Огляд обсягу літератури: що таке scoping review і коли його обирають замість систематичного огляду
Оновлено: 8 жовт.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 7 жовтня 2026 · Редакційна політика
Огляд обсягу літератури, або scoping review, — це тип синтезу доказів, мета якого систематично знайти, описати й картувати широту наявних джерел щодо певної теми, поняття, поля або проблеми. Його обирають тоді, коли дослідницьке питання стосується структури поля: які визначення використовують, які популяції та контексти вивчали, які типи доказів існують, як проводили дослідження, де зосереджені прогалини знань і чи дозріло питання для більш вузького систематичного огляду.
Scoping review не є «спрощеним систематичним оглядом». Він має іншу дослідницьку мету, але так само потребує наперед визначених критеріїв, прозорого пошуку, відбору джерел, структурованого вилучення даних і відтворюваного звітування. Формальне сучасне визначення описує scoping review як синтез доказів, що систематично ідентифікує та картує широту доступних доказів щодо теми, поля, поняття або проблеми, часто охоплюючи різні типи джерел і контексти (Munn et al., 2022).
Що таке огляд обсягу літератури
Український термін «огляд обсягу літератури» у цій статті відповідає англійському scoping review. У міжнародній методології трапляються близькі переклади на кшталт «огляд із визначенням обсягу» або «огляд сфери», однак сутність методу визначає не назва, а його функція: систематично окреслити ландшафт доказів.
JBI у чинному керівництві 2026 року розглядає scoping review як окремий тип синтезу доказів і описує дев’ятиетапну методологію, у якій перші три етапи присвячені розробленню протоколу. Після цього команда проводить пошук, відбір джерел, вилучення даних, аналіз, представлення та підсумовування доказів (JBI Manual for Evidence Synthesis, 2026).
Отже, scoping review відповідає насамперед на запитання «що є в цьому полі і як воно влаштоване?». Систематичний огляд частіше потрібен тоді, коли питання вже достатньо сфокусоване для критичного синтезу доказів щодо конкретного ефекту, зв’язку, досвіду, поширеності, точності, прогнозу або іншої чітко визначеної проблеми. Докладно метод систематичного синтезу розглянуто в матеріалі «Систематичний огляд: що це, як шукають і оцінюють дослідження та чим він відрізняється від звичайного огляду».
Для чого проводять scoping review
Scoping review має кілька типових завдань. Вони можуть поєднуватися в одному проєкті, але ще до пошуку має бути зрозуміло, яке саме завдання є центральним.
Картування типів і джерел доказів
Дослідник може хотіти з’ясувати, які дизайни взагалі представлені в певній сфері: рандомізовані дослідження, спостережні роботи, якісні дослідження, змішані методи, теоретичні публікації, настанови, дисертації чи інші джерела.
У такому разі результатом є карта поля: скільки й яких джерел існує, де вони проводилися, кого вивчали, які змінні та результати вимірювали, які методи використовували.
Уточнення понять і визначень
У нових або фрагментованих напрямах одна й та сама назва може використовуватися для різних явищ, а одне явище — описуватися різними термінами. Scoping review допомагає простежити, як автори визначають ключове поняття, які його компоненти виділяють і як змінюється термінологія між дисциплінами.
Саме уточнення понять та визначень входить до формального призначення scoping review, описаного Munn та колегами (Munn et al., 2022).
Виявлення прогалин знань
Огляд може показати, які популяції, вікові групи, країни, контексти, методи або результати майже не досліджені. Водночас «прогалина» означає брак або нерівномірність опублікованих доказів у межах заданого пошуку та критеріїв. Вона не доводить, що явище відсутнє, що певний ефект дорівнює нулю або що досліджень не існує ніде.
Вивчення того, як проводять дослідження
Scoping review може бути методологічним: наприклад, картувати, якими інструментами вимірюють певний конструкт, які часові точки використовують, як визначають вибірки або які аналітичні підходи застосовують.
Це особливо корисно перед розробленням нового дослідження, коли потрібно зрозуміти, які практики домінують і де існує методологічна неоднорідність.
Підготовка до систематичного огляду
Scoping review може передувати більш вузькому систематичному огляду. Він допомагає перевірити, чи достатньо сформоване поле, уточнити критерії включення, визначити типи доступних досліджень і сформулювати точніше питання. Таке застосування прямо описане у методологічному керівництві щодо вибору між scoping і systematic review (Munn et al., 2018).
Коли обирають scoping review
Огляд обсягу літератури доречний, коли мета полягає в картуванні, описі або концептуальному уточненні широкого чи неоднорідного корпусу доказів.
JBI рекомендує розглядати scoping review, коли потрібно:
• визначити типи доступних доказів у певному полі;
• уточнити ключові поняття або визначення;
• дослідити, як саме проводилися дослідження;
• встановити основні характеристики або чинники, пов’язані з поняттям;
• виявити та проаналізувати прогалини знань;
• оцінити, чи є підстави й достатня база для наступного систематичного огляду.
Ці призначення відображені як у сучасному JBI Manual, так і в методологічній роботі про вибір типу огляду (Munn et al., 2018).
Ширина теми сама по собі ще не є достатньою причиною. Спочатку формулюють мету, а потім обирають дизайн синтезу доказів. Якщо справжнє питання звучить як «чи працює це втручання?» або «який підхід кращий?», назвати тему «широкою» і провести scoping review замість критичного систематичного синтезу означає змінити питання, а не розв’язати його.
Коли краще систематичний огляд
Систематичний огляд слід обирати, коли головна мета — отримати максимально обґрунтовану відповідь на сфокусоване питання шляхом систематичного пошуку, критичної оцінки та синтезу релевантних досліджень.
Це стосується не лише питань ефективності втручань. Систематичні огляди можуть бути присвячені етіології та ризику, поширеності, діагностичній точності, прогнозу, якісному досвіду, економічним питанням та іншим типам дослідницьких завдань. Відмінність визначає не слово «ефект», а ціль огляду та тип висновку, який потрібно зробити.
Якщо читачеві потрібна відповідь на кшталт «наскільки втручання зменшує симптоми порівняно з контролем?», «який зв’язок між експозицією та результатом за визначених умов?» або «наскільки надійні докази на користь конкретного клінічного рішення?», звичайно потрібен систематичний огляд відповідного типу, а за наявності сумісних кількісних даних — інколи й метааналіз.
Scoping review і систематичний огляд: головна різниця
Обидва підходи можуть використовувати систематичний пошук, прозорі критерії включення та документований відбір. Різниця полягає у дослідницькій функції.
Питання
Scoping review часто ставить ширші запитання: які типи доказів існують, як визначають поняття, які групи та контексти вивчали, які методи застосовували.
Систематичний огляд зазвичай має сфокусованіше питання, яке визначає конкретний тип доказів і конкретний висновок, що має бути отриманий.
Критерії включення
Scoping review часто допускає різнорідні джерела, якщо це відповідає меті картування. Систематичний огляд може мати значно вузькіші критерії, прив’язані до питання й дизайнів, здатних на нього відповісти.
Оцінювання якості та ризику упередження
Для багатьох систематичних оглядів критична оцінка включених досліджень є необхідною частиною інтерпретації. У scoping review вона не є універсально обов’язковою: рішення залежить від мети огляду. Але відсутність оцінювання якості звужує те, що можна стверджувати за результатами.
Синтез результатів
Scoping review переважно описує та картує: характеристики джерел, категорії, поняття, методи, контексти, прогалини. Систематичний огляд синтезує докази для відповіді на сфокусоване питання.
Метааналіз
Метааналіз — статистичний метод кількісного об’єднання результатів. Він не є синонімом систематичного огляду і не є обов’язковою частиною scoping review. Якщо основна мета полягає в оцінюванні узагальненого ефекту, це вже інший методологічний намір, який належить до метааналізу.
Scoping review і звичайний огляд літератури
Scoping review має систематичну методологічну архітектуру. Це відрізняє його від огляду, в якому автор просто відбирає відомі або зручні джерела й викладає тему у вільній формі.
Для якісного scoping review потрібно заздалегідь визначити питання, критерії включення, джерела пошуку та підхід до відбору й вилучення даних. Пошук має бути прозорим, а читач повинен мати змогу зрозуміти, звідки взявся фінальний корпус джерел.
Це не означає, що кожен наративний огляд є слабким або непотрібним. Він має інші цілі. Важливо не називати будь-який широкий текстовий огляд scoping review лише тому, що він охоплює багато статей.
Як формулюють питання: PCC
У JBI для scoping review широко використовується рамка PCC:
• Population — популяція або учасники, якщо вони релевантні;
• Concept — центральне поняття, явище або проблема;
• Context — контекст, середовище, країна, система, тип установи чи інші межі.
PCC допомагає узгодити мету, питання та критерії включення. Вона особливо зручна, коли огляд не зводиться до порівняння втручання з контролем.
Наприклад, питання «Які підходи до психологічної підтримки студентів із нейророзвитковими особливостями досліджували в університетському контексті?» можна структурувати через популяцію, концепт підтримки й контекст вищої освіти.
PICO часто корисний для сфокусованих питань про втручання та порівняння, але не є універсальною рамкою для всіх систематичних оглядів і не визначає сам по собі тип синтезу доказів.
Як проводять scoping review
Актуальна методологія JBI 2026 року описує дев’ять взаємопов’язаних етапів. Конкретна реалізація залежить від питання, але логіка залишається сталою: рішення мають бути пов’язані з метою огляду і задокументовані так, щоб читач розумів процес.
1. Визначають мету й питання
На старті потрібно пояснити, чому саме картування поля є потрібним результатом. Формулювання «тема широка» недостатнє. Потрібно вказати, що саме буде картовано: типи доказів, терміни, методи, популяції, контексти, результати або прогалини.
2. Встановлюють критерії включення
Критерії мають логічно випливати з мети й питання. Визначають, які популяції, поняття, контексти, типи джерел, роки, мови та інші характеристики допускаються.
Обмеження за роком або мовою не є нейтральними: вони можуть змінити карту поля. Тому їх обґрунтовують, а не додають лише для зручності.
3. Розробляють протокол
Протокол описує заплановані методи до того, як результати почнуть впливати на рішення команди. JBI вважає розроблення протоколу першою стадією scoping review, а окреме керівництво Peters та колег детально описує його зміст (Peters et al., 2022).
Протокол зменшує простір для непомітних постфактум-рішень і робить зміни від початкового плану видимими. Якщо під час роботи методи доводиться змінити, ці зміни описують і пояснюють.
4. Проводять систематичний пошук
JBI 2026 прямо вказує, що scoping review повинен мати явний, широкий і прозорий пошук, спрямований на виявлення доступних джерел доказів. Принципи проведення та звітування пошуку тут зближуються із систематичними оглядами (JBI, Searching for the evidence).
Залежно від питання використовують кілька бібліографічних баз, перевірку списків літератури, цитування, реєстри та сіру літературу. У нових полях сіра література може бути особливо важливою, але її включення має бути передбачене критеріями, а джерела пошуку — задокументовані.
Повнота пошуку не означає буквально «знайти все, що коли-небудь існувало». Вона означає методично обґрунтовану спробу охопити релевантний корпус у межах визначеного питання, ресурсів і критеріїв.
5. Відбирають джерела
Після пошуку записи об’єднують, видаляють дублікати та проводять скринінг за заздалегідь визначеними критеріями. JBI описує процедуру відбору scoping review як таку, що за своєю логікою відповідає систематичному відбору: прозорий рух від усіх знайдених записів до фінального набору включених джерел (JBI, Selecting the evidence).
Важливими є пілотування критеріїв, робота більш ніж одного рецензента на критичних етапах і опис способу розв’язання розбіжностей.
6. Структуровано вилучають дані
У scoping review цей етап часто називають data charting — картуванням або структурованим вилученням даних. Форма вилучення має відповідати питанню: вона може містити рік, країну, дизайн, вибірку, визначення поняття, методи, тип втручання, контекст, вимірювані результати та інші характеристики.
Не слід механічно збирати всі змінні, які трапляються в статтях. Вилучають ті дані, які потрібні для відповіді на запитання огляду. Сучасні рекомендації щодо цього етапу та подальшого аналізу наведені Pollock та колегами (Pollock et al., 2023).
7. Аналізують карту доказів
Аналіз у scoping review зазвичай описовий і структурний. Це можуть бути:
• частоти за роками, країнами, дизайнами або популяціями;
• групування джерел за типами методів чи концептів;
• базовий якісний контент-аналіз;
• картування визначень, характеристик або дослідницьких прогалин;
• зіставлення категорій із питаннями огляду.
Число публікацій саме по собі не дорівнює силі доказів. Десять слабких або непридатних для причинного висновку досліджень не стають переконливим доказом ефекту лише тому, що їх десять.
8. Представляють результати
Результати мають давати читачеві саме карту, заради якої проводився огляд. Залежно від питання використовують таблиці характеристик, діаграми, матриці «популяція × контекст», часові карти, категорії методів, схеми понять та опис прогалин.
Форма візуалізації не повинна підмінювати інтерпретацію. Хороший scoping review пояснює, чому виявлена структура поля важлива і як вона пов’язана з початковою метою.
9. Підсумовують докази та наслідки
Фінальний висновок повертається до питання огляду: що відомо про структуру поля, де є концентрація досліджень, що лишається невизначеним, які концепти потребують уточнення, які наступні дослідницькі кроки обґрунтовані.
Якщо scoping review не оцінював ризик упередження й не синтезував ефекти, його висновок має залишатися на рівні картування. Він не повинен раптом перетворюватися на твердження «метод ефективний», «причина доведена» або «втручання слід рекомендувати».
Чи обов’язково оцінювати ризик упередження
У scoping review критична оцінка методологічної якості або ризику упередження не є універсально обов’язковою. Це одна з важливих відмінностей від багатьох систематичних оглядів, у яких ризик упередження безпосередньо впливає на інтерпретацію результатів.
Рішення залежить від мети. Якщо огляд лише картує, які типи доказів існують і де вони зосереджені, формальна критична оцінка може не бути необхідною. Якщо ж автори хочуть робити висновки, що залежать від надійності окремих досліджень, оцінка якості стає методологічно значущою.
Найважливіше правило просте: рівень висновку не може бути сильнішим за процедури, які цей висновок підтримують. Огляд без оцінки ризику упередження може повідомити, що певний результат часто вивчався, але не повинен подавати частоту позитивних висновків як доказ ефективності.
Чи потрібен метааналіз
Ні. Scoping review не вимагає метааналізу і за своєю типовою метою не призначений для обчислення одного зведеного ефекту.
Peters та колеги, 2022 підкреслюють, що scoping reviews передусім збирають, описують і наочно представляють корпус доказів, а не будують аналітичні порівняння через статистичне об’єднання результатів первинних досліджень.
Якщо дослідницьке питання вимагає кількісної оцінки середнього ефекту, гетерогенності та невизначеності, потрібна методологія систематичного огляду з доречним статистичним синтезом. Окремо про це — «Метааналіз: що це, як об’єднують розміри ефектів і коли середній результат може вводити в оману».
PRISMA-ScR: стандарт звітування, а не метод проведення
PRISMA-ScR — розширення PRISMA для звітування scoping reviews. Опублікований у 2018 році чекліст містить 20 обов’язкових і 2 додаткові пункти. Його мета — зробити звіт про проведений огляд повнішим і прозорішим (PRISMA-ScR; Tricco et al., 2018).
PRISMA-ScR не є методологією проведення огляду і не гарантує високу якість лише фактом заповнення чекліста. Він відповідає на питання «що і як потрібно повідомити читачеві», тоді як JBI та інші методологічні керівництва описують «як спроєктувати й провести огляд».
Це саме розмежування діє і для загальної PRISMA 2020: стандарт звітування не замінює протокол, пошукову стратегію, оцінювання ризику упередження або метод синтезу.
Станом на жовтень 2026 року офіційна сторінка PRISMA вказує PRISMA-ScR 2018 як чинне опубліковане розширення для scoping reviews; оновлення розширення перебуває в розробленні. Отже, не слід називати неоприлюднене оновлення новим стандартом до його фактичної публікації.
Протокол, реєстрація і PROSPERO
Протокол бажано підготувати до початку повного відбору та вилучення даних. Це дає можливість зафіксувати мету, питання, критерії включення, джерела пошуку, процедуру відбору, набір даних для вилучення та план представлення результатів.
Правила реєстрації протоколів у PROSPERO змінювалися, тому придатність scoping review до реєстрації потрібно перевіряти за поточними критеріями на момент подання. Станом на жовтень 2026 року живий реєстр PROSPERO містить записи, які прямо описують себе як scoping reviews, зокрема CRD420261297666. Тому старе узагальнення «PROSPERO не приймає scoping reviews» уже не можна використовувати як універсальне правило.
Прозорість можна забезпечити публічним протоколом у журналі або відкритому репозитарії, якщо це відповідає правилам установи, видання та обраної платформи. Важливо, щоб дата й версія протоколу були зрозумілими, а відхилення від нього — описаними у фінальній роботі.
Чи можна робити клінічні рекомендації зі scoping review
Scoping review може бути корисним для планування досліджень, розроблення термінології, визначення пріоритетів і підготовки майбутнього синтезу доказів. Але карта наявної літератури сама по собі не дорівнює оцінці впевненості в ефекті.
Для клінічних або практичних рекомендацій потрібно оцінити релевантні дослідження, ризик систематичних помилок, узгодженість, точність, прямоту та інші аспекти впевненості в сукупності доказів відповідно до конкретного завдання. Це вже інша методологічна функція. Наприклад, GRADE оцінює впевненість у сукупності доказів і силу рекомендацій; PRISMA-ScR такого оцінювання не виконує.
Отже, формула «у scoping review більшість статей повідомили позитивний результат, тому втручання працює» методологічно некоректна. Потрібно врахувати, які це були дизайни, наскільки вони придатні для причинного висновку, який ризик упередження, як вимірювали результати і чи можна їх порівнювати.
Які джерела можуть входити до scoping review
У scoping review можна включати різні типи джерел, якщо це випливає з питання: кількісні та якісні дослідження, огляди, теоретичні тексти, настанови, документи організацій, дисертації, матеріали конференцій або інші види сірої літератури.
Широта не означає методологічної безмежності. Типи джерел визначають у протоколі та пояснюють, яку роль кожен із них відіграє в картуванні.
Так само «джерело включене до огляду» не означає «джерело має однакову доказову вагу з усіма іншими». Якщо scoping review одночасно картує рандомізовані дослідження, якісні інтерв’ю та експертні документи, ці джерела відповідають на різні запитання й не повинні складатися в одну неявну «суму доказів».
Приклади питань у психології
Scoping review особливо корисний у психологічних темах, де термінологія ще формується, дослідницькі підходи різняться або поле перетинає кілька дисциплін.
Приклад 1. Картування нового поняття
Питання: «Як у психологічній літературі визначають цифрову терапевтичну взаємодію, які компоненти поняття виділяють і в яких контекстах його досліджують?»
Тут мета — картувати визначення, компоненти й контексти. Scoping review відповідає цій меті без потреби обчислювати ефект.
Приклад 2. Карта досліджених підходів
Питання: «Які типи цифрових психологічних втручань досліджували серед студентів, у яких країнах, з якими результатами та якими дизайнами?»
Це картувальне питання. Огляд може показати, де накопичено багато досліджень, а де поле майже порожнє.
Приклад 3. Питання ефективності
Питання: «Чи зменшує конкретне цифрове втручання симптоми депресії порівняно з контрольними умовами?»
Тут потрібна оцінка ефекту, ризику упередження й невизначеності. Відповіднішим буде систематичний огляд, а за сумісних даних — метааналіз.
Приклад 4. Методологічна карта
Питання: «Які підходи використовують для визначення та вимірювання певного нового психологічного феномена?»
Scoping review може картувати інструменти й операціоналізації. Але психометрична надійність і валідність конкретних тестів є окремим питанням психологічного вимірювання й потребує спеціальної психометричної методології.
Що означає «прогалина в літературі»
Виявлення прогалин — одна з найпоширеніших цілей scoping review, але саме слово «прогалина» потребує дисципліни.
Огляд може показати, що в знайденому корпусі мало досліджень певної групи, контексту, методу або результату. Він може показати, що термін використовується непослідовно або що майже немає прямих порівнянь.
Водночас кількісна рідкість публікацій ще не доводить, що нове дослідження автоматично потрібне. Іноді «прогалина» виникає через вузькі критерії, мовні обмеження, неточний пошук або відсутність індексації. В інших випадках мало досліджень тому, що питання має низьку практичну важливість.
Тому коректний висновок описує, яку саме прогалину виявлено, в яких межах пошуку та чому вона може бути значущою.
Типові помилки у scoping review
«Ми обрали scoping review, бо тема широка»
Широка тема — початкова характеристика, а не методологічне обґрунтування. Потрібна чітка картувальна або концептуальна мета.
Пошук у одній базі без обґрунтування
Якщо претензія полягає в картуванні поля, вузький пошук може спотворити саму карту. Джерела й обмеження пошуку мають відповідати темі та бути прозоро описані.
Відсутність протоколу
Без наперед визначеного плану легше непомітно змінювати критерії після того, як стали відомі результати. Сучасне JBI-керівництво надає протоколу центральне місце.
PRISMA-ScR використовують як «метод»
Чекліст звітування допомагає правильно описати роботу, але не визначає самостійно питання, пошук, критерії включення або аналіз.
Не оцінюють ризик упередження, але роблять висновок про ефективність
Це суперечність між методом і висновком. Відсутність критичної оцінки може бути допустимою для картування, але тоді й висновок має залишатися картувальним.
Рахують «позитивні» статті
Підрахунок, скільки публікацій повідомили статистично значущий або «позитивний» результат, не є заміною синтезу ефектів. Публікації відрізняються за дизайном, розміром вибірки, точністю, упередженнями та способом аналізу.
Ототожнюють відсутність публікацій з відсутністю явища
Scoping review картує знайдені та включені джерела. Він не перетворює невиявлені публікації на доказ нульового ефекту або неіснування феномена.
Обмеження scoping review
Найбільша сила scoping review — широта — одночасно створює його головні обмеження.
По-перше, дуже різнорідний корпус може бути складно змістовно узагальнити. Карта стає корисною лише тоді, коли категорії пов’язані з дослідницьким питанням, а не є переліком характеристик.
По-друге, якщо ризик упередження не оцінювався, огляд не дає підстав ранжувати джерела за надійністю. Велика кількість публікацій може створити ілюзію зрілого поля, хоча методологічна сила доказів лишається невідомою.
По-третє, широкий пошук потребує значних ресурсів. JBI 2026 розглядає scoping review як командну роботу; відбір і вилучення даних мають передбачати процедури контролю узгодженості.
По-четверте, карта доказів залежить від індексації, баз даних, мови, часових меж і рішень щодо сірої літератури. Це треба враховувати під час формулювання висновків.
Як оцінити якість готового scoping review
Читач може перевірити кілька послідовних речей.
1. Чи сформульовано картувальну або концептуальну мету, для якої scoping review справді доречний?
2. Чи узгоджені питання, PCC та критерії включення?
3. Чи був протокол і чи описані відхилення від нього?
4. Чи достатньо широкий та прозорий пошук для заявленої мети?
5. Чи зрозуміло, як відбирали джерела і хто проводив скринінг?
6. Чи відповідає форма вилучення даних питанням огляду?
7. Чи показує аналіз структуру поля, а не просто кількість публікацій?
8. Чи пояснено, проводили критичну оцінку або ні, і чому?
9. Чи відповідає сила висновків фактично проведеним процедурам?
10. Чи звіт відповідає PRISMA-ScR і дає змогу простежити шлях від пошуку до включених джерел?
Цей список не є новою шкалою якості. Він допомагає читачеві перевірити логічну узгодженість огляду.
Короткий алгоритм вибору
Якщо ви вагаєтеся між scoping review і систематичним оглядом, почніть не з назви методу, а з речення «Після завершення огляду ми хочемо знати…».
Якщо продовження звучить як «які джерела існують», «як визначають поняття», «де і як це досліджували», «які методи використовують», «де є прогалини» — scoping review часто є правильним вибором.
Якщо продовження звучить як «який ефект», «який підхід кращий», «наскільки точний метод», «який ризик», «наскільки переконлива сукупність доказів» — потрібен систематичний огляд відповідного типу.
Якщо потрібні обидва рівні, scoping review може бути першим етапом, який окреслить поле і допоможе сформувати наступне, точніше питання. Він не замінює наступний systematic review, якщо кінцева мета вимагає оцінювання ефекту або впевненості в доказах.
Часті запитання
Що таке scoping review простими словами?
Це систематичне картування того, які докази існують у певній темі, як вони організовані, що саме досліджували та де залишаються прогалини.
Чи є scoping review систематичним оглядом?
Це окремий тип синтезу доказів із систематичними процедурами пошуку й відбору. У сучасних класифікаціях його відрізняють від systematic review за метою: scoping review картує широту поля, а систематичний огляд відповідає на більш сфокусоване питання шляхом критичного синтезу релевантних доказів.
Чи потрібен для scoping review метааналіз?
Ні. Типова мета scoping review — опис і картування доказів, а не статистичне об’єднання розмірів ефекту.
Чи обов’язково оцінювати ризик упередження?
Не завжди. Це залежить від мети огляду. Якщо оцінювання не проводилося, висновки не повинні виходити за межі картування й опису доказів.
Чи обов’язково використовувати PCC?
PCC є поширеною рамкою JBI для формулювання scoping review, особливо коли потрібно узгодити популяцію, концепт і контекст. Конкретна структура питання має відповідати меті огляду.
Чи є PRISMA-ScR методологією scoping review?
Ні. PRISMA-ScR — стандарт звітування. Він визначає, що потрібно прозоро повідомити в публікації, але не замінює методологічного керівництва з проведення огляду.
Чи можна зареєструвати scoping review у PROSPERO?
Можливість реєстрації треба перевіряти за актуальними правилами PROSPERO на момент подання. Станом на жовтень 2026 року в реєстрі є записи, що прямо описують себе як scoping reviews, зокрема CRD420261297666. Отже, покладатися на старі інструкції про повну неприйнятність scoping reviews не слід.
Чи може scoping review визначити, яке втручання найефективніше?
Сам по собі — ні. Для порівняння ефективності потрібен дизайн систематичного огляду, який оцінює придатні дослідження, ризик упередження, величину ефекту й невизначеність.
Чим scoping review відрізняється від наративного огляду?
Scoping review має наперед визначену, прозору й систематичну процедуру пошуку, відбору та картування джерел. Наративний огляд може мати іншу, менш формалізовану логіку добору та синтезу.
Коли scoping review варто проводити перед systematic review?
Коли поле широке або неоднорідне і спочатку потрібно зрозуміти типи доказів, термінологію, дизайни та потенційно придатне сфокусоване питання для наступного систематичного огляду.
Пов’язані статті
• Ризик упередження в дослідженнях: як оцінюють систематичні помилки дизайну, проведення й звітування
Джерела
Centre for Reviews and Dissemination. PROSPERO record CRD420261297666. University of York. https://www.crd.york.ac.uk/PROSPERO/view/CRD420261297666
JBI. JBI Manual for Evidence Synthesis. Chapter 10: Scoping reviews. Updated 2026. https://jbi-global-wiki.refined.site/space/MANUAL/355862497/10.%2BScoping%2Breviews%C2%A0
Munn Z, Peters MDJ, Stern C, Tufanaru C, McArthur A, Aromataris E. Systematic review or scoping review? Guidance for authors when choosing between a systematic or scoping review approach. BMC Medical Research Methodology. 2018;18:143. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30453902/
Munn Z, Pollock D, Khalil H, Alexander L, McInerney P, Godfrey CM, et al. What are scoping reviews? Providing a formal definition of scoping reviews as a type of evidence synthesis. JBI Evidence Synthesis. 2022;20(4):950–952. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35249995/
Peters MDJ, Marnie C, Tricco AC, Pollock D, Munn Z, Alexander L, et al. Updated methodological guidance for the conduct of scoping reviews. JBI Evidence Synthesis. 2020;18(10):2119–2126. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33038124/
Peters MDJ, Godfrey C, McInerney P, Khalil H, Larsen P, Marnie C, et al. Best practice guidance and reporting items for the development of scoping review protocols. JBI Evidence Synthesis. 2022;20(4):953–968. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35102103/
Pollock D, Peters MDJ, Khalil H, McInerney P, Alexander L, Tricco AC, et al. Recommendations for the extraction, analysis, and presentation of results in scoping reviews. JBI Evidence Synthesis. 2023;21(3):520–532. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36081365/
Tricco AC, Lillie E, Zarin W, O’Brien KK, Colquhoun H, Levac D, et al. PRISMA Extension for Scoping Reviews (PRISMA-ScR): Checklist and Explanation. Annals of Internal Medicine. 2018;169(7):467–473. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30178033/