Обсесивно-компульсивні та споріднені розлади: ОКР, дисморфічний розлад, накопичення, трихотиломанія та екскоріація
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 18 вересня 2026 · Редакційна політика
Обсесивно-компульсивні та споріднені розлади — це діагностична група, до якої в ICD-11 входить не лише обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), а й дисморфічний розлад тіла, нюховий референтний розлад, іпохондрія (тривога за здоров’я), розлад накопичення та тілесно спрямовані повторювані поведінкові розлади — зокрема трихотиломанія й розлад екскоріації. Таку структуру прямо фіксують клінічні описи та діагностичні вимоги ICD-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Це важливе класифікаційне рішення: спорідненість не означає, що всі ці стани є «видами ОКР». Вони мають окремі діагностичні критерії, різну феноменологію і частково різні методи лікування. У частини розладів центральними є небажані думки й ритуали, в інших — фіксація на зовнішності або здоров’ї, труднощі з відмовою від речей, висмикування волосся чи повторне пошкодження шкіри. Правильна назва групи допомагає побачити спільні механізми, але не стирає клінічні межі між окремими діагнозами.
Що означає група обсесивно-компульсивних та споріднених розладів
Групування цих розладів у ICD-11 спирається на клінічну спорідненість: повторювані небажані думки, стійкі преокупації, імпульси або повторювана поведінка можуть утворювати цикли, які важко зупинити й які підтримують дистрес. Розробники класифікації також враховували дані про часткові перетини у нейробіології, генетиці та відповіді на лікування. Водночас сама робоча група ICD-11 підкреслювала, що альтернативні способи класифікації теж мають емпіричні підстави; група є клінічно корисною рамкою, а не твердженням про один-єдиний механізм. Це докладно описано у публікації робочої групи ICD-11.
Тому популярний вислів «спектр ОКР» варто розуміти обережно. Він передає ідею спорідненості, але не перетворює дисморфічний розлад, накопичення, трихотиломанію чи екскоріацію на підтипи ОКР. Для людини це має практичне значення: однаковий ярлик може приховати різні причини звернення по допомогу й різні терапевтичні мішені.
Які розлади входять до групи за ICD-11
Обсесивно-компульсивний розлад — 6B20
ОКР характеризується обсесіями, компульсіями або їх поєднанням. Обсесії — це повторювані небажані думки, образи чи імпульси, які переживаються як нав’язливі та спричиняють дистрес. Компульсії — повторювані дії або ментальні ритуали, які людина виконує, щоб знизити тривогу, нейтралізувати відчуту загрозу або досягти відчуття «правильності». Докладно про симптоми, нав’язливі думки й компульсії — у нашому головному матеріалі про ОКР.
Наявність окремої нав’язливої думки ще не означає ОКР. Для клінічного розладу оцінюють стійкість симптомів, їхній вплив на життя, час, який вони забирають, дистрес, ступінь контролю та функціональні наслідки. Зміст небажаної думки сам по собі не дорівнює наміру.
Дисморфічний розлад тіла — 6B21
При дисморфічному розладі тіла центральною стає стійка заклопотаність однією або кількома рисами зовнішності, які людина сприймає як серйозний дефект, хоча іншим вони можуть бути непомітними або незначними. Заклопотаність часто супроводжується повторюваними перевірками в дзеркалі, порівняннями, маскуванням, пошуком запевнень або униканням. Це окремий розлад, а не «марнославство» і не різновид ОКР. Докладний матеріал ХАБу: «Дисморфофобія (дисморфічний розлад тіла): ознаки та лікування».
Сучасні дані підтримують психологічні втручання, насамперед когнітивно-поведінкові підходи, для зменшення симптомів BDD. Метааналіз 15 рандомізованих досліджень за участю 905 осіб виявив значуще зниження вираженості симптомів і покращення низки пов’язаних показників, хоча автори наголошують, що для частини результатів доказова база ще потребує зміцнення. Огляд Liu та співавт.
Нюховий референтний розлад — 6B22
Нюховий референтний розлад у ICD-11 описує стійку преокупацію переконанням, що тіло або подих виділяють неприємний запах, який інші нібито помічають, хоча запах відсутній або значно слабший, ніж це переживає людина. Можуть з’являтися повторні перевірки, надмірне миття, використання ароматизаторів, запитування інших, уникання соціальних ситуацій. ICD-11 виділяє його як окремий розлад у цій групі. Класифікаційний опис ВООЗ є базовим джерелом для його статусу.
Іпохондрія, або тривога за здоров’я — 6B23
У ICD-11 іпохондрія (health anxiety disorder) також розміщена серед обсесивно-компульсивних та споріднених розладів. Її ядро — стійка преокупація можливістю мати серйозне захворювання, яка може підтримуватися перевірками тіла, багаторазовим пошуком медичної інформації, запевнень або, навпаки, униканням обстежень. Важливо не плутати цей діагноз із реальною медичною хворобою: фізичні симптоми потребують належної медичної оцінки. Окремий матеріал ХАБу: «Тривога за здоров’я (гіпохондрія): чому страшно пропустити хворобу і що допомагає».
Розлад накопичення характеризується стійкими труднощами з відмовою від речей і сильним переживанням, пов’язаним із необхідністю їх позбутися. Внаслідок цього житловий простір може ставати настільки захаращеним, що ним важко користуватися за призначенням. Накопичення може супроводжуватися надмірним придбанням речей, але цей компонент не є однаковим у всіх людей.
Розлад накопичення не слід автоматично називати ОКР. Він має власний діагностичний статус і специфічні терапевтичні завдання. Систематичний огляд і метааналіз психологічних втручань 2025 року показав, що терапія може істотно зменшувати симптоми, але після лікування у частини людей зберігається клінічно значуща симптоматика. O’Brien & Laws, 2025.
Тілесно спрямовані повторювані поведінкові розлади — 6B25
ICD-11 об’єднує трихотиломанію та розлад екскоріації у підгрупу body-focused repetitive behaviour disorders. Спільною рисою є повторювана тілесно спрямована поведінка, яку людина намагається скоротити або припинити, але це вдається не повністю. Вона може бути більш усвідомленою й пов’язаною з потягом або напруженням, а може відбуватися майже автоматично. Систематичний огляд генетики трихотиломанії та екскоріації підтримує роль спадкових факторів, але не виявляє одного специфічного високонадійного генетичного маркера для цих розладів.
Трихотиломанія — це повторне висмикування волосся, що призводить до його помітної втрати, супроводжується неодноразовими спробами зменшити або припинити поведінку та спричиняє значний дистрес чи порушення функціонування. Висмикування може стосуватися волосся на голові, брів, вій та інших ділянок. Це не обов’язково пов’язано з обсесіями.
Оновлений метааналіз рандомізованих досліджень 2026 року виявив найпослідовнішу підтримку для поведінкової терапії з habit reversal training, ACT-посиленої habit reversal therapy та N-ацетилцистеїну; інші підходи мають менш репліковані результати. Fisak та співавт., 2026. Це не означає, що добавки або ліки варто починати самостійно: вибір втручання залежить від віку, супутніх станів, попереднього лікування й медичних факторів.
Розлад екскоріації — 6B25.1
При розладі екскоріації людина повторно колупає, розчісує, видавлює або іншим способом пошкоджує власну шкіру, що призводить до уражень. Для діагнозу важливі повторні невдалі спроби зменшити поведінку та клінічно значущий дистрес або порушення функціонування. Це окремий діагноз, а не «погана звичка» і не підтип ОКР. Детальніше: «Розлад екскоріації (skin-picking): симптоми, причини та лікування».
Систематичний огляд нефармакологічних втручань, опублікований у 2025 році, описує найкращі результати для КПТ, habit reversal therapy та деяких acceptance-enhanced поведінкових підходів, але сама доказова база залишається меншою, ніж для ОКР. Loftus та співавт., 2025.
Чому ці розлади споріднені, але не однакові
Найзручніше думати про цю групу як про сімейство розладів із частково спільними патернами. В одних випадках провідним є цикл «нав’язлива думка — тривога — ритуал — короткочасне полегшення», в інших — стійка преокупація зовнішністю, здоров’ям, запахом або речами, а у трихотиломанії та екскоріації значну роль може мати сенсорний потяг, автоматизована поведінка й звичкове підкріплення.
Класифікаційна робота ICD-11 прямо виходила з поєднання спільних клінічних рис і відмінностей між діагнозами. Stein та співавт. описують повторювані небажані думки й повторювану поведінку як важливу спільну вісь, але не як універсальну вимогу для кожного розладу.
Це пояснює, чому одна методика лікування не може механічно переноситися на всю групу. ERP є центральним компонентом доказової терапії ОКР і використовується у частині протоколів для BDD, тоді як для трихотиломанії та екскоріації значну роль відіграє habit reversal training, а для розладу накопичення застосовують спеціалізовані психологічні програми, орієнтовані на відмову від речей, прийняття рішень, уникання та організацію простору.
Що відомо про причини та механізми
Для обсесивно-компульсивних та споріднених розладів немає однієї універсальної причини. Дослідження вказують на складну взаємодію спадкової вразливості, нейробіологічних систем навчання та контролю поведінки, когнітивних процесів, сенсорної чутливості, стресу та індивідуального досвіду. Вага цих чинників відрізняється між розладами й між людьми.
Сам факт, що два стани стоять поруч у класифікації, не доводить однакову біологію. Наприклад, систематичний огляд генетичних досліджень трихотиломанії та екскоріації виявив важливість генетичних факторів і потенційні перетини з ОКР, але водночас підкреслив відсутність відомих високонадійних специфічних генетичних факторів ризику для цих двох розладів. Reid та співавт., 2024.
Як розрізняють окремі розлади
Диференційна діагностика починається не з назви поведінки, а з того, що її підтримує, як людина її переживає і до яких наслідків вона призводить. Повторне миття може бути компульсією при ОКР, але часте миття через переконання про неприємний запах може бути частиною нюхового референтного розладу. Постійні перевірки тіла можуть підтримувати тривогу за здоров’я, а перевірки зовнішності — дисморфічний розлад.
Так само повторне висмикування волосся або колупання шкіри потребує відмежування від дерматологічних чи інших медичних причин, стереотипних рухів, поведінки під впливом речовин і навмисного самоушкодження з іншою функцією. Трихотиломанія та екскоріація визначаються не самим фактом фізичного ушкодження, а характерним повторюваним патерном поведінки, спробами його контролювати та клінічними наслідками.
Розлад накопичення відрізняють від колекціонування, побутової неорганізованості та накопичення, яке виникає при інших психічних або неврологічних станах. Ключовими є стійкі труднощі з відмовою від речей, потреба їх зберігати, дистрес при розставанні й захаращення, яке реально порушує використання житлового простору.
При ОКР окремо важливо розрізняти тему нав’язливої думки та реальний намір. Людина може мати небажані агресивні, сексуальні, релігійні або інші табуйовані думки без наміру діяти відповідно до них. Про тематичні прояви ОКР дивіться матеріал «Види ОКР: поширені теми обсесій, компульсій і ментальних ритуалів».
Як встановлюють діагноз
Немає одного тесту, який визначає всю групу обсесивно-компульсивних та споріднених розладів. Діагноз встановлюють на підставі клінічної оцінки: характеру симптомів, їхньої тривалості, функції повторюваної поведінки, рівня дистресу, впливу на навчання, роботу, стосунки й самообслуговування, наявності супутніх станів, медикаментів або речовин, а також можливих медичних причин.
Шкали можуть допомагати оцінити тяжкість конкретного розладу або відстежувати зміни, але score не дорівнює діагнозу. Це правило особливо важливе для ОКР: Y-BOCS та OCI-R є інструментами оцінювання, а не автоматичними діагностичними машинами. Детальніше — «Як діагностують ОКР: клінічна оцінка, Y-BOCS, OCI-R та межі самотестування».
ICD-11 для ОКР, дисморфічного розладу, нюхового референтного розладу, іпохондрії та розладу накопичення окремо передбачає оцінку рівня insight — від достатнього до слабкого або відсутнього. Класифікація ВООЗ тому не дозволяє робити простий висновок «людина сильно переконана — отже, це психоз»: зміст, контекст, структура переконання й інші симптоми оцінюються комплексно.
Лікування залежить від конкретного діагнозу
Наявність спільної класифікаційної групи не означає єдиного протоколу лікування. Докази різняться за кількістю досліджень, якістю й типом втручань. План лікування має відповідати конкретному розладу, тяжкості симптомів, віку, супутнім станам і попередній відповіді на терапію.
ОКР
Для ОКР ключовим доказовим психологічним методом є когнітивно-поведінкова терапія з експозицією та запобіганням реакції. NICE рекомендує КПТ з ERP і, залежно від тяжкості та відповіді, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну; при тяжчому перебігу може застосовуватися поєднання підходів. Рекомендації NICE. Окремий матеріал ХАБу про метод: «ERP при ОКР: як працює експозиція із запобіганням реакції в КПТ».
Дисморфічний розлад тіла
Для BDD NICE рекомендує КПТ, адаптовану до дисморфічного розладу, а за помірного або тяжкого функціонального порушення розглядає також SSRI та комбіноване лікування. NICE узгоджується з новішими метааналітичними даними про ефективність психологічних втручань. Liu та співавт., 2024.
Розлад накопичення
Для накопичення застосовують спеціалізовані психологічні втручання, які працюють із труднощами відмови від речей, прийняттям рішень, униканням, переконаннями щодо володіння та поступовим розчищенням простору. Метааналіз 2025 року показав суттєве зменшення симптомів, але також високу ймовірність залишкових труднощів після терапії. O’Brien & Laws, 2025.
Трихотиломанія
Найсильніша сучасна підтримка серед психотерапевтичних втручань є для поведінкової терапії з habit reversal training; оновлений метааналіз також знайшов підтримку ACT-посиленої HRT і N-ацетилцистеїну. Fisak та співавт., 2026. Конкретні фармакологічні або додаткові засоби не варто переносити з одного розладу на інший без клінічної оцінки.
Розлад екскоріації
Для екскоріації доказова база менша, але сучасний систематичний огляд підтримує використання поведінкових і когнітивно-поведінкових підходів, зокрема habit reversal therapy та acceptance-enhanced програм. Loftus та співавт., 2025. При виражених ушкодженнях шкіри паралельно може бути потрібна медична оцінка шкірних ускладнень.
Тривога за здоров’я та нюховий референтний розлад
Для цих станів лікування також будується навколо конкретної феноменології — стійкої преокупації, перевірок, запевнень, уникання й поведінки, яка підтримує переконання або тривогу. Їхнє розміщення поруч з ОКР не означає, що кожній людині автоматично потрібен класичний ERP-протокол для ОКР. Терапевтичний план формують після клінічної оцінки й урахування супутніх розладів.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Професійна оцінка доречна, коли повторювані думки, преокупації або дії забирають багато часу, викликають сильний дистрес, призводять до уникання, конфліктів, проблем у навчанні чи роботі, порушують догляд за собою або спричиняють фізичні наслідки — наприклад, значну втрату волосся, рани шкіри чи небезпечне захаращення житла.
Для ОКР і BDD NICE окремо наголошує на оцінці депресії, суїцидального ризику та інших супутніх станів. Рекомендації NICE також підкреслюють, що нав’язливі агресивні, сексуальні або пов’язані зі смертю думки можуть бути типовими для ОКР і не повинні автоматично трактуватися як свідчення наміру.
Якщо є негайна небезпека для життя, суїцидальні наміри, тяжкі фізичні ушкодження або стан, за якого людина не може безпечно піклуватися про себе, потрібна невідкладна медична оцінка. У решті випадків маршрут може починатися з сімейного лікаря, психіатра або психолога, який має компетентність у відповідному розладі.
Що не варто висновувати з одного симптому
Не кожна нав’язлива думка є ОКР. Не кожне збирання речей є розладом накопичення. Не кожне торкання шкіри є екскоріацією. Не кожна незадоволеність зовнішністю є BDD. Не кожна тривога про здоров’я є іпохондрією. І не кожен повторюваний рух належить до групи OCRD. Клінічний діагноз визначається структурою симптомів, дистресом, порушенням функціонування, контекстом і виключенням інших пояснень.
Поширені запитання
Чи є дисморфічний розлад, накопичення, трихотиломанія й екскоріація видами ОКР?
Ні. У ICD-11 це окремі діагностичні категорії всередині ширшої групи обсесивно-компульсивних та споріднених розладів. Спорідненість пояснює їхнє групування, але не скасовує окремих критеріїв.
Чи може в однієї людини бути ОКР і споріднений розлад одночасно?
Так. Коморбідність можлива, тому під час оцінки важливо не намагатися пояснити всі симптоми одним діагнозом. Наприклад, ОКР може співіснувати з BDD, тривожним розладом, депресією або тілесно спрямованими повторюваними поведінками.
Чи є розлад накопичення просто крайнім проявом ОКР?
Ні. Сучасна ICD-11 виділяє розлад накопичення як самостійний діагноз. У частини людей ОКР і накопичення можуть співіснувати, але клінічна логіка й терапевтичні мішені не тотожні.
Чи є трихотиломанія та екскоріація навмисним самоушкодженням?
Ці розлади визначаються повторюваною тілесно спрямованою поведінкою, а не наміром завдати собі шкоди. Фізичні наслідки можуть бути серйозними, але функція поведінки часто пов’язана з потягом, сенсорними відчуттями, напруженням, автоматизованою звичкою або короткочасним полегшенням. Намір до самоушкодження оцінюють окремо.
Чи лікуються всі споріднені розлади за допомогою ERP?
Ні. ERP має центральне місце в лікуванні ОКР і використовується у частині протоколів для BDD, але для трихотиломанії та екскоріації особливо важливі habit reversal та інші поведінкові методи, а для накопичення — спеціалізовані програми, спрямовані на відмову від речей і розчищення простору.
Чи можна поставити собі діагноз за онлайн-тестом?
Ні. Скринінговий опитувальник або score можуть підказати, що симптоми варто обговорити з фахівцем, але не встановлюють діагноз і не проводять диференційну діагностику.
Що означає «обсесивно-компульсивний спектр»?
Це популярний спосіб говорити про споріднені стани. Для точності краще користуватися офіційною назвою ICD-11 — обсесивно-компульсивні та споріднені розлади — і називати конкретний діагноз, якщо він встановлений.