Міжпоколінна передача грошових переконань: як сімейні моделі, правила й історії про гроші переходять між поколіннями
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 24 вересня 2026 року · Редакційна політика
Міжпоколінна передача грошових переконань — це процес, у якому уявлення про гроші, сімейні правила, звичні способи говорити про фінанси та моделі поведінки можуть переходити від старших поколінь до молодших через щоденне сімейне життя. Дитина засвоює не лише прямі поради на кшталт «заощаджуй» або «не бери в борг». Вона бачить, хто в родині має право ухвалювати фінансові рішення, як дорослі реагують на нестачу, що вважають успіхом або соромом, чи можна відкрито говорити про зарплату, борг і допомогу, як вирішують суперечки та що роблять після фінансової помилки.
У науковій літературі немає одного універсального клінічного або діагностичного конструкту з назвою «міжпоколінна передача грошових переконань». Найточніше розглядати цей вислів як описовий міст між дослідженнями сімейної фінансової соціалізації, грошових установок, сімейної взаємодії та міжпоколінних впливів. Теоретична модель сімейної фінансової соціалізації розрізняє навмисне навчання і неявне засвоєння норм через взаємодію, спостереження та доступ до реальних фінансових практик. Gudmunson & Danes, 2011
Найсильніший сучасний доказовий орієнтир — систематичний огляд і метааналіз 2026 року, який синтезував 39 досліджень із 36 публікацій. У середньому батьківська фінансова соціалізація в дитинстві та підлітковому віці була позитивно пов’язана з фінансовими установками, знаннями, поведінкою та фінансовим благополуччям у ранній дорослості, але не з усіма показниками фінансової спроможності. Сила зв’язків відрізнялася залежно від країни, гендерного складу вибірки, доходу, освіти батьків і соціально-економічного статусу. Це підтримує сам механізм передачі, але не дає підстави трактувати сімейні переконання як долю або як головну причину матеріального становища людини. LeBaron-Black et al., 2026
Що саме може передаватися між поколіннями
Сім’я передає молодшому поколінню не готовий «фінансовий характер», а набір значень, очікувань і способів дії. Частина з них оформлена словами: «спочатку відклади», «про гроші не говорять», «борг — це небезпечно», «рідним треба допомагати за будь-яких обставин», «витрачати на себе соромно», «гроші дають свободу», «щоб бути хорошою людиною, не можна хотіти багато заробляти». Частина існує без формулювань: хто оплачує рахунки, хто контролює картки, хто просить дозволу на покупку, чи ховають витрати, чи обговорюють ризики, чи є в дитини можливість зробити невелику фінансову помилку й осмислити її.
Тому корисно розрізняти кілька рівнів. Грошове переконання — це відносно стійке уявлення про гроші, їхню цінність, небезпеку, моральний сенс або зв’язок із безпекою та статусом. Сімейне правило — очікування щодо того, як «у нас заведено» діяти. Сімейна історія — повторюваний спосіб пояснювати минуле: наприклад, як родина втратила заощадження, пережила борги, дефіцит, міграцію або різку зміну доходу. Фінансова поведінка — конкретні дії: витрачання, заощадження, запозичення, планування, допомога родичам. Ці рівні пов’язані, але не тотожні.
Ширший матеріал про те, як переконання, емоції та значення грошей впливають на рішення, належить канонічній сторінці «Психологія грошей». Тут фокус вужчий: як сімейний досвід створює повторювані міжпоколінні патерни.
Науковий статус: що встановлено, а що залишається складнішим
Установленим напрямом досліджень є фінансова соціалізація — процес набуття знань, установок, норм і способів фінансової поведінки. Огляд десятиліття виділяє три головні сімейні канали: батьківське моделювання поведінки, розмови про гроші та практичне навчання через власний досвід. LeBaron & Kelley, 2021 Для цих трьох каналів розроблено окремі дослідницькі шкали, що підтверджує їхню концептуальну відмінність. LeBaron-Black et al., 2022
Разом із цим доказова база не дає простої формули «певна батьківська фраза → певна доросла поведінка». Багато робіт є спостережними й ретроспективними: дорослих запитують, як вони пам’ятають фінансову поведінку батьків, а потім зіставляють ці відповіді з теперішніми установками або діями. Такі дані добре показують зв’язки, але слабше відокремлюють причинність від спільного впливу доходу, освіти, культури, темпераменту, економічних можливостей і пам’яті.
Є і більш сильні дизайни. Дворічне лонгітюдне дослідження молодих дорослих показало, що зміни у фінансових установках були важливим шляхом до змін у поведінці, а батьківський вплив залишався значущим серед джерел соціалізації. Shim et al., 2015 Трихвильова cross-lagged модель 2024 року загалом підтримала сімейну модель фінансової соціалізації, але не підтвердила всі очікувані опосередковані шляхи через інтерналізацію батьківських цінностей. Це важливе обмеження: механізм реальний, але його конкретні траєкторії складніші за популярну ідею «ми просто копіюємо батьків». Sorgente et al., 2024
Як сімейні моделі стають внутрішніми правилами
Спостереження: дитина вчиться з того, що дорослі роблять
Найочевидніший канал — моделювання. Коли дитина багато разів бачить, що дорослі відкладають гроші перед великими покупками, порівнюють варіанти, обговорюють ризики й визнають помилки, вона отримує не тільки інформацію, а й зразок того, як поводитися з невизначеністю. Так само повторювані сцени паніки, приховування витрат, раптових імпульсивних рішень або фінансового контролю можуть стати для неї звичною «граматикою» грошей.
У дослідженні 4 182 молодих дорослих батьківське фінансове моделювання було прямо пов’язане з фінансовою поведінкою та задоволеністю фінансовою ситуацією; практичне навчання було пов’язане з фінансовою самоефективністю. Водночас самі розмови про гроші в цій моделі не мали незалежного прямого чи непрямого зв’язку з трьома оціненими показниками благополуччя. Це не означає, що розмови «не працюють»: воно показує, що зміст, контекст і поєднання слів із досвідом мають значення. LeBaron-Black et al., 2023
Розмови, мовчання і те, про що «не прийнято» питати
Соціалізація відбувається і через слова, і через межі дозволеної розмови. Якщо гроші обговорюють лише під час кризи, дитина може пов’язати фінанси з напругою. Якщо дорослі пояснюють рішення спокійно й відповідно до віку, фінансові питання стають частиною звичайного життя. Якщо зарплата, борги або фінансові помилки оголошуються сімейною таємницею, саме мовчання може нести правило: «гроші небезпечно показувати», «помилки треба приховувати», «питання про гроші руйнують стосунки».
Раннє велике дослідження 2 098 першокурсників показало, що батьки, робота й освіта всі беруть участь у фінансовій соціалізації молодих людей, а сімейні впливи пов’язані з їхніми установками й поведінкою. Shim et al., 2010 Саме тому пряме навчання корисно розглядати як один елемент серед кількох, а не як єдину «правильну розмову».
Практичний досвід: право діяти, помилятися і бачити наслідки
Переконання закріплюються не лише в голові. Вони пов’язуються з досвідом контролю, автономії й наслідків. Дитина, яка може розподілити невелику суму, відкласти на бажану річ, змінити рішення після невдалої покупки або поставити запитання про сімейний бюджет, отримує досвід причинного зв’язку між вибором і результатом. Така практика не гарантує майбутнього фінансового благополуччя, але дає матеріал, на якому можуть формуватися навички й самоефективність.
Окремий практичний матеріал про вікові розмови, кишенькові гроші та навчання без сорому дивіться у статті «Як говорити з дітьми про гроші». Науковий конструкт батьківського впливу детальніше розібрано у статті «Батьківська фінансова соціалізація».
Сімейні стосунки теж передають фінансові повідомлення
Дитина спостерігає не тільки за грошима, а й за відносинами навколо них. Хто має право знати про дохід? Чия праця вважається «справжньою»? Хто вирішує, на що витрачати? Як дорослі сперечаються про фінанси — домовляються, звинувачують, залучають дитину як посередника, замовкають? Ці сцени одночасно навчають фінансових і стосункових норм.
У дослідженні 312 молодих дорослих у Гонконзі не сама частота фінансових конфліктів батьків, а способи їх розв’язання були пов’язані з фінансовими переконаннями та благополуччям дітей у дорослому віці; грошова пильність частково опосередковувала ці зв’язки. Це одне дослідження в конкретному культурному контексті, тому його не слід перетворювати на універсальний закон, але воно добре ілюструє важливий механізм: фінансовою соціалізацією може бути сама сімейна взаємодія. Li et al., 2025
Сімейні історії: як минуле отримує моральний сенс
Особливо стійкими можуть бути історії, які багато разів пояснюють сімейне минуле: «ми вижили, бо нікому не довіряли», «у нашій родині завжди все заробляли важкою працею», «банк уже раз забрав наші гроші», «ризикувати можуть лише багаті», «родина тримається, коли всі віддають останнє». Такі історії поєднують факт, емоцію й мораль. Вони можуть передавати реалістичний досвід покоління, яке пережило дефіцит, кризу, інфляцію, втрату майна, війну або вимушене переміщення, але їхня корисність залежить від теперішнього контексту.
Тут важливо не психопатологізувати обережність. Якщо попереднє покоління пережило нестабільність, правило «май запас» може бути адаптивним. Проблема виникає тоді, коли правило стає настільки жорстким, що зберігається незалежно від обставин: наприклад, людина не дозволяє собі базові витрати навіть за наявності стабільного резерву або уникає будь-якої фінансової інформації через сором. Відмінність між адаптивною обережністю і негнучким патерном визначається не походженням правила, а його функцією та наслідками сьогодні.
Які сімейні теми найчастіше варто відстежувати
Міжпоколінний патерн часто стає помітним навколо кількох повторюваних тем. Це не наукова типологія і не тест, а практична карта для спостереження. Перша тема — безпека і запас. У родинах, які переживали втрати, дефіцит або різкі економічні зміни, гроші можуть означати насамперед захист від майбутньої катастрофи. Такий сенс здатний підтримувати корисне планування, а інколи — надмірну пильність, труднощі з витратами навіть на базові потреби або постійне відчуття, що «ще недостатньо» незалежно від реального резерву.
Друга тема — борг і мораль. У деяких сім’ях будь-яке запозичення прирівнюють до безвідповідальності; в інших кредит є настільки звичною частиною життя, що його ризики майже не обговорюють. Обидві крайності можуть передаватися як правило, але сучасне рішення залежить від конкретних умов: вартості кредиту, мети, доходу, резерву, строку й альтернатив. Психологічне походження ставлення до боргу не визначає фінансову доцільність конкретного договору.
Третя тема — зв’язок грошей із цінністю людини. Родина може прямо або опосередковано навчати, що високий дохід означає успіх, що просити гідну оплату «незручно», що забезпечувати інших — доказ любові, або що витрачати на себе можна лише після того, як задоволено потреби всіх навколо. Такі правила торкаються самооцінки, ролей і приналежності, а тому змінюються складніше, ніж проста фінансова звичка.
Четверта тема — допомога родичам і взаємність. У сім’ях можуть існувати сильні норми щодо переказів старшим, підтримки дорослих дітей, спільного майна, позик «своїм» або приховування фінансових труднощів, щоб не обтяжувати інших. Ці норми не мають універсально правильної форми: вони залежать від культури, ресурсів, віку, доглядових обов’язків і домовленостей. Психологічно важливо бачити момент, коли добровільна підтримка перетворюється на примус, хронічну провину або руйнування базової безпеки того, хто допомагає.
П’ята тема — гендер, влада й доступ до інформації. Дитина може засвоювати, хто «повинен» заробляти, кому дозволено знати про рахунки, хто контролює великі покупки і чия фінансова думка має більшу вагу. Такі моделі передають не лише ставлення до грошей, а й уявлення про автономію та владу у стосунках. Нерівність доходу сама по собі не визначає якість стосунків; важливі прозорість, добровільність, можливість участі в рішеннях і реальний доступ до ресурсів.
Що обмежує наукові висновки про передачу між поколіннями
По-перше, значна частина досліджень вимірює батьківську фінансову соціалізацію ретроспективно. Молоді дорослі пригадують, як батьки поводилися з грошима роки тому, а їхні спогади можуть залежати від нинішніх стосунків, власної фінансової ситуації та особливостей пам’яті. Лонгітюдні роботи посилюють доказову базу, але їх менше, ніж поперечних опитувань.
По-друге, «сім’я» в емпіричній літературі часто фактично означає батьків. Даних про три й більше поколінь, про бабусь і дідусів, розширені родини, прийомні сім’ї, спільне домогосподарство кількох поколінь та інші сімейні структури значно менше. Тому сильний висновок про батьківську соціалізацію не слід автоматично переносити на кожен можливий багатопоколінний механізм.
По-третє, дослідження проводяться в різних економічних і культурних середовищах, а одні й ті самі слова або практики можуть мати різний сенс. Метааналіз 2026 року прямо виявив модерацію за країною та соціально-економічними характеристиками, а сучасна перевірка одного з популярних інструментів money scripts не підтвердила повну інваріантність між расовими та етнічними групами. Це означає, що універсальні висновки про «тип сім’ї» або «тип грошового мислення» потребують особливої обережності. LeBaron-Black et al., 2026 Reiter et al., 2026
По-четверте, сімейні ресурси є одночасно контекстом соціалізації й самостійним чинником дорослих результатів. Батьки з вищим доходом можуть мати більше можливостей показати інвестування, заощадження або використання банківських продуктів; молоді дорослі з більшою економічною підтримкою стартують з іншими обмеженнями. Навіть добре побудована статистична модель не може повністю перетворити таку спостережну асоціацію на чистий причинний ефект.
Тому найнадійніша формула полягає не в тому, що «сім’я програмує фінансове майбутнє», а в тому, що сімейна фінансова соціалізація є одним із помітних джерел установок, знань, поведінкових моделей і значень грошей. Її вплив взаємодіє з подальшим досвідом, ресурсами, освітою, партнерами, однолітками, інституціями та економічним середовищем. Саме ця багатофакторність і є сучасним науковим поясненням міжпоколінної передачі.
Чому «передалося від батьків» не означає «я приречений повторювати»
Фінансова соціалізація триває після дитинства. Систематичний огляд 2026 року показує роль несімейних агентів: освіти, однолітків, медіа, цифрового середовища та самосоціалізації. Gaadha & Umasankar, 2026 У ранній дорослості значення можуть набувати партнерські стосунки: дослідження молодих дорослих показують, що фінансова соціалізація від романтичного партнера та власна поведінка також пов’язані з життєвими результатами і благополуччям. Curran et al., 2018
Отже, міжпоколінна передача є ймовірнісною, а не механічною. Людина може прийняти сімейне правило, відкинути його, інвертувати або перетворити. Дитина з родини, де борг вважався абсолютним табу, може в дорослому віці стати надзвичайно обережною з кредитом; інша — навпаки, різко дистанціюватися від батьківської моделі. Обидва варіанти залишаються відповіддю на ранній досвід, але не є його копією.
Крім того, один і той самий патерн має різні наслідки за різних умов. Заощаджувати простіше при стабільному доході й передбачуваних витратах, ніж у ситуації постійних фінансових шоків. У великому дослідженні 6 180 американських респондентів зв’язки між сімейною фінансовою соціалізацією, спроможністю, поведінкою та благополуччям відрізнялися між поколінними когортами, що ще раз підкреслює роль історичного й економічного контексту. Chutani et al., 2026
Міжпоколінна передача грошових переконань і передача бідності — різні речі
Сімейні переконання можуть впливати на рішення, але бідність не передається як «неправильна думка». Міжпоколінна економічна нерівність пов’язана з ресурсами, освітою, житлом, здоров’ям, ринком праці, доступом до капіталу й фінансових послуг, борговим навантаженням, соціальними мережами, дискримінацією, територіальними умовами, макроекономічними шоками та іншими структурними факторами. Психологічні механізми є частиною системи, а не поясненням замість неї.
Саме тому фрази на кшталт «бідність — це установка» або «щоб розбагатіти, треба переписати грошовий сценарій» виходять далеко за межі наукових даних. Окрема сторінка про структурні, стресові й психологічні шляхи — «Як бідність передається з покоління в покоління». Вона залишається власником цього intent.
Чим ця тема відрізняється від грошових сценаріїв
У популярній психології міжпоколінні переконання часто автоматично називають «грошовими сценаріями» або money scripts. Це корисна, але вужча модель. Вона описує певні патерни переконань про гроші й пропонує чотири відомі категорії — уникнення грошей, поклоніння грошам, статус через гроші та пильність щодо грошей. Однак сучасна психометрична перевірка KMSI-R на різноманітній вибірці з 2 686 респондентів не підтвердила початкову чотирифакторну структуру без суттєвих модифікацій і не встановила інваріантність вимірювання між расовими та етнічними групами. Автори прямо рекомендують значне доопрацювання інструмента перед широкими міжгруповими порівняннями. Reiter et al., 2026
Тому «грошовий сценарій» не слід використовувати як домашній діагноз або як доказ того, що конкретна поведінка має одну приховану причину. Окремий науковий статус, типологію та психометричні обмеження моделі розібрано на сторінці «Грошові сценарії (money scripts)».
Як розпізнати сімейне грошове правило у власному житті
Корисний аналіз починається не з пошуку «токсичної установки», а з конкретного повторюваного патерну. Візьміть ситуацію, яка регулярно викликає сильну реакцію: отримання зарплати, прохання про оплату, покупку для себе, борг, допомогу родичам, розмову з партнером про бюджет, інвестиційний ризик, подарунки або заощадження. Запишіть, що саме сталося, яку думку ви помітили, що відчули і що зробили.
Далі запитайте себе, яке правило стоїть за дією. Воно може звучати як «спочатку всі інші», «просити більше соромно», «спокійно тільки тоді, коли нічого не витрачаю», «гроші треба приховувати», «якщо партнер любить мене, фінанси не треба обговорювати», «будь-який борг означає провал». Потім відокремте походження від істинності: де ви вперше бачили це правило, хто його озвучував, які обставини робили його логічним тоді і чи ті самі обставини діють тепер.
Наступне питання — функція. Яку проблему це правило допомагає вирішити зараз? Воно може давати відчуття безпеки, уникати конфлікту, підтримувати приналежність до родини, захищати від сорому, створювати контроль або зменшувати невизначеність. Якщо бачити функцію, змінювати правило легше: замість війни з «неправильною установкою» можна шукати інший спосіб отримати ту саму безпеку, автономію або зв’язок.
Останній крок — сформулювати гнучкішу версію й перевірити її малим безпечним експериментом. Наприклад, замість «про гроші не говорять» — «я сам вирішую, кому й скільки фінансової інформації відкривати»; замість «допомога родичам завжди важливіша за мої потреби» — «я можу допомагати в межах суми, яка не руйнує мою базову безпеку». Експеримент має бути малим, оборотним і без реального фінансового ризику.
Що може змінювати міжпоколінний патерн
По-перше, новий досвід. Стійке переконання слабшає, коли людина неодноразово бачить інший результат: спокійна розмова про бюджет не завершується сваркою; невелика помилка не призводить до катастрофи; відмова від фінансової допомоги понад власні можливості не руйнує всі стосунки; планована витрата не означає втрату контролю.
По-друге, нове соціальне середовище. Партнер, друзі, професійна спільнота, освіта і навіть цифрові фінансові інструменти можуть створювати альтернативні норми. Сім’я походження залишається важливим джерелом, але не зберігає монополію на соціалізацію протягом усього життя.
По-третє, розрізнення переконання і реального обмеження. Якщо людина не може відкладати через нестабільний дохід, високу орендну плату, медичні витрати або боргове навантаження, робота лише з «установкою на заощадження» підміняє проблему. Психологічна робота має стосуватися того, що справді можна змінити на рівні реакцій і рішень, а фінансові, правові чи соціальні обмеження потребують відповідних інструментів.
Як не передавати дитині жорстке правило про гроші
Для батьків корисніше показувати процес ухвалення рішень, ніж демонструвати образ фінансової безпомилковості. Можна називати обмеження: «ми можемо купити одну з цих речей, тому вибираємо»; пояснювати часовий горизонт: «частину грошей залишимо на витрати наступного місяця»; визнавати помилку: «ця покупка була невдалою, наступного разу перевіримо умови»; відокремлювати фінансовий результат від цінності людини.
Докази не підтримують магічної ролі одного прийому. Найкраще підтверджений підхід — поєднання моделювання, розмов і практичного досвіду з урахуванням віку, ресурсів і контексту. Сучасний метааналіз також показує, що соціально-економічні умови модифікують зв’язки між соціалізацією та результатами. Тому батьківство не слід оцінювати за доходом або за тим, чи родина може дати дитині дорогі фінансові можливості. LeBaron-Black et al., 2026
Коли питання виходить за межі самоспостереження
Сімейне правило саме по собі не є психіатричним діагнозом. Навіть сильна фінансова тривога, сором або уникання не дають підстави встановлювати розлад за одним описом. Професійна психологічна допомога може бути доречною, коли реакції на гроші систематично викликають значний дистрес, руйнують стосунки, підтримують виснажливе уникання або компульсивну поведінку, заважають виконувати базові фінансові справи чи пов’язані з травматичним досвідом.
Якщо ситуація містить фінансовий контроль, примус, погрози, приховування доступу до коштів або інші форми насильства, питання вже стосується безпеки, а не лише переконань. Якщо потрібне рішення щодо кредиту, податку, страхування, інвестиції або договору, психологічне пояснення не замінює фінансової чи юридичної консультації.
Поширені запитання
Чи справді грошові переконання передаються у спадок?
Вони не передаються біологічно як готовий набір думок. Дослідження підтримують міжпоколінний вплив через соціалізацію: спостереження, розмови, практичний досвід, сімейні взаємодії та норми. Водночас результати залежать від соціального й економічного контексту, а дорослий досвід може істотно змінити ранні патерни. Britt, 2016
Чи можна визначити своє переконання за однією сімейною фразою?
Одна фраза може бути підказкою, але доказовий аналіз потребує повторюваного патерну: що говорили, що робили, які емоції супроводжували гроші, які наслідки мала поведінка і як це проявляється сьогодні. Окреме висловлювання не встановлює причину дорослої фінансової поведінки.
Чи однаково впливають мати й батько?
Література досліджує різні конфігурації батьківського впливу, але немає універсального правила, за яким один із батьків завжди важливіший. Значення мають близькість, реальна участь у фінансових рішеннях, моделювання, культура, гендерні норми, структура сім’ї та конкретна поведінка.
Чи можуть бабусі, дідусі та старші родичі впливати на ставлення до грошей?
Так, теоретично й емпірично сімейна соціалізація ширша за діаду «батько або мати — дитина». Огляди описують вплив інших членів родини, а дослідження дорослої соціалізації показують, що фінансові норми можуть підтримуватися або змінюватися через партнерів, братів, сестер та інших близьких. Доказова база щодо конкретних багатопоколінних ланцюгів менша, ніж щодо батьківської соціалізації, тому тут доречні обережні висновки.
Чи є «сімейна історія про гроші» науковим терміном?
Це зручний описовий вислів, а не стандартизований діагностичний конструкт. Наука краще вимірює конкретні речі: моделювання, фінансові розмови, практичне навчання, установки, поведінку, конфлікти та благополуччя. Історії можна аналізувати як один зі способів, якими родина надає досвіду значення.
Чи означає повторення батьківської поведінки, що причина саме в дитинстві?
Ні. Схожа поведінка може виникнути через подібні економічні умови, спільні культурні норми, поточний стрес, доступні фінансові продукти, партнерський вплив або інші фактори. Походження патерну — гіпотеза, яку треба співвідносити з конкретним життєвим контекстом.
Чи можна «переписати грошовий сценарій» за одну вправу?
Надійних доказів швидкого універсального «перепрограмування» немає. Зміна стійких правил зазвичай потребує нового досвіду, перевірки прогнозів, розвитку навичок і зміни контексту. Для моделі money scripts додатково важливо враховувати сучасні психометричні обмеження. Reiter et al., 2026
Чи достатньо фінансової грамотності, щоб перестати повторювати сімейні патерни?
Знання можуть допомагати, але вони не тотожні поведінці, спроможності або благополуччю. Метааналіз батьківської фінансової соціалізації виявив різні зв’язки з установками, знаннями, поведінкою й благополуччям, а для ширшої financial capability статистично надійного зв’язку не отримав. Це одна з причин не зводити фінансову психологію до грамотності. LeBaron-Black et al., 2026
Чи означають фінансові труднощі, що в мене «погані переконання про гроші»?
Ні. Фінансові труднощі можуть виникати через дохід, ціни, житло, здоров’я, борги, ринок праці, війну, переміщення, сімейні обов’язки та безліч інших умов. Переконання можуть впливати на частину рішень, але не є моральною оцінкою людини й не пояснюють усю фінансову реальність.
Пов’язані статті
Джерела
Britt, S. L. (2016). The Intergenerational Transference of Money Attitudes and Behaviors. Journal of Consumer Affairs, 50(3), 539–556. https://doi.org/10.1111/joca.12113
Chutani, R., Watkins, K., Lu, Z., & Grable, J. (2026). Family Financial Socialization, Financial Capability, and Well-Being Across Generations: Practical Insights for Financial Planners. Financial Planning Review, 9(2), e70038. https://doi.org/10.1002/cfp2.70038
Curran, M. A., Parrott, E., Ahn, S. Y., Serido, J., & Shim, S. (2018). Young Adults’ Life Outcomes and Well-Being: Perceived Financial Socialization from Parents, the Romantic Partner, and Young Adults’ Own Financial Behaviors. Journal of Family and Economic Issues, 39, 445–456. https://doi.org/10.1007/s10834-018-9572-9
Gaadha, B., & Umasankar, M. (2026). A systematic literature review on non-familial financial socialization. Discover Psychology, 6, 105. https://doi.org/10.1007/s44202-026-00640-8
Gudmunson, C. G., & Danes, S. M. (2011). Family Financial Socialization: Theory and Critical Review. Journal of Family and Economic Issues, 32, 644–667. https://doi.org/10.1007/s10834-011-9275-y
LeBaron, A. B., & Kelley, H. H. (2021). Financial Socialization: A Decade in Review. Journal of Family and Economic Issues, 42(Suppl 1), 195–206. https://doi.org/10.1007/s10834-020-09736-2
LeBaron-Black, A. B., Curran, M. A., Hill, E. J., Freeh, M. E., Toomey, R. B., & Speirs, K. E. (2022). Parent Financial Socialization Scale: Development and preliminary validation. Journal of Family Psychology, 36(6), 943–953. https://doi.org/10.1037/fam0000927
LeBaron-Black, A. B., Curran, M. A., Hill, E. J., Toomey, R. B., Speirs, K. E., & Freeh, M. E. (2023). Talk is cheap: Parent financial socialization and emerging adult financial well-being. Family Relations, 72(3), 1201–1219. https://doi.org/10.1111/fare.12751
LeBaron-Black, A. B., Leonhardt, N. D., Suxo-Sanchez, S. C., Rich, E., & Broadbent, F. M. (2026). Parent Financial Socialization and Financial Outcomes: A Systematic Review and Meta-Analysis. Journal of Family Theory & Review, 18(1), 230–250. https://doi.org/10.1111/jftr.70037
Li, X., Khan, M. A., LeBaron-Black, A. B., et al. (2025). Learning from Bitter Memories: Frequency and Resolution of Interparental Financial Conflicts, Financial Beliefs and Behaviors, and Well-Being among Hong Kong Young Adults. Journal of Family and Economic Issues, 46, 383–396. https://doi.org/10.1007/s10834-024-09972-w
Reiter, M., Jurgenson, J. B., McCoy, M., Watkins, K., White, K., et al. (2026). Evaluating the Klontz Money Script Inventory-Revised (KMSI-R): Factorial Validity, Internal Consistency, and Measurement Invariance with a Diverse Sample. Journal of Family and Economic Issues, 47, 343–355. https://doi.org/10.1007/s10834-025-10055-7
Shim, S., Barber, B. L., Card, N. A., Xiao, J. J., & Serido, J. (2010). Financial Socialization of First-year College Students: The Roles of Parents, Work, and Education. Journal of Youth and Adolescence, 39, 1457–1470. https://doi.org/10.1007/s10964-009-9432-x
Shim, S., Serido, J., Tang, C., & Card, N. (2015). Socialization processes and pathways to healthy financial development for emerging young adults. Journal of Applied Developmental Psychology, 38, 29–38. https://doi.org/10.1016/j.appdev.2015.01.002
Sorgente, A., Serido, J., Lanz, M., & Shim, S. (2024). Family financial socialization during emerging adulthood: Insights from a cross-lagged panel model. Journal of Family Psychology, 38(1), 161–173. https://doi.org/10.1037/fam0001139