Порядок народження за Адлером: що говорить теорія і що показують сучасні дослідження
Порядок народження — одна з найвідоміших і водночас найбільш спрощених частин спадщини Альфреда Адлера. У популярних переказах вона часто перетворюється на майже готовий тест характеру: первісток нібито відповідальний і тривожний, середня дитина — непомітна й конкурентна, молодша — товариська та розбещена, а єдина дитина — егоцентрична. Такі схеми легко запам’ятати, але вони погано передають і самого Адлера, і сучасні наукові дані.
У класичній індивідуальній психології важливим був не просто номер дитини за часом народження. Адлер розглядав її психологічну позицію в сімейній констеляції: кого дитина сприймає як суперника або союзника, як змінюється увага батьків, яка різниця у віці між дітьми, якими є сімейні ролі та як сама дитина інтерпретує своє місце. У 1931 році він прямо застерігав, що тут немає фіксованих правил: ситуація важить більше, ніж сам порядок народження.
Сучасні дослідження також не підтримують просту модель «номер народження визначає особистість». Велике дослідження 2015 року приблизно на 20 тисячах учасників не виявило стійкого впливу порядку народження на широкі риси особистості за моделлю «Велика п’ятірка», хоча підтвердило невелику перевагу раніше народжених у показниках інтелекту. Нове дуже велике дослідження за моделлю HEXACO, опубліковане у випуску PNAS 2025 року, знайшло невеликі відмінності за окремими рисами, але значна їх частина була пов’язана з розміром сім’ї, а не лише з порядком народження. Для освіти невеликі градієнти на користь раніше народжених відтворюються краще, проте їх пояснення веде до постнатального сімейного середовища, а не до «вродженого характеру первістка».
Отже, питання цікаве не тому, що дає чотири типи дітей. Воно показує, як психологічна теорія початку ХХ століття перетворилася на популярний міф — і що відбувається, коли цей міф перевіряють великими сучасними даними.
Коротко: що відомо сьогодні
Адлер справді надавав значення позиції дитини серед братів і сестер, але не зводив її до механічного номера.
У його моделі важлива сімейна констеляція: суб’єктивне місце дитини, конкуренція, співпраця, вікові інтервали, ставлення батьків та інші обставини.
Первісток, друга, наймолодша чи єдина дитина в Адлера — це історичні психологічні позиції, а не сучасні діагностичні категорії.
Великі дослідження не підтверджують популярної ідеї, що порядок народження стабільно визначає широкі риси особистості.
Невелика перевага раніше народжених у тестах інтелекту та освітніх результатах відтворюється надійніше, але це статистична середня різниця, а не прогноз для конкретної дитини.
Дуже великі сучасні дані HEXACO допускають невеликі відмінності за окремими рисами, однак кількість братів і сестер — кількість дітей у сім’ї — пояснює значну частину картини.
Дані про ризикованість не підтверджують популярний стереотип, що молодші діти виростають більш схильними до ризику.
Порядок народження не слід використовувати як тест особистості, діагноз або спосіб передбачити долю дитини.
Що саме Адлер розумів під порядком народження
Тему порядку народження потрібно читати всередині індивідуальної психології Адлера, а не як окрему типологію. Для Адлера людина формується не пасивно під дією одного чинника. Важливими є значення, які дитина надає своїм обставинам, її спосіб пристосування до сімейної ситуації, прагнення до значущості та характер взаємодії з іншими.
У праці «Що має означати для вас життя» (What Life Should Mean to You, 1931) Адлер описував сім’ю як середовище, де кожна дитина опиняється в дещо іншій ситуації. Навіть брати й сестри, які живуть в одному домі, не мають буквально однакового психологічного середовища. Народження молодшої дитини змінює становище первістка; друга дитина від самого початку має старшого конкурента або орієнтир; наймолодша росте серед старших; єдина дитина не проходить через ті самі внутрішньосімейні порівняння.
Проте це не означає, що Адлер вважав результат наперед визначеним. У тому самому розділі він робить принципове застереження: фіксованих правил немає, а значення має ситуація, не сам формальний порядок народження. Наприклад, велика вікова пауза між дітьми може зробити пізніше народжену дитину психологічно схожою на первістка нової «групи» дітей.
Ця деталь часто губиться в популярних таблицях.
Хронологічний порядок і психологічна позиція — не одне й те саме
Для сучасного читача корисно розвести щонайменше п’ять різних речей.
1. Хронологічний порядок народження
Це простий номер: перша, друга, третя дитина тощо. Він легко вимірюється, але сам по собі мало розповідає про сімейний досвід.
2. Психологічна позиція в сім’ї
Це те, як дитина переживає своє місце. Формально третя дитина може фактично рости як «найстарша» серед молодших, якщо між нею та двома старшими велика різниця у віці. Дитина може бути другою за народженням, але не мати постійної конкуренції зі старшою через значний віковий інтервал або інші обставини.
3. Кількість дітей у сім’ї
Є різниця між тим, щоб бути найстаршою з двох дітей і найстаршою з шести. Саме розмір сім’ї може бути пов’язаний із розподілом батьківського часу, ресурсів, обов’язків, взаємодією між дітьми та соціальними умовами сім’ї.
4. Інтервал між народженнями
Різниця в один рік і різниця в вісім років створюють дуже різні умови. Сам Адлер звертав на це увагу й не вважав номінальний порядок достатнім поясненням.
5. Сімейний контекст
Соціально-економічне становище, освіта батьків, культура, стать і вік дітей, зміни в сім’ї, смерть або відсутність когось із членів сім’ї, розлучення, повторний шлюб, здоров’я та інші обставини можуть змінити значення позиції дитини.
Сучасна наука особливо чутлива до цих відмінностей, бо без них легко приписати «порядку народження» те, що насправді пояснюється розміром сім’ї або іншими факторами.
Первісток у Адлера: досвід «втрати трону»
Найвідоміша адлерівська метафора стосується первістка. Спочатку він є єдиною дитиною і центром батьківської уваги, а з появою молодшої дитини його становище змінюється. У пізніших переказах це часто називають «детронізацією» — втратою попередньої виняткової позиції.
Адлер припускав, що така зміна може сприяти ревнощам, боротьбі за увагу, підвищеному почуттю відповідальності або прагненню зберегти статус. Він також пов’язував позицію старшої дитини з можливістю ставати захисником і помічником молодших, якщо сімейна взаємодія розвивається кооперативно.
Важливе слово тут — «може». Навіть у самого Адлера це не універсальний результат.
Сучасні дані не дозволяють сказати: «первістки за характером відповідальніші, тривожніші чи більш владні». Середні групові відмінності за широкими рисами особистості або відсутні, або дуже малі й залежать від того, що саме вимірюють і як контролюють сімейний контекст.
Друга дитина: «перегони» з тим, хто попереду
Адлер описував другу дитину як таку, що від початку бачить перед собою старшого. Старший брат або сестра може виконувати роль своєрідного орієнтира, якого треба наздогнати або перевершити.
У його історичній моделі це могло підсилювати конкурентність, швидке навчання, наполегливість або прагнення знайти іншу сферу, де можна досягти переваги. Але й тут Адлер не встановлював закону. Якщо старша дитина значно старша, відсутня, має зовсім іншу роль або якщо сімейна взаємодія не конкурентна, психологічна ситуація змінюється.
Тому популярна формула «друга дитина завжди конкурентна» — не науковий висновок.
«Середня дитина»: популярний синдром, а не готовий адлерівський діагноз
Сучасна популярна психологія любить говорити про «синдром середньої дитини»: нібито така дитина відчуває себе забутою, менш важливою, стає миротворцем або, навпаки, бунтує, щоб отримати увагу.
У Адлера можна знайти міркування про дітей, які перебувають між старшими й молодшими, про конкуренцію та зміну сімейної позиції. Але перетворювати це на універсальний «синдром середньої дитини» некоректно. Це популярний ярлик, а не клінічний діагноз і не проста формула, яку можна застосувати до будь-якої людини.
Особливо показово, що нове велике дослідження за моделлю HEXACO справді знайшло деякі середні відмінності для людей, які називали себе середніми дітьми. Однак значна частина цих відмінностей зменшувалася після врахування кількості дітей у сім’ї. Середня дитина за визначенням походить із сім’ї щонайменше з трьома дітьми, тоді як єдина — з однодітної. Якщо не врахувати кількість братів і сестер, можна змішати два різні ефекти.
Наймолодша дитина: багато старших як орієнтири
Адлер вважав становище наймолодшої дитини особливим: вона оточена старшими, сильнішими й досвідченішими членами сім’ї. З одного боку, це може посилювати почуття власної меншості або залежності. З іншого — створює багато моделей для наслідування і конкурентних орієнтирів.
Сам Адлер описував можливість двох дуже різних траєкторій. Молодша дитина може бути надмірно опікуваною і звикати до допомоги, але може й активно наздоганяти старших та розвивати високі амбіції. Вже це показує, наскільки слабко така теорія сумісна з простим стереотипом «молодші завжди розбещені».
Ще один популярний образ — «молодші ризиковіші й авантюрніші». Велике дослідження 2019 року спеціально перевірило цю ідею за допомогою опитувань, експериментальних завдань і реальних життєвих рішень. Автори не знайшли ефекту порядку народження на схильність до ризику в дорослому віці.
Єдина дитина: історичні припущення й сучасна обережність
Адлер приділяв окрему увагу єдиній дитині. У його текстах є припущення, що така дитина може довше залишатися центром уваги дорослих, більше орієнтуватися на батьків і мати менше досвіду щоденної конкуренції з братами та сестрами.
Частина формулювань Адлера про єдиних дітей сьогодні звучить надто категорично й відображає уявлення його епохи про виховання та «розбещення». Їх не слід переносити в сучасну психологію як встановлений факт.
Особливо небезпечний стереотип — «єдина дитина обов’язково егоїстична». Сучасні дані не дають підстав перетворювати відсутність братів і сестер на діагноз характеру. У дослідженні HEXACO 2025 року середні відмінності між єдиними та дітьми з великих сімей за деякими рисами були помітні, але автори показали, що ключову роль у картині відіграє саме кількість братів і сестер, а також можливі пов’язані фактори. Це групова статистика, а не опис конкретної людини.
Чому досліджувати порядок народження складно
На перший погляд усе просто: порівняти первістків із молодшими дітьми. Насправді це методологічно складна задача.
Порівняння між різними сім’ями
Якщо порівняти первістка з однієї сім’ї та третю дитину з іншої, різниця може виникнути не через порядок народження. Сім’ї можуть відрізнятися доходом, освітою батьків, культурою, кількістю дітей, віком батьків, житловими умовами та десятками інших факторів.
Порівняння всередині однієї сім’ї
Сильніший дизайн порівнює братів і сестер у межах однієї сім’ї. Так автоматично контролюється багато спільних характеристик родини. Саме тому внутрішньосімейні аналізи особливо важливі для цієї теми.
Але й вони не роблять дітей абсолютно однаковими: батьки старішають, змінюється дохід, склад родини, життєві події, школярі мають різних учителів і друзів, а кожна дитина народжується в інший момент сімейної історії.
Розмір сім’ї як окремий фактор
Одна з головних сучасних методологічних проблем — не змішати порядок народження з кількістю братів і сестер. Наприклад, «середні діти» неминуче походять із сімей із трьома або більше дітьми. «Єдині діти» — тільки з сімей із однією дитиною. Тому різниця між ними може бути наслідком не позиції між старшим і молодшим, а ширшої структури сім’ї.
Велике дослідження 2015 року: «Велика п’ятірка» майже без ефекту
Одним із найважливіших сучасних тестів гіпотези стало дослідження Юлії Рорер, Бориса Еґлоффа та Штефана Шмукле, опубліковане 2015 року в журналі PNAS.
Дослідники об’єднали три великі національні панелі:
США — 5 240 учасників;
Велика Британія — 4 489;
Німеччина — 10 457.
Загалом це близько 20 тисяч осіб. Вони використали і порівняння між сім’ями, і порівняння братів та сестер усередині сімей.
Результат був дуже простим: порядок народження не мав стійкого ефекту на екстраверсію, емоційну стабільність, доброзичливість, сумлінність або уяву. Тобто широкі особистісні риси не склалися в популярні профілі «старшого», «середнього» чи «молодшого».
Водночас дослідження підтвердило невеликий відомий ефект в інтелектуальній сфері: раніше народжені в середньому трохи краще виконували об’єктивні тести інтелекту й дещо вище оцінювали власний інтелект.
Ключове слово знову — «трохи». Це не означає, що конкретний первісток розумніший за конкретну молодшу дитину. Розподіли майже повністю перекриваються.
Інтелект і освіта: де ефекти відтворюються краще
Невеликі відмінності в інтелектуальних і освітніх результатах — одна з небагатьох частин літератури про порядок народження, де сигнал виявляється стабільніше, ніж для особистості.
Причини можуть бути різними. Старша дитина певний час отримує всю батьківську увагу; після народження молодших ресурси й час розподіляються між більшою кількістю дітей; старші можуть навчати молодших; змінюються батьківські очікування та інвестиції. Але конкретні механізми не можна встановити просто з факту статистичної різниці.
Важливий крок зробило норвезьке дослідження 2022 року в PNAS Nexus. Автори використали реєстрові, освітні та генетичні дані й перевіряли, чи можна пояснити освітню перевагу раніше народжених генетичними або внутрішньоутробними відмінностями.
Вони не знайшли свідчень, що градієнт пояснюється генетичною нерівністю між дітьми різного порядку народження. Після врахування полігенних показників та внутрішньоутробних характеристик освітня перевага раніше народжених зберігалася. Автори зробили висновок, що її походження пов’язане з постнатальним середовищем, хоча точний набір причин залишається невстановленим.
Це добре ілюструє різницю між «ефект існує в середньому» і «ми знаємо механізм». Друге твердження вимагає набагато більше доказів.
Велике дослідження HEXACO: чому фраза «ефектів немає взагалі» теж занадто проста
Після результатів 2015 року можна було б зробити іншу крайність: оголосити, що порядок народження не пов’язаний із жодними рисами особистості. Нові дані вимагають обережнішого формулювання.
Майкл Ештон і Кібом Лі проаналізували дуже великі онлайн-вибірки дорослих, які проходили опитувальник HEXACO. У першій вибірці було 710 797 учасників. У другій — 74 920, і для них додатково була відома кількість братів і сестер.
У першій вибірці середні показники Чесності-Скромності та Доброзичливості були вищими у середніх дітей, потім у наймолодших, первістків і єдиних дітей. Різниця між середніми та єдиними дітьми сягала приблизно d ≥ 0,20.
На перший погляд це може виглядати як повернення старої теорії. Але друга вибірка показала важливу деталь: сам розмір сім’ї був пов’язаний із цими рисами. Люди з більшою кількістю братів і сестер у середньому мали вищі показники Чесності-Скромності та Доброзичливості. Після порівняння людей з однаковою кількістю братів і сестер відмінності власне за порядком народження стали значно меншими; для найстарших проти середніх і наймолодших вони доходили приблизно до d = 0,10 або менше.
Отже, нове дослідження не повертає просту формулу «первісток такий, середній такий». Воно показує, що деякі невеликі середні відмінності можуть існувати, але їх потрібно відокремлювати від розміру сім’ї та інших пов’язаних умов.
«Велика п’ятірка» і HEXACO не суперечать одна одній буквально
Часто два дослідження переказують як взаємне заперечення: «2015 — ефектів немає, 2025 — ефекти є». Це занадто грубо.
«Велика п’ятірка» і HEXACO — різні моделі особистості. Вони частково перекриваються, але не вимірюють один і той самий набір конструкцій. Особливо Чесність-Скромність є окремим виміром HEXACO, якого немає як самостійної риси у «Великій п’ятірці».
Крім того, дослідження відрізняються вибірками, способом збору даних і доступною інформацією про сімейну структуру. Тому коректний висновок не «одне дослідження правильне, інше ні», а такий: великі сучасні дані не підтримують сильних і універсальних профілів особистості за порядком народження; окремі невеликі асоціації можуть залежати від моделі рис і сімейного контексту.
Чи молодші діти справді більше ризикують
Це один із найпривабливіших популярних стереотипів. Молодших часто описують як сміливіших, авантюрніших і схильніших порушувати правила.
У 2019 році Томас Лехарраґа та колеги перевірили це за допомогою трьох різних типів даних: великого німецького соціально-економічного опитування, широкого набору лабораторних і поведінкових вимірів ризику та реальних життєвих виборів. У першому наборі автори перевірили 1 456 специфікацій моделей, змінюючи контрольні змінні, розмір сім’ї, інтервали між народженнями, внутрішньосімейні та міжсімейні підходи та способи вимірювання ризику.
Висновок був послідовним: ефекту порядку народження на дорослу схильність до ризику не виявили.
Тому фраза «молодші діти від природи ризиковіші» не має підстав подаватися як науковий факт.
Що з адлерівської ідеї витримало перевірку
Після сучасних досліджень було б неправильно сказати або «Адлер усе передбачив», або «Адлер повністю помилявся».
Не витримала сильна версія
Немає надійних підстав вважати, що простий порядковий номер дитини формує стабільний універсальний набір широких рис особистості. Таблиці на кшталт «первісток — лідер, середній — миротворець, молодший — бунтар, єдиний — егоїст» значно сильніші за доступні дані.
Залишилася важливою увага до сімейного контексту
Діти в одній сім’ї справді можуть мати різні соціальні досвіди. Народження брата чи сестри змінює структуру взаємодії. Батьківський час, ресурси, очікування й ролі можуть розподілятися нерівномірно. Це не доводить класичні типи Адлера, але робить саму увагу до сімейної позиції психологічно змістовною.
Частково відтворюються невеликі освітні та інтелектуальні градієнти
Раніше народжені в середньому мають невелику перевагу за деякими інтелектуальними й освітніми показниками. Це груповий ефект із великим перекриттям між людьми, а не правило для окремої сім’ї.
Нові дані допускають малі особистісні асоціації
Дослідження за моделлю HEXACO показує, що деякі відмінності можуть існувати, особливо якщо враховувати кількість братів і сестер. Але вони значно слабші й складніші за популярну типологію.
Що батькам не варто робити з теорією порядку народження
Теорія стає шкідливою, коли з опису можливого контексту перетворюється на ярлик.
Не варто казати дитині:
«ти первісток, тому мусиш бути відповідальним»;
«ти середня, тому завжди ревнуватимеш»;
«ти молодший, тому тобі все дозволяють»;
«ти єдина дитина, тому не вмієш ділитися».
Такі фрази можуть не описувати реальність, а створювати роль, до якої дитину підштовхують дорослі.
Набагато корисніше спостерігати за конкретними взаєминами: чи не покладають на старшу дитину надмірну відповідальність; чи отримує кожна дитина достатньо індивідуальної уваги; чи не порівнюють дітей між собою; чи має молодша дитина можливість бути самостійною; чи не інтерпретують будь-який конфлікт через готовий «синдром».
Це не специфічне лікування й не діагностична рекомендація, а проста редакційна обережність: статистичну тенденцію не слід перетворювати на долю конкретної людини.
Порядок народження і сімейна констеляція в адлеріанській психотерапії
У подальшій адлеріанській традиції інформація про братів і сестер, вікові інтервали, взаємини, сімейні ролі й ранні спогади використовується як частина ширшого аналізу стилю життя.
Тут важливо не змішувати дві речі. «Сімейна констеляція» в адлеріанському сенсі — це опис суб’єктивної структури сімейних взаємин і позиції людини. Це не тотожне методу системних розстановок, який у сучасному просторі часто асоціюють із Бертом Геллінґером.
Так само психолог не може надійно «прочитати характер» лише з відповіді «я друга дитина». Порядок народження може бути одним із контекстних фактів, але його інтерпретація потребує конкретної історії людини.
Чому ця тема так добре живе в популярній психології
Порядок народження має всі ознаки привабливої психологічної історії.
По-перше, він очевидний: майже кожна людина знає, старша вона, молодша, середня чи єдина дитина.
По-друге, він створює просту причинну розповідь. Якщо людина відповідальна — «бо первісток»; якщо ризикує — «бо молодша»; якщо прагне миру — «бо середня». Зворотні приклади легко пояснити винятками.
По-третє, сімейні ролі справді існують, тому стереотип іноді здається дуже точним. Але точне попадання в окремій сім’ї не доводить універсального закону.
Саме тому великі вибірки, контроль розміру сім’ї та внутрішньосімейні порівняння настільки важливі: вони відділяють переконливу історію від ефекту, який стабільно відтворюється в даних.
Підсумок: порядок народження — контекст, а не вирок
Адлер зробив позицію дитини в сім’ї важливою частиною індивідуальної психології. Але його власна модель була складнішою за популярні чотири типи: він наголошував на ситуації, вікових інтервалах, конкуренції, співпраці й суб’єктивному значенні сімейної позиції.
Сучасна наука ще сильніше послаблює детермінізм. Великі дослідження не показують стійких широких особистісних профілів за порядком народження. Невеликі відмінності є більш переконливими в інтелектуальній та освітній сферах; окремі нові дані HEXACO виявляють малі особистісні асоціації, значною мірою пов’язані з розміром сім’ї. Для схильності до ризику переконливого ефекту не знайдено.
Найточніше формулювання таке: порядок народження може бути частиною сімейного контексту, але він не є психологічною долею й не дозволяє надійно визначити характер конкретної людини.
Часті запитання
Чи правда, що первістки розумніші
У великих дослідженнях раніше народжені в середньому мають невелику перевагу в об’єктивних тестах інтелекту й деяких освітніх показниках. Але різниця мала, а індивідуальні відмінності всередині кожної групи набагато більші. За порядком народження не можна передбачити інтелект конкретної людини.
Чи існує «синдром середньої дитини»
Це популярний ярлик, а не окремий клінічний діагноз. Досвід середньої дитини може мати свої особливості, але немає наукової підстави припускати універсальний набір рис для всіх людей, які мають і старших, і молодших братів чи сестер.
Чи молодші діти більш ризикові
Велике дослідження 2019 року, яке поєднало опитування, експериментальні завдання та реальні життєві показники, не виявило ефекту порядку народження на дорослу схильність до ризику.
Чи єдині діти егоїстичніші
Такий стереотип не можна вважати встановленим фактом. Нові великі дані показують деякі середні відмінності за окремими рисами між людьми з різною кількістю братів і сестер, але вони не дають права описувати конкретну єдину дитину як егоїстичну.
Чи має значення різниця у віці між дітьми
Так, принаймні як важливий контекст. На це звертав увагу ще Адлер: велика вікова різниця може змінити психологічну позицію дитини так, що формальний номер народження перестає добре описувати її сімейний досвід.
Чому в дослідженнях часто окремо аналізують розмір сім’ї
Тому що порядок народження і кількість дітей математично пов’язані. Середня дитина не може існувати в сім’ї з однією чи двома дітьми, а єдина дитина завжди походить із однодітної сім’ї. Без контролю кількості братів і сестер легко помилково назвати його ефект «ефектом порядку народження».
Чи можна використовувати порядок народження для психологічної діагностики
Ні. Сам по собі порядок народження не є діагностичним інструментом і не визначає психічний розлад, тип особистості чи прогноз розвитку. У клінічній або консультативній роботі сімейна позиція може обговорюватися як частина життєвого контексту, але не як готовий діагноз.
Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу
Альфред Адлер — персональний канонічний хаб: біографія, індивідуальна психологія, ключові поняття, праці та сучасна оцінка.
Індивідуальна психологія Адлера — системна сторінка школи, у якій порядок народження є лише одним із елементів ширшої моделі.
Почуття спільноти у психології Адлера — центральне поняття зрілої адлерівської системи, що допомагає побачити її соціальне ядро.
Джерела
1. Adler A. What Life Should Mean to You. Edited by Alan Porter. Boston: Little, Brown and Company; 1931. Chapter VI: Family Influences. Доступна цифрова копія оригінальної версії 1931 року.
2. Adler A. Understanding Human Nature. Section “The Family Constellation”. Цифрова копія.
3. Rohrer JM, Egloff B, Schmukle SC. Examining the effects of birth order on personality. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 2015;112(46):14224–14229. doi:10.1073/pnas.1506451112. PMID:26483461. PMCID:PMC4655522. Повний текст у PMC
4. Ashton MC, Lee K. Personality differences between birth order categories and across sibship sizes. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 2025;122(1):e2416709121. doi:10.1073/pnas.2416709121. PMID:39715437. PMCID:PMC11725879. Повний текст у PMC
5. Isungset MA, Freese J, Andreassen OA, Lyngstad TH. Birth order differences in education originate in postnatal environments. PNAS Nexus. 2022;1(2):pgac051. doi:10.1093/pnasnexus/pgac051. PMID:36713322. PMCID:PMC9802280. Повний текст у PMC
6. Lejarraga T, Frey R, Schnitzlein DD, Hertwig R. No effect of birth order on adult risk taking. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 2019;116(13):6019–6024. doi:10.1073/pnas.1814153116. PMCID:PMC6442587. Повний текст у PMC