Оптимізм: що це, як працює і чим відрізняється від «рожевих окулярів»
Оновлено: 27 лип. 2023 р.
Оптимізм — це узагальнене очікування сприятливих результатів у майбутньому. У психології його найчастіше досліджують не як звичку «думати позитивно», а як відносно стійку систему очікувань: наскільки людина загалом припускає, що важливі події матимуть добрий, а не несприятливий результат.
Таке визначення важливе, бо відразу відділяє оптимізм від ейфорії, гарного настрою та заперечення проблем. Оптиміст може бачити ризик, визнавати складність ситуації й водночас вважати, що зусилля, підтримка, зміна стратегії або збіг обставин дають реальний шанс на сприятливий результат.
Що таке оптимізм у психології
Одна з найвпливовіших сучасних моделей описує диспозиційний оптимізм як загальні позитивні очікування щодо власного майбутнього. У цій традиції оптимізм пов’язаний із саморегуляцією: коли мета важлива, очікування її досяжності впливає на те, чи людина продовжує діяти, змінює спосіб дії або відмовляється від мети. Цей підхід узагальнили Чарльз Карвер, Майкл Шейєр і Сюзанна Сегерстром у огляді досліджень оптимізму.
Отже, психологічний оптимізм — це передусім про очікування, а не про вимогу відчувати радість. Людина може бути засмученою після невдачі й залишатися оптимістичною щодо того, що ситуацію можна змінити або пережити. І навпаки, гарний настрій сам по собі не означає стійкого оптимізму.
Як оптимізм впливає на поведінку
Очікування майбутнього працюють як частина системи прийняття рішень. Якщо людина вважає мету важливою і водночас очікує, що просування можливе, вона частіше зберігає залученість, шукає способи подолання перешкод і використовує активні стратегії. Коли очікування різко негативні, зусилля можуть швидше згортатися.
Це не означає, що наполегливість завжди корисна. Гнучка саморегуляція включає і здатність відмовитися від недосяжної мети, перенести ресурси на іншу ціль або змінити план. Адаптивний оптимізм тому краще описувати як сприятливе очікування, яке залишається чутливим до фактів.
Диспозиційний оптимізм і LOT-R
У дослідженнях диспозиційний оптимізм часто оцінюють за Revised Life Orientation Test — переглянутою шкалою життєвої орієнтації, відомою як LOT-R. Її запропонували Майкл Шейєр, Чарльз Карвер і Майкл Бріджес. У роботі 1994 року автори показали, що вимірюваний конструкт не зводиться просто до нейротизму, тривожності, самооцінки чи відчуття контролю. Опис дослідження LOT-R доступний у PubMed.
LOT-R є дослідницьким інструментом, а не тестом, який визначає «правильний» тип особистості. Вищий або нижчий показник не є діагнозом. Для інтерпретації важливі контекст, спосіб проведення та мета оцінювання.
Оптимізм, песимізм і настрій — не одне й те саме
Песимізм стосується узагальнених несприятливих очікувань і є найближчим поняттєвим контрастом до оптимізму. На окремій сторінці Українського психологічного ХАБу докладно розібрано, що таке песимізм і коли він заважає.
Настрій — це поточний емоційний фон, який може змінюватися протягом дня або залежати від конкретних подій. Оптимізм у диспозиційному розумінні ширший і відносно стійкіший. Саме тому людина може мати поганий день, переживати втому чи розчарування, але не робити з цього висновку, що майбутнє загалом безперспективне.
Чим оптимізм відрізняється від «рожевих окулярів»
У побуті оптимізм часто плутають із «рожевими окулярами». Це різні речі. «Рожеві окуляри» — метафора для надмірно сприятливого або ідеалізованого бачення ситуації; вона не є одним науковим психологічним терміном.
Оптимістичне очікування може бути реалістичним: людина бачить і шанс успіху, і ризики. Натомість систематичне недооцінювання особистого ризику або переоцінювання ймовірності позитивних подій у психології досліджують як упередження оптимізму, або нереалістичний оптимізм.
Талі Шарот описувала optimism bias як стійку тенденцію очікувати для себе сприятливіший розвиток подій, ніж це випливає з доступної інформації. Таке упередження уже стосується точності прогнозу, а не просто загальної життєвої орієнтації. Огляд про упередження оптимізму опублікований у Current Biology.
Оптимізм і завищені очікування
Ще одне важливе розрізнення — завищені очікування. Оптимізм не вимагає вважати конкретний бажаний результат гарантованим. Можна сподіватися на добрий результат і водночас визнавати невизначеність, планувати альтернативи та оновлювати прогноз, коли з’являються нові дані.
Практично корисне питання тут звучить не «я оптиміст чи песиміст?», а «на чому ґрунтується мій прогноз і що я зроблю, якщо реальність виявиться іншою?». Така перевірка залишає місце для надії, але не відключає оцінювання ризику.
Навчений оптимізм Мартіна Селігмана — окрема модель
Термін «навчений оптимізм» пов’язаний з іншим дослідницьким напрямом — пояснювальним стилем, вивченою безпорадністю та роботами Мартіна Селігмана і його колег. У цій традиції увага зосереджена на тому, як люди пояснюють причини хороших і поганих подій та як ці пояснення можуть підтримувати безпорадність або, навпаки, гнучкішу реакцію.
Диспозиційний оптимізм Карвера і Шейєра та навчений оптимізм Селігмана споріднені, але це не синоніми. Перша модель передусім вимірює загальні очікування майбутнього; друга виростає з досліджень атрибутивного й пояснювального стилю.
Що відомо про оптимізм і здоров’я
Оптимізм багато разів пов’язували з показниками фізичного здоров’я. Метааналіз 83 досліджень виявив невеликий, але статистично значущий зв’язок між оптимізмом і кращими показниками фізичного здоров’я; ефекти були сильнішими для суб’єктивних, ніж для об’єктивних показників. Метааналіз Rasmussen, Scheier & Greenhouse важливий саме тим, що показує і наявність зв’язку, і його масштаб.
Окремий систематичний огляд і метааналіз 15 досліджень, що охопили 229 391 учасника, виявив асоціацію вищого оптимізму з нижчим ризиком серцево-судинних подій та нижчою загальною смертністю. Водночас автори відзначали значну неоднорідність частини результатів, а більшість включених даних були спостережними. Дослідження Rozanski та співавторів не доводить, що оптимізм сам по собі запобігає хворобам.
Найобережніша інтерпретація така: оптимізм пов’язаний зі здоров’ям через комплекс поведінкових, соціальних і фізіологічних шляхів, але він не є лікуванням і не замінює медичної допомоги, профілактики чи реальної оцінки ризику.
Чи можна розвивати оптимізм
Оптимізм має відносно стійку диспозиційну складову, але це не означає повної незмінності. На очікування впливають досвід, середовище, навички саморегуляції та спосіб інтерпретації подій. Досліджуються і цілеспрямовані психологічні вправи.
Одна з найвідоміших — «найкраще можливе Я» (Best Possible Self): людина уявляє майбутнє, в якому значущі цілі реалізовані завдяки зусиллям і сприятливому розвитку подій. Метааналіз 29 досліджень за участю 2 909 людей показав невелике підвищення оптимізму порівняно з контрольними умовами. Систематичний огляд і метааналіз Best Possible Self.
Це не означає, що одна вправа назавжди змінює особистість. Практичніше розглядати розвиток оптимізму як тренування якості прогнозу: помічати автоматичні негативні висновки, перевіряти докази, розділяти можливе і гарантоване, формувати кілька сценаріїв і повертати собі простір для дії.
П’ять запитань для каліброваного оптимізму
Що я зараз прогнозую і наскільки впевнений у цьому прогнозі?
Які факти підтримують сприятливий сценарій, а які — суперечать йому?
Що в цій ситуації залежить від моїх дій, а що — ні?
Який наступний крок має сенс навіть за невизначеного результату?
Який план Б допоможе не перетворити оптимізм на ставку «все або нічого»?
Коли оптимізм перестає допомагати
Оптимізм втрачає адаптивність, коли сприятливий прогноз перестає оновлюватися після нової інформації. Якщо людина ігнорує повторювані сигнали небезпеки, не готується до очевидних ризиків або вважає бажаний результат гарантованим, мова вже йде про неточне прогнозування, а не про сильну психологічну рису.
Інша крайність — вимога бути оптимістом за будь-яких обставин. Сум, страх, злість і розчарування несуть інформацію про втрати, загрози та порушені межі. Оптимізм не потребує витісняти ці емоції. Він може співіснувати з ними як очікування, що після складної події можливі зміни, підтримка, відновлення або новий маршрут.
Коли варто звернутися по допомогу
Песимістичні думки самі по собі не є діагнозом. Але якщо відчуття безперспективності стає стійким, супроводжується різким зниженням активності, втратою інтересу, порушенням сну або помітно заважає навчанню, роботі чи стосункам, корисно обговорити це з психологом або іншим відповідним фахівцем. Мета такої роботи — не змусити себе «мислити позитивно», а точніше побачити ситуацію, власні ресурси й можливі дії.
Коротко
Оптимізм у психології — це насамперед узагальнені сприятливі очікування майбутнього. Він пов’язаний із тим, як людина підтримує зусилля, справляється з труднощами та перебудовує цілі. Дослідження показують зв’язки оптимізму з благополуччям і здоров’ям, але ці зв’язки не перетворюють оптимізм на універсальний захист від хвороб.
Найкорисніша форма оптимізму зберігає контакт із реальністю: дозволяє бачити шанс на добрий результат, перевіряти припущення, помічати ризики й змінювати план. Саме це відрізняє оптимізм від «рожевих окулярів» і нереалістичного оптимістичного упередження.
Поширені запитання
Що таке оптимізм простими словами?
Оптимізм — це загальне очікування, що майбутні події можуть мати сприятливий результат. Це не обов’язково гарний настрій і не переконання, що проблем не існує.
Чи є оптимізм рисою особистості?
У моделі диспозиційного оптимізму його розглядають як відносно стійку індивідуальну відмінність. Водночас конкретні очікування й способи прогнозування можуть змінюватися під впливом досвіду та психологічної роботи.
Чим оптимізм відрізняється від «рожевих окулярів»?
Оптимізм може враховувати ризики й невизначеність. «Рожеві окуляри» — побутова метафора для надмірно сприятливого або ідеалізованого бачення, яке може ігнорувати важливі факти.
Чи можна стати оптимістичнішим?
Дослідження психологічних вправ показують, що оптимістичні очікування певною мірою піддаються зміні. Найреалістичніша мета — не постійна позитивність, а гнучкіше й точніше прогнозування майбутнього.
Чи завжди оптимізм корисний?
Ні. Якщо позитивний прогноз ігнорує надійні дані про ризик або не оновлюється після нової інформації, він може перетворитися на нереалістичний оптимізм. Корисний оптимізм поєднує сприятливі очікування з перевіркою фактів і плануванням.