Психологічна стійкість у старшому віці: чинники та межі ресурсів
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Психологічна стійкість у старшому віці — це здатність людини зберігати або відновлювати значуще для неї функціонування під час життєвих труднощів, спираючись на власні навички, стосунки, доступні послуги та умови середовища. У наукових дослідженнях для цього явища часто використовують поняття «резильєнтність». Воно охоплює те, як людина пристосовується до втрати, тривалої хвороби, вимушеного переїзду, змін у родині або інших випробувань, і як її можливості змінюються з часом.
Старший вік сам собою не визначає рівень стійкості. Люди з однаковим календарним віком можуть мати різні життєві обставини, стан здоров’я, матеріальні можливості, коло підтримки та досвід подолання труднощів. Дослідження свідчать, що психологічна стійкість пов’язана з багатьма чинниками, але їхня роль залежить від виду навантаження і способу вимірювання результату. Це головний висновок систематичного огляду Jacob та співавторів (2025) та інтегративного огляду Songsri та співавторів (2026).
Стійкість виявляється також у здатності звернутися по допомогу, змінити звичний спосіб життя або прийняти підтримку без втрати самоповаги. Людина може сумувати, плакати, боятися чи потребувати тривалого відновлення і водночас поступово відновлювати участь у важливих для себе справах. Ширше визначення резильєнтності розглянуто в матеріалі «Психологічна стійкість і резильєнтність: що це, як працює та від чого залежить».
Що саме означає стійкість у старшому віці
Для оцінювання психологічної стійкості потрібно врахувати три складники: наявність суттєвих труднощів, зміну стану людини під їхнім впливом і подальшу траєкторію пристосування. Один показник гарного настрою або відсутність скарг не дає змоги встановити, як людина переживає конкретне навантаження. Важливо знати, що було до події, які зміни настали і які можливості підтримують повсякденне життя тепер.
У старшому віці стійкість може стосуватися різних сфер. Психологічна сфера охоплює емоційну регуляцію, відчуття впливу на власне життя і відновлення після втрат. Соціальна сфера включає взаємну підтримку та участь у спільноті. Функціональна сфера стосується можливості виконувати бажані повсякденні дії з відповідними засобами і допомогою. Ці сфери взаємодіють, однак людина може зберігати одну з них навіть тоді, коли інша потребує підтримки.
ВООЗ визначає здорове старіння через функціональну спроможність — можливість бути й робити те, що людина цінує, завдяки взаємодії її стану та середовища. Таке розуміння допомагає оцінювати стійкість відповідно до особистих цілей. Наприклад, після погіршення рухливості людина може продовжувати спілкуватися з друзями, ухвалювати рішення та брати участь у родинному житті, якщо середовище й підтримка створюють для цього умови.
Стійкість як риса, процес і результат
Частина досліджень називає стійкістю відносно стабільні якості — наполегливість, упевненість у власних силах або оптимізм. Інші розглядають її як процес взаємодії людини із середовищем. Ще інші оцінюють результат: наприклад, чи повернулося функціонування після критичної події. Огляд 193 поздовжніх досліджень Wolke та співавторів (2025) показує, наскільки відмінними бувають ці визначення навіть у науковій літературі. Цей огляд охоплював людей різного віку, тому його методологічні висновки слід відрізняти від вікових результатів.
Для читача корисне процесуальне запитання: які труднощі виникли, що вже допомагає людині, яких ресурсів бракує і як змінюється її повсякденне життя? Воно дозволяє бачити потреби без приклеювання ярликів «сильна» або «слабка» людина.
Що показують дослідження психологічної стійкості після 60 років
Метааналіз Trică та співавторів (2024) об’єднав 21 дослідження людей віком від 60 років і виявив позитивний зв’язок між резильєнтністю та показниками успішного старіння. Узагальнений зв’язок був середнього розміру, але результати окремих робіт істотно відрізнялися. Автори прямо підкреслюють високу неоднорідність, яка обмежує точність загального висновку. До аналізу також не включали деякі популяції з хронічними або паліативними станами; переносити оцінку на всіх людей старшого віку було б помилкою.
Систематичний огляд Jacob та співавторів (2025) синтезував 54 роботи, серед яких 44 емпіричні дослідження та 10 концептуальних моделей. Дослідники згрупували чинники на індивідуальному, соціальному, середовищному й біофізіологічному рівнях. Це узгоджується з висновком, що психологічну стійкість варто підтримувати одночасно через особисті навички й через доступ до реальних ресурсів.
Огляд Songsri та співавторів (2026) охопив 42 емпіричні дослідження з 18 країн. Він виявив зв’язки резильєнтності з відчуттям компетентності, сімейними стосунками, соціальними мережами, економічною безпекою, здоров’ям і цифровою грамотністю. У більшості робіт використовували спостережні методи, а інструментів вимірювання було понад двадцять. Тому наявність зв’язку між певним ресурсом і високим показником стійкості ще не означає, що саме цей ресурс спричинив поліпшення.
У дослідженнях старшого віку також часто використовують поняття «успішне старіння», яке різні автори визначають по-різному — через здоров’я, функціонування, благополуччя або соціальну активність. Ці критерії можуть необґрунтовано знецінювати життя людей з інвалідністю чи хронічними хворобами. Психологічна стійкість має сенс і тоді, коли людина живе з тривалими обмеженнями, відчуває втому або потребує допомоги.
Особисті психологічні ресурси: від чого вони залежать
Відчуття дієздатності та можливість вибору
Віра у власну спроможність розв’язувати доступні завдання, розуміння своїх прав і досвід успішних невеликих рішень можуть підтримувати адаптацію. Однак дієздатність формується у взаємодії з обставинами. Людині важко відчувати вплив на життя, якщо їй без пояснень змінюють лікування, вирішують за неї питання проживання або позбавляють доступної інформації. Огляд захисних чинників старіння вказує на значення індивідуальних можливостей поряд із соціальними та середовищними умовами.
Підтримка автономії передбачає прості практики: запитувати про пріоритети, пропонувати зрозумілий вибір, узгоджувати план допомоги та поважати рішення людини. Фізична залежність у певних діях сама по собі не визначає здатності приймати рішення. Для пов’язаного питання дивіться «Психологічні потреби людей старшого віку: автономія, зв’язки та значущість».
Регуляція емоцій та досвід подолання
Прожиті труднощі можуть дати людині практичне знання про те, які дії їй допомагають, кому можна довіряти і коли краще змінити план. Водночас тривала травматизація, повторні втрати та виснаження можуть обмежувати доступ до звичних стратегій. Досвід минулих криз не гарантує однакового реагування на наступну: масштаби загрози, стан здоров’я і доступність підтримки можуть бути зовсім іншими.
Емоційна регуляція означає можливість помічати переживання та обирати посильну відповідь. Іноді це розмова, відпочинок або повернення до звичного ритму; іноді — звернення по професійну допомогу. Намагання завжди демонструвати спокій може збільшувати ізоляцію, якщо людина починає приховувати потребу в підтримці.
Сенс, цінності та життєва безперервність
Відчуття належності, значущість стосунків, духовні практики для тих, кому вони близькі, пам’ять про важливі ролі та можливість зробити внесок можуть бути ресурсами адаптації. У систематичних оглядах вони з’являються серед пов’язаних зі стійкістю чинників, але не утворюють універсального рецепта. Для однієї людини сенс пов’язаний із родиною, для іншої — з професійним досвідом, громадською участю, творчістю, піклуванням про тварин чи приватним життям.
Коли людина переживає втрату партнера або зміну ролі, підтримка сенсу полягає у можливості поступово відновлювати власні зв’язки й заняття. Вимога негайно «знайти нову мету» може спричиняти додатковий тиск. У статті про психологічну адаптацію до старіння окремо пояснено ширші вікові переходи.
Соціальні зв’язки та взаємність як ресурс стійкості
Близькі стосунки можуть давати емоційне прийняття, практичну допомогу, інформацію і відчуття належності. Важливими бувають сім’я, друзі, сусіди, однолітки, спільноти за інтересами, волонтери та фахівці. Огляд Songsri та співавторів (2026) відносить сімейні зв’язки, соціальні мережі й участь у спільноті до повторюваних корелятів резильєнтності.
Водночас кількість контактів не дорівнює якості підтримки. Часті розмови можуть бути виснажливими, якщо вони супроводжуються контролем, знеціненням чи конфліктами. Людина, яка добровільно живе наодинці, може мати близькі стосунки і добре почуватися, тоді як спільне проживання не усуває суб’єктивного почуття самотності. ВООЗ розглядає соціальну ізоляцію та самотність як важливі чинники психічного здоров’я у старшому віці.
Корисна підтримка зберігає взаємність і право вибору. Людина старшого віку може не лише отримувати допомогу, а й передавати знання, підтримувати інших або визначати межі власного спілкування. Це стосується психологічної стійкості без перетворення соціальної активності на обов’язкову норму.
Матеріальні умови, безпека й доступність середовища
Стабільне житло, достатній дохід, їжа, доступ до ліків, транспорту, зв’язку та соціальних послуг формують реальний простір для адаптації. За постійної нестачі ресурсів навіть добре сформовані психологічні навички можуть бути перевантажені. Wong, DeGraff і Orozco-Rocha (2023) описують двобічний взаємозв’язок економічних ресурсів і здоров’я в старшому віці: обмеження доходів може впливати на здоров’я, а погіршення здоров’я — виснажувати матеріальні можливості.
Тому практична підтримка стійкості може починатися з поліпшення освітлення, доступного транспорту, слухового апарата, забезпечення харчування, допомоги з оформленням послуг чи усунення фізичних бар’єрів удома. Такі кроки знижують конкретне навантаження, яке неможливо усунути самою порадою «мислити позитивно». Підхід ВООЗ до здорового старіння розглядає середовище як частину функціональної спроможності.
Повага до меж ресурсів означає також відмову від припущення, що людина повинна самостійно компенсувати наслідки бідності, вікової дискримінації або недоступної інфраструктури. Відповідальність за безпечні умови життя розподілена між родиною, спільнотою, службами та інституціями.
Фізичне здоров’я, хронічні хвороби та повсякденне функціонування
Біль, порушення сну, погіршення слуху чи зору, зменшення рухливості та кілька одночасних захворювань можуть збільшувати фізичне й емоційне навантаження. Вплив залежить від вираженості симптомів, доступу до лікування, адаптації середовища й підтримки. Жодна з цих умов автоматично не означає низької психологічної стійкості; однак ускладнення повсякденних завдань може обмежувати можливість користуватися попередніми стратегіями.
Посібник ВООЗ ICOPE (2025) передбачає орієнтоване на людину оцінювання внутрішнього потенціалу, виявлення соціальних потреб і створення персоналізованого плану підтримки. З психологічного погляду такий підхід важливий тим, що пов’язує переживання людини з конкретними бар’єрами та доступними шляхами допомоги.
Якщо людина припинила виходити з дому через погіршення зору, психологічна підтримка може включати роботу зі страхом і втратами, а також організацію безпечних маршрутів та доступних послуг. Лише емоційних рекомендацій у такій ситуації недостатньо. Для ширшого огляду функціонування та самостійності корисна стаття «Здорове старіння: що це означає для психічного здоров’я та повсякденного життя».
Як змінюється стійкість після конкретних життєвих подій
Втрата близької людини та горювання
Після смерті партнера або іншої значущої людини можуть змінитися побут, фінанси, коло стосунків, звичний розклад і уявлення про майбутнє. Смуток, хвилі болю та потреба в підтримці є людськими реакціями на втрату. Стійкість у такому контексті може означати повільне відновлення щоденних справ і формування нового способу жити з пам’яттю про близьку людину. Темп цього процесу індивідуальний.
Коли горювання супроводжується стійким погіршенням функціонування, самозанедбанням або симптомами депресії, доцільна професійна оцінка. Важливо розрізняти переживання втрати, його інтенсивність, тривалість та можливі клінічні стани.
Пенсія, переїзд і зміна ролей
Завершення професійної роботи може розширити свободу розпоряджатися часом, а може призвести до зменшення доходів, втрати соціальних контактів чи звичного відчуття значущості. Добровільність переходу, матеріальна безпека і наявність нових або збережених ролей впливають на адаптацію. Переїзд і зміна умов догляду також мають різні наслідки залежно від того, наскільки людина бере участь у рішеннях.
Тривала небезпека та вимушене переміщення
Під час війни або вимушеного переміщення людина може втратити дім, підтримку сусідів, доступ до лікування, документи чи стабільний зв’язок із близькими. В таких умовах стійкість залежить від безпеки й організованої допомоги не менше, ніж від психологічних стратегій. Повторна загроза та невизначеність здатні виснажувати ресурси, які раніше добре працювали.
Український контекст потребує уваги до житла, доступності громадського транспорту, ліків, медичних і соціальних послуг, евакуації та зв’язку. Звіт Європейського регіонального бюро ВООЗ про потреби дорослого населення України (2025) описує бар’єри доступу до допомоги на рівні населення; його загальні показники слід використовувати без автоматичного перенесення на кожну вікову групу. Дослідження HelpAge International щодо потреб людей старшого віку на сході України доповнює картину конкретними труднощами цієї групи.
Коли ресурсів стає недостатньо
Ресурс стійкості має межі, бо навантаження буває тривалим, повторним і багаторівневим. Людина може одночасно переживати втрату, доглядати за близьким, відчувати біль, боятися обстрілів і мати труднощі з оплатою ліків. У таких умовах концентрація лише на її «силі характеру» відволікає від потреби зменшити навантаження й забезпечити доступну підтримку.
Ознаками перевантаження можуть бути тривала зміна сну, відчутне зниження повсякденного функціонування, втрата контакту з близькими, труднощі з самообслуговуванням, різке зменшення активності або переживання, які людина сама визначає як нестерпні. Це приводи уважно з’ясувати причини й потреби. За одним симптомом неможливо встановити ні «низьку резильєнтність», ні психічний розлад.
Стійкість не дає імунітету від депресивного розладу, тривожних станів чи наслідків травми. Якщо труднощі зберігаються, наростають або суттєво обмежують життя, варто звернутися до сімейного лікаря, психолога, психотерапевта чи психіатра відповідно до ситуації. Клінічний маршрут окремо пояснює стаття «Депресія у літніх людей: ознаки, ризики, діагностика та лікування».
Чим стійкість відрізняється від сусідніх психологічних понять
Психологічне благополуччя описує якість переживання й оцінювання життя. Стійкість проявляється у відповідь на труднощі та характеризує пристосування в часі. Людина може бути стійкою під час горювання і тимчасово мати низьке суб’єктивне благополуччя. Докладно про відповідний віковий вимір ідеться у статті «Психологічне благополуччя у старшому віці».
Психологічна гнучкість описує здатність помічати досвід і змінювати або продовжувати поведінку відповідно до цінностей і контексту. Вона може бути одним із ресурсів стійкості, проте її не слід ототожнювати з результатом адаптації після тяжкого випробування. Визначення подано в окремій статті «Психологічна гнучкість».
Життєстійкість як спеціальний конструкт пов’язують із залученістю, контролем та сприйняттям змін як виклику; стресостійкість у ширшому вжитку стосується реагування на стресові навантаження. Резильєнтність охоплює ширшу траєкторію адаптації. Це розрізнення пояснено у порівнянні резильєнтності, життєстійкості та стресостійкості.
Когнітивні здібності та психологічна стійкість — також різні виміри. Зміни пам’яті або уваги оцінюють за відповідними методами й впливом на життя, а не за загальним рівнем «сили духу». Нормативні вікові особливості й тривожні ознаки розглядає матеріал «Когнітивне старіння: як з віком змінюються пам’ять, увага і мислення».
Як учені вимірюють стійкість і чому результати можуть різнитися
У дослідженнях використовують опитувальники CD-RISC, Resilience Scale, Brief Resilience Scale та інші інструменти. Деякі оцінюють уявлення людини про власні сили, інші — сприйняту здатність відновлюватися або окремі стратегії подолання. Це означає, що дві роботи з однаковим словом «резильєнтність» можуть вимірювати суттєво різні конструкти.
Психометричний систематичний огляд Cosco та співавторів (2016) проаналізував шість досліджень перевірки шкал у людей віком від 60 років. Деякі інструменти демонстрували прийнятні психометричні показники, однак факторні структури не завжди повторювали первинні моделі. Інтегративний огляд 2026 року виявив понад двадцять варіантів інструментів у 42 роботах. Порівнювати їхні бали без урахування вибірки, культури та способу оцінювання некоректно.
Оцінка психологічної стійкості за шкалою є дослідницьким або допоміжним інструментом. Вона не становить медичного діагнозу, не вимірює моральну цінність людини і не передбачає безпомилково, як людина переживе майбутню кризу. Для розуміння конкретної ситуації потрібні бесіда, досвід людини, відомості про середовище й оцінка функціонування в динаміці.
Чи можна підтримати психологічну стійкість: що відомо про втручання
Доказова база програм, створених саме для підвищення резильєнтності у старшому віці, поступово зростає. Мережевий метааналіз Wu та співавторів (2023) узагальнив дев’ять рандомізованих досліджень підходів, що поєднують роботу з тілом і психологічні елементи. Автори виявили невелике середнє покращення показників стійкості. Висновок стосується досліджених втручань і вибірок; він не означає, що будь-яка фізична активність або практика усвідомленості однаково ефективна для кожної людини.
Огляд Songsri та співавторів (2026) виявив сім інтервенційних досліджень серед 42 включених робіт. Фізична активність, практики усвідомленості, тайцзі, групові вправи та технологічно підтримані заняття мали обнадійливі результати в окремих вибірках, хоча одне мережеве втручання не показало ефекту. Невелика кількість досліджень, відмінності методів і тривалості спостереження стримують загальні рекомендації про «найкращу програму».
Практичні напрями підтримки
Починати корисно з того, що людина сама вважає складністю: нестача спілкування, біль, страх виходити з дому, виснаження доглядом, нестабільний дохід або втрата близької людини. Далі варто спільно визначити невеликий досяжний крок і потрібні для нього умови. Для когось це регулярний дзвінок другові; для іншого — доступний транспорт до лікаря, адаптація житла або психологічна консультація.
Фізичну активність добирають за станом здоров’я, можливостями та вподобаннями, за потреби разом із медичним фахівцем. Соціальні контакти будують на добровільності та безпеці. Психологічна робота може допомагати називати переживання, підтримувати ціннісні дії, опрацьовувати втрати та розширювати способи подолання. Усе це доречно поєднувати з вирішенням матеріальних і організаційних труднощів.
Коли людині потрібна тривала допомога, план варто переглядати разом із нею: які дії залишаються важливими, що стало доступнішим, які засоби перевтомлюють, яка підтримка зберігає гідність і автономію. Саме такі принципи персоналізованого догляду підтримує ICOPE ВООЗ.
Коли потрібна фахова допомога
Професійна оцінка доречна, якщо протягом тривалого часу погіршується здатність піклуватися про себе, виникає виражена безнадія, стійке порушення сну, сильна тривога, небезпечне вживання речовин, нові або швидко наростаючі зміни поведінки чи пам’яті. Лікар може оцінити фізичні причини погіршення, дію ліків та потребу в подальшій допомозі; фахівець із психічного здоров’я — емоційні й психологічні труднощі. ВООЗ окремо наголошує на доступності психічної допомоги для людей старшого віку.
Якщо людина говорить про намір завдати собі шкоди, не може залишатися в безпеці або має раптову тяжку зміну свідомості, потрібна невідкладна місцева медична допомога. У разі інших виражених труднощів варто організувати своєчасну консультацію та підтримати людину у виборі зручного способу звернення.
При організації консультації слід враховувати слух, зір, темп розмови, можливість пересування, конфіденційність і участь людини у визначенні мети зустрічі. Психологічна стійкість не скасовує право на лікування, соціальний захист і допомогу.
Поширені запитання
Чи стають усі люди психологічно стійкішими з віком?
Ні. Життєвий досвід може сприяти освоєнню способів подолання, але стійкість залежить від конкретних навантажень, здоров’я, соціальних зв’язків, фінансової безпеки та підтримки. Наукові результати не встановлюють універсального зростання резильєнтності з кожним роком життя. Систематичний огляд вікових чинників підкреслює її багаторівневу природу.
Чи означає плач або страх, що людина втратила стійкість?
Ні. Сильні емоції можуть супроводжувати адаптацію до втрати та загрози. Для оцінки важливі зміна функціонування, тривалість труднощів, підтримка й потреби людини. Психологічна допомога доречна незалежно від того, наскільки «стійкою» її вважають інші.
Чи може людина зі складним захворюванням бути стійкою?
Так. Фізична хвороба, інвалідність і потреба в догляді можуть співіснувати з можливістю ухвалювати рішення, підтримувати стосунки та пристосовувати життя до нових умов. Оцінювання має враховувати підтримку й доступність середовища, а не лише перелік діагнозів. Це узгоджується з концепцією функціональної спроможності ВООЗ.
Чи збільшує психологічна стійкість тривалість життя?
У деяких поздовжніх дослідженнях виявлено зв’язки показників резильєнтності зі станом здоров’я й ризиком смерті. Однак такі дані не встановлюють причинного впливу психологічної стійкості на тривалість життя. Огляд 2026 року підкреслює потребу в кращих поздовжніх дослідженнях і випробуваннях. Жодна вправа зі «стійкості» не має науково підтвердженої гарантії подовження життя.
Як підтримувати близьку людину без надмірної опіки?
Насамперед запитайте, що для неї зараз найважливіше, яка допомога потрібна і які рішення вона хоче приймати самостійно. Пояснюйте варіанти зрозуміло, дотримуйтеся домовленостей, сприяйте спілкуванню та доступу до послуг. Корисна підтримка зберігає право на вибір і допомагає зменшити конкретні бар’єри.
Висновок
Психологічна стійкість у старшому віці формується в динамічній взаємодії особистих можливостей, стосунків, здоров’я, безпеки й середовища. Дослідження підтверджують численні зв’язки резильєнтності з благополуччям та умовами життя, водночас неоднорідність визначень, шкал і вибірок обмежує твердження про універсальні чинники та гарантовані результати втручань. Практична підтримка поєднує повагу до життєвого досвіду й автономії з реальним зменшенням навантаження та доступом до допомоги.
Пов’язані статті
Джерела
Cosco, T. D., Kaushal, A., Richards, M., Kuh, D., & Stafford, M. (2016). Resilience measurement in later life: A systematic review and psychometric analysis. Health and Quality of Life Outcomes, 14, 16. https://doi.org/10.1186/s12955-016-0418-6
HelpAge International. (2026). Gender-inclusive research of the needs of older people living in Eastern Ukraine. https://www.helpage.org/resource/gender-inclusive-research-of-the-needs-of-older-people-living-in-eastern-ukraine-ukrainian/
Jacob, B. A., Walker, C., O’Sullivan, M., Rouse, P., & Parsons, M. (2025). A multidimensional perspective on resilience in later life: A systematic literature review of protective factors and adaptive processes in ageing. Geriatrics, 10(6), 154. https://doi.org/10.3390/geriatrics10060154
Songsri, C., Ramluggun, P., & Aryuwat, P. (2026). Navigating adversity in older age: An integrative review of contemporary resilience concepts and measurement challenges. Geriatrics, 11(4), 111. https://doi.org/10.3390/geriatrics11040111
Trică, A., Golu, F., Sava, N. I., Licu, M., Zanfirescu, Ș. A., Adam, R., & David, I. (2024). Resilience and successful aging: A systematic review and meta-analysis. Acta Psychologica, 248, 104357. https://doi.org/10.1016/j.actpsy.2024.104357
Wolke, D., Zhou, Y., Liu, Y., Eves, R., Mendonça, M., & Twilhaar, E. S. (2025). A systematic review of conceptualizations and statistical methods in longitudinal studies of resilience. Nature Mental Health, 3, 1088–1099. https://doi.org/10.1038/s44220-025-00479-3
Wong, R., DeGraff, D. S., & Orozco-Rocha, K. (2023). Economic resources and health: A bi-directional cycle for resilience in old age. Journal of Aging and Health, 35(10). https://doi.org/10.1177/08982643231179873
World Health Organization. (2025). Healthy ageing and functional ability. https://www.who.int/news-room/questions-and-answers/item/healthy-ageing-and-functional-ability
World Health Organization. (2025). Integrated care for older people (ICOPE): Guidance for person-centred assessment and pathways in primary care (2nd ed.). https://www.who.int/publications/i/item/9789240103726
World Health Organization. (2026). Mental health of older adults. https://www.who.int/en/news-room/fact-sheets/detail/mental-health-of-older-adults
World Health Organization Regional Office for Europe. (2025). Health needs assessment of the adult population in Ukraine: Survey report, April 2025. https://www.who.int/ukraine/publications/i/item/WHO-EURO-2025-6904-46670-80597
Wu, Y.-C., Shen, S.-F., Lee, S.-Y., Chen, L.-K., & Tung, H.-H. (2023). The effectiveness of mind-body approaches for enhancing resilience in older adults: A systematic review and network meta-analysis. Archives of Gerontology and Geriatrics, 109, 104949. https://doi.org/10.1016/j.archger.2023.104949