Протокол реконсолідації травматичної пам’яті (RTM): що це і що відомо про ефективність
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
RTM (Reconsolidation of Traumatic Memories, протокол реконсолідації травматичної пам’яті) — структурований психотерапевтичний протокол для роботи з травматичними спогадами та симптомами посттравматичного стресового розладу (ПТСР). У ранніх дослідженнях його часто проводили як кілька тривалих сесій із короткою реактивацією травматичного спогаду, переходом до дистанційованого уявного перегляду події та подальшим перетворенням способу, у який людина уявляє цей епізод.
Станом на 2026 рік RTM має перспективну, але нерівномірно зрілу доказову базу. Ранні невеликі рандомізовані дослідження порівнювали RTM переважно з очікуванням лікування; систематичний огляд і метааналіз 2021 року оцінив цей напрям як перспективний, водночас вказавши на малий обсяг вибірок, ризик систематичних похибок і дуже низьку визначеність доказів для RTM. У 2026 році з’явилося важливе пряме рандомізоване порівняння RTM із пролонгованою експозицією: обидві групи істотно поліпшилися, а різниці між ними за основним післялікувальним показником не виявили. Це посилює клінічний сигнал RTM, але саме по собі ще не робить протокол універсально встановленою терапією першої лінії.
В Україні RTM має нормативне визнання: Перелік методів психотерапії з доведеною ефективністю МОЗ прямо містить «Протокол реконсолідації травматичної пам’яті» для визначених категорій станів. Нормативне включення методу і сила його клінічної доказової бази — різні питання. Перелік МОЗ визначає місце методу в українській системі, а оцінка ефективності конкретно при ПТСР залежить від якості та сукупності досліджень.
Коротко: що важливо знати про RTM
RTM — окремий структурований протокол, а не загальна назва всіх методів, які апелюють до реконсолідації пам’яті.
Назва протоколу не доводить, що клінічний ефект RTM спричинений саме нейробіологічною реконсолідацією. Сучасні огляди прямо залишають питання механізму відкритим.
Найбільше RTM досліджували при ПТСР у військових, ветеранів і військово пов’язаних вибірках; даних для інших популяцій значно менше.
Ранні позитивні дослідження часто мали невеликі вибірки та контроль очікування, тому їхні великі ефекти не слід переносити на всіх людей із ПТСР.
У 2026 році рандомізоване дослідження за участю 94 військовослужбовців і ветеранів показало значне поліпшення і в RTM, і в пролонгованій експозиції без різниці між групами за основним післялікувальним результатом.
VA/DoD у настанові 2023 року зазначає недостатність доказів, щоб рекомендувати RTM «за» або «проти»; NICE рекомендує для дорослих із ПТСР травма-фокусовані когнітивно-поведінкові втручання та за визначених умов EMDR, але не містить окремої рекомендації RTM.
Український наказ МОЗ № 2118 включає RTM до офіційного переліку методів. Це нормативне визнання не означає однакової сили доказів RTM і всіх інших перелічених методів для кожного стану.
RTM не стирає автобіографічну пам’ять. У дослідженнях оцінюють зменшення симптомів і дистресу, а не зникнення факту чи змісту події.
RTM не варто відтворювати як самостійну «техніку з інтернету»: клінічне застосування передбачає оцінювання стану, безпеки, показань, альтернатив і здатності фахівця діяти, якщо симптоми посиляться або потрібна інша допомога.
Що саме називають RTM
У науковій літературі RTM описують як короткий, мануалізований когнітивний протокол для ПТСР. Огляд Центру передового досвіду з психологічного здоров’я Міністерства оборони США описує класичну послідовність як коротку реактивацію травматичної історії до появи помітного збудження, повернення уваги до теперішнього, визначення умовних «початку» та «кінця» епізоду, дистанційований чорно-білий перегляд події у формі фільму, подальшу швидку уявну прокрутку у зворотному напрямку та створення альтернативних нетравматизувальних версій сцени.
Це опис протоколу, а не рекомендація самостійно повторювати його. У клінічному контексті важливі не лише уявні процедури, а й оцінювання ПТСР, супутніх станів, ризиків, готовності до роботи з травматичним матеріалом, інформована згода, контроль дистресу, відстеження результату та можливість змінити план допомоги.
RTM слід відрізняти від EMDR-терапії. Обидва підходи працюють із травматичною пам’яттю, але мають різні процедури, навчальні системи, теоретичні моделі та доказові траєкторії. RTM також не є синонімом травма-фокусованої когнітивно-поведінкової терапії або пролонгованої експозиції.
RTM і реконсолідація пам’яті — це різні рівні пояснення
Реконсолідація пам’яті — ширший науковий феномен, за якого реактивована пам’ять за певних умов може ставати тимчасово пластичнішою і знову стабілізуватися з оновленими характеристиками. Окремо про цей процес і межі його терапевтичного тлумачення йдеться у матеріалі «Реконсолідація пам’яті: чи можна змінити емоційну пам’ять після її реактивації».
RTM використовує реконсолідацію як пояснювальну рамку, однак це не тотожне прямому доказу механізму. Astill Wright та співавтори у систематичному огляді наголосили, що для так званих терапій консолідації та реконсолідації треба залишатися обережними щодо справжнього механізму дії. Клінічне поліпшення після RTM показує, що втручання може бути корисним; воно не показує саме по собі, що зміна відбулася через конкретне нейробіологічне «вікно реконсолідації».
Це розрізнення принципове. У психотерапії одна й та сама клінічна зміна може виникати через кілька взаємодіючих процесів: нове навчання, переоцінювання значення події, зниження уникання, зміни уваги, дистанціювання від образу, оновлення контексту безпеки, очікування, терапевтичну взаємодію та інші чинники. Щоб назвати один із них специфічним причинним механізмом RTM, потрібні дослідження, які перевіряють саме цей механізм, а не лише кінцеве зменшення симптомів.
Як зазвичай проходить RTM
Опубліковані дослідження не використовували абсолютно однакову тривалість і кількість сесій. Тому популярна формула «RTM — це рівно три сеанси» є надто жорсткою. У частині ранніх випробувань протокол проводили приблизно за три двогодинні сесії, у британському дослідженні здійсненності — за дві–чотири 90-хвилинні сесії, а у прямому дослідженні 2026 року учасники могли отримати до десяти 90-хвилинних сесій.
1. Оцінювання і вибір терапевтичної мішені
До роботи зі спогадом фахівець має з’ясувати, які саме симптоми турбують людину, як вони пов’язані з травматичними подіями, чи відповідає клінічна картина ПТСР або іншому стану, які є супутні проблеми, ризики та поточне лікування. Скринінговий опитувальник може допомогти оцінити симптоми, але сам по собі не встановлює діагноз.
2. Коротка реактивація спогаду
У класичному описі RTM людину просять коротко звернутися до травматичної історії до появи помітного емоційного або вегетативного збудження, після чого терапевт повертає увагу до теперішньої ситуації. Офіційна доказова довідка PHCoE наголошує саме на мінімальній початковій експозиції, а не на тривалому детальному переказі травми.
3. Дистанційований уявний перегляд
Далі спогад уявляють з позиції спостерігача — наприклад, як чорно-білий фільм, який людина дивиться з психологічної дистанції. Протокол передбачає зміни способу, у який представлена сцена, до зниження вираженого дистресу. Мета цього етапу — не переконати людину, що подія не сталася, а змінити її теперішню емоційну реакцію на відтворення спогаду.
4. Зворотна прокрутка та альтернативні версії
Після дистанційованого перегляду класичний протокол використовує дуже швидку уявну зворотну прокрутку епізоду та подальші альтернативні, нетравматизувальні версії сцени. Ці елементи є специфічними для RTM і відрізняють його від стандартної пролонгованої експозиції або EMDR.
5. Повторне оцінювання
Терапевт перевіряє, чи викликає цільовий спогад попередній рівень дистресу, як змінилися симптоми між сесіями та чи потрібна подальша робота. У дослідженнях результат оцінювали стандартизованими шкалами ПТСР; у клінічній практиці до цього додається оцінка функціонування, сну, уникання, настрою, безпеки та інших релевантних проблем.
Що показали ранні рандомізовані дослідження
У ранній доказовій базі RTM домінували невеликі дослідження військових і ветеранів. Рандомізоване дослідження 2019 року включило 74 чоловіків-ветеранів із ПТСР та актуальними флешбеками або нічними кошмарами. Після RTM автори повідомили про великі зміни симптомів порівняно з групою очікування; серед тих, хто отримав лікування, 71% після втручання більше не відповідали використаним авторами критеріям діагнозу або субклінічного статусу.
Ця цифра не означає «71% ефективності RTM» для всіх людей із травмою. Дослідження було невеликим, вибірка — специфічною, а контроль очікування не дає відповіді, чи RTM кращий за іншу активну психотерапію. Великі ефекти в невеликих ранніх випробуваннях також часто зменшуються в ширших і незалежніших дослідженнях.
У 2021 році було опубліковано ще одне невелике рандомізоване дослідження — 30 військово пов’язаних жінок із ПТСР. Воно також порівнювало RTM із очікуванням і підтримало сигнал можливого клінічного ефекту. Водночас розмір вибірки та дизайн з неактивним контролем знову обмежували силу висновків.
Систематичний огляд і метааналіз 2021 року зібрав рандомізовані дослідження втручань, які автори відносили до консолідації або реконсолідації пам’яті. RTM був єдиним психологічним протоколом реконсолідації, який відповідав критеріям включення огляду. Автори назвали результати перспективними, але відзначили значний ризик систематичних похибок у більшості досліджень; для RTM визначеність доказів була дуже низькою. Сам огляд не ототожнював позитивний клінічний результат із доведеним механізмом реконсолідації.
Що додало порівняння RTM з активною терапією
У 2023 році британське рандомізоване дослідження здійсненності порівняло RTM із травма-фокусованою когнітивно-поведінковою терапією у 60 військових ветеранів. Воно було спроєктоване насамперед для перевірки здійсненності майбутнього повномасштабного випробування, а не для остаточного встановлення переваги одного лікування над іншим.
До 20-го тижня дані про психічне здоров’я були доступні для 45 учасників. Середнє зниження PCL-5 становило 18 балів у групі RTM і 8 балів у групі порівняння; 48% учасників RTM і 16% учасників порівняння більше не відповідали діагностичним критеріям ПТСР у межах дослідження. Автори прямо охарактеризували RTM як перспективне втручання та підкреслили необхідність сильнішого дослідження ефективності. Через малу вибірку, дослідницький характер аналізів і ціль здійсненності ці числа не слід подавати як доведену перевагу RTM.
Те саме дослідження окремо відстежувало безпеку і не зареєструвало небажаних подій, визначених протоколом. Це корисний сигнал, але 60 учасників недостатньо для надійного виявлення рідкісних небажаних подій або для висновку, що RTM не має ризиків.
Найважливіше нове дослідження: RTM проти пролонгованої експозиції у 2026 році
У квітні 2026 року онлайн було опубліковано, а в червневому номері Journal of Traumatic Stress вийшло пряме рандомізоване дослідження RTM і пролонгованої експозиції. У ньому 94 чинних або колишніх військовослужбовці з ПТСР були рандомізовані до RTM (48 осіб) або пролонгованої експозиції (46 осіб), із можливістю отримати до десяти 90-хвилинних сесій.
За клінічною шкалою CAPS-5 середній бал знизився приблизно з 39 до 22 в обох групах. Усередині кожної групи зміни були великими, але різниці між RTM і пролонгованою експозицією за основним післялікувальним результатом не було: p = 0,959. Дослідження також включало подальші оцінювання до 12 місяців.
Це суттєво сильніший вид порівняння, ніж ранні випробування проти очікування: RTM перевіряли не проти відсутності лікування, а проти активної, добре дослідженої терапії ПТСР. Водночас одне дослідження на 94 переважно військово пов’язаних учасниках не дає підстав автоматично переносити висновок на цивільних після різних типів травми, дітей, підлітків, людей із гострими станами або всі варіанти комплексної травматизації.
Не слід також називати RTM «доведено не гіршим» за пролонговану експозицію, якщо дослідження не було спеціально спроєктоване як формальне випробування не меншої ефективності з наперед визначеною межею. Коректний висновок за опублікованими даними простіший: у цій вибірці обидві терапії дали значне поліпшення, а статистично значущої міжгрупової різниці за основним післялікувальним показником не виявили.
Який науковий статус RTM станом на жовтень 2026 року
Найточніше описувати статус RTM не одним ярликом «доказовий / недоказовий», а за рівнями тверджень. Це особливо важливо для методу, де нормативне визнання, позитивні клінічні сигнали, зрілість рекомендацій і впевненість у механізмі розвиваються з різною швидкістю.
Встановлений факт: у кількох клінічних дослідженнях RTM асоціювався зі значним зменшенням симптомів ПТСР; у 2026 році цей ефект відтворено в прямому рандомізованому порівнянні з активною терапією.
Посилена, але ще не зріла порівняльна доказовість: дослідження 2026 року істотно зменшує залежність доказової бази від груп очікування, проте одного активного порівняння недостатньо для висновку про універсальну еквівалентність або перевагу.
Обмежені дані: незалежні великі багатоцентрові дослідження, цивільні й культурно різноманітні вибірки, діти та підлітки, довгострокове порівняння, систематичний моніторинг небажаних ефектів, вартісна ефективність та оптимальна «доза» RTM.
Змішані або ще відкриті питання: чи швидкість відповіді, менша потреба в детальному вербальному описі травми або коротший курс у частині протоколів перетворюються на стійкі практичні переваги в звичайній клінічній допомозі.
Спірне причинне твердження: що позитивний ефект RTM доводить специфічне «перезаписування» травматичної пам’яті через нейробіологічну реконсолідацію. Наявні клінічні випробування цього не встановлюють.
Нормативне визнання: RTM прямо включено до чинного українського переліку МОЗ. Це юридично та професійно важливий факт, але не заміна систематичному порівнянню клінічних результатів.
Професійна інфраструктура: існують програми навчання і практики RTM. Наявність навчального курсу, сертифіката або професійної спільноти засвідчує підготовку в методі, а не автоматично силу клінічних доказів методу.
Що кажуть клінічні настанови
У клінічній настанові VA/DoD 2023 року зазначено, що доказів недостатньо, щоб рекомендувати RTM за або проти нього для лікування ПТСР. Доказова довідка Міністерства оборони США, датована лютим 2026 року, повторює цей висновок і вказує на потребу додаткових досліджень до рекомендації RTM як лікування першої лінії для військової популяції.
Важлива хронологічна деталь: доказова довідка датована лютим 2026 року, тоді як пряме дослідження RTM проти пролонгованої експозиції було опубліковане онлайн 27 квітня 2026 року. Отже, цей офіційний огляд не міг оцінити нове активне порівняння. Стан доказів після квітня 2026 року сильніший, ніж база, на якій формувалася лютнева довідка, але клінічні настанови не оновлюються автоматично після одного нового дослідження.
Британська настанова NICE NG116 для дорослих із ПТСР рекомендує індивідуальні травма-фокусовані когнітивно-поведінкові втручання — зокрема когнітивно-процесуальну терапію, когнітивну терапію ПТСР, наративну експозиційну терапію та пролонговану експозицію — і за визначених умов EMDR. Окремої рекомендації RTM у NICE немає. Відсутність методу в конкретній настанові не доводить неефективність; вона показує, що RTM наразі не має такого самого рівня інтеграції в клінічні настанови, як рекомендовані методи.
Що відомо про RTM в Україні
Україна має окремий клінічно-практичний масив даних. Оцінка послуги 2023 року описала дистанційне навчання 26 українських клініцистів RTM на початку повномасштабної війни та зібрала рутинні дані пацієнтів. На початку були дані 53 людей, а після лікування — 45 тих, хто його завершив. Середнє зниження PCL-5 становило 25,8 бала; частка тих, хто за порогом PCL-5 відповідав категорії ймовірного ПТСР, зменшилася з 72% на вихідному етапі до 2% у післялікувальних даних.
Ці результати вражають за розміром, але дизайн не дозволяє тлумачити їх як доказ причинної ефективності RTM. Це була оцінка послуги без рандомізації та активної контрольної групи; післялікувальні дані стосувалися тих, хто завершив втручання; діагностичні категорії частково визначалися за скринінговими порогами. Такі дані показують здійсненність і клінічний сигнал у реальному українському контексті, але не замінюють контрольованого випробування.
Нормативний статус
Чинний наказ МОЗ України № 2118 прямо включає «Протокол реконсолідації травматичної пам’яті» до Переліку методів психотерапії з доведеною ефективністю та пов’язує його з категоріями F43 «Реакція на тяжкий стрес та розлади адаптації» і F07.2 «Постконтузійний [посттравматичний] синдром». Сам Перелік також зазначає, що наведені методи і рекомендації не є виключними.
Закон України № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», введений у дію 7 лютого 2026 року, визначає психотерапію як планомірне застосування науково обґрунтованих психотерапевтичних методів. Стаття 28 вимагає застосовувати методи відповідно до наукових даних про їхню ефективність, галузевих стандартів і протоколів, а також з урахуванням бажання людини, яка отримує психотерапію.
Постанова Кабінету Міністрів України № 288 від 4 березня 2026 року встановлює процедуру сертифікації фахівців і сертифікації психотерапевтів у певному науково обґрунтованому психотерапевтичному методі та прямо вимагає застосовувати її з урахуванням перехідних положень Закону. Порядок також зазначає, що фахівець, який не пройшов сертифікацію в науково обґрунтованому психотерапевтичному методі, може практикувати в ньому лише в межах навчальної або клінічної практики під супервізією. Водночас Закон № 4223-IX встановлює шестирічний перехідний період, протягом якого визначена ним сертифікація фахівців і наявність метод-специфічного сертифіката для передбачених законом процедур є добровільними. Ці норми слід читати разом: у 2026 році вимоги залежать від професійної категорії, форми практики та конкретної правової процедури, тому сам факт проходження короткого навчання RTM не є достатнім підтвердженням права на професійну психотерапевтичну практику.
Нормативне формулювання «метод психотерапії з доведеною ефективністю» в українському акті не означає, що кожен метод у списку має однакову кількість рандомізованих досліджень, однакову визначеність доказів або однаковий статус у міжнародних клінічних настановах. Для RTM коректна картина складається одразу з двох рівнів: метод нормативно визнаний в Україні, а міжнародна емпірична база залишається перспективною і поступово зміцнюється.
Для яких станів RTM реально досліджували
Найкраще RTM досліджений не для «травми взагалі», а для ПТСР. Значна частина вибірок складалася з військових, ветеранів або військово пов’язаних дорослих. У британському дослідженні здійсненності було багато учасників із комплексним ПТСР та множинними травмами, але воно не було остаточним випробуванням ефективності для комплексного ПТСР як окремої популяції.
Дані не дають підстав переносити ефект RTM без окремих досліджень на депресію, генералізований тривожний розлад, фобії, розлади особистості, хронічний біль, безсоння або будь-який стан, у якому присутній неприємний спогад. Наявність травматичного досвіду також не означає наявності ПТСР. Діагностика, симптоми й лікування ПТСР розкриті в окремій канонічній статті ХАБу про посттравматичний стресовий розлад.
RTM, пролонгована експозиція, травма-фокусована КПТ та EMDR: що можна порівнювати
Методи відрізняються тим, як саме організують контакт із травматичною пам’яттю, скільки уваги приділяють повторному опрацюванню події, переконанням, униканню, поведінковим завданням, двобічній стимуляції або уявній трансформації. Через ці відмінності люди можуть мати різні уподобання щодо формату лікування.
RTM часто описують як підхід із мінімальною початковою експозицією та без необхідності довго й детально переповідати травму. Це може бути суб’єктивно привабливо для частини людей. Однак «менше вербальних деталей» не є автоматичним доказом меншого дистресу, кращої переносимості або більшої ефективності в усіх групах. Такі переваги повинні перевірятися безпосередньо.
Для EMDR і травма-фокусованих когнітивно-поведінкових втручань існує зріліша база клінічних настанов. RTM має менший масив досліджень, але після прямого випробування 2026 року його не варто описувати так, ніби метод перевірявся лише проти відсутності лікування. Найточніше — визнати новий рівень доказів і водночас зберегти межі того, що одне дослідження може встановити.
Якщо людина порівнює різні підходи, корисним є окремий матеріал «Який метод психотерапії обрати». Він відповідає на широкий намір вибору методу; ця сторінка залишається власником загального запиту, тоді як поточна стаття відповідає саме на питання про RTM.
Безпека і небажані ефекти
RTM працює з травматичним матеріалом, тому під час або після сесії можливі емоційне збудження, втома, тимчасове посилення спогадів, тривоги або інших симптомів. Для RTM поки немає великої окремої бази систематичного моніторингу небажаних ефектів, достатньої для точних частот ризиків.
У британському дослідженні здійсненності небажані та серйозні небажані події були наперед визначені й відстежувалися; таких подій у вибірці не спостерігали. Це підтримує прийнятність протоколу в тій конкретній програмі, але мала вибірка не доводить відсутність рідкісних або контекстно залежних ризиків.
Гострий суїцидальний ризик, психотичні симптоми, маніакальний стан, тяжка інтоксикація або синдром відміни, невідкладний неврологічний чи інший медичний стан потребують відповідної термінової спеціалізованої оцінки незалежно від того, чи розглядається RTM. Це не специфічний «список протипоказань RTM», а загальна межа безпечної психотерапевтичної практики.
За вираженої дисоціації, складної коморбідності, нестабільності, множинної травматизації або одночасного медичного лікування рішення про формат допомоги має бути індивідуальним. Не варто робити висновок «RTM мені точно підходить» лише з опису методу, відео, сертифіката тренера або результату одного скринінгового тесту.
Як обрати фахівця, якщо ви розглядаєте RTM
Вибір психотерапевта починається з перевірки компетентності людини, яка застосовує метод. Загальні принципи роботи психотерапії та вибору допомоги розібрані у статті «Психотерапія: що це, як працює і як обрати метод». Для RTM варто додатково поставити кілька конкретних запитань.
Яка у вас базова професійна освіта і в межах якої професійної ролі ви надаєте психотерапію?
Де і за якою програмою ви навчалися саме RTM, який обсяг практичного навчання та супервізії пройшли?
Як ви оцінюєте ПТСР і відрізняєте його від інших станів? Чи використовуєте клінічне інтерв’ю там, де потрібен діагноз, а не лише скринінговий бал?
Які альтернативи RTM ви вважаєте доречними для моєї ситуації і чому?
Як ви пояснюєте сучасний рівень доказів RTM? Відповідь із гарантіями «90–100% успіху» або твердженням, що метод «раз і назавжди стирає травму», не відповідає науковому статусу протоколу.
Як ви відстежуєте зміни симптомів і що робите, якщо поліпшення немає, стан погіршується або з’являються нові ризики?
Як забезпечуються конфіденційність, інформована згода, зберігання даних і межі дистанційної роботи?
Коли ви залучаєте психіатра, лікаря, клінічного психолога або іншого фахівця?
Професійна впевненість фахівця в методі не повинна замінювати обговорення невизначеності. Компетентний спеціаліст може добре володіти RTM і водночас чесно пояснювати, що його доказова база менша, ніж у найкраще вивчених рекомендованих терапій ПТСР, а механізм реконсолідації як специфічне причинне пояснення залишається гіпотезою.
Коли RTM може бути розумним варіантом для обговорення
RTM можна розглядати як один із можливих варіантів психотерапії травматичних симптомів, особливо коли є ПТСР, людина працює з підготовленим фахівцем і формат протоколу відповідає її уподобанням. Нове дослідження 2026 року робить таке обговорення змістовнішим, оскільки дає пряме порівняння з активною терапією.
Якщо пріоритетом є метод із найзрілішою підтримкою великих клінічних настанов, слід обговорити травма-фокусовані когнітивно-поведінкові втручання та EMDR відповідно до конкретного типу травми, симптомів і рекомендацій. Якщо людина особливо прагне формату з обмеженим детальним переказом травми, RTM може бути привабливим, але це не скасовує потреби зіставити переваги, невизначеність і альтернативи.
Якщо після кількох сесій немає очікуваного руху або стає гірше, це не означає, що людина «неправильно виконує RTM». Потрібне повторне клінічне оцінювання: чи правильно визначена проблема, чи є супутні розлади, медикаментозні або медичні чинники, чи достатня стабілізація, чи відповідає обраний протокол потребам і чи варто змінити підхід.
Часті запитання про RTM
RTM — це спосіб стерти травматичну пам’ять?
Ні. У клінічних дослідженнях RTM оцінюють зменшення симптомів ПТСР, дистресу та діагностичного статусу. Протокол не стирає факт події з автобіографічної пам’яті. Формулювання про «видалення» або буквальне «перезаписування» пам’яті спрощують як нейробіологію пам’яті, так і зміст клінічних результатів.
Чи треба детально розповідати терапевту про травму?
Класичний RTM передбачає коротку початкову реактивацію травматичної історії, але не потребує такого тривалого детального повторного переказу, як деякі експозиційні формати. Водночас фахівцеві все одно потрібна достатня клінічна інформація для оцінювання безпеки, симптомів, мішені терапії та планування допомоги.
Скільки потрібно сесій?
Немає однієї цифри, яку можна гарантувати всім. Ранні протоколи часто використовували приблизно три двогодинні сесії; британське дослідження 2023 року — дві–чотири 90-хвилинні сесії; дослідження 2026 року дозволяло до десяти 90-хвилинних сесій. Тривалість у реальній практиці залежить від клінічної ситуації та стандарту конкретної програми.
Чи доведено, що RTM працює саме через реконсолідацію пам’яті?
Ні. Такий механізм є правдоподібною теоретичною гіпотезою, але клінічні дослідження RTM не встановили, що саме реконсолідація є необхідним і специфічним причинним механізмом ефекту. Систематичний огляд 2021 року прямо застерігає від автоматичного ототожнення втручань, які називають реконсолідаційними, з доведеним механізмом реконсолідації.
Чи RTM є доказовим методом?
Якщо під «доказовим» мати на увазі «існують рандомізовані дослідження, систематичний огляд і нове активне порівняння», відповідь — так, клінічна доказова база є. Якщо під цим словом мати на увазі «метод має таку саму зрілість доказів і рекомендацій першої лінії, як найкраще встановлені терапії ПТСР», відповідь — поки ні. Найточніший статус: перспективний метод із доказами, що зміцнюються, але з важливими обмеженнями щодо масштабу, незалежного відтворення, узагальнюваності та механізму.
Чи входить RTM до українського переліку МОЗ?
Так. Наказ МОЗ № 2118 прямо містить «Протокол реконсолідації травматичної пам’яті». Включення до нормативного переліку слід читати разом із законом, чинними правилами професійної практики та актуальною науковою літературою, а не як універсальну гарантію результату.
Чи можна застосувати RTM самостійно за інструкцією?
Самостійне відтворення протоколу не є рівнозначним психотерапії RTM, яка досліджувалася у клінічних роботах. Дослідницькі протоколи включали підготовлених терапевтів, відбір учасників, оцінювання ПТСР, моніторинг симптомів і процедури безпеки. Для людини з вираженими травматичними симптомами безпечніше обговорювати цей метод із кваліфікованим фахівцем.
Підсумок
RTM посідає цікаве проміжне місце в сучасній травма-фокусованій психотерапії. Метод уже має кілька рандомізованих досліджень, систематичний огляд, український клінічно-практичний досвід і нормативне визнання. У 2026 році з’явилося пряме порівняння з пролонгованою експозицією, у якому обидві групи значно поліпшилися, а різниці за основним післялікувальним показником не було.
Водночас доказова база RTM залишається значно меншою, ніж у найбільш усталених терапій ПТСР. Вибірки переважно військові, незалежних великих багатоцентрових випробувань мало, систематичні дані про небажані ефекти обмежені, а специфічний механізм реконсолідації не доведений. Тому коректна позиція на жовтень 2026 року — не відкидати RTM як «недоказовий» і не рекламувати його як беззаперечно найкращий або гарантовано швидкий метод.
Для практичного рішення важливі чотири речі: чи відповідає проблема дослідженому клінічному контексту RTM; наскільки компетентний фахівець; які є альтернативи з сильнішою або подібною доказовою базою; і чи відстежується результат із готовністю змінити план, якщо обраний метод не допомагає.
Пов’язані статті
Джерела
Astill Wright, L., Horstmann, L., Holmes, E. A., & Bisson, J. I. (2021). Consolidation/reconsolidation therapies for the prevention and treatment of PTSD and re-experiencing: a systematic review and meta-analysis. Translational Psychiatry, 11, 453. https://doi.org/10.1038/s41398-021-01570-w
de Rijk, L., Campbell, G., Greenberg, N., & Murphy, D. (2023). Exploring the feasibility of providing Reconsolidation of Traumatic Memories (RTM) Therapy Training to clinicians in Ukraine – A Service Evaluation. European Journal of Trauma & Dissociation, 7, 100326. https://doi.org/10.1016/j.ejtd.2023.100326
Defense Health Agency, Psychological Health Center of Excellence. (2026). Reconsolidation of Traumatic Memories for Posttraumatic Stress Disorder. Офіційна доказова довідка
Department of Veterans Affairs & Department of Defense. (2023). VA/DoD Clinical Practice Guideline for Management of Posttraumatic Stress Disorder and Acute Stress Disorder. Офіційний документ
Gray, R. M., Budden-Potts, D., & Bourke, F. (2019). Reconsolidation of Traumatic Memories for PTSD: A randomized controlled trial of 74 male veterans. Psychotherapy Research, 29(5), 621–639. https://doi.org/10.1080/10503307.2017.1408973
Gray, R. M., Budden-Potts, D., Schwall, R. J., & Bourke, F. F. (2021). An open-label, randomized controlled trial of the reconsolidation of traumatic memories protocol (RTM) in military women. Psychological Trauma, 13(6), 641–651. https://doi.org/10.1037/tra0000986
National Institute for Health and Care Excellence. (2018, чинні онлайн-рекомендації). Post-traumatic stress disorder: NG116 — Recommendations. NICE
Roy, M. J., Bellini, P. G., Raboy, A. L., et al. (2026). Direct comparison of reconsolidation of traumatic memories and prolonged exposure therapy: A randomized controlled trial. Journal of Traumatic Stress, 39(3), 529–540. https://doi.org/10.1002/jts.70067
Sturt, J., Rogers, R., Armour, C., et al. (2023). Reconsolidation of traumatic memories protocol compared to trauma-focussed cognitive behaviour therapy for post-traumatic stress disorder in UK military veterans: a randomised controlled feasibility trial. Pilot and Feasibility Studies, 9, 175. https://doi.org/10.1186/s40814-023-01396-x
Tylee, D. S., Gray, R., Glatt, S. J., & Bourke, F. (2017). Evaluation of the Reconsolidation of Traumatic Memories Protocol for the Treatment of PTSD: A Randomized, Wait-List-Controlled Trial. Journal of Military, Veteran and Family Health, 3(1), 21–33. https://doi.org/10.3138/jmvfh.4120
Верховна Рада України. (2025). Закон України № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні». Офіційний текст
Кабінет Міністрів України. (2026). Постанова № 288 від 04.03.2026 «Питання сертифікації та безперервного професійного розвитку фахівців у сфері психічного здоров’я». Офіційний текст
Міністерство охорони здоров’я України. (2023). Наказ № 2118 від 13.12.2023. Перелік методів психотерапії з доведеною ефективністю. Офіційний текст