Просоціальна поведінка: чому люди допомагають, діляться, співпрацюють і підтримують інших
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Просоціальна поведінка — це широка група дій, спрямованих на користь іншої людини, кількох людей або спільноти. До неї можуть належати допомога, підтримка, розподіл ресурсів, пожертви, турбота, захист, волонтерство, кооперація та інші форми поведінки, що покращують становище інших або підтримують спільну справу. У сучасній науці немає однієї-єдиної операціональної дефініції просоціальності: різні дослідження по-різному враховують намір, фактичний результат, витрати для того, хто допомагає, і соціальний контекст. Саме тому важливо щоразу уточнювати, яку поведінку вимірювали. Pfattheicher, Nielsen & Thielmann, 2022
Найважливіше розрізнення таке: просоціальний вчинок не дозволяє автоматично визначити мотив людини. Та сама пожертва може бути зумовлена співчуттям, почуттям обов’язку, нормою взаємності, бажанням підтримати свою групу, репутаційними міркуваннями, очікуванням майбутньої співпраці або кількома мотивами водночас. Тому психологія просоціальності досліджує не «хто моральніший», а як взаємодіють мотивація, ситуація, норми, емоції, стосунки та інституції.
Що таке просоціальна поведінка
Термін prosocial behavior охоплює дуже різні явища — від короткої допомоги незнайомій людині до багаторічного волонтерства або співпраці у великій організації. Класичний багаторівневий огляд Penner, Dovidio, Piliavin і Schroeder запропонував розглядати просоціальність на трьох рівнях: у конкретній взаємодії помічника й отримувача допомоги, на рівні індивідуальних схильностей і розвитку, а також на рівні груп та організацій. Це корисне нагадування, що одне пояснення не може однаково добре описувати всі форми просоціальної поведінки. Penner et al., 2005
У побуті слово «добрий вчинок» часто містить оцінку наміру. У науковому дослідженні корисніше розділяти щонайменше три питання: що людина зробила, кому і яку користь принесла дія, та чому людина так вчинила. Якщо ці рівні змішати, легко назвати альтруїзмом будь-яку допомогу або, навпаки, відмовити дії у просоціальному статусі лише тому, що вона принесла користь самому помічникові.
Просоціальність, допомога, альтруїзм, щедрість і співпраця: у чому різниця
Допомагаюча поведінка
Допомагаюча поведінка — одна з форм просоціальності. Вона виникає, коли є конкретна потреба або проблема і одна людина чи група втручається, щоб полегшити її. Це може бути фізична допомога, інформація, емоційна підтримка, захист, виклик служб порятунку або передача необхідного ресурсу. Окрема сторінка ХАБу докладно розглядає, чому люди допомагають, втручаються або проходять повз, зокрема роль неоднозначності ситуації, відповідальності та присутності інших свідків.
Альтруїзм і альтруїстична поведінка
Альтруїзм зазвичай стосується мотивації або переваги добробуту іншого, а в частині теоретичних традицій — готовності нести заради цього витрати. Просоціальність ширша: дія може бути корисною іншому і водночас приносити виконавцеві репутацію, позитивні емоції, взаємну підтримку або іншу вигоду. Огляд понять прямо підкреслює, що просоціальний результат сам по собі не встановлює альтруїстичного мотиву. Pfattheicher et al., 2022 На ХАБі це розрізнення винесене в окрему статтю про альтруїстичну поведінку.
Щедрість
Щедрість описує добровільну передачу грошей, часу, уваги, інформації або інших ресурсів понад мінімально необхідне. Вона може бути просоціальною, але її психологічне значення залежить від контексту: кому дають, за яких умов, наскільки вільним є рішення, чи не створює воно небажаної залежності та які норми діють у групі. Тому сума пожертви сама по собі не є виміром «моральності» людини.
Кооперація
Кооперація — це узгоджена взаємодія заради спільного або взаємно корисного результату. Вона може вимагати довіри, координації, дотримання правил і готовності відкласти частину негайної особистої вигоди. На відміну від образу односторонньої самопожертви, кооперація часто приносить вигоду всім учасникам. Сучасні огляди людської співпраці розглядають взаємність, репутацію, спорідненість, сигнали, норми та санкції як різні механізми, сила яких змінюється між суспільствами й ситуаціями. Henrich & Muthukrishna, 2021 Докладніше: Кооперація: як виникає співпраця і від чого вона залежить.
Просоціальна поведінка не дорівнює моральній поведінці
Просоціальність і моральність перетинаються, але не збігаються. Допомога може бути морально значущою, проте моральне судження охоплює також питання шкоди, прав, справедливості, обов’язків і відповідальності. Навіть корисний для когось вчинок інколи може порушувати автономію іншої людини, підтримувати несправедливе правило або завдавати шкоди третій стороні. Тому емпіричний факт «ця дія допомогла X» не дає автоматичної відповіді на нормативне питання «ця дія морально правильна».
Так само моральне судження, приписування відповідальності, оцінка норми, моральне рішення, моральне міркування, інтуїція, мотивація і поведінка — різні психологічні рівні. Людина може схвалювати допомогу, але не діяти через брак часу або ресурсів; може діяти за нормою взаємності без сильного емоційного співпереживання; може швидко інтуїтивно помітити потребу і потім осмислено перевірити, яка форма допомоги справді доречна.
Чому люди поводяться просоціально
Універсального механізму немає. Одна й та сама дія може виникати з різних причин, а одна й та сама людина в різних ситуаціях діятиме по-різному. Сучасні багаторівневі моделі поєднують індивідуальні мотиви з правилами групи, якістю стосунків і структурою самої ситуації. Simpson & Willer, 2015
Емпатія, співчуття і турбота
Помітити чужий дистрес, уявити перспективу іншої людини або відчути співчуття може посилити мотивацію допомогти. Але емпатія не є синонімом моралі і не гарантує просоціальної дії. Вона може бути вибірковою: близькість, подібність, групова належність і яскравість конкретної історії впливають на те, кому ми співпереживаємо сильніше. Просоціальний вибір також може ґрунтуватися на принципі або нормі навіть тоді, коли емоційний резонанс слабкий.
Тому корисно відокремлювати емоційний відгук від фактичної поведінки. Емпатія може підштовхнути до підтримки, але для реальної допомоги ще потрібні можливість діяти, розуміння потреби, доступні ресурси, відчуття відповідальності та прийнятна вартість втручання.
Соціальні норми
Люди орієнтуються і на описові норми — що зазвичай роблять інші, і на приписові — чого від нас очікують або що вважають належним. Огляд Bailey House показує, що норми впливають на просоціальний розвиток через соціальні очікування, пізнання та емоції; їхній зміст відрізняється між культурними середовищами. House, 2018 Через це просоціальність не варто описувати як фіксовану особисту властивість, ізольовану від групи.
Взаємність
Взаємність підтримує стосунки, у яких допомога сьогодні підвищує ймовірність підтримки завтра. Вона може бути прямою, коли люди відповідають на дію конкретного партнера, або ширшою — через репутацію та очікування в мережі взаємодій. Взаємність не робить допомогу «нещирою»: це окремий соціальний механізм, що може співіснувати з турботою, довірою та моральними нормами. Докладніше ХАБ розбирає взаємність у психології.
Репутація, довіра та повторювана взаємодія
Коли люди знають, що знову зустрінуться, бачать історію поведінки одне одного або залежать від довіри в групі, просоціальні дії можуть підтримувати стабільну співпрацю. Репутація працює не лише як зовнішня «нагорода». Вона передає інформацію про надійність партнера і допомагає вирішувати, з ким безпечніше координувати дії. Однак сильний контроль іноді змінює сенс вчинку: якщо поведінка очевидно зумовлена примусом або зовнішньою вигодою, спостерігачам важче зробити висновок про добровільну готовність допомагати. Simpson & Willer, 2015
Ідентичність, належність і близькість
Допомога часто легша там, де люди відчувають спільність, взаємну відповідальність або довготривалі стосунки. Родинність, дружба, командна належність та спільна ідентичність можуть знижувати психологічну дистанцію й робити потребу іншого більш значущою. Водночас той самий механізм може породжувати нерівність між «своїми» й «чужими», тому сильна внутрішньогрупова просоціальність ще не означає однаково доброзичливого ставлення до всіх.
Особисті цінності та моральна ідентичність
Цінності й уявлення про себе можуть робити певні форми допомоги більш послідовними. Людині, для якої турбота або справедливість є важливою частиною самоопису, простіше помітити ситуацію як таку, що вимагає дії. Проте цінність не гарантує поведінки: реальна дія залежить ще й від ресурсів, конфлікту цілей, ризику, соціального тиску та конкретної інтерпретації ситуації.
Одному вчинку можуть відповідати кілька мотивів
Дихотомія «або альтруїзм, або егоїзм» надто груба для більшості реальних ситуацій. Людина може підтримати друга тому, що співчуває йому, цінує стосунки, вважає допомогу правильною і водночас відчуває задоволення від того, що була корисною. Наявність позитивного переживання після допомоги не скасовує користі для іншого і не доводить прихованого егоїстичного мотиву.
Науково коректніше запитувати, які мотиви були активні, як вони вимірювалися і що фактично передбачало поведінку. Огляд понять просоціальності та альтруїзму саме тому закликає узгоджувати визначення з операціоналізацією і не робити висновків про внутрішню мотивацію лише з зовнішнього результату. Pfattheicher et al., 2022
Чому ситуація інколи сильніша за намір
Навіть людина з вираженим бажанням допомагати може не діяти, якщо не помітила потребу, не зрозуміла, що відбувається, вважає втручання небезпечним або думає, що відповідальність уже взяв хтось інший. І навпаки, ясна потреба, конкретний запит і проста доступна дія можуть різко полегшити просоціальний вибір.
Для пояснення конкретного випадку важливі щонайменше помітність потреби, її однозначність, час, фізичний і соціальний ризик, наявні ресурси, компетентність, присутність інших людей, норми групи та очікування отримувача. Звідси практичний висновок для організацій і громад: просоціальність підтримують не лише заклики «бути добрішими», а й добре спроєктовані ситуації, де зрозуміло, що сталося, хто може діяти і яка допомога потрібна.
Навчання через спостереження: чому приклад інших має значення
Просоціальна поведінка поширюється через моделювання: люди бачать, як інші допомагають, і це змінює їхні очікування та власну готовність діяти. Метааналіз 88 досліджень із 25 354 учасниками виявив помірний ефект спостереження за просоціальними моделями на подальшу допомогу; водночас величина ефекту відрізнялася між суспільствами й умовами досліджень. Це підтримує ідею соціального навчання, але не перетворює наслідування на універсальний механізм однакової сили. Jung et al., 2020
У реальному середовищі приклад виконує одразу кілька функцій: показує, що певна поведінка можлива, робить норму видимою, знижує невизначеність і демонструє конкретний спосіб допомоги. Тому найбільш переконливе моделювання — не абстрактний лозунг, а зрозумілий приклад дії в релевантній ситуації.
Співпраця, соціальні дилеми та підтримання спільного блага
Кооперація стає особливо складною, коли окремий учасник може отримати короткострокову вигоду, не роблячи внеску, тоді як групі потрібна участь багатьох. Такі соціальні дилеми досліджують у лабораторних іграх, польових умовах, організаціях і спільнотах. Людська співпраця підтримується різними комбінаціями повторюваної взаємодії, взаємності, репутації, норм, довіри, інституцій і санкцій. Henrich & Muthukrishna, 2021
Покарання порушників іноді стабілізує кооперацію, але з цього не випливає правило «чим жорсткіше покарання, тим краще». Ефект залежить від справедливості процедури, легітимності правил, можливості помилки, культурних норм, вартості санкцій і того, чи не запускає система конфліктну ескалацію. У частині середовищ кооперацію ефективніше підтримують прозорі правила, довіра, повторні контакти та передбачувана взаємність.
Як просоціальна поведінка розвивається в дитинстві та підлітковому віці
Різні форми просоціальної поведінки з’являються і змінюються в різний час. Допомога, розподіл ресурсів, співпраця, втішання та дотримання норм не є однією навичкою з єдиною траєкторією. Розвиток пов’язаний із соціальним пізнанням, емоційною регуляцією, досвідом взаємодії, нормами сім’ї та групи, мовою, здатністю координувати дії та зростанням розуміння справедливості. Malti & Dys, 2018
Дослідження розвитку також показують, що соціальні норми стають дедалі важливішими в міру того, як дитина краще розуміє очікування групи та суспільні правила. Це не означає лінійного переходу від «егоїзму» до «моральності»: поведінка залежить від виду задачі, партнера, культури та конкретної норми. House, 2018
У теоріях походження кооперації важливе місце займає здатність дітей формувати спільні цілі, очікування взаємної участі та групові норми. Водночас автори цих моделей прямо розрізняють еволюційні й онтогенетичні пояснення, тому їх не варто перетворювати на просту універсальну «сходинку морального розвитку». Tomasello & Vaish, 2013
Культура і соціальний контекст
Просоціальна поведінка є людською універсальною можливістю, але її конкретні форми, адресати та норми суттєво варіюють. У різних суспільствах відрізняються очікування щодо обов’язку перед родиною, незнайомими людьми, сусідами, колегами, державою або релігійною громадою; відрізняються правила дарування, взаємності, колективної відповідальності й прийнятного рівня нерівності.
Саме тому результати окремого експерименту, проведеного в одній країні або серед студентів, не слід автоматично оголошувати універсальним законом. Огляд людської кооперації Henrich і Muthukrishna наголошує на значній культурній та історичній варіативності. Метааналіз просоціального моделювання також виявив міжсуспільні відмінності у величині ефекту. Henrich & Muthukrishna, 2021 Jung et al., 2020
Чи робить просоціальність людину щасливішою
Між просоціальністю та благополуччям є позитивний зв’язок, але він у середньому помірний і неоднорідний. Метааналіз 201 дослідження з 198 213 учасниками оцінив загальний зв’язок приблизно як r = 0,13. Він був сильнішим для евдемонічного благополуччя — відчуття сенсу й психологічного функціонування — ніж для короткочасного приємного самопочуття; результати також залежали від способу вимірювання просоціальності та демографічних характеристик. Hui et al., 2020
Це не рецепт «допомагай більше, і тобі обов’язково стане краще». Причинність може бути двобічною: люди з вищим благополуччям мають більше ресурсів для допомоги, а деякі форми допомоги можуть підвищувати відчуття сенсу або соціального зв’язку. Якщо допомога примусова, виснажлива, небезпечна або суперечить власним межам, її психологічний ефект може бути зовсім іншим.
Систематичний огляд і метааналіз просоціальних інтервенцій у сфері здоров’я 2023 року знайшов позитивні результати для частини програм, але автори наголосили на неоднорідності підходів і потребі в подальших дослідженнях. Просоціальну активність тому коректніше розглядати як один із можливих компонентів соціального функціонування, а не як універсальну терапію. Byrne et al., 2023
Коли допомога має межі або небажані наслідки
Просоціальна дія може бути корисною лише тоді, коли вона відповідає реальній потребі й не ігнорує автономію отримувача. Небажана допомога іноді переживається як контроль, приниження компетентності або втручання. Підтримка може ненавмисно закріплювати шкідливу поведінку, якщо вона постійно прибирає наслідки дій іншої людини. У доглядових професіях і сімейних ролях хронічна одностороння допомога без відновлення ресурсів може сприяти виснаженню.
Межі не суперечать просоціальності. Відмова від ризикованого втручання, перенаправлення до фахівця, обмеження фінансової допомоги або прохання про взаємний розподіл навантаження можуть бути більш відповідальними рішеннями, ніж безперервне самопожертвування. На рівні спільнот важливо також дивитися, хто систематично несе витрати допомоги і чи не покладається колективна відповідальність лише на найбільш турботливих учасників.
Соціальне виключення, самотність і просоціальність
Інтуїтивно можна очікувати двох протилежних реакцій на виключення: людина або активніше шукатиме відновлення зв’язку через доброзичливість, або зменшить готовність вкладатися в інших. Сучасний метааналіз 53 досліджень із 21 405 учасниками виявив невеликий негативний зв’язок соціального виключення з просоціальною поведінкою, але результати були неоднорідними. Це ще один приклад того, чому не варто будувати просту універсальну історію про один психологічний механізм. Lin et al., 2025
Як дослідники вимірюють просоціальну поведінку
Методи різняться настільки, що слово «просоціальність» у двох статтях може означати не те саме. Дослідники використовують самооцінки, оцінки батьків або вчителів, спостереження за реальною допомогою, рішення про пожертву, економічні ігри, розподіл ресурсів, волонтерську активність, завдання на кооперацію або експериментальні можливості допомогти іншому.
Кожен метод має обмеження. Самозвіт залежить від самосприймання і соціальної бажаності. Лабораторна гра добре контролює умови, але може спрощувати реальне життя. Реальна пожертва має поведінкову вагу, проте залежить від доходу й доступності ресурсів. Оцінки близьких містять інформацію про тривалу поведінку, але залежать від їхніх очікувань. Через це якісна інтерпретація завжди має питати, що саме було виміряно.
Ця проблема не суто методична. Огляд 2022 року показує значну концептуальну неоднорідність визначень просоціальності та альтруїзму. Тому узагальнення на кшталт «просоціальні люди мають рису X» потребують перевірки: іноді за словом просоціальність стоїть опитувальна шкала, а іноді — одна конкретна поведінкова ситуація. Pfattheicher et al., 2022
Чи існує «просоціальний тип особистості»
Люди справді відрізняються за стійкістю допомоги, емпатійної турботи, довіри та готовності ділитися. Але перетворювати ці відмінності на жорстку типологію некоректно. Просоціальна поведінка є результатом взаємодії особистих тенденцій із ситуацією. Людина може бути дуже щедрою з близькими й обережною з незнайомими, активно волонтерити в одній сфері та не втручатися в іншій, співпрацювати за прозорих правил і відмовлятися від участі, коли система здається несправедливою.
Тому наукові шкали просоціальності не є рейтингом «кращих» і «гірших» людей. Вони вимірюють певні патерни за певною методикою, а інтерпретація потребує контексту, надійності вимірювання та розуміння того, які саме форми поведінки потрапили до шкали.
Що реально може підтримувати просоціальну поведінку
На рівні середовища найкраще працює не моральний тиск, а зменшення невизначеності та створення умов для дії. Якщо потреба чітко названа, відповідальність не розмита, спосіб допомоги зрозумілий, а витрати й ризики прийнятні, людям простіше перейти від доброго наміру до конкретного вчинку.
Видимі приклади також мають значення. Метааналіз просоціального моделювання дає підстави очікувати, що спостереження за допомогою підвищує ймовірність подальшої допомоги в середньому, хоча ефект залежить від контексту. Jung et al., 2020 Для організацій це означає, що культура формується не лише деклараціями, а й повторюваною поведінкою керівників, колег та групи.
Для кооперації особливо важливі передбачувані правила, можливість бачити внески, довіра до процедури, повторювані контакти і механізми взаємності. Репутаційні та санкційні механізми можуть допомагати, але їх слід оцінювати разом із побічними наслідками: надмірний контроль здатний переводити добровільну співпрацю в режим зовнішнього примусу. Simpson & Willer, 2015
Типові помилки в розумінні просоціальності
Перша помилка — називати будь-яку допомогу альтруїзмом. Для висновку про альтруїстичний мотив потрібні дані про мотивацію, а не лише факт користі для іншого.
Друга — вважати позитивні емоції після допомоги доказом егоїзму. Люди можуть одночасно прагнути добробуту іншого і відчувати радість від корисної дії; психологічні мотиви часто поєднуються.
Третя — прирівнювати емпатію до моральності. Емпатія здатна підтримувати турботу, але може бути вибірковою й не дає автоматично справедливої відповіді на питання розподілу ресурсів, відповідальності або конфлікту прав.
Четверта — пояснювати просоціальність лише особистістю. Норми, структура ситуації, ризик, доступність допомоги, групова належність, повторюваність взаємодії та інституції можуть суттєво змінювати поведінку.
П’ята — вважати будь-яку просоціальність безумовно корисною. Допомога потребує згоди й контексту, а кооперація всередині групи може інколи підтримувати цілі, що шкодять іншим. Саме тому психологічний опис поведінки не замінює етичного аналізу.
Практичні питання: як допомагати так, щоб допомога була справді корисною
Починати варто з уточнення потреби. Запит «що тобі зараз найкорисніше?» часто точніший за припущення. Далі важливо оцінити власні ресурси, компетентність і ризики. У невідкладній ситуації відповідальною просоціальною дією може бути не самостійне втручання, а виклик спеціалізованої допомоги.
Корисно також розрізняти разову підтримку і системну проблему. Якщо людина регулярно стикається з нестачею житла, доступу до лікування, безпечного середовища чи правового захисту, приватна доброта може полегшити конкретний епізод, але не усуває структурної причини. Просоціальність на макрорівні тому включає організаційну, громадську та інституційну дію, а не лише міжособистісну допомогу.
Що наука знає впевнено, а де залишаються обмеження
Надійно встановлено, що просоціальна поведінка має багато форм і механізмів, що її не можна звести до одного мотиву, а соціальні норми, взаємність, стосунки, репутація та ситуаційні умови мають значення для допомоги й кооперації. Також є метааналітичні дані про ефект просоціального моделювання і про невеликий середній позитивний зв’язок просоціальності з благополуччям. Jung et al., 2020 Hui et al., 2020
Менш упевнено можна говорити про одну універсальну причинну схему, яка пояснює всі форми просоціальності. Різні дослідження використовують різні визначення, вибірки та задачі; культурні контексти відрізняються; кореляційні дані не встановлюють напрям причинності; лабораторна кооперація не завжди повністю відтворює реальні довготривалі стосунки. Тому точні твердження мають бути прив’язані до конкретного виду поведінки й доказів.
FAQ
Що таке просоціальна поведінка простими словами?
Це добровільні дії, які приносять або мають принести користь іншим людям чи спільній справі: допомога, підтримка, розподіл ресурсів, співпраця, пожертви, турбота, захист та інші форми.
Просоціальна поведінка і альтруїзм — це одне й те саме?
Ні. Просоціальна поведінка описує дію або її спрямування на користь інших. Альтруїзм частіше стосується мотивації, у якій добробут іншого є самостійною метою, іноді за наявності особистих витрат. Просоціальна дія може мати змішані мотиви.
Чи є співпраця просоціальною поведінкою?
Так, кооперацію часто включають до ширшої просоціальності, особливо коли вона підтримує спільне благо. При цьому співпраця може бути взаємовигідною і не потребує односторонньої самопожертви.
Чи означає висока емпатія, що людина завжди допомагатиме?
Ні. Емпатія може підтримувати просоціальну мотивацію, але фактична дія залежить від ситуації, ресурсів, ризику, норм, відчуття відповідальності та інших чинників. Емпатія також може бути вибірковою.
Чому люди допомагають, якщо отримують від цього задоволення?
Позитивне переживання не спростовує просоціальності. Один вчинок може одночасно приносити користь іншому, відповідати цінностям людини, зміцнювати стосунки й викликати задоволення. Щоб робити висновок про мотив, потрібні окремі дані.
Чи можна навчити просоціальної поведінки?
Окремі компоненти можна підтримувати через моделювання, практику співпраці, ясні норми, розвиток соціального розуміння та створення реальних можливостей допомогти. Метааналіз показує помірний середній ефект просоціальних моделей, але сила ефекту залежить від контексту. Jung et al., 2020
Чи завжди просоціальна поведінка корисна для того, хто допомагає?
Ні. У середньому просоціальність пов’язана з дещо вищим благополуччям, але ефект невеликий і залежить від виду допомоги та контексту. Примусова, виснажлива або небезпечна допомога може мати інші наслідки. Hui et al., 2020
Чи можна за просоціальною поведінкою визначити, наскільки людина «моральна»?
Ні. Просоціальність описує лише частину соціальної поведінки. Моральні судження й дії охоплюють також справедливість, шкоду, права, обов’язки, відповідальність і конфлікти цінностей. Наукові показники просоціальності не є рейтингом моральної цінності людей.
Пов’язані статті
Джерела
Byrne, M., Tan, R. K. J., Wu, D., et al. (2023). Prosocial Interventions and Health Outcomes: A Systematic Review and Meta-Analysis. JAMA Network Open, 6(12), e2346789. https://doi.org/10.1001/jamanetworkopen.2023.46789
Henrich, J., & Muthukrishna, M. (2021). The Origins and Psychology of Human Cooperation. Annual Review of Psychology, 72, 207–240. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-081920-042106
House, B. R. (2018). How do social norms influence prosocial development? Current Opinion in Psychology, 20, 87–91. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2017.08.011
Hui, B. P. H., Ng, J. C. K., Berzaghi, E., Cunningham-Amos, L. A., & Kogan, A. (2020). Rewards of kindness? A meta-analysis of the link between prosociality and well-being. Psychological Bulletin, 146(12), 1084–1116. https://doi.org/10.1037/bul0000298
Jung, H., Seo, E., Han, E., Henderson, M. D., & Patall, E. A. (2020). Prosocial modeling: A meta-analytic review and synthesis. Psychological Bulletin, 146(8), 635–663. https://doi.org/10.1037/bul0000235
Lin, S., Su, W., Wang, Y., & Bai, L. (2025). Can we return good for evil? A meta-analysis of social exclusion and prosocial behaviour. British Journal of Social Psychology, 64(2), e12879. https://doi.org/10.1111/bjso.12879
Malti, T., & Dys, S. P. (2018). From being nice to being kind: Development of prosocial behaviors. Current Opinion in Psychology, 20, 45–49. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2017.07.036
Penner, L. A., Dovidio, J. F., Piliavin, J. A., & Schroeder, D. A. (2005). Prosocial Behavior: Multilevel Perspectives. Annual Review of Psychology, 56, 365–392. https://doi.org/10.1146/annurev.psych.56.091103.070141
Pfattheicher, S., Nielsen, Y. A., & Thielmann, I. (2022). Prosocial behavior and altruism: A review of concepts and definitions. Current Opinion in Psychology, 44, 124–129. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2021.08.021
Simpson, B., & Willer, R. (2015). Beyond Altruism: Sociological Foundations of Cooperation and Prosocial Behavior. Annual Review of Sociology, 41, 43–63. https://doi.org/10.1146/annurev-soc-073014-112242
Tomasello, M., & Vaish, A. (2013). Origins of Human Cooperation and Morality. Annual Review of Psychology, 64, 231–255. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-113011-143812