top of page

Психологічна енкциклопедія

Пол Ґілберт: терапія, сфокусована на співчутті (CFT) та внесок у психологію

Фото автора: Український психологічний ХАБ
Український психологічний ХАБ
3 вер.
Читати 7 хв

Пол Ґілберт (Paul Gilbert) — британський клінічний психолог, розробник терапії, сфокусованої на співчутті (Compassion Focused Therapy, CFT), і один із найвпливовіших сучасних дослідників психології співчуття, сорому та самокритики. Його робота поєднала еволюційну психологію, теорію прив’язаності, дослідження афективної регуляції та клінічну практику в підхід, де співчуття розглядається не як м’якість чи поблажливість, а як мотивація помічати страждання, розуміти його причини й діяти так, щоб його полегшувати або запобігати йому.


Центральний внесок Ґілберта полягає не у створенні самого поняття співчуття або самоспівчуття. Ці поняття мають значно ширшу історію. Його внесок — у побудові цілісної клінічної моделі CFT, орієнтованої передусім на людей, для яких сором, жорстка самокритика, почуття небезпеки та труднощі із самозаспокоєнням підтримують психологічні проблеми.


Хто такий Пол Ґілберт


Професійний шлях Ґілберта формувався на перетині клінічної психології та еволюційного підходу до психопатології. За матеріалами Compassionate Mind Foundation, до психології він прийшов після початкового навчання економіки, працював помічником нічної психіатричної медсестри, а докторську підготовку проходив в Единбурзькому університеті. Його наукові інтереси поступово зосередилися на депресії, соціальному ранжуванні, соромі, самокритиці та тому, як еволюційно сформовані системи мотивації й емоційної регуляції впливають на психічне здоров’я.


Ґілберт багато років був пов’язаний із клінічною та дослідницькою роботою в Дербі. Університет Дербі нині представляє його як професора клінічної психології та активного дослідника напряму співчуття і добробуту. У 2011 році він отримав орден Британської імперії OBE за внесок у сферу психічного здоров’я та охорони здоров’я.


Яку проблему намагався розв’язати Ґілберт


Класичні когнітивні й поведінкові методи можуть допомагати людині бачити помилки мислення, перевіряти переконання та змінювати поведінкові патерни. Але Ґілберт звернув увагу на клінічну групу, для якої одного раціонального розуміння часто недостатньо: людина може логічно погоджуватися, що вона не «погана» і не «безнадійна», але водночас продовжувати відчувати сильний сором, внутрішню загрозу й ненависть до себе.


У цій ситуації проблема полягає не лише в змісті думки. Важливими стають емоційний тон внутрішнього діалогу, доступність почуття безпеки, здатність приймати підтримку та спосіб, у який людина реагує на власне страждання. Саме навколо цього сформувалася CFT.


Терапія, сфокусована на співчутті (CFT)


Терапія, сфокусована на співчутті, — інтегративний психотерапевтичний підхід, який Ґілберт розвивав для роботи насамперед із високим рівнем сорому та самокритики. У науковій літературі CFT часто розглядають у контексті «третьої хвилі» когнітивно-поведінкових підходів, однак сама модель значно ширше спирається на еволюційну, соціальну й розвиткову психологію, теорію прив’язаності, афективну нейронауку та практики тренування уваги й співчутливої мотивації.


Для CFT співчуття — це не просто позитивне почуття. Воно включає дві взаємопов’язані групи здібностей: чутливість до страждання та потреб, а також готовність діяти з мудрістю, мужністю й турботою, щоб зменшувати страждання. Тому співчутлива відповідь може бути теплою і заспокійливою, а може бути твердою: встановити межу, витримати складну розмову, припинити саморуйнівну поведінку або звернутися по професійну допомогу.


Модель трьох систем афективної регуляції


Одна з найвідоміших частин CFT — модель трьох систем афективної регуляції. Ґілберт використовує її як клінічну евристику, що допомагає пояснювати, чому різні типи мотивації та емоцій мають різні функції.


  • Система загрози й самозахисту швидко реагує на небезпеку, втрату, відкидання, конфлікт або можливе приниження. Вона пов’язана з тривогою, гнівом, відразою, втечею, боротьбою, завмиранням та іншими захисними реакціями.

  • Система потягу, пошуку ресурсів і винагороди активує прагнення до досягнень, статусу, їжі, сексуальних партнерів, визнання та інших важливих ресурсів. Вона дає енергію для руху до цілей і пов’язана з передчуттям винагороди.

  • Система заспокоєння, задоволеності й соціальної безпеки пов’язана зі здатністю відчувати, що зараз не потрібно боротися або щось здобувати, а можна бути в стані достатньої безпеки, близькості та спокою.


Ця схема не означає, що в мозку існують три окремі анатомічні «центри» або три незалежні «мозки». У статті 2009 року Ґілберт прямо називав таке розрізнення корисною евристикою і підкреслював, що реальна нейрофізіологія значно складніша. Клінічний сенс моделі — побачити, які системи домінують, які недостатньо доступні та як вони взаємно підсилюють одна одну.


Чому сором і самокритика стали центральними темами


Самокритика може виконувати різні функції. Іноді людина намагається так примусити себе до змін: «якщо я буду достатньо жорстким до себе, то не повторю помилку». Інша форма самокритики має каральний характер і переходить у відразу до себе, приниження та бажання завдати собі емоційної шкоди. Дослідження Ґілберта та колег показали, що ці форми варто розрізняти, а здатність до самозаспокоєння є окремим психологічним ресурсом.


У CFT сором розглядається не просто як «негативна думка про себе». Він пов’язаний із соціальною загрозою: страхом бути неприйнятим, неповноцінним, приниженим або виключеним. Через це робота із соромом потребує не лише зміни переконань, а й розвитку досвіду безпеки, прийняття та співчутливої внутрішньої позиції.


Тренування співчутливого розуму (CMT)


Compassionate Mind Training, або тренування співчутливого розуму (CMT), — набір практик, які використовуються для розвитку співчутливих атрибутів і навичок. Ґілберт відрізняв CFT як ширшу психотерапевтичну модель від CMT як конкретного тренувального компонента. Університет Дербі також описує CMT як неклінічний відповідник CFT, який може застосовуватися поза психотерапією для розвитку навичок емоційної регуляції та добробуту.


До практик CMT належать робота з диханням і темпом тіла, уявні образи безпечної та співчутливої фігури, формування «співчутливого Я», співчутливий внутрішній діалог, написання листів із позиції співчуття, робота зі стільцями та інші вправи. Їхня мета — не створити постійно приємний стан, а натренувати спосіб реагування на страх, сором, помилки та біль, який поєднує чутливість, стійкість і конструктивну дію.


Три потоки співчуття


У сучасній CFT важливим стало розрізнення трьох напрямів, або потоків, співчуття: співчуття до інших, відкритість до співчуття від інших і співчуття до себе. Людина може бути сильною в одному напрямі й мати виражені труднощі в іншому. Наприклад, хтось легко підтримує близьких, але сприймає турботу про себе як слабкість; інший здатний підтримувати себе, але не довіряє допомозі від інших.


Це розрізнення важливе ще й тому, що страх співчуття сам може бути частиною проблеми. Для людей із досвідом насильства, приниження або непередбачуваних стосунків тепло й близькість інколи сигналізують не безпеку, а ризик. Тому CFT працює не лише над «збільшенням співчуття», а й над страхами, блоками та опором, які виникають у відповідь на нього.


Шкали та вимірювання


Дослідницька програма Ґілберта включає створення й перевірку психометричних інструментів. Вони не є «тестами Пола Ґілберта» в одному пакеті й мають різних співавторів, але допомагають вимірювати процеси, важливі для CFT.


  • FSCRS — шкала форм самокритики/самоатакування та самозаспокоєння. Початкове дослідження 2004 року розрізнило недостатнє Я, ненависне Я та здатність до самозаспокоєння.

  • Fears of Compassion Scales — три шкали страху співчуття: до інших, від інших і до себе. Їх розробили Пол Ґілберт, Кірстен Мак’юен, Марсела Матос та Аманда Рівіс.

  • Compassionate Engagement and Action Scales — шкали співчутливого залучення та дії, створені Ґілбертом і міжнародною групою співавторів для оцінювання компетентностей співчуття у трьох потоках.


Основні праці


Ранні книги Ґілберта показують, що CFT не виникла раптово як набір вправ. У Human Nature and Suffering (1989) він розглядав людське страждання через еволюційну та соціальну перспективу. У подальших роботах про депресію, сором і соціальне ранжування ця лінія стала більш клінічною.


Книга Compassion Focused Therapy: Distinctive Features, вперше видана Routledge у 2010 році, систематизувала теорію та практику CFT: від еволюційної моделі й трьох систем регуляції до співчутливого образу, співчутливого Я, роботи з соромом, страхом співчуття та самокритикою. Стаття The Origins and Nature of Compassion Focused Therapy у British Journal of Clinical Psychology 2014 року стала одним із головних академічних викладів походження та логіки підходу.


Що говорить сучасна доказова база


Доказова база CFT зростає, але її слід описувати за конкретними результатами й групами, а не як універсально доведену ефективність. Систематичний огляд 2020 року оцінив CFT як перспективний і прийнятний для клієнтів та фахівців підхід, одночасно наголосивши на потребі в кращій стандартизації й сильніших рандомізованих дослідженнях.


Систематичний огляд і метааналіз 2023 року включив 15 досліджень у клінічних популяціях — рандомізованих, пілотних та таких, що оцінювали здійсненність втручання. Результати загалом сприяли CFT щодо самоспівчуття, самозаспокоєння, самокритики та частини клінічної симптоматики, але сім із п’ятнадцяти досліджень мали неясну методологічну якість, а довготривалі ефекти вивчалися недостатньо.


Окремий метааналіз 2023 року також показав зменшення самокритики та підвищення здатності до самозаспокоєння. Систематичний огляд 2025 року для дорослих клінічних популяцій виявив найпослідовніші позитивні зміни щодо самоспівчуття й самокритики; дані для внутрішнього сорому та міжособистісних потоків співчуття були обмеженішими й менш однорідними.


Отже, CFT має змістовну й загалом позитивну емпіричну базу, особливо для процесів, на які вона безпосередньо спрямована: самокритики, самозаспокоєння та самоспівчуття. Водночас сила доказів різниться між діагнозами, форматами терапії та показниками. CFT не слід подавати як заміну всім іншим методам або як однаково доведену терапію для будь-якого психічного розладу.


Наукові обмеження й критичні питання


Найважливіше обмеження полягає не в самій ідеї співчуття, а в якості та структурі клінічних досліджень. Частина робіт має невеликі вибірки, груповий формат, короткі періоди спостереження або активні компоненти, які відрізняються між дослідженнями. Це ускладнює точну відповідь на питання, яка частина CFT є ключовим механізмом змін і для яких груп вона дає найбільшу додаткову користь.


Друга важлива межа — популярне спрощення теорії. Модель трьох систем іноді подають як готову карту мозку, хоча сам Ґілберт описував її як клінічну евристику. Так само твердження на кшталт «окситоцин — гормон співчуття» надто спрощують складні нейробіологічні процеси. Для наукового читання CFT продуктивніше розглядати ці моделі як функціональні рамки, які потребують постійної емпіричної перевірки.


Compassionate Mind Foundation


У 2006 році Ґілберт разом із колегами заснував Compassionate Mind Foundation — міжнародну благодійну організацію, що розвиває навчання, дослідження та професійне застосування CFT і CMT. Поточний сайт фонду у 2026 році вказує Пола Ґілберта як засновника і президента. Інституційна роль фонду важлива для міжнародного поширення підходу, підготовки фахівців і підтримки дослідницької мережі.


Місце Пола Ґілберта в сучасній психології


Внесок Ґілберта полягає у зміні самої клінічної постановки питання. Замість «як змусити людину думати позитивніше?» CFT запитує: що відбувається із системою загрози, чи має людина доступ до досвіду соціальної безпеки, яку функцію виконує самокритика і чи може внутрішня підтримка стати достатньо переконливою на рівні емоцій, тіла та поведінки.


Ця перспектива зробила співчуття повноцінним предметом клінічного дослідження: з моделями, вимірювальними інструментами, терапевтичними процедурами та перевіркою результатів. Саме тому Пол Ґілберт займає окреме місце в сучасній психології — як розробник CFT і дослідник того, як турботлива мотивація, соціальна безпека та співчутлива дія можуть бути включені в науково орієнтовану психотерапію.


Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу



Окрема канонічна стаття про терапію, сфокусовану на співчутті (CFT), готується в межах циклу Пола Ґілберта. Після її публікації цей хаб буде доповнений прямим контекстним посиланням.


Джерела


 
 
bottom of page