих територій та з-за кордону, у тому числі без використання справжнього імені. Перед спілкуванням доцільно ознайомитися з умовами приватності конкретного сервісу та обрати безпечний пристрій. Опис програми UNFPA.
Правнича консультація і служби реагування
Із правових питань можна звернутися до системи безоплатної правничої допомоги за телефоном 0 800 213 103; на офіційному сайті є також онлайн-звернення та контакти бюро. Для консультацій про насильство й торгівлю людьми діє державна лінія 1547, наведена на сайті Міністерства соціальної політики. Якщо існує безпосередня небезпека, слід обирати екстрену допомогу, доступну в поточному місці перебування, а не чекати відповіді консультаційного сервісу.
Для людей, які перебувають поза межами України, можливі також місцеві екстрені, медичні, соціальні й правові служби країни перебування. При цьому важливо уточнювати правила конфіденційності, права постраждалих та доступність перекладача. Якщо неможливо звернутися самостійно, безпечна довірена особа може допомогти знайти установу, погодивши обсяг інформації, якою вона ділиться.
Права постраждалих і проміжні репарації в Україні
Закон України № 4067-IX установлює механізм правового й соціального захисту осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації. Він передбачає можливість визнання постраждалою особою відповідною комісією, доступ до медичної й психосоціальної реабілітації, правничої допомоги, соціальних послуг і невідкладних проміжних репарацій. Закон окремо охоплює дітей, народжених унаслідок такого насильства.
За законом надання проміжних репарацій не ставиться в залежність від звернення людини до суду чи поліції або встановлення особи кривдника. Водночас процедура визнання постраждалою передбачає заяву, перевірку відомостей і співбесіду за встановленими правилами. Це спеціальна адміністративна процедура, яка відрізняється від отримання первинної психологічної чи медичної допомоги. Відсутність рішення комісії сама по собі не є підставою відмовляти людині в доступній кризовій підтримці.
У повідомленні Міністерства соціальної політики за 2026 рік описано впровадження механізму одноразової невідкладної виплати у розмірі, еквівалентному 3000 євро в гривні, для осіб, які відповідають умовам програми. Фінансування передбачено через добровільні внески донорів на спеціальний рахунок, а призначення залежить від передбаченої процедури. Отже, це інформація про правовий механізм, а не гарантія негайної виплати кожному, хто звернувся. Актуальний порядок подання заяв та роботу комісії необхідно уточнювати за офіційними джерелами.
Інформування про права має відбуватися в безпечному темпі. Зокрема, фахівець може пояснити різницю між медичною допомогою, соціальними послугами, визнанням статусу постраждалої особи, кримінальним провадженням і репараціями. Таке розрізнення допомагає людині обирати потрібні послуги й не ототожнювати різні адміністративні процедури.
Як підтримати близьку людину
Насамперед запитайте, чи безпечно обговорювати подію і чого людина потребує саме зараз: медичного огляду, транспорту, місця для відпочинку, супроводу, конфіденційної інформації чи просто присутності. Пропонуйте конкретні варіанти, залишаючи людині вибір. Не поширюйте її історію серед родичів, колег, журналістів або в соціальних мережах без відповідної згоди та з урахуванням вимог захисту дитини.
Підтримка може бути тривалою: допомогти доїхати до лікаря, знайти контакти фахівців, організувати догляд за дітьми або домовитися про повторний дзвінок. Не варто встановлювати власні строки «одужання», наполягати на заяві до поліції, вимагати подяки чи робити висновки про характер людини з її реакцій. Якщо близька людина зараз перебуває в небезпеці, разом оцінюйте конкретні ризики й доступні безпечні дії.
Близьким також може бути важко після почутого. Їм потрібна власна підтримка без розкриття чужих ідентифікаційних даних і подробиць. Психолог чи соціальний працівник може допомогти розподілити практичні завдання так, щоб відповідальність за допомогу не переходила до однієї виснаженої людини.
Що мають враховувати медики, психологи й соціальні служби
Професійна допомога повинна поєднувати фізичну безпеку, клінічну оцінку, конфіденційність у межах закону, добровільність процедур, доступність комунікації та координацію послуг за згодою людини. Медик відповідає за своєчасне лікування й оцінку ризиків для здоров’я, психолог — за підтримку та визначення потреб у подальшій допомозі, соціальні й правові служби — за доступні ресурси та права. Чіткі ролі зменшують необхідність багаторазово переповідати історію.
Для фахівців особливо важливо не підміняти клінічний огляд психологічними припущеннями. Реакція завмирання не доводить певної події, а її відсутність нічого не спростовує. Тяжкість насильства не оцінюють за кількістю сліз або готовністю до публічної розповіді. ВООЗ: рекомендації для медичних працівників у гуманітарних умовах підтримують протоколи, які враховують місцеві ресурси, доказові клінічні втручання й повагу до постраждалої людини.
У ситуаціях, де постраждали діти, фахівці повинні діяти з урахуванням законодавства про захист дітей, особливостей поінформованої згоди, віку та розвитку, уникати зайвих повторних інтерв’ю і забезпечувати безпеку від можливої помсти. За відсутності потрібних компетенцій належною дією є безпечне направлення до відповідної служби, а не самостійне проведення спеціалізованої судово-психологічної оцінки.
Що допомагає у тривалому відновленні
Відновлення часто починається з практичних умов: безпечного житла, медичної допомоги, передбачуваного розпорядку, стабільних контактів, доступу до навчання чи роботи та можливості самостійно ухвалювати рішення. Людина може потребувати юридичної консультації, фізичної реабілітації, психотерапії, підтримки дітей або сприяння в поверненні до громади. Послідовність визначається індивідуальними потребами.
Психологічні втручання добирають відповідно до симптомів, уподобань, безпеки та професійного оцінювання; для травматичних розладів існують окремі клінічні рекомендації. Проте сам факт сексуального насильства не означає однакової програми лікування для всіх. Повернення контролю над власним життям підтримується повагою до темпу людини, якісною інформацією та можливістю змінювати рішення.
Профілактика повторної шкоди залежить і від установ: безпечні канали звернення, зрозумілі правила роботи з даними, доступність послуг для чоловіків, дітей та людей з інвалідністю, підготовка медичних працівників і належне документування зменшують ризик того, що людина відмовиться від допомоги через страх нового приниження. На рівні громади важливі запобігання стигматизації та відповідальність осіб, які вчиняють насильство.
Поширені запитання
Чи потрібно звертатися до поліції, щоб отримати медичну допомогу?
Потребу в медичній допомозі визначають стан здоров’я та ризики для нього. Варто звертатися по неї незалежно від рішення щодо кримінального провадження. Порядок повідомлення органів влади й винятки з конфіденційності можуть залежати від віку, обставин та вимог законодавства; їх має пояснити фахівець.
Якщо насильство сталося давно, чи є сенс звертатися?
Так. Лікування болю, обстеження щодо інфекцій, допомога в питаннях репродуктивного здоров’я, психологічна підтримка, правова консультація та інформація щодо репарацій можуть бути актуальними й через тривалий час. Окремі профілактичні заходи мають часові обмеження, але доступ до решти допомоги ними не вичерпується.
Чи вважається сексуальним насильством примус без фізичного спротиву?
Так, за відсутності вільної згоди можливий сексуальний примус, зокрема в умовах погроз, несвободи або залежності. Завмирання, мовчання чи дії заради виживання не дорівнюють добровільній згоді. Правову кваліфікацію конкретних обставин встановлюють компетентні органи.
Чи можуть постраждати чоловіки й військовополонені?
Так. Документація ООН щодо України охоплює сексуальне насильство стосовно цивільних осіб та військовополонених різної статі. Професійні послуги мають бути доступними також чоловікам і хлопцям, без упереджених припущень про їхню реакцію чи сексуальність. Моніторингова місія ООН, 2026.
Чи потрібно мати докази, щоб звернутися до Центру допомоги врятованим?
Для отримання первинної підтримки в Центрах допомоги врятованим докази пережитого насильства не вимагаються. Визнання статусу постраждалої особи для спеціальних репарацій — окрема процедура з власними вимогами. Інформація UNFPA про Центри.
Чи можна отримати психологічну допомогу дистанційно?
Так, за умови наявності безпечного зв’язку. Платформа «Аврора» пропонує дистанційні консультації. Якщо телефоном або обліковими записами може користуватися небезпечна особа, варто обрати інший доступний канал або домовитися про особисте звернення. Платформа «Аврора».
Чи виплачують усім постраждалим 3000 євро?
Ні, йдеться про передбачений у 2026 році механізм одноразової виплати для осіб, які відповідають установленим критеріям та проходять процедуру визнання. Фінансування залежить від донорських надходжень. Перевіряйте чинний порядок та можливість подання заяв за офіційним повідомленням міністерства і пов’язаними нормативними актами.
Пов’язані статті
Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих — ширше пояснення згоди, форм сексуального насильства й допомоги; Сексуальне насильство щодо дітей: ознаки, підтримка та захист — окремий маршрут захисту дітей; 19 червня — Міжнародний день протидії сексуальному насильству в умовах війни — суспільний і пам’ятний контекст теми.
Додаткові матеріали: Торгівля людьми і сексуальна експлуатація: ознаки, безпека, відновлення · Сексуальне насильство з боку знайомої людини: чому буває складно звернутися
Джерела
Rubini, E., Valente, M., Trentin, M., Facci, G., Ragazzoni, L., & Gino, S. (2023). Negative consequences of conflict-related sexual violence on survivors: A systematic review of qualitative evidence. International Journal for Equity in Health, 22, 227. Наукова публікація.
UNFPA Ukraine. Центри допомоги врятованим. Офіційна сторінка.
UNFPA Ukraine. Aurora online platform: Specialized support for survivors of violence. Офіційна сторінка програми.
United Nations, Office of the Special Representative of the Secretary-General on Sexual Violence in Conflict. Our mandate. Офіційний документ.
Верховна Рада України. (2024). Закон України № 4067-IX «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій». Чинний текст.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. Клінічний посібник.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused: WHO clinical guidelines. Клінічні настанови.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2020). Clinical management of rape and intimate partner violence survivors: Developing protocols for use in humanitarian settings. Клінічний посібник.
Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України. (2026). В Україні запроваджують механізм надання невідкладних репарацій для осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни. Офіційне повідомлення.
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні. (2026, 18 вересня). Sexual Violence in the Context of the Russian Federation Full-Scale Armed Attack against Ukraine. Тематична доповідь.
Система надання безоплатної правничої допомоги. Контакт-центр. Офіційні контакти.
Центр громадського здоров’я МОЗ України. Постконтактна профілактика (ПКП). Офіційна медична інформація.