top of page

Психологічна енкциклопедія

Особистісні труднощі за МКХ-11: що це і чим вони відрізняються від розладу особистості

3 дні тому
Читати 9 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 жовтня 2026 · Редакційна політика


Особистісні труднощі, або personality difficulty, у МКХ-11 — це формалізований клінічний опис виражених і тривалих особливостей особистості, які створюють певні проблеми у функціонуванні або можуть впливати на лікування та взаємодію з медичними службами, але не досягають порога розладу особистості. У МКХ-11 для цього передбачено код QE50.7.


Ключове положення Всесвітньої організації охорони здоров’я однозначне: особистісні труднощі не класифікуються як психічний розлад. У Clinical Descriptions and Diagnostic Requirements for ICD-11 вони розміщені серед чинників, що впливають на стан здоров’я або контакт із медичними службами. Це окремий рівень опису на континуумі особистісного функціонування, нижчий за діагностичний поріг розладу особистості.


Через це QE50.7 не означає «легкий розлад особистості», не є прихованим психіатричним діагнозом і не встановлюється за однією рисою, конфліктом, тестовим балом або складними стосунками.


Що означають особистісні труднощі за МКХ-11


МКХ-11 описує особистісну патологію передусім через ступінь порушення функціонування особистості. На одному кінці континууму перебуває функціонування без клінічно значущих особистісних проблем. Далі можуть бути особистісні труднощі. Якщо порушення стає достатньо вираженим, стійким, поширеним і функціонально значущим, може йтися вже про розлад особистості з легкою, помірною або тяжкою вираженістю.


За ВООЗ, при особистісних труднощах виражені особливості мають тривалий характер — орієнтиром є щонайменше близько двох років — і можуть проявлятися у способах переживання, мислення, емоційного реагування та взаємодії з іншими людьми. Водночас їхній вплив нижчий за поріг розладу: труднощі можуть виникати лише періодично, ставати помітнішими під час стресу, мати невисоку інтенсивність або стосуватися лише окремих взаємин чи ситуацій.


Саме рівень функціонального порушення є центральним для межі між QE50.7 і розладом особистості. Сама наявність незвичних, різких, тривожних, відсторонених, імпульсивних або перфекціоністичних рис цієї межі не визначає.


Чому це не розлад особистості


Розлад особистості в МКХ-11 передбачає стійке порушення того, як людина функціонує щодо себе та інших, із достатньо значущими наслідками для особистого, міжособистісного, соціального або професійного життя. Після встановлення розладу визначається його тяжкість: легка, помірна або тяжка.


Особистісні труднощі перебувають нижче цього діагностичного порога. Огляд сучасної моделі МКХ-11, опублікований Роджером Малдером, прямо розміщує personality difficulty між відсутністю особистісної патології та легким розладом особистості й підкреслює роль функціонального порушення як головного орієнтира Mulder, 2021. Коментар 2024 року також наголошує, що QE50.7 має формальний код, але не є діагнозом психічного розладу Bangash, 2024.


Тому фрази «у мене є риси — отже, у мене розлад» і «мені важко в кількох ситуаціях — отже, у мене розлад особистості» не відображають логіку МКХ-11. Клінічна оцінка враховує тривалість, контекст, поширеність патерна, гнучкість поведінки, функціонування та альтернативні пояснення.


Особистісна риса, особистісні труднощі та розлад особистості


Особистісна риса — це відносно стійка тенденція переживати, мислити або діяти певним чином. Риси є частиною звичайних індивідуальних відмінностей і самі по собі не свідчать про психічний розлад. Сучасні моделі особистості розглядають багато рис як безперервні виміри; про це докладніше йдеться у матеріалі «Структура особистості: що це, сучасні моделі рис і підходи».


Особистісні труднощі — це виражені й тривалі особливості, які вже мають певний функціональний наслідок, проте цей наслідок залишається нижчим за поріг розладу особистості. Людина може мати проблеми в окремих видах взаємин, певних соціальних ролях або під час сильного стресу, зберігаючи загалом достатнє функціонування.


Розлад особистості — це клінічний діагноз. Його визначають не за «типом характеру», а за стійким порушенням функціонування особистості та його тяжкістю. Ширше про клінічне поняття розладів особистості дивіться у статті «Розлади особистості».


Отже, між цими трьома рівнями немає правила «більше рис = діагноз». Вирішальне значення має те, як ці особливості організовані, наскільки вони стійкі та негнучкі, у скількох сферах проявляються і якою мірою порушують функціонування.


Які ознаки можуть відповідати рівню особистісних труднощів


ВООЗ не визначає QE50.7 через короткий список симптомів, який можна механічно «порахувати». Йдеться про загальний патерн. На практиці увагу можуть привертати тривалі труднощі у саморегуляції, повторювані міжособистісні конфлікти, надмірна чутливість до певних ситуацій, ригідні способи реагування, стійке уникання, імпульсивні реакції або надмірний контроль.


Для рівня personality difficulty важливо, що такі прояви залишаються обмеженішими за тяжкістю або поширеністю. Наприклад, вони можуть посилюватися переважно під час стресу, проявлятися лише в частині близьких стосунків або створювати помітні, але не масштабні порушення соціального чи професійного функціонування.


Одна й та сама поведінка не має фіксованого діагностичного значення. Уникання може бути пов’язане з рисою особистості, соціальною тривогою, травматичним досвідом, аутистичними особливостями, депресією, конкретним конфліктом або іншими причинами. Імпульсивність так само може виникати в різних клінічних і неклінічних контекстах. Саме тому окремий прояв не визначає QE50.7 або розлад особистості.


Домени рис у МКХ-11 і особистісні труднощі


МКХ-11 дозволяє описувати особистісні труднощі за допомогою тих самих п’яти доменів рис, які використовуються для уточнення розладів особистості: негативної афективності, відстороненості, дисоціальності, розгальмованості та ананкастії. Ці домени є вимірами, а не окремими діагнозами. ВООЗ підкреслює їхню безперервність із рисами, які спостерігаються у людей без розладу особистості.


Отже, формулювання на кшталт «виражена негативна афективність» або «ананкастичні риси» описує стиль особистісного функціонування, а не самостійний психічний розлад. Кількість або назва доменів також не замінює оцінку тяжкості.


Клінічний сенс дименсійної моделі полягає в тому, що вона розділяє два запитання: наскільки порушене функціонування і якими рисами це порушення переважно проявляється. Саме таку архітектуру описують огляди нової класифікації Bach & First, 2018 та Mulder, 2021.


Чи є особистісні труднощі «акцентуацією характеру»


Ці поняття не є синонімами.


«Акцентуація характеру» належить до іншої психологічної та історичної традиції. Вона описує виразні риси характеру і не є діагнозом МКХ-11. QE50.7, своєю чергою, є конкретним кодом МКХ-11 для субпорогових особистісних труднощів, визначених через тривалий патерн і функціональний вплив.


Між цими поняттями можуть бути змістові перетини на рівні опису виражених рис, але автоматично прирівнювати одне до іншого некоректно. Докладніше про саме поняття акцентуацій дивіться у статті «Акцентуації характеру».


Чи є QE50.7 «легким розладом особистості»


Ні. У МКХ-11 «легкий розлад особистості» вже є рівнем діагностованого розладу особистості з кодом 6D10.0. Personality difficulty розташована нижче діагностичного порога.


Це розрізнення принципове. Якщо функціональні порушення достатньо виражені для розладу особистості, клініцист оцінює тяжкість розладу. Якщо поріг не досягнуто, але тривалі особливості мають клінічне значення, може бути доречним опис особистісних труднощів.


Тому «субпороговий рівень» точніше передає місце QE50.7 у системі, ніж побутове формулювання «дуже легкий розлад».


Як відбувається клінічна оцінка


Оцінка особистісного функціонування не зводиться до анкети. Фахівець збирає інформацію про те, як людина сприймає себе, регулює емоції та поведінку, підтримує взаємини, виконує соціальні й професійні ролі, реагує на стрес і наскільки ці патерни зберігаються в часі та різних контекстах.


Особливо важливі кілька питань: чи є патерн тривалим; чи проявляється він у багатьох ситуаціях або лише в окремих; чи може людина гнучко змінювати спосіб реагування; наскільки порушені стосунки, навчання, робота та повсякденне життя; чи існує інший стан, який краще пояснює труднощі.


Самозвіти та психометричні шкали можуть бути додатковим джерелом інформації, але не встановлюють QE50.7 або розлад особистості самостійно. Сучасні інструменти для оцінки тяжкості МКХ-11 демонструють перспективні психометричні властивості, проте дослідження підкреслюють необхідність клінічної інтерпретації та подальшої перевірки їхньої діагностичної точності Brown & Sellbom, 2023. Систематичний огляд і метааналіз 49 досліджень також показав загалом добру внутрішню узгодженість інструментів, але значну неоднорідність між вибірками, мовами й методами Hualparuca-Olivera et al., 2024.


Чому онлайн-тест не може визначити особистісні труднощі


Тест може вимірювати окремі риси або давати орієнтовний показник особистісного функціонування. Він не встановлює клінічний статус.


Для розмежування звичайних рис, QE50.7 і розладу особистості потрібен контекст: тривалість, поширеність, інтенсивність, функціональні наслідки, розвиткова історія, інші психічні стани, фізичні захворювання, вживання речовин, ситуаційні чинники та інформація про функціонування в різних сферах.


Навіть добре валідована шкала має конкретне призначення, похибку та межі застосування. Бал вище певного порога може бути підставою для детальнішої оцінки в дослідженні або клініці, але не перетворюється автоматично на діагноз чи код МКХ-11.


Що важливо виключити перед висновком про особистісні труднощі


Стійкі на перший погляд особливості можуть мати інше пояснення. Клінічна оцінка враховує психічні розлади, нейророзвиткові стани, наслідки травми, епізоди депресії або манії, психотичні симптоми, обсесивно-компульсивну симптоматику, вживання психоактивних речовин, неврологічні та інші медичні стани.


Важливо також відрізняти тривалий патерн від реакції на конкретну життєву ситуацію. Після втрати, конфлікту, насильства, міграції, тривалого перевантаження або іншої кризи людина може тимчасово поводитися незвично для себе. Така зміна сама по собі не створює підстав для опису стійкої особистісної патології.


Це одна з причин, чому самодіагностика за короткими описами в соціальних мережах особливо ненадійна: одна й та сама зовнішня поведінка може виникати через різні механізми.


Особистісні труднощі у підлітків і молодих людей


У підлітковому віці особистість активно розвивається, а емоційна регуляція, автономія, ідентичність і міжособистісні стратегії можуть змінюватися швидше, ніж у дорослому віці. Тому оцінка має враховувати розвиткову норму, контекст сім’ї та однолітків, тривалість патерна і його стабільність у різних ситуаціях.


Окремі прояви — сильна емоційність, конфліктність, потреба у визнанні, сором’язливість, ризикована поведінка або перфекціонізм — не дають підстав називати підлітка «нарцисом», «психопатом», «соціопатом» чи людиною з розладом особистості.


Клінічне формулювання має описувати реальні труднощі та рівень функціонування без стигматизувальних ярликів і без перетворення тимчасових розвиткових проявів на фіксовану ідентичність.


Чи потребують особистісні труднощі лікування


Сам код QE50.7 не означає, що людині обов’язково потрібне спеціалізоване лікування розладу особистості.


ВООЗ включає personality difficulty до класифікації насамперед тому, що виражені особистісні особливості можуть бути клінічно важливими: вони здатні впливати на взаємодію з медичними службами, прихильність до лікування, комунікацію, спосіб переживання стресу або перебіг допомоги з іншого приводу. У конкретної людини корисною може бути психоосвіта, робота з емоційною регуляцією, навичками взаємодії, гнучкістю поведінки чи конкретними життєвими проблемами.


Якщо одночасно є депресія, тривожний розлад, ПТСР, РДУГ, ОКР, залежність або інший стан, лікування визначається доказами для цього стану. Наявність особистісних труднощів не замінює його діагностику і не диктує одну універсальну психотерапію чи медикаментозну схему.


Чи можуть особистісні труднощі перейти в розлад особистості


МКХ-11 описує континуум тяжкості, але континуум не означає неминучого руху від QE50.7 до розладу особистості.


Особистісне функціонування може змінюватися під впливом віку, стосунків, середовища, психічного та фізичного здоров’я, терапії та життєвого досвіду. Для конкретної людини неможливо передбачити майбутній діагностичний статус за однією рисою або одним періодом труднощів.


Наукова база щодо точних довгострокових траєкторій саме категорії QE50.7 поки значно менша, ніж база щодо розладів особистості загалом. Тому коректний висновок стосується поточного рівня функціонування та потреб людини, а не прогнозу «це обов’язково переросте в розлад».


Навіщо МКХ-11 взагалі ввела цей рівень


Категорія дозволяє описати клінічно важливу зону між звичайними індивідуальними відмінностями та психічним розладом без штучного підвищення тяжкості до діагнозу.


Це відповідає дименсійному принципу МКХ-11. Особистісне функціонування не завжди природно поділяється на дві групи — «повністю здорове» і «розлад». У частини людей існують стійкі труднощі, які варто врахувати в допомозі, але які не відповідають вимогам розладу особистості.


Водночас наукова дискусія навколо клінічної корисності personality difficulty триває. Bangash, 2024 прямо зазначає, що практичне використання цієї субпорогової категорії ще потребує накопичення досвіду. Така невизначеність стосується її клінічної корисності, а не базового класифікаційного статусу: за МКХ-11 QE50.7 не є психічним розладом.


Коли варто звернутися по професійну оцінку


Професійна оцінка має сенс, коли повторювані патерни стосунків, самосприйняття, емоційної регуляції або поведінки тривалий час створюють проблеми, коли людині важко зрозуміти причину цих повторень або коли особистісні особливості ускладнюють лікування іншого психічного чи фізичного стану.


Мета оцінки полягає не в тому, щоб знайти ярлик. Вона має визначити, що саме відбувається, наскільки це стійко, які сфери життя порушені, які інші пояснення потрібно врахувати і яка допомога відповідає реальним потребам людини.


Поширені запитання


Особистісні труднощі за МКХ-11 — це діагноз?


Ні. QE50.7 має формальний код МКХ-11, але ВООЗ не класифікує personality difficulty як психічний розлад. Це опис субпорогових, клінічно значущих особистісних труднощів.


Чим QE50.7 відрізняється від легкого розладу особистості?


Легкий розлад особистості 6D10.0 уже відповідає діагностичному порогу розладу. QE50.7 розташований нижче цього порога: функціональні проблеми є, але їхня тяжкість, поширеність або сталість проявів недостатні для діагнозу розладу особистості.


Чи достатньо мати виражену рису, щоб отримати код QE50.7?


Ні. Виражена риса сама по собі не дорівнює особистісним труднощам. Потрібні тривалий патерн і певний функціональний вплив, оцінені в контексті життя людини.


Чи можна визначити особистісні труднощі онлайн-тестом?


Ні. Опитувальник може оцінити риси або рівень функціонування, але не встановлює клінічний статус без ширшої оцінки.


Чи є особистісні труднощі тим самим, що акцентуація характеру?


Ні. Це поняття з різних класифікаційних і теоретичних традицій. QE50.7 — код МКХ-11; акцентуація характеру — окреме психологічне поняття.


Чи означають особистісні труднощі, що в людини згодом буде розлад особистості?


Ні. МКХ-11 описує рівні на континуумі, але не встановлює неминучу послідовність розвитку. Майбутня траєкторія залежить від багатьох чинників і не визначається одним поточним описом.


Чи можна застосовувати домени рис МКХ-11 до personality difficulty?


Так. Для опису можуть використовуватися домени негативної афективності, відстороненості, дисоціальності, розгальмованості та ананкастії. Вони уточнюють характер виражених рис, але не є окремими діагнозами.


Пов’язані статті



References


Bach, B., & First, M. B. (2018). Application of the ICD-11 classification of personality disorders. BMC Psychiatry, 18, 351. https://doi.org/10.1186/s12888-018-1908-3


Bangash, A. (2024). Personality difficulty: A useful addition to the literature on personality disturbance. Personality and Mental Health, 18(4), 435–437. https://doi.org/10.1002/pmh.1638


Brown, T. A., & Sellbom, M. (2023). Further validation of the Personality Disorder Severity for ICD-11 (PDS-ICD-11) scale in a community mental health sample. Psychological Assessment, 35(8), 706–714. https://doi.org/10.1037/pas0001253


Hualparuca-Olivera, L., Caycho-Rodríguez, T., Torales, J., Ramos-Vera, C., Ramos-Campos, D., Córdova-Gónzales, L., & Bach, B. (2024). Internal consistency of measures for ICD-11 personality disorder severity and traits: A systematic review and meta-analysis. Personality and Mental Health, 18(4), 357–368. https://doi.org/10.1002/pmh.1631


Mulder, R. T. (2021). ICD-11 Personality Disorders: Utility and Implications of the New Model. Frontiers in Psychiatry, 12, 655548.


 
 
bottom of page