Макс Шелер: біографія, емпатія, емоції, цінності та феноменологічна психологія
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 10 вересня 2026 · Редакційна політика
Макс Шелер (1874–1928) належить до тих мислителів, чиї поняття увійшли в психологічну мову значно глибше, ніж їхнє ім’я присутнє в популярній психології. Він досліджував, як людина безпосередньо схоплює переживання іншого, як емоції відкривають значущість світу, як цінності організовують вибір і чому особистість постає живою єдністю актів, почуттів, рішень і спрямувань.
Для історії психології Шелер важливий передусім точністю розрізнень. Він описував різні форми емоційної співучасті: розуміння чужого переживання, співчуття, спільне переживання, емоційне зараження та ідентифікацію. Через століття ці межі знову стали центральними для психологічних досліджень емпатії, соціального пізнання та регуляції емоцій.
Коротко: хто такий Макс Шелер
Макс Фердинанд Шелер — німецький філософ, один із найпомітніших представників раннього феноменологічного руху. Його роботи охоплюють феноменологію, етику цінностей, філософську антропологію, соціальну філософію, релігію та теорію пізнання. Психологічний інтерес до Шелера виникає там, де ці напрями сходяться в одному питанні: як людина переживає іншу людину, себе і світ значущих для неї цінностей.
Шелер працював у час, коли психологія швидко набувала експериментальної форми, а феноменологи шукали точну мову для опису досвіду до його лабораторного вимірювання. Його внесок тому має концептуальний характер: він пропонує карту явищ, які сучасна психологія вивчає вже іншими методами — емпатію, зараження емоціями, міжособистісне розуміння, ціннісні орієнтації, переживання особистості та сенсу.
Біографія: від Мюнхена до феноменологічного руху
Макс Шелер народився 22 серпня 1874 року в Мюнхені й виріс в ортодоксальній єврейській родині. Університетські студії почав у Мюнхені, продовжив у Берліні, де слухав Вільгельма Дільтея та Георга Зіммеля, а 1896 року переїхав до Єни. Там під керівництвом Рудольфа Ойкена він завершив дисертацію, габілітацію і розпочав академічну кар’єру. Важливою для нього стала також зустріч із Максом Вебером у 1898 році.
У 1901 році Шелер познайомився з Едмундом Гусерлем, а невдовзі прочитав його «Логічні дослідження». Феноменологія стала для Шелера головним способом філософської роботи. Після переїзду до Мюнхена 1906 року він увійшов у коло мюнхенських феноменологів, пов’язане з Теодором Ліппсом, Александром Пфендером, Моріцом Ґайґером та іншими дослідниками досвіду, сприймання і міжособистісного розуміння.
Період 1910–1919 років, коли Шелер працював переважно як незалежний дослідник, лектор і автор, виявився одним із найпродуктивніших. Саме тоді з’явилися праці про симпатію, любов і ненависть, а також дві частини «Формалізму в етиці та матеріальної етики цінностей». У 1919 році він повернувся до університетського викладання в Кельні. 1927 року прийняв запрошення на професорську посаду у Франкфурті, однак реалізувати новий етап роботи не встиг: 19 травня 1928 року Шелер помер у Франкфурті після тяжкого серцевого нападу.
Що Шелер змінив у феноменології
Шелер розумів феноменологію як особливу настанову уваги до того, як явище дається в досвіді. Його цікавило безпосереднє схоплення структури переживання: що саме ми переживаємо, як предмет або людина набувають для нас значущості, яким чином у досвіді відкриваються цінності. Український дослідник Тарас Фостяк описує цю шелерівську настанову через безпосереднє споглядання сутностей і поняття феноменологічного досвіду.
Для психології тут продуктивна сама вимога описати явище до того, як воно буде зведене до одного показника. Наприклад, слово «емпатія» може охоплювати розпізнавання чужого стану, емоційний відгук, співчуття, зараження настроєм або втрату меж між власним і чужим переживанням. Шелер розкладає цей клубок на різні феномени. Такий концептуальний аналіз допомагає формулювати точніші психологічні запитання.
Емоції як спосіб пізнання
В афективному житті Шелер бачив пізнавальну структуру. Емоційні акти спрямовані на щось: страх відкриває загрозу, захоплення — привабливість, обурення — порушення значущого порядку, любов — нові виміри цінності іншої людини або справи. У його термінах оцінювання є інтенційним емоційним актом, через який цінність стає доступною досвіду.
Тому емоція у Шелера має зміст і напрям. Вона включена в спосіб, яким світ постає значущим для людини. Любов і ненависть займають особливе місце: вони змінюють поле того, що людина здатна побачити як гідне уваги, турботи, прагнення або відкинення. Ця ідея дала феноменологічній психології сильну тему — дослідження того, як почуття структурують сприймання ситуації ще до розгорнутого раціонального судження.
Емпатія, симпатія, співпереживання та емоційне зараження
Найсильніший психологічний фрагмент спадщини Шелера міститься в аналізі форм співпереживання. Сучасне слово «емпатія» тут слугує зручним входом, але шелерівський словник деталізує кілька окремих процесів. Ця деталізація дозволяє бачити, що між «я зрозумів, що ти відчуваєш», «мені боляче за тебе» і «твоя тривога передалася мені» існують різні психологічні структури.
Nachfühlen — схоплення переживання іншого
Nachfühlen можна передати як опосередковане власним чуттєвим досвідом схоплення або відчування чужого стану. Людина розуміє, що інший переживає страх, біль, радість чи сором, і це розуміння має емоційно-тілесний характер. Водночас власний стан спостерігача може залишатися іншим. Для Шелера така здатність є передумовою багатьох форм розуміння іншої людини.
Mitgefühl — співчуття і почуття до іншого
Mitgefühl означає почуття, спрямоване до іншої людини: ми не лише схоплюємо її стан, а й переживаємо турботу, співчуття або жаль щодо неї. Тут зберігається ясна структура «я — інший». Ця межа важлива для сучасної психології допомоги, бо чутливість до чужого болю може підтримувати відповідну дію без поглинання чужим переживанням.
Miteinanderfühlen — спільне переживання
Miteinanderfühlen — це переживання одного почуття разом у спільній ситуації. Двоє людей можуть одночасно радіти спільній події, сумувати через спільну втрату або відчувати гордість за результат команди. Джерело почуття для них спільне, тому переживання набуває форми «ми переживаємо це разом».
Gefühlansteckung — емоційне зараження
Gefühlansteckung описує зараження настроєм або емоційним станом. Людина входить у напружену групу й сама стає напруженою, чує сміх і мимоволі підхоплює веселий стан, опиняється в панічному натовпі й відчуває хвилю загального страху. Тут емоція поширюється через взаємну афективну налаштованість і може виникати без точного розуміння того, чий саме стан був вихідним.
Einsfühlung — ідентифікація
Einsfühlung у Шелера позначає граничну форму ідентифікації, де дистанція між власним і чужим досвідом різко звужується. Цей термін варто відрізняти від Einfühlung, історичного слова, з якого розвинулася сучасна термінологія емпатії. Для психології така різниця корисна тим, що емпатичне розуміння може зберігати межу між людьми, тоді як ідентифікація пов’язана з переживанням іншого майже як самого себе.
Уявімо просту ситуацію: колега входить до кімнати тремтячими руками й уривчасто говорить. Розпізнати його страх — це близько до Nachfühlen; відчути турботу і бажання підтримати — до Mitgefühl; разом переживати хвилювання перед спільною подією — до Miteinanderfühlen; мимоволі заразитися його панічною напругою — до Gefühlansteckung. Один епізод може містити кілька процесів, і саме тому шелерівська карта залишається інтелектуально продуктивною.
Stanford Encyclopedia of Philosophy у сучасному огляді емпатії прямо підкреслює, що психологічні розрізнення, сформовані в останні десятиліття, значною мірою перегукуються з концептуальними межами, які Шелер провів майже століття тому. Його значення для психології полягає тут у ранній систематизації феноменів, які сьогодні досліджуються експериментально, нейропсихологічно та клінічно.
Цінності та порядок серця
Другий великий міст від Шелера до психології проходить через теорію цінностей. У «Формалізмі в етиці та матеріальній етиці цінностей» він розвиває ідею, що цінності відкриваються в переживанні як якості значущого. Людина відчуває благородство, справедливість, красу, життєву силу, святість або приємність у різних типах актів і здатна надавати одним цінностям перевагу перед іншими.
Шелер описував ієрархічний порядок цінностей: від чуттєво приємного через життєві цінності до духовних і релігійних. Для сучасної психології корисно читати цю схему як історичну теорію структури оцінювання. Сучасні психологічні моделі особистісних цінностей використовують інші поняття, процедури вимірювання й емпіричні критерії. Шелер дає філософське питання, яке залишається актуальним: як порядок пріоритетів формує те, що людина помічає, обирає і вважає вартим зусиль.
Особистість і ordo amoris
Особистість у Шелера постає центром і єдністю актів. Вона розкривається в тому, як людина любить, пізнає, оцінює, обирає, відповідає іншому і діє. Такий підхід зміщує увагу від переліку ізольованих властивостей до цілісного порядку життєвих спрямувань. Людина проявляє себе через стиль участі у світі та через стійку конфігурацію того, що для неї має вагу.
Поняття ordo amoris — «порядок любові» — позначає індивідуальну структуру переваг, через яку світ набуває для людини певного рельєфу. Те, що ми любимо, цінуємо і ставимо вище, визначає поле уваги й мотивації. У психологічному читанні ця ідея відкриває шлях до тем життєвих пріоритетів, смислу, мотивації та ціннісної організації особистості.
Шелер і феноменологічна психологія
Шелер працював як філософ, а його поняття стали одним із джерел феноменологічно орієнтованого мислення про людину. Такий підхід добре поєднується з тематикою, яку згодом розвивала екзистенційна психологія: переживання світу від першої особи, свобода, відповідальність, цінності, стосунок з іншими та смислова структура життєвої ситуації.
Його внесок особливо помітний у трьох зонах. Перша — міжособистісне розуміння: чужі емоції можуть бути дані нам через вираз, поведінку, голос і ситуацію. Друга — афективне пізнання: почуття мають предмет і структуру. Третя — персоналізм: особистість постає неповторною єдністю актів і ціннісних спрямувань. Разом ці теми сформували альтернативну лінію розвитку психологічної думки поруч із експериментальною та психометричною традиціями.
Від Шелера до сучасної психології
У ХХ столітті Карл Роджерс зробив емпатичне розуміння центральною умовою клієнт-центрованої психотерапії. Порівняння двох традицій дає ясну історичну перспективу: Шелер описував структуру досвіду іншої людини, а Роджерс розробляв емпатію як практичний спосіб терапевтичної присутності та розуміння внутрішнього світу клієнта.
Ще пряміший історичний міст веде до Віктора Франкла. Сучасне рецензоване дослідження інтелектуальних джерел Франкла підкреслює вплив феноменології Шелера, його матеріальної етики цінностей та концепції людини як істоти, здатної спрямовуватися до цінностей і смислу. Через Франкла шелерівські ідеї стали частиною історії логотерапії та екзистенційно-гуманістичної психології.
Сучасна психологія працює з емпатією, емоціями та цінностями через експерименти, поведінкові завдання, опитувальники, психофізіологічні показники й статистичні моделі. Шелер додає до цього рівень концептуальної точності. Його питання допомагають уточнити, який саме феномен вимірюється: розпізнавання стану іншого, власний афективний відгук, співчутлива мотивація, зараження настроєм, ідентифікація чи спільне переживання.
Що з ідей Шелера залишається продуктивним
Найстійкішою частиною спадщини Шелера стала вимога зберігати структуру міжособистісного досвіду. Розуміння іншої людини включає одночасно близькість і розрізнення перспектив. Саме ця подвійна структура робить можливою емпатичну точність: чужий стан може бути доступним, зрозумілим і емоційно значущим, залишаючись переживанням іншої людини.
Не менш продуктивною є його увага до емоційного зараження. У групах, соціальних мережах, колективах і натовпах настрій здатний поширюватися швидше, ніж рефлексивне розуміння. Шелер описував це як окремий феномен уже на початку ХХ століття. Сьогодні ця відмінність допомагає точніше говорити про емоційні процеси в групах, професіях допомоги та щоденній комунікації.
Третій ресурс — зв’язок цінностей із увагою, мотивацією і смислом. Людина організовує життя навколо того, що переживає як важливе. Шелер перетворив цю інтуїцію на розгорнуту теорію ціннісного досвіду. Сучасна психологія формулює власні емпіричні моделі, а історичний внесок Шелера нагадує: дослідження поведінки стає глибшим, коли враховує структуру значущого для самої людини.
Основні праці Макса Шелера
«Wesen und Formen der Sympathie» («Сутність і форми симпатії»; рання версія 1913 року, згодом розширена) — головна праця для розуміння шелерівського аналізу співпереживання, симпатії, зараження та ідентифікації. В англомовній традиції відома як «The Nature of Sympathy».
«Der Formalismus in der Ethik und die materiale Wertethik» («Формалізм в етиці та матеріальна етика цінностей», 1913–1916) — систематична праця про цінності, особистість, переваги та етичний персоналізм.
«Ressentiment» — аналіз ресентименту як стійкої емоційно-ціннісної структури, що впливає на оцінювання людей і світу. «Die Stellung des Menschen im Kosmos» («Положення людини в космосі», 1928) — стислий виклад пізньої філософської антропології Шелера та його питання про особливий спосіб людського буття.
FAQ
Чи був Макс Шелер психологом?
Шелер був професійним філософом і одним із ранніх феноменологів. Для психології його значення пов’язане з концептуальним аналізом емоцій, сприймання іншої людини, симпатії, емпатичного розуміння, цінностей, особистості та групових афективних процесів.
Що Шелер розумів під емпатією?
Сучасне поняття емпатії охоплює кілька процесів, які Шелер розрізняв окремими термінами. Найближчим до схоплення чужого переживання є Nachfühlen: емоційно-тілесне розуміння того, що відчуває інша людина. Поруч він описував співчуття Mitgefühl, спільне переживання Miteinanderfühlen, зараження Gefühlansteckung та ідентифікацію Einsfühlung.
Чим емпатія відрізняється від емоційного зараження у Шелера?
Емпатичне схоплення спрямоване на переживання конкретної іншої людини й дозволяє розуміти її стан. Емоційне зараження описує мимовільне поширення настрою: людина сама входить у стан групи або співрозмовника. Шелер розглядав ці процеси окремо, що збігається з важливою лінією сучасних психологічних розрізнень.
Що таке цінності у філософії Шелера?
Цінності для Шелера — якості значущого, які відкриваються людині в інтенційних емоційних актах і можуть утворювати порядок переваг. Його матеріальна етика цінностей стала частиною персоналістичної традиції та вплинула на подальші розмови про смисл, відповідальність і ціннісну орієнтацію людини.
Як Макс Шелер пов’язаний із Віктором Франклом?
Феноменологія й етика цінностей Шелера були важливими інтелектуальними джерелами Франкла. Особливо близькими для логотерапії стали теми особистості, спрямування до цінностей, самотрансценденції, свободи та відповідальності. Франкл перетворив ці філософські ресурси на власну психологічну й психотерапевтичну систему, центровану на смислі.
Пов’язані статті
Джерела
Stanford Encyclopedia of Philosophy: Max Scheler — сучасний академічний огляд біографії, феноменології, теорії цінностей, особистості та форм співпереживання у Шелера.
Stanford Encyclopedia of Philosophy: Empathy — огляд історії та сучасних психологічних розрізнень емпатії, з окремим аналізом внеску Шелера.
Amy Coplan, Peter Goldie (ред.), Empathy: Philosophical and Psychological Perspectives — розділ про ранню феноменологію і психологію — історичний контекст понять Einfühlung, симпатії та емпатії.
Тарас Фостяк. «Феноменологічна настанова Макса Шелера». НаУКМА, 2016 — україномовне академічне дослідження методологічних засад феноменології Шелера.
Viktor Frankl’s Thought and Its Potential to Enrich Humanistic Management from a Personalist Perspective — рецензована сучасна стаття про філософські джерела Франкла, з окремим розділом про вплив феноменології та етики цінностей Шелера.
Портрет Макса Шелера: Wikimedia Commons — зображення позначене як public domain (PD-EU-no author disclosure).
Матеріал підготовлено Українським психологічним ХАБом на основі академічних джерел. Текст є оригінальним викладом історико-психологічного значення ідей Макса Шелера.