Нікколо Макіавеллі: біографія, макіавеллізм, маніпуляція та психологія особистості
Оновлено: 6 днів тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 вересня 2026 · Редакційна політика
Нікколо Макіавеллі увійшов у психологічну мову незвичним шляхом. Він не був психологом і не створював теорії особистості, однак його прізвище стало назвою макіавеллізму — досліджуваної риси особистості, пов’язаної зі стратегічним ставленням до міжособистісних відносин, схильністю використовувати людей як засіб досягнення власних цілей, недовірою до мотивів інших і прагматичним ставленням до моральних правил.
У сучасній психології макіавеллізм вивчають як вимірювану рису, а не як діагноз і не як окремий «тип людини». Його досліджують у психології особистості, соціальній та організаційній психології, у роботах про маніпуляцію, міжособистісні стратегії, довіру, моральне прийняття рішень і Темну тріаду. Саме тому Макіавеллі важливий для психології не лише як історична постать, а як джерело одного з найвідоміших епонімів у науці про особистість.
Хто такий Нікколо Макіавеллі і чому його ім’я важливе для психології
Нікколо Макіавеллі народився 3 травня 1469 року у Флоренції. Його доросле життя припало на епоху постійних воєн, зміни союзів і боротьби за владу між італійськими державами, Францією, Іспанією, папством та іншими політичними силами. У 1498 році він став другим канцлером Флорентійської республіки і протягом приблизно чотирнадцяти років виконував дипломатичні та адміністративні місії.
Цей досвід дав Макіавеллі матеріал для спостережень за владою, політичним ризиком, лояльністю, страхом, обманом, коаліціями й поведінкою людей у ситуаціях високої невизначеності. Його тексти виникли з практики державного управління та політичної історії, а не з психологічного експерименту. Психологічний термін з’явився значно пізніше.
У 1512 році Флорентійська республіка впала, а Медічі повернулися до влади. Макіавеллі втратив посаду. На початку 1513 року його заарештували за підозрою в причетності до змови, ув’язнили й катували, після чого звільнили. Відійшовши від активної політики, він написав працю, що стала найвідомішою частиною його спадщини, — «Державець» (Il Principe). Текст був створений наприкінці 1513 — на початку 1514 року, а надрукований уже після смерті автора, у 1532 році.
Макіавеллі також працював над «Міркуваннями про першу декаду Тіта Лівія», «Історією Флоренції», комедіями та іншими текстами. Він помер 21 червня 1527 року. Його політична спадщина виявилася настільки впливовою, що слова «макіавеллівський» і «макіавеллізм» почали жити окремим життям, дедалі більше віддаляючись від конкретних аргументів автора.
Що Макіавеллі писав про владу і людську поведінку
Макіавеллі цікавило, як державець зберігає владу в мінливому й небезпечному середовищі. Він описував політичну дію через зіткнення обставин, сили, репутації, страху, прихильності, військової спроможності та здатності змінювати стратегію. Центральним для нього було питання ефективної дії в умовах, де моральні наміри самі по собі не гарантують політичного результату.
Саме ця увага до стратегічного розрахунку, обману, управління враженням і використання мотивів інших згодом стала культурною основою психологічного епоніма. Водночас переносити сучасний конструкт макіавеллізму безпосередньо на особистість самого Макіавеллі було б історично помилково. Його твори аналізували державну владу та політичну практику, тоді як психологічний макіавеллізм описує індивідуальні відмінності між людьми.
Чи казав Макіавеллі «мета виправдовує засоби»
Фраза «мета виправдовує засоби» часто подається як цитата Макіавеллі, але в такій формі вона не міститься у «Державці». Це пізніша формула, що стискає складніші міркування про політичний результат, необхідність, репутацію та вибір засобів у небезпечних обставинах до одного афоризму.
Для психології ця помилка показова. Культурний образ «Макіавеллі» століттями спрощувався до символу холодного маніпулятора, а вже потім це ім’я стало зручним ярликом для нового психологічного конструкта. Тому історичний Макіавеллі, культурний стереотип макіавеллізму і науково вимірювана риса особистості — три пов’язані, але різні рівні.
Як ім’я Макіавеллі стало психологічним терміном
Слова на кшталт «макіавеллізм» існували задовго до експериментальної психології. В європейській політичній та моральній мові вони позначали хитру, безпринципну або маніпулятивну політику. Stanford Encyclopedia of Philosophy зазначає, що саме слово «Machiavellism», імовірно, було введене П’єром Бейлем у XVII столітті.
Перетворення цього культурного поняття на психологічний конструкт відбулося у XX столітті. Американські психологи Річард Кристи та Флоренс Гейс почали емпірично досліджувати відмінності в готовності людей використовувати маніпулятивні міжособистісні стратегії. У 1970 році вони видали книгу Studies in Machiavellianism, яка стала класичною точкою відліку психологічних досліджень макіавеллізму.
Отже, Макіавеллі дав терміну ім’я, але не створив психологічну теорію макіавеллізму. Науковий конструкт був сформований через дослідницьку програму Кристи, Гейс та їхніх колег майже через чотири з половиною століття після смерті флорентійського мислителя.
Що таке макіавеллізм у психології
У психології макіавеллізм описує відносно стійку індивідуальну схильність до стратегічного, інструментального ставлення до інших людей. До його ядра зазвичай відносять прагматичні міжособистісні тактики, готовність приховувати справжні наміри, цинічні уявлення про людську природу та орієнтацію на особисту вигоду.
Це поняття безпосередньо перетинається з темою психологічної маніпуляції, однак вони не тотожні. Маніпуляція — це спосіб впливу або конкретна поведінкова стратегія. Макіавеллізм — риса особистості, яку дослідники намагаються вимірювати як відносно стійку тенденцію. Людина може вдатися до маніпуляції ситуативно без високого рівня макіавеллізму, а високий показник макіавеллізму не означає, що кожна її дія є маніпулятивною.
Таке розрізнення важливе і для наукової точності, і для побутової мови. Слово «макіавелліст» легко перетворюється на моральний ярлик. У дослідженнях коректніше говорити про нижчий або вищий рівень риси та про статистичні зв’язки з поведінкою.
Mach-IV: як почали вимірювати макіавеллізм
Кристи та Гейс спочатку сформували великий набір тверджень, пов’язаних із міжособистісною тактикою, поглядами на людську природу та ставленням до моралі. Після відбору з цієї роботи виникла шкала Mach-IV — 20-пунктовий опитувальник, який на десятиліття став одним із головних інструментів дослідження макіавеллізму.
Високий бал на Mach-IV інтерпретували як сильнішу орієнтацію на стратегічну маніпуляцію, цинічніше бачення інших людей і прагматичніший підхід до моральних норм. Саме завдяки таким шкалам макіавеллізм став не лише метафорою, а вимірюваною змінною, яку можна було зіставляти з поведінкою, іншими рисами особистості та соціальними результатами.
Mach-IV не є клінічним тестом для постановки діагнозу. Це дослідницький психометричний інструмент. Його результат має сенс у контексті методики, вибірки та дослідницького питання, а не як медичний висновок про окрему людину.
Що сучасна психометрія говорить про Mach-IV
Тривала популярність Mach-IV не зробила його остаточним стандартом. Дослідження показували нестабільну факторну структуру шкали, слабке навантаження частини пунктів, застаріле формулювання деяких тверджень і проблеми з надійністю окремих підшкал. У різних вибірках дослідники отримували різні факторні рішення, тому сучасна психометрія розглядає Mach-IV як історично важливий, але не бездоганний інструмент.
Це призвело до створення нових шкал. Одним із напрямів стало розділення макіавеллізму на уявлення про людську природу та власне тактики впливу. Так, Two-Dimensional Machiavellianism Scale була розроблена як коротший сучасний інструмент, що окремо оцінює «погляди» та «тактики». Інші автори пропонували ще компактніші варіанти для точнішого вимірювання ядра конструкта.
Такі дискусії не скасовують саму тему макіавеллізму. Вони показують, що наукове поняття розвивається разом із методами його вимірювання. У психології особистості назва конструкта може залишатися сталою, тоді як конкретні опитувальники, моделі факторів і межі поняття переглядаються.
Макіавеллізм і Темна тріада
У 2002 році Делрой Полхус і Кевін Вільямс об’єднали макіавеллізм, нарцисизм і психопатію в модель, що отримала назву Темна тріада (Dark Triad). Три риси позитивно пов’язані між собою, проте дослідження показують, що вони не є одним і тим самим конструктом.
Макіавеллізм у цій моделі найбільш явно пов’язаний зі стратегічністю, цинізмом і інструментальним ставленням до соціальних взаємодій. Нарцисизм більше пов’язаний із грандіозністю, самозначущістю та потребою у визнанні, хоча сучасні моделі також розрізняють грандіозні й вразливі нарцисичні риси. Психопатичні риси в дослідженнях Темної тріади зазвичай включають безсердечність, низьку емпатійну залученість та імпульсивно-антисоціальні тенденції залежно від конкретної шкали.
Метааналізи Темної тріади показують зв’язки цих рис із нижчою доброзичливістю у моделі Великої п’ятірки та нижчою чесністю-скромністю у моделі HEXACO. Водночас сила зв’язків відрізняється між рисами та вибірками. Це ще одна причина не зводити Темну тріаду до образу єдиного «темного характеру».
Макіавеллізм у психології особистості
З погляду психології особистості макіавеллізм цікавий як приклад вузької риси, що перетинається з ширшими вимірами характеру, але зберігає власний зміст. Дослідження порівнюють його з Великою п’ятіркою, HEXACO, нарцисичними та психопатичними рисами, моральною ідентичністю, довірою, емпатією та соціальними стратегіями.
Цей підхід добре узгоджується із сучасним уявленням про структуру особистості: психологічні властивості утворюють багатовимірні профілі, а окрема риса не визначає людину повністю. Високий рівень макіавеллізму може підвищувати ймовірність певних стратегій у конкретних умовах, але поведінка залишається залежною від ситуації, стимулів, соціальних норм, контролю та інших індивідуальних рис.
Великі вибірки також підтримують саме вимірний підхід. Макіавеллізм краще описувати як континуум, уздовж якого люди відрізняються ступенем вираженості риси, ніж як поділ на дві природні категорії «макіавеллістів» і «немакіавеллістів».
Маніпуляція, емпатія і образ «холодного стратега»
Популярний образ макіавелліста часто передбачає майже надзвичайну здатність «читати людей»: нібито холодна людина краще розуміє емоції інших і тому успішніше ними керує. Емпірична картина складніша. Метааналітичні роботи про Темну тріаду та емпатію не підтверджують просту формулу «більше макіавеллізму — більше психологічної проникливості».
Емпатія має різні компоненти. Когнітивна емпатія пов’язана зі здатністю розуміти перспективу й психічні стани іншого, афективна — з емоційним відгуком на переживання іншої людини. Стратегічне використання соціальної інформації може співіснувати з різними профілями цих здібностей, тому універсальний портрет геніального маніпулятора не відповідає сучасним даним.
Те саме стосується ефективності маніпуляції. Намір впливати на інших, частота таких спроб і реальна успішність — різні речі. Психологічна риса може бути пов’язана зі схильністю обирати певну тактику, але не гарантує її результативності.
Макіавеллізм у роботі, стосунках і соціальній поведінці
Макіавеллізм досліджують у професійному середовищі, лідерстві, переговорах, романтичних стосунках, конфліктах і груповій поведінці. Метааналізи Темної тріади в організаційній психології знаходили зв’язки з контрпродуктивною поведінкою на роботі та з окремими показниками професійного функціонування. Новіші огляди також виявляють зв’язок макіавеллізму з агресивними чи маніпулятивними формами взаємодії, зокрема з цькуванням на робочому місці, хоча сила ефектів істотно залежить від контексту та методики.
У близьких стосунках тема важлива через довіру, приховування намірів, контроль і використання партнера як засобу для власних цілей. Дослідження маніпулятивних стратегій у парах загалом пов’язують їх із нижчою якістю стосунків. Проте психологічний опис працює на рівні ймовірностей і тенденцій: він не дозволяє за одним епізодом поведінки визначити «макіавеллізм» конкретної людини.
Якщо завдання полягає саме в розумінні механізмів впливу, корисніше аналізувати конкретні форми психологічної маніпуляції, контекст стосунків, баланс влади та поведінкові наслідки, ніж використовувати історичне ім’я як ярлик.
Чи є макіавеллізм психічним розладом або діагнозом
Макіавеллізм у сучасній психологічній літературі вимірюють як рису особистості. Це не окремий психіатричний діагноз. Високий бал за шкалою макіавеллізму сам по собі не означає психічного розладу, клінічної патології або нездатності до нормальних стосунків.
Так само Темна тріада є дослідницькою моделлю рис. Її назва може звучати клінічно, але використовується передусім для вивчення індивідуальних відмінностей. У науковій комунікації важливо не перетворювати результати особистісних опитувальників на діагностичні ярлики.
Макіавеллі і макіавеллізм: де закінчується історія і починається психологія
Зв’язок між історичною постаттю та психологічним поняттям тут прямий на рівні назви й культурної традиції. Прізвище Макіавеллі стало епонімом для конструкта, а його тексти були одним із джерел тверджень, навколо яких Кристи та Гейс будували ранні вимірювання. Проте сучасний макіавеллізм належить психології XX–XXI століть і живе за правилами емпіричної науки: його визначення залежать від операціоналізації, шкали, вибірки та статистичної моделі.
Це робить історію Макіавеллі особливо показовою для психології. Культурний образ може дати ім’я науковому поняттю, але далі поняття повинно пройти окремий шлях — від метафори до вимірювання, від популярного ярлика до перевірки психометрії, від одного опитувальника до конкуруючих моделей.
Науково виправдане ядро сьогодні таке: макіавеллізм є досліджуваною вимірною рисою особистості, пов’язаною зі стратегічним та інструментальним ставленням до міжособистісних взаємодій; він входить до класичної моделі Темної тріади; його зв’язки з маніпуляцією, низькою доброзичливістю, низькою чесністю-скромністю та низкою проблемних соціальних результатів підтверджуються багатьма дослідженнями. Конкретні межі конструкта й найкращий спосіб його вимірювання залишаються предметом психометричної роботи.
Часті запитання
Хто такий Нікколо Макіавеллі?
Нікколо Макіавеллі — флорентійський дипломат, державний службовець, історик і політичний мислитель доби Відродження, який жив у 1469–1527 роках. Найвідоміша його праця — «Державець». Для психології він важливий тому, що його прізвище стало основою терміна «макіавеллізм».
Що таке макіавеллізм у психології?
Макіавеллізм — вимірювана риса особистості, пов’язана зі стратегічним, інструментальним ставленням до інших, цинічними уявленнями про людські мотиви та готовністю використовувати маніпулятивні тактики задля власних цілей.
Хто ввів макіавеллізм у психологічні дослідження?
Ключову роль відіграли Річард Кристи та Флоренс Гейс. Їхня дослідницька програма й книга Studies in Machiavellianism 1970 року закріпили макіавеллізм як емпірично досліджуваний конструкт особистості.
Що вимірює Mach-IV?
Mach-IV — класичний 20-пунктовий опитувальник для оцінювання макіавеллізму. Він охоплює твердження про міжособистісні тактики, уявлення про людську природу та прагматичне ставлення до моральних норм. Сучасні дослідники також використовують новіші шкали через відомі психометричні обмеження Mach-IV.
Чи входить макіавеллізм до Темної тріади?
Так. У класичній моделі Темної тріади Делроя Полхуса і Кевіна Вільямса макіавеллізм розглядається разом із нарцисизмом і психопатичними рисами. Ці конструкти корелюють між собою, але мають різні психологічні профілі.
Чи є макіавеллізм психіатричним діагнозом?
Ні. У психологічних дослідженнях макіавеллізм — риса особистості, яку оцінюють за континуумом. Високий показник не є самостійним клінічним діагнозом.
Чи кожна маніпулятивна людина має високий макіавеллізм?
Ні. Маніпуляція — поведінка або спосіб впливу, який може виникати з різних мотивів і в різних ситуаціях. Макіавеллізм описує більш стійку особистісну орієнтацію на стратегічні та інструментальні міжособистісні тактики.
Чи справді Макіавеллі сказав «мета виправдовує засоби»?
У такій формі ця фраза не є буквальним висловом із «Державця». Вона стала пізнішою популярною формулою, якою спрощено передавали частину політичних ідей, що асоціювалися з Макіавеллі.
Чим макіавеллізм відрізняється від нарцисизму?
Макіавеллізм сильніше акцентує стратегічну маніпуляцію, цинічні уявлення про людей і інструментальність. Нарцисизм пов’язаний із самозначущістю, грандіозністю або вразливістю та потребою в особливому статусі й визнанні. У Темній тріаді ці риси пов’язані, але не взаємозамінні.
Пов’язані статті
Джерела та академічні орієнтири
Stanford Encyclopedia of Philosophy. Niccolò Machiavelli. Джерело
Christie, R., Geis, F. L. (1970). Studies in Machiavellianism. Academic Press. Джерело
Paulhus, D. L., Williams, K. M. (2002). The Dark Triad of personality: Narcissism, Machiavellianism, and psychopathy. Journal of Research in Personality. DOI00505-6)
Jones, D. N., Paulhus, D. L. (2014). Introducing the Short Dark Triad (SD3): A Brief Measure of Dark Personality Traits. Assessment. DOI
Muris, P., Merckelbach, H., Otgaar, H., Meijer, E. (2017). The Malevolent Side of Human Nature: A Meta-Analysis and Critical Review of the Literature on the Dark Triad. Perspectives on Psychological Science. PubMed
Rauthmann, J. F. (2013). Investigating the MACH-IV with item response theory and proposing the trimmed MACH*. Journal of Personality Assessment. PubMed
Monaghan, C., Bizumic, B., Williams, T., Sellbom, M. (2020). Two-dimensional Machiavellianism: Conceptualization, theory, and measurement of the views and tactics dimensions. Psychological Assessment, 32(3), 277–293. PubMed
Дослідження психометричних обмежень і факторної структури Mach-IV. PLOS ONE, 2019. PLOS ONE
O’Boyle, E. H. Jr., Forsyth, D. R., Banks, G. C., McDaniel, M. A. (2012). A meta-analysis of the Dark Triad and work behavior. Journal of Applied Psychology. PubMed
Метаналіз зв’язків Темної тріади з когнітивною та афективною емпатією. Personality and Individual Differences, 2021. DOI