Макроергономіка: як проєктують організації і великі людино-технічні системи
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 7 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Макроергономіка — це системний напрям ергономіки, який аналізує і проєктує робочу систему як ціле: людей, технології, завдання, організаційну структуру, правила, комунікацію, фізичне та інформаційне середовище і зв’язки між ними. Її центральне питання полягає не в тому, як зробити зручнішим один інструмент або інтерфейс, а в тому, як узгодити будову всієї людино-технічної системи так, щоб вона підтримувала добробут людей і загальну результативність.
Такий погляд є прямим продовженням системної логіки ергономіки і людського фактора. International Ergonomics Association визначає human factors/ergonomics як дисципліну про взаємодію людей з іншими елементами системи та застосування знань до проєктування заради двох взаємопов’язаних цілей — людського добробуту і загальної ефективності системи. Організаційна ергономіка в цій рамці спрямована на оптимізацію соціотехнічних систем, зокрема їхніх структур, політик і процесів. Визначення International Ergonomics Association
Макроергономіка є усталеним науково-практичним напрямом ергономіки і людського фактора, а не популярною метафорою «великої ергономіки». Її науковий статус підтримують багаторічна фахова традиція, профільні публікації, методи аналізу робочих систем і міжнародні принципи проєктування праці. Водночас окремі методики, моделі й оцінки результативності макроергономічних втручань мають різний рівень емпіричної підтримки, тому їх не слід перетворювати на універсальні закони.
Що таке макроергономіка
У найкоротшому визначенні макроергономіка — це аналіз, проєктування і оцінювання цілісних робочих систем. Класичний огляд Браяна Кляйнера описує її як підхід до аналізу та проєктування робочих систем, що переносить увагу від окремого інтерфейсу до взаємодії організаційних, технічних і людських компонентів. Kleiner, 2006
Слово «робоча» тут не означає лише найману працю в офісі або на виробництві. ISO 6385:2016 використовує поняття work system для дуже різних ситуацій — від виробництва і транспорту до технічного обслуговування, торгівлі, охорони здоров’я, навчання і мобільної роботи. Стандарт вимагає інтегрованого підходу, у якому людські, соціальні й технічні вимоги враховують збалансовано протягом життєвого циклу системи. ISO 6385:2016
Тому об’єктом макроергономіки може бути лікарняне відділення, диспетчерський центр, виробнича дільниця, система технічного обслуговування, транспортна операція, служба підтримки, розподілена команда або інша система, де люди виконують взаємозалежні завдання за допомогою технологій і в межах організаційних правил. Розмір організації сам по собі не визначає, чи є аналіз макроергономічним.
Чому «макро» означає рівень системи, а не просто великий масштаб
Поширене спрощення ототожнює макроергономіку з дослідженням дуже великих підприємств. Насправді префікс «макро» позначає передусім рівень аналізу. Макроергономіст дивиться на систему зверху настільки, щоб побачити структуру залежностей: хто ухвалює рішення, як розподілені функції, де проходить інформація, як технологія змінює ролі, які правила створюють стимули, де виникають конфлікти цілей і як локальна зміна впливає на інші частини системи.
Невелика команда може вимагати макроергономічного аналізу, якщо проблема виникає з конфігурації ролей, програмного забезпечення, процедур, каналів зв’язку і зовнішніх вимог. Велика організація, навпаки, може розглядатися на мікроергономічному рівні, якщо дослідження стосується лише читабельності одного дисплея або геометрії одного робочого місця.
Саме тому макроергономіка працює з взаємодіями між рівнями. Karsh, Waterson і Holden запропонували поняття «мезоергономіки» як рамку для дослідження зв’язків між мікро- і макрорівнем. Це корисна наукова концепція, але не універсально обов’язкова класифікація всіх ергономічних проєктів. Karsh, Waterson & Holden, 2014
Як виникла макроергономіка
Історичне коріння макроергономіки пов’язане із соціотехнічним підходом, що розвивався у Великій Британії з 1950-х років і наголошував на спільному проєктуванні соціальних і технічних елементів роботи. У 1970-х і на початку 1980-х в ергономіці й науці про людський фактор зросла увага до організаційної структури, управління та системних наслідків технологічних змін. International Ergonomics Association пов’язує оформлення напряму Organizational Design and Management з роботою Human Factors Society наприкінці 1970-х — на початку 1980-х і першою конференцією ODAM 1984 року. Історія Organizational Design and Management в IEA
Hal W. Hendrick відіграв ключову роль у формалізації макроергономіки як напряму. Його огляд 1991 року описував появу «організаційно-машинного» рівня взаємодії та поєднував організаційне проєктування із соціотехнічними принципами. Hendrick, 1991 Пізніші огляди Kleiner систематизували історію напряму, його методи і практику аналізу робочих систем. Kleiner, 2008
Сьогодні терміни «макроергономіка», «організаційна ергономіка» і «системна ергономіка» частково перекриваються. IEA зазначає, що системна ергономіка і макроергономіка у багатьох контекстах майже синонімічні, причому перший термін історично частіше вживався в Європі, другий — у США. Водночас «організаційна ергономіка» у сучасній класифікації IEA є ширшим доменом, до якого належать комунікація, командна робота, робочий дизайн, участь працівників у проєктуванні, організаційні структури, віддалена робота та інші соціотехнічні питання.
Робоча система як головний об’єкт
Макроергономіка починається з визначення меж системи. Межі обирають не за формальною організаційною схемою, а за проблемою, процесом і взаємозалежностями. Якщо мета — зменшити помилки під час передавання пацієнта між підрозділами, системою можуть бути кілька команд, електронна медична система, процедури передачі інформації, графіки, приміщення і правила відповідальності. Якщо мета — підвищити надійність технічного обслуговування, межі можуть охоплювати операторів, техніків, запасні частини, документацію, планування, систему заявок і управлінські пріоритети.
У системному підході результат не приписують одному елементу. Продуктивність, безпека, якість, затримки, перевантаження або повторювані помилки можуть виникати з поєднання факторів, кожен з яких окремо здається прийнятним. Саме взаємодії є центральним об’єктом. Holden, Rivera і Carayon підкреслюють три фундаментальні риси макроергономіки: системний підхід, орієнтацію на проєктування та подвійне завдання — підтримувати і результативність системи, і людський добробут. Holden, Rivera & Carayon, 2015
Що саме проєктує макроергономіка
Макроергономічне проєктування працює з архітектурою діяльності. До неї належать розподіл функцій між людьми й технікою, ролі та повноваження, ступінь централізації рішень, залежності між підрозділами, канали комунікації, порядок ескалації проблем, правила і процедури, графіки та координація, навчання, способи зворотного зв’язку, технологічна інфраструктура, фізичне середовище та механізми адаптації до змін.
Цей рівень відрізняється від дизайну роботи, де центральними є характеристики конкретної роботи — наприклад, автономія, різноманітність завдань, вимоги й ресурси. Макроергономіка може включати робочий дизайн як один елемент, але її одиницею аналізу залишається система взаємозалежних людей, технологій і організаційних механізмів.
Так само макроергономіка не замінює взаємодію людини з комп’ютером або перевірку зручності інтерфейсу. Добре спроєктований екран може бути частиною погано спроєктованої системи, якщо інформація надходить запізно, права доступу суперечать реальним ролям, працівники обходять процедури, навчання не відповідає оновленню технології або організаційні показники винагороджують швидкість ціною якості. Макрорівень пояснює контекст, у якому мікрорівневий інтерфейс реально використовується.
Спільна оптимізація соціального і технічного
Ключова ідея соціотехнічної традиції — спільна оптимізація. Технічну підсистему не проєктують окремо, а потім не «пристосовують людей» до готової технології. Соціальні ролі, компетентності, комунікацію, правила і структуру розглядають разом із обладнанням, програмними системами, автоматизацією та потоками інформації. Зміна одного елемента майже завжди змінює вимоги до інших.
Наприклад, автоматизація може скоротити ручні дії, але водночас змінити навички, потрібні для контролю, частоту втручання, способи виявлення відмови, розподіл відповідальності і якість ситуаційної інформації. Макроергономічне питання звучить не «чи автоматизувати?», а «як зміниться вся робоча система після автоматизації і які нові залежності виникнуть?» Це системне питання не слід зводити до автоматизаційного упередження — окремого когнітивного феномена, коли люди можуть надмірно покладатися на рекомендації автоматизованої системи.
IEA та International Labour Organization у принципах проєктування і управління робочими системами наголошують на цілісному підході, участі працівників, урахуванні індивідуальних відмінностей, безпеці, здоров’ї, добробуті, організаційній результативності й безперервному навчанні системи. Це професійні принципи й орієнтири для практики, а не експериментальний доказ того, що одна фіксована процедура гарантовано дає однаковий ефект у будь-якій організації. IEA/ILO Principles and Guidelines for HFE Design and Management of Work Systems
Мікро-, мезо- і макрорівень: як вони пов’язані
Мікроергономічний рівень зосереджується на безпосередній взаємодії людини із завданням, інструментом, інтерфейсом або середовищем. Тут важливі видимість інформації, керування, поза, моторні вимоги, сигналізація, навантаження на пам’ять та інші характеристики конкретної взаємодії.
Макроергономічний рівень розглядає архітектуру робочої системи: організаційну структуру, технологічну систему, розподіл функцій, політики, комунікацію, координацію і зовнішні умови. Мезорівень корисний тоді, коли потрібно простежити, як організаційне рішення реалізується через команду, процес або локальну практику і зрештою змінює поведінку на робочому місці.
Ці рівні не є окремими світами. Макроергономічний перепроєктування має доходити до конкретних інтерфейсів і процедур, а локальна ергономічна проблема іноді виявляє системну причину. Якщо оператори постійно створюють власні таблиці або обхідні шляхи, це може бути ознакою не лише слабкого інтерфейсу, а й невідповідності між офіційним процесом, реальним завданням, правами доступу і потоком відповідальності.
Як проводять макроергономічний аналіз
Єдиного обов’язкового алгоритму для всіх галузей не існує. Макроергономічні проєкти поєднують системний аналіз, спостереження, інтерв’ю, аналіз документів і процесів, картування потоків інформації, участь працівників, оцінювання ризиків, прототипування змін і перевірку результатів. Holden та співавтори прямо підкреслюють різноманітність і комбінування методів відповідно до складності соціотехнічної системи. Огляд принципів, сфери й методів макроергономіки
1. Визначають мету, межі й результати системи
Спочатку формулюють, яку роботу система має виконувати і для кого. Результати описують не одним показником продуктивності. Для систем безпеки це можуть бути надійність, якість, час, стійкість до відмов, навантаження на людей, здоров’я і можливість відновлення після порушень. Конфлікти між цілями роблять явними: наприклад, швидкість не повинна непомітно ставати єдиним критерієм, якщо вона створює ризики для якості.
2. Картують людей, технології, завдання, структуру і середовище
Далі описують не лише офіційну організаційну схему, а реальну роботу: хто що робить, які дані потрібні, де виникають затримки, які системи використовують, хто має право змінити рішення, які залежності створює графік, як передаються винятки і що відбувається, коли штатний сценарій порушується. Важливими є розбіжності між уявною за процедурою роботою і фактичною практикою, хоча конкретна термінологія залежить від обраної школи системної безпеки.
3. Шукають не окремі дефекти, а невідповідності між елементами
Типова макроергономічна проблема — несумісність. Технологія може вимагати даних, яких немає в потрібний момент; структура відповідальності може бути централізованою, а робота потребувати швидких локальних рішень; показники ефективності можуть винагороджувати поведінку, що суперечить безпеці; процедура може передбачати послідовний процес, тоді як реальна робота є паралельною й переривчастою.
4. Спільно проєктують, впроваджують і перевіряють зміни
Макроергономіка тяжіє до участі тих, хто виконує роботу, тому що вони володіють знанням про реальні варіації, винятки і приховані залежності. Участь працівників не означає просте опитування після готового рішення. Їх залучають до визначення проблеми, оцінювання альтернатив і перевірки прототипів. Після впровадження оцінюють і людські, і системні наслідки, оскільки оптимізація одного показника може створити нову проблему в іншому місці.
MAS і MEAD: спеціалізовані макроергономічні методи
У класичній макроергономічній традиції використовують Macroergonomic Analysis of Structure (MAS) — макроергономічний аналіз структури — та MacroErgonomic Analysis and Design (MEAD) — макроергономічний аналіз і проєктування. Haro і Kleiner описують MAS як рамку для аналізу організаційних факторів, а MEAD — як ширший процес, у якому системний аналіз організує подальше застосування спеціалізованих інструментів. Haro & Kleiner, 2008
Ці методи мають статус професійних макроергономічних інструментів, а не психологічних законів. Вони корисні тоді, коли відповідають проблемі й контексту. В інших проєктах можуть бути доречні соціотехнічне моделювання, ергономіку за участю працівників, системна інженерія, процесний аналіз, аналіз взаємодій або галузеві моделі. Метод обирають за тим, що потрібно зрозуміти і змінити, а не за популярністю назви.
Що свідчать наукові дані про результативність
Наукова база макроергономіки має кілька шарів. Перший — усталена системна теорія і професійні принципи human factors/ergonomics. Другий — дослідження конкретних моделей і методів. Третій — польові втручання, де одночасно змінюють технологію, процес, структуру або робочі практики. Саме третій шар найважче узагальнювати, бо системи, галузі, втручання й показники сильно різняться.
У старіших макроергономічних публікаціях описано численні кейси значного покращення продуктивності, якості або безпеки. Такі кейси показують можливості підходу, але не дають підстав переносити конкретний відсоток ефекту на іншу організацію. Навіть якщо зміни після перепроєктування великі, польовий кейс часто не може відокремити внесок кожного компонента, контексту і процесу впровадження.
Систематичний огляд Xie і Carayon, присвячений ергономічному перепроєктуванню систем охорони здоров’я, знайшов 12 проєктів і 23 дослідження та повідомив про наявність певних доказів поліпшення процесних і результативних показників якості й безпеки. Водночас автори наголошували на обмеженості й неоднорідності доказової бази. Xie & Carayon, 2015
Це важливий висновок для практики: макроергономіка є сформованою системною дисципліною, але ефективність конкретного втручання потрібно перевіряти в конкретній системі. Найсильніша позиція — не обіцяти універсальний ефект, а будувати перевірювану гіпотезу про те, які системні зміни мають вплинути на процес і результат, а потім вимірювати наслідки.
Приклади макроергономічного мислення
Лікарня і медикаментозна система
Якщо в лікарні виникають помилки під час роботи з ліками, локальний підхід може зосередитися на екрані електронної системи або маркуванні. Макроергономічний аналіз додає потік призначення і видачі, ролі лікаря, медичної сестри й фармацевта, переривання, графіки, перевірки, права доступу, передачу інформації між змінами, фізичне розташування, навантаження і правила ескалації. У сфері охорони здоров’я саме з такої системної логіки виросла родина моделей SEIPS. Carayon, Xie & Kianfar: Macroergonomics in Healthcare Quality and Patient Safety
Цей приклад ілюструє метод аналізу, а не індивідуальну медичну рекомендацію. У клінічних системах будь-який редизайн, що впливає на лікування або безпеку пацієнтів, потребує відповідної професійної, клінічної, регуляторної й локальної перевірки.
Диспетчерська або транспортна система
Для диспетчерської недостатньо перевірити, чи добре видно сигнал тривоги. Система залежить від розподілу секторів, чергування, командної координації, процедур передачі зміни, рівня автоматизації, правил втручання, навчання, резервування зв’язку і того, хто має повноваження в нестандартній ситуації. Макроергономічний підхід пов’язує ці рішення з локальним дизайном екранів і сигналів.
Виробництво і нова автоматизація
Встановлення нового автоматизованого обладнання змінює не лише інструмент. Воно може змінити темп виробництва, кваліфікаційні вимоги, технічне обслуговування, запаси, розподіл відповідальності, навчання, спосіб реагування на відмову і показники, за якими оцінюють працівників. Якщо організаційна система залишається старою, технологічна модернізація здатна створити нові вузькі місця або небезпечні обхідні практики.
Цифрова платформа в організації
Провал упровадження корпоративної цифрової платформи часто пояснюють «опором користувачів». Макроергономіка перевіряє ширшу картину: чи відповідають ролі й права доступу реальній роботі, чи система дублює старі канали, хто відповідає за дані, як змінюються навантаження і координація, чи є зворотний зв’язок, як обробляються винятки і чи не суперечать управлінські стимули новому процесу. Тут психологія поведінки користувача є частиною соціотехнічної конфігурації, а не поясненням усього результату.
Макроергономіка, безпека і «людська помилка»
У критичних для безпеки системах макроергономіка допомагає відмовитися від спрощеної формули «сталася помилка — винна людина». Дія оператора завжди відбувається в контексті інформації, інтерфейсу, процедури, часу, команди, автоматизації, ресурсів і організаційних пріоритетів. Аналіз має встановити, як конфігурація системи формувала доступні дії, які бар’єри були відсутні або слабкі і чому система не виявила небезпечний розвиток подій раніше.
Haro і Kleiner показували, як макроергономічні методи можуть організовувати інструменти системної безпеки. У практичному knowledge graph ця тема безпосередньо пов’язана з психологією безпеки праці, але макроергономіка має інший канонічний пошуковий намір: вона пояснює проєктування всієї соціотехнічної системи, а не окремо безпечну поведінку, клімат безпеки чи професійні ризики.
Чим макроергономіка відрізняється від суміжних підходів
Організаційна ергономіка — широка сучасна область оптимізації соціотехнічних систем. Макроергономіка є її системною традицією, зосередженою на цілісному аналізі й проєктуванні робочих систем. У літературі терміни іноді використовують майже як синоніми, тому точне значення треба читати з контексту автора і методу.
Соціотехнічний підхід — ширша теоретична традиція про взаємозалежність соціальних і технічних елементів. Макроергономіка багато в чому спирається на неї, але належить до ергономіки і науки про людський фактор і має власну історію, професійні методи та зв’язок із мікроергономічним проєктуванням.
Психологія праці вивчає психологічні процеси й умови праці, поведінку, мотивацію, добробут та інші характеристики людини у трудовій діяльності. Психологія праці є важливим сусіднім полем, але макроергономіка бере за одиницю проєктування соціотехнічну робочу систему і поєднує психологічні знання з інженерними, організаційними та проєктними рішеннями.
Менеджмент і організаційне консультування можуть змінювати структури, процеси й ролі, проте сам факт організаційної зміни не робить проєкт макроергономічним. Для макроергономіки принциповими є системна HFE-логіка, людські можливості й обмеження, аналіз взаємодій, участь зацікавлених сторін і спільне оцінювання людських та системних результатів.
Обмеження макроергономіки
Системний підхід не усуває складність, а робить її видимою. Чим ширші межі системи, тим більше факторів і зворотних зв’язків потрібно врахувати, тому проєкт легко перетворити на нескінченний опис. Практична макроергономіка потребує чіткої проблеми, меж аналізу, критеріїв результату й пріоритетів.
Друга межа — причинність. Організаційні зміни рідко відбуваються в ізоляції. Паралельно змінюються технології, персонал, ринок, нормативні вимоги та управління. Тому до-після порівняння може показати зміну результату, але не завжди доводить, що її спричинив саме макроергономічний компонент.
Третя межа — перенесення рішень між контекстами. Модель, що добре працює в одній лікарні, диспетчерській або виробничій системі, не стає універсальним шаблоном. Макроергономічні принципи можуть бути загальними, але конкретний дизайн залежить від завдань, технологій, культури, регуляторного середовища, ресурсів і людей.
Четверта межа — небезпека декоративної «участі». Залучення працівників має цінність тоді, коли їхнє знання реально впливає на вимоги й альтернативи. Формальне опитування без можливості змінити рішення не відповідає логіці ергономіки за участю працівників.
Практичний критерій: коли проблема є макроергономічною
Проблема потребує макроергономічного погляду, коли її неможливо стабільно пояснити або виправити зміною одного інтерфейсу, робочого місця чи інструкції. Ознаки системного рівня — повторювані обхідні практики, конфлікт між офіційною процедурою і реальною роботою, залежність помилок від передачі інформації між ролями, технологічні зміни без перегляду структури, локальні покращення з небажаними наслідками в іншому підрозділі, постійні компроміси між швидкістю, якістю і безпекою.
У такій ситуації корисно змінити саме запитання. Замість «як змусити людину краще виконувати процедуру?» — «що в системі робить відхилення раціональним або необхідним?». Замість «який екран буде зручнішим?» — «яка інформація, роль, повноваження і координація потрібні в момент рішення?». Замість «хто допустив помилку?» — «яка конфігурація системи створила шлях до помилки і не зупинила його?».
Поширені запитання
Що таке макроергономіка простими словами?
Це проєктування не окремого робочого місця, а всієї робочої системи. Макроергономіка узгоджує людей, технології, завдання, структуру, правила, комунікацію і середовище так, щоб система працювала надійно, результативно і з урахуванням людських можливостей.
Чим макроергономіка відрізняється від організаційної ергономіки?
Організаційна ергономіка є широким доменом IEA, що охоплює оптимізацію соціотехнічних систем, структур, політик і процесів. Макроергономіка — системна традиція всередині цього поля й поруч із systems ergonomics, орієнтована на аналіз і проєктування робочої системи як цілого. У частині наукової літератури терміни суттєво перекриваються.
Чи займається макроергономіка лише великими організаціями?
Ні. Розмір не є головним критерієм. Макроергономічним є рівень аналізу, коли предметом стають структура і взаємодії всієї визначеної робочої системи. Це може бути і невеликий підрозділ, якщо проблема виникає з конфігурації ролей, технологій і процесів.
Що таке соціотехнічна система в макроергономіці?
Це система, у якій соціальні компоненти — люди, ролі, команди, норми й організація — взаємодіють із технічними компонентами — обладнанням, програмами, автоматизацією та інформаційною інфраструктурою. Макроергономіка прагне проєктувати їх спільно, а не послідовно й незалежно.
Які методи використовує макроергономіка?
Методи залежать від задачі. Використовують системний і соціотехнічний аналіз, спостереження, інтерв’ю, аналіз процесів і документів, ергономіку за участю працівників, картування взаємодій, а в класичній традиції — MAS і MEAD. Жоден метод не є універсальним для кожної системи.
Чи доведено, що макроергономіка підвищує безпеку й продуктивність?
Є польові дослідження, кейси і систематичні огляди, що показують потенціал системного ергономічного перепроєктування для поліпшення процесів і результатів, але величина ефекту залежить від контексту, якості реалізації й методології оцінювання. Універсальної цифри ефективності для «макроергономіки загалом» наукова база не дає.
Чи є макроергономіка різновидом менеджменту?
Ні. Вона може працювати з управлінськими рішеннями, але належить до ергономіки і науки про людський фактор. Її специфіка — системне проєктування взаємодії людей, технологій, завдань, організації й середовища з одночасною увагою до добробуту людей і результативності системи.
Висновок
Макроергономіка встановлює системний масштаб ергономічного проєктування. Вона розглядає організацію не як фон для людини і техніки, а як частину тієї самої робочої системи. Ролі, технології, правила, комунікація, середовище, показники й інтерфейси утворюють взаємозалежну конфігурацію, яка формує реальну поведінку і результат.
Сильний макроергономічний проєкт починається з цілей і меж системи, робить видимими взаємодії між соціальними й технічними компонентами, залучає людей, які виконують роботу, проєктує зміни на кількох рівнях і перевіряє наслідки за даними. Його цінність полягає саме в тому, що локальна «людська проблема» часто виявляється властивістю ширшої системної архітектури.
Пов’язані статті
Джерела
Haro, E., & Kleiner, B. M. (2008). Macroergonomics as an organizing process for systems safety. Applied Ergonomics, 39(4), 450–458. https://doi.org/10.1016/j.apergo.2008.02.018.
Hendrick, H. W. (1991). Ergonomics in organizational design and management. Ergonomics, 34(6), 743–756.
Holden, R. J., Rivera, A. J., & Carayon, P. (2015). Occupational Macroergonomics: Principles, Scope, Value, and Methods. IIE Transactions on Occupational Ergonomics and Human Factors, 3(1), 1–8. https://doi.org/10.1080/21577323.2015.1027638.
International Ergonomics Association. (n.d.). Organizational Design and Management.
International Ergonomics Association. (n.d.). What Is Ergonomics (HFE)?.
International Ergonomics Association & International Labour Organization. (2021). Principles and Guidelines for Human Factors/Ergonomics (HFE) Design and Management of Work Systems.
International Organization for Standardization. (2016). ISO 6385:2016. Ergonomics principles in the design of work systems.
Karsh, B.-T., Waterson, P., & Holden, R. J. (2014). Crossing levels in systems ergonomics: A framework to support ‘mesoergonomic’ inquiry. Applied Ergonomics, 45(1), 45–54. https://doi.org/10.1016/j.apergo.2013.04.021.
Kleiner, B. M. (2006). Macroergonomics: Analysis and design of work systems. Applied Ergonomics, 37(1), 81–89. https://doi.org/10.1016/j.apergo.2005.07.006.
Kleiner, B. M. (2008). Macroergonomics: Work system analysis and design. Human Factors, 50(3), 461–467. https://doi.org/10.1518/001872008X288501.
Xie, A., & Carayon, P. (2015). A systematic review of human factors and ergonomics (HFE)-based healthcare system redesign for quality of care and patient safety. Ergonomics, 58(1), 33–49. https://doi.org/10.1080/00140139.2014.959070.